"Захід, приурочений БОРЦЯМ ЗА СВОБОДУ ТА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ" (Героям Небесної Сотні та воїнам АТО)

Захід приурочений

БОРЦЯМ ЗА СВОБОДУ ТА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ

(Герояїв Небесної Сотні та воїнам АТО)

 

Звучить пісня про Україну

 

Моя вишнева Україна,

Мій рідний найсвятіший краю

Куди б не їхав, де б не був ти,

А кращої землі нема.

 

Тебе не вигадав Тарас

Бо ти можлива і без нього

Та й Котляревський в перший раз

Не споряджав тебе в дорогу!

 

Ти наче вранішня зоря

Гориш і сяєш споконвіку

Не заснував тебе варяг

У греки йшов по твоїх ріках.

 

Тебе не вигадав ніхто

З’явилась ти у день творіння

Благословив тебе Христос

На вічне щастя і гоніння!

Щодня благаю я Христа

Аби не знала ти руїни…

 

Тебе не вигадав Тарас

Завжди була ти, Україно!..

Ведучий 1. Дорогі друзі, учні, вчителі.

Ведучий 2. Дорогі наші воїни, наші захисники.

Ведучий 1. Сьогодні наш захід присвячений борцям за свободу та незалежність України.

Ведучий 1. Сьогодні на нашому заході присутні воїни, учасники АТО, наші Герої, випускники нашої школи та батьки учнів нашої школи!

Ведучий 2. Знайомтеся:

Сірко Олександр Миколайович, підполковник ВЧА-27-31, учасник АТО, Краматорськ-Дебальцеве 2014 рік, кавалер ордена Данила Галицького

Кісіль Роман Миколайович, майор ВЧА 27-31, учасник АТО, Дебальцеве 2014-2015 рік, лицар ордена Богдана Хмельницького 3-го ступеня.

Купельський Юрій Іванович, ВЧА 27-31, учасник АТО, 30-32 блок-пост Бахмутська траса, підписав контракт зі Збройними Силами України.

Бакулін Олександр Олександрович, підполковник, комбат 41-го Чернігівського батальйону, учасник АТО 2014-2015 рік

Шеремет Вадим Михайлович, 24-й окремий штурмовий батальйон «Айдар» 

Поліщук Віталій Андрійович, учасник АТО, 12-й окремий Київський мотопіхотний батальйон, Авдіївка 2015-2016 рік

Громницький Ігор Миколайович, учасник АТО, 27-ма окрема реактивна артилерійська бригада, учасник АТО 2015-2016 рік

Кузьміних Олег Володимирович,

Кулик Андрій Тарасович, сержант, 56 окрема мотопіхотна бригада, командир розвідувального відділення

Ігнатенко Вадим Володимирович, кіборг, 95 десантно-штурмова бригада, Слав’янськ – Краматорськ – Донецький аеропорт, учасник АТО 2014-2015 рік, голова спілки ветеранів АТО ДП «Антонов»

Снітко Олександр Миколайович, 54-та окрема механізована бригада, учасник АТО 2015-2016 рік

Бойченко Олександр Олександрович, 30 механізована бригада, учасник АТО 2014-2015 рік

Ярош Тетяна Анатоліївна, мати випускника нашої школи Яроша Артура, який загинув захищаючи нашу країну

 

Ведучий 2. Нехай ця пам’ятна зустріч доторкнеться ваших сердець, а почуте ввіллється у ваші душі!

Звучить Гімн України

Ведучий 1. Україна – наша рідна країна. Це та земля, де ми народилися і живемо, де живуть наші батьки, де жили наші предки.

Ведучий 2. Давня легенда розповідає, що на світанку нашої землі Бог оглядав творіння рук своїх і, натомившись, вирішив перепочити. Земля, де опустився Бог з ангелами, була вельми багатою на сонце, звірів та пташок. А найбільше сподобалось Богові люди того краю. До якої хати не заходив він зі своїми супутниками, - всюди їх зустрічали хлібом та сіллю. Так сподобалася Богові та місцина, що він став часто навідуватись зі словами: «Рушаймо у край»

Ведучий 1. ... Кажуть, що з того і пішла назва нашої держави – «Україна»

Ведучий 2. Україна – країна краси, де найбільше люблять волю і найменше знали її, країна гарячої любові до народу й чорної йому зради, довгої вікової героїчної боротьби за волю. Шлях України позначений високими степовими могилами, руїнами та прекрасними піснями…

 

Тобі, Україно, мій мужній народе,

Складаю я пісню святої свободи.
Усі мої сили і душу широку
Й життя я віддам до останнього кроку,
Аби ти щаслива була, Україно,
Моя Батьківщино!
 

