Збережемо первоцвіти

Про матеріал
Познайомити дітей з першими весняними квітами лісу, дати знання про первоцвіти занесені до Червоної книги України. Розширити знання про охорону цих рослин.
Перегляд файлу

ЗБЕРЕЖЕМО ПЕРВОЦВІТИ

Екологічний ранок

 

Мета. Познайомити дітей з першими весняними квітами лісу, дати знання про первоцвіти занесені до Червоної кни­ги, розширювати знання про охорону цих рослин.

Розширити і уточнити уявлення дітей про кра­су навколишнього світу. Познайомити з на­родними легендами, що пов’язані з пер­воцвітами. Виховувати любов до приро­ди, викликати прагнення бережливого ставлення до неї, розвивати навички культурної поведінки.

Обладнання. Декорації повинні імітува­ти ліс. Квіти виготовлені з паперу та пластику. Діти - «квіточки» одягнені відповідно до кольору квітки.

Методичні рекомендації. Напередодні екологічного ранку проводиться:

  1. Конкурс малюнків

«Синю квіточку весняну

Я не буду рвати.

Фарби, олівці дістану

Й буду малювати».

  1.      Діти виготовляють штучні квіти, якими прикраша­ють сцену.
  2. Екскурсія в ліс.

Хід заходу

Милувальниця – Оберігальниця.

Весна творити чудо надихає,

Про дні весни поет вірші складає,

Художники картини намалюють

Про те, як ластівки у небесах танцюють.

Прислухайся: берізки шепчуться з тобою,

             І побіжить весняною водою колись

замерзла річка,

А на ній розквітне квітка щастя і надій.

(Чується гомін дітей, вони виходять на галявину).

Андрійко-Незнайко. Погляньте, як тут гарно? А скільки чарівних квітів, як вони звуться?

Милувальниця - Оберігальниця.

Це первоцвіти.

Дивні дуже квіти,

Що розквітають ранньою весною.

Коли ще сніг лежить по всьому лісі,

А диво-квіти рвуться з темноти,

Що це за квіти? Хочете спитати їх колір квітки, листя та стебла?

Я розповім.

Та перш хочу сказати,

Що потребують всі вони тепла.

Тепла та сонця — бо воно їх гріє

І пестить першими проміннями весни.

Тепла людського...

 

Андрійко-Незнайко. Вибачте, ви хто?

 

Милувальниця - Оберігальниця.

Я — Милуваль­ниця - Оберігальниця, охороняю спокій в лісі, в полі, на луках. Оберігаю кожну рослинку, кожну травинку, дітей та дорослих цього навчаю. Допомагаю їм милуватися красою рідної природи.

Я запрошую вас до своєї чарівної країни, в ній навкруги розквітають квіти, відбуваються дива, мої квіточки поз­найомлять вас зі своїм походженням, легенда­ми. У моїй казковій країні квіточ­ки з’являються не одночасно, а одна за одною. Діти, я хочу нагадати вам, що ступати треба обережно, щоб не зав­дати шкоди квітам і вони відчують, які ви чуйні та добрі.

 

Андрійко-Незнайко (підбігає до Підсніжника (хлоп­чик в білому одязі, на голові зелена шапочка, до якої прикріплені білі квіти у вигляді підсніжників) здивовано викрикує). Погляньте, погляньте, квітка снігова!

 

Милувальниця - Оберігальниця. Правильно, Андрійко, це квітка, але не снігова. Це перша весняна квітка — підсніжник. Квітнучи серед снігів, вона сама схожа на сніжинку. Коли вона з’являється, можна впевнено сказати: «Зима минула!». Це дуже смілива квітка, ще не зійде сніг, а вже крізь льодову шкірочку впевнено й нас­тирливо пробивається до сонця тендітна й горда голівка підсніжника.

 

Андрійко-Незнайко. Я візьму цю чарівну квітку до ко­шика!

 

Милувальниця - Оберігальниця. Ні, Андрійко, це рідкісна трав’яниста багаторічна рослина, росте у вологих місцях, у низовинах і дібровах. Колись цих квітів було дуже бага­то, але, як не прикро, їх стали масово зривати на продаж.

 

Дівчинка.

Підсніжника духмяний цвіт Весною рідко веселить,

Його пучками для краси Зривали жадібно з землі.

 

Милувальниця - Оберігальниця. Діти, прислухайтеся... Чуєте дзвін. (Підсніжник дзвонить дзвоником). Ця квіточ­ка хоче нам щось сказати, прислухаємося до неї.

 

Підсніжник.

Із-під снігу я пробився

І на сонце подивився,

Подивився й зажурився:

Всіх братів моїх зірвали

І стебельця потоптали,

Відвезли на продаж в місто,

Щоб в букеті ми два дні

Простояли на столі.

