Квест-гра у музеї культури та побуту “Час збирати скарби”

Квест-гра у музеї культури та побуту

“Час збирати скарби”

Людмила Дідук

Місце проведення:  музей історії, культури та побуту

Вчитель: 21 лютого усі народи на землі відзначають Міжнародний день рідної мови.

 Це ще молоде свято яке увійшло до переліку святкових днів тільки у 1999 році.  А 21 лютого 2000 року в штаб – квартирі ЮНЕСКО, в Парижі, вперше відзначили міжнародний день рідної мови, аби привернути увагу світової спільноти до того факту, що з 6000 мов, які зараз існують, більшість перебуває під загрозою зникнення у найближчому десятилітті. В Україні свято рідної мови запровадили у 2002 році

 Історія свята має дуже трагічний початок. 21 лютого 1952 року у Бангладеші влада жорстоко придушила демонстрацію протесту протиурядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у Бангладеші став днем полеглих за рідну мову.

Мова є душею нації, її генетичним кодом, у її глибинах народилося багато з того, чим може гордитися наш народ.

 Історія кожного народу має героїчні й трагічні, щасливі й нещасні сторінки. На долю України випали великі поневіряння: турецько – татарські орди, польські феодали, російський царизм хотіли поневолити наш люд.

 Забороняли мати власну історію, культуру, мову.

Російські царі заборонили друкувати книги українською мовою;

 зруйнували Запорізьку Січ і закрили українські школи при полкових козацьких канцеляріях;

закрили українські недільні школи, які безкоштовно організовували видатні діячі української культури, заборонили видавати книжки українською мовою;

 заборонили друкування нот українських пісень;

 закрили всі українські театри.

 У 1908 році – вся культурна й освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою.

Ліквідовано українську пресу – газети й журнали.

Сталінський уряд зобов’язує вивчати російську мову, чим підтинає коріння мові українській.

У 1989 рік – видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову, як офіційну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на другий план, що позначається ще й сьогодні…  Російський агресор прийшов на нашу землю донищити не лише нашу рідну мову, а й наш український народ.

Та праукраїнці передали нам у спадок велику любов до рідної землі, довкілля, культури, мови, словом, усього що існує на святій українській землі.

Сьогоднішній квест-гра у музеї  “Час збирати скарби”  -  незвичайний. Ми будемо збирати скарби мови, що зберігають історичні джерела нашого музею.

1.  Чарівна скринька

       У кожного з нас є свої надбання, маленькі чи великі скарби, що ми ховаємо у свої скриньки. Розпочнемо наш пошук мовних скарбів минулого з маленької підказки.

       Підказка. Ці скарби знаходяться між макетами великодньої обрядової їжі, що з великою любов’ю з давніх давен готують весною та розписують і розмальовують (Макет  декоративних писанок).

Завдання

Відшукати та озвучити перший скарб нашого квесту.

 

Золоті вислови про мову

 

2. Мовне асорті

      Впродовж усього життя людина вчиться різним наукам. Та з першої хвилини ми чуємо рідну батьківську мову. Вона надихає, зачаровує, пестить, ніжить, голубить, любить, журить, радує своїм неповторним звучання. З роками знання мови удосконалюються. То ж переходимо до іншого скарбу рідної мови.

(Підказка.  «Мовне асорті знаходиться у чорненькому предметі із застібкою-замком, з двома відділеннями, що належав першокласнику ХХ століття») (Потфелик першокласника 1957року)

                               Завдання: дати як можна більше відповідей на запитання.

- Державна мова України / українська/.

- Як називаються літери, що записані у певному порядку? / алфавіт/

- Скільки букв в українському алфавіті? (33)

- Скільки голосних в українській мові? (6)

 - Скільки звуків у слові «кущ»?(4)

 - Яка буква в українській мові не має відповідного звуку? (Ь)

 - Словник, з якого дізнаємося значення слова (тлумачний)

- Який знак ставиться в кінці розповідного речення ( крапка)

- Частина слова перед коренем (префікс)

- Назвіть головні члени речення / підмет та присудок/.

- Розмова двох осіб (діалог)

 

3.  Мовні перли

Наш народ має великий багаж народних скарбів. Серед них і наступні наші скарби — мовні перлинки.

