А НАД СВІТОМ УКРАЇНСЬКИМ ВИШИВКА ЦВІТЕ - сценарій виховного заходу

СЦЕНАРІЙ ФЕСТИВАЛЮ

«А НАД СВІТОМ УКРАЇНСЬКИМ

ВИШИВКА ЦВІТЕ!»

Мета заходу:

пізнавальна: закріпити і розширити уявлення про красу та багатство української вишивки засвоїти поняття «вишиванка», символіка орнаментів та кольорів, спонукати до опанування мистецтвом вишивки;

виховна: продовжити виховувати любов і повагу до своєї Батьківщини, інтерес до історичного минулого, до невмирущого оберега - сорочки, заохочувати до відновлення національних традицій, їх збереження і впровадження в життя.

розвиваюча: формувати організаторські та творчі здібності, розвивати пізнавальні інтереси. практичні уміння, розвивати навички виразного читання, усне мовлення студентів. кмітливість.

Місце проведення:       фойє коледжу

Методи і форми, що використовуються при проведенні заходу: відеопрезентація, виразне читання поезій, інсценізація, виконання пісень.

Хід заходу

Звучить пісня «Два кольори» на слова Д.Павличка

Козак - гонець з грамотою входить під сурми, читає наказ (зачитує нака.)

Наказ

Вельмишановна громадо та гості нашої студентської держави! Нині світле свято зібрало нас у цій залі - свято народної культури, народних традицій - фестиваль української вишиванки І прославимо в цей день український оберіг. Нехай же у віках живе творіння славне - вишита сорочка. По цьому бути!

Ведучий 1:  Вічна пісня барв і кольорів,

Неповторна музика натхнення!

Шепіт трав і шелест яворів,

І дзвінкі турботи сьогодення.

Ведучий 2:    Хрестиком покладено в рядки,

Поспліталось, блиснуло веселкою

Ніжність материнської руки,

Пісні ще весільної веселої.

Ведучий 1.   Дух народу в колір заплете,

Проросте і піснею, і цвітом.

А над світом, гляньте, а над світом

Українська вишивка цвіте!

Ведучий 2. Народне прислів'я каже: «Без верби і калини нема України». А ми додамо: «І без вишивки». Адже вишитий рушник та вишита сорочка - це народні символи - обереги.

Пісня «Вишиванка» ; відеоролик.

Ведучий 1. Вишивання існує з незапам'ятних часів. Про вишивку згадується в Біблії та «Іліаді» Гомера. Нею був прикрашений одяг скіфів. Руси теж носили вишитий одяг. Вишиванням споконвіку займалися жінки. Це рукоділля відтворює характер і душу жінки, бо у вишивку вона вкладає свої почуття та мрії, щоб принести радість собі і людям.

Ведучий 2.    З українськими вишиванками пов'язано багато прикмет і повір'їв:

- як неділя, той сорочка біла;

- як мати рідненька, той сорочка біленька;

- шити сорочку починали у четвер - благополучний день тижня;

- першу сорочку дитині шили із полотна, в якому її хрестили;

- як є готова сорочка, то Бог милого швидко пошле.

Ведучий 1. За вишиттям сорочки можна поділити на такі типи: Наддніпрянські - вишиваються чорною, червоною і синьою нитками.

Ведучий 2. Полтавська сорочка - вершин художньої майстерності досягла у вишивці різнокольоровою гладдю рослинного орнаменту.

Ведучий 1. Галицька вишивка поширена на Поділлі та у мешканців Карпат. Характерним є геометричний багатокольоровий орнамент.

Ведучий 2. На Тернопільщині гаптують жінки червоним по білому сорочки - пам'ять. Звуться вони «борщагівками».

Ведучий 1, На Івано-Франківщині народжуються сорочки-«гуцулки». Вони найяскравіші. (слайд - шоу)

Ведучий 2. Існує чимало пісень та легенд про вишиванку. Одні із них пропонуємо вашій увазі

Легенда про вишиту сорочку; відеоролик

Легенда про вишиту сорочку

Був час, як почав на землі люд вимирати. Від якої хвороби, того ніхто не знав. Отак­еє чоловік і враз упаде, зчорніє, і вмре.

Втікали люди з сіл у ліси. Та слідом за ними гналася хвороба. Не жалувала ні м:с .голих, ні старих. А жила собі в селі над Дністром бідна вдова Марія. Забрала пошесть унеї чоловіка й п'ятеро дітей. Лише наймолодша Іванка ще здорова. Пантрує матіг    -донечкою, як за скарбом найдорожчим.

Але не вберегла... Почала сохнути Іванка, їсти не хоче, а тільки п'є, блідне, тане -_ очах. А ще просить матінку:

— Врятуй, мамо, я не хочу помирати!

І так ті оченята благають, що бідна жінка місця собі не знаходить.

Одного вечора до хати прийшла якась бабця старенька. Як і коли прийиїла. Марія не чула.

— Слава Богові. — привіталася.

— Слава.

