Адаптована навчальна програма для 4 класу

Очікувані результати навчання здобувачів освіти

Зміст навчання

Спрямованість корекційно-розвиткової роботи та очікувані результати

Змістова лінія «Взаємодіємо усно»

сприймає уважно усну інформацію; [4 МОВ 1.1]

ставить уточнювальні запитання відповідно до мети слухання; [4 МОВ 1.1]

виконує усні інструкції й настанови вчителя щодо навчальних завдань; [4 МОВ 1.1]

передає зміст почутого творчо (змінює оповідача в тексті- розповіді, послідовність наведених ознак в описі, послідовність аргументів у міркуванні, доповнює опис іншими ознаками, а міркування іншими аргументами); [4 МОВ 1.2]

вибирає з почутого інформацію для створення власного висловлення з конкретною метою (усне оголошення, усний відгук, усний стислий переказ); [4 МОВ 1.3]

узагальнює і систематизує почуту інформацію; [4 МОВ 1.4]

прогнозує, як отриману інформацію можна використати з користю; [4 МОВ 1.4]

зіставляє тему й головну думку усного повідомлення з власними спостереженнями, поведінкою, досвідом; [4 МОВ 1.4]

висловлює власне ставлення до усного повідомлення; [4 МОВ 1.5]

обґрунтовує своє ставлення до почутого, спираючись на набуті знання, власний досвід; [4 МОВ 1.5]

визначає позицію мовця, погоджується з нею чи заперечує; [4 МОВ 1.5]

ініціює спілкування на тему, яка зацікавила; [4 МОВ 1.6] бере участь у дискусії, наводить докази; [4 МОВ 1.6] висловлює доброзичливо своє ставлення до думок інших співрозмовників (поділяє їх повністю, частково              чи аргументовано відхиляє); [4 МОВ 1.6]

висловлює й аргументує свою позицію; [4 МОВ 1.6] обирає вербальні й невербальні засоби спілкування для досягнення мети; [4 МОВ 1.7]

дотримується мовленнєвого етикету, норм літературної вимови; [4 МОВ 1.8]

будує самостійно усне зв’язне висловлення (розповідь, опис, міркування, есе) за спостереженнями в навколишньому світі, ілюстрацією, поданим зачином або кінцівкою,              за              опорними              словами,              за              поданим              або колективно чи самостійно складеним планом; [4 МОВ 1.6] використовує виражальні засоби мови; [4 МОВ 1.7] виражає своє ставлення до висловлюваного [4 МОВ 1.6] дає загальну оцінку почутому діалогу або розповіді, опису, есе чи міркуванню [4 МОВ 1.5]

пропонує, як можна вдосконалити або доповнити зв’язне висловлення [4 МОВ 4.2]

Сприймання усної інформації з певною метою.

Аналіз та інтерпретація (розкриття змісту) почутого. Відтворення змісту почутого творчо.

Вибір і використання інформації з почутого для створення власних висловлень.

Зіставлення теми й головної думки усного повідомлення з власним досвідом. Оцінювання усної інформації.

Практичне оволодіння діалогічною формою мовлення, вербальними і невербальними засобами, етикетними нормами культури спілкування.

Створення усних монологічних висловлень

(розповідь, опис, міркування, есе).

Використання виражальних засобів мови.

Удосконалення власних висловлень.

Розвиток слухового сприймання, слухової пам’яті, слухового контролю.

Розвиток цілісного сприймання на слух простих та ускладнених текстів, усвідомлення їх змісту, основної думки.

Розвиток пізнавальної діяльності.

Розвиток умінь пов’язувати ситуації у сприйнятому тексті до власного життя.

Розвиток монологічного мовлення: породження висловлювань з приводу почутого.

Розвиток причиново-наслідкових зв’язків, розумової операції порівняння.

Корекція мовленнєвого дихання, темпоритмічної сторони мовлення.

Розвиток умінь контролювати та регулювати дихання підчас говоріння.

Розвиток рухів артикуляційного апарату, необхідних для правильної і чіткої вимови слів.

Розвиток навичок діалогічного мовлення: давати правильні, чіткі, повні відповіді на поставлені запитання, самостійно ставити питання співрозмовнику, дотримуватись основної змістової лінії, заданої у діалозі.

Розвиток монологічного мовлення: переказ, складання розповіді за допомогою вчителя, зорових та слухових опор та без них.

Виховання почуттів до ситуації, персонажів, уміння їх висловлювати.

Удосконалення навичок давати повні відповіді на запитання педагога, чітко і логічно, послідовно формулювати власні відповіді, висловлювати власні думки, міркування, пояснення.

Виховання культури поведінки у процесі спілкування.

Розвиток слухових, зорових, рухових функцій та операцій, де провідну роль відіграють зоровий та руховий аналізатори та їх взаємодія.

Розвиток умінь розуміти запитання, виділяти головне, будувати відповідь, ставити запитання з максимальним урахуванням індивідуальних мовленнєвих можливостей, а також здійснювати контроль і вносити відповідні корективи.

Збагачення словникового запасу за рахунок нових слів, виразів; актуалізація слів з пасивного словника.

Розвиток умінь будувати власні усні висловлювання, дотримуючись правильної послідовності слів в реченнях.

Вдосконалення навичок правильної артикуляції звуків в процесі вільної розмови шляхом здійснення слухового контролю за власною вимовою та співставлення правильної вимови педагога, однокласників і власної.

негативні ситуації, робити умовиводи (засудження різних проявів аморальної поведінки).

Розвиток умінь розуміти значення (в тому числі й переносне) слів, загальний зміст речень, тексту в процесі читання.

Формування умінь зосереджувати увагу на еталонах, що складають основу культури українського мовлення.

Змістова лінія «Взаємодіємо письмово»

самостійно контролює виконання загальних правил письма; [4 МОВ 3.3]

нарощує швидкість письма, безвідривно поєднуючи елементи букв та букви між собою, зберігаючи розбірливість; [4 МОВ 3.1]

спрощує окремі форми букв, їх поєднання, зберігаючи розбірливість читання написаного; [4 МОВ 3.1]

пише в темпі, який дає змогу записати власну думку та інформацію з різних джерел; [4 МОВ 3.1]

пише розбірливо; [4 МОВ 3.1]

робить охайні виправлення; [4 МОВ 3.3] дотримується абзаців, полів зошита; [4 МОВ 3.1] записує слова в колонку; [4 МОВ 3.1]

заповнює таблицю; [4 МОВ 3.1]

складає тексти для письмового спілкування (оголошення, запрошення, афіша тощо) [4 МОВ 3.1], [4 МОВ 3.2] створює і записує загадки, невеликі казки тощо з орієнтацією на читача; [4 МОВ 3.1]

обирає для власного повідомлення відповідне оформлення (шрифт, розмір, колір букв тощо); [4 МОВ 3.1]

складає самостійне письмове висловлення (розповідь, опис, міркування) на добре знайомі й цікаві теми [4 МОВ 3.1]

пише переказ (докладний, вибірковий) тексту розповідного змісту з елементами опису або міркування; [4 МОВ 3.1]

використовує у власних висловленнях виражальні засоби мови; [4 МОВ 3.1]

висловлює своє ставлення до того, про що пише; [4 МОВ 3.1]

записує власні висловлення грамотно (у межах вивченого) і зрозуміло; [4 МОВ 3.1]

бере участь в обговоренні письмових робіт у парах, групах; [4 МОВ 3.3]

відзначає позитивні сторони, висловлює поради щодо можливого удосконалення тексту, спираючись на пам’ятку [4 МОВ 3.3]

удосконалює письмовий текст [4 МОВ 3.3]

Удосконалення навички письма. Самоконтроль за виконанням графічних, технічних, гігієнічних правил письма.

Розвиток швидкості письма: безвідривне поєднання елементів букв х, ж, ю та 4-6 букв типу день, злива, очерет, спрощення окремих форм букв та їх поєднань.

Дотримання культури оформлення письмових робіт.

Створення коротких письмових повідомлень, малих фольклорних форм.

Побудова зв’язних текстів різних типів (розповідь, опис, міркування).

Формування умінь самостійно складати речення, тексти (письмове висловлювання) за участю слухових, зорових опор, за планом.

Коригування за необхідності навички роздільного написання слів у реченні.

Розвиток умінь ставити запитання до всіх слів у реченні, встановлювати зв’язки між словами та словосполученнями у реченні, ділити речення на окремі словосполучення, вилучати зайве речення.

Розвиток навичок синтаксичних трансформацій (розширення, звуження, упорядкування деформованого тексту).

Формування умінь записувати текст, ділити його на смислові частини, визначати тему тексту та його головну думку, орієнтуватися у частинах тексту, виділених абзацами.

Формування умінь складати та записувати різного роду невеликих ділових паперів (записки, привітання, запрошення тощо).

Розвиток умінь працювати у парах, невеликих групах.

Розвиток зорових, рухових функцій та операцій, де провідну роль відіграють зоровий та руховий аналізатори та їх взаємодія.

Виховання позитивного ставлення до робіт товаришів.

Удосконалення та закріплення навичок каліграфічно правильного, чіткого, швидкого, розбірливого письма.

Розвиток зорових та рухових операцій і функцій.

Розвиток уміння графічно правильно, плавно, виразно, ритмічно записувати слова та речення.

Вправляння у прискореному записі слів та речень.

Виховання акуратності, старанності.

Змістова лінія «Досліджуємо медіа»

сприймає критично доступні медіатексти;

визначає мету й цільову аудиторію окремих медіапродуктів;

декодує (тлумачить) повідомлення у простих

медіатекстах, виявляє очевидні ідеї; [4 МОВ 1.4] висловлює власні погляди на події, явища, предмети, цінності, представлені в медіатексті;

пояснює, чи змінилися під впливом медіатексту власні уявлення або думки про предмет повідомлення, як саме; [4 МОВ 1.5]

створює прості медіапродукти, враховує мету й аудиторію; [4 МОВ 1.7]

обговорює (в парі чи групі) враження від створеного медіапродукту [4 МОВ 1.8]

Критичне сприймання доступних медіапродуктів.

Виявлення впливу

медіапродуктів на власні думки й погляди.

Створення простих

медіапродуктів (книжечка, стіннівка, реклама тощо)

Сприймає доступні медіатексти .

Визначає мету простих медіаповідомлень.

Змістова лінія «Досліджуємо мовні явища»

дотримується правил вимовляння слів з ненаголошеними голосними [е], [и], дзвінкими приголосними звуками в кінці слова і складу перед глухим, подовженими приголосними звуками; [4 МОВ 4.1]

правильно наголошує загальновживані слова; [4 МОВ 4.1] розташовує 10-12 слів за алфавітом, орієнтуючись на першу, другу і третю літери в слові [4 МОВ 4.1] знаходить потрібне слово в навчальному словнику

(тлумачному, орфографічному, синонімів, антонімів, фразеологічному тощо), користуючись алфавітом; [4 МОВ 4.1]

утворює словосполучення з прямим і переносним значеннями; [4 МОВ 4.1]

добирає до поданого слова 2-3 найуживаніші синоніми, антонім, користуючись відповідними навчальними словниками; [4 МОВ 4.1]

розкриває значення найуживаніших багатозначних слів, вводить їх у словосполучення, речення; [4 МОВ 4.1]

пояснює значення найуживаніших фразеологізмів;

добирає до фразеологізмів близькі за значенням слова; [4 МОВ 4.1]

знаходить синоніми, антоніми, багатозначні слова, фразеологізми в тексті і пояснює їх роль; [4 МОВ 4.1] розпізнає застарілі й нові слова в текстах; [4 МОВ 4.1] досліджує походження слів; [4 МОВ 4.1] використовує у власному мовленні слова в прямому і

переносному значеннях, синоніми, антоніми, багатозначні слова, фразеологізми для досягнення мети спілкування; [4 МОВ 4.2]

правильно записує слова із сумнівними приголосними, що піддаються асиміляції (просьба, боротьба, нігті, кігті); [4 МОВ 4.1]

розрізняє і правильно записує слова зі співзвучними префіксами і прийменниками; [4 МОВ 4.1]

правильно пише слова з апострофом після префіксів; [4 МОВ 4.1]

розрізняє і правильно записує слова з префіксами пре- і

при-; [4 МОВ 4.1]

утворює нові слова за допомогою префіксів, з найуживанішими суфіксами зменшення, здрібнілості, пестливості тощо; [4 МОВ 4.1]

розпізнає іменники з абстрактним значенням; [4 МОВ 4.1]

визначає рід і число іменників; [4 МОВ 4.1]

відтворює назви відмінків і відмінкові питання; [4 МОВ 4.1]

змінює іменники за числами і відмінками; [4 МОВ 4.1] визначає початкову форму іменника (називний відмінок однини); [4 МОВ 4.1]

визначає відмінок іменника в реченні; [4 МОВ 4.1] змінює у процесі словозміни іменників приголосні [г], [к], [х] перед закінченням –і на [з′],[ц′],[с′], голосний [і] на [о], [е]; [4 МОВ 4.1]

правильно вживає в орудному відмінку однини в іменниках чоловічого роду закінчення –ом, –ем (–єм), в іменниках жіночого роду закінчення –ою, –ею (–єю); [4 МОВ 4.1]

перевіряє за словником закінчення іменників чоловічого роду в родовому й орудному відмінках; [4 МОВ 4.1] використовує в мовленні паралельні форми іменників чоловічого роду – назв істот у давальному й місцевому відмінках однини; [4 МОВ 4.1]

правильно записує іменники жіночого роду з основою на приголосний в орудному відмінку однини; [4 МОВ 4.1] правильно вживає літературні форми іменників у

місцевому відмінку множини з прийменником по; [4 МОВ 4.1]

