"Залами художньої галереї. Кохання Т.Г.Шевченка у портретах"
Захід відбувається на фоні презентації "Кохання Т.Г.ШевчеМета: подати учням додаткові відомості з біографії Т.Г.Шевченка, основну увагу звернути на його творчість як художника; спонукати до пошукової діяльності, сприяти розвиткові критичного мислення; виховувати почуття національної свідомості; прищепити учням трепетне і делікатне ставлення до жінки.
Підготовча робота.
Розподіл учнів на групи:
- Бібліографи збирають матеріал щодо відносин поета з жінками;
- Історики аналізують історичні події , їх вплив на життя та творчість Т.Г.Шевченка;
- Літературознавці підбирають літературні твори за темою;
- Мистецтвознавці готують презентацію "Кохання Т.Г.Шевченка у портретах".
Ведучіі: дівчина - старшокласниця в українському національному одязі, хлопець-старшокласник у вишиванці.нка у портретах".
Слайд 1 " Хатина у Кирилівці"
Слайд 2 "Автопортрет (1840-1843)"
Ведучий: "Звенигородщина, - співучий куток України, в ньому Кирилівка - не останнє в цьому село.Тарас Шевченко ще змалку купався у тих віршах невідомих поетів, що звуть їх народними піснями". Ще змалку полинув Тарас у вир пісні, яка стала пізніше життєдайною силою для власних творів. Так народжувався перший талант - талант поета.
Ведуча: " В тому кутку, де село Кирилівка, завжди було багато між людьми малярів. Мабуть, через те, що край такий, хоч малюй: в садах та зорях... Малював, бувши малим, і Шевченко: хати, церкви, дерева". Малював, наймитуючи у дяка, терпів знущання, але терпів, бо жага до малярства була сильнішою за усі кривди. Там, у рідній стороні, народжувався другий талант - талант художника.
Ведучий: Поет народився у 1814 році (25 лютого) 9 березня за новим стилем у маєтку поміщика Василя Енгельгардта в селі Кирилівці Звенигородського повіту Київської губернії в родині кріпаків... І ким він тільки не був: і школярем-попихачем у дяка, і служкою у диякона; малярствував, був кімнатним "козачком" у пана, навчався живопису в іконописця Ширяєва, малював панові його жінок...
Слайд 3 "Ілюстрація до вірша " Мені тринадцятий минало"
Ведуча: Кохання також випало на його долю і не лише нерозділене. Як і кожний поет, Тарас Шевченко закохувався часто, поринаючи у світ високих почуттів безоглядно і пристрасно.
Тарасові йшов восьмий рік. Прелюдією до кохання, яке залишилося назавжди в душі поета яскравими і ніжними споминами, була дитяча приязнь і дружба до сусідської дівчинки - кучерявої Оксанки Коваленко.
Ми вкупочці колись росли,
Маленькими собі любились,
А матері на нас дивились
Та говорили, що колись
Одружимо їх...
Інсценізація на фоні мелодії до пісні "Ох, зійди, зійди, зіронько та й вечірняя"
Оксана: Чом же плачеш ти? Ох, дурненький Тарасе. Давай я сльози витру. Не сумуй, Тарасику, адже кажуть, найкраще від усіх ти читаєш, ще й, кажуть, малюєш. От виростеш і будеш малярем. Еге ж?
Тарас: Еге ж, малярем.
Оксана: І ти розмалюєш нашу хату.
Тарас: Еге ж. А всі кажуть, що я ледащо і ні на що не здатний. Ні, я не ледащо. Я буду-таки малярем.
Оксана: Авжеш, будеш! А що ти ледащо, то правда. Дивись, де твої ягнята. Ой, бідні ягняточка, що чабан у них такий - вони ж питочки хочуть! Жени їх до води!
( Оксана і Тарас вибігають)
Ведуча: Оксана була для Шевченка Лаурою - відлунням далеких років. І всіх жінок, які зустрічалися на його життєвому шляху, Тарас підсвідомо порівнював з цією дівчиною.