( Підказка. Мовні перлинки знаходяться у дерев’яному предметі, у якому видовбана заглибина, що використовувалася для миття посуду, приготування кваснини, тіста, прання)  (Дерев’яне корито маленьке для 1-2 класів, велике — 3-4 класів)

 

Прочитайте прислів`я і добавте закінчення.

1 - 2 класи

- Птицю пізнають по пір`ю, а людину - по (мові).

- Без мови немає (народу).

- Пуста мова не варта доброго (слова).

- Хто своєї мови цурається, хай сам себе (стидається).

- Мовивши слово,треба бути йому (паном).

- У кого рідна мова, в того й душа (здорова).

• Більше діла — менше  (слів).
•  Будь господарем своєму   (слову).

3-4 класи

 Завдання. Скласти і записати із слів прислів’я

а) діла,-, слів, Більше, менше

б) не, горобець, випустиш, Слово, спіймаєш, не.

в) господарем, слову, Будь, своєму

г) слова, лід, і, Від, розмерзається, теплого

д) гірко, І, солодких, буває, слів,від

е)біжить, Дурний, розуму, язик, попереду

 

4.  Хатній оберіг — скарб сім’ї

У нашого народу завжди шанувалися сонце, земля, життя, природа, рідний дім, сім’я. Праукраїнці були першими найцивілізованішими і культурними людьми, що на генному і інформаційному рівні передали наступним поколінням свою шану та любов до всього красивого і дорогого серцю. Від праукраїнців пішла мова та писемність, утворення нових слів із розвитком життя. А ми з вами спробуємо знайти маленькі слова-скарби до слова ...

Підказка. Скарби тримає частина української хати, що сім’ю годувала, зігрівала, місце для спання давала.  (Печі)

Завдання:  До слова “ПІЧ”  дібрати слова, близькі за асоціацією

(Піч- пекти, жарко, тепло, вогонь, дрова, попіл, кочерга, рогач, задвижка, шия, комін, їжа, борщ, каша, куліш, пиріжки, хліб, припічок, запічок)

 

5. Невмируща мова рушників

Те, що не поміщали слова, пісні і думки українці висловлювали у наступному скарбі — рушниках. Кожен з них — велика оповідь про життя, побажання та переживання людей.

Перед вами рушникова стіна, кожен рушник має свої символи, біля яких прикріплений GR код.

 

Підказка. Оберіть собі рушничок і  символ на ньому. Наведіть телефоном на рамку зчитувача кодів і прочитайте інформацію про вибраний вами символ рушника. Розкажіть про цей мовчазний, але яскравий художній символ українського мистецтва  своїм друзям.

Символи рушника

 

              Коло                                                                         

Найбільш древніми є прості геометричні орнаменти.    Коло є одним із початкових. Як символ сонця воно  означає божественну, життєдайну енергію. Коло це також безперервність буття і вічність,це  також  символ  сонця.

 

                                                             Квадрат

Ця фігура є однією із центральних в орнаментах багатьох культур. Вона символізує досконалість, гармонію, порядок. Перехрещений квадрат, який часто вишивають зокрема на чоловічих сорочках, означає "земне поле". Квадрат в українській традиції є одним із символів землі.

 

 

         Світове дерево - Дерево життя

У символі закладено три складових: підземне царство, земний світ і небесне царство. Дерево зображає: корінням – минуле, стовбуром – сучасне, кроною – майбутнє. В українській вишивці цей символ можна впізнати не лише у розгалуженому дереві, а й у колоску, снопі, гілці, навіть виноградній лозі. У ньому водночас закладено істину єднання трьох світів та образ роду, продовження життя. Зустрічаються складніші композиції, де мотив дерева замінює жіночий образ. Жінка із піднятими руками – це Велика Богиня або Праматір, яка є втіленням самого життя.

 

Ромб

Ромб  пов`язують із плодючістю людини і землі. Основою розшифрування значення символу є чоловіче та жіноче начало. Він складається з двох трикутників. В праукраїнському розумінні три кути ромба тримає жінка (як три кути оселі), а лише четвертий – чоловік, який завершує цілісність. Ромб (із крапкою посередині) є символом засіяного поля, яке мало надзвичайно велике значення для наших предків, означало достаток і добробут. Ромб, або як його ще називають, Трипільський квадрат – це  образ борони – інструмента, що готує землю до засіву.

