Захід . "Конспект Свята випускного для учнів 4 класу на тему: Сходинка дидинства"

Про матеріал

Це свято прощання із початковою школою, першою вчителькою. Свято прощання і підбиття підсумків.

(Свято - прощання з початковою школою)

(Збоку сцени сидить старий чоловік, він щось майструє і мугикає пісеньку. До нього підходить хлопчик, одягнений у сірий одяг, і зупиняється.)

Дід: _ Агов! Здоров був! Звідки ти такий взявся у наших краях? Ніби й нетутешній, вбраний дивно, як із казки прийшов... А звати тебе як?

Перегляд файлу

Сходинка дитинства

(Свято - прощання з початковою школою)

(Збоку сцени сидить старий чоловік, він щось майструє і мугикає пісеньку. До нього підходить хлопчик, одягнений у сірий одяг, і зупиняється.)

Дід: _ Агов! Здоров був! Звідки ти такий взявся у наших краях? Ніби й нетутешній, вбраний дивно, як із казки прийшов... А звати тебе як?

Котигорошок: - А я і є не тутешній, бо я і ніби є і мене ніби немає... Хотів би я і сам знати, де я і що зі мною.

Дід; Щось я нічого не можу зрозуміти з того, що ти говориш... Звідки ти і куди простуєш? Так кумедно вбраний...

Котигорошко: - Кумедно, кажете... (оглядає себе), авжеж, ви мені теж кумедні дуже... у нас так не вдягаються... А звідки я... та ж з України я, а звуть мене - Котигорошко! Ось і все. Це за малий мій зріст так називають, але я вже великий, десять років маю. Батькам по господарству допомагаю, бо сила у мене є. А всі ми родом із царства Гороха, у тім царстві людей є трохи. Там всі і живемо, поле оремо і хліб їмо.

Дід; _ А як же ти опинився тут? Ой, та тепер я вже здогадуюсь, що ти з справжнісінької казки зявився, але ж як?

Котигорошко: -Дуже дивно, що й казати.

Ступивто якось я із хати,

А там щось таке стояло...

Я вліз у нього, а воно помчало...

 Світ увесь закрутився,

А я ось тут опинився.

Ох, бідний я, що робити?

І як у цім світі жити?

Під лісом  я сам опинився,

Про це навіть сон не снився.

Мчав я у тому возі,

Сам вистрибнуть не в змозі.

А хлопець якийсь сказав,

Щоб я їх ось там чекав.

Тоді і доставлять додому,

На стежечку на знайому...

Дід: - Та ти не журись, Котигорошку, це наші діти, вони зробили на гуртку машину часу, от і вирішили випробувати, мене, звичайно, не спитавши. Це учні з нашої школи. А раз вони тебе сюди доставили, то й назад закинуть без перешкод-точна у них машина, не журись. Ти розумієш, про що я розповідаю?

Котигорошко: - Трохи, але не дуже, хоч тато казали, що я башковитий! І голова у мене будь здоров! Дуже розумна, не раз казав: Ото головка: там двоє клали, а третій топтав. Я все на льоту схвачую!

Дід: - Говорити ти мастак, я бачу! А читати вмієш?

Котигорошко: - Що-що? А що то такечитати”? Я навчусь, тільки покажіть.

Дід: - Ах, і правда, про що я питаю, ти ж з далекого минулого! Та нічого, сьогодні ти побачиш багато такого, що і в казках не чув, бо підемо ми сьогодні на концерт у школу, бо сьогодні там свято у моїх правнуків, вони прощаються зі школою першого ступеня, а далі підуть навчатися у школу другого ступеня, а там третього і т.д., щоб розумними бути, бо ж у нас кажуть: “За одного розумного десять невчених дають”.

Котигорошко: - І в нас гак кажуть, а ще приказують: “Мудрим ніхто не вродився, а навчився”. От і я хочу багато знати у цьому світі, щоб жилося нам краще, та тільки людям не до науки Змій поганий людей знищує, то треба із ним розібратися, а тоді до науки братися... І хто б нам допоміг?

Дід: - А ти це зробиш...

