Виступ учасника V-ї еколого -краєзнавчої конференції на тему "Знайомі незнайомці "

 

 

 

 

 

                          Виступ 

учасника V-ї еколого -краєзнавчої конференції молодших школярів «Кременецькі гори очима     дітей»

                               на тему

                  «Знайомі незнайомці»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Була у нас пригода:
Із міста до села
Спочити на природі
Родина прибула.

А в тій родині — хлопець.
Ми всі — до нього враз.
— Як звуть тебе? — питаєм.
— Михайликом... А вас?

— Це Васильок,-- Аліна,
Я — Алекс, це—Андрій.
Гайда гуляти з нами!
— Ходімо. Я — радий!

І ми ведемо гостя
На поле та на луг.
Цікаво, пильно-пильно
Він дивиться навкруг.

— Це що цвіте — жоржини? —
Про соняхи пита.
— Які високі трави! —
Киває на жита.

— Ой, оси! — він гукає
На бджілок золотих.
А ми ідемо поряд,
Ледь стримуємо сміх.

Коли ж корів колгоспних
Назвав хлопчак "воли",—
Ми реготом зайшлися,
Аж долі полягли!

— Ой! Ха-ха-ха! Ну й дачник!
— Ха-ха! Ну і дивак!..—
Нахмурився Михайлик,
Почервонів, як мак...

 

От ми і вирішили ознайомити нашого гостя із таким чудовим і різноманітним світом

комах, тварин, рослин, які зустрічаються на території нашого села. І розпочали це знайомство прямо тут у полі.

Михайлику, ці працьовиті комахи –не оси, а бджоли. Між ними є риси подібності, але ще більше відмінностей.

 

           БДЖОЛИ.

Ці маленькі коричневі комашки із жовтенькими смугами на черевці та прозорими крильцями відкрили нам стільки таємниць!

З допомогою своїх волохатих ніжок вони збирають пилок із квітів , у такий спосіб запилюючи рослини.

 

 

 

 

 

 

Бджоли --- гуртові комахи, вони живуть великими сім’ями. У кожній сім’ї медоносних бджіл є одна велика самка – матка (цариця), кілька сотень самців – трутнів і десятки тисяч робочих  бджіл. Робочі бджоли – це недорозвинені самки, нездатні до розмноження.

 

Бджолина сім’я оселяється звичайно у дуплі дерева, а при штучному розведенні – у спеціальних дерев’яних будиночках--- вуликах.

 

Тут бджоли ліплять із воску стільники, які складаються з безлічі шестигранних комірок.

 

У бджіл немає дитинства. Вже на третій день після свого народження вони починають працювати – чистять та прибирають вулик. З четвертого  дня вони годують личинок медом. Бджоли віком два тижні вже можуть будувати стільники на рамках. На дев'ятнадцятий день виконують роль вартового- пильно стежать за тим, щоби ніхто чужий не потрапив до вулика. Приблизно на 25-26 день життя бджоли вже вміють збирати нектар.

 

Як спілкуються бджоли?

Мовою танцю. Бджола бігає колами чи вісімками у певному темпі. Хитаючи черевцем, бджола повідомляє іншим, де вона знайшла корм і чи багато його там.

 

 

Роїння. Незадовго до виходу молодої матки стара з частиною робочих бджіл залишає вулик -  починається  роїння. Вилетівши, рій сідає на гілку дерева, клубком збиваючись навколо матки. Його можна зняти в мішок і перенести до нового вулика.

 

 

Якщо подивитися на осу, то варто зазначити, що вона не володіє таким щільним волосяним покривом, яким може похвалитися бджола. Це пояснюється тим, що вона не займається збором пилку. Тіло оси гладке, забарвлене смугами жовтого і чорного кольору.

 

У самки є жало, яке являє собою яйцеклад, змінений в ході еволюції. Комаха використовує його з метою захисту або нападу.

