Всеукраїнської краєзнавчої експедиції учнівської молоді "Моя Батьківщина - Україна"
1
КЗНО “Центр позашкільної освіти Дніпропетровської обласної ради”
Управління освіти, культури, молоді та спорту
Апостолівської міської ради
Апостолівський ліцей №1 Апостолівської міської ради
Криворізького району Дніпропетровської області
Матеріали
Всеукраїнської краєзнавчої експедиції
учнівської молоді
"Моя Батьківщина - Україна"
напрямок:
«З попелу забуття»
Проєкт підготувала
педагог-організатор
Гілічук Ірина Романівна
місто Апостолове
2023
Всеукраїнська краєзнавча експедиція
учнівської молоді
« Моя Батьківщина - Україна»
напрямок
"З попелу забуття"
Мета:
- ознайомитися з історією свого міста;
- розвивати інтерес до історичного минулого власного народу;
- презентувати свою роботу здобувачам освіти Апостолівського ліцею №1.
Завдання роботи:
висвітлити шляхи створення міста;
формувати активну громадянську позицію (нагадати про жителів міста Апостолове, випускників нашого ліцею – учасників АТО та учасників бойових дій російсько-української війни);
з’ясувати хронологічну послідовність основних подій рідного міста;
представити результати своєї дослідницької роботи
Актуальність:
підвищення рівня інформованості про історію розвитку міста
План
І. Вступ.
ІІ. Історія виникнення міста.
ІІІ. Визначні для міста історичні події
ІV.Сьогодення міста
ІV.Видатні постаті міста Апостолове (учасники АТО на сході України та учасники бойових дій російсько-української війни)
V. Список використаної літератури та архівних документів
І. Вступ
Щодня ми крокуємо вулицями свого міста. У будь-яку пору року, за будь-якої погоди – на роботу, додому, у справах… Зайняті власними думками, турботами і проблемами, ми майже не помічаємо Його. Бо й справді, надто вже непримітним, малоцікавим і сірим здається воно на перший погляд. Не тільки гості міста, а й самі його жителі не помічають непоказної краси, спокійного розміреного ритму, ліризму таких вулиць. А між тим, місто живе своїм, особливим життям. Воно широко розкриває обійми своїх залізничних колій, щиро радіє життю ластів’ячим щебетом, дихає кожним листочком своїх зелених насаджень. Воно горбиться усіма вибоїнами своїх вулиць, ніби намагаючись скинути з себе усе сміття, яким так щедро всипають його жителі. Воно вдивляється у зоряне небо разом із мрійниками і філософами; і влаштовує справжні цвіркунячі концерти усім любителям прекрасного.
Дивне місто з невгамовним, постійним гулом залізниці і майже сільським спокійним ритмом життя. Дивне місто з не менш дивною назвою – Апостолове. Отак собі просто, але зі смаком: від горбатих вулиць до апостольських висот.
А з чого все починалося? Кажуть, що історія знає все. Але історія інколи вміє дуже ретельно оберігати свої таємниці. І справа не лише в тому, що з часом пам’ять про ті чи інші події стирається, помирають свідки, зникають документи, з’являються нові покоління, а разом з ними нові інтереси, нові уподобання, нові герої… Часто одні події затьмарюються іншими, більш яскравими, бурхливими, порушується плавний хід історичних подій і буває важко збагнути, що є першочерговим, а що другорядним. Але буває й так, що і документи є, і знаходяться вони десь під боком, а дослідники навіть про це і не здогадуються. Можливо так і сталося із дослідженням нашого краю.
ІІ. Історія виникнення міста
Після російсько-турецької війни 1768-1774 років територія Криму була приєднана до Росії. Ця подія відбулася в 1783 році. В цей же час було створене Катеринославське намісництво під управлінням князя Г.О. Потьомкіна-Таврійського.
Григорій Олександрович
Потьомкін-Таврійський
В 1775 році Катерина ІІ ліквідувала Запорізьку Січ. Почалася жорстока розправа над козацькою старшиною й козаками.
Катерина ІІ
Старі ченці розповідали історику Д.І.Яворницькому, що цариця ставила отаману, П.І.Калнишевському, умову: «Одержуй волю і маєток, тільки зречися козаччини». На те старий кошовий сказав: «Ні, або воля козацька, або тюрма».
Петро Калнишевський провів у темниці 25 років і помер у віці 112 років у 1803 році. В честь Калнишевського було названо село Петриківка. А в селі Грушівка нашого Криворізького району до цих пір є урочище Калнашиха, землі якого належали атаману.