Котигорошко: Що я зроблю?

Дід: - Змія убєш, народ звільниш і заживете всі щасливо! А про тебе в казках напишуть, і наші діти дуже любитимуть їх читати. І про тебе ніколи не забудуть. Ось так!

Котигорошко: - Та що ви! Справді чи дурите? Тільки нікому про це не кажіть, бо мене засміють, я ж такий малий, і так усі сміються...

Дід: - Як скажеш, не казатиму, тільки вони й самі догадаються, як побачать. А коли тебе мають забрати?

Котигорошко: - Як тінь он від тої сосни впаде на ось той камінь (показує рукою). А давайте сховаємось, бо я боюсь, чогось серце аж вистрибує - так страшно і боязко мені... Тільки скажіть мені, що таке ШКОЛА?

Дід: - Школа! Школа! Це така країна.

Де усе цікаве і казкове!

Там росте, навчається дитина,

І дитинство - просто веселкове!

В цій країні роблять справжнє диво,

Бо і розум, і душа світліє!

Тут ростуть, навчаються щасливо,

І дитина кожна все уміє!

Котигорошко: - От би мені потрапити в таку країну, хоч би одну мить побачити всі дива, про які ви розповідаєте. Така красива казка!

Дід: - То не казка, це дійсність, а ти потрапиш до неї, тільки не бійся, Я буду з тобою, все поясню, розкажу... От тільки книжку тобі не подарую, бо перегружати машину часу не можна ні на грам, а то біда може статись. Вони й так утнули! Тебе прихопили, а ще ж назад, у минуле, треба повернутись хоч би все вдалося, я переживаю за них. Це ж треба без дозвулу машину часу взяти і мандрувати... Ну, а тепер ходімо швидше до школи, не бійся.

Учень.

Стрічай, Україно,

Чарівне суцвіття,

Дітей своїх рідних у школі.

Учень. І сумне, й веселе в нас сьогодні святобудуть нас у 5-й клас випроводжати.

Учень - Ось і закінчили ми початкову школу, дивно навіть і не віриться, що вже підемо зі свого гніздечка, де було так добре, затишно, спокійно, як вдома...

Учениця - Нічого, зате нас чекає нове життя! Ще незнайоме, але я впевнена, що дуже веселе і радісне, я знаю!

Учень - О! Та хіба ж нам не було весело?

Оля: - Та було, звичайно, але ж ми ростемо і нам треба новий простір! От для цього в школі і є різні зміни. То школа першого , ступеня, то другого, то третього, а там далі різні вузи і т. д. Це для того, щоб людина відчувала зміни, росла не тільки фізично, а й духовно! У цьому і полягає прогрес, ___________!

 Учень: - Твоя правда, але з початковою школою теж прощатись шкода...

Учениця: - Ну, тоді сиди все життя у третьому класі... Чого ти журишся, то ж усі разом будемо, та й учителька поруч, ми будемо до неї приходити, допомагати, з малими дітьми бавитимемось на перервах, все це буде...

Учень: - Ну що ж, починаємо свято. Я все згадую той перший день, коли мене мама привела до школи, де все так бентежило, дивувало і лякало.

Без мами вперше. Трохи страшно. Де я?

Повсюди гамір. Тут я перший раз.

Учителька взяла за руку, наче Фея,

І повела мене у перший клас.

У школі діти, сміх і радість всюди.

Минає страх мій. Тут такі ж, як я.

1 каже вчителька: “Все добре буде,

А клас наш стане як одна сімя ”.

Було все вперше: друзі, вчитель, школа,

Урок і книжка, в зошиті - поля!

Та не забуду я цього ніколи!

Як і того, що кругла в нас Земля.

Біжить до школи вже й моя стежина,

До знань, до світла, до ясних вершин.

І стала рідною шкільна картина.

Є стільки друзів! Я тут не один!

Все спито рідне, і близьке, й знайоме,

Біжу до школи, в дорогий мій дім.

Я знаю все тут, все мені відоме,

 я не гість, а я господар в нім!

  1.                й учень (показує табличку з написом: «1 клас»).

