З родини йде життя людини

 

 

 

З родини йде життя людини

Свято сім’ї

МЕТА: виховувати любов і повагу до найближчих людей – батька й матері, бажання допомагати їм, вчити всіх членів сім’ї умінню співпрацювати, надавати допомогу один одному, учити бути уважними, чесними, завжди пам’ятати місце , де народився, рідну оселю; формувати почуття обов’язку перед батьками, розвивати творчі здібності дітей.

 

Обладнання: на дошці плакат із назвою свята, мультимедійна презентація про клас, на стінах розвішені вислови про родину, сім’ю; виставка творчих робіт «Золоті руки моєї мами, бабусі», «сонечко»; святково прикрашений клас кольоровими кульками та вишитими рушниками, на столах скатертини, солодощі та напої, серветки, деякі стільці із сюрпризами (прикріплені цукерки), на учительському столі – ваза із квітами, кетягами калини.

Хід заходу

 

 

 

На центральній стені напис:

 

«В щасливі і сумні години,

 

Куди б нам не стелився шлях,

 

Не згасне вогнище родинне

 

В людських запалених серцях.»

 

                                                                               Д.Білоус

Крилаті вислови до свята.

 

Шануй батька та Бога – буде тобі всюди дорога.

Виховуємо хлопчика – формуємо людину, виховуємо дівчину – створюємо всесвіт.

Найдорожчий клад, як в родині лад.

За ледачим чоловіком жінка марніє, а за хорошим – молодіє.

Як мати рідненька, то й сорочка біленька.

У дитини заболить пальчик, а у матері серце.

Нема у світі цвіту гарнішого над маківочку, нема ж кого ріднішого над матіночку.

Добрі діти - батькам вінець, а злі діти - кінець.

Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько.

Материн гнів, як весняний сніг: рясно впаде, та скоро розтане.

Без сім'ї нема щастя на землі.

Є три біди у людини: смерть, старість і погані діти.

 

 

Виходять двоє ведучих.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ведучий.

Сьогодні в нас родинне гарне свято,

Зійшлися мами, тата, бабці, дідусі,

До нього готувалися так довго,

Нам так хотілося, щоби зібрались всі.

 

Ведуча.

І ось сьогодні ми усі зійшлися,

Поспілкуватися у ці весняні  дні,

Здружитися щоб всі ми спромоглися,

Побути разом, поспівать пісні.

 

Ведучий.

Бо це чудово, як батьки і діти

У свято й будні завжди поруч йдуть.

Сьогодні всім нам можна порадіти,

Що в нас родини дружно так живуть.

 

Ведуча.

Сьогодні свято. Пісня хай лунає

І хай щасливим буде кожен день.

Батьки і діти – і душа співає.

Тож хай лунає більше тих пісень.

 

Пісня.  «Ласкаво просимо»

 

 

 

Ведуча.

Ми готували вам сюрприз

Старанно і завзято,

Спасибі вам, що ви прийшли

На це родинне свято!

 

Ведучий.

Спасибі вам за те, що ви

Веселі і привітні!

Спасибі вам за те, що ви …

Ви просто є на світі!

 

Ведуча.

Кохані наші, чарівні,

Найкращі, найрідніші!

Ми заспіваєм вам пісні,

І прочитаєм вірші.

 

Пісня.  «Матінка з татусеньком»

 

Що є в світі наймиліше за свою родину?

 Любить рідних маму й тата кожная дитина.

Бо ж хто є ще найдорожчий від батьків рідненьких?

Вони всіх нас доглядали немічних, маленьких.

 Усім людям треба знати заповідь четверту:

 Своїх батьків шанувати до самої смерті.

 

 

 

 Батьки і діти, діти і батьки.

Нероздільне й одвічне коло,

Ми засіваємо життєве поле,

І не на день минулий – на віки.

Бо наша кров пульсує в їхній долі.

Батьки і діти, діти і батьки .

 

 

Учень.

В сім’ї розпочинається життя дитини ,

Тому від мами й тата в неї все!

Тож всі манери й правила з родини

Дитя в життя з собою понесе.

 

Учениця.

Народна мудрість нас попереджає:

Гни деревце, ще поки молоде.

Вчи діток, як малі – це кожен добре знає,

Від цього правила не дінешся ніде.