Петро
Калнишевський
Відразу ж, після ліквідації Запорізької Січі, козацькі землі почали заселятись поселенцями різних народів. Катерина ІІ щедро роздавала землі. Так генерал-прокурор О.О.Вяземський отримав 100 тисяч десятин землі в Грушівській Слободі (нині село Грушівка).
На початку 90-х років XVІІІ століття землі, які лежали між ріками Кам’янкою та Інгульцем, були ще не заселені. Річка Кам’янка з правої сторони по течії мала притоку, яка протікала по степовій рівнині. З часом вона стала пересихати і перетворилася в балку. В обімлілій річці водилися дафнії (водяні воші), від яких 
вона і одержала назву Вошива.
Данило Апостол
В цих місцях поселився правнук гетьмана України Данила Апостола, відставний секунд-майор Ямбургського полку Михайло Апостол. У 1793 році він одержав від Катерини ІІ 12 тисяч десятин землі обабіч річки Вошивої.
Наше село заснували переселенці із Харківської та Чернігівської губерній.
Заселення здійснювалося на підставі указу про заселення Новоросійського краю, виданого царем Павлом І в 1800 році.
Павло І
В 1803 році територія нашої місцевості увійшла до складу Херсонської губернії. З Харківської губернії переселялися державні селяни. Протягом 5 років вони звільнялися від податків і різних повинностей. Переселенцям були визначені місця для поселення по річці Вошивій. Ці поселенці поклали початок північно-західній частині села.
З Чернігівської губернії переселялися великороси (росіяни), так звані «розкольники», які виступали проти офіційної церкви, «за стару віру». Вони поклали початок південно-східній частині села, яка називалася в народі «понизовкою».
Наше місто почалось з перших вулиць – Осипенко та Мічуріна (сучасні назви). Так, в 1811 році на річці Вошивій виникло поселення, яке дістало назву Вошиве.
В книзі А.Шмідта «Матеріали для географії та статистики Росії. Херсонська губернія», виданій в Санкт-Петербурзі у 1863 році, ми знаходимо такі слова:
«В селищі Вошивом, що знаходиться в північно-східному куті Херсонського повіту, …разом з малоросіянами живуть великоросіяни, бувші розкольники, а тепер, що належать до єдиновірської церкви, які давно віддають перевагу шлюбам на малоросіянках, тому що знаходять в них хороших, турботливих господарок».
Недалеко від села проходив поштовий тракт (в народі його називали «чумацький шлях») з Кременчука на Берислав.
За всю історію існування з дати заснування 1793 року до сьогодення наше місто Апостолове змінило декілька назв.
Його перша назва – село Вошиве.
З 1818 року – село Новопокровське.
З 1853 року – село Покровське.
З 1923 року – селище Апостолове.
Протягом 1936-1938 років – селище Косіорове.
У 40-х роках – селище Єжово.
І тільки в1956 році селище Апостолове одержало статус міста. Вперше в архівних документах наше місто згадувалось у 1811 році.
У 1818 році на честь Святої Покрови була споруджена Церква Покрови Пресвятої Богородиці, якій незабаром виповниться 205 років.
При занесені села в єпархіальні списки стару назву (Вошиве) відкинули і воно одержало офіційну назву – Новопокровське.
В 1853 – 1857 роках наше місто було військовим поселенням. Змінилась назва села. Воно стало Покровське.
Після скасування кріпацтва в 1861 році село почало бурхливо розвиватися, і вже в 1866 році воно налічувало 495 дворів та 2978 жителів.
Покровське стало волосним центром. На той час в ньому розміщувались волосне управління, дві церкви, земська школа, торгові лавки.
Почався капіталістичний шлях розвитку: удосконалювалась система землеробства, застосовувались штучні добрива, сільськогосподарські машини, підвищилась урожайність.
Перший навчальний заклад в нашому місті був відкритий в 1871 році. Це була трикласна церковно-приходська школа, в якій навчалися грамоті 163 дитини, з яких 131 хлопець і 32 дівчинки.
У 1912 році в селі було 4 початкові школи.
На початку ХХ століття в селі Покровському була відкрита лікарня на 10 ліжок і при ній аптека, яка обслуговувала населення не тільки Покровської, а й сусідніх волостей.
Медичну допомогу надавали один лікар та аптекар, який виконував також обов’язки фельдшера.
В 1902 році було розпочато будівництво залізниці Кривий Ріг-Олександрівськ-Волноваха, довжиною 583 верстви. На спорудження її залучались селяни й в’язні. Умови праці були каторжні. Головні знаряддя: кирка, лопата, тачка. Люди жили в землянках, голодували, вмирали від голоду і різних хвороб.