Перший клас, наш перший клас!

 Скільки справ зустріло нас!

Треба фрукти рахувати,

По складах книжки читати.

  1.                й учень.

Буквар взяли ми перший раз,

Коли прийшли у перший клас.

І як нам радісно сказати:

 «Навчились швидко ми читати!».

  1.                й учень.

Може, хтось нам дорікне,

Що ми лише розважалися.

Ні, шановні батьки,

Ми дуже старалися!

(Лунає «Пісня першокласника» на мелодію пісні «То ли еще будет...»).

  1.                   куплет:

Ми букварик почали

В вересні вивчати,

І багато встигли ми

Вже запамятати.

Хоч і важко було нам

Алфавіт вивчати,

Та буквар любили всі

Вголос почитати.

Чи то так ще буде? (Тричі)

 Ой-ой-ой!

  1.                 куплет:

На урок до нас Сова

Часто прилітала.

Друкувать склади й читать

Нам допомагала.

А коли стомились ми,

То приходив клоун,

І фізкультхвилинку він

Весело проводив.

Чи то так ще буде? (Тричі)

Ой-ой-ой!

  1.                й учень.

А письмоце справжні муки:

Від напруги ниють руки!

Вам би, пальчики-билинки,

В ляльки гратись, у машинки!

Та коли ж? Весь час веди

Знаки, літери, склади!..

В зошита задрались вуха,

Ніби він уважно слуха.

Потім крейдою писали

Форми білі-білі стали!

  1.                й учень.

Хтось під партою в кутку

Робить справу нелегку:

Все на пальцях полічили,

Бо без нихнемає сили.

  1.                й учень.

Ну, а час же не чекає:

Швидко якось пролітає.

Ось уже й весні кінець.

А хто вчився - молодець!

  1.                й учень (показує табличку з написом: «2 клас»).

Другий клас. Пішла таблиця

І почала часто сниться.

Ми її вчимо, вчимо,

На уроках - «горимо».

  1.                й учень.

Різні дії як насіли

Розібрать немає сили!

Додавання, віднімання

Жарти, максимум старання,

А от множити, ділити

Годі, друзі, й говорити!

10 – й учень. Стали вряд частини мови.

Як багато, чесне слово!

Як би тут не розгубитись

 І хоча б чогось навчитись!

  1. - й учень.

Мінерали різні вчили,

З ними досліди робили.

І давали камінці Нам потримати в руці.

  1. й учень.

Як цікаво на природі!

Ну, екскурсія, та й годі!

Ми вчились природу любити,

Кожній стеблині радіти.

(Лунає пісня «Три поради...» Ю. Рибчинського).

  1. й учень (показує табличку з написом: «З клас»).

Ось і третій рік ми в школі,

Цифри вирвались доволі.

Цифри вирівнялись строєм,

Як солдати перед боєм.

  1. й учень.

Нелегкі завдання в мові:

Скільки звуків, букв у слові,

Підмет, присудок знайди,

Вірно речення склади...

  1. й учень.

Ми пейзажі в класі вчили (Парти довго потім мили).

Композицію картини

 І портретидля людини,

Для машинавтопортрет.

Не знання, а вінегрет!

  1. й учень.

Ми трудились що є сили,

Цінне все, чого нас вчили.

Всю програму вже пройшли,

Третю висоту взяли!

  1. й учень (показує табличку з написом: «4 клас»).

Четвертий клас, четвертий клас,

Ось і він чекає нас!

  1. й учень.

І читання далі мчить:

В ньому майже кожна мить

Відкриває шлях в світи,

Де не були і я, і ти.

  1. й учень.

Казка, вірш, оповідання

Увесь час ведуть змагання:

Хто цікавіше розкаже,

Ще й корисне щось покаже.

Можна всюди мандрувати,

Коли вже навчивсь читати.

  1. й учень.

А задачі - просто мрія:

Розбереш тут, яка дія!

 їздимо ми по планеті

Шляхом, морем, на ракеті...

Грізно потяги гудуть,

Пароплави все пливуть...