 

Бджола відрізняється тим, що її тіло округле, покрите ворсинками. На ньому присутні смужки жовтого і чорного кольору приглушеного забарвлення. Комаха живиться лише пилком і нектаром. На ногах у неї розташовуються кошички, за допомогою яких вона здійснює збирання пилку.

 

Так само як оса, бджола має жало, з його допомогою комаха обороняється, впорскуючи під шкіру нападника отруйну речовину. В момент ужалення воно виходить назовні. Жалячи, бджола трохи згинає донизу черевце і встромляє жало  в намічене місце. Проте вийняти його назад із шкіри тварини чи людини вона не може, бо жало там закріплюється зазублинками і відривається разом з частинами внутрішніх органів і       бджола гине на відміну від оси.

 

Бджоли дають людині мед, віск, пилок, пергу, або бджолиний хліб, прополіс, маточне молоко, бджолину отруту. Ще в сиву давнину люди запримітили й використовували у своєму житті лікувальні, бальзамуючі та інші чудодійні властивості продуктів бджільництва.

 

 

24 жовтня 2010 року в м. Тернополі на бульварі Т. Шевченка встановлено пам’ятник бджілці. Його особливість полягає в тому, що це другий в Україні та Європі пам'ятник бджолі-трудівниці. Монумент висотою близько 2,5 м зроблений із бронзи й має вигляд медових стільників, на яких сидить бджола. На постаменті є напис «Бджілці-трудівниці».

 

 

 

 

Ой, рятуйте якась комаха сіла на мене, вона зараз мене вжалить!

 

Не бійся! Цього  маленького круглястого жучка,  називають сонечком або божою корівкою. Сонечко- скромна комаха, яку  обожнюють  як дорослі, так і діти. Його надкрилля червоні або жовті, з чорними або білими плямками, рідше – чорні з червоними. Найпоширеніший вид – семикрапкове сонечко. У нього на червоних надкрилах сім чорних крапок.

 

На зиму ці комашки ховаються у тріщинах дерев, під корою, в купах листя і впадають у сплячку. Сонечка пробуджуються від зимового сну при температурі 8-10 градусів тепла. Вигляд у сонечка найсмирніший. Здавалося б, кого воно здатне зобидити? Маленьке, смирне. Насправді ж це хижак і ненажера. Пожива багатьох сонечок –попелиці. Кепсько їм доводиться, коли на них нападе сонечко. Втекти вони не можуть, злетіти й поготів. Повзає сонечко по стеблині з попелицями й поїдає одну за одною. Йому треба багато їжі: за день воно з’їдає сотню, а то й більше  попелиць,а

личинкам – приблизно -800. У Франції, Англії, Шотландії є спеціальні ферми, де розводять сонечок.Потім їх купують садівники, щоб вберегти свої саджанці від злісних шкідників.

Ненажерливі сонечка – чудові захисники наших полів, садів та городів.

 

Мих.-От, молодці! А чому їх називать сонечко?

 

Чому сонечко?

Як тільки не називають божу корівку в різних країнах! У Німеччині та Швейцарії це «жук Діви Марії», у Аргентині – «жук святого Антонія», у Таджикистані – «червонобородий дідусь», а англійці називають його «леді-жук», а в багатьох країнах Європи кличуть «божа телечка».

   З англійської сьомий день тижня – Sunday – «день Сонця», а в найпоширенішого виду божої корівки сім цяток на крилах, звідси й «жук-сонечко»

 

   А чому «корівка»?

Погодьтеся сонечко зовсім не схоже на корову. Ну, хіба що таке ж неквапливе!Але сонечко дає молоко.Саме так, не дивуйтеся! Щойно жучок відчуває небезпеку, він виділяє зі своїх колінних суглобів молочко. Щоправда, воно не біле, як у корови, а коричневе і має дуже різкий запах.