Ведучий 1. Нехай наші символи - святий Гімн, Золотий Тризуб, наш Прапор синьо-жовтий освітлюють наше життя, гріють душі й серця, єднають і зміцнюють сили всіх українців.

 

Ведучий 2. З вдячністю і повагою згадуємо наших предків, які боролися за свободу України. Та наше сьогодення особливе. 23 роки Україна не знала війни. Наш народ пишався тим, що у буремні 90-ті, Україні вдалося зберегти мир. Але війна не обійшла нашу державу тепер. Ще декілька тому ми з вами не знали дуже багатьох слів, пов’язаних з війною, тепер же майже кожну родину так чи інакше опалило полум’я військових дій.

 

Пісня Про Україну «Вставай, моя рідна земля»

Ведучий 1.

Революція Гідності … А як все починалось?

Ведучий 2.

21 листопада 2013 року студенти Києва вийшли на Майдан Незалежності в підтримку євроінтеграції за Європейську Україну!

Ведучий 1.

Спочатку – це була виключно мирна акція молоді з гаслами: «Україна – це Європа», «Ми - вільні» «Ми хочемо в ЄС». Кількість активістів зростала з дня в день.

Ведучий 2.

А що ж було далі … А далі – не підписання угоди асоціацію.

Ведучий 1.

А далі – жорстоке побиття студентів в ніч з 29 на 30 листопада.

Ведучий 2.

А далі … А далі – покалічені людські тіла та серця, Михайлівський Собор, барикади, шини, Майдан залитий кров’ю.

Революція Гідності!

СЛОВА ВОВИ КУЛИКА

МАМО, Я - ЕКСТРЕМІСТ !

Нас вчора травили газом,

Та я не боявся впасти - у мене тепер є вісь.

Мамо, я - екстреміст!

Бо брат мій, що прагнув волі,

Стояв на морозі голим, та поглядом линув ввись.

 

Мамо, я - екстреміст,

Вдихаю дими Майдану,

Життя своє, Богом дане, гартую під кулі свист.

Мамо, я - екстреміст,

І шля'ху назад не буде,

Бо в моїх пробитих грудях гуркоче, мов грім -"Борись!".

 

Мамо, я - екстреміст,

Я кров'ю cкропив землицю,

Вірю - мені проститься завтра, а чи колись.

Мамо, я - екстреміст,

Я вже не боюся смерті.

Війна потребує жертви... Рідна моя, молись !!!

 

Відеокліп «98 днів революції Гідності» Відео про майдан

Ведучий 1.

Згадаймо тих, хто боровся за волю, хто вистояв Майдан.

«Герої не вмирають.» Слава їм – Небесній Сотні!!!

 

Оксана Федишин

Тривогу б’ють дзвони. В моїм ріднім краю
Розстріляна Воля. Неспокій росте…     
Кров ллється рікою. В ній руки вмивають
Злодії  всіх рангів, липучих мастей. 

Та дух революції Гідності роду
Не замордувати кровавим катам!
Вперед йде без зброї борець за свободу, 
Прикрившись від куль дерев’яним щитом.

За маму, дружину, дітей, Україну!
За волю святу вийшов мирний народ.
Підкошений кулею хлопець загинув,
Зронивши останнє  словечко –  «Вперед!» 

І зносять людей… Покривають обличчя… 
Поранені з мертвими –  поруч, рядком.
Б’є серце Вкраїни: «Допоки гадюччя 
Жалитиме волю  смертельним клинком?!!» 

Дзвін-велетень в розпачі рветься риданням… 
Відлунює –  «Слава!».  І біль в голосах…  
А Сотня Небесна  над скорбним Майданом 
Ще довго кружляла в святих небесах.

 

Героям Небесної сотні

Мамо, чи це вже весна, що квітами

встелена площа?

Мамо, чом пташка сумна?

А ще вчора співала в віконце.

Синку, це ще не весна.