Треба шлях порахувати,

Звідкись час і швидкість взяти.

  1. й хлопець.

Прощавай, четвертий клас,

За тобою ми сумуємо,

Але добрий настрій в нас:

Ми співаєм і танцюємо.

  1. й учень.

Швидко чотири роки минули,

Згадаємо їх ще не раз!

Такі стоїмо ми дорослі,

Четвертий закінчили клас.

Пісня ______________

 Учень: - Дозвольте і мені теж сказати вірш про школу, бо дуже памятний для мене завжди перший день навчання (діти погоджуються).

Вставай, синочку, сонечко зійшло,

До школи йти тобі пора настала ”.

А сонце, й справді, радісно цвіло,

Здалося, що й веселка в небі грала.

Осінні квіти зоряно цвіли,

І синє небо кликало літати.

А хлопчики й дівчатка в школу йшли,

Щоб світло знань для себе здобувати.

Сміявся ранок сміхом дітвори,

Роса блищала скрізь на пелюсточках.

І сонечко сміялося згори

 Надію бачило в усіх синах і дочках.

Це було так гарно! І кожного року мама до мене саме так звертається, цими словами, і я згадую той перший день. І от тепер ми трохи підросли, а школа кожного вересня скликає не просто учнів, а друзів до свого класу, до книжок, до знань закликає. Здорово все ж! Правда?

Учениця: І не уявляю, як би було без школи, без усіх вас? Це справді дивна і чарівна країна, у якій ми щодня мріємо, вчимось, творимо, пізнаємо так багато нового, дивовижного! Чарівна країна нашого дитинства!

Учень: - А ще прекрасно, що з нами поруч рідні вчителі, які зігрівають всіх своєю любовю, щирістю, ласкою, ніжним теплом. Тому нам так добре у своїх класах і затишно.

Учениця. - Ну, й сентиментальний ти, ______________, може, нам досить говорити, а то діти хочуть теж сказати своє слово, а ми не даємо.

Учень: - Твоя правда, захопились ми! А тепер надаємо слово нашим товаришам, виходьте на сцену!

1. Наша люба вчителько, дякуємо Вам!

Що навчали грамоті й чарівним словам,

Що писати вчили нас й рахувати теж

 Ми за це Вам дякуємо щиро і без меж!

2. І за те, що вчили пас досягти мети,

 Працювати, вчитися, гідно в світ іти.

Міркувати, думати заставляли пас

І здружить зуміли Ви паш веселий клас.

3. І за те, що ви своє нам дали тепло

І у класі нашому затишно було.

Нам світило сонечко лагідних очей

І любов 'ю пестило, ніжило дітей.

4. Все ми оспіваємо в пісні і в вірші,

Як для нас несли Ви світло у душі!

І для нас захоплення, чарівні казки,

 Невідомі й радісні стежечки-стежки!

5.Ви руками добрими обіймали нас,

Вміли посміятися з нами в добрий час.

В нас серця від радості маками цвіли,

Як під співи дзвоника Ви назустріч йшли!

 6.І, як рідна матінка, нас любили так!

Підмічали точно Ви, хто на що мастак.

Розкривали здібності і таланти всі,

Як пелюстки квіточка в ранішній росі.

7. І красу навколишню вчили нас любить,

Рідним краєм, мовою вчили дорожить,

 Щирість свого серденька нам передали

І з любовю, з захватом в дивосвіт вели!

8.Щоб без сміху й радості світ не зубожів

І щоб Україну кожен з нас любив.

Бо вона, як сонечко - рідна сторона,

Як і справжня матінка - в кожного одна.

 9.То ж за щирість, людяність і красу душі

Вам присвятим пісню і палкі вірші.

І спасибі скаже вся шкільна сімя,

Вам уклін доземний, вчителько моя!

Пісня _______________

Вчителька:

Йдуть від мене знову діти,

Щоб мужніти і рости,

 Щоб знаннями володіти,

У життя сміливо йти.

Я ж навчила їх читати,

І писати, й рахувать,

В мріях сонячних літати,

І дружити, й мандрувать.

