Гендерний концепт виховання особистості                                                           

                                              як соціально-педагогічна проблема.

На сучасному етапі розвитку суспільства гендерний концепт виховання особистості є і актуальним, і конче необхідним. Проаналізувавши літературу з даної проблематики, і базуючись на власному досвіді, можу зазначити, що гендер – це соціальна особливість статі людини, яка формується під впливом соціально-економічних, політичних та культурних відносин.Відмінності у поведінці, ролі у суспільстві, стосунках тощо не є у переважній більшості вродженими, а набуті, сконструйованими у суспільстві.

Я переконана, що ми ще з початкової школи повинні  формувати у дітей розуміння, що усе, що належить лише жінці чи лише чоловікові й не може переходити до представників іншої статі, — це характеристики, що відповідають їхній біологічній статі (наприклад, «вагітність», «народження дитини), а те, що формує соціально-культурні відмінності відповідно до біологічної статі — це гендер.

Хочу навести приклад( це можна використовувати і у роботі з дітьми , задаючи їм наступні запитання), на якому діти чітко зрозуміють, що таке стать, а що таке гендер

1.Жінка може виносити та народити дитину, а чоловік — ні. (Стать)

 2. Маленькі дівчатка ніжні, а хлопчики — грубі. (Гендер)

 3. Жінки годують дітей груддю, а чоловіки — з пляшечки. (Стать)

 4. Дівчаток виховують охайними і скромними, а хлопчиків — сміливими й рішучими. (Гендер)

 5. З 236 вулиць, площ, провулків Києва, які мають імена людей, 220 — імена чоловіків, 16 — жінок. (Гендер) 6. Жінки в Україні отримують 70 % заробітної платні чоловіків. (Гендер)

6. З-поміж найвищих релігійних керівників мусульман жінки відсутні. (Гендер)

7. У хлопців-підлітків починається мутація голосу. (Стать)

Цей приклад я взяла із навчально-методичного посібника Калько І.В “. Формування гендерної культури школярів у системі роботи сучасного закладу освіти.”( . Харків : Друкарня Мадрид, 2017. 136 с.) і рекомендую всім з ним ознайомитися і використовувати у роботі.  У посібнику розкриті сутність та особливості гендерної культури, педагогічні умови щодо її формування в школярів. Також у дохідливій формі надато багато матеріалу як щодо гендерної політики, загальнолюдських прав, прав чоловіків і жінок, так і практичні розробки занять, які допоможуть у нашій роботв щодо гендерного концепту виховання особистості.

 Хлопці і дівчата дівчата мають усвідомити, що дуже часто ще й зараз  проблема полягає в тому, що ці соціально-культурні відмінності формують нерівність статей у правах, обов’язках, можливостях, зарплаті, ролі у суспільному житті.

Слід зазначити, що історична спадщина нерівності чоловіків і жінок до сьогодні відтворюється в гендерних стереотипах

           До кінця шістдесятих років двадцятого століття соціальна психологія ігнорувала гендерні відносини й навіть не розглядала жінок як дискримінуючу соціальну групу,

Та й зараз ще є надзвичайно багато гострих та суперечливих моментів, які викликають жваву дискусію, а то й боротьбу і протистояння у цілому світі. Зокрема , це заяви про те, що„гендерна рівність” „є обман…, злочин проти людської природи...”  це дискусія про усиновлення дітей гомосексуалістами (ця практика набуває у світі поширення);про  гендерну  політики щодо підтримки сім’ї і ювенальної юстиції (вважають, що мета гендерної політики полягає не в захисті, а у знищенні сім’ї як суспільного інституту, а мета діяльності ювенальної юстиції не в захисті дітей, а в тому, щоб позбавити дітей батьків і зробити їх сиротами тощо.

На противагу вихованню, яке домінувало у світі століттями , в якому домінуючим є авторитарний підхід та орієнтація на чіткий розподіл  чоловічих і жіночих ролей, у гендерному вихованні сучасна українська педагогіка і психологія пропагують, переважно, ідею партнерського виховання, яка закладена в ментальності українського народу та  сучасних реаліях.

Гендерний аспект в освіті у країнах Західної Європи загалом спирається на стратегію гендерної рівності як найважливішого складника всіх державних соціальних та освітніх програм.

Для нас важливо, що засобом впровадження гендерного виховання в навчально-виховну діяльність  повинно стати включення в освітній процес гендерної складової та застосування особистісно зорієнтованого підходу у взаємодії вчителів та учнів

Гендерне виховання може також впроваджуватися через:

      різні напрями виховання, як складову національного, морального, сімейного, правового, розумового, трудового;

      включення до програми загальноосвітньої школи та ВНЗ предметів «Основи гендерної освіти»;

      співпрацю освітян і громадських організацій;

      різні напрями роботи з дітьми з доповнення і розширення можливостей їх соціалізації.

Для того, щоб гендерний підхід у вихованні став реальністю, необхідними є декілька умов:

      ґрунтовна теоретико-методологічна база, котру повинні створити педагоги-науковці;

      відповідна законодавчо-нормативна база;

      формування у педагогів розуміння необхідності гендерного підходу та установка на його реалізацію;

      змістовна психолого-педагогічна та методична підготовка педагогів до реалізації гендерного виховання.

Але школа ніколи не зможе домогтися належного виконання поставлених завдань без спільної роботи з батьками дітей.

Засвоєння гендерної культури є складним процесом взаємодії соціального оточення, сім’ї, які по-своєму впливають надитину. Родина і суспільство завдяки соціалізації перетворюють індивіда як біологічну істоту на істоту суспільну. Тому важливою умовою формування гендерної культури молоді є певна настанова сім’ї на цілеспрямоване гендерне виховання своєї дитини.

          Отже, як підсумок, потрібно зазначити, що гендерний концепт виховання особистості                                                       

 передбачає: відсутність орієнтації на «особливе призначення» чоловіка чи жінки; пом’якшення гендерних стереотипів; все-таки  врахування соціально-статевих відмінностей. Гендерний підхід є необхідною передумовою реалізації комплексного підходу до виховання і виступає складовою частиною навчально-виховного процесу зокрема і в нашій санаторній школі-інтернаті.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 О.Б.

 

    Родина -родина — це вся  Україна

 

Сокаль  - 2012р

 

Родина – родина – це вся  Україна

 

З досвіду  роботи  вихователя Сокальської санаторної школи – інтернату  

ім.  Т.Г. Шевченка

             О.Б. Мартинюк

 

 

 

 

Нехай ця книжка прислужиться  тим, хто не байдужий до долі  свого

народу,

до справи виховання підростаючого покоління,

до збереження наших правічних цінностей.

 

 

 

У посібнику запропоновано  сценарії свят на родинну тематику.

 Рекомендується для використання у позакласній роботі  у школі   з учнями різного шкільного віку.

                     

 

 

 

Відповідальна   за випуск:   О.Б. Мартинюк

 

 

    Зміст

 

          Передмова                                                              с.4

1.    Родинне свято  « Я  руки мамині цілую»               с.5

    2.   Вечір - вогник «Мій оберіг  -  родина моя»         с.21

                         3.   Конкурсно-розважальна родинна

програма«НАЙКРАЩИЙ ТАТО У СВіТі!»                            с.25

4.    Змагання « А  ну - мо,  дівчатка»                               с.27

5.   Година доброго настрою

«Мій тато  - порадник, заступник і друг»                               с. 35

        6.   Свято душі « Бережіть мир і бережіть бабусь!»      с.45

 

7. Сімейна вітальня « Від родини йде життя  людини»    с.50

 

8.Бенефіс  «Рід.  Родина. Україна»                                       с. 55

9. Святкова фієста «НАЙКРАЩИЙ У СВІТІ ДіДУСЬ»    с.67

      

 

 

 

 

 

 

Передмова

                                     « Найкраще, що може   зробити  людина для інших, - це  виховати  в  своїй сім`ї  гідних дітей».

                                                                 Ч. Айтматов

    Виховання особистості починається із сім'ї. "Сім'я - це найменша клітинка нашого суспільства, в якій, як у фокусі відображається все життя нашої країни. І тим сильніший виховний вплив робить сім'я на особистість дитини, чим активнішу життєву позицію займають батьки в суспільстві, чим вищі їхні моральні достоїнства і культур ний рівень"

Кажуть, що недаремно прожив життя той, хто збудував хату, викопав криницю, посадив і виростив дерево, народив і добре виховав дітей. Три нещастя є у людини: старість, смерть і погані діти. Майбутнє нашого народу, нації, а значить, і кожного з нас - у наших дітях. Однак спадкоємність поколінь базується не тільки на непорушності генетичного коду, а й на невтомній праці, на вироблених віками прогресивних звичаях і традиціях народної педагогіки, які треба добре знати, шанувати та щоденно використовувати в родинному вихованні сьогодні, завтра, завжди!

      "Без виховання дітей, без активної участі батька і матері в житті школи, без постійного духовного спілкування і взаємного духовного збагачення дорослих і дітей неможлива сама сім'я як первинний осередок суспільства, неможлива школа,  як найважливіший навчально-виховний заклад і неможливий прогрес суспільства", - вважав В. Сухомлинський.

Сім'я і школа - це берег і море. На березі дитина робить свої перші кроки, отримує перші уроки життя, а потім перед нею відкривається непізнане море знань, і шлях в цьому морі прокладає школа. Це не означає, що дитина повинна зовсім відірватися від берега - бо ж навіть моряки дальнього плавання завжди повертаються на берег.

Сім'я дає дитині первинну підготовку до життя, яку школа все-таки не може дати, тому що необхідний безпосередній дотик до світу близьких, які оточують дитину, світом дуже рідним, дуже потрібним, світом, до якого дитина з перших років привикає і з яким рахується. А вже потім народжується невідоме почуття самостійності, яке школа повинна підтримувати.

   Єдність сім'ї і школи відіграє важливу роль у вирішенні завдань всебічного розвитку особистості та у вихованні школяра.   Тому у своїй щоденній виховній роботі впроваджую різні форми і методи  роботи щодо родинного виховання,які подані у даній книжці. 

 "У сім'ї шліфуються найтонші грані людини - громадянина, людини - трудівника, людини - культурної     особистості.

  Із сім'ї починається суспільне виховання. І сім'ї, образно кажучи, закладаються коріння, з якого виростають потім і гілки і квітки, і плоди. Сім'я - це джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої держави. На моральному здоров'ї сім'ї будується педагогічна мудрість школи".

  

Родинне свято  « Я  руки мамині цілую».

   Мета: Виховувати у дітей любов до рідної людини в сім`ї   - до матері, почуття гордості і вдячності, шанобливе ставлення до мами.

 (Пісня «Сік землі»).

     Ведуча. Шановні гості, Матері, вчителі та діти! Сьогодні, коли вж е прокинулася від сну природа, коли лунає у блакиті пташиний спів, теплий вітерець приніс і до нас чудове свято - День матері!

1-й учень.
Добрий день вам, люди добрі,
Що сидять в нашій господі,
Ми зі святом вас вітаєм,
Щастя і добра бажаєм.

2-й учень.
Красиво і світло у нашій світлиці,
Букети в руках у діток вогняні.
Сьогодні у школі родиннеє свято.
І хочеться всіх привітати мені

 

       

      Ведучий. А історія цього свята така. Жила у Філадельфії маленька дівчинка, яка дуже любила свою маму і була впевнена, що вона найкраща в світі. Минув час, дівчинка виросла і зрозуміла, що для кожної людини її мама найдорожча, наймиліша. То чому б разом для усіх мам на світі не започаткувати свято - День матері.

      Ведуча. Вирішила так уже доросла Анна Джарвич і в травні 1910 року організувала у Філадельфії свято Матері. Згодом його почали відзначати у всьому світі.

     Ведучий. У 1929 році Союз українок Галичини звернувся до громади з пропозицією зробити цей день святом Матері. Воно стало у нас найкращим, і ми від усього серця вітаємо всіх мам, які сидять у нашій залі, і тих, хто не зміг прийти до нас. Хай і до них доторкнеться ласкавий вітерець наших сердець, нашої любові. Так сталося, що в усьому світі День Матері святкували і святкують у травні. Мабуть тому, що саме у травні заявляється так багато різних квітів.

   Ведуча. Дорогі матері! Ми зібрались на велике свято - День Матері. У цей день усі вшановують і матір-неньку, і матір-землю і Матір Божу. Перше слово, яке дитина вимовляє, - «мама». З’являється на світ малятко - лине до Бога мамина молитва з проханням щастя-долі її дитині.

   Ведучий. Богиня-Берегиня… Яке поетичне, яке точне і загадкове наймення! Берегиня - це та, що береже тепло, оберігає нас від невірного кроку. Це та, що ніколи не вимагає від нас ніяких жертв, а сама жертвує задля нас всім, навіть життям . Це та, що темними ночами колихала тебе, не зімкнувши очей ні на мить. Ім’я цій Богині - Мати!

   Вчитель: Благословенна будь, вкраїнська мати…

(Пісня «Мамо, тобі низесенько вклонюсь»).

(Запалюємо підсвічник).

  Ведуча. Минають роки. Підростають діти. Та не меншає турбота. Моляться матері за діточок своїх, прилучають їх до молитви.

Учень.
На землі одна лиш мати.
Ти нам мати там, у небі.
Ти рятуй матусю нашу,
В небезпеці і в потребі.

Учень.
Є в мене найкраща у світі матуся,
За неї, Пречиста, до Тебе молюся.

(Виходять дівчатка в довгих білих сукнях, білих віночках, з квітами в руках).

Учень
Мати Божа, Мати Божа,
Дай здоров’я нашій нені.
Ось тобі ми назбирали
Ярих квітів повні жмені.
Зберемо дзвоники лісові,
Що найкращі у діброві.
Матінці дай щастя, долі,
Щоб дні їй минали
Без смутку, без болю.

