"Життя – це мить, зумій його прожити"

                                      Життя – це мить…

ВСТУПНЕ слово!

    Шановні гості!  Ми сьогодні зібралися в цьому класі, щоб вирядити на широку дорогу дорослого життя наших випускників. Дорогі діти. Ми прожили з вами 7 довгих і щасливих років, спілкувалися, підтримували один одного, ділили разом радощі і печалі, успіхи і невдачі.

- Найкращим, наймилішим для кожного з нас є спогади про дитинство. Дивлячись на дітей, кожен згадує себе.

- Діти - це прекрасні створіння з чистими душами, з невинними оченятами, які завжди чимось цікавляться.

То ж давайте пригадаємо, як усе розпочиналось.

Фільм «Наші дитячі роки»

Напевно, кожному з вас запам’ятався похмурий вересневий ранок  2о11 року? Ви тоді стали п’ятикласниками. Ось промайнуло сім років, які ми провели разом з вами. Більше 20 тисяч дзвінків почули ви за 11 років, що навчалися в школі. Кожен чув їх по різному. Тоді, коли з букетом  квітів першій вчительці своїй йшов на перший урок, в перший клас. І тоді,коли немов би обривав цікаво проведені 45 хвилин вашого улюбленого уроку. І був це довгожданий дзвінок на канікулах. А ось сьогоднішній дзвінок останній … в стінах рідної школи. Востаннє звучить у вашому безтурботному дитинстві  і покличе в нове життя. І яким би воно не стало, скільки  задоволення  і радості і щастя не принесло б вам, як далеко  і в які краї не закинуло, обов’язково згадаєте  нашу школу, своїх друзів  та радісне шкільне життя..

Класний керівник:

- Відлетіли літа, як птахи,

Відшуміли снігами і грозами.

І колишні мої дітлахи

Стали зрілими, стали дорослими

Так, здається, недавно дзвінок

Вперше кликав їх всіх за букварики

А сьогодні останній урок

День останній в шкільнім календарику.

 

- Ми сьогодні зібралися в школі

Проводжати дитинство своє.

Відлітає в замріяні далі

Сьогодення твоє і моє

Все вирує, цвіте і буяє,

Пахнуть медом дерева в саду,

Я сьогодні з дитинством прощаюсь

І на зустріч із юністю йду

 

 

 

 

- Юність наша – складна і примхлива:

То сміється, то плаче слізьми.

Все ще буде: і сонце, і злива,

Перешкоди здолаємо ми.

Ми сьогодні залишимо школу,

Парту, дошку  і класне вікно,

І не нам, іншим учням на долю

Даруватиме світло воно.

 

-11 літ тому

В бентежній   тривозі

До школи ішли ми

На перший урок.

І ніжно вела нас

Матуся за руку

Й чарівним здавався

Звичайний урок.

 

- Тепер усе. Уже перегорнули

Підручників останні сторінки

І лиш сьогодні раптом ми відчули,

Що плине час скоріше від ріки.

Здавався недосяжним горизонт

А світ – казковим! За шкільним порогом

Чекали нас уроки, вчителі

В світ пізнання незвідані дороги.

 

- Дитинство наше, мов вчорашній день,

Ось-ось майже крильми у темінь ноги,

Аби світанок віз дзвінких пісень

Прокинувся і нам заглянув в очі.

Ми підійшли до першої межі -

Шкільним порогом звуть її в народі.

І сльози,й пісня, й радість – все в душі,

А чого більше – перемірять годі…

 

- Чому учителю, ти раптом ізмарнів?

Ховаєш сльози, щоб ніхто не бачив?

Ти ж сам терпляче нас в цей день привів,

Шляхи в майбутнє зорями позначив.

Така вже доля, Вчителю,твоя –

Зустрівшись, аби згодом попрощатись

Із серця в серце перелить  добро

Й учителем навіки залишатись

Прийде світанок… Сонце, зустрічай!

Дай для польоту лелеча том неба!

Слова останні: «Школо, прощавай!

Ми завжди будемо пам’ятати про тебе!».