Обирать свою дорогу,

Честь і совість берегти,

 Другу йти на допомогу,

Наближатись до мети.

І любити рідну мову,

Україну рідний край.

Зараз свято в нас чудове,

Скажуть всі мені: “Прощавай

Але як завересніє,

Прибіжать усі в свій клас

В радості чи в безнадії

Будуть йти сюди не раз!

Як до чистої криниці,

До дзвінкого джерела,

Разом всі чи поодинці

Йтимуть до того тепла,

Що так ніжно зігрівало,

Де уперше все було,

Вперше серденько співало,

Щиро радістю цвіло!

І хоч розставатись завжди сумно, бо я так звикла до них, так зріднилась, та я щаслива, що вони виросли, змужніли і йдуть здорові здобувати нові знання, так необхідні для людини. Я їх усіх дуже люблю, шкода розлучатись, та нічого не стоїть на місці: діти ростуть вчителі старіють і виходять зустрічати нове покоління діток, щоб навчати і виховувати. Не встигнеш і вгору глянути, як полетять вони на дороги дорослого життя. А поки що вони просто діти. Вони дуже добрі, чуйні.

- Благословляю вас, діти, на долю високу,

На щастя, на радість, яскравий політ.

Ростіть і долайте вершину щороку,

Здорові й щасливі рушайте у світ!

Інсценування

Під березу залюбки Посідали малюки.

Малюкам сказав Тарас:

«Ох, найважчий 1-й клас!

Та й важкий же ж 1-й клас!

Це тому, що в перший раз».

Розсілися діти

Тихесенько в ряд.

І тихо про школу Вони гомонять.

Чудово у школі, — Оленка сказала. Я завжди у мріях у школу скакала!

І вчитель хороший, — Павлусик сказав.  Суворий, таких я ще не зустрічав.

А мені... — трохи подумавши, мовила Яна. Мені більш за все до вподоби... перерва!

(Всі) Перерва?

(Із зітханням). Перерва!

 

Учень. Дотепні жарти за­бувать не варто. Тож пропонуємо вам гуморески, дійовими особами яких у школі та вдома були ми самі.

  • Дай мені твоєю ручкою пописати!
  • А хіба твоя зіпсувалась?
  • Та ні... Вона припускається багато помилок.
  • А ти, татку, в школі вчився?
  • Вчився.
  • А це правда, татку, що ти одержував погані оцінки?
  • Було таке..., траплялося.
  • Тоді мама правду каже, шо я в тебе вдався.
  • Олексію, ти зовсім не вчиш англійську мову?

А нею ж розмовляє половина світу.

  • А що, хіба вам цього замало?
  • Ваш син чомусь завжди сонний на уроках.
  • Може бути. Це у ньому дрімає талант до навчання.
  • Андрію, ти зізнався вдома, що отримав погану оцінку з математики?
  • Так.
  • Ну і що?
  • А нічого. Тоді якраз у нас нікого вдома не було?

Коли прийшов зі школи внук,

Дідусь щоденник взяв до рук.

-За що двійку ти схопив?

-За те, що швидко відповів...

-За те, що швидко відповів?

- гримнув дід. —

За це ж «12» ставить слід!

-Та що ви, діду, кричите?

Сказав я швидко, та не те...

  •  

Мчить селом автомашина.

Зупинив її хлопчина.

І мерщій до водія.

Запізнюсь у школу я.

А водій:

Так я на тік! їду зовсім в інший бік!

О! — зрадів Тарас, — повезло нівроку. Це ж чудово, бо якраз я не вчив уроку.

  •  

Картає знов учителька Миколу:

Ти і сьогодні запізнився в школу!

Невже тобі не може мати Ніде будильника придбати?

Будильник в мене є,

Та що я з ним зроблю?

Він дзвонить ще тоді.

Коли я міцно сплю.

Учень. Але як би там не булонехай усмішка сяє на обличчях.

(Виконується «Пісня про усмішку», слова М. Пляцковського, музика В. Шаїнського).

 Учениця.

Ми до батьків сказати хочем слово

 І привітати щиро від душі.

