​30 листопада Всесвітній день домашніх тварин

30 листопада Всесвітній день домашніх тварин

Мета: розвивати пізнавальний інтерес до живої природи, зокрема, до домашніх тварин ; закріплювати поняття про те, що тварини вимагають до себе дбайливого та доброго ставлення, про них слід піклуватися; сприяти налагодженню доброзичливості, сердечності, взаєморозуміння та взаємоповаги; виховувати любов і чуйність до тварин, відповідальність за їх життя.

Обладнання: виставка малюнків із зображенням тварин; виставка книг про домашніх тварин; фотографії дітей з хатніми улюбленцями; виставка дитячих малюнків, відео, презентація

Хід заходу:

Розповідь вчителя

Всесвітній день захисту тварин дає людям можливість показати свою любов і повагу до тварин, визнаючи їх важливу роль в нашому житті. Підвищення обізнаності людей про становище тварин покликане забезпечити захист прав тварин.

В сучасному світі людина все далі відходить від природи. Спілкування з нею поступово заміщується соціальними мережами, комп'ютерними іграми, віртуальним світом.

Дуже часто ми забуваємо, що поряд з нами живуть вірні друзі – тварини. Вони відданими очима дивляться на нас, очікуючи уваги і любові.

Наші домашні улюбленці так багато роблять для нас: охороняють, дарують радість спілкування, а іноді навіть рятують життя, чекаючи від нас лише уваги. Вони для нас лише сторінка життя, а ми для них і є все життя.

У всьому світі створено громадські організації борців за права тварин. Вони проводять акції, спрямовані на захист тварин від знущань та жорстокого ставлення.

4 жовтня, відзначається Всесвітній день тварин.

30 листопада відзначається Всесвітній день домашніх тварин.

1 березня – Міжнародний день кота

25 червня, у світі відзначають Міжнародний день з собаками на роботі.

16 серпня – Міжнародний день безпритульних тварин

Що ви можете зробити у Всесвітній день захисту тварин?
Кожен з вас може внести свій вклад:
• Розповідайте людям про тварин, що існують на нашій планеті, в якому положенні вони знаходяться, і про важливість Всесвітнього дня захисту тварин!
• Розширюйте свій кругозір, читайте книги про тварин, які ви потім зможете обговорити зі знайомими дітьми.
• випустіть стінну газету про Всесвітній день захисту тварин і його важливості.
• подумайте про те, щоб взяти тварину до себе в будинок.
• зробіть для тварин - купальню для птахів або посадіть рослини, які залучають бджіл.
• скажіть "спасибі" тим, хто день за днем допомагає рятувати і захищати тварин.
• порадуйте свого улюбленця несподіваним частуванням і проведіть з ним побільше часу.

Якщо ви знаєте когось, у кого немає такої можливості, допоможіть і їх вихованцям теж!

Лідируючу позицію у світі за чисельністю наявності домашніх тварин на душу населення займають Сполучені Штати Америки.

Друга країна в світі - Російська Федерація, де в кожній третій родині містяться домашні тварини.

Серед європейських країн на першому місці знаходиться Чехія, де в доброї половини чеських сімей є в наявності як мінімум один домашній пітомец. Чехи так люблять своїх домашніх тварин, що приблизно чверть із них має документ про походження або родовід.

У багатьох із нас удома живуть собака, кіт, папуга, рибки чи якісь екзотичні тварини. Ці створіння стають членами наших родин, ми любимо їх як рідних, дбаємо про їхнє здоров'я.

Однак, піклуючись про своїх «домашніх улюбленців», ми зазвичай забуваємо про інших тварин, тих, які нам не належать, дозволяємо кривдити або й знищувати їх…

Останнім часом люди надто часто виявляють жорстокість до своїх «менших братів» заради корисливих інтересів.

Це аморально і жорстока поведінка людини стосовно тих, хто насправді потребує її захисту, має бути засуджена суспільством.

Отже, зробіть сьогодні що-небудь хороше і позитивне!

Ми у відповіді за тих, кого приручили ...
І зобов'язані пам'ятати про тих, з ким ділимо цю планету. Зобов'язані берегти і захищати.