В 1904 році ця залізниця була здана в експлуатацію. Недалеко від села Покровське була збудована залізнична станція, яка одержала назву Апостолове. Назвали станцію на честь одного з братів Апостолів, який виділив кошти на будівництво залізниці.
В 1904 році був побудований залізничний вокзал. Тут з’явились будинки робітників і службовців станції, купців та торговців.
Наша залізнична дорога.1902 рік Залізничний вокзал
ІІІ. Визначні для міста історичні події
В 1903 році в селі почав працювати цегельний завод , який виробляв будівельні матеріали: цеглу і черепицю. Зростала продуктивність цегельного заводу, який випускав за місяць стільки цегли, скільки раніше давав протягом року. Власником заводу був купець-капіталіст Іванов, який проживав у Кривому Розі.
У 1921 році в Апостоловому створено перші товариства спільного обробітку землі: «Молот», «Сталь», «Рекорд», «Перемога», «Метеор». Через три роки вони об'єдналися в сільськогосподарські артілі — «Перемога», «Молот», «Культура». Протягом 1930—1931 років невеликі господарства Апостолове повністю об'єднались у колгоспи. У зміцненні сільськогосподарських артілей значну роль відігравала Апостолівська машинно-тракторна станція, створена в 1930 році. Вона обслуговувала 38 колгоспів, мала 64, а через 2 роки — 79 тракторів.
Наприкінці 20-тих років було покінчено з неписьменністю. Вже у 1925 році тут працювали 2 семирічні і 3 початкові школи. Згодом було відкрито 2 середні школи. Активну участь у культурному будівництві брали жінки.
Наприкінці 30-тих років, після пережитого голодомору колгоспи активно розвивалися — споруджувались численні господарські будівлі. Зростала оплата праці і прибутки колгоспників. У 1939 році колгосп «Молот» став мільйонером.. За роки довоєнних п'ятирічок у селі побудовано нові промислові підприємства: елеватор, маслозавод, новий паровий млин, майстерні МТС. Одночасно з електрифікацією залізничної колії Запоріжжя — Довгинцеве було електрифіковано і Апостолове.
У 2015 році Апостолівський район став першим районом в Україні, який об'єднав свої території в громади. Апостолівська громада стала найбільшою в області за своєю площею, яка об’єднала 20 населених пунктів.
Серед досягнень громади - створення сучасного ЦНАПу. У 2016-2017 роках за підтримки Німецького товариства міжнародного співробітництва «GIZ» та коштами міського бюджету було реконструйовано приміщення, яке і стало будівлею Центру надання адміністративних послуг у Апостолове.
ІV Сьогодення міста
Сьогодні місто Апостолове – це політичний, промисловий, сільськогосподарський і культурний центр району, важливий залізничний вузол на схрещенні залізничних доріг Дніпро-Херсон, Кривий Ріг-Нікополь і Запоріжжя.
Розташоване місто на водороздільній височині річок Інгулець, Кам’янка, Базавлук.
Місто Апостолове знаходиться на західному правобережжі нижньої течії Дніпра, в Південно-Західній частині Дніпропетровської області. Воно розташоване в 160 км від обласного центру міста Дніпро та 36 км від міста Кривого Рогу і 56 км від міста Нікополь.
Біля нього, паралельно каналу Дніпро-Кривий Ріг, проходить автомагістраль Кіровоград-Запоріжжя.
Площа – 1583 кв.км, населення – 13 тис.455 чол.
В місті 154 вулиці та провулків, 2 площі (Привокзальна, Центральна). Працюють 3 ліцеї та одна школа естетичного виховання. Також у місті діє Апостолівський центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів, 3 дитячі садки, Будинок науки і техніки, Будинок дитячої творчості, Будинок культури «Сучасник», історико-краєзнавчий музей, 2 бібліотеки, 2 лікарні, 11 аптек, 3 автозаправочні станції, 6 перукарень, 87 магазинів, 1 завод, 12 пам’ятників, 1 меморіал.
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Апостолівського району, місто увійшло до складу Криворізького району.
Наприкінці лютого 2022 року Апостолове стає прифронтовим містом і зазнає регулярних обстрілів з боку ЗС РФ.
22 липня 2022 року о 3 годині ночі всі три ліцеї були зруйновані ударами «земля-земля» зенітною ракетною системою С-300 російських збройних сил.