Учень
О, Маріє Діво, я Тебе благаю,
Я на твою поміч щохвилі чекаю.
Приберемо твою ікону
У барвінок зелений.
Тільки дай доволі щастя
Нашій нені, нашій нені.
Серця наші - наші квіти -
Віддамо тобі з любові.
Захищай матусю нашу
Під святи своїм покровом.

(Пісня «У стіп Марії»)

Учень.
Рано до молитви щиро руки зложу
І буду просити Бога й Матір Божу,
Мамо тебе, Мати, щирими словами:
- Змилуйся, змилуйся, змилуйся над нами,
Силу і здоров ‘я дай нам, Мати Божа,
Поможи нам вчитись, чесно працювати,
Щоб була потіха дня мами і тата.

Учень.
Мій Ісусику солодкий,
Мій приятелю святий,
Я із ліжка свого вставши,
Йду до тебе, дорогий.
Ти колись, живучи в світі,
Між людьми на цій землі,
Славу й честь складав Отцеві,
Щоби дати приклад всім.
Буду чемним і слухняним
Буду слухати батьків,
І Тебе, Ісусе милий,
Полюблю аж до віків.

Учень.
Рідна матінко моя,
Я люблю вас щиро-щиро,
Вам бажаю щастя й миру.
Ви мене любіть, рідненька,
Бо я ще такий маленький.
Хочу бути на вас схожий,
Як і ви, такий же гожий.
Хай моє хороше слово
Розквітає веселково!

Учень.
А у мене найкраща матуся.
Я молюся за неї - серденько
День і ніч я за неї молюся,
Бо найкращу з усіх маю неньку.
Я звертаюсь до неї словами,
І жадаю їй щастя і долі.
Все для неї, для любої мами,
Щоб не знала ні смутку, ні болю.
Я бажаю їй щастя усюди,
Хай дасть Бог і удачу, і силу,
А що вже мене вивела в люди,
Розцілую матусеньку милу…

Учениця.
Ще в колисці немовля
Слово «мама» вимовля.
Найдорожче в світі слово
Так звучить у рідній мові.
Мати, матінка, матуся,
Мама, мамочка, мамуся! -
Називаю тебе я,
Рідна ненечко моя!

Учень.
Снилось мені ясне сонце,
Що в хаті світилось,
А то лиш так моя мама
Дивилася мило.
Приснивсь мені легкий вітрик,
Що пестив колосся,
А то мені моя мама
Гладила волосся.

Учениця.
Снилась мені ягідочка,
Як мед солоденька,
А то мене цілувала
Мама дорогенька.

Учень.
Снились мені ангелики,
Що в рай мене несли,
А то мене мами ручки
До серця притисли.

Учениця.
Снилося мені, що на крилах
Я в гору несуся,
А то мене із постелі
Піднесла матуся.

(Пісня «Матуся моя»).

Ведучий. Мама… В цьому слові пісня жайворонка і журливе «курли» журавлів. Мама дала життя, навчила розуміти людей, шанувати хліб.

Ведуча. Слово «мама» росте разом з нами тихо, як тихо ростуть дерева, сходить сонце, розцвітає квітка, як гладить дитину по голівці рідна рука. І так же тихо воно приходить на уста - промінцем маминої усмішки і ласкавістю її очей, листочком вишні і світлинкою сонця, пелюсткою квітки і радістю веселки, теплою лагідністю руки і вечірньою молитвою,

Ведучий. «Із букви-краплинки та звуку-сльозинки народиться одного дня на світ святе слово «м-а-м-о», мовлене устами янголятка, і осяє хатину, як дар Божий, тільки не дано нам запам’ятати цю мить, як не згадати того дня, коли над нашою колискою вперше нахилилася мати. Це - мить, і це - вічність, бо мама завжди з нами, вона живе у нас, у наших дітях та внуках, в усьому нашому роді та береже нас і благословляє на добро»

Ведуча. Немає кращої любові, як любов материнська, бо всі любові цвітуть і перецвітають, а любов материнська вічна, вона вічно пестить і гріє серця своїх дітей. Ось послухайте одну з легенд про материнську любов.

                                                  Легенда про матір
Колись дуже давно, на узбережжі Чорного моря жили люди. Вони орали землю, випасали худобу, рибалили. Восени, коли закінчувались польові роботи, люди виходили на берег моря і влаштовували веселі свята, ігри, які закінчувалися пусканням стріл щастя. Дивитися на ці ігри виходив сам цар морських глибин Нептун, надзвичайно страшний і сердитий володар морської стихії.
- Хоч як люди хваляться своєю силою, а мене бояться. Ніхто не пускає стріл в мій бік.
Та одного разу вийшли до вогнища три юнаки і пустили в бік Нептуна три стріли.
- Я вас поховаю у морській безодні, - заревів Нептун.
Матері, дивлячись на своїх синів, замислилися. Цар морів і справді може це зробити. Думали вони, думали і вирішили віддати свою силу синам. Юнаки стали такими дужими, що могли вистояти навіть під ударом величезної хвилі. А матері, що віддали свої сили дітям, стали слабкими.
Ти бачив коли-небудь слабких, немічних жінок? Якщо зустрінеш їх, не посміхайся. То вони віддали свої сили своїм дітям.
Розлючений Нептун вигукнув:
- Хай вони вистояли проти мене на березі, але в морі я порву їм руки.
Жінки знову зажурилися. Раптом на поверхню води вийшли дочки морського царя. Вони, як і їхній батько, були некрасиві.
- Жінки, віддайте нам свою красу, ми врятуємо ваших синів. З морської трави сплетемо для них жили, і руки у них будуть такі ж сильні, як у нашого батька.
Жінки погодились.
Якщо ти побачиш десь некрасиву жінку, не смійся, не відвертайся. Знай: вона пожертвувала своєю красою заради дітей.
Коли цар Нептун дізнався про вчинок своїх доньок, він страшенно розгнівався і перетворив їх у чайок.
Ти чув, як плачуть чайки над морем? Це вони просяться додому, але жорстокий батько не пускає їх. А моряки на чайок дивляться - не надивляться. Тому що вони носять красу їхніх матерів.
От, нарешті, юнаки, ставши сильними, вийшли в море. Вийшли та й не повернулися.
Голосно зареготав Нептун:
- Не діждатися вам своїх синів. Вони заблукали. Забули, бо у морі немає доріг.
Тоді матері вигукнули:
- Хай у наших очах буде менше світла, але хай над землею яскравіше світяться зорі, щоб сини наші знайшли дорогу до рідних берегів.
Тільки-но матері сказали це, як у небі яскраво-яскраво засіяли зірки…
Ось яка сила материнської любові! Пам’ятайте цю легенду! В ній сказано так багато!

Учень.
Живе рідне слово в піснях колискових,
Стрічається знову в них світ поколінь.
Матусина мова цвіте веселково,
Освічує в небі захмарену тінь.
І де б не були ми в безмежному краю,
Нас кличе додому дитинство святе,
Де кожна пташина, як мати співає,
Верба і калина у лузі цвіте.
Де вся Україна - колиска любові
ІЗ явора й дуба, з горіхових віт.
В устах материнських, у рідному слові
Шепоче Молитву - душі заповіт.
Гойдайте веселку своїми серцями,
Гарячим цілунком торкніться хмарин,
Щоб сонце сміялось, умите дощами,
Щоб завше вертався до матері син.

Ведучий. А буває, що при живих дітях матері залишаються самотніми.

Учень:
На грядці в бабусі затінились квіти суцвіттям,
Хлюпочуть від вітру пелюстки у сизій росі.
Лишилася жінка на старість самітня при дітях,
Чека, виглядає, що може приїдуть колись.
Хоч хата старенька, та прибрано всюди і чисто,
Усе до ладу, рушники на стіні, аж горять.
Дістала зі скрині поблідле весільне намисто
І зойкнула стиха, бо крижі віддавна болять.
А роки минають. І падають зорі строкато,
Та й просяться знову на білу, як пір ‘я, канву.
Бабуся старенька вдяглася немовби на свято
І стала зорею. А зорі у небі живуть.

(Пісня «Посіяла людству літа свої, літечка, житом…»).

                                                    Сценка.
Ведуча. Що сталося, чому ви шепочетесь?

Учень. Для матусі квітів весняних ми хочем нарвати.

Дівчинка. Та де ж нам їх узяти?

(Заходять весняні місяці).

Хлопчик.
Ой пішов я до Березня
Поміж березами.
- Дай, Березню, трохи квіток
На свято дня мами.

Березень.
Ще квіточки не зацвіли,
Листочки маленькі.
Земля встала, та не вбралась
Ще на свято неньки.

Хлопчик.
Ой ти, Квітню, ти так гарно
Земельку вбираєш,
Ти вже, мабуть, для матусі
Гарні квіти маєш?

Квітень.
Ой вбираю я земельку, вбираю,
Але вбрати свято неньки,
Здається, не встигну.

Хлопчик.
Ой ти, Травню, красний Травню,
Прибраний багато,
Подаруй хоч одну днину
Матусі на свято.

Травень.
Ой знав я, що колись буде
Матусине свято.
Тому кожну свою днину
Вбрав гарно, багато.

Учень.
Хочу я всі квіти в букети зібрати,
Що під небом цвітуть голубим.
Рідна мамо, матусенько, мати,
До землі я вклоняюсь тобі!

(Кланяються діти, дарують квіти.)

Учні виконують танок

Ведучий. А зараз до вашої уваги загадки.

Учень 1.
Який струмочок повсякчас
Співає ніжно коло вас?

Всі. Мамин голос.

Учень 2.
А що солодке знаєш ти,
Чого в крамниці не знайти ?

Всі. Мамині вуста.

Учень 3.
Яке колосся золоте
У низ вершечками росте?

Всі. Мамині руки.

Учень 4.
Які сніги постійно йдуть,
Які сніги не розтають ?

Всі. Мамина сивина.

Учень 5.
Які дві зірки знаєш ти
Завжди нам сяють з висоти?

Всі. Мамині очі.

Учень.
Спасибі вам і знов і знов
За вашу ласку і любов,
За те, що вдома повсякчас
Ви так турбуєтесь за нас.
Що нас так смачно годували,
Що нас так пильно доглядали,
Що не стуляючи очей
Не досипали ви ночей.
Нехай ще в маленькім ділі
Та в нас уже руки вмілі.
Для вас, наші милі мами,
Ростемо помічниками.
Сердечними словами
Вітаємо вас, рідні мами!
Вітаємо всіх з весною,
Із долею ясною!

(Пісня «Росте черешня в мами на городі»)

Вчитель. «Три біди є в людини - смерть, старість і погані діти», - говорить народна мудрість. Старість неминуча, смерть невблаганна, перед нею не можна зачинити двері свого дому, а від поганих дітей можна застерегтися, це залежить як від батьків, так і від самих дітей. Тож завжди старайтеся бути слухняними, дітки! Турбуйтеся про своїх батьків і не завдавайте їм прикрощів.

Ведуча. Виховує мати синів, дочок, надіється, що буде до кого на старість прихилитися. А вони, розлетівшись по світу, довго-довго не навідуються до отчого порогу.

Ведучий. Лише скупі листи приходять час від часу. А коли, нарешті, знайдеться хвилина, щоб відвідати, нерідко це буває надто пізно. Зі скрипом відчиняються перекошені двері, застогне пошарпана віконниця і додолу підстреленою горлицею впаде материнська любов.

Інсценізація поезії «Молитва матері»

Автор.
З доріг, які давно в житті обрані, _
Лише одна веде нас до Христа.
Цей шлях - молитва, що нас навчила мати,
Стежина ця терниста й непроста.
Одної долі плутана дорога.
Губилась вже у прірві небуття.
І лиш молитва матері до Бога
Вернула хлопцеві і душу, і життя -
Батьки йому частенько говорили.

Батько.
Лицем до Бога, сину, повернись,
Забудь вино, не трать даремно сили,
І будь таким, як ми - щодня молись.

Автор.
Але вино, товариство, розваги
Йому були милішими завжди.
Батьківських слів не брав він до уваги,
Цурався неба й церкви, як біди.
Молитися він просто ненавидів,
Про Бога навіть чути не хотів.
Та час прийшов - на сірих крилах злиднів
Не лічив він одноманітних днів.
Та не забуде день один навіки,
Це день страшний - бо батько помирав.
Закрили сльози мамині повіки,
А він стояв і п ‘яно реготав.

Син.
Ну, де ж твій Бог, чому не допоможе?
Де твій зцілитель, чом ти не встаєш?
Загнешся ти, як всі, на смертній ложі
І як усі, в сирій землі згниєш!

Автор. Всміхнувся і промовив тихо батько:

Батько.
Я ще живий, а ти - давно мертвець.
Та вже недовго, скінчиться це лихо,
Й мене до себе забере Творець.

Автор.
По смерті батьковій молилась мати:
За душі їхні - батькову й його.
Ці сльози мамині він буде пам ‘ятати
До самого кінця життя свого.
Але тоді ці сльози викликали
У нього злість і ненависть страшну.
І от якось, як нерви його здали,
Він кинув дім й пішов в пітьму нічну.

Син.
І я пірнув в «свободу» просто з мосту.
Тепер я вільний в думці і ділах,
Я ще не знав тоді життя -
Як легко можна заблудить у гріхах.

Автор.
Життя його, як тріску, закружляло,
У вирі суєти, гріхів і зла -
Він пив, як всі, допоки були сили,
І на плечах трималась голова.
Вино - це зло і джерело розпусти,
Не одного згубило вже давно,
Життя для нього стало наче пустка,
Він з джерела життя не лив, а пив вино.
В його душі розпуста так розквітла,
Що він, немов сліпий, в болото йшов
Й не помічав, що поруч було світло.
Він падав, піднімався, далі йшов
Він чув себе, як звірина в капкані,
Від розпачі він мало не ревів.
Та ось якось у тім жахливім стані
Краянина неждано він зустрів.
І він згадав село, і батька й маму,
її печальні очі у сльозах.
Налив собі він в склянку 200 грамів
Й спитав його із бравою в словах:

Син.
Ну що? Мене ще мама пам ‘ятає,
Чи, може, вже навіки прокляла?
Хотів навідатись, та часу я не маю,
Завжди затримують якісь діла.