(Перегляд відео « Домашні тварини»)

Учні читають вірш

Жила поживала когда - то большая семья.
Настала пора переезда в иные края.
Когда же мешки с барахлом выносили во двор,
У взрослых с детьми разгорелся нешуточный спор
И "против" и "за" раздавались у них голоса –
Везти или нет им с собою дворового пса.
А тот, чьих зубов опасался полуночный вор,
Лежал и внимательно слушал людской разговор.
"Я стал им не нужен… Зачем притворяться живым?"
И больше не поднял с натруженных лап головы.
Спустя поколение снова настал переезд
На поиски более щедрых и солнечных мест.
И бывшие дети решали над грудой мешков –
Везти или нет им с собою своих стариков...Марія Семенова

Вчитель:

Жорстокість — поняття моральне і правове — останнім часом привертає увагу не тільки правоохоронців, а й психологів. Бідна духом, інтелектуально слабка людина в дитинстві самостверджується, знущаючись над тваринами. Поступово вона стає байдужою до чужого болю, безжалісною до чужих страждань.

Більшість правопорушників починали свій злочинний шлях з вбивства тварин. Тому, дуже важливо з дитинства плекати любов до тварин, повагу до іншого життя.

Людина відповідає за приручених тварин. Кожна покинута тварина на совісті свого господаря. Жорстокість до тварин в дитинстві може перерости у жорстокість до людей.

Любові, співчуттю, милосердю людина також вчиться в дитинстві. З любов'ю до тварин в її душу приходить повага до іншого життя, неприйняття насильства.

Учні читають вірш

В одном дворе, уже который год
Жил одноглазый и безухий кот,
К тому же, у него был сломан хвост
И лапа – от бедра наперекос.
Ходил, как бы подпрыгивая, кот,
И кличка у него была – Урод.
Всем детям, что играли во дворе,
Кота касаться строгий был запрет.
Со всех сторон тот кот гонимым был,
Но он, казалось, всех и вся любил,
И кто его камнями отгонял –
Об ноги тех он тёрся и мурчал.
Особенно тот кот детей любил –
Стремглав бежал к ним, радостно вопил…
И на руки его кто если брал, -
Он блузку или пуговку сосал.
Однажды кот нарвался на собак:
Увидела одна девчушка, как
Два страшных пса его терзали враз,
Под режущую слух команду «фас!»
Бесстрашно подбежав, девчушка та
Схватила полумёртвого кота:
Он задыхался, он едва дышал,
И морду след слезы пересекал.
Она бегом несла его домой,
Ведь кот ещё, почти что, был живой,
А кот пытался в этот миг мурчать
И даже её пуговку сосать.
Он умер у девчушки на руках…
Глаз золотой смотрел на облака…
И долго у подъезда своего
Она сидела, глядя на него.
И состраданье вмиг открылось ей -
И сделало девчушку ту добрей, -
Что за уродством даже у котов
Бывает беспредельная любовь.

Світлана Копилова

Вчитель: До цієї теми в своїх творах неодноразово звертався відомий український письменник та педагог Василь Олександрович Сухомлинський. Сьогодні ми прочитаємо його оповідання про тварин та їх радощі, прикрощі, пригоди і сподівання.

Учні читають текст

Кошеня за пазухою

У класі тихо-тихо. Третьокласники самостійно розв'язують задачу.

Марія Миколаївна підійшла до Зіни. Дивним здалося їй, чому це дівчина заглядає за пазуху, щось ніби перекладає там з місця на місце. Учителька аж зворушилася, як на неї глянуло маленьке-маленьке кошеня. Визирнуло, побачило вчительку й заховалось.

Марія Миколаївна лагідно торкнулась до Зіниного плеча й по-змовницькому підморгнула.

Дівчинка зрозуміла: вчителька знає про її таємницю. Вона почервоніла, засоромилась, глянула вчительці у вічі. Марія Миколаївна приклала палець до вуст і похитала головою. Мовляв, мовчи. Зіна зраділа...

Наступного дня Марія Миколаївна відкликала Зіну в куток коридору й питає:

— Навіщо ти його вчора приносила до школи?

