Збірник "Святкова веселка"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виступ першокласників на святі Першого дзвоника.

 

      1. Яскраве сонечко надворі

     Кидає промінці до нас.

     Такої радості ніколи

      В житті ще не було у нас!

 

 2. Тож радійте, друзі, з нами,

      Весело сьогодні в нас.

     А до вас ми завітали

      Попроситись в перший клас!

 

3. Вранці я прибігла до школи,

В ній я ще не була ніколи.

А зі мною мама й тато,

Бо і в них велике свято!

 

4. Учитись в школі ми готові,

Вміємо уже читати.

Мамі й тату дали слово

Відмінниками в школі стати!

 

5. Дзвоник дзвінко задзвенить,

На урок покличе,

І почне тоді нас вчить

Наш найперший вчитель!

 

6. І букварик оживе,

Зазвучить словами.

І самим ходить до школи

Нам дозволить мама!

 

7. Школа—це важлива річ!

Прокидався я всю ніч.

Раз ураз питав матусю:

Чи я в клас не запізнюся?

Де мій зошит, де буквар?

Я вже учень, я—школяр!

 

8.  Я—весела, чепурна,

     В мене форма є шкільна!

Першокласниця гарненька,—

          Проказала тихо ненька.

З нею згодна вся сім’я—

Вже тепер доросла я!

   

8. Я вчитимусь добре, бо маю мету.

Я знаю, ким стану, коли підросту.

Я мрії своєї не зраджу ніколи—

Тож знайте —я буду директором школи!

 

9. Я також прийшов учитись.

Бо вже вирішив давно:

Стану, може, я шофером,

Може—зіркою кіно!

 

10. Скоро я навчусь писати,

Буду так багато знати!

Потім стану я студентом,

А тоді вже президентом!

 

     12.Буду вчитися як слід,

          Виросту—побачу світ.

          Хочу капітаном стати,

          Пароплавом управляти!

 

    13.А я вчителькою стану,

         Буду вчити малюків.

         Та, поки ще казати рано.

         Може в бізнес я піду,

         Чи фотомоделлю стану,

         Як за зростом підійду!

 

   14. Я сьогодні йшов до школи,

         Встав я рано, як ніколи.

         Швидше. мамо, швидше, тату!

         Скільки можна вас чекати?

        Я ж іду не в дитсадок,

         А на перший свій урок!

 

  15. Ой, веселе свято в нас,

        Я іду у перший клас!

        В мене квіти у руках,

        Портфелик на плечах!

 

     Всі: Школо, ти нас всіх приймай!

             І зі святом привітай! 

 

 

 

                     Свято  ,, Я — учень’’.

 

Мета: виховувати любов до рідної школи, друзів, вчителів; викликати бажання вчитися; вчити дітей декламувати  вірші, співати, танцювати;

пробуджувати прагнення до знань, почуття задоволення від виконаної роботи, цінувати уміння, знання та здібності свої та своїх друзів.

 

Обладнання: плакати,,Перша сходинка навчання’’, ,,Перший клас’’, ,,Смійся і грай, світ пізнавай’’; оформлення сцени квітами та повітряними кульками.

 

Звучить мелодія пісні,,Вчать у школі’’.

 

1-й ведучий: Увага!Увага!

                       Шановні друзі!

 

2-й ведучий: Ми сьогодні зустрілись

                      У тісному крузі.

 

1-й ведучий: На радісне свято

                       Веселе,чудове.

                       Ми дружно прийшли всі…

Разом. У школу!

 

2-й ведучий: Хай пісня тут лине!

                       Хай сміх тут лунає,

                       У кожного радісна усмішка сяє!

 

1-й ведучий: Всі дружні,веселі

                       Радійте за нас.

                       Ми всі прийшли уже…

Разом. У перший клас!

 

2-й ведучий: У нас всіх чудовий настрій,

                       Ми схвильовані украй,

                       Скажем разом…

Разом. Перший клас нас зустрічай!

 

Вчитель. Хай будуть щасливі ваші дороги в цій школі.

 

                Завжди пам’ятайте  свій перший урок.

                 А нині про це сповіщає

                 Рідний, дзвінкий, незабутній дзвінок.

 

Хлопчик-Дзвіночок.

                 Ділі-ділі, дінь-ділень!

                 Любі діти, добрий день!

                 Дінді-дінді, вам наказ:

                 Не спізнитись в перший клас!

(Дзвонить у дзвіночок)

 

Вчитель. Ну, що ж, всідайтесь всі зручніше,

                 І не шуміть,сидіть тихіше!

                 Ми свято наше починаєм,

                 Героїв свята представляєм:

 

1. Хлопчину цього звати Рома,

    Познайомтесь з учнем.

    Гляньте, струнко як стоїть!

    Мріє Рома усе вивчить,

    Знати все й багато вміть!

 

2. Цього приємного хлопчину

    Вадимом всі зовуть.

    Він скоро читати навчиться,

    Старанним учнем мріє буть!

 

3.  У цьому році перший раз

     Пішов Максим у перший клас.

     Він сам ростом невеликий,

     Гарний і слухняний.

     Мріє гарно вчитись

     І допомагати мамі!

 

4.  А це — Діма, товариш він надійний,

     Вміє виручить з біди.

     Хлопець бравий і сміливий,

     Та і учень хоч куди!

 

(Представлення всіх учнів класу)

 

1 учень.

    На початок не лякайтесь,

    Що ми жваві та верткі.

    Любі наші, пригадайте,

     Що ви теж були такі.

2 учень.

    У дівчаток—банти пишні,

    Та ще й лялечки в руках!

    Губки, наче спілі вишні,

    Ще й цікавість у очах!

(Дівчатка встають, кланяються, піднімають свої лялечки)

 3 учень.

     Хлопчаки усі швиденькі

     І рухливі, і меткі!

     В дитсадку були дрібненькі—

     А он виросли які!

(Хлопчики підстрибують)

4 учень.

     Правда ж, мамо, я великий?

     Сам взуваю черевики.

     Зашнуровую шнурочки,

     Сам вдягаюся в сорочку,

     Сам лице і руки мию,

     І не плачу я ніколи.

     Я ж уже ходжу до школи!

 

Вчитель. Наче весела родина, всі ми зайшли в світлий клас,

                 І отоді й почалося нове життя у нас!

 

5 учень.

    Портфель—мій друг і помічник.

    Я до портфеля уже звик.

    І він без мене ні на крок.

    Зі мною йде він на урок.

    Портфель для мене залюбки

    І ручки носить і книжки.

 

Вчитель.  

     МИКОЛКА-ПЕРШОКЛАСНИК

Перший раз малий Миколка

Став збиратися до школи.

Олівця поклав у сумку,

Книги, ручку, зошит,  гумку,

М’яч, перо, граблі, подушку,

На обід м’яку пампушку.

Два ведмедики, лопату,

Білочку руду хвостату,

Лук і стріли, і рушницю,

Ще й пухкеньку паляницю.

Ще стільця,стола і парту,

Ще й географічну карту,

Трактора, машину,  мило,

Вже й надворі звечоріло.

Сів Микола—дума думку,

Чи усе поклав у сумку.

 

ГРА,,ЗБЕРИ ПОРТФЕЛЬ’’

 

Вчитель. Дорогі мої першокласники! До нас надійшла телеграма, у якій мовиться, що до нас на свято поспішає ваш друг.

(Заходить Буквар).

 

Буквар.Я на свято до вас прийшов,

              Бо дуже зустрічі чекав.

              От поспішав я і зайшов.

 

Вчитель. А хто ти? Розкажи діткам.

 

Буквар. А я книжка загадкова,

              Не дитяча, не лялькова—

              Вас до букв я поведу.

              Я — Букварик.

              До ладу всіх я вас навчу читати,

              Букви старанно казати,

              І в слова їх всі складати.

 

              І в цю годину радісну,  ранкову,

              Щоб ви були завжди на висоті:

              Я покладу на сходинку підкову,

              Щоб вам завжди щастило у житті!

   (Кладе підкову)

 

6 учень.

               Дякуємо тобі, Букварику, за хороші слова.

               Ми їх ніколи не забудем,

               І на ,,відмінно’’вчитись будем!

 

Вчитель.Ледарів у нас немає.

                Вирушаємо у путь:

                Нас цікаві речі ждуть!

                Діти, до нас завітали нові гості!

 

(Входять діти у відповідних костюмах)

 

Цариця-Математика.

                І сувора, й солов’їна Математики країна.

                Праця тут іде завзята—

                Вмій лиш спритно рахувати.

                Вмій кмітливо все збагнути,

                Першим у відповіді бути.

                Ледарів у нас нема.

                Хто руки не підніма?

Українка.

                Моє коріння – рідний край,

                І пісня, й дума, вишитий рушник,

                Джерельна мова, рідна, світанкова,

                І в синім небі журавлиний крик.

Іноземка.

                Іноземна дивна мова

                Так потрібна зараз всім.

                Особливо в цих умовах,

                Особливо молодим.

Футболіст.

                І в футбол ми будем грати—

                Голи вчитись забивати.