Краянин.
Твої діла я добре розумію,
Не гірше, ніж про це ти знаєш сам,
Не вухом слухай, серцем, якщо вмієш.
Чи може мати сина проклясти ?
Коли ти втік, твоя матуся бідна
Посивіла від горя і біди,
І кожен день допізна, доки видно,
Все виглядала, чи не повернешся ти.
До неба мати руки простягала,
Молилася за тебе знов і знов,
В очах її надія не вгасала,
А в серці жила віра і любов.
Коли в ногах не стало сил останніх,
То решту сил черпнула з серця дня,
І добровільним ланцюгом чекання
Вона мене за тебе прийняла.

Автор.
Від слів його зірвалася курнина.
Що відділяла світло від пітьми.
Відкрились очі - жде матуся сина,
А він з чужими бавиться людьми.
Він обірвав розмову на півслові.
Лише коротке кинув: «Прощавай!».
Не було більше вести про що мову,
Кричало серце: «Швидше, поспішай!»
Неначе молот бив його по скронях,
Коли він вскочив в поїзд на ходу,
Він задихався в темному вагоні:
Що стріне вдома - радість чи біду?
І ось зупинка, станція знайома,
Веде дорога до села.

Син.
Колись по ній мене малого з дому
За руку мама в білий світ вела.
Тепер вертаюсь я мов божевільний
Чому ж цей білий світ мене навчив?
Я мав свободу, гроші, я був вільний

Та долю я свою в вині втопив.

Автор.
Дорога повз мовчазний цвинтар вела,
Він пригадав, тож батько тут лежить.
Відшукав закинуту могилу,
Згадавши ту останню мить.
В гіркім риданні впав він на коліна
Й поцілував холодний мокрий хрест.

Син.
Прокинься, батьку, встань із домовини.
Ти був правий, прогнив, мов труп, я весь.
Але тепер тебе я закликаю
Повірити в останній раз мені.
З минулого я назавжди вертаю,
Хай згине все, як у жахливім сні!
Спокутуюсь турботою про маму
Тепер вона не знатиме біди.
Борг поверну своїми я руками
І спрагненим устам подам води.

Автор.
І тут крізь сльози він побачив раптом
Ще один хрест і свіжий горб землі.
І зрозумів з холодним в серці жахом,
Що вже ніхто не жде його в селі.
Лиш синє небо свідком того було,
Як він безсило на могилу впав,
В якій навіки матінка заснула,
І замість мами землю цілував.

Син.
Мамо! Моя єдина!
Чому ж ти сина не діждалась ?
Де порятунок я тепер знайду?
Твоє життя так рано обірвалось.
Я ж сирота, без тебе пропаду!

Автор.
І раптом вітер подихом осіннім
Приніс слова, що серцем він почув.

Голос матері.
В молитві, синку, знайдеш ти спасіння.

 

 Син.
І я до неба руки простягнув -
З тих пір живу я з Господом Ісусом,
Я відчуваю мир в душі своїй.
Хто би колись мене повірить змусив,
Що це і є вершина моїх мрій.
Життя сторінки мого подерті,
Молитва матері перемогла -
В ній чудодійна сила після смерті,
Бо з серця мати черпала слова.
Та пам ‘ять цю, що наскрізь пропікає,
Не руште навіть добрими руками.
На серці камінь - ноша нелегка
Але чи легше, коли серце - камінь.

Учень.
Допоки нас чекають наші мами,
І доки виглядають нас батьки,
Провідуймо, та не лише листами,
Хоч дорогі їм і скупі рядки.
Коли нежданно вдарять в дзвони далі,
Тоді на все, на все знайдеться час.
Але ні сльози, ні вінок печалі,
Уже ніщо не виправдає нас.
Живе рідне слово в піснях колискових,
Стрічається знову в них світ поколінь.
Матусина мова цвіте веселково,
Освічує в небі захмарену тінь.
І де б не були ми в безмежному краю,
Нас кличе додому дитинство святе,
Де кожна пташина, як мати співає,
Верба і калина у лузі цвіте.
Де вся Україна - колиска любові
ІЗ явора й дуба, з горіхових віт.
В устах материнських, у рідному слові
Шепоче Молитву - душі заповіт.
Гойдайте веселку своїми серцями,
Гарячим цілунком торкніться хмарин,
Щоб сонце сміялось, умите дощами,
Щоб завше вертався до матері син.

Пісня “Сину, ангел мій”

Ведуча. Діти, говоріть своїм ненькам ласкаві слова щодня, щогодини, бо ж вона боронить вас від усіх бід щохвилини. Недарма в народі мовиться: «Болить у дитини пальчик, а в матері - серце».

Учень.
Люблю тебе, матусенько єдина,
Любов’ю щирою, як любить лиш дитина.
І Господа щоденно я молю,
Щоб зберігав матусеньку мою.

Учень.
Ще з порога, уздрівши мовить:
«Синочку, Ти як сонце із ясного неба,
А я вишила нову сорочку
Із пахучого льону для тебе».
І вже в хаті матусине свято
Вгамувало всі болі й розлуки.
Пригортаю до вуст винувато
В праці зболені мамині руки.

(Пісня «Мамина сорочка»).

Ведучий. Любі діти! Ви прожили свою маленьку частинку невгамовного життя. Ідучи самостійно у розквітчаний життєвий вир, ви повинні взяти з собою тільки все добре, чисте, те, що не заплямували наші бабусі, матері. Людина не має права бути безбатченком, мати черству душу, бо черствість породжує зло,   неприязнь, біду.
Скільки б вам не було років, 5 чи 50, завжди потрібна мати, її ласка, її теплий погляд, її любов. І чим більша ваша любов до матері, тим світліше і радісне життя.

Ведуча. Бо справді, мати в домі - це сонце, що дає життя всій родині. І коли це сонечко відсутнє, в домі завжди трапляються всілякі негаразди. А які - вам зараз покажуть наші вихованці.

Сценка «Мама у відрядженні»

1-а учениця.
Ой, Марійко-ученице,
Ти куди біжиш така?
Чом розпатлані косиці?
Забинтована рука?
Чом коліна, як на сміх,
Визирають із панчіх,
А на синьому жакеті
Білий ґудзик, як горіх?

2-а учениця.
Не розпитуйте дарма.
Бо хіба ж я знаю ?
Третій день себе сама
Навіть не впізнаю!
Забруднився комірець,
Загубився гребінець.
Всі підручники з портфеля
Перебрались на стілець.
Кіт нитки загнав під ліжко,
Поки я шукала їх.
Ось що вийшло із панчіх.
Ну й попала я в біду,
Що нічого не знайду.
Ані голки, ані нитки,
Ні ножа, ні сковорідки,
Ні у ванні рушника,
Ні у кухні сірника.
Ми й котлети з братом раз
їли так - несмажені.

1-а учениця. Так, що сталося у вас?

2-а учениця. Мама у відрядженні!

2-й ведучий. А ось що діється з деякими дітьми, коли мама просто на роботі.

Сценка «Обоє хороші»

1-й учень. Страшенно хочу їсти. А на плиті борщ холодний, навіть жир застиг. І котлети також холодні. Вип’ю поки склянку компоту, смакота! Ой, ще сильніше їсти хочеться! Хоч би хто-не-будь прийшов!

(Вбігає хлопчик).

1-й учень. От і добре, що ти прийшов. Зараз і пообідаємо!

2-й учень. А ти розігрів обід?

1-й учень. Ні.

2-й учень. Так чого ж ти радієш?

1-й учень. А я думав, що ти розігрієш.

2- й учень. Що ти, друже, я наробився, як віл! У нас була контрольна, а потім я ще чергував.

1-й учень. Що ж робити? Дуже їсти хочеться!

2-й учень. І мені хочеться. Ось прийде з роботи мама і нагодує нас.
                        (Входить матір з тяжкими сумками в руках).
1-й учень. Мама! Мама прийшла! От тепер ми пообідаємо!

2-й учень. Погано нам без мами. А з мамою так до бре.

(Виконується танок).

Ведуча. Слово «мати» - вічне і неповторне, як світ. Уже дві тисячі років, як воно освятилось ласкою неба. Велика жінка від Духа Святого народила Сина Божого. Своєю добротою, покорою, святістю вознеслася над нами Божа Матір Марія, щоб заступитися за нас, щоб просити Сина свого простити наші провини.

(Дівчинка і хлопчик із запаленими свічками проходять до образу Божої Матері).

Хлопчик.
О, Мати Божа, благослови наш любий,
рідний дім і всіх, хто проживає у ньому.

Дівчинка.
І неньку нашу, і зелений гай,
Народ наш рідний і милий край.

Дівчинка.
Як сонце світить і гріє,
Сяє, сяє з небес
Твій погляд, Діво Маріє,
Діво, Княгине чудес!
Як гожа і свіжа рожа,
Що роси живучі п ‘є,
Так живить, Матінко Божа,
Благословення Твоє.

Ведучий. Всемилосердний Боже! Дякуємо Тобі за наших батьків та за все добре, що Ти нам дав через них. Вони виховують нас, навчають любити Твої святі Заповіді. Тож нехай вас, любі батьки, благословить Господь добром, здоров’ям, довгим і щасливим життям.

Ведуча. Хай з нами по житті крокує материнська мудрість, наснага, доброта і щирість. Адже все у світі розпочинається з матері.

(Виходять діти, стають на сцені).

Учень.
Якби мам не було на світі,
То кого б любили діти ?
Наймиліша моя мати,
Бо веде порядок в хаті.
Бо без неї нема щастя,
І не ллється пісня рясно.
Ще, якби не було мами,
Ми б зазнали лиха з вами.
Тож нехай живуть рідненькі,
Усміхаються гарненько.
А ми будем підростати
І матусю доглядати.

(Пісня «Рідна мати моя»).

Ведуча. Ще раз низько вклоняємось вам, милі, дорогі наші мами, любі бабусі!

Ведучий. Вам і тільки вам усі квіти, що принесли ми сьогодні на ваше свято.

(Діти вручають квіти та виготовлені власними руками подарунки).

(Лунає композиція про Україну).

Учень
Ніщо не вічне, тільки матері
уже- й тоді, як нікому стрічати,
допоки сонце сяє нам вгорі,
у кожного живе у серці мати.

Ведуча.
Шановні матері, вчителі.
Щиро щастя вам бажаєм
І усіх вас радісно вітаєм
Із весняним святом.
Всякого добра вам засилаєм,
Дай вам Боже святкувати,
В щасті довгі роки жити
Та на вічне Царство заслужити.
Усіх земних, небесних благ
На многії літа.
Христос Воскрес. Христос Воскрес.

Учасники виступу виконують “Многая літа».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вечір - вогник «Мій оберіг  -  родина моя»

Мета: Виховувати глибокі почуття любові до батьків, шанобливе ставлення до бабусів  і дідусів, виховувати бажання берегти родину, як часточку великої родини – українського народу.

Сцену  прикрашено  квітами.  На стендах -  малюнки  учнів «Мамине свято», «Родина», «Татко – заступник і друг», «Моя бабуся – найкраща», «До дідуся я їду по науку».

Учні синхронно ( по одному, по двоє, по четверо… ) виходять на сцену.

                   Учениця:  Родина, родина - від батька до сина,

Від матері доні добро передам.

Родина, родина – це вся Україна

З глибоким корінням, високим гіллям.

Учень:     Є в світі одне слово, перед яким усі народи низько

схиляють голови. Це слово – МАМА.

                    Учень:      В світі можна чимало зробити:

Перетворити зиму на літо,

Можна моря й океани здолати,

Гору найвищу штурмом узяти.

                      Учениця:  Можна пройти крізь пустелі і хащі…

Тільки без мами не можна нізащо,

Бо найдорожче стоїть за словами –

В світі усе починається з мами.

                        Учениця:  Сьогодні все навкруг - не так…

Чомусь задача – не проста,

Чомусь цукерка – не солодка,

Проміння сонячне – холодне,

І навіть запахуща диня

Чомусь не пахне зовсім нині…

У чому ж річ?

Скажу вам прямо:

Образилась на мене мама…

Піду пробачення попрошу –

Хай знову стане все хорошим!

Інсценізація твору В.О.Сухомлинського «Прийшла мама».

(Задіяно 4 учні. На сцені -  стілець, на якому сидить, чекаючи маму, дівчинка.  На сцену виходить учень, який  читає слова автора.

 Потім на сцену виходить учениця – мама.

Після розмови мами з донькою  на сцені з’являється ще один учень,

який  також читає слова автора..

На сцені прилаштовано виготовлене учнями  віконечко,

до якого має підійти доня)

Учень 1: Зимовий вечір. За вікном  гуде, виє завірюха. Мама ще не повернулася з роботи. І маленька Зоя жде. Вона прислухається до завивання завірюхи. Зої здається, що  за вікном великий, страшний звір. Ось він стукає у вікно. Зоя заплющує очі. Прийшла мама. Підходить до Зої, обняла, поцілувала.

Учениця (мама): Тобі не страшно було, доню?

Учениця (дочка): Ні, не страшно!

Учень 2: За вікном тепер уже не виє завірюха. Тихо шумить вітер. Мов ласкава хвиля на ставку. Ось вона лагідно доторкнулася до шибки. Зоя підходить до вікна. Над землею весело  кружляють білі сніжинки.

Учень:       Як добре нам жити і знати,

І вірити, друзі, весь час,

Що кращого слова, як МАТИ,

Немає у світі для нас.

Учениця:   Вона, мов зоря світанкова,

Як хліб і людська доброта,

Як мова твоя колискова,

Як доля і правда свята.

