Урок патріотизму на прикладі життя і творчості Є. Маланюка

Каменюк С.М., вчитель – методист

української мови та літератури Старокостянтинівської                                       загальноосвітньої школи I –III ступенів №1

11 клас філологічного профілю

Тема уроку. Урок патріотизму на прикладі життя і творчості Євгена Маланюка.

Мета уроку: ознайомити учнів із основними віхами життя і творчості Є. Маланюка, визначити особливості його творчого методу, виховувати почуття національної гідності, розвивати навички роботи в парах, пам'ять, творчу уяву.

Тип уроку. Урок повідомлення нового матеріалу.

Форма уроку. Інтегрований із історією України.

Перебіг уроку.

1. Організаційний момент. Повідомлення теми та мети уроку. Увага на епіграф уроку (слайд) «У нашому житті все не так, як має бути, - і то не лише з нашої вини» ( Є. Маланюк).
2. Проблемне запитання: до закінчення уроку дати відповідь на запитання, з чиєї вини так склалося життя Є. Маланюка?
3. Актуалізація опорних знань.

1. Побудуйте асоціативне дерево «Розвиток української літератури 20-30-х років XX століття»: поети «розстріляного відродження», офіційна література, література Західної України, еміграційна література.
2. Назвіть представників «празької школи», що їх об’єднувало?
3. Назвіть представників «вісниківської квадриги».

4. Новий матеріал.

1. Повідомлення вчителя історії про події в Україні 1915 -1920 рр., армію УНР, другу хвилю еміграції (слайд).
2. Вчитель літератури: не з його вини покинув Батьківщину сержант армії УНР Є. Маланюк. Із відпущених Богом 71 року – 50 прожив на чужині. Там і помер. У збірнику «Слово», випущеному в США, читаємо: «В останні роки жив самотньо в Нью – Йорку, де й помер 16 лютого, в місяці, що його вважав найжорстокішим, 1968 року. Те ж і похорон показав, що самотнім був поет: хоронити батька приїхав із Праги син і мала горстка колег – літераторів». Цікаво, що 1964 року Є. Маланюк отримує звістку про смерть дружини, яка теж померла в лютому, і тоді пише вірш, який згодом назвуть «пророцтвом на смерть», на друкований 1972 року в збірці «Перстень і посох».
3. Перевірка випереджального завдання: підготувати в парах виразне читання вірша і презентацію до нього.

• Перша пара – вірш «Лютий»:

Лютий місяцю, справді лютий,

Причаївся, пантруєш і ждеш:

Хай – но нерви заву злить до скрути,

Хай – но серце доб’ється до меж.

І тоді ти, як вовк зголоднілий,

Скочиш ззаду на крижі мені,

І кістяк задубілого тіла тільки

Хрусне, І десь по весні
Знайдуть люди цілком випадково

Те, що скупо лишилося тут,

те, що було оселею слова…

4. Вчитель: звідки ж почалася ця бездонна річка поезії, яка згодом вилилась у таку здатність пророцтва? Зараз ми  почуємо спогади сина Богдана про батька
5. Учень у ролі сина Маланюка читає «Спогади про батька»(слайд фото з сім’єю):

«Мій батько, Євген Маланюк, народився 1897 року в сім’ї сільського вчителя на Україні, Мати походила з роду здрібнілої шляхти, вийшла заміж проти волі батьків(умикнув її з дому перед весіллям). Бабуся мала вирішальний вплив на виховання батька. У Маланюка було два брати: Один помер під час голодомору, другий – під час блокади Ленінграда».

6. Вчитель: почав писати в таборі для інтернованих у Польщі – тут закінчився Маланюк – воїн і почався Маланюк поет, що обрав за зброю слова і з його допомогою боровся за відновлення Української державності. Перші вірші з’явилися у рукописній табірній газеті, потім 12 із них було надруковано у самвидаті – збірка «Озимина». Найзнаковішим серед цієї поезії є вірш «Ісход», надрукований пізніше у збірці «Гербарій» 1926 року.
7. Пара учнів презентує поезію «Ісход»:

Не забути тих днів ніколи:

Залишали останній шмат,

Гуркотіли й лякались кола

Під утомлений грім гармат.

Налітали зловісні птахи,

Доганяли сумний похід
А потяг ридав: а Захід, на Захід
І у слід реготався Схід
Роззявляв закривавлену пащу,

п’яний подих нудив, як смерть.
Де ж знайти там за тебе кращу

Серцем повним тобою вщерть.

8. Вчитель: але доля змусила поета написати ще один «Ісход» 1944 року, коли він назавжди залишав слов’янський берег. Так, поет змінив стилет на стилос, але на все життя залишився поетом і воїном. Збірка «Стилет і стилос» вийшла 1924 року в Чехословаччині, куди Маланюк подався вивчати інженерію.

Послухаймо спогади поетеси Наталії Лівицької – Холодної про Євгена Маланюка (слайд – портрет Маланюка). Порівняйте із фото на слайді.

9. Учениця читає спогади Наталії Лівицької – Холодної про Євгена Маланюка.
10.          Учитель: таким його запам’ятали й інші поети «празької школи»: Олена

Теліга, Олег Ольжич, Юрій Клен (слайд з портретами поетів).

