"Живе слово Кобзаря"

Степанівський  заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ст.

Ємільчинської  селищної ради

Житомирської області

«Живе слово Кобзаря»

Відкритий виховний захід для учнів початкових класів

Вчитель початкових класів

Степанівського ЗЗСО 1-111 ст.

Волощук  Галина Борисівна

2019 р.

  Мета : ознайомити  учнів  із  життєвим  і  творчим  шляхом сина  українського народу Тараса  Григоровича Шевченка. Поглиблювати  знання  дітей  про  поета,  художника , виховувати  любов  і  повагу  до  спадщини , яку залишив  нам  поет, традиції  українського  народу,  патріотизм.

   Обладнання: портрет Т .Шевченка,  «Кобзар»,  ілюстрації  до  творів  Великого Кобзаря, виставка  дитячих  робіт ,вишиті  рушники.

  Ведуча .Шановні гості! Любі  наші діти!

Ми сьогодні зібралися, щоб відзначити річницю з дня народження великого українського поета Т.Г. Шевченка.

   9 березня  1814 року в селі Моринці  Звенигородського  повіту на Київщині  в сім’ї  кріпака   народився   хлопчик ,  назвали   його  Тарасом. Гірке   випало   йому  дитинство , адже   Тарас  був  кріпаком  ,  власністю пана. У   тяжких   злиднях    кріпацького   життя    минало  дитинство  Тараса.  Коли  Тарасові виповнилося  9  років,  померла мати,  а   коли  - 11 років , то помер  і  батько.

Жив у злиднях , важко  працював. Залишився   хлопчик   круглою   сиротою  .

Тарас   дуже   любив   читати,  писати,  малювати.

Щойно  має  вільну  хвилину , то  бере  аркуш  паперу  ,  недогризок   олівця   ,      сховається   у   бур’янах  , малює  все ,  що  бачить  довкола,  малює   лише   чорним  олівцем  ,  бо  інших  не  має. Він  дуже  хотів   вчитися . У  сільській  школі  навчився  читати. Потім  пан  узяв  його  до  себе  служити   і  віддав  вчитися  на  маляра  щоб  мати  свого  художника. Навчаючись   Тарас  зустрів  добрих, талановитих,   розумних   людей ,  які  полюбили  талановитого  хлопця, викупили  його  з  неволі   та  допомогли   вивчитися   на  художника  Але   ще  крім   малювання   ,  любив  писати   вірші.  Він  написав  багато  віршів. Його   слово  полюбив  народ  і  назвав  своїм  Кобзарем.

(Демонстрація   книги «Кобзаря» ) Цю  книгу  переклали  багатьма   мовами  світу  .

   Злякалися  пани ,адже  у   віршах  Т.Г. Шевченко закликав  до  боротьби  за  волю. Заслали  поета  в  далеку  пустелю- на Казахстан  , заборонили  йому  писати  й  малювати. Але  Тарас  не  злякався, не скорився  і  потайки  малює  і  пише. Через  довгі  10  років   повернувся   він  із  заслання ,  змучений,  але  не  зломлений. І  знову  продовжує  писати,  боротися  за  свободу народу.

               І  на   оновленій  землі,

              Врага  не  буде  -  супостата,

              І  буде  син,  і  буде  мати,

              І  будуть  люди  на   землі.

І  хоч  давно  те  було  ,  але  його  твори  вічно  живуть  у  пам’яті  народній.

Ім’я  великого  українського  поета  і   художника  Т.Г.Шевченка   знають   у   всьому  світі,  воно  вічно   житиме  в   наших  серцях.

Діти (по черзі)

1.У  старій хатині

В  кріпака  колись.

В  тихий  день  весняний 

Хлопчик  народивсь. 

2. У тяжкій неволі

Ріс малий Тарас

Він не вчився в школі,

Він ягнята пас.

3. Вмерла мама й тато,

Сирота у дяка,

Тут була в хлоп’яти

Грамота гірка

4. В пана-бусурмана

В Петербурзі дім,

Кріпаком у пана

Був Тарас у нім.

5. Хоче малювати,

Прагне він до знань,

Та за це багато

Зазнає знущань.

6. Нишком він малює

Статуї у саду,

А в ночі віршує

Про чужу біду.

7. Та в людському морі

Стрілися брати,

Що зуміли в горі

Щиро помогти.

8. Викупили друзі,

Вільним став Тарас!

Чом же серце в тузі,

Біль чому не згас?

9. Гнули люди спину

На панів лихих,

Кріпака людину

Пан продати міг.

10. Мучились в неволі

Бідні злидарі, -

Він про їхню долю

Пише в Кобзарі.

11. Сміливий і щирий

Був Тараса спів:

Він гострить сокири

Кличе на панів.

12. Цар його в солдати

В дикий край заслав,

Малювати і писати

Кат забороняв

13. Та малює й пише

Він таємно там,

Гнівні його вірші

Страх несли панам!

14. Як дітей любив він!

Мріяв щоб малі

Скрізь росли щасливі

На усій Землі.

Ведуча. Послухайте пісню на слова Т.Г. Шевченка «Зоре моя вечірня».

Ведуча. Т.Г. Шевченко дуже любив рідну природу своєї України, особливо любив річки, верби, гаї, червону калину.

 Ведуча. А зараз до вашої уваги послухайте декламування віршів у виконанні учнів.

«Встала весна»

«Тече вода з під явора»

«Був собі дід та баба»

«По діброві вітер віє»

«Зацвіла в долині червона калина»

Ведуча. Про рідних братів і сестер про батька і матір про їхню важку працю писав вірші. Послухайте пісню на слова Шевченка «Думи мої, думи».

Ведуча. Чи можна собі уявити українську сім’ю без Шевченка, де б не любили, не згадували, не  читали його вірші, не співали його пісні? А як любив Шевченко Україну! Він заповідав усім, хто народився на нашій землі

Свою Україну любіть,

Любіть її …Во врємя люте,

В останню тяжкую минуту

За неї Господа моліть.

Ведуча. А зараз до вашої уваги послухайте вірші.

«Якби ви знали. паничі»

«Не називаю її раєм»

«Садок вишневий коло хати»

«І досі сниться: під горою»

Ведуча. Правда ж, гарні вірші приємні, ніжні? Ось яка красива і багата наша мова, ось як чудово писав наш Шевченко. З великою любов’ю описує Тарас Шевченко рідне село, рідну природу – особливо сонечко, гори, соловейка, калину.

Послухайте вірші:

«Село! – і серце одпочине»

«Сонце гріє, вітер віє»

«Сонце заходить, гори чорніють»

«Заповіт»

Ведуча. Як добре, що в нас є Шевченко! Як добре, що в нас є Україна! Ми вчимося у Шевченка шанувати і любити рідну землю, рідний народ, рідну українську мову, рідну маму. Помер Шевченко не в Україні, але похований він, як і заповів, у Каневі на високій горі, яка відтоді називається Тарасовою.

Ведуча. Звертаються до вас діти! Де б ви не були, ким би ви не стали, пам’ятайте, що всі ви – онуки Шевченка. Бережіть українську землю й українське слово.

А як будеш в Каневі колись,

Дідусю Тарасу низько поклонись.

Ведуча. І на завершення послухаємо пісню у виконанні учнів «Реве та стогне Дніпр широкий…»