Учень:      Найрідніша людина, яка веде нас життям, є порадником

і захисником, вчить мужності, терпимості, - це татусь.

Учень:      Як мені вас не любити, рідні батьку, нене;

Та ж ви мене згодували і дбали про мене.

Батько розуму навчає, мама приголубить,

Ніхто мене так на світі, як вони, не любить.

Дай же Боже, щоб я виріс, в школі гарно вчився,

Щоб я батькові і неньці добре відплатився.

Учениця:  Є в нашій мові прекрасні звертання,

Добрі і щирі, чудові слова.

Тими словами усяк без вагання

Маму найкращу свою назива:

Учень:      Мамо, матусенько, мамочко, ненько.

Матінко, усміх твій ніжний ловлю.

Мамонько рідна моя, дорогенька,

Я над усе тебе в світі люблю!

Учень:      Я і до тата умію звертатись,

Хочу в словах передати тепло,

Щоб мій татусь міг частіше всміхатись

І щоб в душі його сонце цвіло!

Учениця:  Татку, татусеньку, таточку, тату!

Кращого в світі немає навкруг!

Татоньку, хочу тебе я обняти –

Ти мій порадник, заступник і друг.

Учениця:  З бабусею своєю дружу давно-давно.

І ми, скажу вам, з нею у всьому заодно.

Така моя бабуся – найкраща у житті.

А руки ж у бабусі – ну просто золоті.

Учень:      Мама і тато подарували  мені життя.

А мамі й тату подарували життя ті, про кого кажуть:

«Людина дуже любить своїх дітей, але онуків – найбільше…»

Так. Це бабуся й дідусь.

           Учень:      Я до бабусі з любов’ю звертаюсь:

Бабцю, бабусю, бабуню моя!

І до бабусиних рук притуляюсь,

Бо відчуваю в них лагідність я.

Учень:      До дідуся я іду по науку:

Діду, дідуню, навчи в світі жить!

Він на голівку кладе свою руку,

Голос сріблястий струмочком біжить.

Учень:       Хай живе наш рідний дім! –

Учениця:  Тепло й затишно у нім.

Учень:      Тут і тато, тут і ненька,

Учениця:  І бабусенька рідненька,

Учень:      І веселий наш дідусь

Крутить пишний русий вус.

Учениця:   Слово чарівне! Яка в ньому сила!

Скажеш з любов’ю – і радість росте!

Слово ласкаве народжує крила –

Ви не забудьте ніколи про те!

Учень:      Донечко, синку, сестрице, братусю, -

Дружна, велика, весела сім’я!

Таточку, мамочко, бабцю, дідусю, –

Мій оберіг і родина моя!

 

Свято завершується виступами учнів:

виконанням музичних композицій на піаніно, флейті, гітарі.

Учні дарують мамам, бабусям, татам, дідусям власноруч виготовлені вітальні листівки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

               Конкурсно-розважальна родинна програма

 

«НАЙКРАЩИЙ ТАТО У СВіТі!»

 

Мета: Домогтися глибокого осмислення учнями значення батька у нашому житті,вироблення гарного відношення до них; виховувати почуття поваги, добра.

 

Ведуча: Здрастуйте, дорогі друзі, шановні мами і тата, наші поважні гості,

діти! Сьогодні незвичайний день. Ми зібралися на свято, котре присвячуємо

дорогим людям – нашим татусям.

Ми будемо веселитись, розважатись і намагатимемось подарувати вам

гарний настрій і відчуття родинної єдності.

 

Чимало, друзі, свят у нас,

Обрядів славних і звичаїв.

Сьогодні в цей чудовий час

Всіх татусів ми величаєм.

 

Представлення татусів – учасників конкурсного змагання, журі.

 

Звучить пісня.

 

Ведуча: Татусі дійсно можуть усе. Але уявімо таку ситуацію: мама пішла до

перукарні  чи до подруги, не сказавши, коли повернеться, а тато залишився

один удома з дитиною. На щастя, діти у нас вже великі, школярі, та чи зможе

тато замінити маму? Ну, наприклад: пришити ґудзика, заплести косу і

зав’язати бантик?

Перший конкурс: «Тато може все, що завгодно…»

За умовами конкурсу, татусі пришивають ґудзики, змагаючись на швидкість

та міцність. Тим часом звучить весела музика, уболівальники підтримують

своїх татусів.

Ведуча: Молодці наші татусі, з першим конкурсом впоралися на «відмінно».

Оплески учасникам!

 

Але поки ви так майстерно пришивали ґудзики, ваші діти занудьгували. І

треба їх чим- небудь розважити.

Другий конкурс: «Найвлучніший тато»

Дитина буде тримати сачок, а татові потрібно влучити в нього паперовим

«колобком» (тенісним мячиком) з певної відстані. У чий сачок потрапить

більше ось таких «колобків», той отримає жетон.

 

Третій конкурс: «Найкращий тато кулінар»

 

Ведуча: Погляньмо на годинник – незабаром час обіду. Треба приготувати

їжу і нагодувати дитину. На столику лежать конверти, в них ви знайдете

дві назви страв, котрі ви повинні приготувати сьогодні на обід. А також набір

«продуктів»,точніше, їх зображень. Вам необхідно викласти на магнітній

дошці зображення тих продуктів, які потрібні для вашої страви. Отже, під

цифрою «1» у нас яка страва?..

В «меню» конкурсу – борщ, рибна юшка, салат «олів’є» та подібні популярні

багатокомпонентні страви. Тати  учасники  конкурсу по черзі «готують»

страву, яка їм випала, збираючи на магнітній дошці всі потрібні зображення.

Ведуча: Молодці, з обідом впоралися.

 

 Наступний четвертий конкурс – «Творчий»

 

Кожен тато зараз отримає конверт. В ньому ви знайдете уривок із відомого

дитячого поетичного твору. Вам необхідно без слів, за допомогою міміки та

жестів, пояснити глядачам так, щоб стало зрозуміло, про який твір іде мова.

Без підготовки, експромтом. Отже, № 1 …

(Татусі мімікою та жестами зображують персонажі та події сюжетних

дитячих віршиків: «Наша Таня голосно плаче…», «Зайчика  кинула господиня).

Оплески  нашим татам, вони могли би стати чудовими акторами!

А попереду –

Заключний конкурс «Треба нам багато знати, щоб загадки відгадати»

За кожну правильну відповідь ви отримуєте жетон.

•             Хто ходить сидячи? (шахіст)
•             Варене тісто з м’ясом? (пельмені)
•             Таблетка від безгрошів’я? (монета)
•             Його «атестат» зрілості – хвостик? (кавун)
•             Чим витирають сльози двотижневого немовляти: марлею, ватою, чистою носовою хусткою? (у нього ще немає сліз)
•             Яку річ запозичили домогосподарки у стародавніх фараонів? (фартух)
•             Місце, де вся сім’я буває разом? (дім)
•             Назвіть казку, в якій говориться про безправність чоловіка? («Попелюшка», «Золота рибка», «12 місяців»)
•             На чому любить спати лежибока? (на боці)
•             Не цар, а в короні, не вершник, а зі шпорами? (півень)
•             Пісня про тварину, яку ненавидів увесь будинок. («Чёрный кот»)
•             Жіноча неритмічна гімнастика з водяними процедурами? (прання,

прибирання)

•             Що робить кіт учений, коли іде направо? («песнь заводит»)
•             Скільки пальчиків у 4 хлопчиків? (80)
•             Очі будинку. (Вікна)
•             Яка риба у святкові дні одягає шубу? (оселедець)
•             Чого в квартирі більше: меблів чи стільців? (меблів)
•             Геометрична фігура, розміщена в центрі футбольного поля? (коло)
•             Син вівці? (ягня)
•             Скільки знаків дії в математиці? (4)
•             Як називається число, що складається з чисельника і знаменника? (дріб)
•             Найтепліший океан? (Індійський)
•             Що можна готувати, але не можна їсти? (домашні завдання)
•             Місце, де зустрічаються дві стіни? (куток)
•             Дуже тиха розмова? (шепіт)

 

Після завершення ерудитконкурсу журі оголошує підсумки змагання. Кожен тато отримує диплом «Найкращий татусь у світі».

Ведуча: Чому ми вважаємо, що учасники сьогоднішнього змагання усі татусі. Та тому, що вони не залишилися вдома на канапі з

газетою або пультом від телевізора, а прийшли разом зі своїми дітьми до

школи , щоб разом, усією родиною, розважатись, порадіти  один за одного, поділитися сімейними таємницями.  І кожен з них щиро може сказати – «Я пишаюся, я тато!». Діти, підійдіть  до своїх татусів і давайте скажемо усі разом: «Мій тато– найкращий!»

 

                 Звучить фінальна пісня, присвячена татам.

 

 

 

Змагання « А  ну - мо,  дівчатка»

( присвячений до Дня матері).

Мета. Виховувати глибоку любов і повагу до матері – засновниці і продовжувачки роду людського, чуйність і доброту до найдорожчої у світі людини. Розвивати естетичний смак учнів.

Учасники: дві команди (по 10 дівчаток ), хлопці – група підтримки.

Ведучий. Сьогодні ми зібралися для того, щоб привітати наших найдорожчих у світі людей – своїх матусь і бабусь з Днем матері. Ми з любов’ю і вдячністю хочемо сказати: - Спасибі вам, дорогі наші матусі, за недоспані ночі, за ваші колискові пісні, за любов, тепло та ласку. Бажаємо всім вам завжди бути молодими, здоровими, веселими і щасливими. Нехай ваша доля завжди оберігає вас!

До свята треба приготувати та накрити святковий стіл, розважити гостей, поспівати і потанцювати, а потім все прибрати. От ми й подивимося, як із цим впораються наші майбутні господині. Журі дуже уважно спостерігатиме та оцінюватиме їхні вміння. Слово надається нашим дівчаткам.

(Під музику заходять дві команди в шикуються в центрі зали.)

Команда 1                     

1 учениця. Матусю моя дорогенька,

Це свято даруєм тобі.

Яка ж бо ти гарна, рідненька,

А очі які голубі!

2 учениця. Такі голубі, ніби небо,

Мов проліска синього цвіт.

Ніколи їм плакать не треба,

Хай радість несуть і привіт!..

3 учениця. Від тебе – все!

І хліб, і весен перший цвіт,

І срібний обрій, і криниця чиста.

І сонця жар, і мрій стрімкий потік,

І за селом стежина серед жита.

4 учениця. Від тебе – все!

Любов і радість, визнання,

І доброта, і щедрість долі,

На тебе я рівняюся щодня,

Радію і милуюся тобою.

5 учениця. Спасибі вам, рідні мами,

Що ви тут сьогодні з нами,

До вас наше щире слово:

Усі разом. Матусі! Бабусі! Будьте здорові!

                  6 учениця. Скільки в мами сонця, щирого тепла.

Скільки в мами радості, щедрого добра.

А в руках матусі праця без кінця.

А в устах матусі слово мудреця.

                          7 учениця. Як нам не любити неньку дорогу?

Ми перед матусею вічно в боргу.

У душі матусі почуттів глибінь.

А в очах матусі неба голубінь.

Команда 2.

1 учениця. За все, що маю, дякую тобі.

За все, що маю і що буду мати.

Ночами сняться зорі голубі

І вишні спілі на причілку хати.

Я сонечко вплету в твої чудові коси,

І небо прихилю, й зберу перлини-роси.

Вінок сплету для милого чола,

Аби лиш щасливою була.

2 учениця. Про що виспівує струмок?

- Про літо золоте.

Про що співає колосок?

- Про те, що він росте.

Про що виспівує земля?

- Про неба синеву.

Про кого ми співаємо?

- Про маму дорогу.

(Діти виконують пісню «Мамине свято»(музика О. Зноско-Боровського, слова Т.Волгіної )).

3 учениця. Мама – досвітня пташинка

Лиш засіріє, вже

Ходить по хаті навшпиньки,

Наче мій сон стереже.

Мама – то сонечко рідне.

Сонечко, хоч і земне, -

Слово її заповітне.

Гріє і живить мене.

4 учениця. Матусю, мамо,

Люба наша ненько,

Тобі на свято квіти ми несем.

Ти наше сонце, матінко рідненька,

Ти над усе для нас, ти над усе!

5 учениця. Нехай світанок травневим святом

Як сад чудовий, пишно зацвіте.

Хай сяє сонцем в серці

Слово Мати -

Таке незгасне, вічне і святе!

6 учениця. Нехай хоч і в маленькім ділі,

Та руки в нас уже умілі.

Для вас, наші славні мами,

Ростемо помічниками.

І подарунки змайстрували

Своїми власними руками.

(Звучить музика. Діти вручають своїм матусям і  бабусям подарунки).

2. Привітання команд.

Ведучий. Прошу представити команди. Команда 1.

Учасники. «Господині»!

Ведучий. Ваш девіз?

Учасники. Ми умілі, працьовиті,

Для матусь ми – помічниці.

Ведучий. Команда 2.

Учасники. «Дзвіночки»!

Ведучий. Ваш девіз?

Учасники. Ми дівчаточка гарненькі,

Як дзвіночки веселенькі.

Ведучий. Прошу команди привітати одна одну!

1 команда. Команді «Дзвіночки» привіт!

2 команда. Команді «Господині» привіт!

(Члени команд тиснуть один одному руки ).

 

 (Журі оцінює девіз, назви, артистизм команд за 5-бальною шкалою).

 

3. Конкурси.

(Під час проведення конкурсів звучить весела музика).

Ведучий. Отже, уявіть, що вам необхідно накрити стіл. Найперше, що ви робите – готуєте страви. У вас обмаль часу. Готуємо салати та тушковану картоплю. Для салату потрібно нарізати овочі. А картоплю треба почистити. Ось зараз ми побачимо як наші дівчатка вміють готувати.

Перший конкурс: «Чищення картоплі, приготування салату».

(По дві учасниці від команди).

