"21 березня - Всесвітній день поезії"

Виховний захід до Всесвітнього дня поезії

                                                     Углуватська філія

                                                                                   ОЗО «Верхняцький ліцей»

                                                                                   вчитель початкових класів

                                                                                   Галяс Валентина Миколаївна

 «Поезія – це завжди неповторність»

Слайд № 1         Вчитель: 

Поезія – це особлива мелодія, ритм якої примушує кожне чуттєве серце прискорено битися. Поезія була і залишається найважливішою частиною сучасного мистецтва. На думку ЮНЕСКО, людство повинно навчитися цінувати поетичні рядки і відкривати в них істинне багатство. Тому 21 березня й постало рішення генеральною конференцію ЮНЕСКО про призначення Всесвітнього дня поезії.

Ми пірнаємо у прозу, але часто забуваємо про поезію. Поезія залишається загадкою, ваблячи своїх читачів. В чому ж секрет поетичних чарів? Поети, як чарівники – добрі чи злі, грають словами, а разом з тим – і нашими почуттями. Кожен шукає рядки до душі. Поезія пробуджує людину, бо поезія – це життя, а воно розквітає весною, а для романтичних і обдарованих людей – це  стимул для написання поетичних творів,

Слайд № 2

Ніхто з нас, напевно, ніколи не замислювався, що поезія як віршована мова народилась ще на зорі людської цивілізації. З усіх видів словесного мистецтва вона найдавніша.

• Майже всі народи мали віршовану мову!   – свій віршований епос, свої пісні,  як наприклад,  вірші   поета Бориса Олійника  «Пісня про матір»,

Слова пісні покладено на музику. Послухайте у виконанні  Ніни Матвієнко «Сива ластівко»    Слайд № 3

Згадаймо вірш про весну Лесі Українки

Слайд № 4 «Стояла я і слухала весну»

Стояла я і слухала весну,

Весна мені багато говорила,

Співала пісню дзвінку, голосну,

То знов таємно-тихо шепотіла.

Вона мені співала про любов,

Про молодощі, радощі, надії,

Вона мені переспівала знов

Те, що давно мені співали мрії.

Слайд № 5-11

Ведучий:  Сьогодні  в цей день ми поговоримо не лише про поезію, а пригадаємо чудову Ліну Костенко.  Народилася  Ліна Костенко навесні 19 березня 1930  року в містечку Ржищеві на Київщині,   в родині вчителів. чудової пори, коли природа починає новий виток життя. Сьогодні їй виповнилося 91 рік.   

(Біографія Ліни Костенко)

В 1936 році разом з батьками переїхала до  Києва

Закінчила Київський педагогічний інститут

та Московський   Літературний інститут

ім. О. М. Горького Перші вірші були   надруковані в  16 років.

 

Ведучий:  Ліна Костенко має чимало надбань, хоча вони для неї нічого не значать. Вона почесний доктор Чернівецького національного університету (2002); лауреат державної премії ім. Тараса Шевченка (1987, за роман «Маруся Чурай» і збірку  «Неповторність»); лауреат Міжнародної мистецької премії ім. О.Теліги (2000). Також її було нагороджено Почесною відзнакою Президента України (1992) і Орденом князя Ярослава Мудрого  у березні 2000 року.

• Слайд № 13
• Ведучий: Поезією ми захоплюємося, вивчаємо, презентуємо, бо вона підносить нас духовно, збагачує новими відчуттями та своєю неповторністю, а також пишемо власну.

Поезія, як океанська хвиля -

бурхлива й тиха водночас.

Думкам дарує ніжності вітрила,

щоб гостротою правди покарати нас

Поет – це той, хто пробиває мури

Та вміє словом душу прокричать.

Вірші, як відомо,  багаті на епітети та метафори, без них поезія була б суха та невиразна.

Епітет — один із засобів поетичного мовлення, що підкреслює характерну рису, в якість предмета або явища, збагачуючи його новими емоціями.  У ролі епітета найчастіше використовується прикметник (інколи іменник). Епітет відповідає на питання який?