                                           Трикутник

У давніх віруваннях це символ вузької брами, що веде до вічного життя. Символ єдності трьох світів: земного або явного, підземного або невидимого, небесного або духовного. Це три стихії — вода, вогонь та повітря. Три рівні буття, тривимірність світу, Свята Трійця.  Символ трикутника здавна асоціюється зі стихією Вогню. Деякі дослідники вважають сучасною варіацією трикутника знак тризуб.

Спіраль

Хвилясті лінії, сигми, зигзаги пов`язують із водою. Фігура спіралі також означала плинність часу та циклічний рух сонячного диска, схематичне зображенням еволюцiї Всесвiту, його безкінечності. Навіть структура людського ДНК подібна до схеми цього орнаменту: адже у кожній клітині безперервно відбувається плин енергій життя.

 

Хрест

Хрест  –  багатогранний і невичерпний, символізує ідею центричності, а не розмежування простору.
Прямий хрест – це символ Сонця, Творця, чоловічого начала. Косий хрест – уособлення жіночого начала, Місяця. Накладання цих двох фігур дає подвійний хрест, або 8-променеву зірку – символ об`єднання двох начал. Перехрещення двох ліній символізувало зустріч Земного з Небесним. Хрест означає також гармонію чотирьох стихій: вогню, води, землі і повітря.

  

Повна рожа

Рожечка, або восьмипроменева зірка утворюється накладанням прямого хреста (символ чоловічого начала, Сонця) і косого хреста (символ жіночого начала, Місяця). Поєднання цих двох сутностей закономірно дає життя усьому. Повну рожу називають також Зіркою Матері.  Восьмикутна зірка – один із найпопулярніших геометричних мотивів в українській вишивці. 8 – невипадкове число. Біофізики кажуть, що саме така зірка – октаедрон – зображає модель побудови енергетичного поля довкола будь-якого живого організму.

Троянда

Велична і горда квітка троянда, чи ружа, як її здавна називали українці, цвіли на вишиванках і рушниках багатьох українських областей. Біла ружа - мальва, в орнаментах  нагадує сонце. Узори з трояндами укладали, дотримуючись законів рослинного орнаменту. Вони символізували безперервний рух сонця й вічне оновлення. В стилізованих орнаментах троянди укладені в систему геометричного узору, що перетворювало їх на квіти-зорі.

 

                          Маки

Мак, за віруваннями наших предків, мав чарівну силу, відганяв злих духів. Саме тому з'явилися традиції святити мак, сухі макові голівки вішати в оселі як оберіг, обсівати маком людей і свійську худобу. Тому він присутній і на вишиванках. А ще мак на сорочках вишивали, коли сумували за загиблим. Вірили, що після битви поле вкривають маки як символ пам'яті народу.

                      

 Хміль

В Центральній Україні, а також на Поділлі й Волині, поширені узори, що нагадують листя хмелю. Такі орнаменти на вишиванках притаманні більше для молодіжної символіки, вони, як і виноград, символізують молоде буяння, розвиток і любов. Також листя хмелю належить до весільної орнаменталістики.

 

 

 Калина

Калина  свою назву вона має від давньої назви Сонця - Коло. Вона є символом життя і крові, тому що кров поєднує в собі послідовність поколінь. Калина споконвіків була знаком українського роду. А ще, це втілення дівочої чистоти, незайманості. Ламати калину означало виходити заміж, тому грона калини часто прикрашали весільне вбрання нареченої. На чоловічих сорочках мотиви дуба і калини - це поєднання сили і краси. Більше про калину в нашій культурі читайте в статті «Калина - образ України».

         

    Калина - дерево українського роду.

 

 

 

     Дуб - дерево, що уособлює чоловічу силу.

 

 

 

 

 

Виноград - символ таїнства створення нової сім'ї.

 

 

 

     Лілея - символ дівочих чарів, чистоти і цноти.

 

 

 

 

 

Лебеді, півні, павичі і голуби символізують молодять. На весільних рушниках птахи малі дивитися один на одного. Гілочка калини в дзьобі - символ жіночого початку, вірності і любові. Якщо птахи сидять на дереві, вони символізують народження нової сім'ї

 

  

Соловей та зозуля - вишиваються на дівочих рушниках. Нерідко їх саджають на гілки калини, що символізує продовження роду

 

 

 

 

Павич - жар-птаха, що несе в собі сонячну енергію. Ця поважна пташка уособлює сімейне щастя, злагоду та благополуччя. 