Дівчаткам дають по 2 картоплини (варені), по 2 морквини та майонез. Необхідно почистити й нарізати овочі та заправити їх майонезом.

Виграє та команда, гравці якої швидше та краще почистять і наріжуть овочі та заправлять їх майонезом, час – дві хвилини.

Обладнання: 4 стільці, 4 тарілки, 8 варених картоплин, 8 морквин, 4 ножі, 4 порції майонезу, свисток, секундомір.

(Журі оцінює конкурс за 5-бальною шкалою).

Другий конкурс: «Ліплення вареників».

(По дві учасниці від команди).

На столах у кожної команди – тісто, начинка, борошно. Необхідно зліпити по п’ять вареників. Виграє та команда, гравці якої швидше та краще зліплять по п’ять вареників, протягом трьох хвилин.

Обладнання: 4 стільці, 4 тарілки, 1 кг тіста, поділеного на 4 порції, 4 порції начинки, 4 порції борошна, 4 чайні ложки, 4 дощечки, 4 качалки, свисток, секундомір.

(Журі оцінює конкурс за 5-бальною шкалою).

Ведучий. Отже, страви ви приготували. А щоб їх подати, необхідно сервірувати стіл.

Третій конкурс: «Сервірування столу до обіду»

(По одній учасниці від команди).

Дівчатка за 3 хвилини мають сервірувати стіл (накрити скатертиною, поставити посуд, покласти столові прибори та серветки). Виграє той, хто краще та швидше сервірує стіл.

Обладнання: 2 скатертини, по 2 набори столового посуду, столових приборів, серветок, секундомір та свисток.

(Журі оцінює конкурс за 5-бальною шкалою)

Ведучий. Святковий настрій створюють квіти.

Четвертий конкурс: «Складання букету».

(По одній учасниці від команди).

В учасниць є різні квіти, які необхідно скомпонувати в букет. Перемагає та школярка, котра швидше та краще оформить букет.

Обладнання: 2 набори квітів.

(Журі оцінює конкурс за 5-бальною шкалою)

Ведучий. Стіл накрили, гарно його прикрасили, святково вдягнулися і чекаємо гостей. Але лишенько, у вас відірвався ґудзик. Що робити? Ось-ось прийдуть гості.

П’ятий конкурс: «Пришивання ґудзика».

(По одній учасниці від команди).

Необхідно пришити ґудзик до тканини. Виграє той, хто швидше і краще зробить це.

Обладнання: 2 клапті тканини, 2 голки з ниткою, 2 гудзики, секундомір, свисток.

(Журі оцінює конкурс за 5-бальною шкалою)

(Поки журі оцінює конкурс, хлопці з групи підтримки танцюють танок).

Ведучий. Прийшли гості, сіли за стіл, пригостилися. А тепер можна їх розважити.

Шостий конкурс: «Конкурс пісні».

Кожна команда виконує пісню про маму.

(Журі оцінює конкурс за 5-бальною шкалою)

Сьомий конкурс: «Конкурс танців».

(По 2 пари від команди).

Звучить «Полька». Два хлопчики з групи підтримки кожної команди запрошують до танцю дівчаток. Оцінюється те, як хлопці запрошують дівчаток до танцю, як вони дякують дівчаткам після танцю.

(Журі оцінює конкурс за 5-бальною шкалою)

Восьмий конкурс: «Конкурс капітанів».

Для капітанів підготовлено чотири конверти з прислів’ями та два конверти з віршами. Розігрується черговість. Кожен з капітанів бере по черзі закритий конверт із завданням і відповідає. На обдумування дається по хвилині на прислів’я і по дві хвилини на вірш.

1. Продовжити прислів’я.

  Погане слово краще проковтнути, ніж …(промовити).

· Більше думай, а менше …(говори).

· Нема друга – шукай, а знайшов - …(бережи).

· Справжні друзі пізнаються в …(біді).

2. Вставити пропущені слова у віршику.

Відшуміли поза гаєм

Щедрим колосом …(поля).

Називається … (врожаєм)

Те, що родить нам земля.

Хто в хустині червоненькій

Став у лісі між …(дубів)?

Може, дівчинка …(маленька)

Назбирать прийшла грибів?

Обладнання: 6 конвертів, секундомір, свисток.

(Журі оцінює конкурс за 5-бальною шкалою)

Дев’ятий конкурс: «Конкурс художників».

(По одній учасниці від команди).

Потрібно протягом трьох хвилин намалювати листівку до дня Матері. Оцінюється оригінальність та охайність.

Обладнання: 2 аркуші паперу для малювання, 2 набори олівців, секундомір, свисток.

(Журі оцінює конкурс за 5-бальною шкалою)

(Поки журі виставляє оцінки, хлопці з групи підтримки 2 команди танцюють танок).

Ведучий. Гості пішли. Господарям треба прибрати, помити посуд, випрати скатертину, серветки та рушники.

Підсумковий конкурс: «Розвісити білизну».

Білизну випрали, а тепер необхідно її розвісити. Хлопчики з групи підтримки натягують скакалки, а дівчата розвішують білизну (рушник, скатертину, серветки) і закріплюють прищепками. Виграє той, хто швидше та охайніше розвісить білизну впоравшись за 2 хвилини.

Обладнання: 6 скакалок, 2 рушники, 2 скатертини, 6 серветок, секундомір, свисток.

(Журі оцінює конкурс за 5-бальною шкалою)

4. Підсумок.

Заключне слово ведучого. Журі підбиває загальний підсумок та оголошує переможців.

5. Нагородження учасників та переможців.

(Всі разом виконують пісню про маму.)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Година доброго настрою

 «Мій тато  - порадник, заступник і друг».

 

Мета: Виховувати повагу до батьків, своєї сім’ї, родини. Сприяти зміцненню стосунків між батьками і дітьми.

 

Звучить пісня «Смерекова хата»

 

1-й учень

Здрастуйте, здрастуйте, здрастуйте

Із нашого класу батьки!

Радісно, радісно, радісно,

Що ви до нас нині прийшли.

 

2-й учень.

Ми вирішили – у нас буде свято

Цього зимового дня

І зветься свято –

Мій тато і я.

 

3-й учень.

Наші друзі, рідні тата,

Ми вітаєм вас на святі.

Ми вас любим щіро-щіро,

Вам бажаєм щастя й миру.

 

4-й учень.

Ви нас теж любіть, рідненькі,

Бо ми – діти дорогенькі.

Хочем бути на вас схожі

І як ви, такі ж хороші.

Хай же наше добре слово

Розквітає веселково.

 

Ведучий. Так, любі діти, батько і мати – найрідніші і найближчі кожному з нас люди. Від них ми одержуємо життя. Вони вчать нас людських правил, збагачують наш розум, вкладають у наші вуста добрі слова.

І як не відплатити їм пошаною, любов’ю.

І наше родинне свято сьогодні для вас, любі татусі.

 

Усе в житті міняється і в’яне,

Усе минає, відходить назавжди.

Лиш батьківська любов ніколи не зів’яне,

Лиш татові слова з дітьми назавжди.

 

5-й учень.

Погано без тата, ще гірше без мами.

Люблю я матусю і тата так само.

Кажемо спасибі, рідні тата, вам

І бажаєм щастя ми своїм батькам.

 

6-й учень.

Ми часто в житті звертаємось до мами

Любові, тепла не виказати словами,

Бо кожна мама – роду Берегиня,

А тато – це опора.

Ведуча.-Батько… Тато… Суворий, вимогливий, а його любов до дітей стримана і врівноважена. Недарма кажуть, що дитину треба любити так, щоб вона не знала цього. Саме такою і повинна бути любов батька.

Стриманість батьківської любові відбилася у прислів’ях:

-         Батьківська лайка – дужча за материнську байку.

-         Батько – не мати, не поцілує не приголубить.

-         З батьком суд коротенький.

 

Але кожен татусь завжди, діти, вас виручить, вам допоможе, і таткове тепло буде зігрівати вас все життя.

 

7-й учень.

Горе, чи нещастя, чи біда яка.

Всіх нас виручає батькова рука.

Татова правиця знає труд і піт,

Із руки цієї ми йдемо у світ.

Рідна, ніжна, щира, добра і міцна.

У житті дорога з нею не страшна.

Як підеш у люди, щоб там не було,

Хай в тобі не згасне батькове тепло.

 

8-й учень.

Мій татусь

Зовсім не старенький любий мій татусь.

Ми з ним добрі друзі, і я цим горджусь.

Він такий розумний – все на світі знає

Бо книжок багато він завжди читає.

 

Дуже поважає мій татусь футбол,

Разом із гравцями «забиває» гол

То підскоче в кріслі, то «Ура!» кричить,

Аж на стелі люстра дзвінко дзеленчить.

 

 

Недарма вважає наша вся сім’я,

Що на тата зовні дуже схожий я.

Підросту ще трішки, і всього навчусь

І таким завзятим стану як татусь.

Мій татусь рідненький, завжди будь таким:

                      Спритним і веселим – вічно молодим.

 

Ведучий. В наш час, коли мами на рівні з татами трудяться на роботі, вони дружно, разом виконують домашню роботу. Часто татусь у фартусі на кухні варить їсти, миє посуд, прибирає в квартирі. Але у всі часи тато залишався захисником сім’ї, і переважно тато забезпечує сім’ю, працюючи на різноманітних роботах.

 

(Розповіді учнів про тат, ким вони працюють).

 

9-й учень.

Тату, коли ти вранці встаєш

Встають мільйони з тобою

Коли на роботу ідеш,

Ідуть мільйони з тобою.

 

10-й учень.

Кожен день мій любий тато

Має клопоту й турботи.

Разом ми вчимо уроки –

Це для нього теж робота.

 

11-й учень.

Все зроблено в світі руками

Такими, як в тата чи мами

Руками усіх трударів

Наших добрих батьків.

 

12-й учень.

Їх труд – в найсмачнішому хлібі,-

У тракторі, в піднятій скибі,

І в добрій, привітній садибі

Скажемо ж за все їм спасибі.

 

13-й учень.

За все найкраще у житті.

За ваші руки золоті,

За ваші добрії серця

Разом: -Ми всі вам вдячні без кінця.!

 

Пісня «Тато може»

 

Ведуча.- Батько. Татусь. Чому татусь? Легенда розповідає так: «Давно колись до молодої матері навідувалась лісова царівна Леля, бо полюбився їй синочок на ім’я Тато. Гарненький хлопчик привітно усміхався до лісової красуні, і та подарувала йому пісеньку «Татоньку, Татоньку».

Виріс хлопчик у статного парубка. З’явилися у нього свої діти. Їх Леля навчила кликати свого татка: «татко, татусю, таточку».

Чи справді було так, чи ні, але всі українські діти з давніх-давен кличуть свого батька татком, таточком, татусем».

 

У житті людини велике значення мають слова. Ними можна образити, а можна заспокоїти, підбадьорити, підтримати.

Давайте ласкаво звернемося до тата.

 

Змагання: - Якими словами ви називаєте свого тата?

Ведучий. Діти, споконвіку батько в сім’ї вважався господарем, на нього покладалися обов’язки піклуватися про родину. Батьків приклад у родині має велике значення.

Тато. Таточку.

Назва людини з сильним характером, міцними руками. Це назва людини, яка все може зробити, вміє налагодити і візка, й саночки, і машинку.

 

Послухайте вірш про татові справи.

 

1. Кажуть я мала вередувала

Плакала частенько і дарма.

На руках у тата засинала.

І вночі татусь мороку добру мав.

 

2.  Як хворів я,- тато наді мною

Промовляв тихенько «Боже мій!»

І татусь холодною водою

         Обтирав мене, щоб я не був слабкий.

 

Разом: Дорогий, хороший, любий тато!

Кращого за тебе не знайти.

Дорогий, хороший, любий тато!

Як чудово, що у нас є ти!

 

1. У неділю тато прибирає,

Добре знає діло він своє…

Миє все, підлогу натирає

Вихідний матусі втомленій дає.

 

2. А як свято радісно стрічаєм

Цілий день ми разом проведем

Спортом ми займаємось, гуляєм

Або в гості до бабусі йдем.

 

Разом: Дорогий, хороший, любий тато!

Кращого за тебе не знайти.

Дорогий, хороший, любий тато!

Як чудово, що у нас є ти!

 

1. А коли татусь відпочиває

Кожен з нас стихає і мовчить

Нам він потім книжку почитає

Або грати в шахи він навчить.

 

Разом: Дорогий, хороший, любий тато!

Кращого за тебе не знайти.

Дорогий, хороший, любий тато!

Як чудово, що у нас є ти!

 

Гра «Хто з тобою бавиться?»

Ведуча.Давайте подивимось, чим ви любите займатися зі своїми батьками. Ось  дві коробочки. Це нехай буде мамина, а це – татова. Я називатиму різні домашні справи, а ви кластиме фішки у мамину або татову коробочку, чи в обидві відразу, залежно від того, хто більше займається з цією справою.

-         Хто частіше читає тобі?

-         Хто частіше читає з тобою?

-         Хто найчастіше ходить з тобою на прогулянку?

-         Хто найчастіше грає з тобою в рухливі ігри?

-         Кому ви любите допомагати?

-         З ким ви виконуєте домашні завдання?

-         З ким ви любите дивитись телевізор, ходити в кіно?

Підсумок: Фішки є в одній і в іншій коробці, отже, найвеселіші хвилини бувають тоді, коли ви збираєтесь всі разом.

14-й учень.

Діти мріють, ласкою зігріті,

Щоб ніколи не було біди…

Щоб були рідненькі в цілім світі

Тато й мама з нами назавжди.

Пісня

Складання розповіді «Найвеселіший день»

Ведучий. Сьогодні ми з вами поговоримо про найвеселіший, найрадісніший день для вашої сім’ї. кожен день нам нагадує вчорашній, але в той же час він зовсім не схожий на нього. Навіть сонечко піднімається одного дня яскраве-яскраве, а іншого – затуманене, ніби сумне. Ми й спробуємо пригадати ті гарні дні, які надовго запам’яталися не лише вам, а й вашим батькам.