 Скуштувавши таке молоко, птахи і комахи покидають жука. Птахи ще довго чистять свій дзьоб від гіркої отрути. А у великих дозах молоко божої корівки навіть смертельне! Яскравий колір надкрил поперджує хижаків про небезпеку.

 

Дивовижні непосидьки……

Щоб врятувати врожай від ненажерливої попелиці, сонечка часто летять на кілька кілометрів. І чого їм треба? Їжі вдосталь, а вони все рвуться до незвіданого. Найбільші відчайдухи можуть вирушити навіть в Африку.

 

Символ добра

За давніми легендами сонечко живе на небі і прилітає на землю за Божим наказом, щоб принести радісну звістку.Люди вірили, що цей жучок приносить гарну погоду, хороший врожай, сповіщає про народження дитини. Подейкують, що якщо загадати бажання і жучок злетить з долоні, то воно обовязково збудеться!

  В Європі сонечко часто зображають на поштових марках як символ побажання щастя.

 

 

Цікаво

Не всі жучки-сонечка червоні.Вони можуть мати жовте, біле, оранжеве, чорне і навіть оранжеве забарвлення!

 

• Не завжди на спинці в них крапочки. Можуть бути коми, тире, М-подібні і навіть схожі на корону плямки.
• Крапок на спині не обовязково 7. Вони означають не вік, а приналежність до певного біологічного виду.

 

 

• За секунду сонечко здійснює 85 помахів крилами.
• Не всі сонечка - добрі хижаки. Серед них трапляються і такі , що поїдають рослини. Наприклад, 28-микрапкове картопляне сонечко завдає значної шкоди сільському господарству, поїдаючи рослини картоплі, огірків, помідорів. Можливо, травоїдність цих видів-шкідників є ще однією ознакою, яка асоціює сонечко з коровою?
•  
•  

 В житті цих гарненьких жучків є дуже багато нерозгаданих секретів. Часто вони збираються великими зграями й годинами обмінюються важливими таємницями. Проте якими, і донині ніхто не може розгадати.
 

Як тобі на руку сяде сонечко – це добра прикмета. Воно принесе тобі успіх.

Підніми руку з ним угору і проспівай:

 
Сонечко–сонечко!
Полети на небо!
Принеси нам хліба
Чорного та білого,
Тільки не горілого!

 

Сонечко люблять у всіх куточках планети. Біля одного з найвищих державних будинків у Токіо «пасуться» ці чудові сонечка. Милі комашки прикрашають фасад хмарочоса в передмісті Мілуокі (США). У Франції «парад» комах  направлений в вись.

 

 

Мих.-  Дивіться, дивіться! Яких гарних жучків я знайшов! А як їх багато! Напевно і вони дуже корисні.

 

 

Михайлику, це колорадські жуки, які прибули до нас із Америки.

 

Самка жука відкладає до 400 жовтувато-помаранчевих яєць, завдовжки приблизно 1,5 мм. Зазвичай яйця відкладаються купками (близько 30 яєць) на нижню сторону листка.

За 4-15 днів з яєць виходять червонувато-коричневі личинки з двома рядами темно-коричневих плям на кожному боці, що живляться листками. Через 2-3 тижні вони зариваються в землю і перетворюються на лялечку.

 

 

Тривалість життя цієї комахи - від одного до трьох років. Зимує жук під землею на глибині 70 см, тому здатний пережити навіть суворі зими. У несприятливі роки жук може зачаїтися в землі в очікуванні кращих часів. Вчені запевняють, що ця сплячка може тривати 2-3 роки.

 

 

 

Цей гість без запрошення поселився поруч з нами

і своїм співіснуванням поряд з людиною приносить лише шкоду.

 

 

 

Батьківщина жука-  безлюдні  гірські схили північної Мексики. Він тут жив, живився двома видами диких пасльонових. Суворий клімат цього краю тримав його чисельність на низькому рівні.