 

( Пісня про школу )

 

- Затихнуть пісні  і почнеться урок,

Урок, на який не покличе дзвінок.

За парту не сядемо так, як завжди -,

Учитель з журналом не зайде сюди.

Вчителько наша, не будете там

Десяток і двійок ви ставити нам.

Із того уроку не можна втекти,

Й погану оцінку не виправиш ти.

 

 

-Перерв  і канікул у ньому нема,

Хоч може минути там літо й зима,

І не сорок п’ять він триває хвилин

А довгі роки не вгава його плин.

Урок цей для тебе, ти твердо затям,

І перший, й останній – він зветься життям!

 

_ Як швидко минули за партами роки і дні

У пролісках синіх всміхаються долі ясні.

То юність,  мій друже вклонилась тобі і мені,

І кличуть в дорогу нас стежки нові.

 

-Ми в світі живем – скільки часу нам виділить доля,

Але власне життя всяк повинен створити своє.

І пройти по дорогах, де серце волає від болю .

Й кожну мить то бере, то саме щось взамін віддає.

 

- День на день не подібний,

Мить на мить.

Серце радісно б’ється  і щемить.

Ще вчора були ми школярі

А сьогодні наш політ – до зорі.

Ця зоря долі нашої – ясен світ.

Благослови, Господи, наш політ.

 

- Виходить дівчина у довгому білому вбранні,

із білим вінком на розпущеному волоссі.

 

 

Дівчина:  Я - ваша доля.

            Доля світанкова.

            Горять казково

            Трави у росі

            До нотки нотка,

            І до слова слово -

            Плету життя

           Плету життя

           В тривозі і красі.

 

Лунає вальс,   хлопець запрошує дівчину – долю на вальс.

Під мелодію  вальсу учениця говорить вірш.

 

- Танцює доля вальс.

Весняно так танцює

І зупинився час

У скронях кров пульсує.

Танцює доля вальс,

Піднесено, натхненно.

Хай все складеться в нас

Не сіро , не буденно.

Нехай звучить в тобі,

В мені, у ній, у ньому

Ці звуки чарівні

У ритмі весняному

І кожну щастя мить

Хай кожен з нас цінує

Хай музика звучить

Хай доля вальс танцює.

 

- Ще будуть нас тривожити дзвінки,

Оцінки ж нас не обминуть ніколи.

Але не буде мрій таких дзвінких

Які з’явилися за партою у школі.

 

 - Про що ви  мрієте? Про вірну дружбу, про кохання, про професію, щасливе майбутнє …. Ким ви станете? Якими ви станете? Ось у цю маленьку скриньку ви  зараз опустите  ваші рожеві мрії – а десь через п’ять чи, може, десять років відчинимо її і побачимо, чи здійснилися вони, чи ні?

(Пишуть листи і кидають у скриньку)

 

   Сьогодні для Вас пролунав останній дзвоник, який покликав Вас у незвідані далі. Останній дзвоник є ключовим моментом вашого життя, а позаду залишилось безтурботне дитинство, попереду на вас чекає самостійне доросле життя.

   Яким воно буде? Встелене пелюстками троянд, залите сонячним світлом. Чи це буде важкий і тернистий шлях? Хвилюються ваші батьки:

Як складеться доля?

Чи будете ви щасливі?

Чи готові ви до випробувань, які на вас чекають?

Чи готові ви до самостійного життя?

Та де б ви не були, куди б вас не закинула доля, на вас завжди чекатимуть ті, для кого ви одні в цілому світі, єдині і неповторні, — ваші найближчі, найрідніші люди, мама і тато. Це вони дали вам життя, піклуються про вас щодня, щохвилини. І зараз погляньте в очі своїх батьків, і ви помітите, що на очах у них непрохані сльози. Сльози радості і сльози смутку. І кожна мама в думках промовляє те саме: «Боже, вбережи мою дитину!». Бо де б ви не були, що б не робили, мама завжди буде думати про вас.

Вони були поряд з вами усі ці довгі роки. Це до них ви прихилялися у хвилини відчаю і невдач, бо знали, що  завжди підтримають вас, зрозуміють і ніколи не зрадять.

