Місцевоанестезуючі засоби. Місцевоанестезуючі – це засоби, які на обмеженій ділянці тіла припиняють сприйняття больових відчуттів або блокують передавання збудження. Вони викликають тимчасову втрату всіх видів чутливості, завдяки чому можна виконувати нескладні операції без загального наркозу.
Новокаїн (прокаін, анестокаін) – Nоvосаіnum. Властивості: білий кристалічний порошок без запаху, гіркого смаку, легко розчиняється у воді (1:1), спирті, руйнується у лужному середовищі. Зберігають за списком Б, захищаючи від світла. Дія: місцева, паралізує закінчення чутливих нервів, нервові стовбури та викликає анестезію. Дія нетривала – 30–50 хв. Властива спазмолітична та протигістамінна дія. Швидко руйнується у крові і печінці, продукти розпаду виділяються з сечею
Ксикаїн (лідокаїн, ксилокаїн) – Хусаіnum. Властивості: білий або жовтуватий кристалічний порошок, добре розчиняється у воді, розчинний у спирті, гігроскопічний та термостабільний. Зберігання: за списком Б у сухому місці. Дія: місцевоанестезуюча, сильніша і триваліша за дію новокаїну, але токсичніший за нього. Проникає через слизові оболонки.
Артикаїну гідрохлорид (ультракаїн) – Articaini hydrochloridum. Властивості: випускають готовий розчин для ін’єкцій в ампулах або спеціальних патронах (карпулах) з різним вмістом артикаїну і додаванням адреналіну. Зберігання: захищаючи від світла. Дія: активний і тривалодіючий засіб. Місцевоанестезуюча дія триває 3–10 годин і більше.
Пом’якшувальні засоби. Механізм дії: при нанесенні на шкіру, рани та слизові оболонки вони вкривають тканини тонким шаром, усувають подразнення чутливих рецепторів, роблять шкіру м’якою і еластичною. Діють протизапально, запобігають висиханню шкіри та утворенню на ній тріщин. Застосовують пом’якшувальні засоби для захисту покривних тканин, виразок, ран від дії зовнішніх подразників, що зменшує біль і прискорює перебіг відновних процесів.
Жир свинячий очищений – Adeps suillus depuratus. Властивості: біла однорідна маса з специфічним запахом і смаком, у воді не розчиняється, добре змішується з жирними оліями. Зберігають у щільно закритій тарі, у темному прохолодному місці. Дія: пом’якшувальна, добре всмоктується шкірою та сприяє проникненню лікарських речовин у тканини.
Гліцерин – Glycerinum. Властивості: безколірна, прозора, сиропоподібна речовина без запаху, солодкуватого смаку, гігроскопічна, змішується з водою і спиртом, не змішується з жирними оліями. Зберігають у щільно закритих банках. Дія: при нанесенні на шкіру спочатку подразнює рецептори, а потім розм’якшує епідерміс
Адсорбуючі речовини використовуються для підсушування мокнучих ран, виразок та екзем. Призначають їх також всередину при отруєнні та здутті. Оскільки адсорбція є зворотним процесом, при отруєнні після застосування адсорбентів потрібно призначати проносні речовини для видалення отрут з організму.
В’яжучі засоби. В’яжучі засоби реагують з білками тканин, викликають їх коагуляцію і утворення альбумінатів. При нанесенні їх настоїв або відварів на поверхню слизових оболонок або пошкоджену шкіру утворюється захисна плівка альбумінату, яка запобігає механічним, хімічним та термічним подразненням тканин.
Танін (галодубильна кислота) – Таnninum. Властивості: світло-жовтий або бурувато-жовтий аморфний порошок, легко розчиняється у воді та спирті. Зберігання: у сухому місці. Дія: при нанесенні розчинів на слизові оболонки або рани діє протизапально та кровоспинно. При отруєнні солями важких металів і алкалоїдами призначають розчин таніну як протиотруту з деякими алкалоїдами
Танальбін – Tannalbinum. Властивості: продукт взаємодії дубильних речовин листя скумпії та сумаху з білком (казеїном). Темно-бурий аморфний порошок, не розчиняється у воді. Зберігають у сухому темному місці. Дія: у кишечнику поступово розкладається з утворенням таніну, який діє в’яжуче та протизапально.
Кореневище і корінь родовика – Rhizomа et radix Sanguisorae. Дія: при введенні всередину виявляє в’яжучу, протизапальну, кровоспинну і антисептичну дії. Застосування: зовнішньо застосовують при опіках, для промивання слизових оболонок та шкіри; всередину при захворюваннях шлунка та кишок неінфекційної природи.
Неорганічні в’яжучіНеорганічні в’яжучі засоби – сполуки важких металів, які утворюють з білками тканин та мікробних клітин альбумінати і виявляють в’яжучу, подразнювальну, припікаючу та протимікробну дії. За щільністю альбумінату важкі метали можна розмістити у такому порядку: Аl, Рb, Ві, Fе, Сu, Zn, Аg, Нg.
Вісмуту нітрат основний (субнітрат вісмуту, вісмут азотнокислий основний) – Bismuthі subnitras. Властивості: суміш 3 сполук вісмуту. Білий аморфний або дрібнокристалічний порошок, не розчиняється у воді і спирті; добре розчиняється у соляній кислоті. Зберігають у добре закритому посуді у темному місці. Дія: виявляє в’яжучу, протизапальну та кровоспинну
Дерматол (галлат вісмуту основний) – Dеrmatolum. Властивості: лимонно-жовтий порошок, без запаху і смаку, практично не розчиняється у воді та спирті. Містить 52–56,5 % оксиду вісмуту. Зберігають у добре закритому посуді без доступу світла. Дія: зовнішньо в’яжуча і антисептична, прискорює ріст грануляцій та сприяє загоєнню ран
Місцева дія: подразнювальні речовини після їх нанесення поліпшують кровопостачання та живлення тканин. Рефлекторна дія: подразнення рецепторів, які знаходяться у слизових оболонках та шкірі, рефлекторно змінює роботу внутрішніх органів та нервових центрів. Резорбтивна дія: під впливом подразнювальних речовин в шкірі утворюються продукти розкладу білка, імунні тіла, гістамін та інші речовини. Відволікаюча дія: у місці втирання подразнювальних засобів створюється вогнище штучного збудження. Показання для застосування: хронічні запальні процеси шкіри, м’язів, суглобів та сухожиль. Протипоказання до застосування: хронічні процеси (туберкульоз та пухлини), які небезпечні загостренням.
Розчин аміаку (нашатирний спирт) – Solutio Ammonii caustici. Властивості: прозора, безбарвна рідина з гострим запахом аміаку. Змішується з водою і спиртом. Зберігають у прохолодному місці. Дія: місцево у великих концентраціях діє сильно подразнювально та припікаюче, виявляє антисептичні та відхаркувальні властивості.
Олія терпентинова очищена (скипидар) – Oleum Terebinthinae rectificatum. Властивості: Безбарвна, прозора рідина з специфічним запахом та пекучим смаком. Не розчиняється у воді, розчиняється у спирті (1:7). Зберігання: у щільно закритій тарі у прохолодному темному місці. Дія: подразнювальна, болезаспокійлива та кровоспинна, відхаркувально, антигельмінтну, протибродильну та румінаторну.
Листя м’яти перцевої – Folium Menthaе piperitaе LДія: є антисептичні, знеболювальні та подразнювальні, слабку заспокійливу та гіпотензивну. Застосування: при нервовому збудженні, спазмах судин головного мозку, стенокардії, прискореному серцебитті, порушенні серцевого кровообігу, метеоризмі, захворюванні печінки і жовчного міхура, підвищеній кислотності шлункового соку, запорі, проносі, нудоті, блювоті, спазмі гладеньких м’язів травного каналу, запаленні слизової оболонки рота, носа, горла, трахеї та артритах.
Плоди ялівцю (шишкоягоди) – Fructus Juniperi. Властивості: плоди містять до 2% ефірної олії, кислоти, флавоноїди, смоли, цукри та дубильні речовини. Дія: сечогінна та відхаркувальна, бактерицидну, протизапальну та болезаспокійливу. Застосування: для збудження апетиту, при запальних процесах органів дихання, циститах, піелітах та сечокам’яній хворобі.
Залежно від місця дії проносні засоби поділяють на 3 групи: засоби, які діють на тонкий і товстий відділи кишок (сольові проносні); засоби, що діють на тонкі кишки (рослинні та мінеральні олії); засоби, які діють на товсті кишки (рослинні препарати, що містять антраглікозиди та синтетичні засоби (фенолфталеїн).
Натрію сульфат – Natrii sulfas (глауберова сіль, сірчанокислий натрій). Властивості: безбарвні, прозорі кристали, гіркого смаку, легко розчиняються у воді (1:3). Застосування: як проносний засіб при згодовуванні недоброякісних кормів, перегодовуванні, гіпотоніях і атоніях передшлунків у жуйних, при отруєннях, особливо солями важких металів і органічними пестицидами, та після дегельмінтизації.
Сіль карловарська штучна – Sal carolinum factitium. Властивості: білий порошок, добре розчиняється у воді (1:10). Зберігають у добре закритих банках у сухому місці. Дія: стимулює секрецію і моторику шлунка, кишок, підшлункової залози, посилює апетит, поліпшує травлення, діє жовчогінно та відхаркувально.
Магнію сульфат – Magnesii sulfas (гірка, англійська сіль)Властивості: безбарвні кристали гіркого смаку, розчинні у воді 1:1. Зберігають: при температурі 15 – 25°С у щільно закритій тарі. Дія: у малих дозах жовчогінно, у великих дозах проносний. А також седативний, спазмолітичний, протисудомний та наркотичний ефекти.
Олія рицинова (касторова) – Oleum Ricini. Властивості: в’язка, прозора, безбарвна або жовтувата рідина з своєрідним запахом, неприємним смаком, нерозчинна у воді. Зберігають: у сухому прохолодному захищеному від світла місці. Дія: подразнюють рецептори та рефлекторно стимулюють перистальтику кишок, пом’якшувально.
Гіркоти. Це засоби рослинного походження, що містять гіркі речовини і використовуються для посилення апетиту та стимуляції процесів травлення. Гіркоти поділяють на чисті (Аmаrа рurа) ароматичні (Аmаrа аrоmаtіса). Застосовують всередину у вигляді настоїв, відварів, настойок та зборів.
Трава золототисячника – Herba Centaurii. Дія: відновлює апетит, стимулює секрецію залоз травного тракту, підвищує жовчовиділення, посилює перистальтику кишок і скорочення м’язів матки, виявляє протизапальну, болезаспокійливу, слабку проносну та глистогінну дії. Застосування: відсутність апетиту, знижена секреція шлункового соку, метеоризм, запор та атонія кишечника.
Кореневище лепехи (аїр, татарське зілля) – Rhizoma Calami. Дія: протизапальну, антисептичну, анальгетичну, загально зміцнювальну, заспокійливу, відхаркувальну, глистогінну та протипроносну. Застосування: для збудження апетиту і поліпшення травлення при диспепсіях, атонії шлунка і кишок у вигляді збору та відвару.