Подарувати пісню вам чудову.

Найкращі прочитати вам вірші.

Учень.

Бо без батьків чого ми в світі варті,

Без маминої ласки і тепла.

Без батьківської строгості і жарту,

Без нашого родинного життя.

Учениця.

Матусі кохані, найкращі у світі,

Безмежно вам вдячні ми, ваші діти,

За те, що пустощі нам пробачали.

За те, що ніколи на нас не кричали.

Учень.

За те, що пельмені й борщі нам варили,

За те, що ніколи ви нас не сварили.

За те, що навчили нас господарювати,

За тишу і спокій у затишній хаті.

Учениця.

За те, що вязали для нас рукавички,

А вранці плели нам чудові косички,

За те, що нас пестили та цілували,

За те, що смачненьким завжди частували.

Учень.

Чотири роки нас водили вранці,

Несли портфелі наші, ранці,

Із нами ви уроки вчили,

І малювали, і лічили.

Учениця.

Писали з нами твори вдома,

І як встигали, невідомо,

При цьому готувати їсти,

Білизну прати та місити тісто.

Учень.

Нести домашнії турботи,

Ходити на свою роботу

І залишатися, на диво,

Красивими і молодими.

Учениця.

За вашу працю, ласку і любов «Спасибі!» — скажемо вам знов і знов. Бажаєм вам успіхів багато,

Та ще й даруєм  ці Подяки Вам.

(Вручення Подяк батькам)

Ведучий. Випускникам дипломи вручають

І на стежину життя проводжають

Ведуча. Отже, настав час перейти до оголошення номінацій.

Ведучий. Номінація «Гордість школи».

Ведуча. В номінації «Гордість школи» перемо­жець Гук Юлія.

Ведучий. Номінація «Учень року». Багато учнів плідно працювали, щоб стати переможцями. А хто був найкращим, ми з вами зараз дізнаємося. ЦеВознюк Ірина

Ведуча. Номінація «Активіст року» - мати актив­ну громадянську позицію, бути ерудованим, актив­ним, упевненим у собі...

Активістом року ми можемо назвати Кадлубіцький Назарій

Ведучий. Серед наших випускників багато ціка­вих особистостей з оригінальним, нестандартним мисленням. «Кмітливий та винахідливий» — так ми назвали цю номінацію. Перемогу здобув Железняк Артем

Ведуча. Номінація «Обдарованість року». Юлій Цезар памятав імена кожного з ЗО тисяч своїх ле­гіонерів. Сенека міг говорити, почувши лише один раз тисячі не звязаних змістом слів, священик Маццонанті вільно говорив 57 мовами. У номінації «Обдарованість року» перемогу здобула Мишкович Анна

Ведучий. У кожному виді спорту є свої перемож­ці. У футболі - Андрій Шевченко, у плаванні - Яна Клочкова, у боксі - брати Клички. У номінації «Спортсмен року» перемогу здобув Станкович Вадим

Ведуча. Гарні і привабливі, сповнені чарівності й неповторності, ці милі панянки - тепло родини і класу, світло, яке на землі не згасає ніколи.

Ведучий. «Ніжність» - так ми назвали цю номі­націю. У ній перемогли Гребіневич Софія і Гук Анна

Ведучий. Галантність, вишуканість, хороші мане­ри, повага до вчителів та дівчат - все це вирізняє джентльменів від інших.

Ведуча. Номінація «Джентльмени випуску 2017 року». В ній здобув перемогу Прокопчук Микола

Ведучий. Наше повсякденне буття надає величез­ні можливості збагачувати свій духовний світ. Дав­но помічено, коли розширюється коло духовних інтересів людини, зростає її творчий потенціал.

Номінація «Творча особистість року», в ній пере­могла Горват Даниїла

Ведуча. Якось запитали мудреця: «З чим можна порівняти життя людини?». Мудрець відповів: «З коливанням маятника. Людина завжди в сумнівах, завжди шукає відповідь: «так» чи «ні». Вона завжди в пошуках істини».

