Розробка призначена для допомоги вчителю початкової школи у проведенні позакласного заходу з теми "Творчість Кобзаря". Містить додаток-презентацію "Тарас Шевченко".
Усний журнал
Життя і творчість великого Кобзаря
Мета : ознайомитись з життєописом великого сина українського народу
Т. Г. Шевченка ; виховувати любов і повагу до спадщини , яку нам
залишив поет ; учити дітей наслідувати Т. Шевченка та виконувати
його заповіти.
Обладнання : аудіозаписи ; святково прибраний клас ( портрет Тараса Шевченка , рушники , презентація про життя і творчість Кобзаря , виставка його творів , ілюстрації малюнків ) ; біля портрета розміщені слова , що є епіграфом усного журналу :
І мене в сім'ї великій ,
В сім'ї вольній, новій ,
Не забудьте пом'янути
Незлим , тихим словом.
ХІД
Учні:
1.Добрий день, країно,
Гарна й молода!..
Ти садами вкрита,
І цвітуть поля.
2. Мати-Україно,
Ти для нас - усе!
Ми твоя родина
Й шануємо тебе.
3.Сонце - це обличчя,
Сукня - це земля,
Жито і пшениця -
Русая коса.
4. Подаєш ти руку
Нам в потрібний час,
Щоб не терпіти муки,
Як кріпаки в минулий час.
5. Тепер щасливі діти!
Зростаємо ми всі
І будемо радіти
У ці щасливі дні!
-Як називається наша краіна?
Учитель: Наша чудова країна славиться не тільки красою природи, співучою мовою, пам’ятками культури, але й талановитими людьми.
Акровірш
Ти мусиш нам співця назвати,
Адже умів лиш він один
Рабів німих так захищати.
А хто так оспівав, як він,
Садок вишневий коло хати?
Дмитро Білоус
III. Оголошення теми і мети уроку.
Сьогодні на уроці ми ознайомимося з життєописом великого сина українського народу Т.Г. Шевченка, навчимося виховувати любов і повагу до спадщини , яку нам залишив поет .
ІV. Ознайомлення з журналом «Життя і творчість великого Кобзаря»
Звучить пісня , написана на вірш Т. Шевченка « Думи мої , думи мої ».
Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами!
Нащо стали на папері
Сумними рядами?..
Чом вас вітер не розвіяв
В степу, як пилину?
Чом вас лихо не приспало,
Як свою дитину?..
Інсценізація
Заходить дівчинка , одягнена в селянський одяг , несе запалену свічку , ставить на столик біля портрета Т. Г. Шевченка . До неї підходить хлопчик .
Хлопчик: Матусю , а правда , що небо на залізних стовпах тримається ?
М ати. Так , мій синочку , правда.
Жінка сідає на лаву , хлопчик - біля неї , схиляє голову на коліна матери . Звучить « Колискова ».
Хлопчик:А чому так багато зірок на небі ?
М а т и: Це коли людина на світ приходить , Бог свічку запалює , и горить та
свічка , поки людина не помре . А як помрє , свічка гасне , зірочка падає . Бачив ?
Хлопчик: Бачив , Матусю , бачив ... Матусечко , а чому одні зірочки ясні ,
великі , а другі - ледь видно?
Мати: Бо коли людина зла , заздрісна , скупа , ее свічка ледь - ледь тліє .
А коли добра , любить людей , робить їм добро , тоді свічечка такої людини світить ясно і світло це далеко видно.
Хлопчик: Матусю , я буду добрим . Я хочу , щоб моя свічечка світила найясніше .
Мати: Намагайся , мій хлопчику ! ( Гладить його по голові . )
(Мати йде, хлопчик сідає на стільчик поряд з учнями.)
1-ий учень
У старій хатині
Кріпака колись,
В тихий день весінній
Хлопчик народивсь.
2-ий учень
У тяжкій неволі
Ріс малий Тарас.
Він не вчився в школі,
Він ягнята пас.
3-ій учень
Вмерти мама й тато ...
Сирота – в дяка.
Тут була в хлоп’яти
Грамота гірка.
4-ий учень В пана – бусурмана
В Петербурзі – дім.
Кріпаком у пана
Був Тарас у нім.
5-ий учень Хоче малювати
Прагне він до знань,
Та за це багато
Зазнає знущань.
За ясну свободу,
Світло майбуття –
Він віддав народу,
Все своє життя!