 

 

 

Ведучий.

А скажіть мені, хто знає, що таке сім’я?

 

Ведуча.

Та ти що? Не знаєш? Отакої! Сім’я – це сім Я! це означає, що в повній сім’ї повинні бути мама, тато і п’ятеро дітей! Щонайменше! Зрозуміло?! Треба щоб було так, як у народній приказці: «У нашого Омелька – невеличка сімейка: тільки він та вона, ще старий та стара, тільки Сидір та Нестірко, та ще діток шестірко, та батько й мати, та їхні три брати».

 

Ведучий.

Мабуть, так, бо народна мудрість говорить про це, а є ще багато прислів’їв про сім’ю.

 

 

Конкурс для рідних «Чи знаєте ви прислів’я?»

• Чоловік у домі голова, а жінка …. (душа)

• Який кущ, така й хворостина, який … (батько, така й дитина)

• Жінка без чоловіка – хата … (без даху)

• Батьки – найкращі … ( вчителі)

• Хто має пасіку, той має мед; хто має діти, … (той має рід)

• Сини й дочки … ( одного дерева листочки)

• Добре в тій родині, де … (усі єдині)

• У нас єдині не тільки окремі родини, а й наша велика шкільна сім’я. Тому до сьогоднішнього свята вивчили і мами й тата, і бабусі й дідусі, родичі хороші всі – пісні гарної слова і для всіх вона луна.

• Шануй батька, неньку – ( буде тобі скрізь гладенько)
• Яке дерево такі й квіти, які – ( батьки, такі й діти)
• Який дуб, такий тин, який – ( батько, такий син)
• Яка сім’я, - ( такий й я )
• Хто батька й матір зневажає, той – ( добра не знає)
• При сонці тепло й при – ( матері тепло)

 

Пісня    «Батько і мати»   ( співають всі присутні)

 

Учень.

В дитини від родини чуйність, ласка.

І від родини в неї доброта.

В сім’ї для неї оживає казка,

І кожна стежечка в житті – проста.

 

Учениця.

Бо є підтримка тут, і є порада,

Турбота є, любов , а ще – тепло.

І задоволена дитина, дуже рада.

Так хочеться, щоб завжди так було.

 

Учень.

Повага і взаєморозуміння

Щоб стали нормою в родині повсякчас.

Хай рідних душ ясне палахкотіння

Батьків й дітей єднає кожен раз.

 

Учениця.

Бо ж діти, мов пташата у гніздечку,

До маминого туляться тепла

І до татусевого доброго сердечка,

Тож треба, щоб любов в сім’ї жила.

 

Учень.

Любов в сім’ї для всіх –усіх важлива,

Бо зігріває і лікує нас вона.

Любов земна – це справді дивне диво,

І нам потрібна лиш вона одна.

Це ж від любові квітка зацвітає

і від любові серденько співає,

А дні стають чарівні і ясні.

Усе найкраще в світі від любові!

Це – найсвітліше ніжне почуття.

І ми тоді до подвигів готові,

Коли любов приходить у життя!

 

 

 

    Мама – найдорожча людина в цілому світі. Кожне її слово, мудрі поради і добрі справи – це книга життя, з якою ви вирушаєте в дорогу. Скільки безсонних ночей провела вона над вашим ліжком, коли ви були маленькими! Скільки сил віддала вона коли ви підростали. Подумайте,як багато зробила для вас ваша мати!

 

Я думаю вам буде дуже цікаво дізнатись: А  хто вигадав маму? Я розкажу вам ще одну легенду. (звучить мелодія).

 

 

 

Якось добрий Бог вирішив створити… мам

 

Шість днів та ночей Він роздумував. Та ось

 

з’явився ангел і мовив:

 

- Ти стільки часу тратиш на неї!

 

- Так…Але ти читав вимоги замовлення?

 

Вона мусить складатися із 180 рухомих частин,

 

які можна було б при потребі замінити, її поцілунок має

 

лікувати все – від зламаної ноги до розчарування

 

в коханні, також вона мусить мати

 

шість пар рук.

 

Ангел похитав головою і недовірливо спитав:

 

- Шість пар рук?

