Марія Базюк і учні 1-А класу Бібрського опорного ліцею імені Уляни Кравченко Львівського району, Львівської області, країни України
Марія Базюк
***
Кохали рідну землю із дитинства.
Вирощували квіти, хату будували.
Це не для тебе, ворожий чужинце!
На цій землі тебе ми не чекали.
Народжувались діти, виростали,
Виховувались в українськім дусі.
Це не для тебе, ворожий чужинце!
Тепер за край свій умирати мусять.
Сади садили для врожаю доброго,
Орали землю, зерном засівали.
Це не для тебе, ворожий чужинце!
Ми український край в серцях плекали.
Прийде весна і прилетять лелеки.
Й обнімить мама вдома свого сина.
Це не для тебе, ворожий чужинце!
Бо ти на цій землі навіки згинеш!
***
Молюся за Україну,
За землю мою святу.
Благаю тебе,наш Боже,
Візьми під опіку свою.
Молюся за тата і маму,
Яких я всім серцем люблю.
Молюся за бабцю і діда,
За всю українську рідню.
Молюся за рідне місто,
Де стільки гарних людей.
Молюсь за дітей українських,
За долю щасливих сімей.
Молюся за щирих друзів,
Які пізнаються в біді.
За тих,що радіють за мене,
Коли таланило мені.
Молюся за небо синє,
За пшеничний лан золотий.
За стяг синьо-жовтий шовковий,
Що лине,немов живий.
Молюся за кущ калини,
Що біло зацвів навесні,
Молюся за верби плакучі,
Що купають гілля в воді.
Молюся за чорнобривці,
За мальви в моїм квітнику.
За цвіт яблуневий рожевий,
Що буяє в моєму садку.
Молюся за соловейка,
Що щебече на всі голоси.
Молюся за наших бузьків,
Без яких не було б весни.
Молюся за дощ травневий,
Від нього буяє земля.
Молюся за трави зелені,
Що вкрила прозора роса.
Молюсь за небесну сотню,
Що впала від рук катів.
Молюсь за сльози гарячі
Їхніх батьків й матерів.
Молюся за хлопців відважних,
Що стали,немов броня,
Щоб вільна була Україна
Наша рідна земля.
Молюся, щоб ворог лютий,
Пішов із моєї землі.
І більше ніколи злий чобіт
Уже не топтав її.
Молюся за мир у світі.
За сонце ласкаве ясне.
Молюся за Україну
І щастя її земне.
***
«Привид Києва»
Вісім років голуб миру блукав,
Цей, що з пазурів злих виривався.
А сьогодні він привидом став
І високо у небо здійнявся.
Крук за круком летить шкереберть.
Чотирнадцять вже є на рахунку.
І чекає ворога смерть,
І нема вже йому порятунку.
Бо цей голуб – архангел святий,
Рідну землю свою захищає.
«Привид Києва» - смерть ворогам!
Хай щасливо у небі літає.
***
(Вісім років до війни)
Рим. Тиха молитва лине до Бога
За Україну, мій край.
З Папиних рук голубка злітає
У синю даль.
На білих крилах божественні птахи
Віру несуть,
Для України буде відкрита
Блаженна путь.
Серце завмерло в надії й любові
За майбуття.
Хай Україні Бог подарує
Краще життя.
Птаха злітає високо в небо,
У синю даль.
Та ще не знає,що там чекає
Її печаль.
Ще не відає мирна голубка,
Що в боротьбі
Впаде скривавлене пір`я
Аж до землі.
Що буде вириватись
З болю й розпуки із пазурів
Хижих смертельних
Немилосердних її ворогів.
Боже, дай сили нам перенести
Ці чорні дні.
Хай перемога буде за нами
В нерівній борні.
Голубко миру, торкнися крильми
Божих щедрот.
Хай Бог подарує моїй Україні
Мирний кивот.
***
Діти, не бійтеся, ми у безпеці.
Оберігають вас тато і мама,
Міцно зачинена у дворі брама,
Моляться слізно бабусі й дідусі,
А бібрчани готують «бандерівські смузі».
Діти, не бійтеся, ми в охороні.
Хлопці сміливі стоять в обороні.
На виїзді з Бібрки – блокпости,
Не дадуть ворогу до нас підійти.
Діти, не бійтеся, усе минеться.
Українське військо відважно б’ється.
Стало щитом на захист країни,
Ворог російський скоро загине.
Діти, не бійтеся, нам помагають.
В цілому світі про війну знають.
Із-за кордону везуть допомогу,
Щоб ми тримали свою оборону.
Наші дівчата і старші тітки,
Плетуть натхненно маскувальні сітки.
Накриють нею все небо над нами
І перемога буде за нами.
Діти, повірте, війна закінчиться.
У небі пташина весняна в’ється.
Проклятий ворог загине нині.
Слава нації! Слава Україні!