З досвіду роботи. "Екологічне виховання як засіб формування життєвих компетентностей учнів"

ЕКОЛОГІЧНЕ ВИХОВАННЯ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ЖИТТЄВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ  УЧНІВ

(з досвіду роботи)

            Екологічна освіта і виховання є основою для формування людини з високим почуттям обов’язку перед суспільством. Однією з умов успішної організації екологічного виховання школярів є чітке визначення його мети. Головною метою екологічного виховання має стати формування екологічного світогляду, мислення, здатності до системного аналізу екологічних проблем і творчого їх розв’язання. Кінцевою метою екологічного виховання є формування особистості з високим рівнем екологічної культури. Складовими екологічної культури є екологічна свідомість, екологічні переконання, екологічний світогляд, готовність до екологічної діяльності, відповідальне ставлення до навколишнього середовища. Екологічна культура виступає як складова загальної культури особистості, що проявляється в конкретних знаннях, уміннях і навичках, свідомій екологічній поведінці, діяльності, відповідальному ставленні до охорони природи і є результатом екологічного виховання й формування екологічного світогляду.

          Відповідно до Концепції екологічної освіти України формування екологічної культури особистості включає:

• виховання розуміння сучасних екологічних проблем держави і світу, усвідомлення їх важливості, актуальності і універсальності;

• відродження кращих традицій українського народу у взаємовідносинах з довкіллям, виховання любові до рідної землі;

• формування розуміння необхідності узгодження стратегії природи і стратегії людини на основі ідеї універсальності природних зв’язків, подолання споживацького ставлення до природи;

• розвиток особистої відповідальності за стан довкілля, вміння прогнозувати особисту діяльність і діяльність інших людей та колективів;

• розвиток умінь приймати відповідальні рішення щодо проблем навколишнього середовища, оволодіння нормами екологічно грамотної поведінки, виховання глибокої поваги до власного здоров’я та вироблення навичок його збереження.

            Провідна і найважливіша роль у вихованні екологічної культури учнівської молоді належить школі. Так, у початкових класах забезпечуються елементарні знання про природу та взаємозв’язки у ній, взаємодію і взаємовплив людини і природи, розвиток ціннісного ставлення до природи як джерела задоволення естетичних, пізнавальних, рекреаційних та інших потреб особистості,формування елементів здорового способу життя та навичок екологічно доцільної поведінки. В середніх класах забезпечується базовий рівень екологічної освіти, оволодіння основами екологічної культури. Учні старших класів повинні добре орієнтуватись в екологічних проблемах України, бути обізнаними в екологічному законодавстві. В цілому у старшокласників має бути сформована особистісна екологічна позиція і вміння її відстоювати в умовах правової демократичної держави.

      Своїм основним завданням, як вчителя,  вважаю виховання екологічно грамотної людини, особистості, яка знає цінність життя і своє місце у світі живої природи, громадянина України, який зуміє прийняти єдино вірне рішення в складній екологічній ситуації. В роботі використовую принцип природовідповідності: від знань до діяльності, від діяльності до виховання. Переконана, що знання, отримані на уроці, повинні бути реалізовані в практичній діяльності.

      Екологічне виховання у нашій школі набуло системності і стало невід'ємною частиною освітнього процесу. Це проведення природоохоронних заходів, участь в екологічних акціях,  проектах. Найважливіше ж завдання, яке стоїть перед учителями – формувати екологічну свідомість школярів, через дітей нести просвітницьку роботу до батьків.

          З юних років важливо закріпити у свідомості кожної дитини, що людина – частина природи, тому від стану природи залежить життя людства.
Екологічне виховання слід починати не в космічних масштабах, а прямо тут: біля свого будинку, на своїй вулиці, у дворі своєї школи. Тільки усвідомлюючи особисті можливості, навчаючись вирішувати найближчі екологічні проблеми, людина зуміє замислитись над майбутнім країни. Щоб у дитини виникла потреба захищати і зберігати довкілля, треба навчити її любити світ природи.

        Національний еколого-натуралістичний центр учнівської молоді та Українське товариство охорони птахів проводить щорічну природоохоронну акцію «Птах року». У 2021 році птахом року є синиця  чубата (Lophophanescristatus).