 

Метафора — один із засобів поетичного мовлення), уживання слів у переносному значенні предметів чи явищ; у ролі метафори може виступати будь-яка самостійна частина мови (іменник, дієслово, прислівник тощо), слово або словосполучення.

Весна !

Які у вас виникають асоціації?  

(нові емоції, кохання, квіти. Поява перших весняних квітів: підсніжників, пролісків, тюльпанів, нарцисів- свідчать про початок відліку нового етапу життя)

Чудові  поетичні рядки  Ліни Костенко про весняну пору.

Слайд № 14

ВЕРБОВI СЕРЕЖКИ

Бiля яру, бiля стежки

Одягла верба сережки.

Головою хилитала,

Потихесеньку питала:

— Де ота бiленька хатка,

Що гарнесенькi дiвчатка?

Хай би вибiгли до стежки.

Подарую ïм сережки.

БЕРІЗКИ ПО КОЛІНА У ВОДІ

Переярками та узлісками,

по розлитій з весни воді,

гуси плавають між берізками,

білі-білі, як лебеді.

 

Ані шелесту, ані бризочки,

ні далекого шуму коліс.

Лиш гусей лебедина низочка

 огинає струни беріз.

• Не лише про весняну пору описувала поетеса. Вона подарувала нам багато віршів  про чудову літню пору, коли достигають ягоди,  спекотну літню днину та вигадливі рядки про веселий дощик.

СУНИЧКИ      Слайд № 15

Пiд маленькими яличками

У смарагдовiй травi

Лiто виросло суничками —

То по однiй, то по двi.

Ой, сестриченько-яличко,

Ти не дряпай моє личко,

Я суничок назбираю

Жменьку мамi i собi!

• СОЛОВЕЙКО ЗАСТУДИВСЯ      Слайд № 16

Дощик, дощик, ти вже злива!

Плаче груша, плаче слива.

Ти періщить заходився,

соловейко застудився.

А тепер лежить під пледом,

п'є гарячий чай із медом.

 

ЧАРОДІЙНЕ СЛОВО

Хлоп'я у полі стежкою прошкує.

Метелик білий в маки залетів.

Чорненький котик в снопиках мишкує,

вони такі під сонцем золоті!

Ведучий: – Вслухайтеся лише в ці прекрасні рядки, написані про польові дзвіночки. З якою ніжністю джмелик звертається до бджілки.

ПОЛЬОВІ ДЗВІНОЧКИ         Слайд № 17  

Піднімає джміль фіранку.

Каже: — Доброго вам ранку!

Як вам, бджілко, почувалось?

Чи дощу не почувалось?

 

Виглядає бджілка з хатки:

— У дзвіночку добре спатки.

Цей дзвіночок — як намет.

Тільки дощ — як кулемет.

Слайд № 18  

Ведучий: Психологи довели, що за допомогою квітів можна багато чого сказати про настрій, характер людини.

Ми пропонуємо вибрати для себе одну із запропонованих квіток  і  дізнатися про ваш тест-настрій: (Діти з корзинки вибирають квіти)

Ті, хто обрали

•                   Троянду - це улюблені квіти творчих натур; сильні, вольові люди,що заради кохання готові на будь-які вчинки. Невпевнені в собі люди недолюблюють троянди.
•                   Гвоздики. Це улюблені квіти життєлюбів, реалістів. Ці люди завжди йдуть у ногу з часом, люблять бути в центрі уваги; може, трохи далекі від романтизму, але постійні в своїх почуттях.
•                   Нарциси. Ці квіти подобаються людям, що готові принести себе в жертву заради коханої людини. Дуже турботливі, віддані,часто живуть інтересами близьких.
•                   Ромашку. Це люди з тендітною, роматичною душею; вірять у прикмети, і це частенько збурює їх почуття.
•                   Бузок. Пристрасні, життєрадісні люди, що постійно шукають розваг. Завжди бажані в компаніях. Але не постійні як у настроях, так і в почуттях.

 

 

 

 

 

 

 

Ведучий:       Слайд № 19

У радянські часи поетеса була активною учасницею дисидентського руху, за що її твори були забороненими для друку впродовж 14 років. Це був важкий удар для письменниці, і вона навіть оголосила голодування.