А квітами землю встелили,

Бо в рай відлітає душа, а тіло—

В холодну могилу.

Мамо, а може, це сон, і, може,

Зі сну я прокинусь?

Як сонечко за горизонт,

У твої обійми полину?

Так, моя пташко, ти спиш,

Та більше уже не проснешся.

Спогадом в небо злетиш,

Янголом в сон мій вернешся.

Мамочко, мамо, не плач,

Витри сльозу, посміхнися,

За серце в скорботі—пробач,

Пробач, що не міг я скориться.

Як же я можу, мій сину,

Гнів в своїм серці носити?

Ти ж моя мила дитина,

Як же без тебе нам жити?

Матусю, поглянь в синє небо—

Це ж очі мої, як у тебе.

Вдивися у жовте колосся—

Це моє, як у батька волосся.

Не плачте за мною у хаті.

Я землю відстояв свою.

Не вмер я, все бачу! Не варті

У сотні небесній стою!

                                                                               Любов Гриник, м. Тисмениця.

 

Звучить мелодія «Плине-кача», одночасно відео «Прощання на Майдані». Виходять діти зі свічками, у кінці відео ставимо свічки під плакатом Героям Небесної Сотні

 

Ведучий 1.

Ви в нашій пам’яті назавжди лишились,

Історія одна, і Ви – її частина.

Ви тільки знайте, браття, ми за Вас молились,

І молимось: за Вами – ненька Україна!

 

Вже не повернеться додому той хлопчина,

Що його вчора тільки мати відпустила,

Поцілувала, тихо мовивши: “Іди, дитино,

За щастя України, бо вона – єдина”.

 

Казала мати берегти себе. Але даремно,

Бо хлопець був готовий йти безстрашно,

Аби лише країна, котру так кохав страшенно,

Не стала на коліна, а боролася відважно.

 

Ведучий 2.

Хлопчина вірив, що колись, одного ранку,

Відкривши очі, він відчує повну волю.

Але та куля, в день зимовий, на світанку,

Перехопила подих та змінила долю.

Так. Цей хлопчина, ще не знав тоді,

Що нелюд пострілом прицільним забере життя.

І браття хлопця, українці, у біді,

Заплачуть, відпустивши тіло в небуття.

 

Ведучий 1.

Але ж душа, Героя у безсмертя лине,

Залишивши високі мрії й сподівання.

Повір, хлопчино, наша пам’ять не загине,

Як і омріяні тобою – воля та кохання.

 

Небесна сотня. Прапор. Чорна стрічка.

І сльози – бо ти, хлопче вже не з нами.

Але в думках – ти поруч, і не згасне свічка,

Й не змовкне “Слава Україні!”, – над ланами.

 

Пісня «Герої 14-року» (пісню можна тривожну)

 

Далі відео (про події в Донецьку, Луганську тощо)

 

Та знов Майдан в Луганську і Донецьку,
Ні, не Майдан – справжнісінька війна!
Знов суть свою ворожу і поганську
Показує сусід, мов сатана.

За Сотнею ще рани кровоточать,
А тут нових оплакуєм синів.
Зрадливий брате, що від нас ти хочеш,
Невже нових жертв сильно захотів?

Цвітуть тюльпани чорні в Україні,
Зривають їх дружини й матері.
«...Присвоїти посмертно...» В домовині
Лежить проміння згасло зорі...

І блокпости обстрілюють чужинці,
Чиєсь дитя стає мішенню знов...
Іде війна!.. Іде війна, вкраїнці!..
Іде війна за смерть — не за любов!

Знов спустились прапори в скорботі,
Увесь Майдан прощається з хлоп’ям...
І кожен воїн з 72-ої ОМБ
Дав повну волю тим скупим сльозам...

…Він повінчався з українським краєм,
З калиною у білому вбранні,
Яка червоні слізоньки втирає
І про любов йому шепоче в сні...

 

Небесна сотня (казка) (ФОН)

- Мамо, чуєш? А хто нас охороняє?

- Ангели, сину.

- Ангели? Хто це?

- Небесні охоронці, маленький. Вони бережуть нас від зла, від сліз, від усього поганого.

- Але ж, мамо, хіба поганого не стається?

- Стається, Максимку, та тільки ж ангели нас боронять, але не можуть з нами боротися. Коли людина хоче добра, то й лиха з нею не станеться, а як ця людина недобра, то чинить зле. І тоді ангели плачуть.

- А які вони?

- Хто?

- Ангели, мамо.

- Ну, це довга історія, - усміхнулася мама, підбиваючи сину подушку.

- Розкажи.

- І ти ляжеш уже спати?

- Так, мамо.

- Гаразд. Було колись…

- Давно? –

- Та не те, щоб, та уже минуло. Не перебивай, бо не розповідатиму.

- Не буду.

- Так от. Була колись одна країна. Та ж така, що прекраснішої від неї не було на цілий світ. З одного боку омивало її ніжне блакитне море, з іншого на сторожі стояли сиві, старі-старі гори, від лютих вітрів її захищали густі ліси, багаті на усілякого звіра, а в серці її пашіли золотом степи. Бурхливі ріки, щедрі врожаї, мудрі люди – така була ця країна. Та сталося лихо. Захопив цю країну володар, та такий злий і жадібний, що не сказати. Його посіпаки обкрадали народ, відбирали зерно, будинки, усі статки, які чесною працею збирали люди за своє життя. А хто не погоджувався, того хапали і саджали у в’язниці. Хоча й це не найгірше… І зайшло сонце над країною.

- Як це? 

- Так кажуть, коли все навколо стає погано. Ніби, немає просвітку серед лиха.

Одного дня не сила стала народові терпіти знущання. Повстав він. Аж від моря вже до гір, лісів і степів, здійнялася буря. Страшна вона була, сину. Божевільний володар дістав гармати і рушниці, його посіпаки, які тоді ще нікого та нічого не боялися, теж узялися до зброї та розбоїв. Не злякався мужній народ. Беззбройні, та сміливі, виходили люди один на один проти володаревих посіпак. Спочатку поодинці, потім хвилями, і день за днем ці хвилі ставали усе нестримнішими, усе сильнішими, поки одного дня людський гнів не змив володаря з його челяддю геть з країни.

- Мамо, а де ж про ангелів?

- Бачиш, сину. Люди, молоді та не дуже, йдучи на бій з темною силою, втрачали життя. Перший упав, другий, третій – їхні серця зупинялися від ворожих куль. Але побачили люди, що герої не вмирають, що, насправді, їхні душі, у світлі, сходять у небо, в золотих, сяючих обладунках, стаючи небесними ангелами, воїнами добра. Цілий загін ангелів, спершу Небесна Сотня, потім ще і ще постали перед райськими ворітьми. І Бог забирає їх до себе, всіх до одного, героїв з чистими душами, з наказом берегти свій народ, боронити від лихого. З тих пір, синочку, наші ангели-охоронці ось такі, вродливі, сміливі, загартовані у бою воїни. І це вони бережуть нас від усього на світі зла.

- Мамо, а наш тато, він теж ангел?

- Так, сину. І наш тато – ангел. Найсміливіший ангел … маленький, а ти так на нього схожий.

Ведучий 2.

Хлопчик уже спав, уві сні йдучи посеред райського саду за руку із золотим крилатим воїном. А мама ще довго сиділа над ліжком сина, уже не стримуючи сліз.

Відеокліп (коротесенький для переходу)

 

Ведучий 1. Сьогодні твориться історія, учасниками якої є ми самі. І від кожного з нас залежить доля нашої Батьківщини. Від нас залежить, чи Україна і надалі буде незалежною державою, чи буде під владою Росії. Сьогоднішні події в Україні не дають спати кожному українцю. Знаємо, що на сході нашої держави проходить антитерористична операція, неоголошена війна.

 

Вірш «Кіборги»

Що міцніше – броня чи криця?

В тім житті ми були людьми…

Навіть ворог уже не злиться,

Каже, наче залізні ми.

 

Двадцять обстрілів – денна норма,

Хто осліплений, хто оглух…

Тут життя – не білкова форма,

А сильніше – залізо й дух.

 

“Град” чергується із “тюльпаном” –

Хочуть взяти! Іди – візьми!

Ми для них – не Петро з Іваном,

Безіменне залізо ми.

 

Переорано, перебито.

Кров потоком – страшна яса.

Пересіяно через сито

Душі – пеклу чи небесам.

 

Перемішано свята й будні,

Час відсутній. Зима? Весна?

