Загальношкільне свято: "Привіт, шкільна родино" до Дня знань, 1 вересня.

Сценарій першого вересня 2023

ПІСНЯ «Ой зелене жито зелене»

Вед.1. Поміж багатьох свят у календарі є день, коли настрій усієї країни особливо урочистий і радісний. Кожне місто і село ранком цього дня дихає хвилюванням і радістю, розквітає дитячими посмішками.

Цей день – перше вересня. І сьогодні він ясним осіннім промінчиком постукав у вікна всіх школярів, запрошуючи їх до школи. Шановні освітяни і батьки, любі школярі, сьогодні наше свято. Усі ми, від маленького до великого, відзначаємо  початок нового навчального року.

Ану швиденько зізнавайтесь:

Усі за літо відпочили?

А на сонці засмагали?

Хто улітку грався?

Ну, а хто купався?

У таборі хто із вас був?

А хто букви всі забув?

Хто з вас їздив до бабусі?

Хто допомагав матусі?

Хто книжку нову прочитав?

А хто лише в м’яча ганяв?

А хто в зошиті писав?

А чи набралися ви сили?

У школу всі із вас хотіли?

Ми всі одна велика родина. Ми – брати і сестри не по крові, а по духу. А ця школа – наша мати, що нас ростить, навчає, виряджає на незвідані шляхи-дороги, а потім чекає, щоб порадіти нашим успіхам і поспівчувати, коли трапляються невдачі. Ось і сьогодні школа світиться щастям, бо на її поріг вернулися діти.

Україно! Соборна державо!

Сонцесяйна колиско моя.

Ще не вмерла, й не вмре твоя слава,

Завойована в чесних боях!

БОЖЕ, ВЕЛИКИ ЄДИНИЙ.

«Легенда про народження дитини»

Д. Кажуть, завтра мене відправлять на землю. Як же я там буду жити?

Б. Я подарую тобі янгола, який буде чекати на тебе та піклуватися про тебе.

Д. Тут. На небесах, я сміюся в співаю, цього вистачає мені для щастя.

Б. Твій янгол буде співати та посміхатися тобі. Ти відчуєш Його любов та теж будеш посміхатися.

Д. Я чув, що на землі є зло. Хто захистить мене?

Б. Твій янгол захистить тебе, навіть ризикуючи власним життям.

Д. Скажи мені, як звуть мого янгола?

Б. Його ім’я немає значення. Ти будеш просто називати його мамою.

А скільки дітей вже не прийде до школи

не сяде за парти ніколи ніколи.

Їх підло убила проклята росія

В раю зустрічає наш Господь-Месія.

Вони прилітають на перший дзвіночок

І гладить Софійка у шафі віночок.

Ридають росою букети сумні

Ці квіти протест цій жахливій війні

Кладуть на могилки і серце болить

Бо парта порожня у школі стоїть.

Не підуть малята вже більше до школи

В душі божевілля не хочеться жити

Як біль нам той, рідні, на всіх розділити

У шафі віночок, наплічник новий

Пробачте, маленькі, за дзвоник такий

Вам Господь учитель в чудовім раю

Прийми їх всевишній в небесну сім'ю

Дорога шкільна родино!Сьогодні наша школа долучається до акції «Тихий дзвоник» ініційованої управлінням майна. Іграшка завжди виконувала сакральну функцію. В недавньому процесі диджіталізації вона поступово втратила зміст забавки. В даному арт-проєкті об’єкт набув нового сенсу і символізує «оберіг душі» кожної загиблої дитини у збройному конфлікті на території України.

 АКЦІЯ «Тихий дзвоник»

(кожна дитина ставить м’яку іграшку на заздалегідь підготовлену зону в пам’ять про всіх дітей, які більше ніколи не зможуть сісти за парти) 

Вшануємо світлою пам’яттю безвинно убієнних діток, та всіх, хто віддав своє життя через вторгнення російської федерації в Україну!

Згадаймо Героїв, які боролися і загинули за наше майбутнє, мирних українців та всіх наших співвітчизників!

Пам’ятаємо! Не пробачимо! Переможемо!

Слава Україні! Героям слава!

ХВИЛИНА МОВЧАННЯ

Дорогі друзі! В різні переломні моменти свого життя ми завжди звертаємо свій погляд до неба і просимо в Бога допомоги. Віримо і надіємось на неї. Ось і зараз, стоячи на порозі нового начальника року, наша шкільна родина просить Вас, отче Анаталію Божого благословення.

Родина, дорога родина!

Що може бути краще в світі цім?

Чим більше дорожить людина

За батьківський і материнський дім?

 

Що може бути краще за вечерю в домі

За батьківським, міцним столом,

Де в шумнім гомоні і в кожнім слові

Все сповнене любов’ю і добром.

 

Де можна більше зачерпнуть любові

Де взяти більше доброти?

Як в материнськім ніжнім слові,

Як з батька щедрої руки.

 

Отож зібралися ми нині

На святі нашім гомінкім,

Щоб поклонитись рідній школі

І побажати щастя їй.

«БАТЬКИ МОЇ»

І збудуться, і стануться дива.

І в світі все обернеться на краще, –

І зробиться легким усе найважче,

І найтепліші знайдуться слова.

ДИРЕКТОР

Щоденник, Одиниця та Двійка на Першому дзвонику

 

Виходить Щоденник:

- Привіт, друзі! Впізнали? Я так за вами скучив за літо! А сьогодні увесь новенький, увесь чистенький, гарненький… Наче заново народився!

 

Виходить Одиниця:                           

 Шукаєте календарне планування? Тут воно, на купі.