змінює прикметники за родами і числами; [4 МОВ 4.1] змінює прикметники разом зі зв’язаними з ними іменниками за відмінковими питаннями; [4 МОВ 4.1] правильно записує прикметники з м’яким кінцевим приголосним основи у різних відмінкових формах; [4 МОВ 4.1]

визначає граматичну форму прикметника (рід, число, відмінок) за іменником, з яким він зв’язаний; [4 МОВ 4.1] утворює форми ступенів порівняння прикметників; [4 МОВ 4.2]

правильно вимовляє і записує прикметники на –ський, – цький, –зький; [4 МОВ 4.1]

використовує у власних зв’язних висловленнях

прикметники в прямому і переносному значеннях, синоніми, антоніми; [4 МОВ 4.2]

розпізнає в мовленні числівники, які відповідають на питання скільки? котрий?; [4 МОВ 4.1]

ставить питання до кількісних і порядкових (без уживання термінів) числівників; [4 МОВ 4.1] правильно вимовляє і пише форми родового відмінка числівників 50, 60, 70, 80, 90, 100; [4 МОВ 4.1]

уживає правильні форми числівників на позначення часу протягом доби; [4 МОВ 4.1]

розпізнає серед слів особові займенники, ставить до них питання; [4 МОВ 4.1]

пояснює роль займенників у мовленні; [4 МОВ 4.1] відмінює особові займенники за зразком; [4 МОВ 4.1] правильно вживає займенники з прийменниками; [4 МОВ 4.1]

використовує займенники у власному мовленні для зв’язку речень у тексті та з метою уникнення повторів тих самих слів; [4 МОВ 4.2]

розпізнає неозначену форму дієслів, доречно використовує її в мовленні; [4 МОВ 4.1], [4 МОВ 4.2] вживає дієслова у відповідних часових формах; [4 МОВ 4.1]

правильно записує особові закінчення дієслів у теперішньому і майбутньому часі, користуючись алгоритмом з опорою на третю особу множини; [4 МОВ 4.1]

ставить дієслова минулого часу у відповідну родову форму за питаннями що робив? (-ла, -ло), що зробив? (- ла, -ло); [4 МОВ 4.1]

правильно вимовляє і записує дієслова на –ся; [4 МОВ 4.1]

добирає дієслова, що найбільше відповідають мовленнєвій ситуації; [4 МОВ 4.2]

розпізнає серед слів прислівники і ставить до них питання; [4 МОВ 4.1]

добирає до найуживаніших прислівників синоніми й антонім; [4 МОВ 4.1]

правильно пише найуживаніші прислівники; [4 МОВ 4.1] доречно вживає прислівники у власних зв’язних висловленнях; [4 МОВ 4.2]

правильно інтонує і записує речення, різні за метою висловлювання та інтонацією; [4 МОВ 4.1] знаходить головні і другорядні члени речення у найпростіших випадках; [4 МОВ 4.1]

встановлює зв’язки між словами в реченні за допомогою питань; [4 МОВ 4.1]

виявляє в реченні однорідні члени; [4 МОВ 4.1] складає речення з однорідними членами, правильно їх інтонує і записує; [4 МОВ 4.1]

використовує різні за структурою і метою висловлювання речення для вираження власних думок і почуттів; [4 МОВ 4.2]

знаходить у тексті його структурні частини; [4 МОВ 4.1]

формулює тему і мету тексту; [4 МОВ 4.1]

добирає заголовок, який відповідає темі або головній думці тексту; [4 МОВ 4.1]

складає план тексту; [4 МОВ 4.1]

будує текст за поданим планом; [4 МОВ 3.1]

розрізняє різновиди текстів (розповідь, опис, міркування, есе) і пояснює їх призначення; [4 МОВ 4.1]

знаходить у тексті-міркуванні твердження, доказ і висновок; [4 МОВ 4.1]

будує розповіді, описи, міркування, есе; [4 МОВ 3.1]

розрізняє і будує тексти художнього і науково- популярного стилів; [4 МОВ 3.1], [4 МОВ 4.1] використовує засоби зв’язку речень у тексті [4 МОВ 4.2]

Дотримання орфоепічних вимог у власному мовленні.

Користування алфавітом.

Дослідження ролі в мовленні лексичних груп слів (слова з прямим і переносним значеннями, синоніми, антоніми, багатозначні слова, фразеологізми, застарілі й нові слова).

Дослідження походження окремих слів (запозичення з іншої мови, словотворення).

Вживання слів різних лексичних груп у власному мовленні.

Дослідження і засвоєння правопису слів із сумнівними приголосними, що піддаються асиміляції, з апострофом після префіксів, з префіксами пре- і при-.

Утворення нових слів за допомогою префіксів і суфіксів. Дослідження різних граматичних форм іменників.

Відмінювання іменників. Спостереження за явищем чергування приголосних і голосних.

Правопис закінчень іменників в орудному відмінку однини.

Вживання іменників у власному мовленні в правильних граматичних формах.

Дослідження граматичних форм прикметників.

Змінювання прикметників за відмінками.

Утворення ступенів порівняння прикметників.

Вимова і написання

прикметників на –ський, –цький,

–зький.

Уживання прикметників у власному мовленні як засобу виразності.

Формування та узагальнення знань про морфемну будову слова. Орієнтування у будові слова. Розрізнення форм одного і того ж слова та спільнокореневих слів.

Розвиток спостережень за значенням слів, що відповідають на питання різних частин мови, розпізнавання та розрізнення таких слів у мові за різними ознаками.

Розвиток умінь групувати різні частини мови, встановлювати граматичний зв’язок між ними.

Розвиток орфографічної пильності до написання слів у правильній граматичній формі. Збагачення словника учня новими словами, які використовуються під час вивчення шкільних дисциплін, зустрічаються у рекомендованій для читання літературі.

Закріплення навичок визначати лексико-граматичне значення слів-іменників як назв предметі та явищ.

Розвиток уміння добирати іменник за лексико-граматичним значенням предметності та за питаннями хто?, що?

Розвиток уміння диференціювати іменник істоти та неістоти, правильно ставити питання прямого та непрямих відмінків до них.

Закріплення диференційованого граматичного значення числових форм іменників число іменників, уміння співвідносити числові форм іменників з обсягом множин предметів (один чи багато), класифікувати іменники за числами.

Розвиток умінь довільно змінювати іменник за числами.

Закріплення умінь визначати рід іменника шляхом узгодження його з особовим займенником 3-ї особи однини.

Розвиток умінь класифікувати іменник за родами, добирати іменник заданого роду.

Закріплення уміння визначати закінчення слів.

Розвиток навичок відмінювання іменників з опорою на запитання та практичним способом шляхом підстановки у речення іменників формі відповідного відмінка.

Розвиток навичок довільного відмінювання іменників.

Формування умінь визначати початкову форму іменника.

Організація спостережень учнів за однотипністю відмінкових закінчень у іменників, що мають однакові закінчення у називному відмінку.

Розвиток та закріплення навичок диференційованого відмінювання іменників, що належать до різних відмін.

Закріплення навичок вживання іменників з прийменниками у родовому відмінку у власному мовленні.

Закріплення та диференціація, що виражають іменники у родовому відмінку: матеріал, з якого зроблено предмет, спрямованість дії, відношення цілого до частини та ін.

Закріплення та диференціація значень, які виражають іменники у давальному (адресат дії, об’єкт дії чи стану) та місцевому відмінках (місце дії).

Закріплення навичок утворення відмінкових форм давального та місцевого відмінків з чергуванням г, к, х перед закінченням -і, правильної вимови таких слів.

Закріплення навичок вживання прийменників з іменниками у місцевому відмінку та іменників у давальному відмінку у власному мовленні.

Закріплення та диференціація семантико-синтаксичних (граматичних) значень, які виражають іменники в орудному відмінку (місце, знаряддя дії, сумісність дії та ін.).

Закріплення навичок вживання прийменників з іменниками в орудному відмінку у власному мовленні.

Закріплення навичок визначати лексико-граматичне значення прикметників як назв ознак предметів.

Закріплення умінь добирати прикметники за лексико-граматичним значенням ознаки предмета чи за питаннями який?, яка?, яке?, які?

Формування умінь визначати число та рід іменників за формою узгодженого з ними іменника.

Закріплення навичок узгодження прикметників з іменниками у роді та числі у словосполученнях і реченнях.

Формування умінь добирати іменники відповідного роду до прикметника у заданій родовій чи числовій формі.

Формування навичок довільного відмінювання прикметників за відмінками у сполученні іменником.

Закріплення навичок узгодження іменників та прикметників у роді, числі та відмінку у словосполученнях та реченнях.

Корекція та уточнення вимови закінчень в прикметниках.

Розвиток навичок визначати лексико-граматичне значення числівників як частини мови, що позначає число, кількість предметів.

Закріплення навички орфоепічно правильно вимовляти та записувати числівники.

Розвиток навичок визначати та пояснювати лексико-граматичне значення займенників як частини мови, яка вказує на предмет, його ознаку, не називаючи його.

Розвиток умінь ставити запитання до займенників, відмінювати за зразком.

Розвиток умінь правильно будувати, записувати словосполучення, речення з займенниками.

Розвиток навички правильного використання відмінкових форм займенників у власному мовленні.

Розширення та активізація лексичного запасу, збагачення його новими словами, уміння користуватися ним в умовах спілкування на задану тему.

Формування навички мовленнєвої культури та мовленнєвого етикету.

Виховання шанобливе ставлення до мови та мовних норм.

Розвиток та закріплення умінь самостійно визначати тему, головну думку тексту, його основні смислові частини, добирати заголовок тексту та окремим його частинам, будувати план тексту, усно та письмово переказувати тексти.

Формування знань про особові займенники та умінь їх використовувати.

Розвиток умінь записувати значущі частини тексту з абзаців.

Формування навички проведення бесід за змістом прочитаного чи почутого тексту, постановки запитань, відповіді на запитання.

Розвиток умінь висловлювати власні міркування щодо змісту текстів: виражати ставлення до персонажів чи подій, наводити аналогічні приклади з власного досвіду тощо.

Розвиток уміння планувати власний вислів: визначати тему майбутнього вислову, його заголовок, основні частини, включення до нього елементів опису чи міркувань.

Формування умінь розрізняти тексти за жанром та стилем.

Очікувані результати навчання здобувачів освіти

Зміст навчання

Спрямованість корекційно-розвиткової роботи та очікувані результати

Пізнаємо простір дитячого читання

пояснює, з яких джерел складається простір його читання; [4 МОВ 2.1], [4 МОВ 2.2] розрізняє твори усної народної творчості і авторські наводить приклади;

називає імена і прізвища відомих українських письменників, з творами яких неодноразово зустрічався на уроках;

знає назви, сюжети кількох фольклорних і літературних творів;

знає напам'ять 5-6 віршів, кілька прислів’їв, скоромовок, загадок; пояснює цінність книг, читання, бібліотек;

розповідає про свої читацькі уподобання; знає, яким чином можна задовольнити потреби у знаходженні нової інформації.

Жанрове і авторське розмаїття навчального матеріалу, з яким учні ознайомлюються на уроках літературного читання, самостійного читання відповідно до індивідуальних інтересів і можливостей доступу до джерел інформації:

•                   усна народна творчість (малі фольклорні форми; прислів’я, приказки, усмішки, притчі; героїко- фантастичні і соціально-побутові казки; пісні; міфи про створення світу і людей);
•                   художні твори письменників-класиків, відомих українських і зарубіжних письменників;
•                   поезія (вірші пейзажні, ліричні, сюжетні, фантастичні, гумористичні; вірші-загадки, скоромовки, акровірші);
•                   проза (оповідання, уривки з повістей, автобіографічних творів, спогадів; легенди; п’єси);
• байки (вірші і проза);

Науково-художня, науково-популярна літературна з різних джерел, навчальні тексти; тексти із ЗМІ. Тематика дитячого читання:

світ думок, почуттів, прагнень дітей; родинні стосунки; ставлення людей до   рідної   землі, рідної мови; пошанування праці; події життя української діаспори; події минулого і сучасного; життя видатних людей, винаходи, фантазії, пригоди, фантастика; бібліотеки,

музеї тощо.

Розвиток умінь орієнтуватися у світі книжок за основними ознаками.

Формування уявлень про необхідність отримання цікавої та корисної інформації з літературних джерел.

Формування уміння самостійно розрізняти типи дитячих видань (збірка творів різних авторів про природу, авторська збірка казок та ін.) з опорою на малюнки, опорні слова, порівняння тощо.

Формування умінь зосереджувати увагу на основних відомостях, що мають місце в тексті; робити висновки на основі здійсненого аналізу; орієнтуватися у друкованому матеріалі.

Збагачення словника влучними висловами за рахунок заучування прислів’їв напам’ять; розвиток уміння спостерігати за будовою і мовою прислів’їв, систематизувати й узагальнювати прислів’я за темами. Формування уміння порівнювати прислів’я, казки, оповідання, легенди тощо, знаходити в них спільне та відмінне.

Формування знань про прізвища, імена українських письменників-класиків.

Формування уміння спостерігати за авторським вибором слова в оповіданні під час діалогів, описів природи.

Розвиваємо навичку читання, оволодіваємо прийомами розуміння прочитаного

володіє повноцінною навичкою читання вголос і мовчки текстів різних видів як загальнопредметним умінням;

усвідомлює важливість уміння вправно читати для успішного навчання тепер і в майбутньому;

самостійно застосовує прийоми виразного читання та декламування напам’ять (для художніх текстів); [4 МОВ 2.1], [4 МОВ 2.7] самостійно виділяє у тексті і пояснює значення незнайомих слів, висловів, термінів; [4 МОВ 2.1], [4 МОВ 2.2]

самостійно й усвідомлено застосовує різні види читання під час опрацювання змісту текстів різних видів; [4 МОВ 2.1]

здійснює самоконтроль, самооцінку якості свого читання і розуміння змісту; за потреби застосовує прийом перечитування тексту чи окремих частин, фрагментів. [4 МОВ 2.2], [4

МОВ 2.4]

Удосконалення прийомів смислової та технічної сторін навички читання вголос і мовчки: застосування прийомів розуміння змісту текстів різних видів; виконання вправ, завдань з розвитку технічної сторони навички;      читання    вголос     правильно, індивідуальному темпі, з дотриманням основних норм орфоепії.

Самостійний добір і застосовування під час читання вголос, декламації прозових художніх (уривки), поетичних творів та інсценізації відповідні мовленнєві та позамовні засоби виразності: тон, гучність, логічний наголос, темп, жести, міміка та ін. Передача з їх допомогою загального емоційного настрою змісту твору, зміну емоційного настрою персонажа, стану природи та ін.

Пояснення значень незнайомих слів, висловів, термінів у текстах різних видів; користування виносками, тлумачними словниками, довідниками, спираючись на контекст, а також шляхом добору контекстуальних синонімів.

Застосування різних видів  читання: аналітичне/поглиблене,  переглядове, вибіркове/пошукове – відповідно до мети читання (для всіх видів текстів).

Формування умінь здійснювати самоконтроль, самооцінку власної читацької діяльності. Застосування прийому перечитування з метою удосконалення, корекції техніки читання, повнішого розуміння змісту, пошуку відповідей на поставлені запитання.              в

Вдосконалення умінь користуватися опорою на уявлення про артикуляційні та акустичні ознаки мовних одиниць під час читання мовчки.

Вдосконалення уміння контролювати темп читання відповідно до перебігу подій та можливостей мовленнєвого розвитку; уміння відчувати ритм твору, з опорою на розділові знаки.

Розвиток зорового сприймання одночасного охоплення цілих слів, груп слів, умінь запам’ятовувати, своєчасно перетворювати у звукові слова, здійснювати слуховий та зоровий контроль під час розпізнавання букв та артикуляції відповідних звуків з метою виправлення помилок.

Розвиток умінь користуватися акустико-артикуляційними уявленнями під час читання мовчки.

Формування навичок ймовірного прогнозування (уміння передбачати останнє слово або декілька слів речення, пов’язаних спільним змістом).

Вдосконалювати  уміння відчувати логічний наголос, виділяти в реченні емоційно-значемі слова; дотримуватися логічних пауз.

Розвивати уміння змінювати висоту, плавність, співучість  голосу залежно від типу твору.

Вдосконалення навичок правильної артикуляції звуків у процесі вільної розмови шляхом здійснення слухового контролю за власною вимовою та зіставлення правильної вимови педагога, однокласників і власної.

Розвиток короткочасної та довгочасної зорової пам’яті.

Взаємодіємо усно за змістом прочитаного

 критично сприймає усну інформацію; аналізує й уточнює її; [4 МОВ сприймає і розуміє художній, науково- художній текст; [4 МОВ 1.4]

виконує усні інструкції і настанови вчителя щодо навчальних завдань;

відтворює зміст усного повідомлення відповідно до мети; [4 МОВ 1.2]

бере участь у колективному обговоренні змісту почутого (уважно слухає й розуміє запитання вчителя, думки, міркування однокласників, аргументовано доповнює їхні відповіді, обстоює власну позицію);

висловлює власне ставлення, оцінні судження до усного повідомлення, змісту тексту; обґрунтовує думки, спираючись на власний досвід;

визначає позицію співрозмовника, погоджується з нею або заперечує її; обґрунтовує власні погляди, підтверджує їх прикладами  або               власними спостереженнями, враховує думки інших осіб;

бере участь у розігруванні діалогу, створенні діалогу на задану тему, за ілюстрацією, використовуючи мовленнєві і позамовні засоби; [4 МОВ 1.1], [4 МОВ 1.7] користується формулами мовленнєвого етикету; дотримується норм культури спілкування під час дискусії, найважливіших правил літературної вимови. [4 МОВ 1.1]

Сприймання-розуміння усної інформації.

Аналіз та інтерпретація почутого.

• розвиток умінь відтворювати зміст усного повідомлення;
• колективне обговорення усної інформації, доповнення її, обґрунтування власної думки;

Формування умінь висловлювати оцінювальні судження:

• висловлення власної думки про факти, події у сприйнятому на слух тексті;
• розвиток умінь висловлювати оцінні судження щодо змісту прослуханого тексту.

Практичне оволодіння діалогічною формою мовлення, етикетними нормами культури спілкування.

Формування умінь визначає тему і основну думку твору.

Формування умінь самостійно граматично правильно висловлювати свої думки, доводити правильність своєї відповіді за

допомогою різножанрових прикладів. Формування уявлень про міжжанрові зв’язки, як засіб збагачення мовлення.

Розвиток розумової операції узагальнення на основі зіставлення головної думки та теми тексту з його назвою.

Формування уміння  висловлювати власне ставлення до подій, вчинків, персонажів з опорою на зміст тексту, наочність та за допомогою доступних мовних засобів.

Вдосконалення навичок правильної артикуляції звуків у процесі вільної розмови шляхом здійснення слухового контролю за власною вимовою та ставлення правильної вимови педагога, однокласників і власної.

Формування потреби у творчому ставленні до виконання лінгвістичних завдань.

Розвиток короткочасної та довгочасної слухової пам’яті.

Формування умінь колективно інсценізувати художні твори, життєві ситуації тощо.

Досліджуємо і взаємодіємо з текстами різних видів

повноцінно сприймає, практично  розрізнює

тексти різних  видів;  [4 МОВ 2.1],

повноцінно розуміє текст, пояснює, який художній образ/образи створив письменник; що основне хотів передати; [4 МОВ 2.1]

визначає і характеризує події, явища, мотиви вчинків дійових осіб; [4 МОВ 2.1],

установлює і пояснює смислові зв’язки між частинами тексту; [4 МОВ 2.1], [4 МОВ 2.2]

складає план оповідання, казки, статті;

користується планом для переказу твору; знаходить і пояснює причиново-наслідкові зв’язки; [4 МОВ 3.2 ]

самостійно визначає тему і основну думку твору; [4 МОВ ]

самостійно застосовує різні види переказу

пояснює, які словосполучення, вислови допомагають краще уявити картини природи, місце події, зовнішність персонажів, їхні характери, вчинки, стосунки з іншими героями;

знаходить у тексті засоби художньої виразності (епітет, метафору, гіперболу (без вживання термінів) порівняння; з’ясовує їх роль; [4 МОВ 2.1], [4 МОВ 2.2], [4 МОВ 2.3]

використовує яскраві, образні вислови у власному мовленні (під час опису, розповіді);

називає основні теми та жанри творів письменників, з творами яких неодноразово зустрічалися під час навчання; [4 МОВ 3.2 ] визначає основні події у творі, установлює їх послідовність, зв’язки, динаміку розвитку;

самостійно визначає головних і другорядних персонажів твору; [4 МОВ 2.2],

характеризує персонажа за його вчинками; визначає мотиви, наслідки його вчинку; співвідносить вчинок із загальноприйнятими нормами людської моралі; [4 МОВ 2.2], [4 МОВ 2.3]

виявляє внутрішній стан героя, його почуття, зміну емоційного настрою; [4 МОВ 2.2],

визначає, самостійно розрізнює жанрові ознаки літературних творів, які опрацьовувалися під час навчання в 2-4 класах; наводить приклади;

формулює продуктивні запитання до тексту; виокремлює в тесті авторські запитання, звернення до читача; пояснює їх суть;

пояснює мотиви вчинків героїв, авторське ставлення до них; [4 МОВ 2.2], [4 МОВ 2.4] висловлює емоційно-оцінні судження до вчинків персонажів (морально-етичного і естетичного характеру); обґрунтовує свою думку; [4 МОВ 2.4]

самостійно ознайомлюється з текстом; орієнтується у його змісті; визначає тему;

називає ознаки, які вказують на приналежність тексту до науково- художнього; [4 МОВ 2.2]

виділяє і розкодовує графічну інформацію, що міститься в тексті; перетворює графічну інформацію в текстову; [4 МОВ 2.2],

знаходить, розрізняє у текстах різнорідну інформацію, пояснює її суть; [4 МОВ 2.2],

здійснює смисловий аналіз змісту тексту; складає план; [4 МОВ 2.2], [4 МОВ 2.6] висловлює власне судження щодо змісту тексту. [4 МОВ 1.8], [4 МОВ 1.6]

Сприймання і практичне розрізнення текстів різних видів (художні, науково-художні).

Дослідження побудови і змісту художнього тексту:

1) смисловий і структурний аналіз тексту:

• сприймання художнього образу твору, розуміння основного смислу описаних фактів, подій, вчинків персонажів;
• знаходження і пояснення ознак певних подій, явищ, персонажів із метою їх характеристики і підготовки до виразного читання, а також читання в особах;
•    розуміння смислових зв’язків, істотних ознак, понять, висновків;
•   самостійне складання плану оповідання, казки, статті; використання плану для переказу твору;
• установлення причиново-наслідкових зв’язків;
•     розвиток умінь самостійно усвідомлювати та визначати тему і основну думку твору;
• розвиток умінь застосовувати різні види переказу залежно від мети (докладний, стислий, вибірковий);

2) дослідження засобів художньої виразності:

•       усвідомлене сприймання засобів художньої виразності відповідно до їх функцій у творі; спостереження за авторським вибором слова у творах різних жанрів під час діалогів, описів

природи, зовнішності персонажів, характеристики героїв;

• знаходження і з’ясування ролі епітетів, порівнянь, метафор, повторів, гіпербол в усній народній творчості та у творчості поетів і прозаїків;
• використання у власному мовленні засобів художньої виразності;

3) дослідження жанрових особливостей:

• усвідомлення взаємозв’язків: письменники — теми; письменник — жанр;
• удосконалення умінь визначати основні події у творі, пояснювати динаміку їх розвитку; установлювати взаємозв’язки між подіями фактами, спираючись на зміст тексту;
• визначення головних і другорядних героїв твору; розрізнення персонажів у ставленні їх до головного героя;
• розвиток умінь характеризувати персонажа за його вчинками, поведінкою, висловлювати власні оцінні судження щодо цього;
• формування умінь виявляти емоційний стан, настрій інших людей, сприймаючи жести, міміку, інтонацію мовлення, окремі елементи поведінки героїв твору;

− удосконалення умінь практично розрізнювати твори різних жанрів, які опрацьовувалися раніше; називати ознаки, які вказують на приналежність твору до того чи іншого жанру.

4) діалогічна взаємодія з текстом:

• розвиток умінь формулювати пізнавальні запитання на виявлення загального, емоційного сприймання змісту;

на поглиблене розуміння тексту, встановлення смислових зв’язків між окремими частинами тексту та ін.; пояснювати, що авторські запитання чи звернення спонукають до діалогічної взаємодії читача з текстом, автором твору;

• розуміння мотивів вчинків персонажів, виявлення авторської позиції щодо зображеного;
• виявлення й оцінювання стану героїв твору шляхом формулювання власних оцінних суджень (моральних, естетичних).

Дослідження побудови і змісту науково-художнього тексту.

• розвиток умінь самостійно усвідомлювати зміст заголовка, виділяти нові поняття, терміни, з’ясовувати їх суть; визначати тему тексту;
• формування й розвиток умінь розуміти особливості науково-художнього тексту: відсутність емоційних оцінок, наявність наукових фактів, понять, термінів, графічної інформації;
• виділення й усвідомлення суті графічної інформації (схеми, моделі, графіки, таблиці); пояснення того, які частини змісту тексту супроводжує ілюстративний матеріал;
• розвиток умінь знаходити і розрізняти інформацію природничого, історичного, культурознавчого характеру; пояснювати явища природи, історичні факти, події, співвідносити їх з текстом;
• удосконалення умінь самостійно здійснювати смислову компресію змісту тексту: виділяти ключові поняття, поділяти текст на смислові частини, робити узагальнення інформації, у т.ч., що міститься в різних частинах тексту; визначати мікротеми, добирати до них заголовки, складати план; стисло відтворювати зміст тексту з опорою на план;
• удосконалення умінь формулювати власні думки за змістом тексту, доводити і підтверджувати їх фактами

з посиланням на текст; пояснювати, які нові знання, цікавий досвід здобув/здобула.

Формування уміння розрізнювати жанри творів на визначену тему: вірш, оповідання, байка, легенда з опорою на основні ознаки; вправлятися читати з відповідною інтонацією. Вдосконалення навичок правильної артикуляції звуків у процесі вільної розмови шляхом здійснення слухового контролю за власною вимовою. Розвиток короткочасної та  довгочасної зорової пам’яті.

Формування умінь самостійно граматично правильно висловлювати свої думки, доводити правильність своєї відповіді за допомогою різножанрових прикладів.

Вдосконалення уміння контролювати темп читання відповідно до перебігу подій та можливостей мовленнєвого розвитку; уміння відчувати ритм твору, з опорою на розділові знаки.

Розвиток зорового сприймання одночасного охоплення цілих слів, груп слів, умінь запам’ятовувати, своєчасно перетворювати у звукові слова, здійснювати слуховий та зоровий контроль під час розпізнавання букв та артикуляції відповідних звуків з метою виправлення помилок.

Вдосконалювати  уміння відчувати логічний наголос, виділяти в реченні емоційно-значемі слова; дотримуватися логічних пауз.

Розвивати уміння змінювати висоту, плавність, співучість  голосу залежно від типу твору.

Вдосконалення навичок правильної артикуляції звуків у процесі вільної розмови шляхом здійснення слухового контролю за власною вимовою та зіставлення правильної вимови педагога, однокласників і власної.

Розвиток короткочасної та довгочасної зорової пам’яті.