Ведучий: У 1830 році, коли його поміщик пан Енгельгардт, будучи у Варшаві, віддав свого "козачка" Тараса вчитися малярства до відомого тоді художника Лампі, він познайомився з молоденькою гарненькою швачкою, чарівною полькою Ядзею Гусіковською і вперше зрозумів і глибоко відчув свою людську гідність.
Голос читця за сценою: " Я вперше прийшов тоді до думки, чому й нам, нещасливим кріпакам, не бути такими ж людьми, як і інші вільні..." - так згадує про безрадісну юність поет. Шляхи їхні розійшлися - тому виною кріпацька доля юного Тараса.
Слайд 4 " Портрет І.Сошенка"
Слайд 5 " Автопортрет К. Брюллова"
Ведуча: Випадкова зустріч з художником І.М. Сошенком перевернула геть усе його життя. 22 квітня 1838 року він був викуплений із кріпацтва художниками І.М.Сошенком, В.І.Григоровичем, К.П.Брюлловим за допомогою графа Вильєгорського: Карл Брюллов написав портрет В.А.Жуковського, який був розіграний в лотерею в царській родині. Портрет оцінили в 2500 карбованців асигнаціями... За ці гроші він став вільним...
Слайди-дати (6-7): "22 квітня 1838 рік - викуп Т.Г.Шевченка"; "1840 рік - акварельні портрети, зроблені Шевченком"
Ведучий: Шевченко вступає до Петербурзької Академії мистецтв (навіть отримує стипендію), проживає разом зі своїм другом Іваном Сошенком на Васильєвському острові. Вже в 1840 році акварельні портрети, зроблені Шевченком, експонувалися на академічній виставці. За картини "Малюнок з натури" (1839 р.), "Хлопчик-жебрак" (1840 р.), "Циганка-ворожка" (1841 р.) Тарас Шевченко отримав три срібні медалі.У 1860 році Шевченкові присвоєно звання академіка.
Слайд 8 "Картина "Катерина" ( 1842 р.)"
Ведуча: 1842 рку було створено картину "Катерина", образом до якої стала кохана дівчина художника німкеня Маша. Вона була теж сиротою і мешкала у Сошенка, що лагодився з нею одружитися. Шевченків земляк був значно старший, і Тарасові легко пощастило переманити дівчину на свій бік. Так посварився був наш поет за дівчину з маляром Сошенком. Проте згодом вони помирились.
Щодо ілюстрації, то Шевченко одним із перших в мистецтві класицизму зобразив вагітну жінку, підвищивши образ своєї георїні до рівня певного символу, що говорив про історичну долю всього народу.
Слайд 9 "Портрет Рєпніної Варвари" ( автор Г.І.Псьол.1839 р.)
Голос читця (дівчина) за сценою: " Шевченко зайняв місце в моєму серці, я часто думала про нього, я бажала йому добра і хотіла зробити йому добро, причому при моїй запальчивості - зараз же і якнайбільше... Я хотіла, щоб він завжди був святий і променистий, щоб він сіяв істину силою свого незвичайного таланту".
Так писала про свої почуття до Тараса Шевченка княжна Варвара Рєпніна.
Ведучий: Часи перебування Шевченка в Яготині - це доволі цікавий і важливий період у житті поета. Вперше Тарас Григорович завітав до Яготина в липні 1843 року разом з О.Капністом, сином відомого письменника, де й познайомився з Варварою , яка в житті і творчості поета лишила глибокий слід. Вона була старшою від Тараса на шість років. Йому було 29, а їй 35.
Ведуча: Варварі Рєпніній судилося стати для Шевченка - хай не коханою жінкою - янголом-охоронцем: між ними встановилися теплі дружні стосунки, які збереглися на все життя. Варвара Рєпніна надовго пережила свого кумира і померла на 83-у році життя, в 1891 році.
Слайд 10 " Портрет Ганни Закревської"
Ведучий: А ось Ганна Закревська...Як вона манила і чарувала поета своєю українською вродою, гнучким станом, а очі..."чорні - аж голубі". Може, й жили б вони собі укупочці, але вона була дружиною приятеля - Платона. Не судилося...
Слайд 11 "Автопортрет.1848 р."