 Розвідка незаселених земель виявила невеликих жовтих жуків з чорними полосами на спині. Їм дали назву «десятиполосий листоїд».

 Потоки переселенців несли до цього краю нову культурну рослину-картоплю.
З’являється новий, кращий корм. В таких «санаторних» умовах жук почав швидко розмножуватися. Згодом він стає злісним шкідником.

Особливо великої шкоди наніс він штату Колорадо, повністю знищивши картопляні поля. І з тих пір отримав своє народне, недоброї слави ім’я - колорадський жук.

 

Історія появи   жука на інших континентах

1916-1918 рік - Франція

1935 рік – жук в Іспанії і Бельгії

1936 рік – в Голландії і Германії

1937 рік - в Швейцарії

1949 рік перший «десант»  на Львівщині

                                                                Результати досліджень:

 1.Відсутність отрутохімікатів на перших етапах боротьби із жуком привела до  його

                                                                                   перемоги над  людиною.

2.Дощові та повітряні потоки, водойми слугували жуку,  як вид транспорту.

3. Сьогодні колорадський жук розповсюджений на території практично всіх країнах світу.

4.Послаблена робота карантинних служб під час другої світової війни, велика ступінь адаптації жука до умов оточуючого середовища дали гарні шанси йому на виживання

 

Міри боротьби: хімічні препарати, природні вороги, нові види , поради наймудріших.

 

 

Коники поїдають личинки  і дорослих жуків,сонечка - їдять яйця і личинки; оси -харчуються личинками, мурахи роду Formica,  їдять дорослих особин і личинки).

 

Поради мудріших: Перш за все гарних результатів можна досягнути правильним веденням господарської справи:

Не можна вирощувати картоплю на одному й тому ж полі з року в рік

Здійснювати глибоку осінню перекопку ґрунту

Використовувати  насадження - приманки

 

1.В боротьбі із жуком людство використовує: отрутохімікати; модифіковані, невразливі жуком сорти картоплі; природних ворогів; народні рецепти.

2.Природні вороги і народні рецепти посідають першочергове місце в боротьбі  проти колорадського жука, так як не причиняють шкоди здоров’ю людини.

3.Перспективним вважається виведення комах, які знищують личинок колорадського жука, але пристосованих до більш холодного клімату.

4.Можливе також схрещення колорадського жука з іншими видами, що може привести до зміни його «смакових» якостей.

 

 

 

.

  Коли колорадський жук почуває небезпеку, він падає на спинку і прикидається мертвим.

  Скупчення токсинів на тілі шкідника робить його практично невразливим, з цієї причини у нього дуже мало природних ворогів.

 

Але можна зробити листя картоплі «несмачними» для колорадського жука. Для цього потрібно обприскати картоплю настоями або відварами рослин чистотілу, полину, часнику, настурції та ін

 

 

У Дніпропетровську встановлено пам'ятник колорадському жуку.

  Двометрова статуя розфарбована в природні кольори. Її встановили торговці отрутохімікатами в реклам-

них цілях. І зізнаються, що не чекали такого ефекту, який справив на місцевих жителів пам'ятник жуку-

шкіднику. Навіть удень люди намагаються подряпати фарбу на

статуї, відламати лапи чи вусики у

комахи, з якою їм доводиться регулярно боротися на картопля-

них полях. Дійшло до того, що до пам'ятника довелося приставити охоронця.

 

 

 

 

 

 

….Побув із місяць Міша

     У нашому селі

    Узнав він таємниці

   Комашок і землі.

 

Ми теж ума набрались

Вже тямить кожен з нас

І що таке «імаго»,

І що таке нектар.

 

Життя – як довга нива,-

Ми стрінемось колись…

Ти чуєш нас, Михайлик?

Михайлик, відгукнись.

 

Бережіть комашок, діти,

Всі вони повинні жити

Як не стане в нас комах

То загине кожен птах.

Як підемо на лужок

Не побачим квіточок.