День для ворога нині Судний,

Що ми смертні, він ще не зна…

 

Як закінчиться гра кривава

(Палко віруєш – доживеш!)

Привітають – Героям слава!

То і "кіборгів" слава теж…

 

Ведучий 1. Один із бійців-«кіборгів», який мужньо захищав Донецький аеропорт написав надзвичайно проникливий вірш-звертання до кожного українця.

Я прийду з війни і гляну в очі

Тому, хто каже, що жити не хоче.

Кому набридла робота, нудне телебачення,

Розповім трішки, що бачив я...

 

Кому надто зимно вночі, сильна спека днем,

Чекали задовго таксі, змокли під дощем,

Як ми боялись заснути, навіть на мить,

Від пострілів "градів", ще й гроза гримить.

 

Та ми звикли спати під шум мінометів,

Чергували, щоб інші "дрімнули"... не в наметі...

Ми спали, там, брате, у ямах холодних,

Де гріють лиш мрії і туга за домом.

 

Бувало, що пили воду з калюж,

Вечеря для десятка - один підсмажений вуж.

В нас не було простуд, а може й були.

Ніхто і ніколи про це не говорив.

 

Найстрашніше, до чого там звикаєш,

Це, що кожного дня когось втрачаєш.

І не знаєш... може завтра ТИ...

Але ми вже звикли... Змогли... Змогли...

 

Ми не герої, як ви говорите...

Тут люди дуріють, стають душевнохворими...

Це все від війни... від великого горя,

Але більшість - сильна. Сильніша крові і болю...

 

Ми тут, бо ВИ там маєте жити у спокої,

Ми тут, бо так само хочемо миру...

І навіть, коли я лежу в окопі,

Ніколи не думаю про могилу...

 

Я мрію про дім, про роботу, сім'ю,

Як же хочу скинути з себе броню...

Допоможи, полюби життя,

 

Там де мир, там - щастя.

Не шукай собі зла.

 

Ведучий 2. Сьогодні, як ніколи, ми повинні допомагати своїй державі, щоб вона була нероздільною, щоб ми мали свою Батьківщину. Ми повинні допомагати своїм воїнам, які гинуть від кулі ворога, захищаючи нас і нашу Україну. Словом підтримки, невеликим сувеніром, маскувальною сіткою, продуктами харчування, дитячою молитвою за захисника.

Ведучий 1. А Вам бажаємо здоров’я і низько вклоняємося за Вашу мужність, відвагу та наш спокій у мирному Києві.

 

Слово для привітання надається учаснику АТО:

Сірку Олександру Миколайовичу

 

Слово для привітання надається учаснику АТО:

Бакуліну Олександру Олександровичу

 

Слово для привітання надається учаснику АТО:

Ігнатенку Вадиму Володимировичу

 

Слово надається директору школи Семенюк Оксані Євгенівні

 

Вручаємо квіти і подяки

 

Пісня «Я дочекаюсь тебе…»

 

Ведучий 2. Але, нажаль, кожного дня із засобів масової інформації дізнаємося про нові жертви серед українських воїнів. Це означає, що не лише батьки втрачають своїх синів, дружини – коханих чоловіків, діти – батьків, але і ми – своїх захисників.

 (Солдат із автоматом на дошці)

Мені не сумно, не тримаю я образу.
Так, розумію, що я знов солдат.
Можливо, снайпер вб’є мене одразу,
а чи накриє в чистім полі “Град”…

Чи я прийду, чи принесуть додому,
Чи я побачу рідний степ і край…
Я не бажав би це почути вже нікому:

“Будь ласка, тату, тільки не вмирай!”

Бо є найбільший біль в моєму світі
У тім, що цвіт злітає й в очі б’є…
Хотів би вишиванку я одіти
І хай вона на мені вже гниє…

Щоб ворогам її не віддавати
І навіть другу, хоч його колись так звав.
Я б не хотів, щоб він на моїм святі
Зі мною “Ще не вмерла…” заспівав.

Бо це для мене зовсім неважливо:
Як я прийду і що я скажу вам.
Я лиш хотів, щоб були всі, за кого
Можливо я життя своє віддам.

Щоб ви не були патріоти поодинці
І щоб ви були в купі, як одне.
І не встидались, що ви УКРАЇНЦІ,
І не чекали, що біда мине.