Сторінка журналу «Дитячі роки Тараса Шевченка»
Учитель: 9 березня 1814 р . в с. Моринцях на Кіївщині в сім'ї селянина - кріпака народився Т. Шевченко. (Учень читає вірш «Садок вишневий коло хати». ) Хлопчик ріс мовчазний, завжди чомусь замислений. Ніколи не тримався хати, а все тинявся десь по бур’янах, за що прозвали його в сім`ї «малим приблудою».(Читання вірша «Тече вода із-за гаю».)
Восьмилітнього Тараса батьки віддали до дяка «в науку». Дивна це була наука. П’ятниця – дяк навчав дітей по церковних книгах. За найменшу провину карав своїх учнів різками. Будучи уже відомим поетом, Т.Шевченко згадував ту школу,куди привела його кріпацька доля.
Тарасик: Ти взяла мене маленького за руку
І хлопця в школу повела
До п’яного дяка в науку.
«Учись, серденько, і колись
З нас будуть люди»,-
ти казала.
Учитель: Та недовго тривала Тарасова «наука». Несподіване горе випало на долю маленького хлопчика. Замучена важкою працею, померла мати.
Тарасик: Там матір доброю мою
Ще молодою - у могилу
Нужда та праця положила.
Учитель: Невдовзі після смерті матері в 1825р. помер і батько. Смерть батька приголомшила малого Тараса.
Тарасик: Там батько плачучи з дітьми
(А ми малі були та голі),
Не витерпів лихої долі,
Умер на панщині!.. А ми
Розлізлися межи людьми,
мов мишенята. Я до школи-
Носити воду школярам.
Учитель: Тарас наймитує в школі, а потім наймається пасти громадську череду. Мине 20 років, і він з болем буде згадувати своє дитинство у вірші «Мені тринадцятий минало».
Аудіозапис вірша « Мені тринадцятий минало » ( уривок ) .
Читання тексту вчителем.
Учитель:Прослухайте уривок з тексту і дайте відповідь на питання.
-Ким мріяв стати малий Тарас?
Оксана:Чом же плачеш ти? Ох, дурненький Тарасе. Давай я сльози витру. Не сумуй, Тарасику, адже кажуть найкраще від усіх ти читаєш, найкраще за всіх ти співаєш, ще й, кажуть, малюєш. От виростеш і будеш малярем. Еге ж?
Тарас:Еге ж, малярем.
Оксана:І ти розмалюєш нашу хату.
Тарас: Еге ж. А всі кажуть, що я ледащо і ні на що не здатний. Ні, я не ледащо, я буду-таки малярем.
Оксана: Авжеж, будеш. А що ти ледащо, то правда. Дивись, де твої ягнята! Ой, бідні ягняточка, що чабан у них такий – вони ж пити хочуть!(Відповіді дітей.)
Словникова робота: Кобзар, дяк, громадська череда, маляр,козачок.
Рефлексія.
-В якій родині ріс Тарас?
-Яке в нього було дитинство?
-Які риси характеру були властиві хлопчику?
Учитель: Незважаючи на те, що народився поет в бідній кріпацькій сім´ї і дитинство його було тяжким і безрадісним, малий Тарас ріс допитливим і розумним хлопчиком.
Сторінка журналу « Т. Г. Шевченко - художник »
Учитель: Тарас наймитує, у вільний від роботи час читає і малює. А по закутках, щоб ніхто не бачив його горя, плаче. Але думка знайти людину, яка б навчила його малювати, не покидає хлопчика. Так він потрапляє до хлипківського маляра. Маляр погоджується навчити хлопця малювати, однак пан Енгельгард забирає його до себе в Петербург, і Тарас стає козачком.
Хоче малювати
Прагне він до знань,
Та за це багато
Зазнає знущань.
Нишком він малює
Статуї в саду,
Вночі пише вірші
Про людську біду…
Учитель: Так , замріявшісь, зайнятий улюбленими справами , Тарасик не чує інколи свого пана Енгельгарда. Розгніваній пан суворо карає хлопчика . Забирає у нього и папір, и олівець. Проте, коли гнів минав , все повертав, і навіть хвалив... І коли прийшли викупати Тараса , пан довго вагався , не хотів віддавати « козачка » ...
Зустріч в Петербурзі з земляком-художником Сошенком круто змінила долю Тараса Григоровича. Він познайомився також з байкарем Гребінкою, художниками Брюлловим, Венеціановим, з поетом Жуковським. Вони побачили великі здібності молодого художника і викупили його з неволі.
