Засідання методичного об'єднання для вчителів початкових класів за темою : " Уміння вчитися - ключова компетентність молодших школярів"

    Засідання методичного об’єднання вчителів початкових класів

Тема. Уміння вчитися - ключова компетентність молодших школярів.

Мета: спонукати вчителів до самоосвітньої діяльності; узагальнювати і поглиблювати знання педагогів щодо різноманітності методів і прийомів формування компетентності вміння вчитися молодших школярів; формувати у педагогів навички колективної творчо-пошукової діяльності.

Форма проведення. Педагогічний КВК.

Хід гри

І. Настановчо-мотиваційний етап.

Мета: за допомогою притчі ввести в тему, презентувати мету та завдання методичного об`єднання, показати актуальність проблеми.

        Для того, щоб налаштуватись краще на роботу, позитивний настрій давайте проведем ось таку вправу.  (Привітання)

       Я буду говорити ,або привітання , або комплімент приблизно у такій формі : « Привіт усім у кого в цей момент хороший настрій !» ті, кого стосуються ці слова, разом відповідають: « Привіт!». А ,якщо буде сказано комплімент, то ті з учасників, які вважають, що це стосується їх,відповідають: « Дякую!».

     Отож, починаємо:

• Привіт усім,  у кого в цей момент хороший настрій!
• Чудово виглядають усі щирі й завбачливі!
• Добрий день тим, хто добрий і справедливий!
• Гарно виглядають усі ті, хто прокинувся о шостій ранку!
• Привіт усім хорошим людям присутнім в цьому колі!

Розпочну словами видатного педагога В. Сухомлинського                    «… Напруження власних зусиль, досягнутий працею успіх, радість розумової праці – ось три сходинки, піднімаючись по яких, дитина йде до міцних осмислених знань.» Дійсно,щоб досягти бажаного,потрібно докласти хоч якихось зусиль,зробити власний внесок в успіх справи.

     Безумовно, добре було б домогтися успіху у справах, не вкладаючи нічого, але практика свідчить, що це неможливо. За будь-якого ставлення до нас інших людей, ми самі маємо докласти певні зусилля. Зокрема, не можна навчити чогось людину, коли вона не готова затратити час на навчання, хоч як би був зацікавлений у результатах викладач.

Учитель має навчитися керувати діяльністю учнів у процесі навчання, а для цього він повинен уміти формувати у них потрібну мотивацію. І якщо ми не можемо цього зробити, то, як говорив В.Сухомлинський, «Усі наші задуми. усі пошуки і побудови перетворюються на порох, якщо немає в учнів бажання вчитися».

ІІ. Повідомлення теми і мети засідання методичного об’єднання.

Ведучий.

     Гордон Драйден  (новозеландський письменник)писав:

«Виживає не сильніший і не розумніший, а той, хто найкраще реагує на зміни, що відбуваються»
  - А сьогодення вимагає від сучасної людини не тільки знання, а і уміння добути інформацію, користуватися нею, бути компетентним фахівцем, пристосовуватись до змін на ринку праці, бути успішною особою.

       Традиційно освіту розглядають як засвоєння учнями певної суми знань. Умінь, навичок, зумовлених Державними стандартами та програмами з певного предмета. Але ринок праці висуває сьогодні вимоги не тільки до рівня теоретичних знань потенційного працівника, скільки до його рівня відповідальності, професійної компетентності і комунікабельності, які він може продемонструвати. Тому. Щоб бути успішною людиною у сучасному світі, недостатньо володіти певною сумою знань у певній галузі.

      Учені-дослідники, учені-новатори вважають, що у центрі уваги сучасної освіти мають бути не тільки навчальні предмети, скільки способи мислення і діяльності школяра. Тобто, необхідно навчити дитину критично мислити, розв’язувати складні проблеми шляхом аналізу обставин і відповідної інформації, зважувати і враховувати альтернативні думки, ухвалювати виважені рішення, дискутувати, спілкуватися з іншими людьми.

     Проблема формування вміння вчитися обумовлена зростанням потоку інформації, швидкою зміною та необхідністю сучасної людини оперативно опрацьовувати її.

       Хочу звернути вашу увагу на слова видатного педагога В.Сухомлинського:. Справжній учитель ніколи не ставить оцінки, якщо бачить, що дитина не вміє вчитися, не розуміє, що від неї вимагається…». Тема нашого семінару-практикуму « Уміння вчитися – ключова компетентність молодших школярів». Пригадаємо, що таке компетентність.

У новому Державному стандарті початкової загальної освіти щодо поняття компетентності та компетенції подано такі визначення: «компетентність - набута у процесі навчання інтегрована здатність особистості, яка складається із знань, досвіду, цінностей і ставлення, що можуть цілісно реалізовуватися на практиці», «компетенція - суспільно визнаний рівень знань, умінь, навичок, ставлень у певній сфері діяльності людини»

О. Пометун виділяє іншу систему компетентностей, що охоплює: ключові компетентності (міжпредметні та надпредметні компетентності) - здатність людини здійснювати складні поліфункціональні, поліпредметні, культуродоцільні види діяльності, ефективно розв’язуючи актуальні індивідуальні та соціальні проблеми; загальногалузеві компетентності - компетентності, які формуються учнем, студентом упродовж засвоєння змісту тієї чи Іншої освітньої галузі в усіх класах середньої школи і (або) під час навчання у ВНЗ і які відбиваються у розумінні «способу існування» відповідної галузі - тобто того місця, яке ця галузь займає в суспільстві, а також уміння застосовувати їх на практиці в межах культуродоцільної діяльності для розв’язування індивідуальних та соціальних проблем; предметні компетентності — складова загальногалузевих компетентностей, яка стосується конкретного предмета; ті, що їх набуває учень (студент) при вивченні певного предмета протягом конкретного навчального року або ступеня навчання [6].

ІІІ. Конкурсна програма

І конкурс «Привітання команд»

Команди обирають капітана, назву команди, виготовляють свою емблему, придумують девіз.

ІІ конкурс «Розумова розминка». Вікторина «Ерудит»

Запитання 1-й  команді

1.  Зошит установленої форми для щоденного запису домашніх завдань.(Щоденник)
2. Книги, які в Україні видають найбільшим накладом.(Підручники)
3. Сукупність систематизованих знань, умінь і навичок. (Освіта)
4. День захисту дітей.(1 червня)
5. Легендарний директор Павлиської  школи. (В.Сухомлинський)
6. Наука про порушення розвитку мовлення.(Логопедія)
7. Одна з основних видів діяльності дітей, особливо молодшого віку.(Гра.)
8. Закінчіть вислів славетного педагога.

В.Сухомлинський: «Дитяча довіра до вчителя – це крапля чистої води на квітці троянди, потрібно так зірвати цю квітку…( щоб не струсити цю краплю)».   

Запитання 2-й команді

1. Процес підготовки молодшого покоління до життя в суспільстві.(Виховання)
2. Основне навчальне приміщення в школі.(Клас.)
3. Засновник класно-урочної системи навчання.(Я. Коменський)
4. Що в перекладі з французької означає «педант»?(Учитель)
5. Розбирання й оцінювання навчального заняття.(Аналіз уроку)
6. Вид усного викладу вчителем навчального матеріалу.(Пояснення)
7. Фіксація, збереження і відтворення людиною того, що було в її досвіді.(Пам'ять )
8. Закінчіть вислів славетного педагога.

К. Ушинський: «На жаль,дітей здебільшого карають за те, за що слід було б карати… (їхніх батьків та вихователів)». 

ІІІ конкурс «Міні-конференція. Формування компетентності вміння вчитися»

Беруть участь ведучий , по одному науковцеві від кожної команди, учителі-практики.

Ведучий. Яка сутність і складова (структура)вміння самостійно вчитися?

Науковець. О.Я.Савченко вважає, що «вміє вчитися той учень, який:

• сам визначає мету діяльності або приймає поставлену вчителем;
• проявляє зацікавленість у навчанні, докладає вольових зусиль;
• організовує свою працю для досягнення результату;
• відбирає або знаходить потрібні знання,способи для розв’язання задачі;
• виконує у певній послідовності сенсорні, розумові або практичні дії, прийоми, операції; 
• усвідомлює свою діяльність і прагне її вдосконалити;
• має вміння й навички самоконтролю та самооцінки» 

Складники вміння вчитися

 Мотиваційний – ставлення і прагнення до навчання.