ЩОБ ВИ, НАРЕШТІ, ЗНОВУ ОБ’ЄДНАЛИСЬ,
І були сильні, наче моноліт.
І щоби більше вже ніколи не згинались
Під ворога на сотні довгих літ!

Читець

(Мати - Україна)

Молюсь за вас, мої сини,

 Я, ваша мати Україна!

 Палає полум’я війни.

Нас хочуть знов поставить на коліна.

 О, як же боляче мені,

Бо те, що вийшло з мого лона,

Топче моє ім’я в багні,

Плете цупкі сітки полону.

Повір, ми будемо цвісти,

Знов землю золотом засію.

Я дам напитись з джерела

 Своєї Мудрості й Любові.

Відкрию світ, в якому Зла

Не буде у його основі.

Станьте мудрішими, сини,

Ніж та, яка сльозам не вірить,

Які гіркі, мов полини –

Вдов, матерів, батьків і сиріт.

Та є Господь і божий суд І кара, що не забариться

Паде на голови Іуд,

А я за вас буду молиться!

Фон для матері

Ведуча. А війна жорстоко і свавільно продовжує забирати здоров’я, щастя і життя – майбутнє нашої України. І звідусіль чутно материнські зойки та звуки прощальних салютів над тілами загиблих синів ….

(через мікрофон, без учнів на сцені)

Пробач мені, мамо, що одягнув тебе у чорную хустину.

Ти віддала мене взамін за нашу рідну, вільну, чесну Україну.

 

Ведуча. (підправила слова)

Війна забрала вже тисячі життів солдатів.

У цій війні загинув випускник нашої школи Ярош Артур.

Ведучий. Сьогодні, 17 лютого, Артуру виповнилося б 28 років

Ведучий. Артур був мобілізований в червні 2014 року. Не сумніваючись в необхідності захищати рідну країну вступив до батальйону «Київська Русь».

 

Ведуча. 5 серпня під Дебальцевим Артура було поранено та відправлено до госпіталю та вже в листопаді 2014 року Артур знову повертається на передову.

 

Ведучий. Залишатися вдома на лікуванні йому не дозволяла думка про те, що його бойовий досвід вкрай потрібен на передовій та й його громадянський обов’язок захищати Україну.

 

Ведуча. Загинув Артур Ярош 1 березня 2015 року захищаючи рідну землю в місті Авдіївці.

Посмертно нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ –го ступеня

Вставить відео про Яроша

Ведучий. 
Пам'ять, пам'ять
Священні імена,
Пам'ять, пам'ять
Совісті струна.
 

Ведуча. Солдатські душі… Вони очима-зорями дивляться на нас з небес, журавлями пролітають над нами, сумно курличучи в небесній долині.
 

Ведучий. Ми повинні завжди пам’ятати про людей, які загинули захищаючи незалежність України.
 

Ведуча. Право покласти квіти до меморіальної дошки випускника нашої школи Яроша Артура, який віддав своє життя, боронячи незалежність нашої країни надається учням 11 класу:

_Сяркі Діані  та Теличку Владиславу

 

Ведучий. Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах (пауза) усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.

Ведучий. Героям України, що віддали життя за світле майбутнє України, присвячується хвилина мовчання.

(Хвилина мовчання)

Ведучий 1. (Фон на слайд)

Нашу Батьківщину, нашу Україну зламати не можна. Наче казковий птах, вона піднімається, відроджується із попелу, розправляє гордо крила, стає міцнішою, сильнішою, кращою.

Ведучий 2. Наведемо слова одного з політичних аналітиків при ООН: «Після закінчення війни Україна отримає сильну армію, патріотизм на високому рівні, згуртовану націю, а ворог лише безіменні могили».

Учень. Ми бажаєм Вам щастя й здоров’я, перемоги в війні.
Хай збуваються мрії, покинуть тривоги. Хай завжди буде мир на землі!...
Учень. Дорогі наші захисники, ми, підростаюче покоління, обіцяємо рівнятись на вас і стати справжніми патріотами своєї держави, боротися за волю, честь і за народ.

Учень. Дякуємо всім вам за мирне небо над нашими домівками і бажаємо якнайшвидше повертатись додому з перемогою!

 

Фінальна пісня «Хочу жити без війни»