 

 

- Еге, отак взяли тебе та не впізнали! З якого дива? Якраз, тільки й чекай! Ти їм так приївся минулого року…

 

- Ну, дякуючи тобі, мене, дійсно, забути тяжко…

- Бо я твоя найкраща подруга! Вельмишановна пані Одиниця. Ех, Літечко-перелітечко… Погуділо, пошуміло, вже у вирій полетіло, трохи бавило й пекло – а тепер, як не було. І знову мені на роботу – скакай по твоїх сторінках день при дні, та скакай…

Вибігає Двійка:

- А ти хіба одна така? Теж мені, запишалася – скік-скок, ось кілок! Я теж, коли хочеш знати, часу не марную – лебедем по клітинках так і плаваю, так і плаваю… З математики на мову, з мови на фізику, а далі – до хімії беруся, та вже як нахімічу, як нахімічу… Щоденник від моїх лебединих запливів ніяк не нарадіється!      

Одиниця:

- Не знаю, де ти плавала, чи не плавала, а я особисто в англійській найбільше скакала! Та в кожен клас, та по всіх щоденниках!

- Але саме я - неповторна пані Двійка,

Лебедина в мене шийка,

Ще хвостата, наче змійка,

У щоденнику гуляю,

Краще себе я не знаю!..

Та зі мною щоденник має довершений  вигляд!

 

- Подумаєш! Це мене, як першу персону навіть на батьківські збори запрошують!

 

 

Варто всім на світі знати – мене просто заробляти! Я струнка, неначе шпиця, і без мене, одиниці, не зв’язати й рукавиці!  Ось побачиш – я першою красуватимуся на сторінці щоденника! У першій же клітиночці!

 

 

- Ха! Здивувала! Навіщо ти, гостроноса, гачкувата,  йому здалася? Те почесне місце для мене!

Щоденник:

- Шановні пані! Може, досить сваритися? І варто помиритися?

Двійка:

- Варто! Тільки мене ставте попереду! Бо я ошатна!

Одиниця:

- Вважаю, що миритися просто необхідно! Тільки ж я буду першою і миритися, і в щоденнику! Бо я завжди маю перший номер!

Щоденник:

- Велемудрі оцінки! Та в мене від вашого гамору голова болить! І так цілий рік… Як мені вас помирити? Не придумаю… Звертається до глядачів: друзі, допоможіть, порадьте, як помирити Одиницю та Двійку?

Голоси глядачів:

- Нам вони не треба в цьому році!

Щоденник:

- Чули? Кажуть, вас не треба! Без вас обійдуться.

Одиниця:

- Як так? Без нас нікуди!

- Двійка:

- Та ми у всіх науках толок знаємо!

Щоденник:

- А, може, вас, дійсно, поруч поставити, га? Нумо, візьміться за руки!

Одиниця і Двійка беруться за руки.

Щоденник здивовано:

- Ха! Чи бачите, що ви можете удвох? До глядачів: Погляньте, що наші сварливі вередухи утворили? Яку оцінку?

Глядачі:

- 12!

Щоденник:

- Залишимо їх?

Глядачі:

- Так!

Щоденник до Одиниці та Двійки:

- Тільки за одної умови – ви більше ніколи не будете сперечатися, а завжди будете поруч, міцно тримаючись за руки. Згода?

Одиниця і Двійка:

- Так!

Щоденник:

- В добру путь! Зі святом!

Пісня «Школа»

Сценка:

Л. Мамулічка, а що таке зрада?

М. А це таке слово, яке найбільше вживають люди, які самі у чомусь винні

П. Мамо, а ти нас любиш?

М. Ви обидві сестрички: Лівобережна, Правобережна…ви іноді сваритесь, але я вас все одно люблю.

П. А кого більше мене?

Л. Чи мене?

М. Однаково, дурненькі. Твої гори, твої лани, твої пісні, твоє море. Діти для матері однакові. Ви для мене, як для пташки два крила, якщо одне поранене – пташка не взлитить.

Л. Якщо ми сестри, то чому такі різні?

М. А це дурні сусіди таке говорять. Ви обидві красиві? Працьовит? Обидві маму любите? Тож які ви різні.

Л. Тоді чому вона забороняє мені говорити російською?

П. Нічого я тобі не забороняю, я просто хочу, щоб ти вивчила українську мову.

М. Коли я до тебе розмовляю ти ж розумієш? Ну от…Правда одна з вас більше православна, а друга католицька

П. А ти?

М. А я переживаю, щоб ви ще і на цьому грунті не посварилися.

П. А чому ми не можемо з*єднатися?

М. Все дуже просто….куди б ти поїхала заробляти?

П. Та звісно до Польщі

Л. Ну а я зрозуміло куди

М. А матері хто залишиться допомагати?

П. О ти так багато працюєш і всіх годуєш

Л. А чому тобі ніхто не допомагає? У тебе так багато сусідів

М. Толку з них…дала поняньчити вашого братика так вони його собі забрали , як яничари

Л. Жаль…я так його любила.

П. І я також…

М. Значить повернеться. Якщо побачить, що живемо у мирі та злагоді то обов’язково повернеться. Я вас дуже люблю, життя віддам за вас…

Л. Ми зрозуміли…Мир?

П. Мир.

Л. А що ж нам далі робить?

М. Дітей народжуйте, виховуйте, вчіть їх любити Україну так, як я люблю вас, тому що любити Україну потрібно не язиком, навіть не мовою, а серцем і душею.

Пісня «За Україну»

 

ФЛЕШМОБ «Родинне дерево»

Кожен учень та педагог маю прикріпити на гілочки дерева листочоки із своїми іменами, таким чином голі гілочки дерева одягнуться у різнокольорове осіннє листячко і перетвориться на родинне дерево школи.