Змістовий – відомі та нові знання, цінності, уміння, навички.

Діяльнісний – способи організації виконання навчальної діяльності на різних рівнях складності.

Контрольно-оцінювальний – самоперевірка, самоконтроль досягнень, самооцінювання.

Рефлексивно-корекційний – самоусвідомлення своїх пізнавальних можливостей і прагнення їх удосконалення.

Ведучий. Які загальнонавчальні вміння і навички спрямовані на формування вміння вчитися?

Науковець. Це вміння організовувати своє робоче місце, орієнтуватися у часі й берегти його, планувати свої дії і доводити роботу до завершення. Необхідне вміння зосереджено слухати, запитувати, послідовно міркувати, доводити, установлювати причинно-наслідкові зв’язки.

Ведучий. Якими прийомами ви формуєте навички самоконтролю?

Практики:

• Опора на пам'ятку, алгоритмічний припис.
• Поопераційне пояснення способу дії, зіставлення зі зразком.
• Взаємоконтроль.
• Диференційований підхід вчителя до виправлення помилок.
• Матеріалізація навчальних дій під час контролю (підкреслення,підставлення).

Ведучий. Як різноманітні зорові схеми та використання алгоритмів сприяють формуванню вміння самостійно вчитися?

Практики. Не можна виховувати самостійність у навчанні, не підтримуючи в учня віри в свої сили. Тому до кожного нового завдання дитину слід готувати, заохочувати її до самостійності. Учитель спочатку показує на прикладі, як виконувати певні дії. Потім учні вправляються під його керівництвом і, нарешті, цілком самостійно виконують аналогічні й нові завдання, де правила потрібно застосовувати у змінених умовах.

       Для усвідомлення школярами послідовності виконання загально пізнавальних умінь корисно застосовувати схеми-опори, пам’ятки , що допомагають їм планувати свою навчальну роботу, запитувати, відповідати, аналізувати, порівнювати, виділяти головні ознаки, узагальнювати, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки ,доводити.

       Використання зорових опор для учнів з різним рівнем підготовки має різний смисл. Повільна дитина пришвидшує темп роботи, дивлячись на опору, для слабенької – це підказка, для лінивої – об’єктивна потреба пройти весь ланцюжок міркування.

Ведучий. Усім відомо, що діти початкових класів люблять учитися, але часто забувають: діти люблять учитися добре! І тому головне завдання вчителя – створити умови, що забезпечать дитині успіх у навчанні, відчуття радості від того, що «я знаю», «я вмію».

       Учителеві потрібно організовувати навчальну діяльність таким чином, щоб кожен (обов’язково кожен) відчув силу успіху, що надихає. Адже саме невдачі у навчанні призводять до того, що учень починає зневірюватися в собі, в свої можливості.

Ведучий. На яких педагогічних ідеях заснована технологія «Створення ситуації успіху»?

Науковець. Педагогічна технологія «Створення ситуації успіху» заснована на працях А.С.Макаренка, В.С.Сухомлинського та інших видатних педагогів. Наприклад, у своїй педагогічній діяльності А.С.Макаренко розробляв ідею «завтрашньої радості», а В.О.Сухомлинський розвинув її у створеній ним «Школі радощів». Результати діяльності цих педагогів підводять нас до усвідомлення можливостей упровадження в навчально-виховний процес сучасної школи такої педагогічної технології, що була б націлена саме на те, як викликати у дітей почуття радощів, забезпечити успіх у навчанні.

    Якщо ми не бажаємо «зламати» дитину у період формування її особистості, маємо на меті допомогти в розвитку, оберігаючи природну індивідуальність, то у жодному разі не можна позбавляти дитину очікування «завтрашньої радості», віри у свої можливості, сподівань на позитивні перспективи в майбутньому.

    Педагогічна технологія «Створення ситуації успіху» заснована на особистісно-орієнтованому підході до процесу навчання та виховання.

 Ведучий. У які групи умовно об’єднують учнів при використанні цієї технології?

Науковець. У цій педагогічній технології всіх учнів умовно об’єднуємо в групи.

«Надійні» – це школярі, які мають добрі здібності, працюють самостійно, сумлінно ставляться до своїх обов’язків, самостійні, упевненні в собі. У класі такі діти почуваються спокійно, упевнено, захищено. Основа їх надійності – у постійному відчутті радості, що відбулася як результат усвідомлення ними своєї значущості в шкільному житті. Та хоча радість їх у чомусь буденна, проте постійна та глибока. Такі учні користуються авторитетом у класі та серед учителів. У роботі з ними потрібно застосовувати спеціальну методику.

«Упевнені в собі» – здібності таких учнів можуть бути і вищими ніж у «надійних» однак система їх роботи не настільки підлагоджена. Періоди успіху, злету змінюються розслабленням, спадом. Діти дуже емоційно реагують і на досягнення ,і на невдачі. У класі викликають симпатію, однак вадами таких учнів, крім можливих збоїв у роботі, є швидке звикання до успіху, переростання впевненості в самовпевненість.

«Невпевнені» – це загалом успішні школярі, пізнавальні інтереси яких пов’язані, зазвичай, з навчанням. Вони більш-менш відповідально ставляться до справи. Головна їх розпізнавальна риса – невпевненість у своїх силах. Причини цього можуть бути різні: занижена самооцінка, нестійкий настрій складна психологічна атмосфера в сім’ї,епізодичні невдачі тощо. Найбільш хворобливо такі діти реагують на несправедливість вчителів, на необ’єктивність оцінювання. Вибір прийомів роботи вчителя з учнем цієї категорії залежить і від особистості учня, і від рівня взаємин з учителем, і від конкретної ситуації.

Категорія учнів «Зневірені» – це переважно діти, які мають непогану підготовку, здібності. Однак, після відчутної колись радості сподівань, що здійснились, з різних причин втратили її. Причини відчаю можуть бути різноманітні. Серія невдач, безтактність педагога, ситуація у родині, в якій спочатку в якій спочатку дитина займала місце загального улюбленця, а потім потрапила в ситуацію «Попелюшки».

Категорія учнів «Майже втрачені» – це діти зі значними прогалинами у знаннях , мають здібності різного рівня, але найчастіше середнього або низького. Вони зневірилися в успіху, відкрито заявляють про своє небажання вчитися. У класі такі діти або стають зневаженими серед однолітків, дедалі більше замикаються в собі, або намагаються привернути до себе увагу грубістю, неадекватною поведінкою.

Ведучий. Які прийоми створення успіху найбільш ефективні у практичній діяльності вчителя?

Науковець. Прийом «Невтручання» – максимальне надання самостійності у розв’язанні проблеми.

«Холодний душ» – учителеві не слід поспішати з поліпшенням оцінок, він не тільки не «поливає бальзамом» зачеплене самолюбство, але трохи « підсипає солі».(за А.С. Макаренко)

«Анонсування» – спершу потрібно обговорити з учнем, що йму потрібно буде зробити, провести мовби репетицію майбутньої події. «Невпевненим» така попередня підготовка створить психологічну настанову на можливий успіх, дасть упевненість у своїх власних силах.

«Гидке каченя» – прийом для «зневірених» учнів. Важливо вчасно побачити їхні позитивні якості, створити всі можливі умови для тих, кому так необхідно, щоб хтось повірив у них, допоміг удосконалитися.

Сенс прийму «Емоційне прогладжування» полягає в тому щоб усилити в дитину віру в себе, похвалити з будь-що, навіть незначне; усмішкою, поглядом дати зрозуміти учневі, що серце, душа вчителя розкриті для нього.

«Емоційне блокування» — це обмеження розгортання образи, розчарування, зневіреності. Потрібно допомогти учневі пересилити свою невдачу, знайти її причину, переорієнтувати його з песимістичної оцінки подій на оптимістичну.

«Стабілізація»  – створення умов для того, щоб загальна позитивна реакція класу на діяльність учня не стала одноразовою, а, за можливості, часто повторювалася.

«Даю шанс» – спеціально підготовлення педагогом ситуація за якої дитина дістає можливість неочікувану для самої себе розкрити власні можливості, здібності.

Прийом «Сповідь» – щире звернення до найкращих дитячих почуттів, розкриття перед учнем стану своєї душі. Однак цей прийом може дати очікуваний ефект лише в разі правильного прогнозування вчителем відповідної реакції учня.

Прийом « Стеж за нами» використовують для дітей з інтелектуальною занехаяністю з лінощами думки. Сенс його полягає в тому, щоб дати можливість учневі відчути радість визнання в собі інтелектуальних сил.

Прийом « Обмін ролями» дає учням можливість проявити себе, наприклад, у ролі вчителя, показує дітям, що вони здатні робити значно більше, ніж від них очікують.

«Створення ситуації змагань» – завдання педагога – виявлення гідного «суперника» й утримання ситуації інтелектуально творчого змагання під педагогічним контролем.

«Допомога друга» – це вчасна допомога як з боку викладача, так і з боку учнів, що підтримує прагнення дитини стати на ноги, уселяє в неї впевненість у власні сили, у спроможність здолати труднощі.

Сутність прийому «Еврика» є прагнення вчителя активізувати учнів нехай на маленьке, але власне відкриття відомих фактів, що спонукає їх мислити, відкривати для себе нове, розкривати красу процесу пізнання.

Прийом «Навмисна помилка» активізує увагу учнів. Його рекомендують використовувати під час перевірки знань.

Ведучий. Яким має бути сучасний урок, щоб «Учитись було легко»?

Практики. Урок має бути цікавим, з необхідним дидактичним матеріалом.

• Викладення матеріалу доступне;
• Пошук істини ;
• Розвиток здібностей;
• Використання інтерактивних технологій;
• Розвиток зв’язного мовлення.

За можливості використовувати нестандартні уроки: урок-подорож, урок-конкурс, урок-вікторина, брейн-ринг, пошук, урок-казка, підсумкові уроки, «Найрозумніший».

Ведучий. Які висловлювання для створення ситуації успіху в учнів ви використовуєте у практичній діяльності?

Практики. Технологія створення «Ситуації успіху» у висловлюваннях педагога.

• Це дуже важливо і у тебе неодмінно вийде…
• Саме ти і міг би зробити таку справу…
• Починай же! Ти це добре зробиш!...
• Ось ця деталь вийшла дуже гарно…

Необхідно звертати увагу й на такий цікавий елемент властивості мозку, як «остання вербальна конструкція». Тому слова, вимовлені останніми, відразу набувають образного втілення, яке стає для мозку спонуканням до дії.

У розмові з дітьми ми завжди повинні після завершення спілкування акцентувати увагу на тому, що бажаємо бачити, а не на тому, від чого ми їх застерігаємо.

Ведучий. Значна роль у створенні стабільної ситуації успіху у навчанні належить дидактичній грі. В.Сухомлинський  порівнював гру з іскоркою, що запалює вогник допитливості і любові до знань. І це справді так, оскільки гра має надзвичайно багато навчальних і виховних можливостей.

Гра активізує і урізноманітнює навчальний процес, позбавляє напруженості дітей на уроці. Педагог писав: «…у грі розкривається перед дітьми світ, творчі можливості особистості. Без гри немає і не може бути повноцінного дитячого розвитку. Гра­ – це величезне світле вікно. Через яке в духовний світ дитини вливається життєдайний потік уявлень, понять про навколишній світ.»

IV конкурс «Ігровий аукціон»

Команди по черзі презентують (по одній) цікаві дидактичні  ігри для використання їх на уроках української мови(навчання грамоти). Кожна гра – 1 бал. Перемагає команда, яка останньою назве  дидактичну гру.

V конкурс  «Ігрове конструювання» (тема «Організація роботи з батьками. Як знайти спільну мову з четвертокласниками?»)

1.Чому дитина не хоче вчитися?

2. Як правильно зробити зауваження?

Ведучий . Я пропоную провести експеримент (на парті заздалегідь приготовлені таблиці, де написані типові вирази, що використовують батьки, коли хочуть зробити зауваження).  Спробуємо зробити ці зауваження конструктивно, не ображаючи дитину ( за зразком).

Приклади зауважень.

- Любіть не школу, а дітей, які приходять до школи; любіть не книжки про дійсність, а саму дійсність; не життя звужуйте до учіння, а учіння розширюйте до життя! А найголовніше: любіть життя і якомога більше живіть живим життям. У нашій ідеальній школі вчитель не нудьгуватиме й не нудитиметься, бо в ній він сам житиме.