Відомі слова Л.Костенко, які закликають жити зараз і тепер, радіти, жити та сміятися, можливо і засмучуватися, але переживати  ці  емоції. Бути щасливим від простої, звичайної днини.

Нам треба жити кожним днем.

Не ждать омріяної дати.

Горіть сьогоднішнім вогнем.

Бо завтра може не настати. 

У 2015 році Ліна Костенко приєдналася до гуманітарної акції «Другий фронт АТО». Книжки Ліни Костенко передали в зону АТО. Для бійців добровольчого батальйону особливого призначення МВС України «Київ-1», а також дітей, які залишаються у зоні АТО , було зібрано гуманітарну допомогу та подарунки – книжки, написаними власноруч.

Ліна Костенко усім своїм життям і творчістю засвідчує несхитну мужність, палку любов до України.

• Слайд № 20

Усе моє, все зветься Україна

Буває, часом сліпну від краси.

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,–

оці степи, це небо, ці ліси,

усе так гарно, чисто, незрадливо,

усе як є – дорога, явори,

усе моє, все зветься – Україна.

Така краса, висока і нетлінна,

що хоч спинись і з Богом говори.

Слайд № 21  Ведучий:  Письменниця була двічі заміжня. Вперше вона вийшла заміж за поляка Єжи-Яна Пахльовського, який носив їй оберемки бузку. У шлюбі народилася донька Оксана. Кохання було яскравим, але недовгим.

Саме тоді був  написаний  вірш « КРИЛА», перебуваючи в Польщі, а точніше – у порту міста Щецін. Рік написання поезії – 1958. Тоді Ліна Костенко вагалася, чи переїжджати їй до Польщі разом із коханим Єжи Пахльовським, чи – залишитися в Україні. У результаті поетеса вирішила повернутися додому і відмовитися від кохання.

 

 Та в Україні Ліна зустріла свого другого чоловіка — Василя Цвіркунова, директора Кіностудії імені О. Довженка. Він став для письменниці опорою на цілих 20 років і полюбив доньку Ліни Оксану як рідну. Згодом у них народилася спільна дитина — син Василь.

 

Недивно, що у вірші "Крила" Ліна Костенко показала, як сумує за Україною і жалкує, що вона – не вільний птах і не може полетіти додому. Зате – вона здатна полетіти на своїх творчих крилах та крилах своїх спогадів куди завгодно.

Тож "Крила" це – символ духовності, багатства думки, могутності й впевненості.

  Крила       Слайд № 22

 А й правда, крилатим ґрунту не треба.

Землі немає, то буде небо.

Немає поля, то буде воля.

Немає пари, то будуть хмари.

В цьому, напевно, правда пташина…

А як же людина? А що ж людина?

Живе на землі. Сама не літає.

А крила має. А крила має!

Вони, ті крила, не з пуху-пір'я,

А з правди, чесноти і довір'я.

У кого – з вірності у коханні.

У кого – з вічного поривання.

У кого – з щирості до роботи.

У кого – з щедрості на турботи.

У кого – з пісні, або з надії,

Або з поезії, або з мрії.

Людина нібито не літає…

А крила має. А крила має!

Ведучий:                    Слайд № 23

В  Україні Ліна зустріла свого другого чоловіка — Василя Цвіркунова, директора Кіностудії імені О. Довженка. Він став для письменниці опорою на цілих 20 років і полюбив доньку Ліни Оксану як рідну. Згодом у них народилася спільна дитина — син Василь.

Ведучий:           Слайд № 24

Дочка Ліни Костенко Оксана Пахльовська теж стала письменницею, вона живе з матір’ю в Києві. А от син поетеси працює програмістом у Штатах. Внучка ж Костенко Ярослава Франческа-Барб’єрі вивчає фіософію у Римському університеті «Ля Сап’єнца», де її мама завідує кафедрою україністики.

Слайд № 25 – 26 (шанувальники творчості)

Ведучий:

Поезія — це мистецтво!  Вона житиме вічно. А наш захід, на жаль, закінчується. Вдячна учням, що активно працювали і просто уважно слухали. Бажаю  Вам добра людського, здоров’я міцного, натхнення поетичного …..)))