Засвіти свічу на вікні. Хай промінням сягне до зорі

Мета: Ознайомити учнів із жахливими роками голодомору в Україні; викликати співчуття до долі людей, які жили в ті тяжкі часи. Виховувати прагнення зберігати в пам’яті історію рідного народу.

Обладнання:  презентація, хліб, свічки, колоски,мапа України, незабудки

Вчитель.

Чи знаєте ви, як пахне життя? Давайте на хвильку відчуємо цей запах… Заплющіть очі! (Проношу поміж рядами хлібину.) Що ви відчули?

Так це пахне хліб…. Як тепло пахне хліб! 

Є тільки одне слово рівноцінне слову “хліб”. Це слово – життя.  Що може бути цінніше хліба? І ніякий шмат золота не переважить крихту хліба!

Учень 1:

Хліб усьому голова.

Так в народі кажуть.

Хліб – мир, любов, життя,

Хліб – це наша радість.

Мама зранку подає

Молочка поживного

І смачний окраєць хліба.

Теплого пшеничного.

Хліб – багатство найцінніше,

Гість жаданий в хаті

З тих часів, коли навчились

Його виробляти.

Учень 2:

Йшли роки, мінялись люди,

Цінності губились.

Тільки хліб — незгубна цінність,

В ньому наша сила.

Хліб — усьому голова.

Хліб — як сонце, кажуть,

Хліб – це спокій, мир, життя.

Хліб – це справжня радість.

Вчитель: А був на нашій землі, у рідній Україні рік, коли хліб людям тільки снився. Лише в мареннях приходив. Рік, коли такі хлопчики й дівчатка, як оце ви, не бачили хліба у вічі. Мова  сьогодні йтиме про рік 1933… 

Рік пам’ятний. Рік незабутній. Рік страшний. Найчорніший рік в історії України: ГОЛОДОМОР

 Люди пухли від голоду, вимирали цілі села.  Наступила голодна зима. Хліба не стало вже до Нового року. Голодуючі сім’ї їли кукурудзяні качани, стебла, просяне лушпиння, стручки акації, сушену солому, трави, гнилі кавуни і буряки, а також м’ясо домашніх тварин і дохлих коней. А тисячі пудів хліба пріли, гнили на сусідніх з голодуючими селами залізничних станціях та елеваторах під пильною охороною міліції та чекали відправки до інших країн в якості гуманітарної допомоги. 

 Нестерпне горе, біль і розпука матерів, які у відчаї страчували своїх дітей. Так, за спогадами очевидців, жінка помила дітей, натопила маковинням, закрила лядку, «і до ранку всі діти померли».

Навесні 1933-го від голоду вмирали 17 людей щохвилини, 1000 – щогодини, майже 25 тисяч – щодня.

 Учениця. Пекельні цифри і слова

                                    У серце б’ють, неначе молот.

Немов прокляття ожива

Рік 32-й 33-й.Голод.Голод.

Сімнадцять місяців страшних

Тінь смерті шастала по стінах.

До десяти мільйонів (Боже мій)

  Не долічилась Україна.

Вчитель.

Скрізь, як говорив Т.Шевченко, „село неначе погоріло, неначе люди подуріли”. Від голоду помирали і дорослі, і малі діти, промовляючи своє останнє слово в житті – “хліб”. Матері божеволіли, бо не могли порятувати своїх дітей від голодної смерті. Шматок хліба коштував стільки ж, як і саме життя. І зараз кожен, хто пережив цей страшний голод, ніколи, до кінця своїх днів, не кине і крихти хліба на землю, бо перед ними завжди будуть очі тих, хто помер від голоду у ті страшні часи.

Хвилина памяті (запалимо свічку).

Давайте сьогодні згадаємо усіх тих, хто страждав і помер під час великого Голодомору. В ці дні по всій Україні люди запалять свічки, щоб пом’янути тих, кого забрали сталінські катівні та голодна смерть. Хай же пам’ять про всіх невинно убієнних згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.

Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню – частинки вічного. А світло цих свічок хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас. Вони повинні жити в нашій пам’яті. 

Учениця

Засвіти свічу на вікні.
Хай промінням сягне до зорі,
Хай освітить весь світ співчуттям.
Це збагни ти собі і затям.

Учениця

Засвічу у серці свічу.
І думками туди я мчу,
Де мільйони моїх братів
В смерть летіли по волі катів

Учениця

Запалімо мільйони свічок!
Душі тих малих діточок
З болем з неба за нами зорять.
І німіють. Мовчать.

Учениця

Засвіти свічу, засвіти!
Хай здригнуться від правди світи.
Хай дізнається вся Земля:
Панахиду Вкраїна справля…

Вчитель: Горить свічка пам’яті… Підведімося, схилімо голови й пом’янімо тих, кого забрав з життя голод.  

Діти, у вас на столика ще лежать квіти хто знає що це за квіти? Так незабудки. Сама назва говорить про них. Не забудь, пам’ятай. Напишіть на квіточці слова пов’язані з голодомором і прикріпіть на мапу України. Україна навіки закарбувала ці роки в своїй пам’яті.

 Будемо з вами жити надією і робити в своєму житті все для того, щоб страшні сторінки історії і справді ніколи не повторились. А український народ, щоб жив, багатів, процвітав і славився по всьому світу своїм розумом, своєю красою, щедрістю, добротою, силою.

Виховна година

«Засвіти свічу, засвіти!»

Вчитель початкових класів

Сакало т. л.