— Ой, пробачте... Не було нікого дома... а воно боїться саме залишитись...

Миколка, Вітя й цуцик

Дорогою додому Миколка й Вітя підібрали цуцика. Він сидів у канаві і жалібно скавучав.

Кому ж буде цуценя? Довго думали хлопчики й дійшли; нехай три дні живе у Віті, потім три дні у Миколки, потім знов три дні у Віті... Через місяць хлопчики візьмуть цуцика, винесуть у поле й підуть у різні боки. За ким побіжить — той і господар.

Побудував Миколка для цуцика гарну будку. Тричі на день виносила мама цуцикові суп і котлетку.

У Віті не було ні будки, ні супу, ні котлетки. Поклав він біля свого ліжка ряднинку.

На ній цуцик і спав. Іноді вночі йому хотілося в якихось собачих справах надвір, він тихенько торкав лайкою ковдру, Вітя прокидався й випускав малого. Їв цуцик шкуринку, розмочену в гарячій воді.

Через місяць узяли хлопчики цуцика й пішли з ним далеко-далеко у поле. Вийшли на високу могилу, пустили його й розлетілися в різні боки.

Цуцик побіг за Вітею.

Вчитель: Відгадайте загадки

Він стояв хвостом махав.
- Хто такий? - питаю.
- Гав!
І відтоді, всім скажу,
Я із ГАВОМ тим дружу!
(Собака)

I мала, і кучерява,
I тихенька, і ласкава.
Песик її стереже,
Баба доїть і стриже.
Має брата баранця,
Називається ...
(Вівця)

* * * Має дуже прудкі ніжки,
Наставляє грізно ріжки
На великого собаку.
Той сховався з переляку.
А дасте ви їй травиці,
Кухлик чистої водиці —
Молочком вас пригостить.
Хто вона? Ану скажіть!
(Кізочка

* * *
Я великий, я красивий,
Як біжу, то в'ється грива.
Хвіст у мене довгий-довгий,
Хвіст у мене, мов шовковий.
(Кінь)
Має вуса й пишний хвіст
І негарну звичку:
Спершу добре він поїсть,
Після — вмиє личко.
(Кіт)

* * *
Звірята рогаті,
Та ще й бородаті,
Ходять пастись у лози.
Хто? Вгадайте...
(Кози)

Коли напасеться,
В коморі знайдеться
Молока коновка.
А хто дасть?
(Корівка)

* * *
Як захоче їсти часом,
То й канючить: «М'я-яса, м'я-яса!»
Миє шубку волохатик —
Ждіть гостей у вашу хату.
За вушком почухайте,
Пісеньку послухайте.
Хоч ледаркуватий трішки,
Та страшний він є для мишки
Й пацюків порозганяє...
Тож назвіть його, хто знає!
(Котик)

Скаче двором ІГОГО -
Не боюся я його,
Бо воно спокійно й мило
З рук моїх травичку їло.
(Лоша)

* * *
Ой, великий упертюх
Сей сіренький клаповух.
Кличе «І-я» до ясел,
Називається...
(Осел)

Рожевеньке та жирненьке,
Наче діжечка, кругленьке,
Є на рильці п'ятачок,
Замість хвостика — гачок.
Візьмеш в руки хоч на мить —
Мов скажене, верещить.
Краще не чіпайте.
Хто це? Відгадайте!
(Порося)

В хаті я мишей ганяю,

Вуса ще з дитинства маю,

Лапками чешусь щодня.

Я пухнасте...

Вчитель: Давайте поговоримо про котів

Перегляд презентації « Наша киця і не тільки…»

— На нашій планеті живе близько 400 мільйонів свійських котів, що є нащадками нубійського кота, який колись жив у Північній Африці.

Існують країни, у яких до котів ставляться як до особливих тварин.

У Давньому Єгипті кішка користувалася великою любов'ю, повагою, привілегіями. Завдяки загадковості, нічному способу життя, очам, що світяться у темноті, кішка була оголошена святою твариною. Убивство кота було страшним злочином, за це навіть присуджували до страти.

У ті часи коти жили у величезних храмах, а доглядати за ними вважали за велику честь. Якщо кіт умирав, то усі члени сім'ї, у якій він жив, голили собі брови на знак жалоби. Коли в домі єгиптянина траплялася пожежа, то спочатку рятували кота, потім — усе інше.

З появою християнства для кішки настали страшні часи. Вона стала втіленням нечистої сили за її нічні прогулянки, безшумне пересування.

В Середньовічній Англії та Франції, особливо чорних котів, уважали нечистою силою, їх живцем спалювали або скидали вниз з високого даху.

Сьогодні коти — це загальні улюбленці. У Франції вірять у чарівних котів, які приносять щастя і процвітання у сім'ю. Згадаймо казку французького письменника Ш. Перро «Кіт у чоботях». Сьогодні поміж людей є дуже гарний звичай: першим пускати в нову квартиру кота, а потім уже заходити самим. Чому так роблять? Тому що коти добре відчувають, де у вашій оселі «погані», а де «хороші» зони. Якщо кіт заходить у пусту кімнату і лягає на певному місці, то це означає, що там не можна ставити ліжко чи обідній стіл. Це місце випромінює погану енергію для людини.

Кіт має 30 зубів, 4 з них — гострі ікла. Очі кота у темряві бачать у 6 разів краще за людські, а вуха чують навіть такі звуки, що людям видаються мертвою тишею. Хоча коти й нічні тварини, полювати їм допомагають вуса, за допомогою яких вони сприймають предмети на відстані кількох кроків. Тому обрізати вуса котам у жодному разі не можна, адже від цього кіт може померти.

Існує багато прикмет, пов'язаних із поведінкою котів.

• Якщо кіт тре за вухом, то неодмінно дощитиме.
• Якщо кіт спить, згорнувшись клубочком і сховавши ніс у хвіст, то буде мороз або сильно похолодає.
• Якщо кіт лежить животом догори — до теплої погоди.

Про котів написано багато веселих та повчальних віршиків.. Послухаємо їх!

1-й учень

Кіт Мартин мишей не їсть, а за рибою аж плаче.

За одну щупачу кість плем'я дав би він мишаче.

Він учився риб ловить. Входив довго в ту науку.

І в одну прекрасну мить витягнув із річки щуку.

Зняв рибину із гачка і зачув їстиво свіже.

Та від щастя гопачка як не вдарить, як не вріже!

Не жаліє закаблук, ходить в оберт, вихилясом...

Щука вигнулась, як лук, та й у воду мах тим часом.

Кіт очима тільки — луп! Поламав зі злості вудку.

Потім бідний риболюб мало не помер зі смутку.

Він з того тяжкого дня перестав ходить до річки.

Лютий голод не рідня — хоч бери і їж порічки!

От і їсть мишаток він, вуркотить при тім, як злюка.

Пам'ятає кіт Мартин, що втекла від нього щука.

Д. Павличко

2-й учень

Киця любить, як по спинці

Гладжу киценьку свою,

Як дарую їй гостинці,

Кашу, молоко даю.

Киця сердиться на мене,

Як смикну її за хвіст;

Очі зробляться зелені

І не п'є тоді й не їсть.

М. Познанська

Про котів є багато народних казок та пісень. Які казки про них вам відомі? (Відповіді учнів.)

Кіт в чоботях…

Котяче спілкування

За спостереженнями французьких учених, кішка може промовити 7 приголосних звуків: м, н, г, х, ф, в, р.

- Голос кішки може сором'язливо просити і вимагати.

- Коротке відкрите нявкання є ознакою привітання.

- Пригнічене нявкання або крикливе означає жалобу або ображення.

- Страх спричиняє крики.

- Ніжне мурликання найчастіше означає вдячність і задоволення.

Характер і колір

Характер пухнастого дива певною мірою залежить від кольору хутра.

Чорні кішки — нервові, чутливі, цікаві, дуже люблять ласку.

Чорні з білим — легко звикають до господаря, особливо до дітей.

Смугасті — замкнуті, понад усе цінують волю і незалежність.

Руді та руді з білим — люблять спокій та хатній затишок.

Білі — вередливі, нервові, вразливі, дикуваті.