 

 

 

Олені - прадавній потужний образ, що несе щастя і добробут. У більш сучасних вишивках майже не зустрічається. 

 

 

 

Примітка: GR-коди прикріплені біля символів на рушниках. Діти вибирають символ та зчитують за допомогою телефонів. Основні, відомі для дітей, можна озвучити без зчитування інформації з кодів.

6. Поетичні скарби.

Перед вами експозиція “Творчість наших односельців”, що представляє творчі збірки наших земляків та  випускників школи. Кожен клас отримав збірку творів наших поетів, відшукав та сьогодні продекламують поетичні рядки про рідну мову та Україну.

 (Читання віршів)

7. Музей грамотія

  Наша мова солов’їна багата і невичерпна. Людей шанують  за розум та красномовство, культуру мовлення. Проте, часто буває, що у учнівських зошитах зустрічаються такі перли, що  сміх розбирає. Ото ж, ми з вами і побуваємо у музеї грамотія.

Підказка. Експонати “Музею грамотія” знаходяться у письмових джерелах музею від 1964року (Зашити учнів за 1964 рік)

Тексти із учнівських зошитів

Трактор мчав по полю, злегка попахуючи.

На березі сиділа дівчинка, поруч з нею сидів собака. Вона була одягнена в блакитну сукню і в косиночку в горошок.

Гуси летіли з голими ногами …

Дівчинка з’їла пиріжок разом з собакою, яка бігла за нею.

По небу летіли ластівки і голосно крякали.

У клітці сидить мій пернатий друг — хом’як.

На шкільній підлозі валялися розкидані брудні сліди.

Хлопчик в човні швидко гріб коромислами.

По двору гуляли кури, качки та інше домашнє начиння.

 (Пояснити значення виділених слів та відшукати у музеї дані експонати. Довести, що дані слова у реченнях використовувати не припустимо.)

 

Примітка: можна додати граматичні загадки, скоромовки)

8. Багатство української мови

Праукраїнці були надзвичайно культурними та високоосвіченими людьми. Вони першими створили закони буття на землі, азбуку, першописьмина, передали нам велике надбання народної творчості.

Мова наших предків була чистою, джерельною, без лайливих слів, що відрізняється від сьогоднішньої, що насичена матюками – явищем “істінно русским”.

      Тому висока культура мовлення – це не якась забаганка, а життєва необхідність для народу. Від кожного з нас залежить майбутнє України та  збереження всіх скарбів нашого народу з її найціннішім скарбом — рідною мовою.

Мова — краса спілкування,
Мова — як сонце ясне,
Мова — то предків надбання,
Мова — багатство моє.
Мова — то чиста криниця,
Де б'є, мов сльоза, джерело,
Мова — це наша світлиця,
Вона — як добірне зерно.
Мова — державна перлина,
Нею завжди дорожіть:
Без мови немає країни —
Мову, як матір, любіть.
(Ф. Пантов)

          Рідна мова! Солов’їна, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів рідної неньки землі, запашна, співуча, гнучка  встала з колін, як піднялася й наша Україна. Та 2014 рік став для нашого народу великою трагедією. Війна, що розпочала Росія, знову підняла на велику боротьбу мужній народ проти ворога. А велика кількість населення змушена емігрувати за кордон, шукаючи прихистку. Вони понесли з собою, як і наш прапор, українську культуру і українську мову.  Проживаючи у Польщі, Німеччині, Франції, Австралії, Фінляндії, Італії, країнах Балтії , США, Канаді українці вивчають їхню мову.

        На фронтах і окупованих землях гинуть наші мужні герої, захищаючи нас з вами, країну і рідну мову нашу солов’їну. Серед небесних наших ангелів є і наші випускники школи - Дяченко Олександр, Майоров Максим,  Мороз Сергій.

 

       Вшануймо їх світлу пам’ять хвилиною мовчання.

Хвилина мовчання

 

Слава Україні!

Слава нашій нації!