 

- Не в руках проблема, - відповів Бог, - а в

 

Трьох парах очей, що вона мусить мати.

 

- Аж стільки! – вигукнув ангел.

 

Бог ствердно кивнув. Потім додав:

 

    - Одну пару, щоб бачити через зачинені двері,

 

Коли пита : «Що ви там робите, діти?», - навіть якщо

 

вона знає, що вони роблять. Іншу пару на

 

 потилиці, щоб бачити те, що не мала би

 

 бачити, але що має знати. Ще іншу пару, щоб таємно

 

сказати синові, який вскочив у халепу: «Розумію сину,

 

і люблю тебе».

 

- Господи, - сказав ангел, - вже пізно, йди відпочивати.

 

- Не можу, - відповів Господь, - Вже майже закінчую.

 

Ангел поволі обійшов навколо моделі матері.

 

- Надто тендітна, - сказав зітхаючи.

 

- Але витривала! – відповів Господь із заполом.

 

- Ти не можеш уявити собі того, що може

 

зробити чи перетерпіти мати.

 

- Чи вміє вона думати? – запитав янгол.

 

- Не лише думати. А вміє також дуже добре

 

користуватися своїм розумом і пристосовуватися

 

до обставин.

 

Тоді ангел схилився над моделлю і доторкнувся

 

пальцем до її щоки.

 

- Тут щось стікає, - мовив здивовано.

 

- Так, це – сльоза, - відповів зі смутком Бог.

 

- Але для чого вона? – спитав ангел.

 

- Щоб висловлювати радість, смуток,

 

розчарування, біль…

 

- Господи, Ти – справжній геній! – вигукнув захоплено ангел.

 

Тихим, меланхолічним голосом Бог прошепотів:

 

- Правду кажучи, це не Я створив… ту сльозу.

 

 

 

Учениця.

Мене ти , матусю, під серцем носила

І, ще ненароджену, вже полюбила.

Ти перша почула крикливе дитятко,

На руки уперше взяла немовлятко.

Ти пестила, ніжні слова говорила,

Та вже з пелюшок мене розуму вчила.

Я вдячна, матусю за те, що ти є,

За те, що до праці привчаєш мене.

 

Мамо, рідненька моя,

Щиро люблю тебе я,

Рученьки ніжні твої

Сняться мені уві сні.

 

Ми вже не зовсім малі

Та зрозуміли самі,

Ласка, добро і тепло

Нам від матусі прийшло.

 

Ми любим наших мам сердечно,

І цим віддячують вони,

Під їх крилом нам всім безпечно,

Нам сняться безтурботні сни.

 

Дарунків, золота не маєм,

Щоби до ніг тобі зложити,

Однак тут спільно присягаєм,

Що доки будемо ми жити,

Любов сердець своїх маленьких

Дамо тобі, кохана ненько.

 

 

Матусю, матінко рідненька,

Моє ти сонечко земне.

Найкраща, мила, дорогенька

Ти в світ ясний ведеш мене.

 

Життя мені подарувала

А скільки радості й тепла!

І Матір Божую благала,

Щоб долю добрую дала.

 

Зростаю я в твоїй любові,

У щедрості і доброті,

І з щирістю, що в кожнім слові

Мені так легко у житті.

 

Діти, чоловік, робота – геть стомилася уся.

А ще кролі, гуси і маленьке порося.

Моя мама – восьме чудо світу,

 Все у неї до ладу.

Коли виросту як тато,

Теж собі таку знайду.

 

 

Учениця.

Матусю рідна, я тебе кохаю,

Бо ти найкраща, матінко моя.

Ти все для мене робиш, я це знаю,

Тож бути доброю у тебе вчуся я.

І бути мудрою, й таке ж терпіння мати,

Й красивою я хочу бути, як і ти.

З шляху правдивого ніколи не звертати,

А прямувати чітко до мети.

 

Мама!

Найдорожче слово в світі!

Де б не був ти, що б ти не робив,

назавжди вона твій шлях освітить

ніжним серцем, відданим тобі.

В дні важкі і в дні, на щастя щедрі,

не забудь: вона завжди – в тобі:

Тож живи, як мама щиро й чесно,

і, як мама, світ оцей люби!..

 

 

 

За все тобі я дякую. Матусенько моя!

