Загальношкільна лінійка "День Памьяті та Надії"

Кирилівський НВК

 

 

 

 

Загальношкільна лінійка

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготували:

учитель історії Сливна Л.А.

педагог-організатор Демченко О.П.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2016-2017 н.р.

 

Ведуча1:  …Буває, часом сліпну від краси.

 Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,-

 Оці степи, це небо, ці ліси,

 Усе так гарно, чисто, незрадливо,

 Усе як є – дорога, явори,

 Усе моє, все зветься Україна.

        Ведуча2:    Земля моя рідна – це моя Україна! Щасливі ми, що народилися і живемо на чудовій, багатій землі. Тут жили наші прадіди. Тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини, одвічних добрих традицій.

      Ведуча1: Тут ми робили свої перші кроки, відкрили навколишній світ. Тут нам уперше забриніли звуки рідної мови, завдяки якій ми усвідомили самих себе. Тут ми навчилися відповідати усмішкою на усмішку, співчуттям на чужий біль.

      Ведуча2: Тут ми вдивляємось у далеч і так виразно бачимо широчінь повноводних рік у вінку зажурених верб і пломінкої радості калини. Про щось шепочуть тінисті діброви й зелені гаї, мережані узори білих осель із вродливими мальвами на причілку.

     Ведуча1: Тут вслухаємось у гомін сивої давнини: звідси крізь віки долинає тупіт розвихрених коней, брязкіт шабель із козацького шаленого серцю, гучна яса стрілецької слави.

     Ведуча2: Колись дуже – дуже давно Бог запросив до себе дітей різних народів, щоб обдарувати їх до свята. Зібралося  тут багато люду та всім знайшовся подарунок.

      Ведуча1: Аж тільки тоді помітив Господь, що в обшарпаній одежині стоїть ще одна дитина і гірко плаче. Це була українська дитина, яка соромлячись свого вигляду, боялася підійти ближче. Зажурився Господь – усе ж всім роздав. Захмарилося його чоло та згодом проясніло, і подарував він українській дитині найцінніший скарб – пісню, ту пісню, що ніхто її ще не співав, ту пісню, що й досі береже в душі український народ.

                                 ( Виконується пісня про Україну)

Ведуча2:     У всьому світі кожен зна:

 Є Батьківщина лиш одна.

 І в нас одна вона єдина -

 Це наша славна Україна.

 Не забувай Шевченка спів,

 Про горду славу козаків.

 Не забувай, що ти дитина

 Землі, що зветься Україна!

 1-й учень

 Ми є діти українські,

 Хлопці і дівчата -

 Рідний край наш – Україна,

 Щедра і багата.

 2-й учень

 Хоч слабі у нас ще руки

 Та душа завзята.

 Кров козацька у нас,                                                                            

 Запорізька в нас вдача.

 3-й учень

 Бо козацького ми роду,

 Славних предків діти.

 І у школі всі вчимося

 Рідний край любити.

 1 – й учень

 Рідне небо, сонце ясне,

 Місяць, зорі срібні,

 Рідний народ – українці,

 Всі до нас подібні.

 2-й учень

 Все, що рідне – хай нам буде

 Найдорожче і святе!

 Рідна віра, рідна мова,

 Рідний край наш над усе.

 

3 – й учень

 Ми є діти українські,

 Український славний рід.

 Дбаймо, щоб про нас маленьких

 Добра слава йшла у світ.

        Ведуча1:  У світі є три краси. Перша – це краса матері, в якій ти бачиш доброту, турботу і безмежну любов; краса коханої жінки – віддзеркалення тієї душі, дві частинки одного цілого; краса доньки, яку неможливо описати, відчуття твого маленького щастя. Друга – це краса природи, безмежні поля, річки, велич гір і неосяжність моря. А третя краса, в ній поєднується дві попередні і це – без слів наша Батьківщина, наша Україна.

 ( виходить мати – Україна і троє синів)

 Ведуча2:  Давно – давно жила жінка і було у неї три сина. Росли вони чесними, сміливими, дуже любили свою матусю, готові були віддати за неї своє життя.

Син1. Мамо, піду я межи люди, подивлюся світ.

Україна. Ну, що ж, сину, іди та пам’ятай рідну домівку, а на згадку візьми золоту корону, з трьома промінцями. Хай в далекому краї зігріває вона тебе.

Ведуча1: Минув час, син став князем і дали йому ім’я Тризуб, а знак, що йому мати назвали гербом.

Син2. Пустіть, мамо, мене світ подивитися.

Україна. Візьми, сину, в дорогу жовто – блакитний одяг і своїми ділами прославляй матір.

Ведуча2: Одержав син імення – Прапор. Атам, де був третій син завжди лунала дзвінкоголоса пісня.

Україна. Подарую, я тобі, сину, соловейків голос.

Ведуча1: І одержав син за свій голос і величний спів ім’я – Гімн.

 Знак країни головний -

 Це тризубець золотий.

 Він – як сонце в небі синім,

 В ньому слава, в ньому сила,

 В нім священне слово « воля»,

 Що рятує від недолі.

 Синьо – жовтий прапор України -

 Це безхмарне небо, синє – синє,

 А під небом золотіє нива,

 І народ – і вільний, і щасливий.

 Лине пісня незабутня,

 України слава.

 До нових здобутків кличе

 Пісня Україну,

                              А зовуть її велично

  Всі Державним Гімном.

     Ведуча2: А  саме зараз ми хочемо згадати синів – воїнів, які воюють в АТО. На полі битви – захисники, воїни. Вони мужні, сміливі, хоробрі. Не шкодуючи власного життя, захищають неньку Україну.

 Перед іконою я стану на коліна,

 Воскову свічку тихо запалю

 І помолюсь за рідну Україну,

 За тих солдатів,

 Що полягли в бою.

 Солдате український, я за тебе

 Щодня благаю Бога і молю,

 Щоб захистив жовте поле, синє небо,

 І щоб живим лишився ти в бою.

 Перед  солдатом стану на коліна,

 Воскову свічку тихо запалю

 За те, що захищає Україну

 В запеклому жорстокому бою.

 І вірю я: настане день розплати,

 Господь засудить наших ворогів,

 В огні пекельному довічно їм палати,

 Бо прокляли їх українські матері.

 І пам’ятник величний звести треба

                                  Тим, хто Україну так любив свою,                                                         

 Життя віддав за жовте поле, синє небо 

 В запеклому жорстокому бою.

Ведуча1: Ми впевнені,що Україна – єдина, соборна, унітарна Держава. І для збереження її цілісності та незалежності відбулася Революція Гідності, де постраждали тисячі українських громадянин, загинули сотні кращих синів нашої держави. Ми схиляємо голови перед пам’ятю загиблих і висловлюємо впевненість в тому, що наш народ зробить все можливе і не можливе, щоб в нашій країні запанував мир і спокій. Настане час і Україна буде успішною європейською державою.