Слайд 12 "Шхуни поблизу форту Кос-Арал" (1848 р.)
Ведуча: 5 квітня 1847 року - ця дата поклала початок великих болісних змін у житті Шевченка - його було заарештовано за членство у таємному Кирило-Мефодіївському братстві і заслано до далекого Оренбурга.Важкі принизливі роки солдаччини, коли потрібно було "поховати самому в собі всяке людське почуття, стати бездушним", стали справжньою трагедією, яка не могла не позначитися на долі поета.
Слайд 13 " Портрет А.Ускової"
Ведучий: Навесні 1853 року Шевченко по приангишлак знайомиться з родиною коменданта Новопетровського укріплення Ускова. У того була 25-річна дружина Агафія і трирічний син Митя, а невдовзі народилася ще донька. Вдячною прихильністю відповідав Тарас на намагання коменданта якось облегшити його життя. Щиро горював разом з Усковими, коли вони втратили свого первістка, якого Шевченко полюбив усією душею. Агафію він боготворив: " Яке прекрасне і дивне створіння непорочна жінка!..."
Слайд 14 "Портрет Катрусі Піунової" (художник І.І.Журавльов.1872 р.)
Ведуча: В липні 1857 року Шевченко отримав бажану звістку, що його заслання скінчилося. В дорозі до Петербурга та Москви обставини змусили Тараса Григоровича зупинитись у Нижньому Новгороді. Очікуючи дозвіл на вїзд до столиці, а також приїзду друзів (Щепкіна, Куліша), він швидко знайомиться з оточенням, зокрема, із молодою і дуже вродливою 15-річною артисткою Катрусею Піуновою.
Ведучий: Але двомісячна новгородська історія кохання закінчилася нічим. Нарешті прийшов так довго очікуваний дозвіл їхати до Петербурга. Треба було гоїти рани, життя йшло, воно обіцяло приємні зміни - може, ще все влаштується, може, прийдуть тихі радощі і до його оселі...
Слайд 15 " Портрет М.Максимович"
Ведуча: Будучи проїздом у Москві, Шевченко навідався до старого приятеля Максимовича і охнув, побачивши його молоду дружину: "І де він...викопав таке свіже, чисте добро? І сумно, і заздрісно." Як грає на піаніно, як виводить мелодію "наших рідних задушевних пісень" - "сердечно-прекрасно"! І так гарно у них виходило співати дуетом! А що вродлива - брови, як намальовані, а очі - темна глибочінь, наче вир манливий та небезпечний... Чужа дружина - і думати про неї гріховно.
Ведучий: Що ж він не так робить, чи не серед тих долі шукає? Мабуть, треба брати собі рівню: вийшов із кріпаків - бери за себе кріпачку. І людину звільниш, і собі, може, щастя придбаєш... Та й уподобав моторну дівчину-кріпачку, що служила у родичів, Харитю Довгополенко. Звичайно, нічого не приваблювало 18-річну сільську дівчину в " старому та лисому" дядькові, навіть воля не манила: "Викупить, та й закріпостить на все життя" - а так хочеться погуляти!
Слайд 16 " Портрет Ликери Полусмак" ( Т.Шевченко.1860 р.)
Ведуча: Останнє кохання поета ( йому було 44 роки ) не принесло йому нічого світлого - лише біль та розчарування... Цей період - з липня по вересень 1860 року - був справжньою драмою одинокого серця. Знайшов свою любу він у друзів Карташевських - служила Ликера Полусмак у них покоївкою.
Голос читця за сценою: "Молода, свіжа, трохи неотесана, не дуже гарна, але по-своєму приваблива, з чудовим русявим волоссям і з тою чи то гордовитою, чи то спокійною статурою, що властива її племені".
Ведуча: Румяна та чорнобрива, 19-річна Ликера була письменною і не без талантів. Але досить красива і струнка вона, Як потім пересвідчився Шевченко, була непорядною, цинічною, грубою. Та образ ще недавно такої жаданої дівчини жив у його серці, можливо, до останнього подиху...
Читець: ... Присниться сон мені!..І ти!..