Ведучий. Номінація «Відкриття року». Претен­дентом на звання є Вознюк Сергій

Ведуча. Вміння захищати свою країну приходить до нас із вмінням захищати все живе на землі.

Ведучий. У номінації «Господар планети Земля» перемогла Міщенко Юрій

Ведуча. Шкільне життя складається не тільки з буденних, звичайних дзвінків на урок та з уроку, а із веселих, яскравих свят, які відкривали нам нові та­ланти - майбутнє українського шоу-бізнесу.

Ведучий. Лауреатом у номінації «Артист» є Климмчук Сергій

Ведуча. Серед учениць нашої школи є багато майбутніх фотомоделей, адже відомий усім вислів: «Краса врятує світ»: — є актуальним у нашій школі.

Ведучий. Отже, у номінації «Краса та грація» пе­ремогла Лучук Ангеліна

Ведуча. Зараз ми підійшли до найвідповідальні­шої номінації, у якій перемогли всі випускники.

Ведучий. Це - номінація «Випускник - 2017 року».

Дід: Ач, капосні, що надумали, казав же їм, щоб у життя не

втручатись ні в минулому, ні в майбутньому, бо хто зна, які наслідки це може мати! А вони ще й Котигорошка прихопили з собою, хлопчину з далекого минулого, він од страху тремтить, геть ошелешений, нічого не розуміє і додому проситься. Уже й пора їм повертатися, а їх нема, і я спереживався геть. Хоч би повернулись вчасно!

Котигорошко: - Діду, як же у вас тут добре, всі такі веселі, радісні, щасливі, ніхто Змія не боїться, свято таке гарне! А от все одно додому хочеться, бо плаче там моя матінка, журиться мій батенько, а ще клятий Змій людям жити не дає. А та думка, що я повинен світ врятувати від людоїда, не дає спокою, як же я це зроблю? А мені тут добре, я ніби у казці побував, а може, й справді в казці?-Тепер нічого не розумію: що зі мною, де я?

дід: - Ти в своєму рідному краю, я тобі пояснював, тільки у другому часі, в тому , що вже пройшов для нас, а для тебе ще не настав. Ти не переживай, діти зявляться, я знаю, вони все повернусь на свої місця, зачекай.

Котигорошко: - А як же змінився світ, хіба таке може бути? Всі такі життєрадісні, веселі, щасливі! А як живуть, які будинки, вози самохідні! Школа! Хоч би мені не прокидатись ніколи від такого сну... чи то казки. Але ж додому треба, Змія вбити, та за науку братися людям пора, щоб так жити!

((плодять діти, звертаються до діда, а Котигорошка не бачать).

Учень-: - Іване Степановичу! Пробачте, у нас пригода сталась така...

Дід. — Знаю я вашу пригоду... Палива досить? Забирайте скоріше Котигорошка та доставляйте додому, бо знудилась дитина, а я з вами поговорю потім, як повернетесь.

Учень. Ми не винні, він сам заліз у машину часу, а як виявили, то було пізно, змушені були залишити тут, щоб хоч на двісті років у майбутнє полетіти, хоч на пятсот планували!

Дід. Добре, що хоч Змій не заліз непомічений, а то б і кісточок уже б не було. Теж мені герої... Котигорошку, біжи сюди, за тобою хлопці прийшли, відвезуть тебе до тата з мамою. Прощавай, друже! Будь сміливим! Знай, що ти повинен зробити на цій Землі! Не забувай про нас! Щасливо! (Діти беруть за руки Котигорошка і вибігають).

Котигорошко: _ ДЯКую Вам! Я не забуду цієї казки ніколи, прощавайте!

ДІД- От діти, хороші вони, та клопоту з ними скільки, доки виростуть! Гарний у нас час! Діти хороші, цікаві ростуть, добрі, але трохи безпечні, проте діти завжди були цікаві, як колись, так і тепер! Тож і Котигорошко з цікавості в машину часу заліз, а наші з цікавості полетіли і в минуле, і в майбутнє... Дивне життя людське. А цікаво, що ж в майбутньому на нас чекає?