                М’ячем в сітку попадати,

                І здоровими зростати!

 

Вчитель. А тепер гра,,Розумна хвилинка’’.

 Скоромовка:

                  Розгортайте букварі,

                  Відтепер ми школярі.

1.Можливі запитання:

- У лісі Червона Шапочка зустріла…

- Мишенят у казці,,Колосок’’ звали…

- Лисиця пригощала Журавля…

- Хто вкрав Івасика-Телесика?

- Як Вовк рибу ловив? Що приказував?

 

2.Діти, звісно, вчаться в…( школі ),

   А комбайн працює в…( полі) ,

   Ми лікуємось в …(лікарні),

   А стрижемось в…(перукарні),

   Ліки беремо в…(аптеці),

   А книжки в…(бібліотеці).

 

Вчитель.Молодці! Ви відповідаєте, мов справжні учні.

               А тепер давайте відпочинемо.

 

ПІСНЯ ПРО ФІЗКУЛЬТХВИЛИНКУ  (на мелодію пісні ,,Улыбка’’,

                                                                               муз. В.Шаїнського)

 

Вчитель. А до нас завітала Бабуся-Веселуся!

 

Бабуся-Веселуся. Добрий день вам, школярята,

                                Любі хлопчики й дівчата!

                                Я почула, що у вас свято,

                                Можу вас порозважати!

 

Вчитель. А що ти вмієш?

 

Бабуся-Веселуся. Вмію казку розказати, небилицю повідати.

 

Розкажу вам казочку про синій камінець.

Слухайте уважненько,бо казочці кінець.

 

Про дідуся,то й про дідуся—

Оце вам і казка вся!

 

А ось вам і небилиця:   Жив собі цар Картавус!

                                        От надів він картуз.

                                         На картуз—гарбуз,

                                         На гарбуз—диню,

                                         На диню гребінець.

                                         От небилиці й кінець!

                          Смійся і грай--світ звеселяй!

 

Гра-інсценізація «Портрет»—Насупитися , як осіння хмарка.

                                                     Посміхнутися, як хитра лисичка.

                                                     Злякатися, як заєць, що побачив вовка.

                                                      Потягнутися, як котик на сонці.

 

Вчитель. Дякую вам, любі мої, за хорошу працю.

                Як приємно навчати розумних дітей!

                А зараз кожному першокласнику вручаємо «Посвідчення

                першокласника».

                   Цей документ дає вам право ходити на уроки щодня, бути 

                   учнем.

 

           (Вручення « Посвідчень першокласників»)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вчитель. Отже, віднині ви—повноправні господарі своєї школи.

                Вітаю вас з цим святом.Успіхів вам, миру і радості!

 

7 учень.

        Буду в школі вчитись читати,

        Гарно писати і рахувати.

        Буду в альбомі своїм малювати,

        Твори писати, вірші складати.

8 учень.

         Обіцяю не лінуватись,

         Добросовісно трудитись,

         Педагогів поважати

         І оцінки гарні мати.

9 учень.

          Книги й зошити любити,

          Берегти , а не губити.

          Акуратним завжди бути,

          Щоб нічого не забути.

10 учень.

          На уроках не жувати,

          Не дрімати і не спати,

          І домашні всі завдання

          На дванадцять готувати.

11 учень.

         Буду вчитись я сумлінно

         І поводитись відмінно.

         Щоб батьки могли радіти,

         Що такі в них гарні діти!

 

 Вчитель.Дорогі діти! Сьогодні не лише ваше свято. Разом з вами      

                святкують батьки, які вас ростять і виховують, роблять все

                можливе, щоб дитинство ваше було щасливим.

                Прошу вас,привітайте своїх батьків з цим святом і подаруйте   

                їм  свої перші роботи в школі.   

 

(Діти вручають конверти зі своїми роботами, які виконали за час адаптаційного періоду.)

 

Вчитель. Ось і закінчилось наше свято!

                Залишився теплий слід в душі.

                На все добре, діти і гості,

                Хай завжди щастить вам у житті!

 

Пісня «Ми уже не малята» (на мелодію «Пісні Крокодила Гени» з мультфільму «Чебурашка»)

 

1.Ми уже не малята,

  Не малі ми дошкільнята,

  Вже у школі два тижні вчимось.

  Нашу вчительку ми любим,

  Всі слова її ми ловим,

  І в усьому наслідуємо.

           Приспів.І читати,й рахувати,

                          Й додавати будем всі.

                          І не шкода, що не підем

                          В дитсадок усі.

2.Букварі прочитаєм,

   Й сто задач ми розв’яжем,

   Кожну букву пізнаєм уже.

   Наші тата й матусі,

   Ви усі нам, як друзі!

   Разом з нами вчитеся ви вже!

           Приспів.Ми спасибі скажем щиро,

                          І учительці й батькам.

                          За турботу, за терпіння

                          Радо дякуєм вам!

 

  (Вітання першокласників батьками, рідними, друзями)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

          Вчитель. Зібрались дружно ми на свято

                            Сьогодні в цей прекрасний час,

                            Щоб вам удачі побажати,

                            І запросити читанку до нас.

 

                             І тата, й мами нам бажають

                             Доріг щасливих і дзвінких.

                             А школа кожен день вітає

                             Першокласників оцих!

 

                            В першім класі урочистий

                            День прощання з Букварем.

                            Світить сонце променисто—

                            Всіх вітаю вас з цим днем!

 

1-й учень.

   Увага! Увага!

   У нас сьогодні свято,

   Проходьте до нас  в гості всі:

   Сестрички, бабусі, дідусі,

   Мами й тата!

 

2-й учень.

   Дізнайтесь,

   Які ми тепер красномовні,

   Послухайте

   Наше виразне читання,

   Танці й пісні у нашому виконанні.

   І разом віддячимо вірному другу,

   Що нам допоміг подолати першу науку!

 

3-й учень.

   Ми всіх гостей вітаємо

   І дуже вам радіємо.

   Усі вже букви знаємо,

   Книжки читати вміємо!

 

 

4-й учень.

   І дзвінок веселий кличе

   Першокласників на свято.

   Не запізнюйтесь! Скоріше!

   Час з Буквариком прощатись!

 

5-й учень.

   --Нам Буквар вже не потрібний,--

   Гордо кажуть першачки.

   --Ми читаємо відмінно,

   Пишем букви й палички.

   І англійську ми читаєм—

   Незабаром в США злітаєм!

 

6-й учень.

   Я вмить беру свої книжки

   Й біжу мерщій до школи.

   В траві протоптані книжки

   Виблискують навколо.

   І скрізь ранкової пори

   Ідуть до школи школярі!

 

7-й учень.

   Татусю наш! Мамо рідна!

   Ну як же вам не дякувать в цей час!

   За те, що розум, щедрість, вміння—

   Все віддаєте ви для нас.

   За вашу працю, ласку і любов

 

Всі:

   « Спасибі», вам кажемо знов!

 

Пісня «Ми вже зовсім не малята»

1. Ми вже зовсім не малята,

Не малята-дошкільнята.

Ми тепер одна сім’я,

Учнів носимо ім’я!

 

2. Ми писать, читати вмієм,

Про «дванадцятки» ми мрієм.

Завітайте ви до нас—

У веселий перший клас!

 

Вчитель. Дорогі  діти, шановні  батьки, гості. Сьогодні ми зібралися, щоб

                попрощатися з 1 класом, з першим нашим помічником і першою

 нашою книжечкою — Букварем! За  час  навчання  в 1  класі ми:

• старалися прищепити першокласникам любов до школи, бажання   поспішати на уроки;
• відкрили двері в прекрасну країну знань, і, взявши їх за руки, робили перші несміливі кроки;

За цей час у наших діток відбулися теж помітні зміни:

• вони стали більш дисциплінованими і організованими;
• стали більш допитливі;
• засвоїли потрібні знання, навчилися читати, писати;
• здружилися, люблять грати, співати, весело відпочивати;
• навчилися слухатися вчителів, виконують Правила для учнів.

 

( Чути нявкання котика)

 

8-й учень.

  - Мурчику! Годі нявкати! Я літери буду вивчати!  

(Чути кукурікання)

 - Не клич мене, Петько! Облиш! Я вчитися буду! А киш!

        (Хтось кличе гратися …)

 - Я кинув м’яча, сиджу і мовчу.

   Ой, ніколи гратись, бо літери вчу!

 

Вчитель. Діти, а скільки ж літер ви вивчили?

 

Всі: Ой, багато! Аж  33!

 

Вчитель. То ж на свято їх просіть!

                 Шановні літери, ласкаво просимо до нас на свято!

           (Заходять літери)

 

1-а літера.

    Нас 33, нас 33.

    У нас міцна сім’я.

    Складаємо  слова нові

    (всі) від А до Я (двічі).

 

2-а літера.

   Ми мрію любимо й книжки,

   Життя у нас буя.

   Вчимося в школі залюбки

   (всі) від А до Я (двічі).

 

3-а літера.

   Знай рідну мову і вивчай,

   Вона моя й твоя.

   Та , перш за все абетку знай

  (всі) від А до Я (двічі).

