Загальноліцейський захід Перемога, свята Перемога!...

Загальноліцейський захід «Перемога, свята Перемога!..»

Для ліцеїстів І-ІV курсів

Ольга Федюк,

вихователь

Мета: поглибити знання здобувачів освіти про Другу Світову війну та її наслідки; розширити кругозір ліцеїстів із даної теми; ознайомити дітей з історією відзначення в Україні Дня пам’яті та примирення; виховувати патріотичні почуття, повагу до пам’яті загиблих захисників рідної землі.

Обладнання: грамзапис пісні «Журавлі», відео «Запах війни», метроном, кліп про Небесну сотню «Загиблим героям присвячується», ікона, свічка, склянка води, окраєць чорного хліба, кольоровий папір червоного кольору, ножиці, вислови на дошці, мультимедійний супровід.

Хід заходу

На сцені діти відпочивають: слухають плеєр, говорять по мобільному телефону, хлопчики грають м’яча. До них виходить ще двоє підлітків, які виносять старий програвач.

Хлопець1. Дивіться! Дивіться, що ми знайшли!

Дівчина1. Може він вже не працює, спробуймо включити. 
Хлопець 2. Грає. 
                       Звучить фронтова пісня.  На екрані листи трикутники
Дівчина 2. Тут ще щось є. 
Хлопець1. Покажи, покажи. 
Дівчина 2. Це ж лист, справжній фронтовий трикутник!.. 
Хлопець 2. Прочитаймо його! 
Дівчина 2. Ні, не можна! Це ж не нам! Хоча, відверто кажучи, дуже цікаво. 
Хлопець1. Справді, дуже! (Дівчині) Читай-но.

                                                        Музика стихає 

Дівчина 2. (Читає лист) «Люба, дорога моя Оксанко! Нас уночі вб’ють; поганці відчувають, що їм скоро кінець... Я їм просто в очі сказав, що ми переможемо... Рідненька, ти мені пробач, що я тебе образив. Знаєш, не завжди говориш і робиш те, що хочеться, а я тебе так кохаю... Кохана, я зараз притулився б до тебе, і нічого мені не страшно, нехай ведуть. Учора, коли били, я подумки повторював: «Оксанко, Оксанко, прощавай, спасибі тобі за все... Страшно вмирати в 22 роки. Так хочеться жити... 

Хлопець бере лист. Читає

 Хлопець1. ...Так хочеться любити, співати... Пам’ятаєш, ми співали весь час: коли добре було чи погано, музика була з нами все життя... Була! Щасти тобі, моя рідненька! Можливо в якомусь світі ще побачимось і заспіваємо. Твій Андрій».

Дівчина1. Жахливо. Цей лист вражає й сьогодні, хоча написаний уже понад 72 роки тому. Що відчував Андрій, коли його писав?

Дівчина 2. А про що думала Оксана, читаючи його? 

Хлопець1. Дивує те, що за крок від смерті він думає про якісь пісні!

Дівчина1. Нічого дивного: в музиці — душі людей та епох. Музика — це спогади і мрії.

Дівчина 2. А на фронті гарна задушевна пісня для мільйонів бійців стала гімном мужності, патріотизму, віри в Перемогу. 

Хлопець 2. Так пісні інколи і вчать. 

Дівчина1. А програвач і далі співає... чуєте?

Музика гучнішає. Співає веселі і сумні пісні

Хлопець1. А давайте підемо до бабусі і послухаємо про ті давні воєнні роки. Усі разом: Давайте, давайте.., пішли.., швидше… 

Виходять ведучі. Слайди весняної природи

Ведучий1: Як тільки вберуться у чарівні білі квіти сади навесні, засвітять дивовижні свічки каштани, а повітрі розіллється тонкий і ніжний аромат, в бузкових кущах заллються піснями невсипущі солов’ї, а вся земля випромінюватиме радість і щастя, нестримну жагу до життя, в такі прекрасні дні, 8-9 травня, ми відзначаємо великі свята – День Пам’яті та Примирення та 72 річницю Дня перемоги над нацизмом у Другій Світовій війні!