— Що, помирає остання? А могла б жити! Аж кинулася Марія:

—  Як? Бабуню сердечна, як Бога благаю, спаси, порятуй найменшу. Не лиши в самот: на старість!

Взяла, певно, стара до серця той плач і мовила:

—  Повідаю тобі тайну тієї страшної хвороби. Але присягни, що не обмовишся   .Дитям присягай!

— Присягаю... Донечкою!

— Знай, послав чорну Смерть Господь Бог. Грішників багато зросло. Сказав Бог умертвляти всіх, на кому нема хреста. Ото і мруть праведні з грішниками купно... Ти тяжко перенесла смерть родини. Дам тобі раду... Виший на рукавах, на пазусі і всюди хрести. Та ший чорні або червоні, щоби здалеку чорти виділи... Але не кажи нікому більше, бо смерть доньки вздриш на очах...

Вже за годину червона і чорна мережки оперезали дівочу сорочечку. Світять на завтра до сонця хрести і хрестики. І собі нашила. А донечка здоровшала щодень і просила маму:

— А виший іще терен... А калину...

З тим вже Іванка здорова: і скаче, і сміється, і співає. А мамине серце стискається від болю, як видить, що знову понесли небіжчика на цвинтар.

Одного разу вся у сльозах прибігла Іванка і потягнула маму за рукав на сусідський двір. У домовинці виносили з хати двійняток хлопчиків, Іванчиних ровесників. Змарніла Марія. Все пестить і цілує доньку, а думи в голові, як хмари:

— Боже милий, та ж то моя надія! ...А діти мруть...

— Господи! Та ж я не переживу її смерті!

... А люди мруть... Не витримала. Від хати до хати бігала розпатлана і страшна:

— Шийте, шийте хрести... Вишивайте... Будете жити! Рятуйтеся!

Люди замикалися в хатах. Думали, що прийшла пора і на Марію. Не вірять.

Марія побігла додому, взяла на руки Іванку і пішла до церкви. Забила в дзвін на сполох. За

хвилю вже всі збіглися.

Обцілувала Марія дитину і мовила до людей:

— Не повірили! Думаєте, здуріла? Та най буде, дітей мені ваших шкода..., — на тім зірвала з Іванки сорочечку вишиту.

Дитина на очах зчорніла і померла.

— Шийте, вишивайте сорочки дітям і собі, — та й впала мертвою біля доньки...

З того часу відійшла хвороба за ліси й моря. А люди ходять у вишиванках. Потім вже не стало потреби у вишитих хрестах. Та матері навчили дочок, а дочки своїх дочок, і вже ніхто не обходився без вишитої сорочки, фартуха чи блузки.

Носять оту красну одіж і понині. Але мало хто відає, звідки прийшла та краса до людей...

Пісня «А сорочка мамина» 

Ведучий 1. Сорочці наші предки поклонялись як чарівній силі, як оберегу. Кажуть, було так... В Токіо, піл час одного з концертів української капели бандуристів, виступ сприймався слухачами стримано. Тоді відомий японський композитор Гао Кітагава, який вів концерт, пішов за лаштунки, одягнув вишиту сорочку й знову вийшов на сцену. Вишиванка справила магічну дію Слухачі були зачаровані!

Ведучий 2. Живі струни бандури, краса і багатство народної пісні, вишита сорочка бандуриста дійсно справляють чарівне враження і мають магічну силу. Отож переконаймось у цьому!

Ведучий 1. Ми не втрачаємо віри в обереги та їх магічну силу! Ми віримо, що прокладаючи по білому полотну нитяні стібки, ми беремо червоний колір від сонця, чорний - від землі, блакитний - від неба, зелений - від трав і листя. Одягаємо таку сорочку і відчуваємо, як додає вона сили і наснаги, краси і ніжності.

Ведучий 2. Сорочка має чарівну силу. Чи не тому вона й досі бажана в нашому вбранні, а хвилини, проведені у спілкуванні з вишивкою, такі приємні для нас¹ Про це свідчить конкурс вишиванок у межах фестивалю «А над світом українським вишивка цвіте».

Дзвонять дзвони. Студенти вносять вишиту сорочку - символ.

Ведучий 1. Цьогорічний фестиваль - особливий. У процесі його підготовки зародилась традиція - створення чоловічої вишиванки студентами випускних груп. Ця вишиванка -символ студентської родини, переважну більшість якої у нашому коледжі складають юнаки. У візерунках та логотипах груп закодована пам'ять про роки навчання. Випускники наступних років продовжать традицію вишивання сорочки.

Студенти - першокурсники передають сорочку

Ведучий 2.Скільки тепла, любові і надії у кожному хрестику. Це диво пречудове. Воно примушує завмирати серце, тішить душу, зачаровує своєю незрівнянною красою. Милуйтесь і радійте! Хай у ваших оселях розквітне калина, оживуть птахи й квіти на полотнах! Ми з вами усі - українці! Нас об'єднує у велику родину любов до рідної землі, до пісні, лс народних традицій.

Фінальна пісня «Моя земля»