В центральній частині міста розташована будівля міської ради, напроти якої знаходиться центральна площа, на якій відбувались і відбуваються головні події міста. А напроти знаходиться центральний парк, в самому серці якого розташований Меморіальний комплекс, де вшановуються видатні події української держави та Апостолівської об’єднаної територіальної громади. Парк є місцем відпочинку для жителів та гостей міста, де нещодавно був зведений дитячий майданчик та скейтмайданчик та побудована гарна сцена.
Місто Апостолове живе своїм звичним життям і розвивається.
V. Видатні постаті міста Апостолове
(Учасники АТО та учасники бойових дій в
російсько – українській війні(випускники ліцею) )
Алея полеглих воїнів – героїв України на міському кладовищі.
Андрі́й Оле́гович
Дмитре́нко
Український військовослужбовець, десантник, солдат Збройних сил України. 14 червня 2014 під час заходу на посадку (аеродром міста Луганськ), на висоті 700 метрів, був підбитий літак російськими терористами з переносного зенітно-ракетного комплексу «Ігла». В результаті терористичного акту літак вибухнув у повітрі і врізався у землю поблизу території аеропорту. Андрій Дмитренко загинув в збитому літаку. Йому було 20 років.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу нагороджений Орденом Богдана Хмельницького III ст. (20.06.2014, посмертно) та Нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).
Олександр Миколайович Вохрамєєв
Навідник молодший сержант - Олександр Вохрамєєв був майстром: від прямого влучання ворожий танк спалахнув, неначе коробок з сірниками. Під час операції, прориву у Донецьк, 22 липня 2014 року у с. Піски, Олександр Миколайович Вохрамєєв загинув. Йому було 40 років.
За мужність та героїзм, проявлені при захисті суверенітету та територіальної цілісності України, навідник молодший сержант Олександр Вохрамєєв нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Валерій Васильович
Покотило
Учасник АТО та учасник бойових дій в російсько-українській війні.
Військовослужбовець, старший солдат Валерій Васильович Покотило загинув 29 квітня 2022 року в Луганській області, захищаючи Україну у віці 44 роки.
Захисник до кінця був вірним військовій присязі та українському народові. Виявивши стійкість і мужність, він віддав своє життя, аби захистити свою країну, аби не пустити ворога далі ні на крок.
Микола Сергійович
Юрченко
Стрілець-помічник гранатометника боронив українську землю від загарбників на Донеччині. Отримав важке поранення та був евакуйований до медзакладу. Лікарі до останнього боролися за життя бійця, проте марно.
Микола Сергійович Юрченко помер від отриманих поранень 22 серпня 2022 року. Мешканцю Апостолове було 43 роки.
Мешканці Апостолове провели воїна в останню путь, стоячи на колінах.
Максим Сергійович
Супрун
Командир 2-го відділення 2-го взводу оперативного призначення 16-ї роти оперативного призначення 6-го батальйону, який загинув 29.08.2023 року в районі н.п. Кліщіївка. Бахмутського району, Донецької області, у віці 23 роки.
28 вересня 2023 року мешканці міста провели в останню путь нашого загиблого Героя.
Попов Олександр
Сергійович
11 січня 2023 року, у віці 26 років, воїн схилив голову в бою поблизу населеного пункту Часів Яр Донецької області.
Максим Олексійович Тиквенко
Максим Тиквенко народився в Апостоловому. Військову службу проходив у Криму, у полку зв’язку. Працював за кордоном. Коли повернувся додому, мріяв жити у вільній, квітучій Україні.
У вересні 2022 року був мобілізований до ЗСУ, воював у 17-й ОТБр. 34-річний танкіст загинув 16 квітня 2023 року в бою за Бахмут на Донеччині.
Захисник до кінця був вірним військовій присязі та українському народові. Виявивши стійкість і мужність, він віддав своє життя, аби захистити свою країну, аби не пустити ворога далі ні на крок.
Мешканці Апостолове провели воїна в останню путь, стоячи на колінах.
VІ. Список використаної літератури
- Шовкун Ю. Сторінки минулого: книжкове видавництво «Журфонд», 2021.184с.
- Сайт «Вікіпедія», Історія Апостолове.
- Сайт «Велика українська енциклопедія» Апостолове // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / Гол. ред. П. Т. Тронько. Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії АН УРСР, 1969. https://vue.gov.ua/%D0%90%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B5
- Сайт «Історія міст і сіл Української РСР» https://ukrssr.com.ua/dnipro/apostolivskiy/apostolove-apostolivskiy-rayon-dnipropetrovska-oblast
про публікацію авторської розробки
Додати розробку