 

 

Додаток до квесту

 

Поезія Катерини Вербівської

(член спілки письменників України м.Черкаси, випускниця Мокрокалигірської середньої школи)

Поети – патріоти рідної землі. В них зброя – слово. Сьогодні як ніколи важливе оце  слово творчих людей, що зове, переконує, утверджує.

***

                                  Я - українка. Палко заявляю.

 Що українець, ти вже заявив.

 Ми - та земля, що з краю і до краю

 десь аж в занеб'я помахами крил.

 

За обрієм Вкраїни густо клякне,

Купиночко неопалима, Всесвіт.

Стражданнями твоїми зляканий,

німує лебедем на тихім плесі.

 

Гадюччям злючим, влесливим, отруєним

впада зненавид в долі веселкові

 та гадить в душі сморідальним струменем,

 паскудить родові, народові і мові.

 

Пручаймось, друже, спинаймося з любові

 із-під погуб, ошукання, з-під зрад.

Ми - українці в надкосмічнім слові –

ведім у вічність мову на парад!

 

 

 

Поезія  Валентини Нестеренко

(член творчої асоціації літераторів "Слобожанщина" м. Харків,

випускниця Мокрокалигірської середньої школи)

 

О мово рідна

 

О мово рідна, ти –  безмежний світ.

Тебе нам дав Творець. Ти –

Він, ти вічна.

У безконечність лине твій політ

О земле моя щира, Батьківщино!

Я вірю, що про тебе будуть знати

На всій планеті. Наймудріша мати -

Це ти, терпляча, добра Україно.

***

 

Дзвінке джерельце, українська мово!

 В тобі натхнення ожива моє.

 Для мене ти, як зірка світанкова,

що радість дню прийдешньому дає.

Ти, мов колодязь, що в найтяжчу спеку

цеберко дасть цілющої води.

Покличеш піснею у вись далеку,

закриєш словом мудрим від біди.

Душі народу сила загадкова,

Живеш віки, бо нездоланна ти

і нескорима!

Вічним буде слово,

яке з любов'ю несемо в світи!

 

Слова, слова...

 

Слова, слова... «Спочатку було

Слово» -

ця мудрість всім відкрита.

Та й донині

правічну суть того, що рідна мова –

це скарб, який Всевишній дав людині,

не можемо збагнути до глибин.

Її ми зраджуєм, про неї ми не дбаєм.

Ту образність, що досягла вершин,

не думаючи, назавжди втрачаєм.

А що ж залишимо своїм онукам,

що прийдуть

з українською душею?

Душа без мови -

чи пусте, чи мука.

отієї,

якою нас нагородив Творець,

яку ми дозволяєм зневажати,

а ще страшніше -

на Голгофу гнати,

терновий надіваючи вінець?

 

 

Поезія Анатолія Косяченка

(1936-2011р.р.)

(вчитель Мокрокалигірської середньої школи, директор школи у 1978-1981 роках)

 

У надрах слова

У надрах слова -

                         рідний край,

І все, що найрідніше,

Люби його й не забувай,

В нім Батьківщина дише.

Там, у сузір’ї наших слів,

Козацький дух і сила,

Туди злетіть  сам Бог велів,

І мати породила.

 

***

Лину я в далеч рідного слова,

Вічне там сонце, краса голубова,

Б’ють там джерела снаги і любові

Як не кохатись у рідному слові?

Ніжністю вабить в нім музика  співу,

В рідному слові лиш будем щасливі...

Бог дарував цю красу надпрекрасну,

Чом же сьогодні в серцях вона гасне.

 

Серце б’ється нації у слові

 

Серце б’ється нації у слові ,

Наші прагнення чуються в нім -

Рідний дух завжди чуть я готовий,

Рідне слово завжди говорім!

Наша кров тільки в рідному слові,

І майбутнє теж наше у нім -

Його мовлю я знову і знову

Не заміню його хоч-яким!

З своїм словом і сила героїть,

Міць, завзяття усім нам росте,

Тут і ворог ніякий не встоїть,

В суходолі, у морі, будь-де!

Ми всі думаєм в рідному слові,

У нім линем в далекі краї,

Заспівати у слові готові...

Образ матінки в слові стоїть.

Ой ти, слово, моє світанкові

Здатне висловить думу без меж...

Всі найтонші чуття в нашім слові,

І душа козакує в нім теж.