Ні, я не буду спочивати,
Бо й ти приснишся. І в малий
Райчок мій спідтиха-тиха
Підкрадешся, наробиш лиха,
Запалиш рай мій самотний.
Фон - мелодія пісні "Думи мої, думи мої"
Ведучий: Тарас Григорович Шевченко лише на день пережив свої сорок сім років. 25 лютого,"стискаючи зуби, вириваючи зубами вуса", щоб не стогнати ( водяна хвороба пішла вже в легені), поет ще приймав вітання з днем народження. А о 5-й ранку при повній свідомості помер прямо на сходах майстерні. Пишний і водночас " з відбитком простоти і щирості" похорон великого Кобзаря відбувся 28 лютого 1861 року.
Слайд 17 " Могила Т.Г.Шевченка у Каневі"
Ведуча: А в 1904 році в Каневі зявилась літня жінка - вся в чорному, культурна, освічена, вправна вишивальниця. Поводилася з гідністю. Зняла дешеве помешкання і багато часу проводила на Чернечій горі, біля могили Тараса Шевченка.
Інсценізація ( дівчина одягнена в чорну сукню, чорну хустину, сидить на сходах)
Дівчина: Ось і побачилися з тобою. Чи радий ти нашій зустрічі? Запізно я прийшла...Пробачення просити - але ти, напевне, здогадався... Чи можеш ти простити і зрозуміти, і прийняти мене тепер?..
Ведуча: Неспішні розмови з Тарасом вона вела на самоті - ні з ким не бажала ділитися своєю сумною таємницею. Про Ликеру в Каневі ходять легенди - ніби вона багатьом допомагала, а комусь навіть врятувала життя...
Слайд 18 "Автопортрети Т.Г.Шевченка"
Ведучий: Муза і Слава стали для Шевченка дружиною, примхливою, жаданою, незвичайною в своїй величі і таємничості. Така подруга не потерпить появи іншої жінки поряд з творцем - вона єдина буде панувати у його житті, і нагородою за це є безсмертя, а покаранням - відчуженість від цілого світу, а не тільки відсутність особистого щастя.
Захід відбувається на фоні презентації "Кохання Т.Г.Шевченка
Мета: подати учням додаткові відомості з біографії Т.Г.Шевченка, основну увагу звернути на його творчість як художника; спонукати до пошукової діяльності, сприяти розвиткові критичного мислення; виховувати почуття національної свідомості; прищепити учням трепетне і делікатне ставлення до жінки.
Підготовча робота.
Розподіл учнів на групи:
- Бібліографи збирають матеріал щодо відносин поета з жінками;
- Історики аналізують історичні події , їх вплив на життя та творчість Т.Г.Шевченка;
- Літературознавці підбирають літературні твори за темою;
- Мистецтвознавці готують презентацію "Кохання Т.Г.Шевченка у портретах".
Ведучіі: дівчина - старшокласниця в українському національному одязі, хлопець-старшокласник у вишиванці.нка у портретах".
Слайд 1 " Хатина у Кирилівці"
Слайд 2 "Автопортрет (1840-1843)"
Ведучий: "Звенигородщина, - співучий куток України, в ньому Кирилівка - не останнє в цьому село.Тарас Шевченко ще змалку купався у тих віршах невідомих поетів, що звуть їх народними піснями". Ще змалку полинув Тарас у вир пісні, яка стала пізніше життєдайною силою для власних творів. Так народжувався перший талант - талант поета.
Ведуча: " В тому кутку, де село Кирилівка, завжди було багато між людьми малярів. Мабуть, через те, що край такий, хоч малюй: в садах та зорях... Малював, бувши малим, і Шевченко: хати, церкви, дерева". Малював, наймитуючи у дяка, терпів знущання, але терпів, бо жага до малярства була сильнішою за усі кривди. Там, у рідній стороні, народжувався другий талант - талант художника.
Ведучий: Поет народився у 1814 році (25 лютого) 9 березня за новим стилем у маєтку поміщика Василя Енгельгардта в селі Кирилівці Звенигородського повіту Київської губернії в родині кріпаків... І ким він тільки не був: і школярем-попихачем у дяка, і служкою у диякона; малярствував, був кімнатним "козачком" у пана, навчався живопису в іконописця Ширяєва, малював панові його жінок...