Оволодіваємо прийомами роботи з дитячою книжкою

самостійно розрізняє та наводить приклади книжок за тематичною, жанровою, авторською приналежністю; приклади довідкових видань; пояснює мету їх читання, використання;

самостійно користується довідково- інформаційним апаратом дитячих книжок, видами бібліотечно-бібліографічної допомоги     під     час прогнозування орієнтовного змісту книжки, її вибору відповідно до мети та теми читання;

пояснює свої читацькі уподобання, наводить приклади книжок, яким надає перевагу;

самостійно читає, розуміє зміст значних за обсягом книжок (повісті, повісті-казки, фантастика); пояснює їх відмінність від оповідань;

висловлює  власні  аргументовані зв’язні емоційно-оцінні судження про прочитану книжку; [4 МОВ 1.5], [4 МОВ 1.6]

бере участь у колективній дискусії за змістом прочитаних книжок, виявляє активну читацьку позицію; дотримується етичних норм культури спілкування; [4 МОВ 1.6], [4 МОВ 1.7]

самостійно складає письмовий відгук на прочитану книжку (за власним вибором).

Розвиток умінь усвідомлювати власні читацькі мотиви (для задоволення, проведення цікавого дозвілля; знаходження потрібної інформації, розширення знань та ін); пояснювати мету читання книжок з текстами різних видів.

Удосконалення умінь самостійного використання довідково-інформаційного апарату дитячих книжок, видів бібліотечно-бібліографічної допомоги              як важливих засобів під час вибору книжок на відповідну тему, прогнозування їх змісту та кращого розуміння. Розвиток умінь аргументувати              власні читацькі переваги; пояснювати, що саме у таких книжках є найважливішим і найцікавішим; наводити приклади улюблених дитячих книжок, тем читання.

Формування умінь утримувати увагу, послідовно читати за розділами, главами й розуміти цілісний зміст таких книжок та окремих частин: визначати тему, основну сюжетну лінію, головних та другорядних персонажів; тривалість подій у часі і т.ін.

Розвиток умінь будувати зв’язні аргументовані оцінні судження щодо загального змісту книжки, вчинків персонажів (що у книжці сподобалось/не сподобалось, чиї вчинки героїв заслуговують/не заслуговують схвалення і чому; що у змісті було новим, цікавим);

підтверджувати свої думки прикладами з тексту; пов’язувати зміст прочитаного з власним життєвим досвідом.

Удосконалення умінь брати активну участь у колективному обговоренні змісту прочитаного: поважати іншу точку зору; аргументовано доповнювати відповіді учнів; предметно ставити запитання учасникам діалогу/полілогу; обстоювати власну позицію; усвідомлювати, що колективна дискусія може збагачувати власний читацький досвід, сприяти кращому розумінню змісту.

Формування умінь готувати письмовий відгук на прочитану книжку (за власним вибором).

Розвиток умінь орієнтуватися у світі книжок за основними ознаками.

Формування уявлень про необхідність отримання цікавої та корисної інформації з літературних джерел.

Формування уміння самостійно розрізняти типи дитячих видань (збірка творів різних авторів про природу, авторська збірка казок та ін.) з опорою на малюнки, опорні слова, порівняння тощо.

Формування умінь зосереджувати увагу на основних відомостях, що мають місце в тексті; робити висновки на основі здійсненого аналізу; орієнтуватися у друкованому матеріалі.

Формування умінь аналізувати та узагальнювати отримані на слух та на основі зорового сприймання відомості; розрізняти зміст дитячих книжок з опорою на ілюстративний та довідково-інформаційний апарат.

Удосконалення умінь самостійно

усно складати коротку анотацію до прочитаної книжки з опорою на питання педагога.

Формування і розвиток продуктивних способів самостійного опрацювання змісту різних типів і видів дитячих книжок.

Формування умінь здійснювати пошук, добір, систематизацію, та узагальнення навчально-пізнавальної інформації, користуючись засобами бібліотечно-бібліографічної допомоги, довідково-інформаційним апаратом книжки, а також Інтернет-ресурсами дитячої бібліотеки.

Формування уміння самостійно визначати зовнішні показники змісту кожної книжки, вибирати потрібну за окресленими педагогом показниками, співвідносити їх і на цій основі робити загальний висновок про тематику, орієнтовний зміст, характер, кількість уміщених у ній творів.

Сприяти ініціативі (прагненню) користування бібліотечним фондом, Інтернет-ресурсами бібліотеки.

Розвиток умінь орієнтуватися в різних секціях бібліотеки, з метою пошуку необхідної літератури.

 Виховання культури спілкування під час колективного обговорення прочитаних творів (умінь слухати думки, міркування однолітків, із повагою ставитись до міркувань, суджень, які не збігаються із власними; бути толерантними під час діалогу, колективної дискусії та ін.

Досліджуємо і взаємодіємо з медіапродукцією

знає права дітей на одержання інформації; [4 МОВ 2.2], [4 МОВ 2.6]

розрізняє і пояснює особливості передачі інформації у різних видах медіапродукції; створює медіапродукт (кадри мультфільма, замітка до газети, виступ на шкільному радіо тощо) за вибором; [4 МОВ 3.1], [4 МОВ 3.3] наводить              приклади,              де              і              як              можна перевірити одержану інформацію; [4 МОВ 1.5], [4 МОВ 1.7]

створює рекламу за аналогією;

знаходить і пояснює різницю між фактами і думками про них; [4 МОВ 2.2]

обстоює власну думку, дотримуючись культури спілкування. [4 МОВ 1.6]

Опрацювання доступних дітям джерел і способів передачі інформації (тексти, малюнки, фотографії); аналіз ситуацій з життєвого і шкільного досвіду, які учні відображають у медіапродукції;

Створення розповідей, історій за прочитаним, побаченим з різним ставленням (доведення своєї думки);

Групова робота (створення анімацій, коміксів; ігри, дискусії; створення реклами книги, вистави, події за алгоритмом (у групі, індивідуально) аналіз впливу реклами на вчинки людей.

Формування знань про існування різних альтернативих джерел отримання інформації питань, що цікавлять; їхні особливості.

Розвиток умінь користуватися журналами та газетами.

Здійснювати (за допомогою вчителя) пошук, відбір інформації для виконання навчально-пізнавальних завдань з використанням дитячої періодики.

Перетворюємо та інсценізуємо прочитане; створюємо власні тексти

самостійно виконує завдання на зміну, доповнення, словесне ілюстрування твору; [4 МОВ 3.1], [4 МОВ 3.2]

доповнює твір новим персонажем, новою подією; [4 МОВ 3.1], [4 МОВ 3.2]

передає прочитане в інсценізації, поєднуючи різні засоби виразності (слово, жест, міміка, рухи); [4 МОВ 3.1], [4 МОВ

3.2]

використовує відомі прийоми для створення казки. [4 МОВ 3.1], [4 МОВ 3.2], [4 МОВ 3.4]

Заохочення дітей до творчості виконання різноманітних завдань, вправ для розвитку фантазії, образного мислення і мовлення.

Конкретизація, доповнення прочитаного новою інформацією, новим баченням через залучення ілюстративного матеріалу (малюнок, картина, музика). Завдання на образне уявлення прочитаного; розвиток фантазії через взаємодію мистецтв («Бачу картину намальовану поетом» та ін.).

Придумування словесних картин; творчий переказ; вправи на римування, оволодіння прийомами складання казок; розвиток образного мовлення (комбінування відомого з невідомим; акцентування деталі; зупинення або прискорення часу; перевтілення, аналогія та ін..); загадок, лічилок та ін.

Знаходження у текстах образних засобів (добір порівнянь, епітетів, метафор, багатозначних слів,

фразеологічних зворотів), пояснення їх ролі у сприйманні прочитаного.

Придумує словесну картину за прочитаним твором.

Виражає себе у групових і колективних інсценізаціях прочитаного; доповнює тексти (за орієнтирами вчителя).

Продовжує діалог.

Переказує прочитане.

Очікувані результати навчання здобувачів освіти

Зміст навчання

Спрямованість корекційно-розвиткової роботи та очікувані результати

Числа, дії з числами. Величини

відтворює послідовність чисел у межах мільйона; [4 МАО 4.2] читає і записує числа, утворює числа різними способами; [4 МАО 4.2]

порівнює числа різними способами;

визначає розрядний склад багатоцифрового числа; [4 МАО 4.2] визначає загальну кількість одиниць певного розряду; [4 МАО 4.2] подає числа у вигляді суми розрядних доданків; [4 МАО 4.2] виконує додавання та віднімання, множення і ділення на основі нумерації чисел;

володіє навичками письмового додавання і віднімання чисел у межах мільйона;

прогнозує результат додавання та віднімання, перевіряє правильність обчислень;

 володіє навичками письмового множення і ділення багатоцифрового числа на одноцифрове;

володіє обчислювальними навичками письмового множення і ділення на двоцифрове число; [4 МАО 4.3]

розуміє спосіб множення і ділення на трицифрове число; [4 МАО 4.3]

виконує письмове ділення з остачею;

планує послідовність виконання дій у письмових обчисленнях; [4 МАО 2.2] прогнозує кількість цифр у добутку, частці до знаходження результату; [4 МАО 1.3]

перевіряє правильність обчислень; [4 МАО 3.4]

розуміє спосіб одержання дробу; [4 МАО 4.2]

розуміє суть чисельника і знаменника дробу;

читає і записує дроби; [4 МАО 4.2]

розрізняє дроби, які дорівнюють 1; [4 МАО 4.1]

порівнює дроби з однаковими знаменниками; [4 МАО 4.2] застосовує правила знаходження дробу від числа та числа за величиною його дробу під час розв’язування практично зорієнтованих завдань [4 МАО 4.3],

знає одиниці вимірювання довжини (міліметр, сантиметр, дециметр, метр, кілометр); маси (грам, кілограм, центнер, тонна), місткості (літр); часу (доба, тиждень, година, хвилина, секунда), проміжки часу (місяць, рік, століття) та співвідношення між ними; [4 МАО 1.1],

користується знанням співвідношень між величинами у навчально-пізнавальних і практичних ситуаціях; [4 МАО 1.1],

вимірює і порівнює величини: довжину, масу, місткість, час; [4 МАО 4.3], [4 МАО 4.7]

обирає доцільну мірку для вимірювання величини; [4 МАО 2.2] користується для вимірювання величин інструментами, приладами та іншими засобами; [4 МАО 4.7]

перетворює величини, виражені в двох одиницях найменувань; [4 МАО 4.3]

виконує арифметичні дії з іменованими числами;

визначає в навчальних і практичних ситуаціях групи взаємопов’язаних величин; [4 МАО 1.2]

користується у навчальних і практичних ситуаціях знанням залежності між величинами;

розуміє, що рух тіл описується за допомогою трійки взаємопов’язаних величин: шлях, швидкість і час; [4 МАО 1.2] розуміє швидкість рухомого тіла як шлях, пройдений ним за одиницю часу; [4 МАО 1.2]

знає назви і позначення одиниць швидкості; користується формулами для знаходження швидкості, подоланого шляху, часу під час розв’язування практично зорієнтованих задач

прогнозує очікуваний результат; [4 МАО 1.3]

зіставляє одержаний результат із прогнозованим; [4 МАО 3.3] знаходить периметр многокутника в навчальних і практичних ситуаціях; [4 МАО 4.3], [4 МАО 4.7]

знаходить довжину сторони квадрата за відомим периметром; [4 МАО 1.2], [4 МАО 4.3]

розуміє площу як властивість плоских фігур;

знає одиниці площі; [4 МАО 4.7]

визначає площу фігури за допомогою палетки; [4 МАО 4.7] користується в навчальних і практичних ситуаціях формулою обчислення площі прямокутника (квадрата); [4 МАО 1.2],

знаходить довжину однієї сторони прямокутника за відомими площею та іншою стороною [4 МАО 1.2], [4 МАО 4.3]

Нумерація чисел першого мільйона

Додавання і віднімання чисел у межах мільйона.

Множення і ділення чисел у межах мільйона.

Поняття «дріб». Порівняння дробів.

Знаходження дробу від числа. Знаходження числа за величиною його дробу.

Величини: довжина, маса, місткість, час.

Дії з величинами.

Групи взаємопов’язаних величин.

Взаємопов’язані величини, які характеризують рух тіла.

Залежність між величинами.

Геометричні величини периметр многокутника, площа фігури.

Правильно списують і записують під диктовку цифри від 1 до 1000 000.

Розуміють зміст поняття «розряд числа».

Знаходять у числах до 1000 000 цифри, що позначають одиниці, десятки, сотні, тисячі, десятки тисяч, сотні тисяч, мільйон. Вміють порівнювати числа між собою в межах мільйона. Вміють рахувати у порядку збільшення і зменшення чисел в межах мільйона від будь-якого числа.

Правильно записують ряди чисел в межах мільйона у порядку зростання і спадання.

Самостійно визначають порядок проведення лічби у числових рядах.

Письмово і усно додають чи віднімають числа в межах мільйона без переходу через розряд. Письмово додають чи віднімають числа в межах мільйона з переходом через розряд. Правильно читають числові вирази і знають порядок розв’язання у них дій. Розв’язують прості і складені арифметичні задачі.

Розрізняють поняття «розрядний склад числа» і «кількісний склад числа». Розуміють їх зміст.

Знаходять у числах в межах мільйона цифри, що позначають одиниці, десятки, сотні, тисячі, десятки тисяч, сотні тисяч, мільйон.

Вміють порівнювати числа в межах мільйона між собою, знаходять сусідів чисел. Ділять числа в межах мільйона на розрядні чи інших декілька складових.

Розуміють значення слів, що позначають міри маси.

Вміють правильно їх вимовляти, вживати відповідно до описуваної ситуації, будувати прості речення з цими словами.

Вміють важити предмети і порівнювати їх за вагою. Знають еквіваленти переведення одних одиниць маси в інші.

Впізнають і розрізняють цифри в межах мільйона. Правильно списують і записують під диктовку цифри від 1 до 1000 000.