Ведучий 2:  Вже минуло цілих 72 роки з тієї травневої ночі, коли замовкли останні постріли гармат, настала тиша, прийшов мир, довгожданий, вистражданий, оплачений найвищою ціною, ціною крові і сліз. Все далі відходять грізні і важкі роки Великої Вітчизняної  війни, але не згасає пам’ять про тих хто віддав своє життя і захистив рідну землю від ворогів.

Відеоролик «Пам'ятаємо. Перемагаємо»

Відео маки

Ведучий 1: Як символ пам’яті жертв Другої Світової війни з 2014 року Україна використовує червоний мак. Поруч з квіткою завжди звучить гасло: «Ніколи знову». Червоний мак як символ пам’яті жертв війни вперше використано в Україні на заходах, приурочених до річниці завершення Другої світової війни у 2014 році.

Ведучий 2:  Дизайн українського червоного маку розроблено за ініціативи Українського інституту національної пам'яті та Національної телекомпанії України; автором символу є харківський дизайнер Сергій Мішакін. Графічне зображення є своєрідною алюзією: з одного боку воно уособлює квітку маку, з іншого – кривавий слід від кулі.

Ліцеїст: 
Маки червоні - символ Перемоги
Ці квіти - кров загиблих на війні
І матері сіють маки червоні
На могилках своїх юних синів
Маки червоні на вітрі палають,
Нам, нагадавши про ті страшні дні,
Маки червоні тихо ридають,
Низько схиливши голівки свої.

Ведучий 1: Пісні воєнних років передають трагізм часу, оспівують героїзм українського народу, мужність воїнів, їхню безмежну любов до Батьківщини. Ведучий 2:  Тема війни в піснях продовжує жити і в наші дні. Подіям цим героїчним присвячена пісня «   » у виконанні    .
Ведучий 1: Це було 72 роки тому. Для нас це історія, але для наших прадідусів та прабабусь — це частина життя, та найчорніша смуга долі, що й досі озивається у серці смутком і болем. 

Ведучий 2: Торкнімося і ми сьогодні тих подій, щоб не забувати, щоб пам'ятати, бо в того народу, що не знає своєї історії, не може бути і майбутнього. 

Відео (без звуку)

Ведучий 1: У вогнище війни було втягнуто 67 держав, 80 % населення земної кулі. Друга Світова тривала довгих 6 років. У цій війні загинуло близько 60 млн. осіб, не говорячи вже про поранених і тих, хто пропав безвісти. 
Ведучий 2: Лихо й страждання, які пережили люди, незмірні. Війна нагадує про себе тисячами обелісків і братських могил, могил невідомому солдату. Вони святиня нашої пам’яті. 

Ведучий 1: Майже кожна сім я втратила годувальника - батька. Залишились молоді жінки - вдови, діти – сироти. 

Ведучий 2: Один день війни… Чого він коштував – знає тільки той, хто пережив його, хто переживає його знову і знову все своє життя. 
Ведучий 1: Як пережили ці страшні роки наші земляки? Що відчували діти, котрі вмить стали дорослими? Чи так само яскраво, як сьогодні, усміхалося сонце в окупованому нацистами рідному місті?

Ведучий 2: До вашої уваги відео очевидиць тих страшних подій. Увага на екран.

Відео

Ведучий 1: Тернистим був шлях до Перемоги. Трагічним і неймовірно довгим. Але наш народ залишився незламним у титанічній боротьбі, якої не знала історія. 

Ведучий 2: Він боровся і переміг. Переміг, бо вів війну справедливу, за право на життя та майбутнє. 

Виходять ліцеїсти

Знову травень прийшов молодий,
І у пам’яті враз воскресає
Перемоги той день золотий:
Радість з болем – аж серце стискає.

Пам’ять, чуєш? Не зводь це усе
В традиційно хвилинні мовчання.
Розбуди наші душі! І все!
Розбентеж їх, аж до трепетання!

Хай не будуть черствими вони
І не думають лиш про достаток,
Піклуватись бо треба завжди
Про колишніх солдат і солдаток...

Пам’ять, чуєш? Шукаю я слів…
На душі гіркота і тривога.
Не забудь інвалідів і вдів,
Благодаті проси їм у Бога.

