Захід до дня пам’яті жертв Голодомору

Захід до дня пам’яті жертв Голодомору 

1932-1933 рр.
 

Мета: Ознайомити учнів з трагічним минулим нашого народу; вчити дітей бережно ставитися до хліба; виховувати здатність кожної людини на скорботу і пам'ять про мільйони загублених життів співвітчизників.

Обладнання. Свічки, рушник, хлібина, ілюстрації, брошури, література, відео треки, презентація виховної години.

Учитель: Доброго дня! Сьогодні ми з вами поговоримо про хліб, про його значення в нашому житті, що буває, коли його немає. Згадаємо трагічні сторінки нашої історії,  яку ціну заплатив наш Український народ. Отже, сьогодні у нас урок пам’яті. Його проводять одночасно з нами в усіх школах нашої держави кожної четвертої суботи листопада.

         Прошу вас бути уважними і задуматись, що відбулося в Україні             87 років тому і що витерпів український народ  на шляху до незалежності.

- Чи знаєте ви, як пахне хліб?

Давайте на хвильку відчуємо цей запах... Заплющіть очі! (Проношу поміж рядами хлібину.)

Діти, то як пахне хліб? Як тепло пахне хліб! Є тільки одне слово рівноцінне слову „ хліб". Це слово - життя. Що може бути цінніше хліба? І ніякий шмат золота не переважить крихту хліба!

Учень. Хліб усьому голова.

Так в народі кажуть.

Хліб - мир, любов, життя,

Хліб - це наша радість.

Мама зранку подає

Молочка поживного

І смачний окраєць хліба.

Теплого пшеничного.

Хліб – багатство найцінніше,

Гість жаданий в хаті

З тих часів, коли навчились

Його  виробляти.

Вчитель. Так діти, хліб – це святе, його потрібно цінувати.

Ми зустрічаємось з хлібом кожен день. Без нього не обходиться ні скромний сніданок, ні щоденний обід, ні святковий стіл. Він супроводжує нас від народження до глибокої старості – добрий нам товариш, ім’я  якого люди на всіх мовах промовляють з любов’ю та теплотою. Хліб є для нас вічним символом благополуччя та достатку. (перегляд відеотреку «Пісня про хліб»).

Учитель: Ви тільки вдумайтесь: із одного зернятка можна отримати приблизно 20 міліграм борошна. А для того, щоб приготувати тісто на один батон, треба обмолотити близько десяти тисяч зернинок. Тож прийшовши додому, відрізавши кусень хліба, згадаймо великий труд, скільки багато ми робимо для того, щоб отримати хліб.

Якщо після обіду кожний залишить на столі шматок хліба, то ми втратимо

2 кг на день,

За місяць – 60 кг,

За чверть року – 180 кг,

А за рік – 720 кг хліба.

Хліб - це один із найцінних видів їжі людини, який розглядають сьогодні у всьому світі як самий надійний засіб від голоду.

А був на нашій землі, у рідній Українірік, коли хліба не було, коли  людям хліб тільки снився. Рік, коли такі хлопчики й дівчатка, як оце ви, не бачили хліба, не їли…- це 1932-1933 роки... Рік голодомору, коли люди голодували, їм небуло що їсти. Не можна було тоді збирати колосків, бо передбачалось ув’язнення від 7 до 10 років з конфіскацією майна.

А знаєте яка була тоді найбільша радість? Це коли люди бачили хліб. Люди в магазині плакали, обнімались. А ще більша радість – коли хліб був на столі.

Люди пухли від голоду,вимирали цілі села.  Хліба небуло. Голодуючі сім’ї їли кукурудзяні качани, стебла, прося нелушпиння, стручки акації, сушену солому, трави, гнилі кавуни і буряки.

Голодомор в Україні тривав 17 місяців (з квітня 1932 року по листопад 1933 року). Навесні 1933-го від голоду вмирали 17 людей щохвилини, 1000 – щогодини, майже   25 тисяч – щодня. Тільки вдумайтеся: вимерло в Україні до 10 млн. людей.

Сьогодні у кожного із вас є квітка незабудка, вона використовується, як символ пам'яті жертв Голодомору 1932 – 1933 років в Україні. Вона нагадує нам, що ми не маємо права забути мільйонів жертв Голодомору.

Робота над віршем Не забудь!

Незабудки голубенькі,

Дуже ніжні і малі,

На лужку при самій річці

Між травою розцвіли.

І такі вони несмілі,
Налякав їх хтось, мабуть,
Що усім шепочуть тихо:
«Любий друже! Не забудь!»

Зараз хлібчика доволі
Є у кожній хаті.
Щиро вдячні люди полю
За те, що багаті.

А були колись роки –
Всі голодували.
І останні крихточки
Дітоньки збирали…

Вчитель: Діти, завтра по всій Україні люди запалять свічки, щоб пом'янути тих, кого забрала голодна смерть. Хай же пам'ять про всіх невинно убієнних згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для життя.

Учень: Засвіти свічу на вікні.
Хай промінням сягне до зорі,
Хай освітить весь світ співчуттям.
Це збагни ти собі і затям:
Засвічу у серці свічу.
І думками туди я мчу,
Де мільйони моїх братів
В смерть летіли по волі катів. 
Запалімо мільйони свічок!
Душі тих малих діточок
З болем з неба за нами зорять.
І німіють. Мовчать.
Засвіти свічу, засвіти!
Хай здригнуться від правди світи.
Хай дізнається вся Земля:
Панахиду Вкраїна справля…

Горить свічкапам' яті...

Вчитель: Підведімося, схилімо голови й пом'янімо хвилиною мовчання тих, кого забрав з життя голод.

Молитва за Україну

На Дніпрових кручах

У полонімрій

Бачу я квітучий

Рідний образ твій.

На зеленихсхилах

Стародавня Русь

Україно мила.

За тебе молюсь.

Я молюся Богу

За дітейсвоїх.

За батьків стареньких.

За усіхсвятих.

Боже мійєдиний,

Я, Твоє дитя.

Прошу Україні

Кращогожиття.

На Дніпрових кручах

У полонімрій

Бачу я майбутній

Світлий образ твій–

Вільна і багата,

Горда, наче птах,

Україна - мати

Знана у світах.

Вчитель: Будемо з вами жити надією і робити в своєму житті все для того, щоб страшні сторінки історії і справді ніколи не повторились. А український народ, щоб жив, багатів, процвітав і славився по всьому світу своїм розумом, своєю красою, щедрістю, добротою, силою. А в знак памяті, давайте виготовимо пшеничний колосок, створимо пшеничне поле, щоб нам ніколи не знати такого горя і біди як ГОЛОД.

«Пшеничне поле» (діти прикріплюють на пано чорного кольору пшеничні колоски)