Самостійно пригадують і вміють правильно записати будь-яке число в межах мільйона.

Розрізняють назви компонентів та знаків арифметичних дій додавання, віднімання. Вміють правильно читати числові вирази на одну та дві дії з дужками і без дужок.

Знають порядок виконання дій у числових виразах на три і більше дій з дужками та без дужок.

Вміють розкласти числовий вираз на три і більше дій, записати його у вигляді числових виразів на одну дію і розв’язати їх. За описом складають числові вирази на три і більше дій без дужок та з дужками.

Правильно вимовляють назви мір довжини, вартості, часу, маси.

Знають еквіваленти переведення одних величин в інші. Вміють правильно перевести одні величини в інші. Правильно порівнюють вели чини між собою.

Самостійно складають числові рівності і нерівності з одиницями величини.

За допомогою лінійки та олівця рисують пласкі та об’ємні геометричні фігури.

Вміють визначати периметр і площу геометричних фігур.

Самостійно розв’язують скла­дені арифметичні задачі на визначення залежностей.

Вирази, рівності, нерівності, рівняння

записує математичні вирази і твердження, подані в текстовій формі, з використанням математичних символів; [4 МАО 2.1],

встановлює відношення рівності й нерівності між числами й числовими виразами;

знаходить значення числового виразу та буквеного виразу із заданим значенням букви; [4 МАО 4.3], [4 МАО 4.8] застосовує правила порядку виконання дій під час обчислень значень виразів без дужок та з дужками; [4 МАО 4.3] розв’язує рівняння з однією змінною на основі правил

знаходження невідомого компоненту арифметичної дії; [4 МАО 4.8], [4 МАО 4.3]

перевіряє, що одержане числове значення змінної є розв’язком рівняння; [4 МАО 3.4]

розуміє, що нерівність зі змінною мати один, кілька або безліч розв’язків, може не мати розв’язків;

знаходить окремі розв’язки нерівності зі змінною зручним для себе способом [4 МАО 3.2], [4 МАО 4.8]

Числові вирази. Буквені вирази.

Числові рівності. Числові нерівності.

Рівняння.

Нерівності зі змінною.

Розрізняють назви компонентів та знаків арифметичних дій додавання, віднімання. Вміють правильно читати числові вирази на одну та дві дії з дужками і без дужок.

Знають порядок виконання дій у числових виразах на три і більше дій з дужками та без дужок.

Вміють розкласти числовий вираз на три і більше дій, записати його у вигляді числових виразів на одну дію і розв’язати їх. За описом складають числові вирази на три і більше дій без дужок та з дужками.

Геометричні фігури

орієнтується на площині і в просторі, рухається за визначеним маршрутом; планує маршрут пересування; [4 ГІО 2.1]

описує або зображує схематично розміщення, напрямок і рух об’єктів; [4 МАО 4.4]

розпізнає і класифікує геометричні фігури за істотними ознаками; [4 МАО 4.5], [4 МАО 4.1]

класифікує кути (прямі, гострі, тупі); [4 МАО 4.1]

креслить прямі кути за допомогою косинця; [4 МАО 4.6] називає істотні ознаки прямокутника (квадрата); [4 МАО 4.1] використовує властивість протилежних сторін прямокутника під час розв’язування практичних задач;

будує прямокутник (квадрат); [4 МАО 4.6]

будує коло, круг за заданим значенням радіуса, діаметра; [4 МАО 4.6]

називає елементи геометричних фігур у просторі;

моделює геометричні фігури; [4 МАО 4.6]

Геометричні фігури на площині.

Кут. Види кутів: прямі, гострі, тупі.

Прямокутник. Квадрат, трикутник.

Круг. Коло.

Геометричні фігури у просторі: конус, циліндр,

піраміда, куля, прямокутний паралелепіпед (куб).

Розпізнають геометричні фігури.

Співвідносять їх графічне зображення з відповідною назвою.

Знають основні ознаки квадрата, прямокутника, трикутника, кола, овала.

Зображають їх олівцем у зошиті за допомогою лінійки та трафарету.

Визначають периметр багатокутників.

Математичні задачі і дослідження

розв’язує прості і складені сюжетні задачі (в тому числі з дробами), задачі з геометричним змістом, компетентнісно зорієнтовані задачі;

розв’язує задачі на знаходження четвертого пропорційного різними способами, на подвійне зведення до одиниці, на пропорційне ділення, на знаходження невідомого за двома

різницями, на спільну роботу, на прямолінійний рівномірний двох тіл; [4 МАО 1.2], [4 МАО 2.3]

розв’язує задачі з буквеними даними; [4 МАО 2.2], [4 МАО 4.8] розв’язує прості задачі на обчислення тривалості події, дати початку події, дати закінчення події; [4 МАО 2.3]

складає і розв’язує обернені задачі; [4 МАО 1.2], [4 МАО 2.3] створює допоміжну модель задачі різними способами; [4 МАО 2.1]

обирає числові дані, необхідні і достатні для відповіді на запитання задачі;

планує розв’язування/розв’язання задачі; [4 МАО 3.2] створює математичну модель задачі; [4 МАО 2.3] перевіряє правильність розв’язку задачі; [4 МАО 3.2] складає сюжетні задачі; [4 МАО 1.2]

виконує елементарні дослідження математичних залежностей з допомогою вчителя; [4 ПРО 1.1 – 1.6 планує нескладні навчальні дослідження; [4 МАО використовує досвід математичної діяльності під час виконання дослідницьких завдань міжпредметного характеру, роботи над

навчальними проектами, у проблемних ситуаціях повсякденного життя.

Прості та складені сюжетні задачі.

Типові задачі.

Задачі геометричного змісту. Компетентнісно зорієнтовані задачі.

Задачі з буквеними даними. Задачі і дослідження на визначення тривалості події, часу початку та закінчення.

Обернені задачі.

Процес розв’язування задачі.

Навчальні дослідження.

Розуміють значення опорних слів, що визначають алгоритм розв’язування задач.

Розуміють залежності між швидкістю, відстанню і часом; ціною, кількістю і вартістю; площею прямокутника і довжиною суміжних його сторін.

Сприймають умову задачі у єдності з кінцевим запитанням.

Вміють правильно визначати алгоритм розв’язування задач.

Самостійно визначають числові дані задачі.

Складають скорочений запис умови задачі та правильно розташовують його на сторінці зошита.

Правильно складають числовий вираз за змістом задачі і розв’язують його. Вміють правильно повно записати відповідь задачі.

Самостійно розв’язують задачі, якщо їх текст поданий у вигляді малюнка чи схеми або декілька разів прочитаний вчителем чи самим учнем.

За малюнком чи схемою, а також самостійно без наочної опори складають тексти задач.

Робота з даними

читає нескладні таблиці, лінійні діаграми; [4 МАО

добудовує лінійні діаграми; [4 МАО 2.1]

порівнює й узагальнює дані, вміщені у таблицях, на діаграмах; [4 МАО 2.3]

обирає дані, необхідні і достатні для розв’язання проблемної ситуації; користується даними під час

розв’язування практично зорієнтованих задач

Виділення і впорядкування даних за певною ознакою

Читає нескладні таблиці, зчитує дані з графів, схем, діаграм; обирає дані, необхідні і достатні для розв’язання проблемної ситуації; вносить дані до таблиць; користується даними під час розв’язування практично зорієнтованих задач.

Очікувані результати навчання здобувачів освіти

Зміст навчання

Спрямованість корекційно-розвиткової роботи та очікувані результати

Людина

має уявлення про неповторність кожної людини (зовнішність, поведінка, здібності, характер);

аргументує неприпустимість заподіяння будь-якої шкоди собі й іншим; [4 СЗО 1.1]

пояснює можливості людини; значення знань, освіти, працелюбства в досягненні успіхів і спілкуванні; [4 ПРО 1.6]

пояснює, від чого залежить безпека вдома, в школі, в довкіллі [4 СЗО 2.1]

Неповторність кожної людини. Життя людини – найвища цінність.

Благодійність як прояв добра і співчуття.

Обговорення можливостей досягнення успіху, планів на майбутнє, переборення труднощів у житті.

Учень знає, що спільного та чим відрізняється людина від інших живих істот (мислення, мова, праця, спілкування і взаємодія з іншими людьми).

Бере участь в обговоренні оптимальних форм поведінки, спрямованих  на збереження й укріплення здоров’я.

Здобуває (за вказівкою вчителя) необхідну інформацію з підручника й інших джерел (енциклопедії, довідники) про особливості будови і життєдіяльності організму людини, обговорює отримані дані.

Людина серед людей

має уявлення про культуру взаємин людей у сім’ї, школі, на вулиці; [4 ГІО 7.1]

наводить приклади такої поведінки, де виявляються ці риси; [4 ГІО 8.1]

розуміє значення добрих взаємин, їх перевагу над конфліктами, сутність доброзичливості, милосердя, поступливості, наполегливості, відповідальності; [4 ГІО 6.1]

вирішує конфліктні ситуації мирним шляхом; [4 ГІО 6.2]

пояснює необхідність виробляти в собі такі риси; [4 СЗО 8.1]

вживає доречно слова етикету; [4 СЗО 1.4]

встановлює зв’язки між конкретними вчинками і ставленням людей, розуміє необхідність культурної поведінки в громадських місцях (транспорті, музеї, бібліотеці, тощо); [4 ГІО 2.3], [4 СЗО 2.4]

уміє поводитися в гостях; знає правила гостинності; [4 СЗО 4.4]

Роль спілкування в житті людини. Культура поведінки.

Обговорення різноманітних ситуацій. Правила поведінки в громадських місцях, вдома.

Уникнення конфліктів з іншими людьми. Моральні норми.

Називає правила поведінки у сім’ї, школі, громаді.

Розуміє почуття відповідальності перед родиною.

Співпрацює і взаємодіє з іншими у збереженні традицій школи.

Виявляє інтерес до пізнання і збереження традицій школи.

Розуміє переваги доброго ставлення до інших на прикладах вияву таких якостей: чесність, доброзичливість, подільчивість, працьовитість, ввічливість на противагу хитрощам, байдужості, жадібності, лінощам, безкультурності.

Вирішує конфлікти мирним шляхом

Дотримується правил шкільного розпорядку; правил поведінки під час шкільних і громадських заходів.

Називає об’єкти громадського простору своєї місцевості.

Демонструє ставлення до приватної власності своєї та інших як до цінності.

Бере участь в обговоренні правил поведінки у громадському транспорті, кінотеатрі, бібліотеці та ін.

Людина у суспільстві

має уявлення про права та обов’язки; право на життя; рівноправність людей, право кожного на захист, любов і піклування; право на працю, захист, відпочинок; право на освіту; [4 ГІО 6.2]

знає зміст основних символів держави (Гімн, Прапор, Герб, рідна мова); зміст народних символів; [4 ГІО 8.3] виявляє інтерес до пізнання символіки інших держав; [4 ГІО 3.1]

має уявлення і виявляє практично турботу про своє оточення, про довкілля та культурну спадщину; [4 ГІО 1.3] цікавиться історією і культурою свого краю; накопичує відповідну інформацію

наводить та оцінює приклади позитивного й негативного ставлення до старших і молодших, знає про можливі правопорушення серед дітей; [4 ГІО 6.2]

наводить приклади, відповідальності за скоєні правопорушення;

розмірковує, як правильно розпоряджатися кишеньковими грошима [4 ГІО 8.1]

Ознайомлення із громадськими правами та обов’язками.

Основні символи держави.

Символи інших країн. Народні символи. Турбота кожного про оточення, про довкілля, про історичну та культурну спадщину. Пам’ятки твого краю.

Приклади правопорушень серед дітей і юридична відповідальність за їх скоєння.

Моделювання різних соціальних ролей (учень – учитель – директор школи – продавець – екскурсовод – водій –

міліціонер)

Розкриття взаємозв’язків між людьми у процесі виконання соціальних ролей (продавець - покупець, лікар – пацієнт, пішохід – водій)

Гроші; планування бюджету. Правила заощадження.

Усвідомлює свою належність до українського суспільства; необхідність толерантних взаємин між людьми.

Має уявлення про державну символіку України; свою приналежність до України.

Має уявлення про права дитини (право на навчання, медичну допомогу, відпочинок, захист від жорстокого поводження).

Виявляє інтерес до пізнання минулого і сучасного України; участі у відзначенні пам’ятних подій, державних і народних світ. Розпитує старших про свій край, про минуле.

Володіє навичками поводження в урочистих ситуаціях, у пам’ятних місцях.

Розуміє сутність правопорушень як порушень прав інших людей, міркує на цю тему, наводить приклади.

Обґрунтовує необхідність відповідати за свої вчинки; встановлює взаємозв’язки у соціальному житті (між вчинком і наслідком, порушенням правил і відповідальністю); передбачає наслідки своїх вчинків.

Усвідомлює себе громадянином України;

виявляє патріотичні почуття, шанобливе ставлення до символів держави традицій і звичаїв свого краю.

Людина і світ

має уявлення про Землю як спільний дім для всіх людей, та необхідність толерантного ставлення до різноманітності культур, звичаїв народів;

виявляє інтерес і повагу до різних культур і звичаїв; [4 ГІО 3.1]

наводить приклади співробітництва України з іншими країнами щодо проблем охорони природи, енергозбереження, безпечного життя, запобігання стихіям; цікавиться іншими країнами, країнами- сусідами; [4 ГІО 3.2]

виявляє патріотичні почуття і прагнення знати більше про досягнення українців у різних галузях [4 ГІО 4.2]

Земля – спільний дім для всіх людей. Уявні подорожі в інші країни (проект). Найближчі сусіди України.

Співробітництво людей у питаннях збереження природи і життя.

Внесок кожної людини у збереження різних культур і природних багатств.

Внесок українців у винаходи людства, інші досягнення.

Має уявлення про різноманітність народів у світі.

Виявляє інтерес і повагу до різних культур.

Природа

має уявлення про Всесвіт і Сонячну систему; значення різних видів карт;

називає способи орієнтування на місцевості; назви

материків, океанів; правила поведінки під час землетрусів, повені; [4 ПРО 1.1]

наводить приклади небесних тіл, водойм своєї місцевості та їхні назви;

розпізнає: рівнини, гори, пагорби, яри;

пояснює, як рух нашої планети впливає на явища, що відбуваються у неживій і живій природі (зміни дня і ночі; нерівномірне нагрівання земної поверхні; колообіг води; сезонні зміни у природі); значення плану місцевості і карти; значення прогнозу погоди для людей і розповідає про його використання у власному житті;

спостерігає і фіксує зміни елементів погоди (температуру повітря, вітру, хмарності, опадів); [4 ПРО 1.4]

розповідає про вплив Сонця і Місяця на нашу планету, про різноманітність природи материків, мешканців океанів; [4 ПРО 2.1]

знаходить і показує на картах материки, океани та інші об’єкти відповідно до навчального завдання; [4 ПРО 2.2] дізнається з різних джерел про методи передбачення погоди, народні прикмети про зміну погоди; [4 ПРО 2.1] орієнтується на місцевості за допомогою компасу, Сонця і місцевих ознак;

проводить спостереження за погодою, сезонними змінами у природі своєї місцевості;

визначає сторони горизонту по компасу;

моделює Сонячну систему, сузір’я, зміни земної поверхні, обертання Землі;

застосовує знання для спостереження за погодою, складання плану приміщення, орієнтування на місцевості,

робить висновок про різноманітність і цілісність природи Землі [4 ПРО 1.4]

називає природні ресурси України (водні, ґрунтові, корисні копалини, рослинні і тваринні) і пояснює їх значення для громадян нашої держави; [4 ПРО 1.3] наводить приклади і описує природні угруповання своєї місцевості за планом (назва угруповання, рослини і тварини угруповання, зв’язки між ними, значення угруповання для людини);

розпізнає і називає рослини, тварин, гриби своєї місцевості (по 3-4 представники), моделює зв’язки між ними; [4 ПРО 4.3]

розповідає про найважливіші природні об’єкти України, своєї місцевості;

характеризує значення 2-3 видів корисних копалин для економіки нашої країни і добробуту її громадян; природну зону України за планом; мешканців природного угруповання, їхні зв’язки між собою і неживою природою; [4 ПРО 3.1]

пояснює залежність між умовами природної зони та її мешканцями, особливостями праці і побуту людей, які в ній проживають;

спостерігає сезонні явища у природі своєї місцевості, характеризує зміни в неживій і живій природі та в діяльності людей, які при цьому відбуваються; [4 ПРО 2.2] аналізує зв’язки в природних угрупованнях (організмів

між собою, організмів із неживою природою); [4 ПРО 3.1] традиції, що відображують ставлення українців до природи; [4 ГІО 3.2]

складає ланцюги живлення; [4 ПРО 2.2] діє у довкіллі, не завдаючи шкоди природі;

висловлює судження щодо різноманітності і цінності природи України; [4 ПРО 4.1],

усвідомлює відповідальність за стан природи у місцевій громаді; [4 ПРО 3.4],

виявляє повагу до досвіду українського народу у збереженні природи [4 ГІО 5.1]

Планета Земля – наш дім у Всесвіті.

Уявлення про Всесвіт, Сонячну систему.

Небесні тіла: зорі, планети. Сонце – джерело світла і тепла на Землі.

Земля – планета Сонячної системи. Місяць – природний супутник Землі. Вплив Сонця і Місяця на Землю.

Форма і рухи Землі.

Наслідки обертання і руху Землі. Природні зони Землі.

Пристосування рослин і тварин до умов існування в різних природних зонах.

Погода. Прогноз погоди.

Способи зображення поверхні Землі: глобус, план, карта.

Сторони горизонту.

Способи орієнтування на місцевості. Форми земної поверхні.

Зміни земної поверхні: різновиди, причини і наслідки. Землетруси, виверження вулканів, робота вітру. Материки та океани, їхні назви і розташування на карті.

Особливості природи материків і океанів.

Різноманітність і цілісність природи Землі.

Найважливіші природні об’єкти України, своєї місцевості.

Природні ресурси України, їх різноманітність і значення.

Природні зони України. Характеристика природної зони: природні умови, рослинний і тваринний світ, особливості праці і побуту людей. Вплив діяльності людини на природу.

Сезонні зміни у природі України. Природні угруповання.

Народні традиції, що відображують ставлення українців до природи.

Охорона природи в Україні.

Має уявлення про тіла та явища природи.

Розрізняє і називає тіла неживої і живої природи. Складає перелік тіл неживої/живої природи на основі власних спостережень.

Виявляє у природному оточенні тіла неживої і живої природи, встановлює зв’язки між ними.

Описує явища природи, висловлює своє враження від них.

Розповідає про явища природи, які доводилось спостерігати.

Називає джерела інформації про природу.

Розрізняє і використовує обладнання для дослідження природи.

Пояснює необхідність вивчення природи.

Відповідає на запитання щодо дослідження тіла/явища природи.

Виконує у парі/у групі дослідження тіла/явища природи за планом/інструкцією

(об’єкти дослідження обирає самостійно або надаються вчителем).

Обговорює у парі/групі  результати дослідження у різний спосіб (схеми, фото-  та інші).

Формулює з допомогою вчителя висновок за результатами виконання дослідження.

Виявляє помилки, пропонує способи їх виправлення (за допомогою вчителя).

Виявляє емоційно-ціннісне ставлення до природи та її вивчення.

Людина і природа

наводить приклади використання людиною природничо-наукових знань; матеріалів і виробів з них; місцевих виробництв;

має уявлення про машини і механізми (транспортні засоби, побутові прилади тощо); [4 ПРО 2.1] пояснює, як властивості матеріалів зумовлюють їх використання;

спостерігає за роботою машин, побутових приладів; [4 ПРО 1.4]

дотримується основних правил безпечного користування електроенергією, побутовими пристроями і приладами (праска, електрична чи газова плита, та ін);

розповідає про вирощування рослин, догляд за свійськими тваринами; про винаходи людства і професії, пов’язані з пізнанням природи, її використанням і збереженням (фізик, шахтар, інженер, природозахисник та інші); [4 ПРО 1.5] здійснює пошук інформації про розвиток техніки і технологій,

обговорює безпечне й доцільне використання знань про природу, матеріали, технології; [4 ПРО 2.1] моделює самостійно/у групі зв’язки «природа – людина», «природа-рукотворний світ», «людина – рукотворний світ» і складає розповідь за створеною моделлю; [4 ПРО 1.4] називає екологічні проблеми планети; джерела забруднення природи;

наводить приклади природоохоронних заходів; природоохоронних територій;

пояснює наслідки забруднення водойм, повітря, ґрунтів, знищення лісів та іншої небезпеки, що спричинює діяльністю людини; [4 ПРО 1.5] виявляє самостійно/у групі факти забруднення довкілля, пропонує і обґрунтовує власні ідеї щодо

способів зменшення негативного впливу людини на природу і відповідально діє задля цього;

дізнається про екологічні проблеми від інших людей, із ЗМІ та інших джерел, аналізує цю інформацію, обговорює способи її вирішення; [4 ПРО 2.2]

аналізує та оцінює свій внесок у збереження довкілля; ситуації повсякденного життя, пов’язані з використанням води, електроенергії, тепла; [4 ПРО 4.4],

долучається до організації і проведення природоохоронних заходів; [4 ПРО 4.1], відповідально ставиться до обговорення проблем природи, ухвалення рішень щодо поводження у природі без заподіяння їй шкоди [4 СЗО 4.5]

Взаємозв’язки між людиною, природою і рукотворним світом.

Значення природничо-наукових знань для людини.

Рукотворний світ – світ, створений працею людини.

Використання знань про природу, техніки і технологій людьми різних професій.

Властивості і використання матеріалів у різних сферах діяльності людини(будівництві, виробництві паперу та енергії, продуктів харчування, побутових приладів тощо).

Машини і механізми.

Безпечне поводження з машинами і механізмами у повсякденному житті.

Продукція місцевого виробництва і ресурси для її виготовлення.

Рослинництво. Тваринництво. Винаходи людства.

Ідеї природи, які людина застосовує у своїй діяльності.

Вплив діяльності людини на природу.

Негативний вплив людини на природу. Екологічні проблеми планети.

Забруднення довкілля: джерела і способи запобігання (будівництво очисних споруд, зменшення кількості побутового сміття, сміттєпереробні заводи та ін).

Діяльність людини, що допомагає збереженню природи.

Ощадливе використання ресурсів. Природоохоронні заходи.

Створення природоохоронних територій. Правила поведінки у природі.

Захист і збереження природи – справа кожного громадянина.

Сприймає інформацію прикладів матеріалів та їх використання, технологій і винаходів людства.

Дізнається (за вказівкою вчителя) з різних джерел про професії, пов’язані з діяльністю людини у природі.

 Обговорює отримані дані.

Характеризує способи збереження й охорони природи на планеті.

 Обговорює свою позицію щодо зв’язків людини і природи.

Досліджує властивості матеріалів (за допомогою вчителя), долучається до природоохоронних заходів і ділиться інформацією про них з іншими.

Пропонує способи повторного використання речей, економного використання води, електроенергії, зменшення витрат тепла в оселі.

Дотримується правил безпечної поведінки у природі (у лісі, на воді тощо).

Оцінює власну поведінку і поведінку інших людей у природі.

Розуміє цінність природи для життя людей, залежність якості життя людей від стану навколишнього середовища.

Очікувані результати навчання здобувачів освіти

Зміст навчання

Спрямованість корекційно-розвиткової роботи та очікувані результати

Інформаційно-комунікаційне середовище

розрізняє об’єкти техніки (виробничої, транспортної, побутової тощо);

досліджує історію розвитку техніки; [4 ТЕО розрізняє ручні знаряддя праці, механізми і машини, автоматичні пристрої; [4 ТЕО 2.1]

добирає матеріали та інструменти для виготовлення макету об’єкта техніки;

досліджує традиційні і сучасні технології декоративно- ужиткового мистецтва; аналізує, синтезує та використовує інформацію з різних джерел;

виявляє емоційно-ціннісне ставлення до привабливих видів декоративно-ужиткового мистецтва; [4 ТЕО 1.5]

вибирає і виготовляє виріб декоративно-ужиткового мистецтва; [4 ТЕО 1.1; 1.4; 2.2]

досліджує властивості зразків деревинних матеріалів і металів; [4 ТЕО 1.3]

класифікує конструкційні матеріали за їх ознаками і властивостями; [4 ТЕО 1.3]

виготовляє виріб з картону, шпону, фольги, дроту тощо; [4 ТЕО 1.4]

використовує матеріали вторинної переробки для виготовлення нових виробів; визначає розміри освітнього об’єкта – макета транспортного засобу (автомобіль, автобус, літак, корабель тощо), будинку тощо; [4 ТЕО 1.2; 1.4]

використовує цифрові пристрої, креслярські інструменти, лінії у побудові розгортки макета транспортного засобу, будинку тощо; [4 ТЕО 1.2; 1.4]

виготовляє макет вибраного транспортного засобу або будинку [4 ТЕО 1.4]

Види техніки. Історія розвитку техніки. Макетні матеріали (папір, картон, пінопласт, дріт, пластилін, фольга тощо). Макетування об’єкта техніки.

Традиційні і сучасні технології декоративно-ужиткового мистецтва. Виготовлення виробу в традиціях декоративно- ужиткового мистецтва.

Виготовлення виробу з деревинних матеріалів і металів.

Елементи графічної грамоти. Макетування. Конструктори, навчальні набори (із дерева, металу, магнітні). Конструювання з використанням ігрових комп’ютерних програм

Милується та виражає (мімікою, в трудовій діяльності та мовленнєвими засобами) емоційне ставлення до краси предметів побуту в традиційному і сучасному інтер’єрі.

Формуються навички виготовлення іграшок. Прагне прикрашати приміщення виробами, створеними власними руками.

Має елементарні уявлення про створення орнаменту з різних матеріалів (картон, папір, пластилін, глина, крупи, насіння, тканина, нитки, блискітки, бісер тощо).

Дотримується правил безпечного користування матеріалами та інструментами.

Середовище проєктування

обґрунтовує актуальність виявленої проблеми;

продукує ідеї для вирішення виявленої проблеми; [4 ТЕО 1.1]

формулює мету своєї діяльності; [4 ТЕО 1.1]

вибирає обґрунтовано об’єкт проєктування; [4 ТЕО 1.1] узгоджує власні потреби та потреби інших у виборі об’єкта проєктування; [4 ТЕО 1.1]

планує дії для реалізації задуму в матеріалі;

розробляє критерії оцінювання майбутнього виробу; [4 ТЕО 1.1]

аналізує моделі, подібні обраному об’єкту проєктування (моделі-аналоги); [4 ТЕО 1.4]

продукує і формулює ідеї під час моделювання обраного об’єкта проєктування; [4 ТЕО 1.4]

визначає і використовує формат, пропорції і масштаб, види композицій оздоблення виробу (предметні, сюжетні, декоративні);

класифікує і використовує кольори за властивостями: тон, насиченість, світлість;

експериментує з поєднанням кольорів, матеріалів;

комбінує, переставляє, замінює, оформляє, удосконалює дизайн і конструкцію виробу;

відображає образ майбутнього виробу на папері, в макеті або в цифровому вигляді;

описує модель свого виробу, аргументовано її відстоює; [4 ТЕО 1.2; 1.4; 1.5]

добирає матеріали для виготовлення спроєктованого виробу, зокрема і вторинні; [4 ТЕО 1.3; 3.2]

розраховує орієнтовні витрати; [4 ТЕО 3.1]

планує технологічну послідовність виготовлення індивідуально або спільно спроєктованого виробу [4 ТЕО 1.1; 2.2]

Виявлення проблеми, потреб у виготовленні виробів. Обмін інформацією. Вибір об’єкта проєктування.

Оцінка можливостей, ресурсів і ризиків.

Дизайн-проєктування – моделювання та конструювання. Композиція виробу.

Удосконалення моделі і конструкції виробу з використанням творчих методів: комбінування, переставляння, замінювання та ін. Властивості кольорів.

Поєднання кольорів. Добір

матеріалів. Розрахунок витрат на матеріали.

Визначення технологічної послідовності виготовлення спроєктованого виробу.

Сприймає інформацію про проблеми та потреби у створенні виробів.

Вибирає об’єкт проєктування і виготовлення із низки запропонованих або власних ідей, розробляє план реалізації задуму в матеріалі та критерії оцінювання майбутнього виробу.

Розрізняє і використовує формат композиції (горизонтальний, вертикальний), симетричні й асиметричні форми, рівновага, спектр кольорів, теплі і холодні кольори та відтінки.

Виконує завдання з продовженням: добудовує, домальовує, удосконалює або розробляє композицію виробу (засобами малюнку, ескізу, макету).

Застосовує творчі методи проєктування –переносить форми природних і рукотворних об’єктів на власну модель (метод біоніки).

Добирає матеріал для виготовлення спроєктованого виробу.

Розраховує орієнтовні витрати на виготовлення виробу.

Середовище техніки і технологій

організовує власну діяльність з виготовлення виробу індивідуально або в групі; [4 ТЕО 1.1; 2.2] використовує інструменти й пристосування, дотримуючись безпечних прийомів і норм санітарії; [4 ТЕО 2.1; 4.3]

розмічає деталі на матеріалі за допомогою шаблонів, трафаретів або креслярських інструментів та вирізує їх;

застосовує рухомі і нерухомі, роз’ємні і нероз’ємні з’єднання; [4 ТЕО 2.1]

виготовляє виріб із використанням традиційних та сучасних технологій обробки матеріалів (витинанка, лозоплетіння, вишивка, шиття, плетіння, мозаїка, комбінована аплікація, оригамі, ниткографіка, скрапбукінг тощо);

контролює та удосконалює технологію виготовлення виробу; [4 ТЕО 2.2]

раціонально використовує час та матеріали, зокрема і вторинні.

Виготовлення виробу за

визначеною послідовністю. Безпечне використання інструментів і матеріалів під час виконання технологічних операцій обробки різних матеріалів (деревинні, пластик, пластмаса, текстильні, вторинні тощо).

Раціональне використання часу та матеріалів.

Розрізняє види ручних та механічних інструментів і пристосувань.

Працює з інструментами й пристосуваннями, дотримуючись безпечних прийомів і норм санітарії.

Організовує робоче місце.

Виготовляє (за допомогою вчителя) поетапно виріб за інструкцією з визначеною послідовністю самостійно або спільно з по-окремим розподілом частин роботи, розмічає деталі на матеріалі за допомогою шаблонів, трафаретів або креслярських інструментів та вирізує їх.

 Обробляє деталі виробу за потреби, застосовує рухомі і нерухомі, роз’ємні і нероз’ємні з’єднання.

Удосконалює технологію виготовлення виробу за потреби.

виготовляє деталі виробу із використанням традиційних та сучасних технологій обробки матеріалів (витинка, вишивка, плетіння, мозаїка, пап’є-маше, скрапбукінг тощо).

Раціонально використовує час та матеріали, зокрема і вторинні.

Аналізує свої помилки, по-можливості виправляє їх.

Середовище соціалізації

дотримується правил спільної роботи в групах

оцінює і обґрунтовує цінність виконаних проєктів;

описує процес створення виробу, естетичні і технічні рішення;

аналізує ефективність своєї комунікативної діяльності в команді, зокрема в мережах;

презентує результати власної або спільної проєктно-технологічної діяльності, обговорює їх з іншими та прогнозує подальші плани щодо проєктно-технологічної діяльності; [4 ТЕО 1.5]

проявляє ініціативність у природоохоронній та

доброчинній діяльності з власноруч створеними виробами;

виявляє готовність і здатність співпрацювати з іншими

охоче робить подарунки, допомагає іншим;

критично оцінює споживацькі звички, зокрема

використання синтетичних виробів, що забруднюють навколишнє середовище;

розрізняє предмети праці, основні види діяльності за професіями різних сфер життєдіяльності;

читає, інтерпретує та оцінює інструкції продуктів домашнього господарювання;

розрізняє корисні і шкідливі звички, пов’язані з вживанням їжі;

виготовляє запрошення для гостей;

розробляє прикраси для святкового столу;

сервірує святковий стіл спільно з старшими;

пришиває ґудзики різними способами;

вирощує спільно з однокласниками рослини, зелень за потреби;

лагодить пошкодження предметів побуту за потреби.

Соціальна, функціональна,

технологічна, естетична та

економічна цінність індивідуально

або спільно створених проєктів.

Презентація досягнень та реклама.

Авторство і співавторство.

Доброчинна діяльність в групах,

середовищі для задоволення

потреб оточуючих та збереження

природного середовища.

Світ професій.

Рекомендації здорового

харчування. Сервірування столу

самостійно або спільно з іншими.

Побутове самообслуговування.

Догляд за одягом та взуттям,

домашніми тваринами, рослинами.

Ремонт незначних пошкоджень

предметів побуту.

Обговорює (за допомогою вчителя) корисність, естетичність та якість індивідуально або спільно створених виробів.

Оцінює свою комунікативну діяльність, досягнення, труднощі.

Долучається спільно з рідними та друзями до доброчинної діяльності в групах із власноруч створеними виробами. дотримується правил спільної роботи в групі.

Обґрунтовує потребу допомагати іншим, робити корисні справи, подарунки, бережливо ставитися до природного середовища.

Виявляє толерантність, милосердя, повагу до інших.

Розрізняє професії за сферами життєдіяльності.

Пояснює правила догляду за взуттям.

Уміє правильно складати одяг, розвішувати його на плічках.

Лагодить нескладні пошкодження предметів побуту за потреби.

Вирощує кімнатні рослини для класного приміщення або інших потреб.

Складає серветки для святкового столу різними

способами.

Очікувані результати навчання здобувачів освіти

Зміст навчання

Спрямованість корекційно-розвиткової роботи та очікувані результати

Художньо-творча діяльність

виконує дитячі пісні (зокрема, музичний фольклор, називаючи жанри виконуваних пісень (колискові, закличні, веснянки, щедрівки тощо), виконує прості канони;

добирає засоби музичної виразності (темп,

динаміку, штрихи, тембр), необхідні для створення образу пісні, пропонуючи різні варіанти; [4 МИО 1.1]; [4 МИО 1.2];

пояснює значення вокальних вправ для правильного виконання; стежить за точністю і виразністю інтонування, чіткістю дикції (вимови), фразування;

стежить за співацькою поставою, диханням; [4 МИО 3.1];

грає в ансамблі нескладні композиції (трикутник, бубон, барабан, тріскавки, сопілка (за умови дотримання гігієни користування), ксилофон, металофон, синтезатор тощо); [4 МИО 1.1]; самостійно добирає тембр музичного інструменту

для передачі відповідного образу, пояснює свій вибір; демонструє способи звуковидобування на найпростіших інструментах; [4 МИО 1.1];

орієнтується в поняттях музичної грамоти (звук, мелодія, акомпанемент, музична форма, динаміка, схеми диригування (на 2/4; 3/4) тощо); орієнтуєтьсяв нотному записі (за доцільності для виконання);

читає і виконує найпростіший ритмічний супровід, зокрема в різних темпах та динаміці, в русі (плескання, відбивання ногами та з використанням ударних інструментів; [4МИО 2.2]

імпровізує голосом (музичні, мовленнєві інтонації), на музичних інструментах;

створює найпростіші ритмічні варіації супроводу до пісні або інструментальної мелодії (2/4, 3/4, 4/4), самостійно добирає  різноманітні інструменти для супроводу, імпровізує із поєднанням (чергуванням) співу та гри на музичних інструментах.

дотримується правил техніки безпеки;

добирає інструменти, художні матеріали відповідно до виду мистецтва (образотворче, декоративно- прикладне, тощо),в якому працює [4 МИО 1.1];

 виконує площинні живописні та графічні зображення; об’ємні композиці дотримується правил зображення об’ємних предметів

спостерігає залежність впливу освітлення на зміну кольору [4 МИО 1.3];

використовує емоційні можливості кольору: висвітлення та затемнення кольорів [4 МИО 1.1]; розрізняє види штрихування для передання об’єму зображуваного об’єкту [4 МИО 1.1];

передає характерні особливості жіночого, чоловічого, дитячого образів, професії через одяг та зовнішні ознаки; особливості будови птахів, тварин і пластичну виразність руху; характер силуетної форми архітектурних споруд [4 МИО 1.3];

створює відкриту чи закриту  декоративну композицію (на площині або в об’ємі);

 має уявлення про види і характерні особливості народних художніх промислів України [4 МИО 2.1]; виділяє композиційний центр головне і другорядне у сюжетній композиції [4 МИО 1.1]; дотримується цілісності при створенні композиції [4 МИО 1.1];

використовує елементарні закони перспективи передаючи плановість простору у площинних зображеннях, враховуючи основні пропорції зображуваних предметів [4 МИО 1.2];

під час створення композиції використовує усю площину аркуша [4 МИО 1.1];

конструює та створює прості композиції з паперу, художніх, природних та підручних матеріалів, самостійно добирає складові композиції [4 МИО 1.2];

міксує техніки та матеріали (гуаш, фломастер, витинання) для втілення власного задуму (зокрема,інсталяція) поєднує засоби різних видів мистецтва для втілення художнього задуму [4 МИО 1.2];

імпровізує засобами пантоміми (міміка, жести, хода, мовлення, зміна темпоритму);

пластично інтонує інструментальну музику (без слів), передаючи настрій; [4 МИО 1.2]; самостійно добирає і пояснює виразні засоби різних мистецтв для створення синтетичного образу (темп, тембр голосу, динаміка, рухи, міміка, колір і форма костюму, гриму, деталей оформлення простору), покладаючись на власний досвід;

створює сценічні інтерпретації пісенних образів, виконує нескладні ролі (в тому числі, пісні «у ролях»),

грає елементарні театральні етюди (перевтілюється у запропонованих персонажів; [4 МИО 1.2]; вправляється над інтонацією мовлення, диханням; дикцією, мімікою, жестами;

імітує характерні рухи, ходу, звуки, міміку, інтонацію і тембр, ритм мовлення, пояснює різницю у виборі засобів виразності характерних персонажів); [4 МИО 1.1]; рухається під музику, використовуючи відомі танцювальні елементи (народні, сучасні, спортивнітощо) відповідно до стилю музики; [4МИО 1.1]

демонструє елементи деяких народно-сценічних та побутових танців (гопак, козачок, вальс, полька, мазурка, полонез, лезгінка тощо); [4МИО 1.1]; [4 МИО 2.2]

узгоджує рухи з музичним супроводом (співом), орієнтується у сценічному (танцювальному) просторі; використовує найпростіші прийоми сценічної поведінки (вітання, поклони, звернення до публіки тощо); добирає атрибути для підсилення виразності (із запропонованих або знайомих предметів);

експериментує зі знайомими художніми техніками, звуками різних тембрів (вокальними та інструментальними, у тому числі із доцільним застосуванням шумових ефектів), з лініями, кольорами, формами, матеріалами тощо [4МИО 1.2], придумує образи, використовуючи знайомі виразні засоби та способи творення (звуки, слова, пантоміму, рухи, лінії, кольори тощо), якими може виразити свої почуття та емоції,

доцільно комбінує елементи для втілення ідеї в художньому образі [4 МИО 1.1];

виокремлює і фіксує в доступний спосіб (фото, аудіо, відеозйомка, замальовки тощо) цікаві явища довкілля, використовує (поєднує, комбінує) їх у творчій діяльності;

організовує середовище навколо себе: пропонує ідеї його оформлення та можливі засоби їх художнього втілення [4 МИО 1.3];

створює елементи композиції / декору для оформлення середовища, в якому живе і навчається; використовує побачене і почуте в художньо-творчій діяльності [4 МИО 1.3]; розпізнає власні емоції від різних видів мистецької діяльності [4 МИО 3.4]; визначає улюблені види мистецької діяльності, займається ним/ ними у вільний час для задоволення; пояснює свій інтерес до певного виду діяльності; обирає їх відповідно до свого настрою, визначає твори мистецтва, звернення до яких поліпшує настрій [4 МИО 3.4]; дотримується загальноприйнятих правил поведінки в закладах культури та мистецтва (театрі, музеїтощо) [4МИО 3.3];

Спів (співацька постава, дихання, фразування, дикція, відтворення характеру, настрою).

Створенн образу пісні. Інтонування. Оперування засобами виразності та способами створення вокального і вокально-ансамблевого (хорового) художнього образу

Гра на музичних інструментах: створення варіантів ритмічного супроводу до пісні, відтворення ритмічних послідовностей на різних інструментах; гра в ансамблі (зокрема, за заданими простими ритмічними рисунками). Знайомство з елементарною музичною грамотою (за необхідністю для художньо-творчої діяльності), зокрема необхідною для виконання, читання і запису найпростіших ритмічних послідовностей.

Визначення виконавських труднощів.

Використання вравил культури роботи, гігієни і техніки безпеки під час художньо-творчої діяльності.

Бачення (при спрямуванні вчителя) недоліків у своїй роботі та виправляння їх.

Вільне користування (традиційними та сучасними) графічними, живописними інструментами та матеріалами під час художньо-творчої діяльностів різних художніх техніках.