 

Вчитель. Де ви, друзі, всі живете?

                Звідкіля так дружно йдете?

 

Літери.  І великі, і малі

               Ми живемо в Букварі!

 

Вчитель. Скажіть, будь ласка, шановні літери, а чи завітає Букварик до нас   на свято?

 

Літери. Завітає! 

 

Всі. Любий Букварику, ласкаво просимо до нас на свято!

 

Вчитель. Хто це стукає до нас?

                 Поспішає у наш клас.

                 Двері швидше відчиняймо,

                  Гостя нашого стрічаймо!

 

(Заходить хлопчик-Букварик)

Буквар. Спасибі, хлопчики й дівчатка,

              До Букваря на світле свято

              Ви не забули запросити.

              За шану я вам вдячний, діти!

 

Я—Букварик, вам відомий,

Дуже гарний, малюнковий.

Залюбки вас вчу читати—

Нема часу спочивати!

Кожен рік мене листають

Ніжні пальчики нові…

Хай же розум здобувають

Любі діточки малі.

 

Щиро зі всіма ділюся—

Не шкодую своїх знань;

Безліч хитрих і цікавих

Маю я для вас завдань.

Тож зростайте, діти милі,

І читайте залюбки:

Слушну вам дадуть пораду

Щирі друзі—книжечки!

 

Вчитель. Проходь, Букварику, і послухай слова подяки для тебе.

 

Буквар. От ми гуртом всі розберем,

               Як ви мене учили,

               Чи всі зі мною—з Букварем

                Весело дружили?

 

Пісня « Вчать у школі»

 

1.  Готуватись до занять,

     Вміти добре рахувать—

     Вчать у школі( 3 рази).

     Скільки буде два і два,

     Як слади складать в слова—

     Вчать у школі( 3 рази).

 

    2. Не запізнюватись в клас,

   Завдання робить щораз—

   Вчать у школі ( 3 рази).

   Щоб дорослих поважать,

   А малих не обіжать,

   Вчать у школі (3 рази).

 

Вчитель. Діти, сьогоднішнє наше свято—це наша перша сходинка в шкільному житті, яку ви подолали власною працею. Зі словами подяки я звертаюся до ваших батьків. Це вони доклали багато зусиль для того, щоб ви читали, рахували, писали. Вони разом з нами раділи нашим маленьким перемогам!

      А як важко було починати, особливо писати! Не слухалися букви маленьких дитячих рук.

 

9-й учень.

    Я із школи сьогодні прийшов,

    Тихо сів.

    На  гачок я повісив портфель

    І поїв.

    Немає сил у мене погуляти,

    Погратись і помалювати.

    Треба зошити дістать

    І писать, писать, писать.

 

10-й учень.

    Виручайте, палички, наші виручалочки.

    Всі ставайте попорядку, мов солдати на зарядку.

    За поля не вибігати, спинку прямо всім тримати!

    Чому ж ви не привчаєтесь?

    Важко так навчаєтесь?

    Чом стоїте, як попало? Знов мені за вас попало!

    Та не знає наш учитель, і не знає навіть мама,

    Як нам важко так зробити, щоб ви всі стояли прямо!

 

11-й учень.

    Недавно дуже дивно

    Здавалося мені,

    Як же писати рівно

    Ці літери трудні!

 

12-й учень.

     Сонце світлі зайчики

     Сипле у шибки.

     Кришать крейду пальчики,

     Пишуть палички!

 

13-й учень.

     І навіть з паличками

     Я впоратись не міг.

     Криві та з карлючками,

     Ну, просто як на сміх…

 

14-й учень.

     Пишу—виходить криво,

     Неначе пада вбік.

     А потім, як на диво,

     Писав, писав і звик.

 

 15-й учень.

     Стараюсь я не марно,

     Кривуль ніде нема.

     І ручка пише гарно,

     Виписує сама!

 

( Інсценізація вірша «Тимко не любить букву  «ка»)

 

16-й учень.

    Тимко не любить букву «ка».

    Приходить Клава до Тимка.

    Сідає вдвох з Тимошею,

    Показує, упрошує.

 

Клава.

    --Тимошенько, Тимошенько,

    Давай попишем трошеньки.

    Ось тут натискуй до кінця,

    А  тут тягни мотузочку.

    Ой, в тебе знову буква ця

    Скидається на кузочку.

 

Тимко.

     --Чомусь воно виходить так,--

 

11-й учень.

       Бурчить ображено хлопчак.

      «Ка»--буква вперта і складна.

       Та Клава теж уперта,

       Перегорта Тимку вона

       Сторінку вже четверту.

       Нарешті чути Клавин сміх,

       Весь клас мерщій біжить до них.

 

 Клава.

     --Танцюймо, друзі, гопака,

      Чудово вийшла буква «ка»!

 

Всі.

      Такі муки ми терпіли,

      Доки букв писать не вміли.

      А тепер пройшов лиш рік—

      Пишем весь ми алфавіт!

 

17-й учень.

     Так поступово ми звикали

     Тримати ручки й олівці.

     Вже нас й контрольні не лякали,

     Ми часто чули : «Молодці!».

 

18-й учень.

      Та цілий рік

      Ми не тільки працювали.

      Праця нас здружила.

      Ми разом відпочивали, грали,

      Проводили цікаві свята.

      Ось яке  у нас було життя багате!

 

(Виконання пісні « Два веселі гуси»)

Вчитель. Щоб усі вас поважали,

                 Щоб любили і пишались.

                 Не багато, і не мало—

                 Треба знати вісім правил!

                 Наші учні знають ці правила. Так, діти?

 

19 учень.

                Як прокинувся—вставай,

                Ліні волі не давай!

 

20 учень.

              Квіточку роса умила,

              А мене умиє мило!

 

21 учень.

               Але ти не поспішай,

               Подивись спочатку,

               Чи нічого не забув,

               Чи в портфелі все в порядку?

 

22 учень.

               І дивись—не зівай,

               В школу швидко поспішай!

 

23 учень.

             В школі, класі—не брудни,

             Сміття бачиш—підніми!

 

24 учень.

             Не носи в кишенях жуйки,

             Крейду,яблука і булки,

             Кнопки, цвяхи, сірники,

             А носи носовички!

 

25 учень.

            Будь охайним завжди сам,

            Уникай дірок і плям!

 

26 учень.

           Щоб тобою всі пишались,

           Перехожі озирались.

           Так роби, щоб люди звикли—

           Ти в усьому завжди приклад!

 

Буквар.

     Молодці! Порадували мене!

 

     Мені на зміну прийде «Читанка» нова.

     Вона відкриє вам читацькії дива.

     А з нею ще й сестриця- «Рідна мова»,

     Така розумна, мудра, загадкова.

     Зараз я вам їх обох приведу,

     А сам відпочити тепер вже піду.

(Заходять дівчинка-Читанка та дівчинка-Рідна мова)

Читанка.

      Я—ваша перша читанка,

      Красива в мене свитонька,

      Цікаві сторінки—є вірші, є й казки.

      Покажу вам сто земель

      І космічний корабель.

      Даруватиму щодня і забави, і знання.

 

Рідна мова.

        Хто з вас навчився красиво писати,

        Може поруч зі мною стати.

        Я люблю працьовитих діток.

        Запрошую на свій перший урок!

 

Буквар.

        Дякую, пані вчителько,

        За те, що мене берегли, шанували,

        Діток читати й писати навчали.

 

( Діти, передаючи з рук в руки букварика, говорять слова):

 

-Добрий букварику, перша книжко!

 Хочеться навіть поплакати трішки…

 

-Жаль розлучатися, хоч і треба,

 Ми не забудем ніколи про тебе!

 

-Спасибі тобі за добру науку,

 За паличку першу, і першу букву.

 

-За перше слово, і першу казку,

 За першої вчительки щиру ласку!

 

-Ми пам’ятатимем довгі роки

 Мудрі й повчальні твої уроки.

 

Всі.

    Прощавай, букварику,

    Наш найперший друже! 

    Ми тобі, букварику,

    Дякуємо дуже!

 

Вчитель.

     Ось і завершується наше свято. Багато чого навчились діти за цей перший рік навчання,  вони  підросли,  посерйознішали,  порозумнішали,  набули чимало знань, умінь і навичок. Здружились і дійсно стали  членами  нашої великої шкільної сім’ї. І результатом нашої з  вами  спільної  праці  є наказ про переведення дітей до 2-го класу!

                Дорогі мої першокласники!     

              Ви—сучасні діти,

              Все повинні вміти:

              Грамотно писати,

              Множити, ділити.

              Ще повинні вміти

              Рідний край  любити,

              Школу і родину,

              Вільну Україну!

Хай у науці кожен привчиться

Покуштувати і хрону, й перчиці.

Зате, коли буде в навчанні тяжко

«Дванадцятки» в журналі цвістимуть, як ромашки!

   Щасливої дороги у Країну Знань!

 

Пісня «Школо моя…»(На мелодію «Сонячний круг»)

1. Школо моя, друзі і я,

Раді зустрітися знову.

Чекає на нас наш світлий клас,

Веселий і радісний час.