Про його збірку «Стилет і стилос» писали: «тут і нові, нестрічані досі в українській поезії поетичні образи і подиву гідна пливкість вірша, що звучить чистим металом, зовсім нові інтонаційні ноти, що блискуче передають рухи душі поета». Центральною темою, яка пронизує творчість Маланюка, є тема втрати державності України після поразки УНР. Причини трагедії він вбачає у переродженні психології нації, зникненні тих рис, які вона мала в княжу добу та період козацтва. Маланюк був не лише поетом, він був майстром прозового нарису, літературної критики, історичних спостережень. Ідеалом держави для нього був античний Рим. Євген Маланюк розвивав концепцію, що Україна належала до культурного кола Греції – Еллади. Звідси у характері українців пошана до людей, потяг до краси, високорозвинене почуття моралі, обов’язку. Проте краса переважила «державну бронзу», й країна стала здобиччю сусідів.

11.          Пара учнів презентують вірш:

Епоха йде молитви і вогня,

Земля напнулась готикою росту,

Й де нині бруд, де парші і короста,

Дзвенітиме прозоро радість дня.

Ще прогримить останній судний грім

Над просторами неладу і зради,

І виросте залізними дубом Рим

З міцного хана Скитської Еллади.

А то підземно загуде
вулканом націй ціла раса,

І даром божеським гряде

Наш Прометеїв дух Тараса.

12.          Учитель: були й інші слова – звертання:

Невже калюжею Росії

Замре твоя височина?!

І слова – сподівання:

Ти не загинеш, мій народе,

Пісняр, мудрець і гречкосій.

За такі поетичні рядки за життя Євген Маланюк не почув із Батьківщини жодного доброго слова. Натомість линули прокляття і наклепи. А може, ще й за такі слова – пам’ятку молодим людям карали його.

13.          Пара учнів презентують вірш:

Що ця хата, цей шлях ї цей обрій –

Це Мати – Земля,

Що її ображати ніхто не сміє:

Ні король, ні мешканець Кремля,

Що не треба запутано метикувати

В залежності від нагод і годин,

Тільки знати: Вона – Мати, Ти – Син.

Але поет вірив, що настане той омріяний ними час свободи та незалежності, задля якого він жив, страждав і працював. Той час, коли його ім’я постане в одному ряду з іменами Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки.

14.          Пара учнів презентують вірш «Підсумок»:

Повік весна і хміль, і слава

Та синє сяйво вишини –

Так вималювала уява

Цей світ твердий, цей світ страшний.

Літа злітають пелюстками,

Чоло проорують роки,

Та бачу тільки крицю й камінь

І „на узгір'ях вітряки”...

Нічого вже не залишилось

Ані уяв, ані марінь – – –

Але недаром серце билось

І очі вічно пили синь.

Але недаром, о, недаром

Я креслив літери цих літ:

Мій жар спахне колись ударом

І в дійсність обернеться міт.

Мій ярий крик, мій біль тужавий,

Випалюючи ржу і гріх,

Ввійде у складники держави.

                                    Як криця й камінь слів моїх.

5. Підбиття підсумків уроку. Метод «Мікрофон»:

1. Повернемося до нашого проблемного питання: з чиєї вини, на вашу думку, так склалося життя Є.Маланюка?
2. Чи могло воно скластися по – іншому, за яких обставин?
3. Чи можна назвати Маланюка справжнім патріотом України?
4. Доведіть чи спростуйте тезу Юрія Клена: «У Малану Юрія Клена: "юка справжнім патріотом України?
   нюка?
   1111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111юка паталогічна ненависть до рідного краю», він «обпльовував символу України».

6. Учитель: нехай заключним акордом нашого уроку прозвучить пісня на слова Б.Лепкого «Журавлі», яка допомогла вижити й вистояти багатьом стражденними синам України поза її межами (слайд зображення журавлів).

                Час вніс свої корективи. Незалежна Україна повернула свого сина-поета.

          Збулося його пророцтво:

Мій ярий крик, мій біль тужавий,

 

Випалюючи ржу і гріх,

 

Ввійде у складники держави,

 

Як криця й камінь слів моїх.

 

      Довелося  і  синові  пізнати  батька  не  вигнанцем,  а  найвидатнішим

українським поетом ХХ століття. Їм випало зустрітися ще раз. Тепер уже –  на

землі предків,  у  поетовому  Новоархангельську,  де  на  центральній  площі

містечка на честь святкування 100-річчя від  дня  народження  батька  синові

було доручено відкрити погруддя Євгена Маланюка (слайд).

 

7. Оцінювання учнів.
8. Домашнє завдання. Написати висновок до сьогоднішнього уроку у формі роздуму.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури

  "Ні, вже ніколи не покаюся..." (Євген Маланюк: історія ісходу). – Кіровоград: бібліотека журналу "Вежа", 1997. – 112 с.

Рец.: Панченко Володимир Князь висоти // Народне слово. – Кіровоград, 1998. – 1 вересня.

  Євген Маланюк: дорогами втрат і сподівань. – Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2002. – 83 с.

  Євген Маланюк. Невичерпальність. – К.: Веселка, 1997. – 319 с. Вступна стаття "На хресті слова розіп'ятий...". – С. 5-24; упорядкування та примітки. 2-ге видання – 2001.

Рец.: Ричок Роман. Євген Маланюк: "Невичерпальність" // Свобода. – Нью-Йорк, 1997. – 31 грудня.

  Співець степової Еллади // Дзвін. – 1991. – № 7. – С. 137-141.

  Літературний дебют Маланюка // Дивослово. – 1997. – № 7. – С. 8-10.

  Два поетичні прозріння Маланюка // Слово і час. – 1997. – № 7. – С. 42-47.

  Євген Маланюк повертається на Батьківщину // Пороги. – Прага, 1997. – № 3. – С. 6.

       Євген Маланюк: поезія як можливість націєтворення // Дивослово. – 1999. – № 9. – С. 4-7.

  До питання поетичного дебюту Є.Маланюка // Дзвін. – 1999. – № 7. – С. 141-142.