Слайд 3 "Ілюстрація до вірша " Мені тринадцятий минало"
Ведуча: Кохання також випало на його долю і не лише нерозділене. Як і кожний поет, Тарас Шевченко закохувався часто, поринаючи у світ високих почуттів безоглядно і пристрасно.
Тарасові йшов восьмий рік. Прелюдією до кохання, яке залишилося назавжди в душі поета яскравими і ніжними споминами, була дитяча приязнь і дружба до сусідської дівчинки - кучерявої Оксанки Коваленко.
Ми вкупочці колись росли,
Маленькими собі любились,
А матері на нас дивились
Та говорили, що колись
Одружимо їх...
Інсценізація на фоні мелодії до пісні "Ох, зійди, зійди, зіронько та й вечірняя"
Оксана: Чом же плачеш ти? Ох, дурненький Тарасе. Давай я сльози витру. Не сумуй, Тарасику, адже кажуть, найкраще від усіх ти читаєш, ще й, кажуть, малюєш. От виростеш і будеш малярем. Еге ж?
Тарас: Еге ж, малярем.
Оксана: І ти розмалюєш нашу хату.
Тарас: Еге ж. А всі кажуть, що я ледащо і ні на що не здатний. Ні, я не ледащо. Я буду-таки малярем.
Оксана: Авжеш, будеш! А що ти ледащо, то правда. Дивись, де твої ягнята. Ой, бідні ягняточка, що чабан у них такий - вони ж питочки хочуть! Жени їх до води!
( Оксана і Тарас вибігають)
Ведуча: Оксана була для Шевченка Лаурою - відлунням далеких років. І всіх жінок, які зустрічалися на його життєвому шляху, Тарас підсвідомо порівнював з цією дівчиною.
Ведучий: У 1830 році, коли його поміщик пан Енгельгардт, будучи у Варшаві, віддав свого "козачка" Тараса вчитися малярства до відомого тоді художника Лампі, він познайомився з молоденькою гарненькою швачкою, чарівною полькою Ядзею Гусіковською і вперше зрозумів і глибоко відчув свою людську гідність.
Голос читця за сценою: " Я вперше прийшов тоді до думки, чому й нам, нещасливим кріпакам, не бути такими ж людьми, як і інші вільні..." - так згадує про безрадісну юність поет. Шляхи їхні розійшлися - тому виною кріпацька доля юного Тараса.
Слайд 4 " Портрет І.Сошенка"
Слайд 5 " Автопортрет К. Брюллова"
Ведуча: Випадкова зустріч з художником І.М. Сошенком перевернула геть усе його життя. 22 квітня 1838 року він був викуплений із кріпацтва художниками І.М.Сошенком, В.І.Григоровичем, К.П.Брюлловим за допомогою графа Вильєгорського: Карл Брюллов написав портрет В.А.Жуковського, який був розіграний в лотерею в царській родині. Портрет оцінили в 2500 карбованців асигнаціями... За ці гроші він став вільним...
Слайди-дати (6-7): "22 квітня 1838 рік - викуп Т.Г.Шевченка"; "1840 рік - акварельні портрети, зроблені Шевченком"
Ведучий: Шевченко вступає до Петербурзької Академії мистецтв (навіть отримує стипендію), проживає разом зі своїм другом Іваном Сошенком на Васильєвському острові. Вже в 1840 році акварельні портрети, зроблені Шевченком, експонувалися на академічній виставці. За картини "Малюнок з натури" (1839 р.), "Хлопчик-жебрак" (1840 р.), "Циганка-ворожка" (1841 р.) Тарас Шевченко отримав три срібні медалі.У 1860 році Шевченкові присвоєно звання академіка.
Слайд 8 "Картина "Катерина" ( 1842 р.)"
