Як виховати в дитини інтерес до книги та читання

Як виховати в дитини інтерес до книги та читання

Дитяча хвороба XXI століття - відсутність інтересу до книги. У вік інтернету діти перестають читати і скоро перестануть зовсім. Чи можна прищепити дитині любов до читання? Можна, але результат буде успішним тільки в тому випадку, якщо батьки не тиснуть, а самі подають приклад. Діти, які читають, найчастіше виростають у читаючих батьків.

Привчити дитину до читання і змусити її читати - два різні завдання. Я рекомендуємо відмовитися від другого і зосередитися на першому. Можна, звичайно, змушувати читати і з-під палиці - підкупом, вмовляннями, дозволом дивитися телевізор за кожні прочитані 10 сторінок . Але як тільки ваше чадо трохи підросте, книги будуть відкинуті й забуті як спосіб гноблення, а ваші син або дочка міцно засядуть в комп'ютерному кріслі.

Дитячою книга залишається одним із провідних засобів навчання, виховання та розвитку дітей, не зважаючи на появу великої кількості сучасних медіа-технологій, дидактичних іграшок та посібників.

У сучасному світі означений напрям роботи із книгою залишається провідним, багато досліджень присвячено проблемам навчання грамоти дітей, підвищення читацького інтересу (Л. Кузьміна, С. Прибилих), читацьких умінь (Н. Молдавська, Т. Федорова) . Роботі із книгою приділяли особливу увагу  С. Русова, В. Сухомлинський, Л. Толстой,                     К. Ушинський; різні підходи до роботи над художніми текстами пропонують М.Алєксєєва, А. Богуш, Н. Гавриш, Н. Карпинська, М. Коніна, Є. Тихеєва, О.Ушакова, Є. Фльоріна та ін.         

Історично так склалося, що педагогічний смисл книги зводився до її використання у навчанні грамоти та моральному вихованні дітей. Від часів Київської Русі книга використовувалась для навчання грамоти дітей (перші згадування про це датуються 10-11 ст.). У Стародавній Русі взагалі панував культ книги: вона відносилася до найбільш цінних речей; люди, що володіли грамотою, користувалися великою повагою.

Показовим є те, що і перша рукописна книга для дітей (створена Д. Герасимовим у 1491 році), і перша друкована книга (І. Федорова „Буквар”) були адресовані дітям із метою навчання грамоти. Відомі також друковані книги Каріона, що також створені задля навчання грамоти дітей: «Лицевий буквар» (1694), «Буквар языка словенска» (1696), а також рукописна граматика («Граматика мала») та нотатки посібника з навчання письма.

Проаналізувавши  книгу «Як роман» Даніеля Пеннака, педагога й знаменитого автора десяти «прав читача»,  можна виділити з неї коротко про головне,  що говорить автор: «У зв’язку з дитячим читанням, це те, що дорослі часто, самі того не розуміючи, розохочують дитину читати.» Ідеться про наше вічне «Потрібно читати» (а навіщо, властиво, це потрібно? – чи багато хто знає просту й коротку відповідь на це запитання?), про безкомпромісне «треба» й «мусиш». Пеннак переконаний, що цим ми вбиваємо магію слова як усної творчості, слова як магії, слова як дару. Коли батьки читають чи розповідають казки своїм іще читачам-невмійкам, найвдячнішим у світі слухачам, вони не вимагають від дитини ні запам’ятовування сюжету / деталей, ні відтворення змісту, а також – ясна річ – не перевіряли, чи зрозуміла дитина розповідь так, як її розуміють дорослі. Це було чисте переживання цікавої історії, це було читання як дар. «Дар – це єдина валюта мистецтва».

Натомість щойно дитина навчиться читати своє перше «ма-ма», ще по складах, ще невпевнено, батьки вмикають оце «потрібно читати», перестають дарувати читання на ніч (яке в Пеннака дорівнює близькості, що давалася просто так; це просто проведений віч-на-віч із дитиною час) і змушують дитину читати самостійно. А коли нас що-небудь змушують, і в нас не виходить, бо ми ще не зовсім добре це вміємо, ми просто припиняємо це робити.