Ветерани, в поклоні стою –
Тобі шану й повагу віддати…
А героїв, що впали в бою,
Закликаю усіх: пам’ятайте!

Ведучий 1: Перед трагічною хвилиною мовчання
Словами говорити неможливо.
Оця хвилина більше нам розкаже,
Ніж тисячі, а чи мільйони слів.
Солдатів подвиг, про який сьогодні
Дізнались ми, не вимовить словами.
А тільки серцем можна це сказати.
Ведучий 2: Але воно, на жаль, не має мови.
Лиш має біль.
Хвилина мовчання –
Пекуча й терпка, як сльоза.
Як подвиг полеглих,
Хвилина мовчання –
В ній наша любов і гроза.

Ведучий 1: Давайте вшануємо пам'ять про тих, хто не повернувся з поля бою. Страшні сліди залишила війна. 1418 днів і ночей вогняними дорогами крокували визволителі. Але вони усе витримали і перемогли. Перемогли тому, що відстоювали право на життя, віддали усі свої сили заради Батьківщини.

Хвилина мовчання

Слайди АТО

Ліцеїст:

Шевченко вмер. 
І Лесі вже нема. 
Є незалежність. 
Є уже свобода. 
І все одно ще темно від примар. 
І все одно щось гірко труїть воду.

Ведучий 1: Захищати Батьківщину – справа честі кожного свідомого чоловіка. Щодня на Сході наші бійці борються заради однієї мети – вигнати загарбника за межі держави. Та, на жаль, не всі повертаються до своїх родин, домівок живими.

Ведучий 2: Пам’ятайте про тих, що безвісті пропали, Пам’ятайте про тих, що не встали як впали. 

Ведучий 1: Пам’ятайте про тих, що згоріли як зорі,- Такі чисті і чесні, як повітря прозоре. 

Ведучий 2: Пам’ятайте про тих, що за правду повстали, Пам’ятайте про тих, що лягли на заставах. 

Ведучий 1: Пам’ятайте про тих, що стрибали під танки... Є в місцях невідомих невідомі останки. 

Ведучий 2: Є в лісах, є у горах, і є під горою – Менше в світі могил, ніж безсмертних героїв. 

Ведучий 1: Пам’ятайте про них і у праці, і в пісні – Хай відомими стануть всі герої безвісні. 

Ліцеїстка:
О, вічна Пам’яте народу, 
Не дай забути, що було, що є. 
Не загаси гарячу кров мого народу, 
Не дай, о Господи, нам знову вже війни. 
О Пам’яте, всесильна, всемогутня, 
Не дай забути тих, кого нема. 
Не доведи, о Матінко Пречиста 
Щоб в наші душі вкралася зима. 
Моя молитва лине в небеса. 
Стою я перед Богом на колінах: 
«Дай, Отче, миру, спокою в серця, 
Тебе благає щиро Україна».

Ліцеїстка:
О, Боже наш, ти нас спаси! 
Врятуй нам неньку Україну, 
І не зроби з неї руїну. 
Ми миру хочемо, добра, 
Щоб Україна вільною була́. 
Всевишній, нам допоможи, 
І Батьківщину нашу збережи! 

Відео весна. Небо….

Ведучий 1: Куди не глянь – сади цвітуть –

Найкращі в світі самоцвіти.

Нам стелиться весняна путь,

Життя нові бере орбіти. 

Ведучий 2: Весна сурмить у майбуття,

Вигойдує пташок у вітті,

- Як торжество того життя,

Що мир примножує у світі. 

Ведучий 1: Хай пісня лине в синь небес крилато,

У мирне небо хай зліта салют.

День Перемоги – то найкраще свято

І на землі хай в мирі всі живуть! 

Ведучий 2: Хай пам’ять залишається із нами,

Хоч час спливає швидко, йде від нас.

То ж дай нам, Боже, іти мирними шляхами

У мирі й щасті жити в добрий час. 

Ведучий 1: Ми хочемо без воїн жити.

 Хай буде мир на всій землі!

Ведучий 2: Мир, щоб навчатись! Мир, щоб сміятись!

Ведучий 1: Мир, щоб трудитись! Мир, щоб співати! 

Ведучий 2: Мир, щоб любити! Мир, щоб у щасті рости!