Словничок котячої мови

Кіт треться об ногу — просить ласки, виказує свою любов і відданість.

Вуха розташовані вертикально — цікавість.

Притиснуті до голови вуха — підготовка до нападу.

Шипіння — готується до оборони, повідомляє про ворога.

Голосно шкребе кігтями — хоче привернути до себе увагу.

Вигнута спина — роздратування, залякування противника; готовність до оборони.

Піднятий вертикально хвіст — задоволення.

Вчитель: Коти – це примхливі тварини, які живуть поряд з людьми багато століть. Вони створюють затишок своєю присутністю, знімають стрес і навіть лікують своїх господарів, лягаючи на їхні хворі місця. Як приємно, коли на колінах засинає теплий пухнастий котик і в його мурчанні ніби розчиняються проблеми та стреси. Коти не такі вірні та віддані господарям як собаки, але і вони іноді проявляють дива мужності. Відданість домашнього улюбленця треба заслужити любов`ю, піклуванням, дбайливим ставленням

1учень:

В місті Лебедин Сумської області ангорський кіт Тимофій врятував родину від пожежі. Відчувши запах диму, він застрибнув в ліжко господаря, почав нявчати та вчепився йому у волосся. Господар прокинувся та викликав пожежних. Четверо членів родини були врятовані. За виявлену мужність кота було нагороджено медаллю та ящиком рибних консервів.

2 учень:

Одного разу вночі англійська родина підібрала кота,що замерзав на їхньому ганку. Кіт одужав і залишився жити в будинку. Він отримав імя Слоулі Кет ( Неквапливий Кіт). Одного разу, кіт не повернувся з прогулянки. Занепокоєні господарі пішли його шукати. На дворі було дуже холодно. Шукали Слоулі всю ніч, а вранці побачили біля будинку старий мішок, з якого виліз кіт, подивився на господарів та знову заліз в мішок. В мішку виявили крихітного хлопчика, якого кіт грів своїм тілом всю ніч. У шпиталі дитину врятували.

Вчитель: Що ж продовжуємо нашу розмову про тварин.

Учень: Собака – найкращій друг людини, ще перша тварина яку одомашнила людина. Вона допомагає людині, охороняє її майно, є навіть така легенда, що завдяки собаці людина отримала свій хліб від Бога.

Учень переказує легенду: Коли людина побачила собаку, то дозволила їй жити поруч із собою, годувала, а собака за те стеріг її майно.

В ті часи людина була працьовитою і Бог дав їй зерно хлібних злаків, а зернятка в тих колосках починали рости майже коло землі. Та почала людина гордувати, бо важко їй жилося раніше, а тепер легко було мати хліб. Почала його винити. Побачив це Бог, розгнівався, схопив батага та й почав оббивати зерно. Людина застигла і не наважувалась попросити Бога про помилування, але тут почав прохати собака: «Боже, будь милосердним! Я вірою і правдою служив людині, а вона мене годувала. А там і люди і я потрапимо в твою немилість. Чим же я завинив перед тобою?» Добре, сказав Бог та відклав батіг дивись зерняток залишилось мало, тобі доведеться добряче попрацювати щоб виростити хліб. Гляди ж не забувай що маєш собачу частку…

Вчитель:

Хіба мають ціну вірність і любов, золоте собаче серце і справжня відданість до останньої краплини крові? Ставлення собаки до людини бесцінне. Сотнями років собака охороняв свого господаря та його родину. Вірою і правдою служив людині, був їй другом, помічником, захисником, жив пліч о пліч поряд з господарем, розділяючи його радість і біль. А в хвилини небезпеки між людиною і смертю стояв до останнього подиху її собака. Собака – це єдина істота, яка любить нас, людей, більше, ніж себе.

Собача вірність викликає у людей повагу та захоплення. Багатьом вірним псам поставлені пам'ятники. Пам'ятник собаці — це найменше, чим людина може віддячити своїм друзям, це вдячність, застигла в камені.