За те, що в світі нашому я  донечка твоя.

За те, що бачу небесну блакить,

За те, що сонця світлого ловлю я кожну мить.
За те, що шелест дерева я чую кожен день,

За те, що він нагадує мелодію пісень
За те, що квітами милуюся щодня,

За те, що розмовляю з тобою як маля.

Я дякую, матусенько, що ти у мене є,

Всім матерям я дякую, що кожна віддає

Усе найкраще дітям, що в неї у житті
І молодість недовгую, красу, любов, тепло,

Щоби дитя рідненьке у ніжності росло.

За все тобі я дякую, матусенько моя!

За те, що слово мама повторюю щодня,

За те, що в світі нашому ти мамочка моя!

 

 

 

Кожна амам має своє імя. А що ж воно означає?

Діти формують сонце з пелюстків – імен.

 

Конкурс.

Пісня. 

 

Але, мабуть, важко було б мамі, якби поруч не було б тата, якого ви любите і поважаєте не менше від мами. У сім’ї сила тата завжди поєднується з добротою і ніжністю мами. Тато оберігає сім’ю від неприємностей і забезпечує добробут, а мама створює добру атмосферу і затишок в сім’ї.

 

Батьку любий, тату милий, нинішньої днини

Ти прийми слова подяки від своєї дитини.

Ці слова – це щира мова, щире побажання,

Щоб прожив ти многі літа, не зазнав страждання.

 

Любий батько - глава мого роду,

Ти навчив розуміти і зло, і добро,

Де б не був я - до тебе прийду на пораду,

Знайду вірну стежину, як би там не було.

 

 

Учень.

 У мене таточко серйозний і правдивий.

І я таким же бути в нього вчусь.

Ми завжди разом, тому я щасливий.

І труднощів я також не боюсь.

А все робити вчуся так, як тато,

Уже навчивсь ремесел багатьох,

І все здолати можемо ми вдвох.

 

Учень.

А тато у нас такий роботящий!

Його я не скривджу ніколи, нізащо.

Татусине прізвище гордо ношу.

На інше ніколи його не зміню.

Він учить мене бути дужим і спритним.

Та хоче, щоб син його був працьовитим.

Ще вчить мене слабших усіх захищати,

Погано прикладу не подавати.

Якщо мені важко – до тата я йду.

Розв’яже він швидко проблему мою.

А ще - допоможе писати уроки.

Не буде у нього зі мною мороки!

 

 

 

Дорогий, хороший, рідний тато,

 

Кращого від тебе не знайти.

 

Дорогий, хороший, рідний тато,

 

Як чудово,що у нас є ти.

 

 

 

 

У суботу тато прибирає,

 

Добре знає діло він своє.

 

Миє все, підлогу натирає,

 

Вихідний матусі він дає.

 

 

 

Кажуть, я мала вередувала,

Плакала частенько і дарма,

На руках у тата засинала.

І вночі татусь мороку мав.

 

 

Як хворів я , мама наді мною

Промовляла тихо : « Боже мій»

А татусь холодною водою

Обтирав мене, щоб я не був слабий.

А як свято радісно стрічаєм,

Цілий день ми разом проведем,

Спортом ми займаємось, гуляєм,

Або в гості до бабусі йдем.

 

 

 

 

Запитайте мене , діти,

Хто рідніш мені на світі?

Безперечно, та людина, я

Яка любить свого сина.

Сильна, мужня, що все знає І мене всього навчає.

Вміє гарно майструвати –

Це мій любий рідний тато!

 

Батьку, татусеньку, таточку, неньку,

Ти найдорожча людина моя!

Батеньку, отче мій, тату рідненький,

Я твій нащадок, кровинка твоя!

 

Силу і мужність беремо від тата

І до Вітчизни любов від батьків.

Віра, надія  і мрія крилата –

Все йде від тата до дочок й синів.

 

 

 

 

Пісня.  «Про тата»  ( співають хлопчики)

Конкурс  ( зачитую твір, тато вгадує чия дитина)

 

 

Любі діти, погляньте, в залі сидять ще дуже дорогі вашому серцю люди – це ваші рідненькі бабусі. Ось вслухайтеся у самі слова: бабуся, бабусенька, бабуня, бабулечка, бабця, бабусечка. Правда, яке воно ніжне, красиве, лагідне, пестливе? Чи є ж у світі краща людина? Ви удвічі дорожчі для неї, бо ви — діти її дітей, бо ви — її пташенятка, ластів'ятка, голуб’ятка, дитиночка-кровиночка.

