Ворота для Марічки (оповідання)

Ворота для Марічки

оповідання

Яскраве сонце сліпило очі. Теплими промінчиками лоскотало шию, щічки, носика. Марічка шмигнула, втягнувши повітря і все, що зосередилося в носі. Сльози підпікали оченята й хотілося плакати ще й ще. Так болісно. Так образливо. Так несправедливо!

• Ти нічого не варта!,  -  гримів голос однокласника Петруся у вухах…

Але ж вона просто хотіла постояти на воротах. Бо ж бачила, що маленький Сашко не справляється. Команда її однокласників програє. Їм от-от заб’ють ще одного м’яча і тоді…

Тоді почнеться! Владька та Ванька з паралельного класу стануть знов насміхатися з її хлопців. Так завжди було, коли їхні класи зустрічалися на стадіоні під час уроку фізичної культури. Ну що поробиш, їм краще вдаються фізичні вправи, ніж Петрикові та його команді. Не можна ж на ворота ставити малого Сашка. Він товстий, неповороткий. Займає майже весь простір футбольних воріт, а за м’ячем не встигає! Ну що тут поробиш?

• Давай, може, я встану?, - несміливо запропонувала Марічка Петрикові,– Ти ж бачив, як ми з татом м’яча ганяємо? Того тижня він і тобі дозволив з нами пограти. Пам’ятаєш..?

          Оце нагадування, мабуть, було зайвим. Петрик зростав без батька і завжди із захопленням спостерігав, як Марічка зі своїми батьком та молодшими братами грають у дворовий футбол.

 Цього разу він був розлючений насуваючуюся поразкою. Зупинився на мить, подивився їй прямо в очі й вигукнув дзвінко:

• Ти нічого не варта!

Отак із дзвоном у вухах, опустивши голову, попленталася Марічка геть зі стадіону, не думаючи, куди йде. А ніжки привели додом.

Зайшовши до кімнати, сказала собі: «Як там ота Скарлетт О’Хара казала в подібних випадках? Я не буду думати про це зараз, я подумаю про це пізніше?Добре! Так і зроблю». Завтра контрольна з історії, з англійської  типу проект треба зробити. Та ще й  Олександра Григорівна з математики ретельно пояснювала нову тему та задала на закріплення цікаві задачки.

«От цю проблему сьогодні я в змозі розв’язати! Так і зробимо», злегка посміхнулася до себе Марічка й почала з підготовки до контрольної.

Завдання тестів виконала швидко. Повторила матеріал по датах та поняттях. Аж ось завдання високого рівня: необхідно скласти історичний портрет особистості на власний вибір. Кого ж взяти? Князь Олег?... Хм … Може звитяжного  вояка князя Святослава? А що? Хозарів побив, кордони держави розширив, військо гарне мав.

Пригадала батька з молодшими братами. А цікаво, кому більше з батьком поталанило: її братам чи синам князя Святослава? Хм...Хай хто як хоче, а їй з братами точно пощастило з їхнім батьком! Та що там! Чи тільки з батьком! З батьками! Бо ж яка у неї мама майстриня та господиня!

 Стоп. А у Святослава що було з батьками? Щось пішло не так у батька Святослава, князя Ігоря. Опинився з невеликим військом на ворожих, тільки-но приєднаних територіях,от і трапилася з ним халепа. Шкода князя. А синочок з мамою залишився.  Та ще й з якою мамою! То ж не просто князева жінка! То ж видатна жінка і правителька Русі княгиня Ольга! Серед самих чоловіків залишилася з маленьким сином-князем! Коли синочок підріс, пішов у далекий похід воювати, примножувати території, вона не просто правила, а й порядок у державі тримала. Податкове законодавство русичів вдосконалила,з правителями видатних держав того часу здружилася. А щоб її серйозно сприймали,  спочатку за чоловіка помстилася, потім християнство прийняла. Ото жінка! Не кожний правитель того часу міг похизуватися такими досягненням. А скільки таких жінок в історії часів, коли чоловіки керували світом! А скільки таких жінок зараз!

«То я нічого не варта?». Хм…Завтра, коли Петрик заспокоїться, я йому ще й про Марґарет Тетчер розповім…

А що там у нас з англійською?...