Гра «Неслухняні діти»

Ведуча. - Я буду розповідати різні ситуації про неслухняних дітей, а ви скажете, як би вчинив ваш тато в такій ситуації 

 

1. Мама наказала гратися поблизу будинку. Настав час обідати, але хлопчиків ніде не було. Лише пізно ввечері заплакала стомлена мама,  знайшовши малят.

- Як покарати неслухів?

- А як би повівся тато?

 

2. Хлопчики прийшли з прогулянки з друзями і просять дозволу погратися з ними дома.

- Що відповіла їм мама?

- А тато?

 

3. Діти сіли пити чай. Бавились і чашка одного перекинулась. Темна пляма зіпсувала білу скатертину.

- Що робити з пустунами?

 

4. Брати запросили до себе в гості друзів. Почалася весела гра. Прийшла мама і ахнула: іграшки розкидані, сліди від брудних ніг на підлозі, на стільчику.

- Щоб вчинила твоя мама?

- А тато?

- А як би вчинили ви, якби були дорослими?

Ведучий. Мої любі! Ви всі діти своїх батьків. А ваші батьки теж діти ваших бабусь і дідусів. Пройде кілька років. Ви станете дорослими і також будете батьками. А тому, дивлячись на літніх людей, ви повинні пам’ятати, що всім вам треба буде пройти через старість.

Отже, коли хочете, щоб шанували діти і онуки ваші літа, ви теж повинні з пошаною ставитись до своїх батьків.

Недарма в народі кажуть: (діти кажуть прислів’я)

     Яка гребля – такий млин, який батько - такий син.

     Який татко, таке й дитятко.

     Що робить батько, то й його дитятко.

     Як син до батька обходиться, таких і синів матиме.

     Не навчив батько – не навчить дядько.

     Що зробили для батька, то зроблять для тебе твої діти.

     Годуй діда на печі, бо й сам там будеш.

Вірш «Такий хороший дід»

Чи мороз, чи віє хуга,

Я нічого не боюсь.

Це тому, що маю друга,

Мій найкращий друг – дідусь.

Ми йдемо гуляти разом

І в кіно, і в магазин

До морозива я ласий

А мультфільми любить він.

З таким хорошим другом

Не нудно вдвох ніде

З таким хорошим другом

Ніхто не пропаде.

Ведуча.Діти, ваші батьки всю свою любов передають вам, дітям, але не все

про вас знають.

Звучать гуморески

За батьківським наказом 

- Ну що мені, сину, ти скажеш тепер:

Навіщо ти двійку в щоденнику стер?

- Та ти ж мені , тато, недавно товкмачив:

«Щоб двійок у тебе, я більше не бачив.»

Розмова з лікарем 

-         Лікарю, у вас нема нічого обезболюючого?

-         А що в тебе болить?

-         Та зараз нічого, але ввечері тато буде мій щоденник перевіряти.

Загубився

-         Чого ти плачеш, хлопчику?

-         Я загубився…

-         А на якій вулиці ти живеш?

-         На нашій…

-         А чий же ти, хлопчику?

-         Татків…

 

Ведучий.- Час, проведений у дозвіллі разом з татом, запам’ятовується на довго. Кожна дитина хоче, щоб її батько був людиною сильною, справедливою, щоб він був мудрим і веселим.

Пограємо разом з татами.

1. «Впізнай свою дитину»

Із зав’язаними очима по голівці визначити свою дитину.

2. «Впізнай тата»

Всі тата стають в коло, а дитина із зав’язаними очима по руках впізнає свого тата.

3.«Естафета з прапорцями» ( з перешкодами)

1.Любі, милі, татусі рідненькі,

В цей святковий урочистий час

Вітання щирі прийміть від нас.

Бадьорого настрою вам повсякчас

Щоб люте тихо вас обминало

Здоров’я і сила не покидала.

 

2. Ми любимо вас, наші тата,

І вам бажаємо  здоров’я  ми багато.

Ми хочемо, щоб завжди ви раділи.

І щоб в житті ніколи не хворіли.

 

3. Хай щастя і радість вам ллється рікою

Щоб ви не стрічались ніколи з журбою

Хай пісня дзвінка виграє на вустах,

Хай смутку ніколи не буде в очах.

4. Ми вам бажаємо щастя й долі

Добра в хаті і на полі.

Миру, радості багато

І любові в сім’ї нашій.

5. Дай же,  Боже, щоб я виріс

В школі гарно вчився

Щоб я батькові і неньці

Добре відплатився.

6. Татусі рідненькі!

Пробачте нам сьогодні за все:

Жарти, витівки наші невдалі

Нас життя вже на крилах несе

В невідомі, незвідані далі.

7. Вам татусі вклоняємось ми

За любов, за турботу, горіння

Ми дорослими станемо людьми

То ж спасибі за терпіння.

8. За слова миліший

Кращий за малюнок

Нашим татам милим

Буде поцілунок. (цілують і дарують подарунки)

Ведуча.Сьогодні ми з вами, діти, вимовимо слова, які допоможуть вашим татам.

Це дитяча молитва за тата!

 

Ісусе Христе, милостивий Боже наш.

Ти прихильно приймаєш кожну молитву щиру. Тож молю і благаю Тебе.

Ісусе любий, зішли моєму батькові міцне здоров’я і дай йому сили старатися і дбати за мене так добре, як і досі. Благослови його чесну працю, сповни його надії, які в мене покладає.

І дай йому діждатися з мене втіхи і радості. Амінь.

Уклін вам, наші рідні тата.

За те, що ласка у вас є,

Нехай же рідну вашу хату

Біда і горе обмине.

Нехай сімейний вогонь палає,

Теплом наповнює ваш дім,

Хай тато маму кохає,

Хай щастя не зраджує їм.

Бо, батько і мати – два сонця гарячих,

Що дітям дарують надію й тепло.

Батько і мати у серці дитячім.

Тож, треба щоб кривди між них не було.

Пісня «Бажаємо щастя»

Ведучий. Отже, діти, роль батька в сім’ї неоціненна. Тож учімося шанувати його. Нехай батькові справи, слова будуть святим законом для кожної родини.

Тож, спасибі Вам, тата, за щедре тепло, спасибі Вам, за те, що прийшли до нас на свято, ви любите своїх дітей.

 

 

                  

 

               

 

                                       

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Свято душі

              « Бережіть мир і  бережіть бабусь!»

Мета. Виховувати любов і повагу до старших членів родини — бабусь. Формувати чуйність, доброту, милосердя. Вчити дітей поважати життєвий досвід старших членів родини, прислухатися до їхніх порад, допомагати їм.

 

На середину зали виходять хлопчик і дівчинка. На вишитому рушнику тримають хліб і сіль.

Учень. Добрий день, люди добрі,

Що сидять в нашій господі!

Раді з святом вас вітати,

Щастя і добра бажати.

Учениця.

 Красиво і світло у нашій світлиці,

Сонце у вікна нам світить ясне.

Сьогодні у класі бабусине свято,

І сонце від нас привіт їм несе.

 

Кланяються гостям, кладуть хліб на стіл і сідають.

Вчитель. Діти, сьогодні до нас завітали найулюбленіші для кожного з вас люди — ваші бабусі. Вони — невтомні трудівниці, скарбничі мудрості нашого народу, цікаві казкарі. Ось вслухайтесь, діти, у саме слово: бабуся, бабусенька, бабунечка, бабусечка, бабця. Згодьтеся, воно ніжне, красиве, лагідне, пестливе. А чому?

Діти. Тому, що бабуся прожила на світі удвічі більше, ніж наші мама і тато, бачила в житті удвічі більше, ніж наші мамо й тато, і ми удвічі дорожчі для неї, бо ми — діти її дітей, бо ми — її онучата, дівчата чи хлоп'ята, бо ми її пташенятка, ластів'ятка, поросятка.

 

Учень. І коли це бабуся називала мене поросятком?

Учениця. Напевно, коли ти був бруднулею!

Учень.

Згадав! Це було тоді, коли я
Розірвав свої штанчата.

І щоб сховатися від тата, —

До бабусі утікав!

А вона побурчить,

Поцілує та й мовчить.

Чи то хліба, чи води,

 

Чи сорочку, чи штани —

Все до бабці, не до тата:

Там безпечніш від біди.

І щасливо той живе,

В кого бабця люба є,

Той біди вже не зазнає,

Бо бабусенька подбає.

Учениця. А дбає бабуся про тебе тому, що ти її дитиночка-кровиночка. Правду кажуть у народі: "Діти — це діти, а справжні діти — це онуки".

Вчитель. Бабуся! Чи є в світі краща людина? Ні! Скільки вона пережила, але яка ніжна, щира. Скільки вона недоспала ночей, голублячи онучат! Подивімось, діти, у бабусині очі. Які вони щирі! У них не побачиш ні лукавства, ні хитрощів. Це погляд доброти й любові. І хоча горе не обходило бабусиної хати, особливим блиском світилися очі, коли поруч — онучата.

Учень.

Бабусина доля –

Як ота тополя,

Що посеред степу

В небо порина.

Вітер гне тополі,

Заметілі в полі,

Так біліє в бабці сивина.

Наткано їй горя

Як два Чорних моря,-

То роки голодні,

То шляхи війни...

Учениця.

Тільки і світало,

— Як пшеницю жала,

Та як повертались

Доньки і сини.

А іще світало,

Як защебетали

У дворі онуки,

Наче ластівки.

Бабусина доля —

Як в степу тополя,

А над нею небо,

Як віки.

Учень. У народі є багато різних приказок, прислів'їв про бабусь.
Діти читають.

Хто бабусю має, той потіху знає.

Бабця скаже — як зав'яже.

Там бабусині руки — де онуки.

Бабусине слівце — плідне деревце.

Діти звертаються до бабусь.

1-й. Люба, добра бабусенько,

Ми, твої онучата,

Звертаємось до тебе,

Щоб щастя побажати.
 

                                               2-й. Хоч твоє волосся

Густо посріблилось,

Ти для нас найкращим

Другом залишилась.

  3-й. Ти нас батькові й матусі

Помагаєш вчити,

Як вирости чесними,

Як по правді жити.

4-й. Ми твої слова розважні

Пам'ятати будем,

І в життя твою науку

Понесемо всюди.

Учні виконують пісню, присвячену бабусям, або на їхнє замовлення.

Учениця. Дорогі бабусі! Згадайте якийсь цікавий епізод з життя ваших онуків і розкажіть їм, чи пам'ятають вони це.

Розповіді бабусь.

1-й учень. Багато в бабусі турбот — не злічити!

Самій всю роботу нелегко зробити.

І хочеться вам, друзі, таке усім сказати:

Ми будемо бабусям завжди допомагати.

2-й учень. В серці не гоїться рана,

Душу біда напекла.

Бабусю, чого ж ти так рано

З дому навіки пішла.

3-й учень. Йду за село, де калина

В ноги вклонилась тобі.

Спогад за спогадом лине,

Я коло тебе в журбі.

4-й учень. Ти ж мене, рідна, любила,

Більш, ніж себе, берегла,

Словом, слізьми освятила

Шлях мій в життя повела.
 

Учень.Пом'янемо покійних бабусь хвилиною мовчання... Але життя продовжується І, як говорять у народі, "живі думають про живе", отож повертаємось до ваших любих онучат.

Пісня « Росте черешня в мами на городі».

Слово батькам.

 

Побажаєм вам сто років жити

Без горя, сліз і без журби!

Хай з вами буде щастя і здоров'я

На многії літа, завжди!

Хай в житті вам радість буде,

Процвітайте, як той цвіт.

Дай же, Боже, любим бабусям

Многих, добрих, щасливих літ!

 

Бабусю шануйте і дідуся!

Матусю любіть і тата!

Нехай родина дружна уся

Буде на радість завжди багата!

Хай тішаться онуками бабуся та дід!

Хай татко та мама радіють дитині!

Хай буде, як дуб, могутній ваш рід!

Хай злагода й мир панують в родині!

                     Учасники свята співають « Многая літа».

 

 

 

 

 

 

Сімейна вітальня « Від родини йде життя  людини».

 

Мета.  Формувати моральну культуру дітей та батьків.
Сприяти розвитку комунікативних умінь, доброти та взаєморозуміння в родинах учнів, а також створенню передумов для подальшої спільної діяльності школи та родини.

 

А у нас родина дружна.

 

Вчитель.  Батьки і діти! Діти і батьки!

                  Нерозділиме і одвічне коло,

                  Батьки і діти! Діти і батьки!

              Вам нічого ділить на спільнім полі.

Тож і зібрались ми в такому родинному колі, аби ще раз відчути тепло єдиної родини.Ми раді бачити у себе гостей і хочу сказати, що сьогодні для вас готувалися етнографи і фольклористи , порадники від мудреців та артисти. А мета у всіх одна: показати, що з родини йде життя людини.

 

Ведучий.        „Родина”, „рід”- які слова святі!

                        Вони потрібні кожному в житті.

                        Бо всі ми з вами – гілочки на дереві,

                        Що вже стоїть віки.

                        Це дерево – наш славний родовід.

                        Це – батько, мати, прадід твій і дід.

Ведучий.        Родина . Звідки взялося це слово?

Спитаємо у знавця міфології.

Міфолог.   Першобогом словянської міфології був Род. Його вважали творцем вирію господарем світу.                          

Від імені рода і походять слова: народитися, рідний, народ, рідня, родовід і родина.

Ведучий. У кожного з нас є своя родина.Це найдорожчі нам люди.Найрідніші і найближчі – мама і тато, бо дали нам життя, люблять і жаліють нас.

Ведучий. Ми до батьків сказати хочем слово,

                Сповнене ніжності й любові.

                Бо без батьків чого ми в світі варті!-

                Без маминої ласки і добра,

                Без батьківської строгості і жарту,

               Без нашого родинного тепла?