Класний керівник :

- Уже  зміцніли ваші крила, щоб літати

Та не забудь про рідних маму й тата,

І встигни добре слово їм сказати

Допоки ти живеш у рідній хаті.

Діти

- Батькам спасибі скажем нині.

В подяку від доньки і сина.

Ви нас ростили і любили

І з нами ви уроки вчили

 

Ви вболівали всі за нас

Учили із нами з класу в клас.

Багато ви приклали сили,

Щоб мов  пташата легкокрилі

Життя і небо покорили.

 

- Рідна мамо, торкнусь твоїх втомлених скронь

Хоч на мить тебе словом зігрію.

Цілий світ в теплоті  материнських долонь

Ти мені віддала, і любов свою, її мрій.

 

 

- Я цілую натруджені руки твої

І за все тобі кланяюсь щиро,

Хай дарує, матусю, небо радість тобі,

Дні, спокоєм наповнені і миром.

 

- Я додав сивини у волосся твоє

І не раз причиняв  тобі болі

Ти сьогодні прийми покаяння моє

Й побажай мені доброї долі

 

- Принесу тобі, мамо, я квіти

В очі гляну я твої ясні.

Сльози радості ніде діти,

Ніби каплі дощу навесні.

 

Не жалій мене, мамо, не треба,

І не думай, що я  ще дитя,

Відпускаючи сьогодні у небо

Я чекаю твого напуття.

 

- Батьківські руки, надійні  й міцні,

Завжди опорою були мені,

Батьківське слово, ласкаве й суворе

Завжди доречне – і в радості, й в горі.

 

- Батьки у майбутнє торують нам  шлях,

І бачать себе у дорослих синах,

Любов нашу, вдячність даруємо їм,

Здоров’я  і щастя бажаємо всім. 

 

 

- Сьогодні  вклоняюсь я й дідусеві

За казку, за ласку , за  мрії рожеві,

За те, що  учив  перешкод не минати.

Іти тільки прямо , людей поважати.

 

- Бабусі вклоняюся за мудру пораду,

За слово привітне, підтримку, розраду,

За руки невтомні доземно вклонюся

Промовлю з любов’ю «Спасибі бабусю».

 

 

 

 

-  І хочеться сказати нині нам

Слова вдячності усім нашим батькам.

За  доброту, за незабутню казку,

За щирість почуттів, за усмішку  і ласку,

За терпіння та любов без меж

За те, що виховали теж.

 

Пісня «Батьки мої»

Виступ мами.

 

-  Дорогі випускники! Зараз у вас настає ота хвилина, яку можна  сприймати як межу між дитинством і дорослим життям. Ви підете в це життя шляхами, які наворожила вам доля.

 

_ Так уже заведено в народі, що ту стежину, або дорогу, на яку вперше ступає дитина, освячують хлібом і сіллю на вишитому рушнику.

 

-Тому прийміть цей хліб, а разом з ним і моє вчительське благословення на дорогу в незвідані світи.

 

- Я вас в цю мить благословляю хлібом, Щоб не цурались рідної землі

Ділили із людьми і радощі, й печалі, і тривоги

Не спотикались і не відступали

Щоб і шкільного, і батьківського порогу

Ніколи у житті не забували.

 

(Класний керівник вручає хліб випускникам )

 Побажання класного керівника випускникам.

 

- Допоки сонце світить з висоти,.

Щебечуть птахи, зацвітають квіти,

Я вам життям бажаю твердо йти

І днем грядущим від душі радіти.

- Хай щастя завжди супроводить Вас,

Людська повага й шана не минають,

А вашу мрію й працю повсякчас

Лиш визнання вінчають.

 

-Якщо сили в дорозі покинуть,

Рідний дім, рідну школу згадайте,…

Хай сюди всі думки ваші линуть-

І до нас ви частіш завітайте!

 

 

- Нехай в домі вашім завжди буде світло.

Хай люди усміхаються привітно,

Нехай земля квітчає шлях до школи!

Здоров’я вам,надії та любові!

(Ці слова говориться під запис пісні »Я бажаю щастя вам»).

Пісня «Відірватись від землі»