  Приспів: Хай завжди буде школа,

                 Колектив цей чудовий,

                 Хай живуть мудрі діти,

                 Що ідуть до знання.

                 Українці маленькі,

                 Хай живуть здоровенькі,

                 Хай бажання здійсняться—

                 Так хотів ти і я!

(Першокласників вітають рідні, друзі, перша вчителька).

 

*************************************

 

 

 

 

 

 

 

  Малюк вперше прийшов до школи. Із свого теплого звичного середовища—дім, сім’я—він потрапляє в інші обставини. Все життя його підпорядковується більш чіткому режиму, маленький учень починає одержувати величезні розумові та психічні навантаження.

   Багатогодинне сидіння за партою приводить до того, що школярі не витримують такого напруження. Вони починають нервувати, дратуються.

    Щоб уникнути неприємних моментів у житті новоствореного дитячого колективу, потрібно із самого початку створити у класі таку обстановку, аби діти не почувалися самотніми, обділеними увагою, щоб всім малюкам у новому середовищі було по-домашньому тепло й затишно.

    День народження—важлива і радісна подія у житті маленької людини. У цей день, коли вітають її, коли вона в центрі уваги, всі гуртуються навколо неї, дитина відчуває себе значимою. Такий стан упевненості в своїх силах переноситься і на навчання. Після емоційних розрядок учнівський колектив значно краще працює, підвищується успішність, і взагалі поліпшується психологічний комфорт у дитячому гурті. На свято завжди запрошуються батьки, бабусі, дідусі, братики, сестрички.

 

                                                    Хід   свята

    (Зал прикрашено квітами, гумористичними малюнками дітей та дорослих, на сцені у ценрі напис: « З днем народження!»)

 

Вчитель. Дорогі діти й гості! У нас сьогодні справжнє свято. Ми зібралися вшанувати наших іменинників. Давайте поаплодуємо їм та запросимо на наше свято.

  (Усі дружно плещуть у долоні, в супроводі музики в зал забігають діти-іменинники. Вони обходять зал і сідають на окремі стільчики на видному місці).

 

1-й учень.

   В класі нашім ясне свято,

   Чути музику і сміх.

   Тут ми бедемо вітати

   Іменинників своїх!

2-й учень.

   Катя, Петрик і Маринка,

   Саша, Павлик і Тарас

   Святкувати іменини

   Радо в гості кличуть нас!

3- учень.

   З подарунками й квітками

   Тут бабусі є і мами,

   Татусі і дідусі—

   Дуже гарні ви усі!

 

(Чути стукіт у двері).

 

Вчитель. Хто це стука в двері наші,

                 Що за гомін у дворі?

                 Це, мабуть, на наше свято

                 Прийшли юні поштарі.

 

Учні  ( всі разом).

                 Поштарі, поштарі,

                 Друзі-поштарята.

                 Просим вас, поштарі,

                 Швидше до кімнати!

 

( Під музику заходять 2-3 учні-поштарики з поштарськими сумками ).

 

1-й поштарик.

                  Добрий день вам( дістає з сумки листівки, рахує)—раз, два, три,--

                  Є у нас для дітвори

                  І листівки й телеграми—

                  Познайомтесь, любі , з нами…

1-й поштарик.

                  Тру-ру-ру, тру-ля-ля,

                   Ось пакет від журавля,

                   Й побажання в щасті жити,

                   Гарно вчитись і дружити!

 

(Вручає великого пакета комусь з іменинників: у пакеті—канат. Складаються дві змішані команди з батьків та дітей. Проводиться гра «Перетягування каната». Гра проводиться кілька разів, переможцям вручають якісь призи чи відзнаки).

 

Вчитель ( звертаючись до одного із іменинників)…..,  а кого ти більше любиш—тата чи маму?

 

Іменинник. Тата, бо його цілий день немає дома!

 

3-й поштарик ( зачитує листівку).

                       На листівці їжачок,

                       В нього сила голочок.

                       Іменинникам на спинці

                       Щедрі він приніс гостинці:

                      Квітку, яблуко, грибок

                      І цікавих сто казок! (Вручає на згадку  цікаву книжечку).

 

4-й поштарик ( дістає з сумки пакунок).

                       Раз, два, три, чотири.

                       Ось пакунок Йванку й Ірі!

( Вручає пакунок комусь з іменинників, який розгортає його, дістає звідти диск.)

   Іменинник.

                    Ну й дарунок! Що й казати!

                    Швидше, друзі, танцювати!

 ( Виконання будь-якого танка з батьками).

Вчитель.     Ми так добре потанцювали на нашому святі, іменинники

                    танцювали краще від усіх!( Вишиковує іменинників).

 

Учні ( разом).

                     Щастя!

                     Здоров’я!

                     Веселого настрою!

                     Доброго навчання!

                     Ві-та-єм! Ві-та-єм! Ві-та-єм!

 

5-й поштарик.

                    О, ледве не забув! Ось у мене ще одна листівка лишилася

                     ( зачитує).

                    Ось від Гени Крокодила

                    Привітання дуже миле:

                    « Іменинників вітаю,

                    Свою пісню надсилаю».

 

( Усі співають пісню Крокодила Гени з мультфільму « Чебурашка»).

 

 Вчитель. Ми співали й танцювали,

                 Поздоровлення читали,

                 А тепер усіх до чаю:

                 Стіл святковий накриваєм!

 

Іменинник.

                Ось і кухар на поріг—

                На столі смачний пиріг.

                Він, як сонечко на блюді.

                Всі його ділити будем!

 

Іменинник.

               Цей пиріг ми випікали,

               Разом щедро прикрашали

               Вишнями з калиною!

 

( Усі пригощаються, вітають іменинників, « рахують роки», тощо).

 

Вчитель. Школа наша мила

                  Нам, як рідний дім.

                  Щастя ми бажаєм

                  Дітям всім-усім!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                      ( ПОСВЯТА  В  ЧИТАЧІ) 

      (Зал святково прибраний. Емблема книги. На стінах—вислови про книгу;народні прислів’я і приказки про книгу.

      Книжкова виставка « Дивосвіт скарбів книжкових».Звучить музика.)

 

Бібліотекар. Дорогі друзі! Кожен із вас на рік буває іменинником.Правда ж ви дуже любите цей день? А чи знаєте ви, що наші книжки теж бувають іменинниками?І сьогодні ми з вами зібрались у цьому залі на свято—книжчині іменини. Бо хто ж із вас не любить читати книжки, у яких так багато барвистих малюнків, віршів, оповідань, казок, загадок. Розкриєш першу-ліпшу сторінку—і поринеш у чарівний світ незвичайних пригод, чудес, таємниць…

( Під музику виходять учні 5 класу)                                                                                                              

1-й учень.

   І бабусі, й вусачі,

   Скільки мешканців у місті,

   Стільки в місті читачів.

 

2-й учень.

   І за тиждень розмаїтий

   Полюбились так книжки,

   Що кладуть донині діти

   На ніч їх під подушки.

 

3-й учень.

   В кожнім домі, в кожній хаті—

   У містах, і в селі,

   Хто навчився вже читати,

   Має книжку на столі.

 

4-й учень.

   Все ми в книзі знайдемо,

   Кращої не знаємо,

   Доброї і вірної

   Подруги малят.

 

5-й учень.

   І найменшенька дитина,

   Що не вміє ще читать,

   Ледь колисочку покине—

   Просить книжку показать.

 

6-й учень.

   Книги дружать з дітворою.

   Полюби їх у житті—

   І улюблені герої

   Будуть друзями в путі.

 

7-й учень.

   Лиш з малими читачами

   В хаті клопіт вечорами:

   Від книжок, хоч треба спати,

   Їх ніяк не відірвати.

 

8-й учень.

    Любі хлопчики й дівчатка!

    В нас сьогодні книжки свято,

    Будем разом відзначати,

    Книгу-друга шанувати!

 

9-й учень.

    Дружба з книгою—це свято,

    Не було б його у нас,

    Ми не знали б так багато

    Про новий і давній час.

 

10-й учень.

    Книгу зрозумілу,

    Добру, чесну, сміливу

    І дівчатка й хлопчики—

    Хочуть всі читать.

 

11-й учень.

    В день народження до друга

    Доведеться тобі йти,

    То казок чудову книгу

    Принеси в дарунок ти!

 

12-й учень.

    Сторінки книжок завітних

    Всіх нас доброму навчать—

    Працювати і учитись,

    І Вітчизну шанувать.

 

Бібліотекар.

    На нашому святі Книги є іменинники—це наші першокласники. Саме сьогодні відбувається урочисте посвячення в читачі учнів 1 класу. А чи готові вони до цього—ми зараз і перевіримо. Запрошуємо їх розказати вірші, загадки, прислів’я, приказки про книгу, які вони вивчили.

( Виходять учні 1 класу)

 

1.Скільки книг в твоїй книгарні!

   Книги різні, дуже гарні.

   От краса! Якби ти зміг

   Прочитати, друже, їх!

 

 

2.Покупці стоять юрбою,

   Шарудять по сторінках,

   Мила книго, що з тобою?