Не купуйте ви нас, люди,

Не губіть красу ви всюди!

 

Андрійко-Незнайко.

Я зрозумів.

Й підсніжника зривати я не буду,

Бо він же квітка ранньої весни,

Та поясніть мені ви, друзі,

Чому так біло квітне він в снігу?

 

Дівчатка. Тому що, як говориться в одній з легенд, бо­гиня Флора, даруючи квітам костюми для карнавалу, підсніжникові подарувала білосніжний костюм. Сніг теж захотів взяти участь в карнавалі, та костюма в нього не було. Він почав просити костюм у квітів, та ніхто на йо­го прохання не відгукнувся, всі боялися холоду. Тільки підсніжник поділився з ним. Закружляли в хороводі квітів підсніжник разом зі сніжком і так подружилися, що не розлучаються до цього дня.

1-ша дівчинка. Латинська назва квітки «галантус». Що означає «гала» — «молоко», і «антус»  — «квітка», тоб­то — «молочна квітка».

2-га дівчинка. А я чула легенду, що коли Адам і Єва були вигнані з раю, йшов сильний сніг, Єві було дуже холодно. Бажаючи зігріти її своєю увагою, декілька сніжинок перетвори­лися у квіти. Побачивши їх, Єва зраділа і у неї з’явилася надія, тому підсніжник називають символом надії.

(Діти виконують пісню «Підсніжник» (слова Ц.Солодаря, муз. Д.Кабалевського).

У першій мандрівці до лісу,

Під першим промінням ясним,

Підсніжник побачили діти —

Радісну квітку весни.

Приспів:

Підсніжник — весни колір ніжний,

Підсніжник — то юності вісник,

І радісна наша пісня Про нього хай бринить. (Двічі)

 

Милувальниця - Оберігальниця. А слідом за підсніжником прокинувся і виглянув пролісок. Поди­вився він на блакитне небо і захопився його кольо­ром, тому пофарбувало весняне небо квіточки проліска у свій весняний блакитний колір.

Проліски (дівчатка у блакитному вбранні).

Я — перша квіточка весни,

Я — пролісковий цвіт.

Я пережив зимові сни ї знов родивсь на світ.

Зелені рученьки мої

Листочками зовуть.

Я полюбив ліси, гаї,

Живу я здавна тут.

У мене очі голубі,

Такі, як неба синь.

Росту між кленів, між дубів,

Люблю і сонце й тінь.

І вірю: люблять всі мене,.

Як весну золоту,

Бо знають, що зима мине,

Коли я розцвіту.

(М. Познанська)

Андрійко-Незнайко (нахиляється до квіточок). В мене рука так і тягнеться до квіток.

 

Милувальниця - Оберігальниця. Не поспішай рвати! Збір квітів шкідливий для природи тим, що ми не даємо мож­ливості утворити насіння, а значить в лісі не з’являються нові сходи квітів. Для букета всі неодмінно зривають найкращу та найбільшу квітку, і таким чином в природі зникають найкращі рослини. Збір квітів шкідливий ще й том;. їло ми шкодимо сусіднім рослинам, ламаємо стеб­ла вириваємо коріння.

(Лунає пісня «Синя квіточка весняна»).

Синю квіточку весняну

Я не буду рвати.

Фарби, олівці дістану

Й буду малювати.

Приспів:

Намалюю квітку ніжну,

Стебельце зелене,

І матуся радо візьме

 Пролісок від мене.

(Подорож продовжується. Діти підходять до наступної галявинки — це дівчатка одягнені в жовті сукні, в руках вони тримають штучні жовті тюльпани).

Андрійко-Незнайко. Нарешті, нарешті! Я ба­чу багато жовтих квітів! їх можна зривати?

 

Милувальниця - Оберігальниця. Зажди, Андрійко. це дикоростучі жовті тюльпани. Вони ростуть на території Ялинського лісництва. А багато їх тому, що вже протягом багатьох років юннати досліджують ареали їхнього поширення і заносять на карту. Активно ведуть роботу серед населення, пояснюють, що ці рослини вже потрапили на сторінки Червоної книги, і будь-яка зірва­на квітка — це полонений, приречений на швидку смерть. Завдяки цій роботі ареали тюльпанів розширю­ються.

 

Андрійко-Незнайко. Дивні ці квіти, ніби й схожі, а за кольором різні: то білі то блакитні, а ці жовті... Чому?

 

Учень. Колись апостолу Петрові були довірені ключі від Царства Небесного. Вражений звісткою, що хтось має підроблені ключі і хоче пробратися в рай, апостол Петро ненароком випустив зв’язку своїх золотих ключів, І ось вони, падаючи від зірки до зірки, долетіли на нашу землю. І там, де впала в’язка ключів, виросла жовта, схожа на ключі апостола, квітка, Про ці квіти, як про ключі, які відкривають весну, складено багато пісень.

(Лунає пісня «Райдуга з квітів», муз. і сл. В. Стеценка),

 

Милувальниця - Оберігальниця. А коли я дивлюся на тюльпани, переді мною постає Дюймовочка. Але щоб її побачити, треба було натиснути пружину — докласти зу­силь.

1-й учень. Так говориться і в легенді. Ніхто не міг діста­тися до тюльпана, хоча й намагалися; хто — силою, хто — хитрощами, хто — заклинаннями. Але щастя, яке ховало­ся у пуп’янку тюльпана, нікому не давалося до рук.

2-й учень. Та ось одного разу повз цю квітку йшла бідна, втомлена жінка з маленьким сином. Вони тихень­ко підійшли до квітки. Раптом хлопчик, побачивши чарівний пуп’янок, дзвінко розсміявся. І сталося диво! Пуп’янок розкрився. Те, що не вдалося зробити ні си­лою, ні хитрощами — зробив веселий, безтурботний ди­тячий сміх.

 

Милувальниця - Оберігальниця. Прислухайтеся, яка не­чутна музика бринить у повітрі: ду-ду-ду...

(Діти прислухаються).

 

1-ша  дівчинка. Це — сон-трава,

Сон-трава (дівчинка сидить, нахиливши голову, в руках тримає малюнок сон-трави).Ду-ду-ду.

Схилено стою,

Ніби дрімаю,

Пилок свій від рос Та туманів оберігаю.

Андрійко-Незнайко.

Я зірву сонливу квітку

Хай дріма в мене в руках.

2-га дівчинка.

Ні, Андрійко!

І сон-трава тепер зникає,

Поляну квітом не вкриває,

Червону книгу прикрашає.

 

1-й учень. Краще послухай легенду.

Геть замучилась красуня Марися, втіка­ючи від панських посіпак, котрі, мов хорти, гналися за нею лісом.

Ось-ось наздоженуть. А сил не ли­шилося зовсім. У відчаї заплакала дів­чина, і кожна її сльозинка проросла ліловим дзвоником. Озирнувшись, втікачка на свою радість побачила, що її переслідувачі заснули кам’яним сном.

 

Милувальниця - Оберігальниця.

Сон-травою лікують багато недуг, зокрема безсоння.

 

Андрійко-Незнайко.

Лілові дзвоники зривати я не буду,

Бо дзвін їх заклика рости траву,

Нехай собі бринять ду-ду, ду-ду.

Діти. А ось поглянь, Андрійко, яка незвичайна квіточ­ка з’явилася у нас на галявині. Це — барвінок.

Андрійко-Незнайко. Барвіночку, чому в тебе такі непомітні квіти?

Барвінок (хлопчик в костюмі Барвінка).

Дуже заздрив я фіалці,

Що була так запашна.

І тоді звернувсь до Флори,

Щоб дала мені хоч вроди.

Та запізно я звернувся,

Не залишилось в богині

 Подаруночка мені

Крім гучної назви — вінка,

Переможного Барвінка.

І цілющим став тоді я.

Полюбили мене люди,

Запросили на весілля та хрестини

 І на всі святкові днини.

І хто садить біля хати,

Буде той здоров’я мати.

 

Андрійко-Незнайко. Ти, Барвіночок, вважаєшся симво­лом життя та безсмертя людської душі і тягнешся до людських хат, до людей. Тому я не буду і тебе зривати.

Милувальниця - Оберігальниця. Андрійко, я дозволяю тобі і всім дітям зірвати по одному листочку і зберегти. Тож ростіть щасливі і добрі, адже тільки добрі люди мо­жуть врятувати природу.

 

Андрійко-Незнайко.

Я зрозумів.

Степи й річки, ліси, птахи і квіти —

З надією все дивиться на нас.

Пообіцяємо все захистити.

Заходить в гості до її господи,

І марно не топтать її добра.

Усіх людей я закликаю:

Нащадкам збережіть природу,

Її степи, ліси, джерельну воду,

 Дерева не рубайте, не вбивайте звіра,

І у природі буде хай довіра,

Що не заподієте ви зла їй,

Своїй колисці, матері своїй.

Не лиш ресурси дарує нам природа,

Вона дарує нам свою чарівну вроду.

Красу, здоров’я, доброти безмежність

І сподівається на нашу обережність.

Тож мудрість хай керує вами,

Коли ступаєте зеленими стежками.

docx
Додано
1 квітня 2020
Переглядів
670
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку