засідання диспут - клубу "Відкрита думка"

Засідання диспут – клубу «Відкрита думка» на тему: «Волонтерство і молодь»

Мета: формувати моральні засади особистості, сприяти вихованню доброї, чуйної, милосердної людини;  розвивати культуру мовлення, спілкування і поведінки учнів; виховувати потребу в самовдосконаленні та самовихованні.

 Хід диспуту:

Ведучий: Добрий день, шановні діти, гості! Ми раді вітати вас на відкритому засіданні диспут – клубу «Відкрита думка». Блок перший «Волонтерство і молодь». Це і є темою нашої зустрічі.

В обговоренні даного питання беруть участь дві команди. Дозвольте представити лідерів команд. Олексієнко Олександр – лідер першої команди, Холод Назар – лідер другої команди. Отже, обидві команди готові до обговорення питань, тому ми розпочинаємо.

Сьогодні ми обговорюємо актуальне питання «Волонтерство і молодь». Ця тема обговорювалась серед учнів нашого навчального закладу. Пропоную їх висловлювання з приводу даного питання. (на слайді)

• Волонтерство -  це добровільна , безкорислива допомога тим, хто її потребує.
• Волонтерство – це діяльне добро, що  проявляється у наших вчинках.
• Волонтерство – це втілення високої любові до ближнього.
• Волонтерство – це доброчинність
• Волонтерство ґрунтується на таких якостях, як милосердя, чуйність, уважність, доброзичливість.
• Тільки той  учинок є милосердним, який засвідчує повагу до людини.
• Бути милосердним можуть дозволити собі лише заможні люди.

Думку та позицію учнівської молоді ви зрозуміли, тож переходимо до обговорення питань.(на слайді)

 1.Чи потрібне волонтерство сьогодні?

    2.Кому потрібна волонтерська допомога?

            3.Як ви ставитесь до проведення волонтерських акцій в навчальному закладі?

          4.Чи повинна бути співпраця між навчальним закладом та громадськістю села?

Ведучий:Починаємо обговорення. Прошу команди висловити думки з приводу першого питання.

1.Чи потрібне волонтерство сьогодні?

1.Я вважаю, що волонтерство потрібне в наш час, бо багато людей потребують нашої уваги та підтримки. Це різні категорії населення: інваліди, пенсіонери,учасники АТО. Особливо потрібно активізувати волонтерську  роботу у зв’язку з подіями на Сході України.

2. А моя думка така: волонтерство  –  данина моді, багато людей роблять це не від душі, створюючи собі власний імідж, просто піаряться. Волонтерство потребує великих затрат вільного часуі коштів. Тому я вважаю,що волонтерами можуть бути лише заможні люди.

Ведучий: Ваша думка зрозуміла. Наступне питання.

2.Кому потрібна волонтерська допомога?

1.Волонтерська допомога потрібна людям з особливими потребами, одиноким пристарілим, пенсіонерам, а особливо воїнам АТО, які відстоюють мир і спокій України на східних кордонах. Завдяки волонтерам наші солдати постійно отримують продукти харчування, теплі речі, предмети гігієни. Тому я думаю, що в порівнянні з тим, що роблять для нас наші воїни,ризикуючи життям і здоров’ям, забезпечуючи мир і спокій громадян, волонтерська допомога – це лише маленька частка того, що ми можемо зробити для наших захисників.

2.А я схиляюсь до тієї думки, що допомогу  даним категоріям людей повинна надавати держава. Для цих категорій діють різні державні Програми, які мають забезпечувати  їх повноцінне існування.

Щодо волонтерської допомоги воїнам АТО, то в першу чергу допомогу їм має надавати держава, а вже потім, по можливості, населення. Та й допомога, яку люди  збирають для воїнів АТО  не завжди доходить до місця призначення. Адже відомі випадки зловживань з боку самих волонтерів. Тому волонтерство, на мою думку, це не лише допомога, а й засіб наживи для інших.

Ведучий:Ваша думка приймається. Рухаємося далі.

3.Як ви ставитесь до проведення волонтерських акцій в навчальному закладі?

1.У зв’язку з подіями на Сход України ,волонтерська робота в навчальному закладі значно активізувалась. Центром «Милосердя » було організовано акції «Зігрій серце солдата», «З нашого городу – до солдатського столу», «Дітям Луганщини», «Голуб миру», «Допоможи солдату АТО», «Від серця  - до серця» та ін. Я переконана в тому,що ми живемо в сільській місцевості і можемо надати посильну допомогу продуктами харчування. Допомогти і підтримати наших воїнів – захисників – наш святий обов’язок. Тим більше, що волонтерською діяльністю займаються наші земляки і я впевнена, що допомога надходить за адресою. А ще волонтерська робота підвищує імідж школи, адже ми неодноразово отримували подяки і відзнаки від обласної спілки волонтерів.

2.Волонтерство – це, звичайно, дуже добре, але це зайві витрати коштів із сімейного бюджету і продуктів харчування, які ще інколи невідомо куди і для кого ми збираємо. Я впевнений, що велика частка зібраних продуктів і грошей не доходить до воїнів АТО. Тому, я вважаю, що волонтерство – це марна трата нашого часу.

Ведучий: Ваша позиція зрозуміла. Наступне питання.

          4.Чи повинна бути співпраця між навчальним закладом та громадськістю села?

1.Неодмінно повинна бути співпраця між навчальним закладом та громадськістю села, бо ми не можемо існувати одне від одного окремо, бо ми є єдиною сільською громадою, яка, як ніколи повинна об’єднатися, діяти спільно в інтересах села і всього народу. Тим більше, що сільська рада теж тісно співпрацює з обласною спілкою волонтерів і забезпечує транспортом для збору продуктів.

2.А я вважаю, що ми можемо самі організовувати волонтерські акції  без сторонньої допомоги, тим більше, що у нас уже налагоджена співпраця з обласною спілкою волонтерів. Ми можемо діяти як окремий соціум, без втручання інших. А в органів місцевого самоврядування є свій план дій, який вони мають реалізовувати в межах села.

Ведучий: Дякую за відверті висловлювання.

А зараз розглянемо ситуації.

Ситуація перша.

В одній із шкіл оголосили волонтерську акцію зі збору продуктів харчування та теплого одягу. Речі та продукти зносили та складали на лавочці в коридорі. Щоб зробити  воїнам приємне, хтось із дітей приніс цукерки. Коли дійшла черга до упорядкування речей, виявилося, що цукерок немає.

Запитання. Які дії в цій ситуації?

1.Якщо цукерок не стало в приміщенні школи, значить винні всі. І ніхто не збідніє на 1 гривню, щоб зібратись усім разом і купити кілограм цукерок.

2.А я іншої думки. Чому ми всі повинні здавати гроші, якщо цукерки забрав хтось один?

Ведучий: Дякую за ваші думки . Можливо, ще хтось бажає висловитись? Ще раз дякую, продовжуємо.

Ситуація друга.

Під час шкільного свята  для дітей з особливими потребами, один хлопчик помилково не отримав іграшку.

Запитання.

Як можна виправити ситуацію?

1.Я думаю, що ситуацію можна легко виправити. Треба обов’язково  докупити іграшку і урочисто подарувати хлопчикові. Для дітей з особливими потребами це дуже важливо,вони хоча б раз на рік мають змогу відчути нашу увагу до них. Відчути, що вони такі ж, як і ми,звичайні діти.

2.А моя думка така. Дітьми з особливими потребами опікується держава. Тому вона має виділяти кошти на придбання подарунків для дітей з особливими потребами, а ми, діти, можемо в цей день звернутися до них з теплим словом чи подарувати посмішку.

Ведучий:Дякую за відверту розмову. А зараз до вашої уваги інсценізація.

На вузенькій кладці через річку розминутися ніяк. З одного берега по кладці йде чоловік у білій сорочці. Йде весело і співає. З протилежного берега йде чоловік у чорній сорочці. Йде, схиливши голову, - сумний, невеселий. Зустрілися на середині річки. Чоловік у чорній сорочці каже:

-Я дуже поспішаю, дай мені дорогу, повернись на берег, а потім перейди річку.

-Куди ж ти поспішаєш? – запитав чоловік у білій сорочці?

- У мене вдома велике горе. Син помер.

Я теж дуже поспішаю,- сказав чоловік у білій сорочці.

 -Куди ж ти поспішаєш?

 -У мене вдома велика радість. Син народився.

Довго стояли  на кладці чоловіки, дивилися в очі один одному.

Запитання.

Як вчинити чоловікам у цій ситуації?

Висновок ведучого:Кожна людина  повинна вміти розділити людську радість і біль. Бо як говорить народна мудрість : «Чужого горя не буває».

В нашому залі працювали незалежні експерти Бондар Марія Сергіївна, Строкань Ірина Миколаївна. Тож просимо Вас  висловитися з приводу почутого.

Висновок:Сьогодні в Україні проживає 2 мільйони одиноких людей,15 тисяч у будинках пристарілих у злиднях живе 1 мільйон 150 тисяч, багато на вулиці безпритульних, немічних. Усі вони потребують нашої уваги, теплого слова, допомоги, підтримки. Будьмо милосердними до тих, хто плаче і страждає, хто потребує нашої уваги. Не будьмо байдужими!

Дякуємо всім за увагу!