       Мета акції:

- привернути увагу юних натуралістів до проблем екології, охорони птахів та їх природних  біотопів,

- формувати в учнів екологічну самосвідомість;

- сприяти формуванню і розвитку творчих здібностей школярів, почуття особистої відповідальності за стан довкілля;

- уміння аналізувати і прогнозувати результати особистої діяльності;

- виховувати свідомих громадян;

- формувати екологічне мислення та екологічну культуру учнів школи та громади села.

Цілі акції: вивчення учнями біологічних особливостей  синиці чубатої, сприяння формуванню в учнів переконань, моральних принципів та активної життєвої позиції в галузі охорони птахів.

 В рамках акції в школі проведено ряд заходів (згідно плану)

Заходи

проведені в Зіньківщинській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів

 в рамках Всеукраїнської акції «Синиця чубата – птах 2021року»

         Інформаційна година «Особливості середовища  життя, зовнішньої будови, розмноженням та поширення в природі синиці чубатої.   Порівняння  способу життя синиці чубатої,  синиці блакитної та ремеза».

       Чубата синиця або гренадерка належить до ряду горобцеподібних. Зустрічається не тільки в хвойних лісах,  цього птаха можна помітити і в містах, поблизу поселення людини.

      На Україні птах найчастіше зустрічається в Черкаській області. У зимовий та осінній сезон птах його можна помітити на Півночі України. Синиця населяє і європейські території, в Центральній Європі і Скандинавію, але в південних країнах вони рідко з’являються, а в Італії і Балканському півострові синиці відсутні. Птах також не поширений  на Кавказі.  В основному чубаті синиці мешкають  у хвойних і змішаних лісах.

        Птах дрібних розмірів, має сіро-темне забарвлення, чубчик  піднятий вгору. Саме через чубчик синиця отримала назву – гренадерка, тому що він схожий на головний убір. Хвіст, крила і спинка птаха сірувато-бурого забарвлення. Є темна смужка, яка простягається від  очей з загином на щічки, схожа на темні дужки, а на шиї присутня чорна пляма.

          Черевце і голова цього птаха мають біло-брудні відтінки. Якщо синиця чубата переходить в стадію роздратування, то у неї витягується шия і притискається чубчик. За зовнішніми характеристиками самки і самці практично не мають відмінностей. Але молоді синички  мають чубчик і борідку невеликих розмірів:

• не більше горобця, приблизно 14 см;
• розмах крил становить 21 см;
• вага птаха  не перевищує 14 грам.

       Харчується птах комахами, але улюблена їхня їжа – це гусениці невеликого розміру, які з'являються на хвойних деревах і ушкоджують крону стовбура. У раціон  харчування синиць входять безхребетні: листоїди, довгоносики, павуки, метелики, оси, бджоли, мухи, комарі, коники, цвіркуни, сарана. В осінньо-зимовий  період птах харчується насінням і ягодами: кизила, ялівця, горобини, насінням ялини та сосни.

      Чубаті синиці облаштовують свої гнізда,  в основному вхвойних лісах. Для розташування гнізда, гренадерка вибирає дрібні ями, які знаходяться серед коренів великого дерева, а також в напівзгнилих низьких пеньках, вкритих щільним килимом моху, але все ж віддають перевагу дуплам в деревах. Якщо ж птах не може знайти собі подібний притулок, то він заселяється в покинуті житла сорок і білок, іноді в гнізда хижих звірів, і навіть можуть оселитися в гніздо кропив’яники. Дно майбутнього гнізда облаштовують лишайником і мохом. Для облаштування гнізда синиця чубата іноді використовує шерсть білки.

          Самка синиці чубатої висиджує малят з середини травня, в середньому 16 днів. В кладці від  5 до 7 яєць. Забарвлення яєць завжди змінюється, бувають яйця білого кольору без плямами,  схожими на віночок з коричнево-червоними цяточками. Їх розміри коливаються в середньому 1,4-1,6 сантиметрів. Новонароджені пташенята не вилітають з гнізда упродовж трьох неділь. За  сезон самка синиці чубатої може вивести два потомства.

          Що цікавого в поведінці птаха?

1. В кінці осені  початок зими чубаті синиці кочують, збираючись в зграї.
2. Чубаті синиці – досить активні та рухливі птахи.
3. У зграї чубаті синиці видають гаркавий звук, схожий на неспокійне звучання звичайної синиці. Коли самці чубатої синиці займають територію, вони видаютьтакі ж звуки, як і звичайні синиці.
4. Незважаючи на місцевість проживання, вони практично не змінюють своє забарвлення.
5. У період холодної і голодної зими їх можна зустріти в садах. Легко адаптуються до зернового корму і на наступний рік можуть повернутися на попереднє місце проживання.  А в літній сезон вони об’єднуються в пари для розмноження і відлітають в молоді хвойні ліси.

            Чи потрібна допомога птахам взимку? Саме тоді, коли настає зима, синиці стикаються з великими проблемами  в пошуках їжі. У  холодні місяці птахи вживають в їжу все, що вони роздобудуть. У  цих суворих умовах просто необхідно допомогти птахам пережити зиму. Але для цього слід знати, які корми потрібно давати чубатим синицям, а яких уникати, щоб не нашкодити птиці. Замість личинок, взимку вони найбільше люблять насіння гарбуза і кавуна, несолоне сало. Якщо є кокос, то його шкаралупа стане справжнім подарунком для чубатих синиць, просто треба взяти шматки і підвісити на гілці.

           У  зимовий час для синиці чубатої можна виготовити годівничку.   Трапляються випадки, коли  синиця чубата так звикає до людей, що її можна годувати навіть з рук.

        Чубаті синиці, живучи в хвойних лісах   знищують  шкідливих комах, які руйнують дерева. Вони є справжніми санітарами і рятівниками лісу. Синиця чубата не проживає в нашій місцевості, поряд з нами живе інший вид синиці -  синиця велика та синиця-ремез, яка будує закрите гніздо у формі рукавички з рослинного пуху з теплими стінами і входом у вигляді маленької труби.(за матеріаламиhttps://uk:wikipedia.org). Хоча  іноді синицю чубату помічали   в піщаних  терасах Сіверського Дінця на Харківщині.

       Вид синиця чубата занесений до Червоної книги Харківської області! Основна ознака зменшення чисельності виду  - вирубка старих соснових насаджень, прочистка та прибирання трухлявих стовбурів та пнів. Тому одним із заходів охорони цього виду птаха є обмеження лісогосподарської діяльності у місцях гніздування.(Червона книга Харківської області. Тваринний світ/ за редакцією Г.О. Шандикова, Т.А. Анемасової. Головний редактор В.А. Токарський. Харків: КНУ ім.В.Н. Каразіна, 2013)

         Я переконана, що формування екологічної культури дітей шкільного віку багато в чому залежить від того, яким чином заохочується інтерес і привертається увага до об’єктів природи, розвивається прагнення глибше пізнати навколишній світ. Відомо, що ігри мають велике значення в житті дитини. У своїй сукупності вони сприяють розвиткові в дітей мислення, уваги, здатності до аналізу та синтезу, формулювання обґрунтованих суджень, вихованню спостережливості, звички до самоконтролю. Саме через ігри  я можу більше дізнатися про своїх вихованців, їхні характери, звички, організаторські здібності, творчі можливості, що допомагає мені знайти більш ефективні шляхи впливу на кожного з них, а також згуртувати дитячий колектив.

     Ігри ж екологічного спрямування дозволяють дітям побачити неповторність не тільки окремого живого організму, а й екосистеми загалом, усвідомити неможливість порушення її цілісності, зрозуміти, що нерозумне втручання в природу викликає істотні зміни як у середині екосистеми, так і за її межами. Під час ігор у дітей розвивається готовність до правильної взаємодії з довкіллям. Застосування ігор екологічного спрямування сприяє розв’язанню низки завдань екологічного виховання: формування цілісного уявлення про природне оточення як середовище життя, розуміння того, що існування людства можливе тільки у випадку налагодження позитивних стосунків з іншими суб’єктами природи, виховання відповідальності за екологічний стан природи, почуття любові до неї та прагнення до постійного спілкування з природою.

                              Гра «Слідами зникаючих птахів»

Вступне слово вчителя.

          Якось студенти одного з вузів  вирішили розіграти свого професора. Один заліз на плечі іншому. Вони накинули на себе яскраву тканину, а на голову один із студентів надів маску. Маска зображала велику червону пащу з гострими зубами та великими рогами. Вийшло велике «чудовисько». Це «чудовисько» підстерегло професора в темному коридорі і проревіло охриплим голосом:

- професоре, я тебе з’їм!

- з рогами, значить не хижак, - не розгубився професор;

- рогаті тварини харчуються травою, - значить не з’їси.

        Дійсно, навіщо хижій тварині роги? Їй потрібні міцні довгі ноги, щоб схопити здобич і гострі та великі зуби, щоб її розірвати.  А хижим птахам, наприклад, у яких немає зубів, потрібний гострий дзьоб. Деякі з них полюють на звірів, птахів та ловлять рибу. А щоб схопити і утримати живу здобич, - необхідні гості кігті.

        Інші ж хижі птахи харчуються падаллю. Їх так і називають –     падальниками.

        По різному полюють хижі птахи. Повільно парять в небі орли, лише інколи махають своїми широкими крилами, при цьому відшукують свою здобич. А довгі ноги їм взагалі непотрібні. Вони лише б заважали птахові у польоті.  Очі в денних хижих птахів знаходяться по боках голови.

       У нічних хижих птахів і кігті міцні, і дзьоб, а очі навпаки, - розміщені вони попереду голови. А ось птахам, які живуть у водному середовищі, кігті непотрібні, а  потрібні кінцівки з плавальними перетинками та широкий приплюснутий дзьоб, яким птахи проціджують воду.

       Птахи прибережного водного середовища не плавають, але ходять по мілководдю на своїх довгих ногах-ходулях. Дзьоб  у них теж довгий та  гострий.

        Птахи відкритих просторів суші мають довгі ноги, пристосовані не лише для ходіння, а і для подолання великих дистанцій. Харчуються ж вони в основному комахами та злаками.

        Ось ми і познайомилися з усіма групами птахів. Але більшість з них по різним причинам знаходяться під загрозою зникнення. Тому виникла необхідність терміново прийняти міри щодо їх охорони. Але як можна охороняти і захищати птахів, яких ви ніколи не бачили і не знаєте, де вони мешкають?

       «Знайти! Запам’ятати»!  Взяти під охорону» - ось девіз гри «Слідами зникаючих птахів». Для проведення гри всі учні класу діляться на групи

 (по 4-5 учнів в кожній групі). В кожній групі є консультант, який отримує завдання.  Наприклад, мова іде про нічного птаха, який має червоно-рожевого кольору очі, на кінцівках є пір’я, гніздо своє влаштовує над обривом, в гнізді  - 3 білих яйця. Харчується птах дрібними тваринами, гризунами, птахами.

Завдання для групи: за допомогою отриманих даних, користуючись додатковими картками – підказками (а їх чотири, одна з яких – хибна) - визначити птаха. Для довідки можна скористатися таблицею (додається).

Якщо група віднайшла всі ознаки птаха і дізналася про його точну назву – вона отримує паспорт, в якому  описані всі ознаки птаха.

     Серед птахів, яких слід впізнати, учні за ознаками знаходять і синицю чубату.

     Як показав досвід, -  проведення таких ігор має велике розвивальне і виховне значення, викликає в учнів інтерес до пізнання. Ігри створюють певний емоційний фон в учнівському колективі. Під час гри учні вчаться логічно мислити, послідовно діяти, бути спостережливими. Гра  знімає напруження, втому, створює сприятливу атмосферу для спілкування.

      Учням молодших класів запропонували  розмалювати птаха. З цим завданням вони  справились залюбки!

          Розмальовки      «Синиця чубата - птах 2021 року»

        А потім учні початкових класів  грали в гру«Птахи:  хто живе поряд з нами в різні пори року».

Учні 5-7 класів приймали учать в конкурсі малюнків на тему                              «Синиця чубата - птах 2021 року»

       Ознайомившись  із  біологічними особливостями  птаха синиці чубатої учні 7 класу під керівництвом учителя біології виготовили лепбук

                             «Синиця чубата - птах 2021 року»

        Всім добре відомо, як птахам важко жити взимку.

Акція «Годівничка» стала вже традиційною щороку в нашій школі. Школярі  не були байдужими до пернатих друзів. Найбільшої підтримки від нас чекають комахоїдні птахи: синички та  повзики.

Серед найпоширеніших кормів, що можна використовувати для підгодівля птахів узимку можна назвати:

• насіння соняшника (не смажене), його  дуже люблять снігурі та синиці;

• просо, пшоно – найулюбленіша їжа для вівсянок, жайворонків, синиць та горобців;

• насіння кавунів – корм для синичок та повзиків;

• насіння дині – всі птахи полюбляють;

• крихти сухого білого хліба (чорний не можна ні в якому разі) – корм для багатьох птахів.

           А учень 6 класу Коток Іван створив  фото колаж

           Серед учнів 3-4 класів в школі проведений конкурс на кращий вірш про синичок.

Синичка - сестричка

Пір’ячко блакитне, ніжна , невеличка

Поселилась у дуплі  пташечка – синичка.

З гілочки на гілочку весело стрибає,

А з сусіднього дупла дятел їй гукає:

Годі  веселитися, синичко-сестричко.

До роботи! Не барись! Та хутчій, хутчій берись!

Я годинами дивлюся на цю дивну парочку

І здається, що вони – Семен та Одарочка.

Тут помітила  мене пташечка здаля

І здалося, що мені вона промовляє:

Подивись на мене, люба, дівчинко моя,

Люби свою Землю,

Люби свою Україну,

Люби її так, як люблю її  Я!

                                                         Бєляєва Дар'я, 9 років

         А учні  6-7  складали   оповідання

Їдальня для птахів

           Всі хлопці заздрили Василеві. Ще б пак не заздрити! Синичка, яку він вирвав з кігтів шуліки, зовсім звикла до хати. Василь вирубав для неї велику гілку і причепив до стіни. Там синиця і лазила, мов акробат.

           Годував її Василь різним  насінням. Всіх комах синиця виловила в хаті. А надворі завірюха , снігу намело так багато, що й тинів не видно.  Прийшов  до Василя його товариш Миколка. Спостерігали  хлопці, як синичка весело стрибає. А Миколка й каже:  - Добре цій пташці.  Вона в теплій хаті сидить і їжа в неї є,  а тим пташкам, що на волі,  важко.  Всі рослини снігом замело. Голодують пташки. Багато їх до села поналітало,  в комори й хати просто лізуть. Тоді Василь аж з місця схопився: - А що коли для пташок їдальню

зробимо?   Яку їдальню?  - не розуміючи спитав Микола. Пояснив йому Василь:  приладнаємо таку дошку невеличку і повісимо на дерево.  Щодня будемо насипати насіння, крихти хліба. Нехай пташки їдять собі.

       Прийшли хлопці до діда Тараса, що живе поряд, щоб той розповів, як зробити їдальню і врятувати пташок від голодної смерті.  Адже  діти  й самі добре знають, що чим більше пташок у наших скверах, на полях та садах буде, тим  буде менше шкідників, бо  пташки знищують комах-шкідників. 

           Хлопці завзято взялися до справи. Знайшли дошку і прибили низенькі борти, щоб вітер насіння не здував. Прив’язали по кутках чотири мотузки,  на яких висітиме дошка. От і готова їдальня!  А на бортах «їдальні» хлопці  зробили напис:   хижакам і шкідникам тут їсти заборонено. Набрали хлопці в кишені різного насіння, крихт з хліба і пішли до лісу. Василько заліз на високу осику і приладнав там дошку.  Вирішили хлопці  поспостерігати, хто навідається до  «їдальні» першим.   Але чекати довго треба було. Вмить до «їдальні» назлітались різні пташки: галасливі щоглики,  вівсянки,  навіть горобці – сіренькі стрибунці. Шум та галас зчинили птахи в лісі.  А синички підлетіли собі обережно до дошки, схопили насіннячко,  потім сіли  на гілку, розлущили  його і знову повернулись назад до «їдальні».

           Приємно стало хлопцям, що вони стільки пташок  від голодної смерті врятували. Так усю зиму Василь з Миколкою годували пташок.  Всі пташки в лісі знали про цю «їдальню» і щодня зліталися попоїсти.

    А про двох хлопців  - про Василя з Миколкою – пташки співали веселих пісень.

Коток Іван, 11  років

                          Учні старшої ланки  випустили листівку

                                      «Допомогти може кожен!»

          Прекрасна природа нашої Батьківщини. Вона чарує нас барвами лісу та поля, золотом осені, казковою природою зими, буянням весни. Але найкращий куточок природи здається мертвим, якщо його не оживлять птахи. Птахи – невід’ємна частина природи. Вони прикрашають наші діброви, луки, степи, полонини. Птахи – окраса парків та садів. Чи можна уявити собі весну без пісні жайворонка або весняний ліс без кування зозулі?

          З давніх-давен люди звикли до співу птахів, до того, що пернаті стали справжніми помічниками людини у боротьбі з комахами – шкідниками. Якби жителям України запропонували назвати свого улюбленого птаха, то вони назвали б лелеку, журавля, синицю, горобця, голуба та інших. Недарма матері, бабусі в Україні лагідно, з любов’ю називають своїх маленьких дітей та онуків «пташенятко», «горобчик», «горобенятко», «зозуленя».

           А розмальовані печі, стіни в сільських світлицях, вишиті рушники та скатертини із зображенням птахів. Бо люблять їх споконвіку в Україні, оберігають їх, приваблюють у сади, парки, ліси.

          В результаті  нераціональної діяльності людини на земній кулі з кінця XVІІ ст. вимерло 76 видів птахів, 140 знаходяться під загрозою зникнення.

            Але не лише людина винна в зменшенні чисельності птахів. Птахи під час польоту гинуть від зіткнення з маяками, лініями електропередач, телевізійними вежами. Буває, що за одну тільки ніч під вежею знаходять близько тисячі розбитих птахів.  А ось білі гуси побачили озерце, що виблискувало, і сіли на нього. А це була нафтова калюжа…Одна аварія нафтового танкера обертається смертю десятків тисяч птахів. Скорочення чисельності водоплавних птахів пов’язане  головним чином з нафтовим забрудненням місць зимування.

         А ось зграя голодних качок сідає біля розсипаного зерна. Проте воно виявляється отруйним, призначеним для знищення гризунів.  Пернатий хижак, який вистежує здобич, сідає на стовп, помах крилами -  і птах падає, уражений струмом.

        Бережімо птахів, як і все живе на Землі! Від кожного з нас залежить, якою ми передамо землю своїм дітям, онукам, майбутнім поколінням.

       Бережімо природу, як берегли її наші предки.

                                                 Учні 8 класу Зіньківщинської  ЗОШ І-ІІІ ступенів

              Підсумки цьогорічної акції «Синиця чубата - птах 2021 року» підведені. Найактивніші учасники нагороджені подяками.

         Отже, виходячи з вищезазначеного, зрозуміло, що спілкування з  природою, сприймання і розуміння єдності природи і суспільства – необхідна умова формування цінностей і досвіду у взаєминах з  природою і навколишнім середовищем. Любов до природи – це не звичайне споглядання, відсторонене милування її красою, а й активна допомога, дбайливий догляд, розумне користування всім, чим вона багата. Треба пам’ятати і знати дітям, що природа потрібна всім людям і не тільки сьогодні, а й завжди.

           Я переконана, що саме від вчителя залежить ступінь сформованості дитячого колективу. Вміння згуртувати навколо себе дітей - великий дар і велика робота. Вміння захопити, повести, відкрити світ - неоціненний скарб справжнього педагога.

         Тому кожного дня я слідую словам В.О. Сухомлинського: «Через  казку, фантазію, гру, через  неповторну  дитячу  творчість -  вірна  дорога  до  серця  дитини».   Адже мені так хочеться , щоб  всі  мої вихованці стали  людьми  з Великої літери…