   Чом ти дивишся з журбою

   І тріпочеш у руках?

 

 3.Лячно книгам: хто їх купить?

    Раптом купить, хто не любить.

    Той у книжку, от порода.

    Запихає бутерброда,

    Той—чи є бруднулі гірші—

    Залива чорнилом вірші.

 

  4.Недарма у продажу

     Книги геть зажурені:

     Хоч би не потрапити

     В руки мацапурині.

 

5. Хороші, справжні друзі

    У мене поруч є,

    Ніяк не уявляю

    Без них життя своє.

 

 

6. Коли я засумую,

    Вони сюди спішать

    І жартами смішними

    Ураз розвеселять!

 

7. Лиш пороблю уроки—

    До них у гості йду,

    Як жить на світі, друзі,

    Розмову поведуть.

 

8. Розкажуть про будови,

    Про мандри, про бої…

    Живуть в книжковій шафі

    Товариші мої!

 

Бібліотекар.

   Буває так, що книжки і плачуть, і скаржаться на читачів. Одного разу…

 

Учениця.

   Книжка скаржилась Мар’яні:

   --Я у тебе не в пошані.

   Звідкіляце на мені

   Плями сині та масні?

 

   Подивись, от сторінка—

   Намальована хатинка

   Під хатинкою—маля,

   Інаписано—« Це я»!

   А за дві сторінки далі—

   Різні звірі небувалі:

   Сині, жовті та рябі,

   Що й не снилося тобі.

 

Люди кажуть:—Ой, чия ти?

Як тепер тебе читати?

Скільки ми читали книг,

А не бачили таких.

 

—Я не рватиму сторінок,

Не бруднитиму картинок,

Вбережу тебе від бруду

Й більше так робить не буду!

 

Бібіліотекар.

 Я сподіваюсь, що серед нас, друзі, немає дітей, схожих на Мар’яну.

 

ПІСЕНЬКА ПРО КНИЖКУ

Хто з книгою щиро дружить,

Тому вона вірно служить.

І в житті допомагає,

Уму-розуму навчає.

 

Приспів:

Я ж тебе, я ж тебе обгортаю,

Я ж тебе, я ж тебе доглядаю.

Ти для мене—вірний друг,

Бо відкрив весь світ навкруг.

 

Казка вкрила мої очі,

Щоб я спав гарно щоночі.

Підросту я неодмінно

В школі матиму «відмінно».

 

Приспів:

 

Я люблю казки чарівні,

Де є гномики й царівни,

Я закидала ляльки,

Бо читаю вже казки.

Приспів:

 

Бібліотекар.Любі діти, я сподіваюсь, щови ніколи не станете

рвати книги, а будете любити їх, жаліти і шанувати. Бережіть і любіть

книжки. І тоді весь розум, мудрість і людська доброта переходитимуть до вас, до ваших сердець через книжки. Обіцяєте?

 

 

 

 

Всі. Обіцяємо! Обіцяємо! Обіцяємо!

 

ПІСЕНЬКА ЧЕРВОНОЇ ШАПОЧКИ

 

Якщо довго, довго, довго,

Якщо довго по доріжці,

Якщо довго по стежинці
Бігать, тупать і стрибать,

То напевно, то напевно,

То звичайно, то звичайно,

То можливо, то можливо

Можна в школу нам прийти!

 

А-а—вчаться там діти великі й малі.

А-а—знань їм багато дають вчителі.

А-а—там навчаються читати,

А-а—і писати, й рахувати,

А-а—там цікаво всім завжди!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«ЛЮБИМ МИ КАЗКИ ЧИТАТИ, АЛЕ МОЖЕМ   

                     ЩЕ Й ПОГРАТИ!»

1-й  ведучий.

Добрий день!

У добрий час!

Радо ми вітаєм вас!

З миром зустрічаємо,

Щастя вам бажаємо!

 

2-й ведучий.

Свято в нас цікаве буде!

Казку люблять усі люди!

І дорослі, і малі
тобто й наші школярі!

 

3-й ведучий.

Будемо ми відпочивати,

Казку весело розповідати.

Казка кличе нас усіх:

 

Всі: починаємо мерщій!

 

 

Казкар.

Розповім вам, дітлахи,

Давню казку, ось яку…

Не в болоті, не в ліску,

Край села стояла хата.

Там жили дідусь, бабуся.

Роботящими були, мали свинку,

Пасли гуси, часто пиріжки пекли.

 

Дід.

Щось добреньке з’їсти хочу,

Тільки що—не знаю й сам.

 

Баба.

Голови б ти не морочив,

Що зварила—те й подам.

 

Дід.

Борщ і каша? Ще з обіду

В животі од них бурчить.

 

Баба.

Вередливий став ти, діду,

Що ж тобі іще зварить?

 

Дід.

Знаєш, бабо, ти не сердься,—

Я, мабуть би, з’їв оце

Колобка із борошенця,

Та ще вбить туди яйце…(прицмокує).

 

Баба.

В нас і борошна немає…

 

Дід.

А піди-но, подивись.

Може, з дна хоч назмітаєш.

 

Баба (сердито).

От же, клятий, причепивсь,

Хоч бери тікай із хати!

 

Дід (теж сердито).

Тож не хочу я борщу!

 

Баба.

Ну, куди тебе дівати,

Будь по-твоєму. Спечу.

( Співає):

А мій милий колобочка хоче,

А мій милий колобочка хоче.

 

Дід ( співає) :

Навари, милая,

Чи спечи, милая,

Навари чи спечи,

Моя чорнобривая!

 

( Баба виходить).

 

Дід.

Ледь погодилась старенька.

Так сьогодні ж свято в нас.

От і з’їсти щось смачненьке

Закортіло у цей час.

 

( З’являється баба, несучи у вузлику борошно).

 

Дід.

Ну, стара? Чи є хоч трошки?

Хоч малесенький спекти?

 

Баба.

Назмітала ось із ложку.

Підсобляй тепер і ти.

 

Дід.

Ти готуй. А я швиденько

Принесу іще дровець.

Повечеряєм гарненько!

( Виходить, по дорозі каже глядачам).

Баба в мене молодець!

 

(Баба ліпить колобка, садить його в піч).

 

Баба.

Колобок який! На славу!

Ну, ступай собі у піч!

Буде дідові забава.

 

( Входить дід. Висипає біля печі дрова).

 

Дід.

Швидше, бабо, скоро ніч.

 

Баба.

Та печу ж. Уже виймаю.

Ач, рум’яненький який!

 

Дід  ( показує на стіл).

Поклади отут, із краю.

 

Баба.

Та не будь такий швидкий!

Хай він трошки прохолоне,

Хай полежить на вікні.

(Кладе колобок на вікно).

 

Дід.

А поділим так його ми:

Пів—тобі, а пів—мені.

 

( Колобок в цей час тікає).

 

Баба ( сплескує руками).

Ох ти, боже! Де ж він дівся?

Діду, колобок пропав!

 

Дід.

От діла. Оце наївся.

 

Баба.

Що ж  робить?

 

Дід.

Якби ж я знав…

А смачний був—не забуду!

 

Баба.

Завтра кращого спечем,

А сьогодні—так і буде—

Повечеряєм борщем.

 

 

Зимовий ліс. З’являється на дорозі колобок.

 

Колобок.

У святковий день,сьогодні,

Хто ж це схоче, щоб його

З’їли баба й дід голодні?...

Поживу ще, ого-го!

Втік від баби, втік від діда,

Хай шукають всім кутком.

Не родився ще, хто снідать

Буде завтра колобком!

( Співає)

 

Я по коробу метений,

Я на яйцях спечений,

Я від діда утік, 

Я від баби утік,

Та й стрибаю—скік та скік.

 

( З’вляється ведмідь).

 

Ведмідь.

Я Ведмідь—набрід,

Я іду—бреду.

І на когось набреду,

Бо голодний дуже я,

Де ж ти—їженько моя?

 

(Назустріч Ведмедю котиться Колобок.).

 

Колобок (співає).

Я по коробу метений,

Я…Ой!

( Побачив Ведмедя, зупинився).

 

Ведмідь.

Що за чудо в лісі бачу?

І рум’яне, і м’яке.

Зараз сяду і заплачу,

Як не спробую таке!

 

Колобок.

Не попробуєш, напевно,

Бо втечу я.

 

Ведмідь (ловить Колобка).

Ти куди?

Утекти хотів? Даремно,

Не пручайся, підожди.

Бачиш, їсти дуже хочу.

 

Колобок.

Ой, пустіть, пустіть мене!

 

Ведмідь.

Хто попавсь мені на очі—

Живота не обмине!

 

Колобок.

Я вам пісню заспіваю!

 

Ведмідь.

Нею не здивуєш нас!

 

Колобок.

Пісню гарну дуже знаю.

 

Ведмідь.

Ну, співай,(до глядачів)—останній раз!

 

Колобок.

Я по коробу метений,

Я на яйцях спечений,

Я від діда утік,

Я від баби утік,

Коло тебе, Ведмедю (виривається)

Теж не буду сидіть.

 

( Вирвавшись з пазурів Ведмедя, Колобок тікає до лісу).

 

Ведмідь.

Ти куди побіг, маленький?

Ну постій же, постривай!

Ой, який він був гарненький

Та смачненький. Ай-яй-яй!

 

( Ведмідь бреде у ліс. З другого боку з’являється Вовк).

 

Вовк.

Я Сірий Вовк, іду ліском.

І всі мене бояться!

Недаром звуть мене Вовком.

Бо можу я кусаться!

 

( Назустріч йому Колобок)

 

Колобок.

Я по коробу метений,

Я на яйцях спечений…Ой!

Знов Ведмідь? Чи хто там?

Хто там?

( Злякано відступає).

Треба, мабуть, повертать.

 

Вовк.

О! Вечеря йде до рота!

( Ловить Колобка).

Ти надумався тікать?

Та постій, побудь зі мною,

Як погода? Як зима?

Побалакаєм з тобою,

Потім—гам!—Тебе нема!

 

Колобок.

Дядьку Вовче, пісню знаю.

Сам Ведмідь її хвалив!

 

Вовк.

То утни1 Я підспіваю ( до глядачів),

Чудернацьке щось зловив!

 

Колобок.

Я по коробу метений,

Я на яйцях спечений,

Я від діда утік,

Я від баби утік,

Від   Ведмедя утік…( виривається)

Утечу і від Вовка—

Не спіймаєш Колобка!

( Утікає).

 

Вовк ( услід).

Над Вовком, браток, смієшся?

Ще заплачеш, почекай!

Як іще раз попадешся—

То пощади не жадай!

 

( З’являється Ведмідь).

Ведмідь.

Брате Вовче, чого ходиш?

Їсти є що?

 

Вовк.

Та нема.

От по лісі ходиш—бродиш—

Все засипала зима.

Ну, а ти не спиш, Ведмедю?

В тому році, знаю, спав.

У берлозі. Там без меду

Цілу зиму лапу ссав.

 

Ведмідь.

Не засну, бо не наївся.

 

Вовк.

Є пожива. Пісню чув?

 

Ведмідь.

Колобка? За ним гонюся

Так, що досі мокрий чуб.

 

Вовк.

Може, знайдемо маля те

І з’їмо його удвох?

 

Ведмідь.

Та воно таке завзяте,

Що обдурить і сімох.

 

Вовк.

Що ж робити?

 

( Входить Лисиця).

Лисиця.

Що, сіренький?

Я вітаю, друзі, вас!

 

Вовк.

Будь здорова. Тут маленький

Колобок утік від нас.

 

Лисиця.

Колобок? Ну, що ви, любі,

Колобка я приведу.

Під сосною чи під дубом

Він сховавсь—однак знайду,

Лиш скажіть, куди подався?

Не його оце сліди?

Ще такий не попадався,

Щоб мене перехитрив,

Щоб від мене втік, Лисиці.

Хитра я –ну. прямо, страх!

Розмовляю, як сестриця,

А тоді по лобі—трах!

 

( Іде в ліс, придивляючись до слідів).

 

Вовк ( до Ведмедя).

Та підем за нею слідом,

Бо Лисиця ця така:

Не поділиться обідом,

Як спіймає Колобка.

 

( Виходять).

 

Лисиця.

Я Лисичка, я сестричка,

Не сиджу без діла—

Я гусяток пасла,

Полювать ходила.

 

( Назустріч Колобок).

 

Колобок.

Я по коробу метений,

Я…Ой!

 

( Злякано відступає).

Лисиця ( ласкаво).

Ти мене не бійся, друже,

Я не Вовк, тебе не з’їм.

Мабуть, змерз у лісі дуже?

Заблудився? Де твій дім?

 

( Колобок продовжує відступати).

А! То Вовк, Ведмідь— прокляті,

Налякали Колобка.

Я їм дам! Які зубаті!

Я, Лисиця, не така.

Не зобиджу, навіть, мухи.

І тобі допоможу.( До глядачів)

От дурне. Розвісив вуха,

Дума правду я кажу.

 

Колобок.

Як я радий, люба тьотю,

Навіть важко передать,

Може вам за цю турботу

Гарну пісню заспівать?

 

Лисиця.

Добре, любий, добре, милий,

Голос є—то заспівай,

Буду дуже я щаслива ( сідає),

Я вже слухаю, давай!

 

Колобок.

Я по коробу метений,

Я на яйцях спечений,

Я від діда втік,

Я від баби втік,

Від Ведмедя втік,

І від Вовка утік,

Та й стрибаю—скік—поскік.

 

Лисиця.

Голосок у тебе милий.

Тільки слів не розібрать:

Хтось тікав, когось ловили…

Підійди-но ближче, сядь.

 

( Колобок сміливо підходить до Лисиці).

 

Колобок.

Я по коробу метений,

Я на яйцях спечений,

Я від діда утік..

 

(Лисиця хапає Колобка і сміється ).

 

Лисиця.

Доскакався? Весь свій вік

Я лише одне робила—

Маю практику, повір—

Звірів та людей дурила.

Ти—людина, а чи звір?

 

Колобок.

Ой, рятуйте, поможіте!

Ой, хто в лісі, поможіть!

 

Лисиця.

Дужче! Дужче!

( Кусає Колобка).

 

Колобок.

Не кусайте!

 

Лисиця.

Он і спавді хтось біжить.

 

( Вбігають захекані Ведмідь і Вовк).

 

Ведмідь.

Ну, Лисиця, ну, сестриця,

Хто б зробить таке б зумів!

 

( Захоплено розводить руками).

 

Вовк ( грубо).

Годі вже. Давай ділиться.

Я б і сам його зловив.

 

Колобок.

Відпустіть, я пісню знаю…

 

Вовк.

Так-так-так. Уже співав.

Обдури того, що з краю (показує на Ведмедя).

 

Ведмідь ( сердито до Вовка).

Не на того, брат, попав.

Зараз дам, то будеш знати,

Як з Ведмедем жартувати!

 

Лисиця.

Годі вам. Ми всі зубаті.

 

Ведмідь.

Не замовкне—буде знать!

 

Лисиця.

Ну, почніть отут ще битись!

 

Вовк ( до Ведмедя).

Гнать тебе із відси слід!

 

 

Лисиця.

Друзі! Друзі! Хтось іде!

 

Зайчик.

Будем краще в дружбі жити,

Будемо усі дружити!

 

( Звірі погоджуються ).

 

Всі:

Цікавіше нам буде жити,

Якщо будемо дружити!

 

Всі присутні виконують « Пісню про дружбу».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                         

 

Казкар.

Казки всі діти полюбляють,

Різні казочки читають,

Але не тільки почитати

В казку можна ще й пограти!

 

Жили  у лісі поросята,

Три веселі дружні брати.

Ой, смішно звалися вони:

Наф-Наф, Нуф-Нуф, Ніф-Ніф

( Виходять і вклоняються по черзі, потім зникають).

 

1-й ведучий.

Ці брати дуже веселі,

І не треба їм оселі.

Де прийдеться—брати спали,

Дім будувати й не гадали!

Вони в лісі розважались,

У калюжах тепленьких купались.

 

2-й ведучий.

…Та літечко кінчалося,

А осінь наближалася.

А вдень стало знов тепліше

Поросяткам—веселіше.

Знову грають і стрибають

Та ще й пісеньку співають.

 

( Нуф-Нуф, Ніф-Ніф, обнявшись, співають):

 

Не страшний нам сірий вовк,

Сірий вовк, сірий вовк!

Нерозумний злющий вовк,

Злющий вовк, злющий вовк! 

 ( Ідуть геть).

1-й ведучий.

Та не довго так було,—

Кудись зникло все тепло.

Калюжки стали замерзати—

Зажурились поросята!

 

( Поросята виходять, тремтять від холоду).

 

Наф-Наф.

Брр-р-р…

Щоб не мерзнуть, не тремтіти,

Треба, братці, щось робити.

Взятись разом будувати

Теплу й затишну нам хатку.

 

Нуф-Нуф,Ніф-Ніф.

Ні-ні! Не будем цим займатися,

Сонечко ще світить.

Будем розважатися!

 

( Співають, Наф-Наф махнув на них рукою, виходить).

 

Вовк ( виглядає з-за кущів, погрожує):

Ба, які хвастливі та прудкі!

Вночі я розірву їх на шматки! ( Виходить).

 

2-й ведучий.

Наф-Наф—розумне поросятко,

Сам будувати почав хатку.

Багато цегли наносив,

Потім глину замісив,

Двері гарні змайструва,

Щоб вовк ці двері не зламав!

 

( Появляєтьс хата Наф-Нафа).

 

1-й ведучий.

Нуф-Нуф, ледащо,—поспішив,

 Хатку з гілочок зробив.

Та на що ж воно це схоже?

…Зламати хатку й вітер може!

 

( Появляється хата Нуф-Нуфа).

 

2-й ведучий.

А Ніф-Ніф, як нам відомо,

Зробив хатку із соломи.

Обидва дурники зраділи,

Що швидко впоралися з ділом. ( Появляється хаткаНіф-Ніфа).

 

( Чути пісню).

 

1-й ведучий.

Знову пісню заспівали,

Десь у ліс помандрували.

А Наф-Наф збудував дім такий,

Що не страшні йому злющі вовки.

 

Наф-Наф ( співає).

Збудував я гарний дім,

Гарний дім, гарний дім!

І нестрашно жити в нім,

Жити в нім, жити в нім!

Двері я зробив міцні.

Так міцні, так міцні!

Звірі злющі не страшні,

Не страшні, не страшні!  ( Виходить).

 

2-й ведучий.

Що таке? Там вовк ховається?

Здається, до хатинок наближається?

…Зголоднів, прийшов сюди,

…Ось його тут є сліди!

 

Вовк ( тримається за живіт).

Підтягло мені живіт.

Настав час думать про обід.

Недовго поросяткам гратися.

Та над вовком насміхатися.

Розгорівся в мене апетит,

То ж пообідаю як слід.

Вони дуже смачненькі—

Товстенькі, рожевенькі!

У-у-у! Я поросяток цих зловлю-у-у.

Вони міркують сховатись у хатинку,

Та я зловлю їх за хвилинку!

 

Вовк (ходить, шукає поросят, ганяється за ними, впав, поросята забігли в солом’яну хатку).

Ось ви де, дурненькі,

П’ятачки рожевенькі! Ха-ха-ха!

Як дмухну, від цього дому

Розлетиться вся солома.

Ось я так собі гадаю:

Зразу двох я вас спіймаю!

 

( Вовк дме, хатка падає, поросята тікають, ховаються у хатині Нуф-Нуфа).

 

Ніф-Ніф ( жалібно).

Ой! Я боюся!

Вовк нас впіймає!

 

Нуф-Нуф.

Не бійся!

Вовк двері не зламає!

( Вовк ходить біля хатки, роздивляється).

 

Вовк.

Цю хатинку-хворостинку

Я швиденько розваляю.

Хоч ховайтесь, не ховайтесь—

Всеодно я вас спіцмаю!

( Дмухає, хатка хитається, падає, поросята вищать, розбігаються).

 

Вовк.

Ага! Знов кинулись втікать, —

Тільки хвостики тремтять!

Я хочу з вас обід приготувати—

Смачний, щоб і лапи облизати!

 

( Вовк доганяє їх, падає, поросята ховаються в хатинку Нуф-Нуфа,

Вовк підводиться).

 

Вовк.

Та-а-а-к! Оце пригода!

…Та це ж найкраща насолода:

Було два, а стало три.

…Діждались ви своєї пори! ( Погрожує).

Влітку покущах усі ховалися,

Тепер—всі троє—ви попалися!

 

( Декілька раз дмухає, дім стоїть, Вовк плаче).

 

Вовк.

Бач, дарма я намагався,—

За цими хрюшками ганявся.

На лобі гулю я набив,

Черевика загубив…

Хрюшок так і не зловив,

Ледве штани я не згубив!

 

( Плаче, виходять поросята з тарілкою, на якій пиріжки).

 

Наф-Наф.

Плаче Вовк, жалібно так виє…

 

Ніф-Ніф.

Ми його вже пожалієм.

 

Нуф-Нуф.

Хоч Вовк усіх нас налякав,

Але ж нікого не спіймав!

 

Наф-Наф.

Плаче Вовк. Голодний дуже.

 

Нуф-Нуф.

Ми принесли їжу, друже!

 

Ніф-Ніф.

Будем краще в дружбі жити.

Будемо усі дружити!

 

( Вовк їсть пиріжки, витирає сльози, знову їсть, тре очі, підшморгуючи ще і носом).

 

Вовк.

Спасибі! Гарні пиріжки!

Вам буду другом залюбки!

Цікавіше нам буде жити,

Якщо будемо дружити!       ( Обнімаються, кланяються, виходять).

 

 

 

 

 

 

 

Ведучий.

Жили на світі два коти—

Лінусь і Мрчик—два брати.

Лінусь на сонечку лежав,

Бо школи він не поважав.

 

Лінусь.

Нащо мені вчитися?

Не люблю трудитися!

Краще буду тут лежати,

Вгору лапки задирати.

Спати буду—скільки схочу!

Дні і ночі! Дні і ночі!

 

Ведучий.

Мурчик вчився так як слід.

Це був старанний дуже кіт.

 

Мурчик ( з букварем).

Ходжу я в школу залюбки!

Читати вчуся я книжки,

Писати й рахувати,

Щоб все на світі знати!

 

Ведучий.

Якось до котів у гості

Завітав знайомий, Костик.

Рибкувін приніс смачну,

Та шкода—лише одну!

 

Костик.

Дам тому, хто відгадає,

Скільки сім плюс три.

Хто знає?

 

Мурчик.

 Десять.

 

Ведучий.

Мурчик відповів—

І смачненьку рибку з’їв.

А Лінусь цього не знав

Тільки лапку облизав!

Потім ще прийшла Тетянка.

 

Тетянка.

Ось свіжесенька сметанка!

Хто скаже, скільки два і шість,

Той цю смачну сметану з’їсть.

Лінусю, скільки?

 

Лінусь.

Я не знаю…

 

Тетянка.

Тоді я Мурчика спитаю.

 

Мурчик.

Це вісім, точно знаю я!

 

Тетянка.

Бери, сметанка ця твоя!

 

Лінусь.

Так он як вигідно навчатись!

 Не буду більше лінуватись!

 Піду до школи і навчуся( бере портфель).

 

Всі.

Ти правильно сказав, котусю!

 

Виконують пісню на мелодію « Сонячний круг»

 

Котик Лінусь, Костик їх друг,

Мурчик й подружка Тетянка,

Всі ми тепер дружна сім’я—

Ось тобі лапа моя!

 

Приспів:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ведучий.

Серед лісу на галяві,

Між високими дубами,

Дід побудував хатину.

Стала жити там родина:

Дід Омелько, баба Гапка,

Та несучка—Курка Рябка.

 

Дід.

Ну, що, бабо, прибирай,

По місцях все розставляй.

Я ж за хмизом в ліс піду,

Щоб було нам чим топить

І на чому борщ варить.

 

Баба.

Ти, старий, іди скоріше,

Та неси хмизку побільше,

Їсти хочу дуже я

Й спати скоро вже пора.

 

( Дід виходить).

 

Баба ( до курчати).

А ти, Курочко Ряба,

Вибирай собі куток.

Я внесла тобі сінце,

Щоб ти звила кубельце.

 

( Баба виходить).

 

Курочка.

Чим порадувать старих?

Піклуватись час про них.

Ось знесу я їм яйце—

Біле, кругле та міцне.

( Облаштовує на сіні гніздечко і сідає на нього).

 

Баба.

Тихо й звтишно у домі,

Поприбирано кругом.

Вже і пічку натопила

І зварила вже обід.

Скрізь попоралась як слід.

Але де той ходить дід?

 

( Входить дід).

 

Дід.

Та не сердься ти, бабусю,

Я у лісі заблудився.

А коли вертав додому,

То знайшов ось п’ять грибів.

( Викладає їх на стіл).

В’язку хмизу теж приніс,

Обтрусив дбайливо свитку…

 

Баба.

Ну, вже годі говорити,

Скоро буде вже темніти,

Тож сідай хутчіш за стіл.

 

Дід.

Ох, смачний обід сьогодні!

Це тому, що на природі

Майже цілий день пробув.

 

( Дід і баба обідають, а потім лягають спати).

 

Баба.

Відпочинем на перині

В теплій затишній хатині.

 

( По хатині непомітно крадеться Мишка).

 

Мишка.

Ох, яка тут тишина!

І не бачу я кота.

Враз обнишпорю хатину

Може де знайду шпарину.

 

( Знаходить шпарину і ховається).

 

Курочка.

Ось знесла я вже яйце—

Біле, кругле та міцне.

Ну, а поки дід та баба міцно сплять,

Вийду в ліс я погулять.

 

( Курочка виходить, дід з бабою прокидаються ).

 

Баба.

Ти дивися у куточку

Щось біліє…

 

Дід.

Тю,бабусю, це ж яйце.

Видно наша Курка Ряба

Нас порадувать схотіла,

Але ж де сама поділась?

 

Баба.

Та давай хутчіш сюди,

Хоч роздивимось його.

 

( Дід з бабою роздивляються, дід пробує його розбити.

Спочатку обережно, а потім щосили).

 

Дід.

Щось не розіб’ю яйця,

Видно наша Курка Ряба

Бленд-а-медом натирала.

 

Баба.

Та який там бленд-а мед,

То ти, діду вже ослаб.

 

( Бере яйце і пробує його розбити. Заходить Курочка Ряба).

 

Курочка.

Діду, бабо, схаменіться!

Це яйце не на обід.

Я ж хотіла ще курчат

Висидіть за певний час!

 

Баба.

Добре, Рябо, вибачай!

На старих не ображайся.

На пшінця ось, пригощайся.

 

( Яйце лежить з краю стола, на стіл непомітно залазить Мишка в

пошуках якої небудь поживи і ненароком хвостиком зачіпає яйце,

яке падає і розбивається).

 

Баба.

Діду, діду, Миша в хаті!

Ось розбила вже яйце.

Що ж ми зробим їй за це? ( Починає плакати).

 

Курочка.

Діду, бабо, та не плачте.

Нанесу я ще яєць.

Але щоб не повторилась ця історія страшна,

Годувати й Мишку треба.

 

Мишка.

Дякую тобі я, Рябо,

Що піклуєшся ти радо.

Не лише про діда й бабу,

А й про мене, Мишку сіру.

Буду в злагоді я з вами жити

Й шкоди більше не робити.

 

Ведучий.

Ось і казочці кінець.

А хто слухав—молодець!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1-й ведучий. Гра « Впіймай казку».

 

Вигнав Дід Козу із хати,

Та й пішла вона блукати.

Довго лісом Кізка йшла,

Там хатиноньку знайшла.

В тій хатинці Зайчик жив.

Довго плакав він, тужив,

Бо Коза хатинку вкрала

І сіренького прогнала.

Всі Козу ту виганяли,

Від страховиська тікали.

Та знайшовся там і Рак,

На прізвисько Неборак.

Він Козу ту ущипнув—

Зайцю хатку повернув!

 

2-й ведучий.

Були собі дід і баба. Поїхав дід на ярмарку та й купив козу. Привіз її додому, а вранці на другий день посилає бабу пасти ту козу. А сам став на вортях у червоних чоботях.

 

Дід.

Кізонько моя мила,

Кізонько моя люба.

Чи ти пила, чи ти їла?

 

Коза.

Не пила я і не їла,

Баба пасти не хотіла.

Як ішла через місточок—

Ухопила кленовий листочок.

Як ішла через гребельку—

Ухопила водиці крапельку.

От і вся моя їда.

 

Дід.

Бідна ти, Козо моя!

Що робить мені з тобою?

Сам займуся я Козою.

Сам водою напою,

Попасу і подою.

 

1-й ведучий.

Наступного дня дід погнав Козу сам, пас увесь день, а ввечері погнав додому. І тільки надігнав на дорогу, а сам навпростець пішов: став на воротях у червоних чоботях та й питається.

 

Дід.

Кізонько моя мила,

Кізонько моя люба.

Чи ти пила, чи ти їла?

 

Коза.

Не пила я і не їла.

Бігла через місточок—

Вхопила кленовий листочок.

Бігла через гребельку—

Вхопила водиці крапельку!

От і вся моя їда.

 

Дід.

Як таке сказать посміла?

Де мій ніж?

Заріжу кляту!

 

Коза.

Ох, який ти, Діду, завзятий.

А попробуй-но, заріж.

Та не візьме мене ніж!

 

( Коза тікає. Зупиняєтьсябіля Зайчикової хатки, заглядає у вікно).

 

2-й ведучий.

У лісі бачить Коза Зайчикову хатку—вбігла туди, та й заховалась на печі.

 

Зайчик.

А хто, хто в моїй хатинці?

 

Коза.

Я Коза-Дереза,

За три копи куплена,

Півбока луплена,

Тупу-тупу ногами,

Сколю тебе рогами,

Ніжками затопчу,

Хвостиком замету—

Тут тобі смерть!

 

1-й ведучий.

От Зайчик злякався, сів під дубком. Сидить та й плаче. Коли йдуть Ведмідь, Вовчик-Братик і Лисичка-Сестричка.

 

Вовк, Ведмідь, Лисичка ( разом).

А чого ти, Зайчику-Побігайчику, плачеш?

 

Зайчик.

Так у хаті звір рогатий.

 

Вовк, Ведмідь, Лисичка.

Ну, а нас не прожене! ( заглядають ухатку).

 

Коза.

Я Коза-Дереза,

За три копи куплена,

На півбока луплкна.

Тупу-тупу ногами,

Сколю вас рогами,

Ніжками затопчу,

Хвостиком замету,

Тут вам і смерть.

 

Ведмідь, Вовк, Лисичка.

Ми б її… Та не охота…

Спішна є у нас робота.

Зайчику, ну що ж—бувай!

Ми йдемо, нам—вибачай!

 

Рак.

Що ти плачеш, Зайцю сірий?

 

Заєць.

Бо ніхто не може звіра

З хати вигнать.

 

Рак.

Що за звір?

 

Заєць.

Ти не виженеш, повір.

Тут були уже й сильніші,

Та розбіглися, як миші.

Звір той дуже-дуже злий.

 

Рак.

Не дивись, що я малий.

Бо не сила і не роги

Запорука перемоги,

А хоробрий, вірний друг

Та твердий незламний дух!

( Підходить до хатки).

Хто-хто в Зайчиковій хатці живе?

 

Коза.

Я Коза-Дереза,

За три копи куплена.

На півбока луплена,

Тупу-тупу ногами,

Сколю вас рогами,

Ніжками затопчу,

Хвостиком замету,

Тут вам і смерть!

 

Рак.

А я Рак-Неборак,

Як ущипну—буде знак!

 

( Коза тікає з хатки).

 

Заєць.

Сто приятелів навкруг,

Але ти—найкращий друг!

Допомога знадобиться—

Я піду за тебе биться.

І ніякій злій тварині

Не здолати нас віднині!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1-й  ведучий.

 

( Тримає в руках «чарівну» скриньку).

 

Відкриваємо скарбничку.

Скринька зовні невеличка.

Але в ній скарби безмежні—

Будьте дуже обережні.

Їх ніколи той не згубить,

Хто народну мудрість любить.

І багатства ці—безцінні,

Їх збирали по краплині.

Не втрачаєм часу марно,

Дістаєм перлину гарну.

( Дістає «перлинку»).

 

2-й ведучий.

Перша перлинка-зупинка « Казкові загадки»

 

 

Я бичок-третячок,

Смоляний в мене бочок.

Із соломи дід зробив,

Бік смолою засмолив .        (Солом’яний бичок).  

 

Що за звір

Вплітає сало

І кричить все:

« Мало, мало!»?

У жупані парубоцькім—

Упізнали—це…( Пан Коцький).

 

Хто це в човнику пливе

Й рибку матінці везе?

І кого змія страшнюча

З’їсти хоче більш за все.      ( Івасик-Телесик).

 

Він зі змієм став до бою—

Сміло бився булавою.

Поміркуєш з нами трошки

Хто це, хто….( Котигорошко).

 

Що дідусь наш посадив,

Поливав, полов, ростив?

А як виросла велика,

Всю сім’ю на поміч кликав:

І бабусю, й внучку, й Жучку,

Рвати щоб допомогли.

Та без мишки-шкряботушки

І не вирвали вони.     ( Ріпка ).

 

Хто під кущиком в гніздечку

З ніжкою скаліченою жив,

Хто дідусеві й бабусі

Вірою й правдою служив,

Поки пір’ячко рябеньке

В піч не вкинули старенькі?

Геть дівчина полетіла,

З ними жити не схотіла.     ( Кривенька качечка ).

 

Жив-був пес і став старий вже.

От хазяїн його вигнав.

В лісі вовк його зустрів

І старого пожалів.

Ще й придумав, як зробити,

Щоб хазяїну вгодити.

Пес додому повернувся

І віддячить не забувся.

Що за казочка така?

Про собаку, про…  ( Сірка).

 

1-й ведучий.

Друга перлинка-зупинка « З якої казки річ».

Ну, а ця перлинка принесла на урок казкові речі.

 

Не чекайте на підказки,

Називайте річ із казки.

Хоч вона і невеличка

Всіх врятує від біди.

Жабка, мишка і лисичка

Ще й ведмідь, кабан заліз.

В мирі, злагоді й без сліз

Проживали, і та річ

Тепла-тепла, наче піч.      ( Рукавичка).

 

Виросла вона велика,

Не під силу чоловіку,

Ще коли він старий дід.

Тут покликать бабу слід.

Потім  внучку, Жучку, кішку, мишку.

Пройшов день, настала ніч,

А вони все тягнуть річ.   ( Ріпка).

 

2-й ведучий.

Наступна перлинка-зупинка  « Вгадай казку».

Колобок приготував цікаві завдання: відгадайте казку за опорними словами.

 

1). Кабан, Лисичка, Вовк, Пан Коцький. (« Пан Коцький»)

2). Лисичка, глечик, миска, борщик.  ( « Лисичка та журавель»)

3). Лисичка, Рибка, Вовк, ополонка. ( «Лисичка та Вовк-панібрат»)

4). Лисичка, Коза-Дереза, Вовчик, Рак. (« Коза-Дереза»).

 

Підведення підсумків подорожі.

 

2-й ведучий.

Закриваємо ми скриньку,

Але тільки на хвилинку.

Бо завжди на кожнім кроці,

На перерві, на уроці,

В повсякденному житті,

Старші люди й молоді,

Всі багатими стаєм,

Бо у мовлення своє

Ми вплітаєм зі скарбнички

Діаманти невеличкі—

Перлини мудрості народу,

Що йдуть від роду і до роду