Як Шуша познайомився з Гагою. Текст + котрольні питання

Лариса Денисенко

ЯК ШУША ПОЗНАЙОМИВСЯ З ГАГОЮ

Якось Шуша надумав літати. «Усі літають. Птахи у небі, діти — у снах. А я?» Шуша знав: щоб літати, треба або мати крила, або заснути. До ночі ще було далеченько, тож Шуша вирішив змайструвати собі крила.

Клей він мав. Нитки з голкою також. І картон.

Залишилося назбирати пташиного пір’я. Пір’я Шуша збирав дуже довго. У червоне відерце, яке знайшов на пляжі. Коли він бачив якусь пір’їнку, то відразу замислювався: а яка то була пташка? Велика чи мала? Як високо вона може літати? Чи вміє вона стрибати? Чи вміє вона співати і передражнювати? А чи боїться котів?

Де вона мешкає? Як її звуть і що вона любить? Пір’їни були різними. Крихітне пір’ячко — у горобців. Трохи більше  — голубине. Ще більше — у ворон, шпаків та сорок. Нарешті відерце наповнилося.

І Шуша почав майструвати крила. Копирсався він довгенько, але й крила вийшли чудові! Наче справжні!

Тоді Шуша поліз до своєї шухлядки і знайшов окуляри на гумці. Бо літати без окулярів — це неправильно.

Обов’язково щось потрапить в око. Літати без окулярів можуть тільки пташки. Але це так тільки здається, що вони літають без окулярів. Насправді птахи теж мають окуляри — але вони в самих очах.

Шуша прикріпив крила спеціальними нитками, надів окуляри і спробував злетіти. Та йому не вдавалося. Натомість вдавалися стрибки! І Шуша взявся стрибати, щоб вистрибати увесь смуток від того, що злетіти він так і не зміг. Коли смуток було майже вистрибано, біля Шуші з’явилася велика кумедна ворона з блискучими очиськами.

— Привіт, — сказала вона. — Я — Гага. А ти хто такий?

Шуша відповів, що він Шуша. І зняв окуляри, щоб краще роздивитися Гагу. Бо окуляри в Шуші були не для того, щоб краще бачити, а для того, щоб вправно літати.

— Так-так,  — мовила Гага. — Отже, очі в тебе знімаються...

Гага ніколи не бачила окулярів.

— Це не очі, це — окуляри, — пояснив Шуша.

— О-ку-ля-ри? Якась комаха зі скельцями... і хто її так назвав?

Шуша знизав плечима. Йому було байдуже, хто й чому так назвав цей чудовий та зручний пристрій.

Натомість він торкнувся крил Гаги.

— У тебе є крила... — зітхнув він. — Справжні?

Гага тим часом чепурила свої крильця.

— Справжнісінькі. Хочеш подивитися, як вони працюють? — запитала Гага.

Звісно, Шуша дуже хотів. Навіть тричі плеснув у долоні. І тоді Гага легенько підхопила Шушу й закружляла з ним навколо галявини.

— Я лечу! — заволав Шуша і почав махати своїми крильцями. — Я лечу!

— Так, ми летимо! — відповіла Гага.

І вони засміялися. Саме так Гага й Шуша подружилися. І Шуша нарешті полетів. Бо друзі можуть подарувати тобі крила!

Контрольні запитання

1. У що збирав Шуша пір’ячко для крил?

_____________________________________

2. Який предмет використовував Шуша для літання окрім саморобних крил?

_____________________________________

3. Ким стали Шуша і Гага один для одного?

_____________________________________

4. Хто такий Шуша?

_____________________________________

5. Якого кольору було відерце у Шуші?

_____________________________________

6. Що зацікавило Шушу коли він розмовляв в Гагою?

_____________________________________

7. Хто така Гага?

_____________________________________