Ведуча: 1842 рку було створено картину "Катерина", образом до якої стала кохана дівчина художника німкеня Маша. Вона була теж сиротою і мешкала у Сошенка, що лагодився з нею одружитися. Шевченків земляк був значно старший, і Тарасові легко пощастило переманити дівчину на свій бік. Так посварився був наш поет за дівчину з маляром Сошенком. Проте згодом вони помирились.
Щодо ілюстрації, то Шевченко одним із перших в мистецтві класицизму зобразив вагітну жінку, підвищивши образ своєї георїні до рівня певного символу, що говорив про історичну долю всього народу.
Слайд 9 "Портрет Рєпніної Варвари" ( автор Г.І.Псьол.1839 р.)
Голос читця (дівчина) за сценою: " Шевченко зайняв місце в моєму серці, я часто думала про нього, я бажала йому добра і хотіла зробити йому добро, причому при моїй запальчивості - зараз же і якнайбільше... Я хотіла, щоб він завжди був святий і променистий, щоб він сіяв істину силою свого незвичайного таланту".
Так писала про свої почуття до Тараса Шевченка княжна Варвара Рєпніна.
Ведучий: Часи перебування Шевченка в Яготині - це доволі цікавий і важливий період у житті поета. Вперше Тарас Григорович завітав до Яготина в липні 1843 року разом з О.Капністом, сином відомого письменника, де й познайомився з Варварою , яка в житті і творчості поета лишила глибокий слід. Вона була старшою від Тараса на шість років. Йому було 29, а їй 35.
Ведуча: Варварі Рєпніній судилося стати для Шевченка - хай не коханою жінкою - янголом-охоронцем: між ними встановилися теплі дружні стосунки, які збереглися на все життя. Варвара Рєпніна надовго пережила свого кумира і померла на 83-у році життя, в 1891 році.
Слайд 10 " Портрет Ганни Закревської"
Ведучий: А ось Ганна Закревська...Як вона манила і чарувала поета своєю українською вродою, гнучким станом, а очі..."чорні - аж голубі". Може, й жили б вони собі укупочці, але вона була дружиною приятеля - Платона. Не судилося...
Слайд 11 "Автопортрет.1848 р."
Слайд 12 "Шхуни поблизу форту Кос-Арал" (1848 р.)
Ведуча: 5 квітня 1847 року - ця дата поклала початок великих болісних змін у житті Шевченка - його було заарештовано за членство у таємному Кирило-Мефодіївському братстві і заслано до далекого Оренбурга.Важкі принизливі роки солдаччини, коли потрібно було "поховати самому в собі всяке людське почуття, стати бездушним", стали справжньою трагедією, яка не могла не позначитися на долі поета.
Слайд 13 " Портрет А.Ускової"
Ведучий: Навесні 1853 року Шевченко по приангишлак знайомиться з родиною коменданта Новопетровського укріплення Ускова. У того була 25-річна дружина Агафія і трирічний син Митя, а невдовзі народилася ще донька. Вдячною прихильністю відповідав Тарас на намагання коменданта якось облегшити його життя. Щиро горював разом з Усковими, коли вони втратили свого первістка, якого Шевченко полюбив усією душею. Агафію він боготворив: " Яке прекрасне і дивне створіння непорочна жінка!..."
Слайд 14 "Портрет Катрусі Піунової" (художник І.І.Журавльов.1872 р.)
Ведуча: В липні 1857 року Шевченко отримав бажану звістку, що його заслання скінчилося. В дорозі до Петербурга та Москви обставини змусили Тараса Григоровича зупинитись у Нижньому Новгороді. Очікуючи дозвіл на вїзд до столиці, а також приїзду друзів (Щепкіна, Куліша), він швидко знайомиться з оточенням, зокрема, із молодою і дуже вродливою 15-річною артисткою Катрусею Піуновою.
Ведучий: Але двомісячна новгородська історія кохання закінчилася нічим. Нарешті прийшов так довго очікуваний дозвіл їхати до Петербурга. Треба було гоїти рани, життя йшло, воно обіцяло приємні зміни - може, ще все влаштується, може, прийдуть тихі радощі і до його оселі...