Ведучий. Мама і тато – два сонця гарячих,

                Нам ви даруєте серця тепло.

                Батьку і нене , у долі дитячій

               Ви так необхідні, щоб щастя було!

Вчитель. Дійсно, батько і мати, чуйні і люблячі , є для вас порадниками, заступниками,        вихователями. Від них ви берете родинні уроки життя щоденно і їх мудрі поради понесете і в дорослі шляхи. Як же треба ставитися до батьків? Поради від мудреців.

Ведучий.       Мама...Це найпрекрасніше слово на землі. Найтепліше. Найсвятіше.

І ми з гордістю і любов”ю говоримо про рідну матусю.

 Діалог „ Чи є в світі що..”

Ведучий. Дорогі мами! Ми вам даруємо квітку любові з пестливих слів.

Учень читає присвяту мамі.

Ведучий. У народі кажуть   ”Не та мати, що породила, а та що добру навчила”, або „Не та мати, що повила, а та, що до розуму довела”. Пропонуємо вашій увазі інсценізовану легенду „Байдужість до батька – матері не прощається”.

Вчитель. Які поради дають мудреці про ставлення до мами?

1. Прислухайтесь до маминих слів і порад, вони тільки на добро.

2. Даруйте мамі радість, зігрівайте її своїм теплом і увагою.

3. Пам’ятайте, ваше недобре слово – то подряпина на душі матері, сивина у її косах, зморшка на чолі.

Ведучий. Цінуйте завжди маму й тата,

                Вони зростили вас із немовляти,

               Встигайте добре слово їм сказати

                        Допоки ви живете в рідній хаті.

Ведучий.    Коли зміцніють ваші крила соколята,

                   Відчуєте ви силу, щоб літати.

                   Не забувайте маму й тата,

                   Їхніх порад, добром багатих.

Ведучий.  А зараз до нас завітає фольклорист.

Фольклорист. Про родину й родинні стосунки складено багато народних прислів”їв і приказок. Я їх назбирала, та хочу щоб ви мені допомогли підшукати останнє слово, бо по дорозі загубилося.А заодно перевіримо, як ви знаєте фольклор.

Ведучий.      До нас на свято проситься етнограф. Це той,  що вивчає народні звичаї.  Хай щось цікаве розкаже.

Етнограф1. Народження дитини – подія на все село. На хвіртці появлявся знак: рушник, якщо народився парубок, вишивана хустка, якщо дівчинка.

Долю дитини визначав день тижня, коли вона народилася. А ви пам’ятаєте, в який день тижня народилися? Тоді не проґавте себе.

Народжені в понеділок були вольові та вперті.

У вівторок – розхлябані, ні туди, ні сюди.

У середу – жартуни,  везунчики, веселі бешкетники.

Хто народився  у четвер – має тяжкий характер, робити вміє та не хоче.

У пятницю – сердечні і чуйні, яких чекало щастя і благодать.

У суботу народжувались помірковані, чесні й справедливі.

Народжені у неділю щастя знаходили у творчості, а не в роботі на землі.

Етнограф2. Ну а місяць свого народження ви вже точно знаєте. Порівняйте чи підходять вам спостереження старих людей.

Хто народився у січні – впертий, сварливий, дрібязковий.

У лютому – добродушний, поступливий , поблажливий.

Березневі – як той вітер, то тут, то там (непостійні)

Квітневі – усе для себе, усе собі.

Травневі – добросовісні, але дуже вразливі.

Червневі – користолюбні, потайні, вперті.

Липневі – замкнуті самі в собі.

Серпневі  - хазяйновиті.

Вересневі – неповороткі , егоїсти.

Жовтневі – поблажливі, доброзичливі.

Листопадові – багаті душею, не помічають зла.

Грудневі – потайні й гоноровиті.

А ще скажу, що для наших предків найціннішими були честь, гідність і совість, а в родинах – мир і злагода. Батьки казали дітям  ”Тому роду не буде переводу,  де браття милують згоду”

Ведучий.  Родинне тепло завжди оберігають і підтримують бабусі й дідусі, такі милі, лагідні, люблячі. Своєю мудрістю і життєвим  досвідом діляться з онуками . Вони готові все нам віддати. Будьмо їм вдячними за все.

Учень.   Бабусю моя дорогенька!

Матуся моєї матусі.

Присядь біля мене близенько.

Я ніжно отак пригорнуся,

На руки твої подивлюся,

Що ніжно голівку ласкали.

Оці вони, руки  бабусі,

В колисці мене колисали.

Вони старенькі та вправні.

Все вміють щоденно робити.

Хустиночки вишиті гарні,

Сніданки й обіди варити.

За все тобі вдячна , бабусю,

За мудрість і теплеє слово.

Від щирого серця вклонюся.

Рідненька, завжди будь здорова.

Учень. Я вітаю свого діда.

І таке йому скажу.-

Із тобою я дружу!

Ти хороший, ти ласкавий.

Ти привітний, гарний, славний.

Будь здоровий, не хворій,

Передай нам досвід свій.

Ведучий.  Послухайте інсценізовану притчу” Три хлібини”

Ведучий.  Родина! Слово чарівне! Яка в ньому сила!

Скажеш з любов’ю – радість росте!

Слово чарівне народжує крила –

Ви не забудьте про те.

Донечко, синку, сестрице, братусю,

Дружна, велика, весела сімя!

Таточку, мамочко,бабцю, дідусю,

Мій оберіг і родина моя.

Пісня „ Єдина ми родина”

Ведучий. А яке родинне свято може бути без гумору? Тож  і в нас сьогодні є хвилинка – веселинка.

 Народна гумореска „Як ви добрались?”

 Гумореска „Сучасна дитина”

 Інсценізована гумореска білоцерківського поета”Комерційна таємниця”

Ведучий. А зараз запрошуємо вас на урок української літератури . ( у виконані учнів сценка із „Кайдашевої сім’ї”)

Ведучий. Ось і добігає кінця наше родинне свято. І, якщо ваші серця хоч на мить зігрілися теплом єдиної родини, ми будемо раді.  Зараз ми ще діти, але доля може закинути нас далеко від рідної домівки. Тому остання заповідь у скриньку порад.

Порадник.

Крізь дощ, крізь сніги і тумани,

Чи дороги негода снує.

Приїжджайте частіше до мами,

Повертайтесь в дитинство своє.

Щоб не мучила совість по тому,

Додому частіш повернись.

Забудь про клопоти , втому,

Батькам до землі поклонись.

 

 

 

 

                   Бенефіс  «Рід.  Родина. Україна.»

Мета: Закріпити знання дітей про своїх найдорожчих людей: тата і маму. Виховувати у них глибокі почуття любові до своєї родини та Батьківщини. Розширити та поглибити знання дітей про народну символіку, ознайомити з минулим та сучасним життям українського народу. Виховувати повагу до народних традицій, звичаїв. Розвивати у дітей здатність переживати музичні образи і усвідомлювати емоційний зміст творів, закріплювати спеціальні здібності музичного та музично-рухового виконавства. Виховувати естетичне ставлення до музичних творів і мистецтва в цілому.

Українка

Гостей наших любих вітаємо щиро,

Зустріти Вас раді з любов’ю та миром.

Українець

І на знак поваги хліб візьміть із сіллю,

Щоб жилось по правді, щоб жилось у мирі.

Українка

Ми Вам його підносимо на білім рушничкові

Та до землі вклоняємось, щоб Ви були здорові.

(під музику «Тече вода з-під явора» Т Шевченко діти заходять до зали)

Рід, родина, сім’я

Серед них –маленька я.

Мов перлинка-намистинка,

Я дівчатко-українка.

Родовід–моя родина

Я ж її мала краплина.

Люблю всю родину я.

Разом ми – одна сім’я!

Бо козацького я роду,

Рідну землю люблю зроду.

Маму, тата поважаю,

Їм здоров’ячка бажаю!

І бабусю, дідуся –

Всіх люблю й ціную я.

1 Ведуча

Згадаймо, що ж таке рід, родина, родове дерево? Родина – це не тільки рідні, родичі. Це і наша група, і дитячий садок, і весь народ український. Родина до родини – народ. Ми з вами всі – український народ, який складається з родин малих і великих, дружніх і працьовитих.

2 Ведуча

Як могутня ріка бере силу з маленьких джерел (а зруйнуй їх – і річка засохне), так і наша українська культура збагачується маленькими родинами.

З роду в рід кладе життя мости,

Без коріння саду не цвісти.

( наперед виходять діти-читці)

Як добре дітям й затишно в родині!

Тут так цікаво й весело всім нам.

Тому вклонятися доземно ми повинні

За диво й за життя – своїм батькам.

Батьки для нас – це найдорожчі люди,

Воно піклуються і думають про нас.

І хай завжди в нас тато й мама буде,

Й ніколи світлий не проходить час.

І хай здоров’я буде у родині,

Щоб радість й сміх веселий наш дзвенів

Родині ми складаєм славу нині

І скажемо багато добрих слів.

Бо все найкраще в дітях від родини!

Привітність, щирість, щедрість, доброта,

Усі традиції народні і святині

Та мудрість й віра чиста і свята.

1 Ведуча

Коли зміцніють крила, щоб літати,

Не забувай про рідних маму й тата.

Та встигни добре слово їм сказати,

Допоки ти живеш у рідній хаті.

2 Ведуча

Не скупіться на теплі слова,

Бо у світі так мало тепла.

Лише від рук мами і тата

Та від рідної хати.

(діти)

Я люблю свою хату

І подвір’я, й садок,

Де і сонця багато,

І в жару– холодок.

Все для мене тут рідне:

Стіни – білі, як сніг,

І віконце привітне,

І дубовий поріг.

Хата моя, біла хата,

Рідна моя сторона.

Пахне любисток і м’ята

Мальви цвітуть край вікна.

Додому їду, везу гостинці:

Для мами – хустку, для хати – синьку.

Побачить мати, всміхнеться мати,

І буде знову теплом вгощати.

Заб’ється в зморшках крута сльозинка.

Ну що ж ви, мамо, моя єдина!

І будуть довго іти розмови.

Матусю рідна – зоре ранкова.

Як вечір ляже на тихі шати,

То буде мати мені співати,

Від серця пісня, як сон щаслива

Дитинством пахне хатина синя.

(інсценівка під пісню «Мамина хатина». Вірші Г.Шаповалової, музика О. Злотника)

Ми малі, та всі ми друзі,

Ми одна родина.

А найбільша наша мати –

Рідна Україна.

Є багато пташок голосних

Любі-милі нам співи пташині.

Та завжди наймилішими з них

Будуть ті, що у рідній країні.

Є багато країн на землі,

В них – озера, ріки і долини.

Є країни великі й малі,

Та найкраща завжди – Батьківщина.

2 Ведуча

Так, діти! Кожна людина має свою Батьківщину, яку любить над усе на світі. Бо Батьківщина, як рідна ненька, її не можна ані купити, ані заслужити, вона одна у кожного і дається від народження.

(Діти виконують пісню «Коли посміхаються діти»)

Як сонечко ясне засвітить здаля,

Квітучими барвами вкрилась земля,

Роса вмиє кожен листочок,

Пташки подадуть голосочок.

Ми любим країну квітучу свою,

Веселку у небі і пісню в гаю.

І стане гарніше на світі,

Коли усміхаються діти.

А мама раненько прокинеться знов, І руки ласкаві зігріють теплом,

Бо що є для нас найрідніше,

Ніж серце матусі й добріше?

А кожна родина і кожна сім’я

Дарує дитині любов і ім’я.

І стане гарніше на світі,

Коли усміхаються діти.

1 Ведуча

Що таке Україна?

За віконцем калина.

Тиха казка бабусі,

Ніжна пісня матусі,

Дужі руки у тата,

Під тополями хата,

Під вербою криниця,

В чистім полі пшениця,

Серед лугу лелека

І діброва далека.

2 Ведуча

Наші давні і добрі символи. Їхнє коріння сягає глибини століть.

Червоні кетяги калини

Горять вогнями усіма.

Без калини нема України,

Без народу Вкраїни нема.

Посадіть калину…коло школи,

Щоб на цілий білий світ

Усміхнулась щиро доля.

Материнський ніжний цвіт.

Посадіть калину …на городі,

Щоб заквітнула земля!

Із роси – пречиста врода,

З неба почерк журавля.

Посадіть калину… коло тину,

Щоб злагода цвіла!

Буде щедрою родина –

Буде честь їй і хвала.

Посадіть калину…

Коло хати,

Щоб на всеньке на життя!

Стане кожен ранок святом.

Дітям буде вороття.

Посадіть калину…

В чистім полі.

Хай вона освятить час!

Рід наш любить дуже волю

Хай же й воля любить нас.

Посадіть калину…

Біля школи,

А щоб цвіт її не стерся,

Не зів’янув в спориші,

Посадіте коло серця,

Щоб цвіла вона в душі.

(танок «Три поради» музика І. Шамо, слова Ю. Рибчинський)

1 Ведуча

Діти, зараз давайте відгадаємо загадку і дізнаємось, про що буде йти мова.

З квітів його виплітають,

Ним голівку покривають.

Щоб дівчиноньку зберіг –

Український оберіг.

(Віночок)

2 Ведуча

Своєрідним жіночим оберегом в Україні завжди був віночок. Їх виплітали з різного зілля, від весни і до пізньої осені. Кожен віночок слугував не тільки окрасою голови дівчини, а й був оберегом душі, бо в ньому є чаклунська сила, що і біль вгамовує, і волосся береже.

1 Ведуча

Подивись на квіти України.

Скільки квітів у її саду!

Кожна квітка – справжняя перлина.

Як намисто я вінок сплету.

Виберу найкращі з усіх квітів,

Душу квітів зможу прочитати

І вінок найкращий в світі

Буде ненька-Україна мати.

2 Ведуча

Кожна квітка, наче на долоні

Але кожна й таємницю має.

Друже мій, послухаймо сьогодні,

Що нам кожна квітка промовляє.

(наперед виходять діти, тримаючи в руках квіти, після читання віршів прикріпляють їх до фланелеграфа, утворюючи вінок)

Вінок Україні сплітаємо, друже!

Знай, квітка найперша в віночку, то – ружа.

Де б не цвіла, але ружа віднині

Серце своє віддає Україні.

Пишна троянда, чи скромна шипшина –

З ружі почнемо вінок України.

Мальва в вінку, як в садочку квітує

Мальва себе, як надію дарує.

Квітка смерть перемагає,

Тож ніколи не вмирає.

От безсмертником і зветься

На здоров’я нам дається.

Барвінок до вінка в’яжи

У квітці цій – життя душі.

Як небо квітка ця блакитна,

В вінку займає місце гідне.

До вінка вплетем калину –

Нагадає хату рідну,

Нагадає землю рідну –

До вінка вплетем калину.

Волошка в віночку –

Від неба, від літа.

Волошка – це квітка,

Що вміє дружити.

Волошка нас в свята

Церковні вітає,

В відварі з волошок

Нас мати купає.

Ромашка у вінку, як сонячний бурштин,

А навкруги бурштину – білі вії.

На запитання всі вона відповіда

Цю ніжну квітку не лякають зливи.

Як без вишні не садок,

Так без маку – не вінок.

Цілу купу нарвемо –

Всім віночки сплетемо.

Квіти яблуні, квіти вишневі

Доплітаємо ми до вінка.

Поруч з білими – ніжно-рожеві

Подивіться, яка це краса.

1 Ведуча

Ці віночки-обереги

Знати всім з дитинства треба.

Це барвистий спів землі,

Пам’ятай його завжди.

(діти виконують танець з віночками)

2 Ведуча

Український рушник! Хто з вас не бачив його? Він пройшов крізь віки і зараз символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх, хто не черствіє душею. Рушник передавали як оберіг з роду в рід, з покоління в покоління.

1 Ведуча

А який він гарний! Його можна порівняти з піснею. Рушники – це обереги від усього злого, що може зайти в дім. «Хай стелиться вам доля рушниками» – бажали людям щастя.

(дівчата вишивають рушнички)

Ми своїми вправними руками

Вишиваєм рушничок нетканий.

Є на ньому півники святкові,

Є на ньому квіти малинові.

Синя нитка – птиці пролітають,

А червона – мальви розцвітають.

В мене голочка слухняна

День у день працює зрання,

Щоб квітки на рукаві

Зацвітали, мов живі.

Вміє голка вишивати,

Підрубити фартушок,

Помережить рушничок.

(танець з рушничками)

Рушникове обличчя веселе

Обліта коровай на столі,

Закликає гостей до оселі

Випромінює щедрість землі.

Рушничок на стіні – давній звичай,

Ним шлюбують дітей матері.

Він додому із далечі кличе,

Де в калині живуть солов’ї.

Він простелиться тим, в кого серце

Не черствіє й дарує тепло.

Хай цей символ сусідиться вічно

В нашій хаті на мир, на добро.

(виконується «Пісня про рушник» А. Малишка)

Приїжджайте частіше додому,

Щоб не мучила совість потому.

Ні грошей не привозьте, ні слави,

Будьте з рідними ніжні й ласкаві.

Пригадайте дитинства стежинку

Поцілуйте батьківські сивинки

Зачерпніте водиці з джерельця,

Прихиліться серцем до серця.

Бо не вічні ні батько, ні мати,

Завтра можете їх не застати.

Щоб не мучила совість потому,

Приїжджайте частіше додому.

2 Ведуча

Ось і підійшло до кінця наше свято. Хочеться вірити, що на Вашу долю випадуть радісні хвилини гордості за те, що ми є український народ, що нашому роду нема переводу.

1 Ведуча

Мені хочеться подякувати всім, хто прийшов до нас на свято, вам, діти, за те, що ви любите свою неньку Україну, свої родини. Хочеться побажати вам –

Хай біда і горе минають ваш дім.

Доброго здоров’я зичу вам усім.

(лунає пісня «Україно, Україно» у виконанні Т. Петриненка. Діти виходять із зали).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Святкова фієста

 «НАЙКРАЩИЙ У СВІТІ ДіДУСЬ»

 

Мета: Виховати любов і повагу до старших членів родини – дідусів. Формувати чуйність, доброту, милосердя. Вчити дітей поважати життєвий досвіт старших членів родини, прислухатись до їхніх порад, допомагати їм. Відроджувати звичаї і обряди нашого народу, примножувати його традиції.

Родинне свято проводиться в класі, оформленому на зразок батьківської хати. На стінах – виставка дитячих малюнків на тему: “Мій дідусь”, народні приказки і прислів’я про дідусів. На класній дошці, прикрашеній домотканим килимом і рушником, - гарно написаний плакат з назвою свята.

Учасники свята сидять буквою “П” за столам, що розставлені біля стін, учні з двох боків попереду, а дідусі – в центрі.

Діти виконують пісню М.Грищука “Дідусь”

Учитель: Шановні гості, цю пісню діти вивчили спеціально для нашого свята. І недаремно. Бо чи часто ми задумуємось у наш стрімкий час про роль діда у нашому житті. А святість цієї близької людини завжди була незаперечною у нашого народу. Ніде правди діти, що у гомінкому вселюдді ми трохи притупили свою увагу і повагу до діда – сивомудрого навчителя. Це скажімо відверто, не на користь нашим дітям. Бо хто краще за дідусів передасть внукам і правнукам багатовіковий досвід, що є величезним життєвим набутком старших поколінь?! Опираючись на нього, молоде покоління впевненіше і сміливіше крокуватиме по життю.

1. учень: Життя прожити – це геройство,

Людині раз воно дано.

Пильнуй, щоб на твоїй життєвій стежці

Колюче терня не росло.

2. учень: Життя – це таємнича книга.

І скільки в ній незвіданих доріг.

Ти озирнешся і помітиш,

Як швидко пролетів за роком рік.

3. учень: Ти мусиш дати звіт за дні прожиті

І все спочатку перейти,

Сторінку за сторінкою гортати,

Щоб розповісти про минулі ті часи.

4. учень: Пройшло дитинство і минула юність,

Вже відступила зрілість, а літа

Не йдуть, а мчать, і твої скроні

Вже посріблила сивина.

Діти виконують пісню А.С.Житкевича “Кроки”

Учитель: Треба сказати, що нам пощастило на мудрих і добрих дідусів. Ще на святі “Першого дзвоника”, коли ви всі схвильовані стояли на шкільній лінійці, я помітила і потішилася тим, що  багатьох моїх першокласників тримають за руки дідусі. Ще тоді подумала, що буде на кого покластись у вихованні дітей. Інтуїція мене не підвела. Уже невдовзі спостерігала, як біля дверей нашого класу навколо Вітиного дідуся юрмилися наші діти. Щебечуть, тиснуться – кожному хочеться поспілкуватися, почути цікаві оповідки, яких дідусь Михайло знає так багато. А ще бачу, погладить того чи іншого по голівці і щось запитає. І враз діти стають лагіднішими і зосередженішими.

Михайликів дідусь Микола – незамінний помічник у класі. Його вмілі руки і стілець вміють полагодити, і виставку оформити, і дошку прибити...

Низький уклін вам, шановні, за це і подяка онуків.

1 учень:  Ти хороший та ласкавий,

Ти привітний, гарний, славний.

Будь здоровий, не хворій,

Мій дідусю дорогий!

2. учень: Мій любий дідусь –

Він найкращий у світі,

(Ось знічений погляд ловлю)

І щиро признаюсь,

Хай знають всі діти,

Що я його дуже люблю.

3. учень: Мій рідний дідусь

Не спочине й хвилини:

Планує невпинно,

Майструє щось, клеїть,

Працює щоднини

Невтомно і пильно.

4. учень: Мій добрий дідусь

І задачу розв’яже,

І намалює кумедних звірят,

Ще й найкращі слова

Для матусеньки скаже,

Коли ми ідемо гуляти у сад.

5. учень: Мій сильний дідусь –

Він і слюсар, і столяр,

І найкращий спортсмен.

Любить маму, комп’ютер, газети,

Та найбільше він любить мене.

6. учень: І тому в цю хвилину

Хай лунає для нього

Щонайкраща із наших пісень.

Всім дідусям достатку,

Здоров’я міцного!

Всі разом: Зичимо щиро в цей радісний день.

Пісня А.С. Житкевича “А мені вже десять років”

Учитель: На жаль, батькам не завжди випадає приділити належну увагу дитині. А їй, як повітря, доконче потрібне безпосереднє непоспішне спілкування. Як стверджував один із філософів, привчити дитину до праці, виховати любов до природи, зрештою, до людей, треба з такою ж не поспішливою ретельністю і доброзичливістю, як ми вчимо їх перших кроків. Саме таким незамінним помічником і доброзичливим учителем може бути дідусь.

Святослав:  Дідусь мій вигадує різні дива:

Навпроти, на стінці, зайча ожива,

Це пальці у діда якісь чарівні –

Тепер ось ведмедик живий на стіні.

Долоня праворуч – і раптом за мить

Вже кішка за мишкою прудко біжить.

Сміється дідусь і мене обійма.

Ні кішки, ні мишки, ні зайця нема.

Пісня А.С. Житкевича “Мій дідусь”

Учитель: У нашій класній родині діти із задоволенням слухають поради старших членів власних родин. Мудре, хоч не рідко суворе дідусеве слово, вміння заохотити до праці, поділитися цікавими спогадами, приправленими влучними дотепами, прислів’ями, приказками, легендами, підшукати захоплюючий об’єкт для спостереження, знайти вихід з будь-якої ситуації – все це разом взяте витворює в дитячій уяві мудру постать сільського патріарха, кожне слово якого сприймається дитиною за найбільший авторитет.

Ось, погляньте, як  тягнуть діти руки вгору, щоб розповісти нам про своїх дідусів, які сьогодні є нашими гостями.

Наталка: Мій дідусь Микола захоплююче розповідає про своє село, про кожного зі своїх предків аж до прапрадіда: де воював і що робив, скільки було дітей, яку вдачу мав. Розповіді такі цікаві, що не тільки ми, діти, а й дорослі слухають їх з неприхованою цікавістю. Наш дідусь – “ходяча” енциклопедія.

Віра: Мій дідусь, Мирослав, в минулому вчитель фізкультури і сільський спортсмен. Він завжди забавляє нас цікавими народними іграми. Вчить дбати про свою поставу і якомога більше рухатися.

Дідусь  розучує з дітьми гру “Метаморфози”

Учитель: Дорогі дідусі! За буденними турботами ми не встигаємо усвідомити все, подякувати за добро, яке ви зробили для дітей, онуків, правнуків. Добрі та щирі слова говорили вам онуки. А тепер слова просять ваші діти.

Дорогі татусі!

Хай життєві дороги нелегкі

І тривоги чекають

На всіх перехрестях й стежках,

Та курличуть весною

Так радісно вірні лелеки,

Бо надії і мрії ступають на пройдений шлях.

Хай же ваші думки

Полетять безупинно у роки,

І хай будуть легкі, наче цвіту п’янкий аромат,

В добрі звершення слід

Хай вплетуть ваші впевнені кроки,

А удача й здобутки –

До дітей повертають назад.

Передзвін доброти,

Ваша строга надумлива ласка

Так потрібні нам всюди,

На кожному кроці, завжди,

Бо життя – то не вічно щасливо

Закінчена казка,

І не знаємо ми, де провалля,

Де горе і біди.

Дорогі татусі!

Нам потрібні сьогодні і завтра

Ваша сила і честь,

Ваші повні наснаги серця,

Хай не згасне ніколи

В мудрих помислах батьківська ватра,

Із якою в житті ми йдемо до самого кінця.

Група батьків дарує пісню “Осінь золота” (слова Д.Луценка, музика І.Шамо)

Учитель: Дуже щасливі ті діти, у яких є дідусі і прадідусі, але, на жаль, не всі уже мають таке щастя.

Плине час, минають роки

Але в пам’яті моїй

Назавжди залишив спокій

Мій дідусьо дорогий.

На середину класу виходять діти, у кого померли дідусі. У них в руках фотографії покійних. Зварич Михайло  читає вірш В.Симоненка “Дід умер”

Учитель: Вшануймо пам’ять покійних хвилиною мовчання. Але життя продовжується, і, як говорять у народі “живі думають про живе”.

1 учень:  Мій сивий, лагідний дідусь.

Я до землі тобі вклонюсь

За теплоту твою і ласку,

За мудре слово, гарну казку.

2 учень:  Ти вчиш нас, як на світі жить,

Як один одного любить.

І твій розумний заповіт

Я пам’ятатиму повік.

3 учень:  Бувало, каже дід мені:

- Онуче, пам’ятай,

Люби свій край, шануй його,

Повік не забувай.

4 учень:  Ти бережи його красу

Його щедрі поля.

І за усі оці старання

Тобі подякує земля.

5 учень:  Тож бажаєм вам здоров’я,

Довгий вік прожити,

А щоб бути молодим,

Не треба палити.

6 учень:  Щоб забули ви про цю

Гіркую принаду,

Люльку – сувенір даруєм

Ми усім вам радо.

Діти вручають дідусям люльки, виготовлені на уроках художньої праці з пап’є-маше.

Учитель: Шануймо кожну мить, вона – безцінна, уміймо нею дорожить, даруймо один одному любов, повагу, взаєморозуміння.

Учень:  Дорогі наші дідусі!

Хай вам сонце сміється,

Хай добро вам ведеться,

Хай годинник вам повільно лічить вік,

А Бог дарує многая і благая літ.

Всі учасники свята співають пісню “Многая літа”

 

 

 

 

 

 

                                                 

 

 

 

 

                                      

 

 

 

 

 

 

Для   нотаток