Подивіться у бабусині очі. Які вони щирі. У них не побачиш ні лукавства, ні хитрощів. Це погляд добра і любові. Бабуся, бабусенька, невтомна бджілка. Заради онуків вона віддасть усе, останньою краплинкою води поділиться. Кажуть, що бабусі люблять онуків більше, ніж власних дітей. Вони з любов'ю передають нам свої уміння.

 

Добрий день, бабусю, дорога моя!

Це для тебе сонечко лагідно сія.

І ласкою повняться рученьки твої,

Я люблю твій голос – теплий, дорогий.

 

 

В нім землі моєї срібні голоси

Дружби і любові, і добра й краси.

Назбираю в лісі квітів сон-трави.

Дорога бабусю, літ за 100 живи.

У моєму серці слід твоїх пісень…

І кажу:

Добридень! Добрий тобі день!

 

 

Учні:

Ой, бабусенько рідненька,

Чарівниченько любенька,

Твої руки золоті

В невсипущому труді.

 

Твою працю я шаную,

Твоє серце добре чую,

І тебе я поважаю,

Тебе й сонечко вітає

Цілую бабусині втомлені руки,

Що знали в житті і любов, і розлуки,

Що вміють такий смачний хліб випікати,

І людям добро лиш завжди дарувати.

 

Ми в роботі з бабусею разом,

Я – найперший її помічник.

Мені хочеться, щоб у бабусі

Гарний настрій ніколи не зник.

 

 

Свою бабусю знаю

 

Я з давніх-давніх пір,

 

Її обличчя любе,

 

Її ласкавий зір.

 

Замислиться бабуся, зажуриться на мить,

 

І знов, дивись , сміється,

 

Ласкаво гомонить.

 

Та над усе найбільше

 

Сподобались мені

 

Її ласкаві руки,

 

Умілі та міцні.

 

Оцій руці хорошій

 

Робота не важка,

 

Бо в’яже, варить, шиє,

 

Бабусина рука.

 

Буває щось пошиє,

 

Ви скажете: краса,

 

Вона робити вміє

 

Ну просто чудеса.

 

 

Чому ж так багато довкола тепла?

Це моя бабуся його принесла.

Скільки ж у бабусі сонця і тепла.

Скільки в неї радості, щедрого добра!

У душі бабусі почуттів глибінь,

А в очах у неї – неба жива синь.

У руках невтомних – праця без кінця.

А в устах ласкавих – мова мудреця.

Як же не любити бабусю дорогу?!

Я перед бабусею завжди у боргу.

 

 

Учениця.

Я про бабусю хочу розказати,

Вона у нас – це справжня доброта.

Вона все вміє – шити, готувати,

Хоч доля у бабусі непроста.

Які пісні вона для нас співає!

Які казки приходять з нею в сни!

Вона історії, легенди різні знає,

А в погляді її – тепло весни.

 

Пісня. «Бабусині руки»

 

Учень.

Про бабцю сказали, тепер про дідуся.

На нього з любов’я я теж подивлюся.

Із ним я не плачу, а тільки сміюся.

Йому на коліна тихенько вмощуся.

Спитаю про хмари, спитаю про осінь,

Чому не лягає дідусь мій ще й досі?

Чому вже на скронях блищить сивина?

Але дідуся прикрашає вона.

 

Учень.

Я розкажу вам про свого дідуся,

Бо він у мене справжній трудівник.

І я у нього працювати вчуся,

Й тримати слово, як дідусь вже звик.

Тож з дідусем завжди ми разом всюди,

І нам удвох і горе – не біда!

Про нас тепер уже всі кажуть люди:

«Старий з малим – це нерозлийвода!»

 

Мій рідний, рідненький, ріднесенький,

З тобою радію, сміюсь,

Мій сивий, сивенький, сивесенький,

Найкращий у світі дідусь.

Дідусю, дідусю, тобою горджуся,

За тебе я Бога молю.