Слайд 15 " Портрет М.Максимович"
Ведуча: Будучи проїздом у Москві, Шевченко навідався до старого приятеля Максимовича і охнув, побачивши його молоду дружину: "І де він...викопав таке свіже, чисте добро? І сумно, і заздрісно." Як грає на піаніно, як виводить мелодію "наших рідних задушевних пісень" - "сердечно-прекрасно"! І так гарно у них виходило співати дуетом! А що вродлива - брови, як намальовані, а очі - темна глибочінь, наче вир манливий та небезпечний... Чужа дружина - і думати про неї гріховно.
Ведучий: Що ж він не так робить, чи не серед тих долі шукає? Мабуть, треба брати собі рівню: вийшов із кріпаків - бери за себе кріпачку. І людину звільниш, і собі, може, щастя придбаєш... Та й уподобав моторну дівчину-кріпачку, що служила у родичів, Харитю Довгополенко. Звичайно, нічого не приваблювало 18-річну сільську дівчину в " старому та лисому" дядькові, навіть воля не манила: "Викупить, та й закріпостить на все життя" - а так хочеться погуляти!
Слайд 16 " Портрет Ликери Полусмак" ( Т.Шевченко.1860 р.)
Ведуча: Останнє кохання поета ( йому було 44 роки ) не принесло йому нічого світлого - лише біль та розчарування... Цей період - з липня по вересень 1860 року - був справжньою драмою одинокого серця. Знайшов свою любу він у друзів Карташевських - служила Ликера Полусмак у них покоївкою.
Голос читця за сценою: "Молода, свіжа, трохи неотесана, не дуже гарна, але по-своєму приваблива, з чудовим русявим волоссям і з тою чи то гордовитою, чи то спокійною статурою, що властива її племені".
Ведуча: Румяна та чорнобрива, 19-річна Ликера була письменною і не без талантів. Але досить красива і струнка вона, Як потім пересвідчився Шевченко, була непорядною, цинічною, грубою. Та образ ще недавно такої жаданої дівчини жив у його серці, можливо, до останнього подиху...
Читець: ... Присниться сон мені!..І ти!..
Ні, я не буду спочивати,
Бо й ти приснишся. І в малий
Райчок мій спідтиха-тиха
Підкрадешся, наробиш лиха,
Запалиш рай мій самотний.
Фон - мелодія пісні "Думи мої, думи мої"
Ведучий: Тарас Григорович Шевченко лише на день пережив свої сорок сім років. 25 лютого,"стискаючи зуби, вириваючи зубами вуса", щоб не стогнати ( водяна хвороба пішла вже в легені), поет ще приймав вітання з днем народження. А о 5-й ранку при повній свідомості помер прямо на сходах майстерні. Пишний і водночас " з відбитком простоти і щирості" похорон великого Кобзаря відбувся 28 лютого 1861 року.
Слайд 17 " Могила Т.Г.Шевченка у Каневі"
Ведуча: А в 1904 році в Каневі зявилась літня жінка - вся в чорному, культурна, освічена, вправна вишивальниця. Поводилася з гідністю. Зняла дешеве помешкання і багато часу проводила на Чернечій горі, біля могили Тараса Шевченка.
Інсценізація ( дівчина одягнена в чорну сукню, чорну хустину, сидить на сходах)
Дівчина: Ось і побачилися з тобою. Чи радий ти нашій зустрічі? Запізно я прийшла...Пробачення просити - але ти, напевне, здогадався... Чи можеш ти простити і зрозуміти, і прийняти мене тепер?..
Ведуча: Неспішні розмови з Тарасом вона вела на самоті - ні з ким не бажала ділитися своєю сумною таємницею. Про Ликеру в Каневі ходять легенди - ніби вона багатьом допомагала, а комусь навіть врятувала життя...
Слайд 18 "Автопортрети Т.Г.Шевченка"
Ведучий: Муза і Слава стали для Шевченка дружиною, примхливою, жаданою, незвичайною в своїй величі і таємничості. Така подруга не потерпить появи іншої жінки поряд з творцем - вона єдина буде панувати у його житті, і нагородою за це є безсмертя, а покаранням - відчуженість від цілого світу, а не тільки відсутність особистого щастя.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку