Адаптація першокласників. Поради батькам.

Адаптація першокласників (поради батькам)Презентація вчителя початкових класів Курахівської гімназії №2 Мельник Т. М.

Вік – зручний спосіб розуміти закономірності розвитку. Біологічний вік людини може не збігатися з психологічним (рівень розвитку психічних функцій) чи соціальним (ролі та функції, які виконує людина) віком. Прийнято розділяти людський вік на такі етапи, де кожна вікова група характеризується своїми психологічними особливостями:• Немовля (від народження до року)• Раннє дитинство (від року до трьох)• Дошкільний вік (від трьох до шести років)• Шкільний вік (від 6 до 12)• Юність (від 12 до 20)• Молодість (від 20 до 25)• Дорослість (від 25 до 60)• Старість. Кожен такий етап супроводжується кризою з різним ступенем виразності.І саме на початок шкільного життя приходиться криза 6-7 років, яка має значний вплив на адаптацію дітей.

Адаптація – це не результат, а процес звикання до нових умов. І кожна дитина проходить її по-своєму. Розуміння того , що цей процес індивідуальний, допоможе батькам підтримати саме їх дитину так, як це потрібно саме їй.

Як зрозуміти батькам, що відчуває дитина Можна запропонувати таку вправу: Закрийте очі та прийміть зручну позу. Уявіть, що ви потрапили в незнайоме місто, де його жителі виявляють до вас інтерес, щось говорять, роблять, вимагають, але вам незрозуміло, наскільки ці люди добрі саме до вас, і які вони, взагалі, мають наміри. У цьому місті всі жителі бігають, кричать, сміються, плачуть, а вам незрозуміло, де сховатися і чи потрібно це робити, які тут правила. З вами нема того, хто все пояснить. Уявили? Чудово. Тепер постарайтеся прислухатися до себе та своїх емоцій усередині цієї фантазії. Те, що ви зрозумієте та відчуєте, допоможе вам наблизитися до майбутніх переживань вашої дитини. Намагайтеся відкинути і не брати до уваги свій минулий життєвий досвід хоч би яким він був. Зараз ви мешканець цього міста, а досвіду (позитивного чи негативного) у вас немає.

Чому батькам важливо не брати до уваги свій досвід?Для того, щоб не передавати своїм дітям свої страхи і тривоги, якщо особиста історія батьків пов'язана з ситуацією, що травмує, і для того, щоб отримати можливість краще почути дитину, якщо вона хвилюється\тривожиться\боїться, а минулий досвід батьків був виключно позитивним. У перші дні у школі дитина може відчувати страх чи тривогу, оскільки вона залишається одна в незнайомих умовах, де багато інших людей. Це нормально.

До чого повинні бути готові дорослі?1. Спочатку дитина може плакати, коли йде до школи, або під час ранкових зборів. Сльози, смуток – це нормально. Не треба за це соромити, лаяти, дратуватися, виявляти агресію. Чому дитина плаче? Їй страшно, вона відчуває загрозу своїй потребі у безпеці. Може відчувати самотність (поки не познайомилась з вчителем і не завела друзів). Як допомогти? Обіймайтеся, тримайте за руку, погладжуйте дитину. Проговоріть план, у якому фінальним кроком буде «Я прийду за тобою». Обов'язково спілкуйтесь багато увечері.

2. Коротке за часом повернення в розвитку (мова, нічний енурез, невдачі в іграх), можуть з’явитися нав’язливі рухи або дії. Як допомогти?Приймати це, як тимчасове явище. Не загострювати на цьому увагу. Не лаяти, не соромити. Давати дитині більше тактильного контакту, емоційного спілкування.

3. Страхи, агресія в школі чи вдома, примхи після уроків, нічні пробудження з плачем та криками, непослух удома. Як допомогти?Завдання батьків пом'якшити емоції, сказати, як скучили, як люблять свою дитину. Це все нормальні, тимчасові явища, які пройдуть, коли дитина адаптується до нових обставин. А батькам знадобиться трохи терпіння та спокою.

Адаптація до школи або нового класу триває від 6 тижнів до 6 місяців і залежить від багатьох факторів: атмосфера в сім'ї, особисті риси характеру, рівень знань та умінь, рівень складності програми тощо. Гармонійний перебіг процесу неможливий без допомоги дорослого, від якого чекають роз'яснень та уточнень, а також допомоги, слів підтримки або просто обіймів.

Етапи адаптації у школі1 етап. "Розвідка". Займає 2-3 тижні. У цей період дитина придивляється та вивчає нові умови, межі, правила у колективі. Це складний і найтривожніший етап у житті будь-якої людини, який супроводжується як фізичною, так і психологічною напругою. У цей період поведінка дитини та її реакції, навіть на звичні речі стають особливо гострими.

2 етап. "Притирання". Займає від 2 до 3 тижнів. У цей період дитина навчається та пристосовується до нових умов. У голові починають вибудовуватися особисті схеми поведінки і це дає дитині більше впевненості та розуміння того, як бути далі.3 етап. "Стійкість". Займає від 5 тижнів до року. У цей період дитина вже впевненіша в обраній формі поведінки. Формується чітке розуміння «Я – школяр і тому...»

Чому важливо звернути увагу на адаптацію у школі? Цей час збігається із віковими кризами. У цей час починає активно формуватися особистість, почуття дорослості та набуття себе. Цей процес протікає досить болісно і призводить до того, що дитина починає відгороджуватися від близьких, які до цього часу відігравали найважливішу роль у житті. Виявляється це в тому, що дитина протистоїть будь-яким втручанням у її життя і найчастіше йде наперекір почуттям та бажанням дорослих. Тепер через дружні стосунки у дитини формуються моделі соціальних взаємин, моральні цінності, інтереси, цілі у житті тощо. 

Успішній адаптації у школі допомагають:• високий рівень освіти батьків;• адекватні методи виховання;• повага до прав дитини;• готовність дитини до школи;• наявність повної сім'ї;• позитивне ставлення у сім'ї до статусу «школяр»

Як зрозуміти, що адаптація завершилася успішно?- Дитина з радістю говорить про школу та із задоволенням її відвідує. Дитині не завдає особливої ​​складності справлятися із завданнями. У випадку, якщо дитина намагається, але зазнає деяких труднощів, важливо підтримати її, не порівнюючи з іншими дітьми, не докоряючи і не вказуючи на її недоліки. Дитина виконує завдання самостійно. Після невдалих спроб може просити про допомогу дорослого. Багато дорослих починають допомагати з самого початку, і це велика помилка. Дитина швидко звикає до такого варіанту підготовки завдань і надалі буде складніше виконувати самостійно. У дитини склалися гармонійні стосунки з учителем та однокласниками.

Як батьки можуть допомогти здобувачу освіти?Похвала. Важливо помічати те, що у дитини добре виходить, на цьому акцентувати. Це додасть впевненості — в учня з'явиться бажання та прагнення зробити краще! Режим дня. Без допомоги батьків тут не обійтись. Щоб дитині було простіше, можна разом із нею скласти план на тиждень, повісити на чільне місце. А головне, бути особистим прикладом того, як режиму дня дотримується вся сім’я. Моральна підтримка. Дитину треба не просто хвалити (і поменше лаяти, а краще взагалі не лаяти), а хвалити саме тоді, коли вона щось робить. Помічати її, хай навіть найменші спроби, успіхи та прогрес.

Корисні поради батькам першокласників. Будіть дитину спокійно. Прокинувшись, вона має побачити Вашу посмішку та почути ваш голос. Не поспішайте. Вміння розрахувати час – ваше завдання. Якщо вам це погано вдається, провини дитини у цьому немає. Не прощайтеся, попереджаючи і спрямовуючи: «Дивись, не балуйся!», «Щоб сьогодні не було поганих оцінок!». Побажайте удачі, знайдіть кілька лагідних слів. Будьте уважні до скарг дитини на голвний біль, погане самопочуття. Це може вказувати на перевтому. В спілкуванні з дитиною намагайтесь уникати умов «Якщо ти виконаєш, то…» Знайдіть протягом дня 30 хвилин, коли будете належати тільки дитиніЗабудьте фразу: "Що ти сьогодні отримав?". Зустрічаючи дитину після школи, не обрушуйте на неї тисячу питань, дайте трохи розслабитися, згадайте, як ви почуваєтеся після робочого дня. Якщо ви бачите, що дитина засмучена, мовчить – не допитуйтесь; нехай заспокоїться і розкаже все сама. Після школи не поспішайте сідати за уроки. Дитині необхідно 2 години відпочинку. Заняття вечорами – марні. Не примушуйте робити всі вправи зразу: 20 хвилин заняття – 10 хвилин перерва. Під час виконання завдань дайте можливість працювати самостійно. Якщо потрібна ваша допомога – майте терпіння: спокійний тон, підтримка необхідні. Пам’ятайте, що навіть дорослі діти люблять казку перед сном, ласкаві слова та обійми. Все це заспокоїть дитину, допоможе зняти напругу. Обирайте єдину тактику спілкування з дитиною всіх дорослих в сім’ї. Всі суперечки з цього приводу розв’язуйте без дитини.

Вправи для зняття емоційної напруги дитини. Сонячний зайчик «Сонячний зайчик заглянув тобі в очі. Закрий їх. Він побіг по обличчю, ніжно погладь його долонями: спочатку лобик, носик, ротик, щічки, погладь голову, шию, животик, ручки, ніжки, він заліз за комір – погладь і там. Він любить і пестить тебе, а ти погладь його і подружися з ним. Ледачий кіт прокидається. Уяви, що ти – лінивий кіт, який тільки-но прокинувся після прекрасного, довгого сну. Широко позіхни. І нявкни. Тепер потягнись повільно, як кішка, руками, ногами та спиною – і розслабся. Подути на вертушку. Ця вправа тренує дихання дитини, тільки акцент робиться на контрольований видих. Дитина повинна змусити вертушку крутитись повільно, потім швидко, потім знову повільно. Так можна навчитися контролювати своє дихання.

Вправи для зняття емоційної напруги дитини. Покататися на гойдалці. Катання на гойдалці не тільки зміцнює м'язи ніг та тулуба, але також знижує рівень стресу (такий ефект мають рухи розгойдування). Покатайте дитину на гойдалці, або вона може покататися самостійно, щоб заспокоїти емоції. Пластилін. Під час ліплення ділянки мозку, які відповідають за стресові реакції, стають неактивними, оскільки імпульси активізують інші ділянки мозку. Можна купити пластилін у магазині або зробити його своїми руками. Штовхати стіну Це хороший спосіб позбутися гормонів стресу, не виходячи із кімнати. Дитина повинна протягом 10 секунд штовхати стіну. Повторіть вправу тричі. Чергування м'язових зусиль та розслаблення призводить до вироблення «гормонів щастя».

Дякую за увагу!