(Повертаються діти з машини часу)

Учень. Ну, все чудово, хлопця доставили в минуле, тато і мама його стріли, але не сварили. Він пішов помагати батькам, тільки дуже задумався. А ми тут. Будете сварити?

ДІД- ~ Добре все, що добре закінчується. Самі як би поступили па моєму місці? Краще розкажіть, що там, в майбутньому? Як гам?

Тарас: - Ми далеко не летіли, тільки на двісті років вперед, боялись, що не встигнемо назад. А треба ж було хлопця доставити в минуле, але те, що ми побачили, вразило всіх!

Учень. - Прогрес такий в усьому - казка! Які машини! Які сади! Які будинкивсе супер! Все, що зараз у нас, смішно виглядає, як колишні дитячі іграшки, та що й казати. Ми бачили казку!

Учень: - А може, це наша мрія? Там все не так, як у нас!

ДідА тепер скажіть мені: то знання нам потрібні сьогодні чи ні?

Учень: - О! Та ще й як потрібні, бо хто для нас усе це зробить? Це найбільше багатство для людини - її знання! Знання та добре серце людини зроблять світ таким, як ми бачили.

Дід; - А зараз ходімо до малих дітей на свято і скажемо їм про це, бо в них ще багато років попереду, то треба вчитись, не лінуватись, щоб побудувати цю казку, адже це справа рук ваших й їхніх, ваших дітей і онуків та ще кількох поколінь після вас.

Учень. Ой, треба вчитись щодня, багато дуже знати, щоб все це побудувати!

Учень: - Як каже мій дідусь, - За голову треба братись, за розум!, щоб пізно не стало! у

Учень: - Так, це вам треба поспішати, бо вам уже мало вчитись залишилось, а в нас того часу ще є і є!

Учень: Який час? Нам уже пізно, а вам саме час, нам, може, і не

наздогнати втрачених хвилин, а роботи в усіх нас стільки, що не в казці сказати ні пером написати!

Учениця: - Не лякайте нас майбутнім, бо воно, як я зрозуміла, прекрасне!

Учень: - Так, чарівне, тільки саме воно не прийде, його треба будувати, а не гаяти час. Тому всім нам сьогодні вчитись треба!

Учениця - у нас с всі можливості і бажання зробити наше майбутнє прекрасним, ми будемо добре вчитись, є всі дані для успішного навчання, і бажання є, і можливості!

Учень. Але ж стільки нового на нас чекає! Різні предмети, різні вчителі!

Учениця: - Ну й що? Всі предмети дуже цікаві. Ось взяти історію, це ж про минулу, он хлопці побували там насправді і не боялись, а вчити ж ще легше! А географія - це ж про нашу Землю! Як її не вивчити!

Учень: - Все тобі, Олю, просто, а людей скільки нових! Це тобі як?

Учениця. А люди всі люблять дітей, бо вони вчителі, хочуть навчити, всю душу вкладають у предмет, аби тільки діти хотіли вчитись, добрими були і наполегливими в праці, старанними. То вчитись б> р гак легко і цікаво, як і тепер!

Учень. Ти, як завжди, права! Усе буде добре, нас зустрінуть

наші вчителі і поведуть по країні Знань далі в майбутнє!

 

  1. й учень (показує табличку з написом: «5 клас»

Молодша школо, прощавай!

Ми не повернемось, бувай!

Наступний крок наш - пятий клас.

Не буде соромно за нас.

Бо старанно ми будем вчитись.

Ніколи й трохи не лінитись.

Ми в дитячих серцях

 Погляд ваш збережемо.

Ми не згаяли час

 Ми не раз доведемо.

Ми сьогодні сумні

Час останній спливає,

Ключ малят-журавлів

Рідний клас залишає.

  1. й учень Ну от уже закінчується свято

Всіх чекає радісна пора

У ній пригод, веселощів багато

Канікули! – радіє дітвора.

  1. й учень Ми бажаєм всім цього літа

Сил набратись і підрости,

Накупатися і відпочити,

Й знову у вересні в школу прийти.

Пісня ______________

 

docx
Додано
5 лютого 2018
Переглядів
546
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку