Жартівливий вірш до Дня Учителя

Вчительські будні  (сповідь сільської вчительки)

Понеділок. На роботу – знову як на свято,

Та спина чомусь болить, мабуть, від лопати,

Бо учора, в вихідний, картоплю копали,

А цибулю й буряки у підвал ховали.

Вже вівторок. Настрій гарний, бо комісії нема,

Шість уроків «відпахали»  ми, як кажуть, задарма.

Бо  шкільна наша зарплата – це, повірте, копійки,

Ох, платіжки комунальні всіх затягнуть в боржники.

Ось, нарешті,й середа, пів тижня минає,

Тільки зошитів гора все більша зростає.

Спокою – ані хвилини, з класу в клас – як крос здаєш,

То нарада, то педрада, скоро й з ніг уже впадеш.

У четвер прийшли новини: програми змінили,

«з ніг на голову» усе знов перекрутили.

Гірко плачуть першачки від тих змін новітніх,

Важко стогнуть вчителі від реформ освітніх.

Вже і п’ятниця прийшла, я до фінішу дійшла.

Завтра відпочину вдома хоч годину.

Напишу усі конспекти, виперу всі білизну,

Знов переберу картоплю й десь опівночі засну…

Ви себе хоч не впізнали?

Ви хоч так не живете?

Вірте, пенсія настане –

Жить як в казці почнете!