Збірка віршів "Солдатські квіти"

   Повертайся живим

Повертайся туди, де батько й мати,

Де рясніє квітом біла хата,

Де буяє цвітом зелен-сад,

Де над рідним домом зорепад.

Де лелека у гнізді сидить, А від щастя серденько щемить, Де біжить цілюще джерело, Де війни неначе було.

Де тебе чекає рідний дім, Де без тебе сумно дуже всім, Світ засяє сяйвом зірковим,-Тільки повертайся ти живим!!!

 

 

 

Не йди

Куди ж ти татусь мій, куди? Не йди ти від мене, не йди В той край, де снаряди гримлять, Й від них бідні люди не сплять. 0 донечко, мій первоцвіт, Життя мого зоряний квіт, Не можу в той край я не йти, Я буду його берегти.

Пішов. І здригнулась земля. Пішов. І змарніли поля. Стогнав. Коли рани пекли. Кричав. Коли друзів несли. Він падав, і знову вставав, Він землю свою рятував, Бо дуже тут землю любив, Бо так він по-справжньому жив. А там десь далеко є дім, Його первоцвіт квітне в нім, Вдивляється в світле вікно, Й чекає на татка давно. Чекає й не знає в цю мить, Що десь там снаряд пролетить, Захмарить йому білий світ, Затьмарить його первоцвіт.

І стихнуть снаряди колись, І стане безхмарною вись, Та сльози дітей - назавжди, І ніжне дитяче - не йди...

 

 

Солдатські квіти

Чому у полі маків так багато

Червоним цвітом квітне у житах?

Бо там багато полягло солдатів

Як пролітав війни тут чорний птах.

Чому у полі розцвіли волошки?

І всі такі красиві, голубі.

Вони хотіли ще пожить хоч трошки.

Війна закрила очі голубі.

І кров багрянцем землю закрасила,

І плакали і небо, і земля.

Нікому їх піднять було несила,

Бо птаху тому - смерть ім'я.

Чому у полі зацвіли ромашки?

Такі несмілі, білі, як зима.

Це наречені тут знайшли коханих,

Та їхні коси вкрила сивина.

А на кущі червоної калини

Мала пташина жадібно співа.

То не пташина, їхня рідна мама

Сюди у гості здалека прийшла.

Ніхто у полі квітів в полі не зриває.

Нехай на згадку нам вони цвітуть.

І навіть вітер жалібно співає

Нехай же війни більше не прийдуть!.