Для дитини, на думку Пеннака, читання – це алхімія. «У всякому читання закладено, хоч би як її придушували, радість від можливості читати, і схожа вона на захват алхіміка». Отак, як алхімік бачив творення чогось нового з відомих йому матерій, так і дитина сприймає акт появи слова «мама» зі знайомих літер і складів. Не потрібно забирати в малих іще алхіміків цю магію, ліпше читати їм уголос якомога довше, аж доки вас самих не попросять припинити, що малоймовірно.

А ще ось це вічне батьківське протиставлення книжки й телевізора / комп’ютера. Коли дорослі говорять щось на кшталт «Не прочитаєш це – не буде телевізора / комп’ютера!», вони одним реченням зводять стіну між дитиною й книжкою. Книжка тут виявляється повинністю, яку ніхто добровільно не схоче робити, а телевізор чи комп’ютер – це нагорода, бажана заборона, яка, ясна річ, виглядає з усіх боків привабливіше. Так що НІКОЛИ такого не казати!

Сучасні діти мало читають. Це загальновідомий факт. Можна стенути плечима, зітхнути і скласти руки, мовляв, що ж тут поробиш: без комп’ютера у наш час не обійтися, він заміняє і друзів, і підручники. А можна змалечку заохочувати до читання. І не лише зусиллями батьків, а й на рівні школи і держави.

Хочу розповісти, як це відбувається у США.

Ось уже понад дев’яносто років цим займається такий потужний ресурс, як Scholastic. Це більше, ніж видавництво, яке забезпечує школи книжками. Scholastic має спеціально розроблені для вчителів програми, систему пільг та бонусів при замовленні книжок та журналів, проводить ярмарки. Щоб не нагромаджувати загальних фраз, перейду до конкретики і розповім, як це працює.

Двічі на рік, восени і навесні, у садочках і школах відбувається книжковий ярмарок. Для дитсадківців та учнів початкової школи – це надзвичайна подія! До неї готуються заздалегідь: дітям роздають книжкові каталоги, щоб вони могли вибрати щось, на уроках читання вони дивляться буктрейлери. Кожен клас має свій час на відвідини ярмарку, окрім того, після закінчення уроків можна зайти ще й з батьками і придбати те, що сподобалося і на що не вистачило грошей.

Окрім ярмарків, видання Scholastic також можна купити через їхній книжковий клуб – онлайн або заповнивши купон і передавши його вчительці. Від таких замовлень подвійна користь – тому що книжки отримує не тільки маленький читач, а й клас (за кожне замовлення – безкоштовна книжка у класну бібліотеку). Учителі молодших класів активно використовують цю можливість, і у їхній класній бібліотеці часом з’являються новинки, яких немає ще ні в шкільній, ні в міській бібліотеці. Як на мене – дуже мудро, бо ж у першу чергу хочеться читати те, що щойно вийшло з друкарні. Діти навіть у чергу стають, щоб прочитати новинки.

 Також діти у США  не просто читають книжки, а ще й велуть своєрідний щоденник читача: на листку формату А-4 записували автора, назву книжки, дату і кількість сторінок, які прочитали за день. Коли листок  заповнений із обох сторін – здають учительці і мають змогу вибрати собі приз: книжку, наклейки, ручки тощо. Але не це головне.

Третьокласники за чверть (два місяці) мають прочитати чотири книжки, написати по них звіти (назва, автор, головні герої, стислий переказ сюжету, чи сподобалася книжка і чому) і скласти тести. Тільки після написання звіту і складання у бібліотеці за комп’ютером тесту книжка зараховувалася. Активних читачів у кінці чверті чекала винагорода.

Першої чверті це було морозиво. На великій дошці у класі діти чіплють зароблені «елементи» десерту. За одну прочитану книжку учителька давє картонну мисочку, за другу – власне морозиво, третю – шоколадний сироп, четверту – зацукровану вишеньку. Ті, хто прочитав більше чотирьох книжок, заробляють собі ще вершки і кольорову присипку. Та були й такі діти, у яких на дошці висіла лише мисочка. І, незважаючи на американську політкоректність, на морозивній вечірці перед деякими стояла порожня мисочка. «Що заслужили, те і маєте», – прокоментувала вчителька.

У другій чверті на дошці замість мисочок кріпили стаканчики для гарячого шоколаду та інші «складники» – власне шоколад, зефір тощо. У третій чверті був десерт із жувальними хробачками: у стаканчик треба насипати земельки (шоколадного печива), ще там чогось, ну і посадити самих хробачків. В останній чверті нагородою був додатковий час на шкільному майданчику (хтось сидить над книжками, а активні читачі гріються на сонечку).

Звісно, діти можуть з’їсти морозиво чи випити гарячого шоколаду і вдома, але ж то не те відчуття! Зароблене своєю працею набагато смачніше!

За чверть потрібно прочитати чотири книжки. І тести по них потрібно проходити. До речі, тести – на тому самому сайті Scholastic. Кожна книжка оцінюється у певну кількість балів, залежно від її складності. Так, наприклад, історії про Гаррі Поттера Джоан Ролінґ «коштують» 38-40 балів, «Мандрівний замок Хаула» Діани Вінн Джонс – 17, а «Навколо світу за вісімдесят днів» Жуля Верна – 19.

Для чого потрібні ці бали? По-перше, на стіні у фойє школи висить «таблиця рекордів», де можна подивитися, хто скільки читає. По-друге, за кожні отримані сорок балів можна вибрати безкоштовну книжку. А по-третє, найактивніших читачів у кінці року буде відзначено призами.

Отже, щоб дитину цікавили книжки та вона мала великий інтерес до читання вчителі та батьки повинні чітко та наполегливо, а головне методично та спільними зусилями працювати в цьому напрямку. Велику роль також даному питанню має приділяти й держава.

Наприкінці хочу ще дати кілька порад батькам, адже вони найперші, хто повинен виховувати у своїх дітей інтерес до книги:

1. Показуйте дитині, що читання вголос приносить вам задоволення. Не бубніть, начебто відбуваєте давню, набридливу повинність. Дитина це відчує і втратить цікавість до читання.

2. Під час читання зберігайте візуальний контакт із дитиною. Так вона відчуває, що питання звернене до неї, а ви побачите, які почуття викликає у неї те, про що ви читаєте.

3. Модулюйте свій голос: читайте то швидше, то повільно, то голосно, то тихо. 4. Скорочуйте текст, якщо він занадто довгий.

5. Читайте вголос чи переказуйте дитині книги, які особисто вам подобалися у дитинстві.

6. Радьте родичам та знайомим дарувати дитині гарні дитячі книжки.

7. Якщо ви читаєте дитині на ніч, слідкуйте, щоб в історії був щасливий кінець. 8. Залишайте книг и, газети, журнали, які самі читаєте, у різних місцях: дитина повинна бачити вашу зацікавленість читанням.

9. Читайте книги завжди, коли дитина хоче їх слухати.

І навіть те, що сьогодні існує безліч джерел інформації, не можна відмовлятися від книги. Книга - це досвід поколінь, мудрість минулого. У процесі читання книг у дитини розвивається фантазія, їй легше перебороти стреси і страхи, за допомогою книги дитині простіше пояснити, що таке добро, а що таке - зло. Книги допомагають дитині розібратися в складних життєвих ситуаціях, їй легше зрозуміти, як вчинити в тому чи іншому випадку, керуючись принципами совісті і честі.

Даруйте книгу дітям в подарунок. А якщо ви підпишите її, то подарунок стане безцінним, пам'яттю на все життя. Дайте своїм дітям шанс повноцінного розвитку, у чому вам незамінним помічником стане книга!