Тарас Григорович виправдав їхні надії. В 1845 році він закінчив Петербурзьку художню академію з двома срібними медалями і званням «вільного» художника. Тарас малює портрети, картини, зарисовує пам’ятки минулого, робить ілюстрації до своїх віршів. Ось погляньте, які чудові картини нам у спадок залишив Т. Шевченко.
(Діти розглядають презентацію картин Т. Г. Шевченка.)
Учитель: Так в людському морі
Стрілися брати,
Що зуміли в горі
Щиро помогти.
Викупили друзі,
Вольним став Тарас!
Чом же серце в тузі?
Біль чому не згас?
Сторінка журналу « Т. Г. Шевченко - борець за волю народу »
Учитель: Тяжка доля кріпаків не могла залишити Тараса Шевченка байдужим.
Учень: І не в однім отім селі,
А скрізь на славній Україні
Людей у ярма запрягли
Пани лукаві… Гинуть! Гинуть!
У ярмах лицарські сини…
Учитель: За бунтарські вірші 33- річного Тараса забрали в солдати .
Та малює й пише
він таємно там.
Гнівні його вірші
Страх несли панам
І тужить він за рідним краєм…
Учень:
Зоре моя вечірняя,
Зійди над горою,
Поговорим тихесенько
В неволі з тобою.
Розкажи, як за горою
Сонечко сідає,
Як у Дніпра веселочка
Воду позичає.
Як широка сокорина
Віти розпустила...
А над самою водою
Верба похилилась.
Учитель: Незважаючі на заборону , Тарас Григорович писав вірші и ховав їх за халяви чобота . Тепер таку книжку називають захалявною . Писав на будь -яких шматочках паперу вуглінкою ... Тому ви бачили багато ілюстрацій
чорно - білого кольору .
Туга за рідною природою, рідним краєм звучить в його віршах. Він закликає український народ до боротьби за волю, за кращу долю .
Учень:
Зацвіла в долині
Червона калина,
Ніби засміялась
Дівчина-дитина.
Любо, любо стало,
Пташечка зраділа
І защебетала.
Учитель: Поет закликає любити рідну землю.
Учень:
Свою Україну любіть,
Любіть її… Во время люте,
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.
(«Чи ми ще зійдемося знову?»)
Коли Т. Г. Шевченко був на засланні у далеких степах Казахстану,він дуже тужив за Україною. Послухайте, як ніжно и тужливо звучать його пісні.
Діти слухають пісні: « Зоре моя вечірняя »,«Садок вишневий коло хати ».
Учитель:
І виріс я на чужині ,
І сивію в чужому краї:
То одинокому мені
Здається – кращого немає
Нічого в Бога, як Дніпро
Та наша славная країна ...
Учитель: Доля України завжди хвилювала великого Кобзаря . Т. Шевченко вірить у краще майбутнє свого краю .
Сторінка журналу « Ми тебе не забудемо, Тарасе ! »
Учитель:9 березня 1861 року Тарасу Григоровичу виповнилося 47 років. Надійшло багато вітальних телеграм. До поета, який лежав тяжко хворий, прийшли друзі. А 10 березня перестало битися серце Великого Кобзаря. Тіло було перевезено в Канів і поховано на Чернечій горі. Так заповідав великий поет.
Минуло майже два століття з дня народження славного сина України , але зайдіть у будь -який клас - и ви побачите прикрашений вишитим рушником портрет Кобзаря. Майже в кожній родині є збірник його творів. Він - як член сім'ї , як найдорожча людина .
Учень:
У нашій хаті на стіні
Висить портрет у рамі.
Він дуже рідний і мені,
І татові, і мамі.
Він стереже і хату, й нас,
Він знає наші болі.
Я добре знаю – це Тарас,
Що мучився в неволі.
Такий ріднесенький, дивись,
Він мов говорить з нами,
Він на портреті, мов живий,
Ось-ось – і вийде з рами.
Учитель: У день народження Т. Шевченка дорослі і діти йдуть до його пам’ятника, щоб поставити свічку, покласти квіти, почитати його вірші, поспівати пісні і цим висловити свою шану Великому Кобзареві.
Творами Шевченка зачитуються і дорослі , і діти . Адже вірші, з якими ми знайомимося змалку, залишаються в нашому серці на все життя .
Українці шанують геніального українського поета , художника , борця за волю народу и завжди будуть пам'ятати його заповіти.
VII. Рефлексія