Дідусю, дідусю, тобі признаюся,

Як сонце тебе я люблю.

 

Дідусь, мій лагідний дідусь,

Як добре, ти у мене є.

З  тобою думкою ділюсь,

Прошу, повідай про своє.

Як і коли зустрів бабусю,

Як на побаченнях чекав?

За що, скажи ти, мій дідусю,

Бабусю палко покохав?

Удвох завжди і всюди разом,

Закохані, мов голубки,

Любов не розгубили з часом,

Все робите ви залюбки.

 

Учень.

Мій сивий, лагідний дідусю.

Я до землі тобі вклонюся.

За теплоту твою і ласку,

За мудре слово, гарну казку.

Ти хороший і ласкавий,

Ти привітний, добрий, славний.

Будь здоровий, не хворій.

Мій дідусю дорогий.

 

 

Дідуся свого вітаю,

З ним щиренько розмовляю,

І таке тобі скажу,

Що з тобою я дружу.

Ти хороший, ти ласкавий, :

Ти приємний, гарний, славний.

Будь здоровий, не хворій,

Дідусеньку рідний мій.

У кожного дідуся турбот – не злічить!

Роботу одному нелегко зробить.

То ж хочемо, рідні, таке вам сказать,

Що будем завжди дідусям помагать.

 

 

Пісня. «Мій дідусь»

 

ВЧИТЕЛЬ. Мабуть, у кожній родині люблять жартувати, якою б засмученою не була людина, та, почувши дотепний жатр, вона обов’язково посміхнеться. Давайте послухаємо гуморески, які нам підготували родини.

 

 

ГУМОРЕСКА 1. (Батько, син).

- А ти татку, в школі вчився?

- Учився, Сергійку.

- А то правда, що ти, татку,

Був одержав двійку?

- Було таке, траплялося...

Малий засміявся:

- Тоді мама правду каже,

Що я в тебе вдався.

 

ГУМОРЕСКА 2. (Дідусь, бабуся).

Зубрить дід англійську мову,

Хоч йому вже близько ста.

З словником казки дитячі

Помалесенько чита:

- Пліз, гет май шюз, мендід, бабо! –

Раз повів він мудру річ.

Баба злиться: що це значить?

- Постав валянки у піч.

Вранці бабадіда будить:

- Гей, о’кей! Шурлей-мурлів!

Дід питає: - Що то значить?

- Правий валянок згорів.

 

ГУМОРЕСКА 3. (Мати,батько).

Мати шиє, поруч сидить батько і дає поради:

- Не поспішай, візьми тррохи вліво, пильнуй, щоб голка була від краю на півсантиметра...

- Ти що здурів? Ти ж зовсім не вмієш шити, а вчиш мене?!

- Але ж і ти не вмієш водити машину, а постійно вчиш мене, коли я за кермом.

 

ГУМОРЕСКА 4. (Батько, донька).

На дивані сидить тато, розгадує кросворд. Входить донька.

- Тату, допоможи розв’язати задачу.

- Прийде мама - допоможе.

Донька виходить, знову входить.

- Тату, там на кухні кран прорвало, вода тече.

- Прийде мама - відремонтує.

Донька виходить, батько встає. Водить носом, входить донька.

- Що це паленим пахне?

- А, на кухні білизна горить.

- А чому ж ти мовчиш?

- Прийде мама – погасить.

 

 

Учень.

Як добре дітям й затишно в родині!

Тут так цікаво й весело всім нам!

Тому вклонитися доземно ми повинні –

За диво й за життя своїм батькам.

Батьки для нас – це найдорожчі люди,

Вони піклуються і думають про нас.

І хай завжди в нас тато й мама буде,

Й ніколи світлий не проходить час.

 

Учениця.

І хай здоров’я буде у родині,

Щоб радість й сміх веселий наш дзвенів!

Родині ми складаєм славу нині

І кажемо багато добрих слів.

Бо все найкраще в дітях – від родини!

Привітність, щирість, щедрість, доброта.

Усі традиції народні і святині,

Та мудрість й віра – чиста і свята.

 

Шануймо і батька, і матір шануймо –

І нас шануватимуть діти колись,

Все те, що від Бога в душі, не марнуймо,

Щоб наші надії щоденні збулись.

Сьогодні нелегко знайти своє щастя

У грішному світі, де безліч тривог,

Та добре, що нас опікують так часто

І батько, і мати, і праведний Бог.

 

 

Згадаймо їх слово напутнє в дорогу,

Яка крізь роки у життя повела,

Їх слізну і щиру молитву до Бога,

Що нас неслухняних від зла берегла.

 

 

 

А як же їх теплу усмішку забути,

У погляді ніжнім зажуру не раз?

Бо як тоді їхнє бажання збагнути –

Щоденно щасливими бачити нас!

 

 

Шануймо любов’ю і батька, і матір –

Два рівних крила, що підносять увись,

Тоді тільки щастя ми будемо мати,

І нас шануватимуть діти колись.

 

Учениця.

Ось добігає це свято кінця,

Хай лихо обходить ваш дім.

Міцного здоров’я і повного щастя

Набути бажаєм усім!

 

 

Учениця.

Вклоняємось всім вам доземно,

Як батьківській хаті з далеких доріг,

Як хлібу, що матінка чемно

Кладе на вкраїнський рушник.

 

 

Вклоняємося усім вам  доземно!!!!!!

 

Учениця.

Бо нашому роду нема переводу,

Хай пісня єднає коріння святі.

Дай, Боже, нам віру і братнюю згоду

На довгії роки, на вічні віки.

 

 

Учениця.

Людське безсмертя з роду і до роду

Увись росте з корінням родоводу.

І тільки той, у кого серце чуле,

Хто знає, береже минуле

І вміє шанувать сучасне –

Лиш той майбутнє вивершить прекрасне.

 

 

 

І ось завершилось родинне наше свято.

Ми від душі повеселились всі.

Тож дай вам Бог добра і сил багато,

Щоб сонце піднімалося в росі,

Щоб зігрівало вас його тепло і ласка,

А доброта всіх пригортала вас.

Й життя хай буде, ніби добра казка.

Живіть усі щасливо, в добрий час!

 

 

Учень.

Бажаємо вам Божого благословення і довгих років життя. А ще бажаємо щастя і  здоров’я, мужності і сили, щоб кожний день вам тільки радість приносив.

 

Учениця.

Хай сонце вам сяє, а серце співає,

Хай смуток до хати дороги не знає.

Хай щастя вікує у вашому домі

І радість хай буде завжди.

Здоров’я міцного і щедрої долі

Хай Бог посилає на довгі роки.

 

 

На сцену виходять учні зі свічками в руках та іконою Божої Матері.

 

 

1-й учень. Милостивий Боже, дякую тобі за моїх ма¬му й тата.

 

 

2-й учень. Та за все те добро, що ти передав мені через них.

 

 

3-й учень. Вони виховують нас.

 

 

4-й учень. Вчать цінувати твої святі заповіді, не грі¬шити.

 

 

5-й учень. Ми любимо своїх батьків. І хочемо завжди шанувати і слухати їх.

 

 

6-й учень. А ти, Господи, допоможи нам у цьому.

 

 

7-й учень. Твоєю ласкою благослови їх, Господи.

 

 

8-й учень. Дай їм добро і здоров'я, довге й щасливе життя.

 

 

9-й учень. Хорони їх від злого, дай їм сили пере¬могти всі труднощі, діждатися потіхи і вдячності від своїх дітей.

 

Пісня  Многая літа (Хай вам сонце усміхається….)

 

Вчитель

От і добігає до кінця наше славне свято. Я щиро вдячна всім, хто знайшов час і прийшов до нас у гості, всім, хто взяв активну участь у створенні нашого свята. Сподіваюся, що  такі свята стануть доброю традицією  нашої великої  родини, адже школа є також частинкою цієї родини. А закінчити хочу такими словами:

Хай наш незвичайний сімейний урок

Для вас усіх буде як свято.

Нехай всі родини, як пишний вінок,

Щастям барвистим будуть багаті.

Бабусю шануйте і дідуся,

Мамусю любіть і тата,

Нехай родина дружня уся

Буде на радість завжди багата.

Хай тішиться внуками бабця і дід,

Хай мама і тато радіють дитині,

Хай буде, як дуб, могутнім ваш рід,

Хай злагода й мир запанують в родині.