Пам'ятники собакам, що на протязі багатьох років чекали своїх загиблих господарів встановлені в багатьох містах і країнах світу

учень:

Весь світ обійшла історія японського собаки Хатіко. Маленьке цуценятко подарував професору Токійського університету Хідесабуро Уено його колишній учень, власник ферми. У професора уже було сім собак, тому новий песик отримав ім'я Хаті (вісім), або ласкаве - Хатіко. Кожного дня Хатіко проводжав професора на станцію, потім вертався додому, а о 15 годині знову повертався, щоб зустріти господаря з роботи. Але 21 травня 1925 року сталася біда. Під час занять у професора стався інфаркт і він помер. Хатіко марно чекав на пероні свого господаря. З того часу довгих дев'ять років Хатіко приходив на станцію кожного дня о 15 годині та пильно вдивлявся в натовп, що виходив з поїзда, шукаючи поглядом професора. А коли Хатіко помер, в Японії оголосили траур, а згодом, собаці поставили два пам'ятника: біля будинку та на пероні станції Самбуї. До цього місця часто приходять закохані. Для них воно є символом справжньої вірності.

учень:

В Україні також є пам'ятник собакам. В липні 1941 року в Черкаській області відбувся запеклий бій між фашистами та бійцями окремої коломийської прикордонної комендатури. 500 прикордонників та 150 їхніх службових собак вступили в нерівний бій і полягли смертю хоробрих. Собаки разом з солдатами знищили сотні фашистів. А коли загинули їхні господарі, віддані тварини полягали біля мертвих тіл прикордонників і нікого не підпускали до них, поки не загинули. Мешканці села, біля якого відбулася битва, дбайливо поховали солдат разом з їхніми четвероногими друзями. Пам`ятник на місці подвигу закликає зупинитись та вклонитись могилі героїв – людей і собак.

Вчитель:

Похмурий альпійський перевал Великий Сен – Бернар. З Х століття через нього проходив досить жвавий і небезпечний шлях між Італією та Швейцарією. Серед скель розташувався старовинний монастир Святого Бернара. Взимку ченці монастиря постійно рятували з – під снігових заносів та лавин подорожніх, що йшли через перевал. Собі на допомогу вони вивели породу великих собак – сенбернарів. Сенбернари - це спокійні, дужі, великі собаки з потужним інстинктом рятівника. Їхні сильні лапи і чудовий нюх допомагають знаходити і рятувати людей. Собак привчали знаходити людину, викопувати її з – під снігу, облизувати їй обличчя та руки, приводячи до тями і супроводжувати в монастир. Самим відомим сенбернаром – рятівником був Баррі. Цей пес врятував життя 40 подорожнім, що потрапили в біду. За легендою, 41 людина вбила його, прийнявши за вовка. Але є інша версія, за якою пес не помер, а одужав і прожив ще декілька років. Він помер в питомнику в досить поважному віці. Найяскравішим був порятунок маленької дитини, яку Баррі знайшов на краю прірви. Вона була настільки виснажена, що не змогла йти за псом, а лише змогла обійняти Баррі за шию та залізти йому на спину. Пес приніс дівчинку в монастир на спині. Цей епізод зображено на пам'ятнику, встановленому Баррі на паризькому цвинтарі для тварин. З тих часів одну собаку в монастирі Св. Бернара обов'язково звуть Баррі на честь героя – рятівника.

В наші часи сенбернарів вже майже не використовують для пошукових робіт. Їх замінили більш легкі німецькі вівчарки. Але, коли над Альпами вирує негода, могутній інстинкт рятівника, вироблений століттями, не дає спокою розумним тваринам. Вони прагнуть вирватись із своїх вольєрів та долаючи сніг і вітер, кинутись на допомогу людям, рятуючи їм життя.

Багато історій відданості та вірного служіння людям пов'язано з їздовими собаками. Найбільш відома історія Балто. Взимку 1925 року в місті Ном на Алясці вирувала епідемія дифтерії. Їздовий пес Балто сам привів упряжку з вантажем дифтерійного антитоксину та непритомним погоничем в місто, врятувавши сотні дітей від смерті.

Демонстрація уривку з мультфільму «Балто»

Дорогі діти! Ніколи не кидайте на життєвій дорозі своїх друзів і пам'ятайте: ми назавжди відповідаємо за тих, кого приручили