Ліплення з пластичних матеріалів пластичним і конструктивним способом.

Вирізування з паперу, конструювання з природного матеріалу.

Використання різних засобів образотворчої виразності для створення образів у жанрах: натюрморт, портрет, побутовий жанр, анімалістичний жанр та ілюструванні літературних творів.

Зображення багатопланової композиції з 2-х (3-х) об’ємних предметів (натюрморт), просторової композиції (пейзаж), тематичної композиції (побутовий жанр); декоративної композиції в об’ємі (ліплення, чеканка) або на площині (розпис, витинання, керамічна народна іграшка тощо).

Створення синтетичного художнього образу.

Інсценізація, найпростіші театральні етюди (створення театралізованих образів, зокрема, під час рольового виконання пісні, музичного твору з характерною сюжетною програмою).

Елементарне вправляння у сценічній поведінці, участь в ансамблевих формах театралізацій, інсценізацій.

Імпровізація засобами пантоміми (міміка, жести), у тому числі з партнерами.

Відтворення елементарних танцювальних елементів.

Елементарне оформлення сценічного простору для інсценізацій, театралізацій (створення бутафорії, деталей реквізиту. Елементи гриму. Виразність костюму).

Експериментування зі звуками (тембрами, регістрами), ритмами, рухами, лініями, кольорами, формами, матеріалами тощо.

Дослідження довкілля, фіксація і використання спостережень із власногодосвіду для створення художніх образів (повадки тварин; характерні особливості ходи, жестів людей різного віку, інтонація мовлення і пластики людини в різних життєвих ситуаціях тощо).

Прикрашання місця, де навчається, живе.

Самопізнання і самовираження в художньо-творчій діяльності.

Використання видів мистецької діяльності та власних уподобань для задоволення та поліпшення емоційного стану.

Виховання культури глядача, слухача.

Уміє (за допомогою вчителя та самостійно):

− раціонально організовувати робоче місце

та прибирати його;

− ліпити  пластичним,  конструктивним  та

комбінованим способами;

− передавати  у практичній  роботі  основні

форми будови тіла тварин, враховуючи їхні

пропорції;

− узгоджувати декоративне оздоблення з

формою предмета;

− супроводжувати дії фонетично, лексично

та   граматично   правильним   мовленням,

розповідати про свій малюнок або виріб (за

допомогою вчителя та самостійно).

Дотримується правил техніки безпеки при

створенні  скульптурних,  архітектурних  та

декоративно-прикладних творів.

Аналізує й інтерпретує  (на елементарному

рівні   з   активною   допомогою   вчителя)

живописні та графічні твори на теми побуту; за зразком, запитаннями учителя висловлює

елементарні судження.

Виконує прості композиції на площинні та в об’ємі.

Обирає формат (прямокутний, квадратний, трикутний, в колі, в овалі) для кращого втілення задуму.

Виділяє (на елементарному рівні   з   активною   допомогою   вчителя) композиційний центр, головне і другорядне, враховуючи основні пропорції зображуваних предметів, композиційні засоби та правила.

Використовує елементарні закони перспективи (одне за іншим; ближче – більше, яскравіше, тепліше, далі – менше та блідіше, холодніше).

передає в зображеннях елементарну будову птахів, тварин, людини, посильно передає рух; ілюзорні зміни розмірів предметів в залежності від розміщення у просторі; смислові зв’язки між об’єктами в сюжетних композиціях.

Створює образи, використовуючи знайомі засоби та способи за уявою.

Пропонує ідеї оздоблення місця, де навчається, живе.

Розпізнає власні емоції від художньої творчості, обирає види художньо-творчої діяльності відповідно до свого настрою.

Передає власні емоції у творчій роботі за допомогою кольору.

Дотримується загальноприйнятих правил поведінки в закладах культури та мистецтва (театрі, музеї тощо).

Сприймання та інтерпретація мистецтва

емоційно сприймає твори різних видів мистецтва і виявляє враження у вербальний або невербальний спосіб; відтворює емоційні враження мистецтва різними художніми засобами пояснює, що подобається або не подобається у творі [4 МИО 2.1];

вирізняє і характеризує елементи музичної мови, застосовані для характеристики музичного образу (мелодія, темп, динаміка, ритм, регістр, характер музичної інтонації; тембр та склад виконавців (соліст, хор, оркестр, деякі тембри музичних інструментів), лад (мажор, мінор), розпізнає

музичні форми (рондо, варіації);

вирізняє і характеризує елементи художньої мови творів образотворчого мистецтва, застосовані для характеристики художнього образу: кольорову гаму твору (тепла, холодна), тональність (світлі й темні кольори), елементи композиції твору (центр, головне і другорядне, симетрію та асиметрію) [4 МИО 2.2];

цілісно охоплює увагою художній твір; зосереджується на характерних деталях; виявляє здатність керувати увагою під час сприймання; відзначає кульмінацію у музичному творі, танці, виставі; [4 МИО 2.1];

порівнює музичні та візуальні,сценічні, хореографічні образи,

зіставляє художні образи та явища довкілля (за допомогою вчителя);

вирізняє елементи художньої  мови творів синтетичних видів мистецтва для характеристики цілісного художнього образу: акторську  гру, костюми, декорації, грим, реквізит, освітлення, музичне оформлення театрального/екранного твору;

вирізняє і порівнює засоби виразності різних видів мистецтва у створенні подібних образів (зокрема, персонажів казок, тварин, героїчних, фантастичних інших характерних образів, явищ природи) [4 МИО 2.2];

розпізнає та характеризує художні матеріали, якими виконана учнівська творча робота (кольорові олівці, фломастери, акварель, гуаш, пластилін тощо);

розрізняє засоби та характеризує музичні твори вокальні та інструментальні (симфонічні), хорові; називає знайомі інструменти оркестру;

розрізняє тембри вокальних голосів;

характеризує твори живопису, графіки, скульптури, розрізняє засоби художньої виразності [4 МИО 2.2];

розрізняє та характеризує виразні засоби різновидів театрального мистецтва (драматичний, ляльковий, музичний – опера, балет, мюзикл), народної, класичної, сучасної хореографії; [4 МИО 2.2]

розрізняє та характеризує виразні засоби анімаційних фільмів; [4 МИО 2.2]

наводить приклади жанрів циркового мистецтва, покладаючись на власний досвід;  розпізнає за характерними ознаками деякі жанри музичного і музично-театрального (пісня, танець, опера, балет, мюзикл тощо);

має уявлення про етнічне походження і характеризує елемент деяких народних танців (гопак, козачок, полька, мазурка, лезгінка тощо); [4 МИО 2.2]

називає характерні особливості жанрів образотворчого мистецтва (портрет, пейзаж (краєвид), натюрморт, анімалістичний тощо); види орнаментів за змістом (рослинний, геометричний тощо) та застосуванням (стрічковий, розетка), види анімації (мальована, лялькова, пластилінова, комп’ютерна) [4 МИО 2.2].

порівнює природні форми, образи довкілля з їх художнім трактуванням [4 МИО 2.1];

розпізнає і характеризує власні емоції, враження від сприймання мистецьких творів; пояснює, що подобається або не подобається у творі, [4 МИО 3.4]

порівнює свої уподобання щодо різних видів мистецтва [4 МИО 3.4];

визначає свої враження від різних творів одного виду мистецтва (за жанрами, настроями, образами, засобами виразності тощо)

вирізняє і обирає для сприймання твори мистецтва, що змінюють або передають його / її настрій [4 МИО 3.4];

рекомендує улюблені твори для сприймання іншим [4 МИО 3.3].

Сприймання творів різних видів мистецтва. Опанування виразними засобами(елементами) різних видів мистецтва (музичне, образотворче, театр, хореографія, кіно тощо).

Вербальна характеристика змісту творів, які мають зображальну або літературну (сюжетну)програму, яскраво виражену жанрову основу (знайомі танці, пісня – колискова, коломийка інші);

Сприймання синтетичних образів.

Зіставлення і характеристика виразних засобів різних видів мистецтва (музичне, образотворче, театр, хореографія, кіно тощо). Зіставлення художніх образів, подібних за сюжетом та втілених у різних видах мистецтва.

Мистецько-понятійна пропедевтика. Мистецька обізнаність.

Різновиди музичного (вокальна, інструментальна, вокально-інструментальна, хорова, симфонічна музика), образотворчого (живопис, графіка, скульптура).

Поняття про мистецтво архітектури.

Сценічні     мистецтва:     театр (драматичний, ляльковий, зокрема, видиляльок, музичний); хореографія (народна, класична, сучасна, зокремадеякінародно-сценічні та побутовітанці - гопак, козачок, вальс, полька, мазурка, полонез тощо). Цирк.

Екранні мистецтва (кінофільм, мультфільм, зокрема різновиди анімації – (мальована, лялькова, пластилінова, комп’ютерна).

Жанри образотворчого мистецтва (портрет, пейзаж (краєвид), натюрморт, анімалістичний тощо); Види орнаментів за змістом (рослинний, геометричний тощо) та застосуванням (стрічковий, розетка).

Мистецькі професії відповідно до видів мистецтва. Дослідження довкілля. Проведення паралелей між явищами довкілля і художніми образами в різних видах мистецтва.

Самопізнання через сприймання творів мистецтва. Вербальний опис вражень, емоцій, викликаних творами.

Самокорекція емоційних станів засобами мистецтва.

Використання творів різних видів мистецтва для задоволення та поліпшення власного емоційного стану.

Уміє (за допомогою вчителя):

− класифікувати твори мистецтва за жанрами;

− раціонально організовувати робоче місце та

прибирати його;

− узгоджувати декоративне оздоблення з

формою предмета;

− супроводжувати дії фонетично, лексично

та   граматично   правильним   мовленням,

розповідати про свій малюнок або виріб (за

допомогою вчителя та самостійно);

• дотримується правил техніки безпеки при

створенні  скульптурних,  архітектурних  та

декоративно-прикладних творів. 

Порівнює музичні та візуальні, хореографічні образи, зіставляє твори мистецтва та явища довкілля (за допомогою вчителя).

Розпізнає та характеризує художні матеріали, якими виконана творча робота (кольорові олівці, фломастери, акварель, гуаш, пластилін тощо).

Порівнює (за допомогою вчителя) природні форми, образи довкілля з їх художнім (декоративним) трактуванням.

Визначає (за допомогою вчителя) власні емоції від сприймання мистецьких творів, добирає слова для характеристики вражень із власного запасу.

Пояснює, що подобається або не подобається у творі.

Обирає твори відповідно до свого настрою.

Пояснює (за допомогою вчителя), від чого дістає насолоду.

Добирає твори для поліпшення свого настрою.

Комунікація через мистецтво

характеризує власну творчість за поданими орієнтирами, аналізує свої досягнення, свої сильні сторони, визначає за допомогою вчителя/ вчительки необхідні для самовдосконалення дії; [4 МИО 3.1];

обирає (за допомогою вчителя/ вчительки) спосіб удосконалення та може його пояснити; [4 МИО 3.1]; презентує створені художні образи, обираючи за допомогою вчителя спосіб презентування (спів, танцювальні рухи, пантоміма, витвори образотворчого          мистецтва,              інформаційні технології) перед рідними, однолітками, молодшими учнями;

пояснює задум, захищає свою позицію; визначає досягнення в художньо-творчій діяльності однолітків, виявляючи об’єктивність і доброзичливість у висловлюваннях [4 МИО 3.1]; обговорює з іншими враження від сприймання творів різних видів мистецтва та творчої діяльності, поважаючи уподобання та інтереси інших; ділиться своїми спостереженнями у довкіллі та соціумі [4 МИО 3.3];

знаходить просту мистецьку інформацію (підручники, енциклопедії; аудіо- та відеозаписи, інтернет-ресурси тощо), ділиться нею з іншими, пояснює свої уподобання; бере участь у шкільних мистецьких заходах (концертах, конкурсах, інсценізаціях народних обрядів, арт-мобах, тижнях мистецтва тощо), колективних творчих проектах, зокрема із використанням засобів різних видів мистецтва і художньо-творчої діяльності

виконує різні дії / ролі в колективному творчому процесі;

дотримується правил взаємодії і творчої співпраці,

виявляє повагу до інших [4 МИО 3.3]

Презентація власних творчих досягнень. Оцінювання власної творчості за поданими орієнтирами.

Відстоювання права на самовираження.

Виховні ситуації на основі творів мистецтва (обговорення сюжетів, характерів, вчинків, дій персонажів, створюваних мистецькими засобами). Порівняння сюжетів, вчинків тощо персонажів творів з життєвими ситуаціями.

Оцінювання творчих здобутків однолітків. Колективне виконання творчого задуму. Оцінювання і самооцінювання у колективній творчості.

Робота з найпростішими джерелами інформації.

Участь у шкільних мистецьких заходах. Участь в оформлення художніми засобами немистецьких заходів (олімпіад, тематичних ранків, спортивних змагань тощо).

Дотримання правил творчої співпраці, взаємодії, комунікації.

Партнерство на сцені (у виконавській музичній або театральній творчості).

За допомогою вчителя характеризує власну творчість за поданими орієнтирами.

Пояснює, що вдалося чи не вдалося; визначає за допомогою вчителя труднощі.

Обирає (за допомогою вчителя) спосіб удосконалення.

Презентує (за допомогою вчителя) результати власної творчості (демонструє власні роботи з образотворчого мистецтва тощо) перед рідними, однолітками.

Визначає (за допомогою вчителя) досягнення однолітків у художньо-творчій діяльності, виявляючи доброзичливість у висловлюваннях.

Присутній при обговоренні з іншими враженнями від сприймання творів різних видів мистецтва та творчої діяльності.

Бере участь у шкільних мистецьких заходах (конкурсах, виставках, інсценізаціях народних обрядів, тижнях мистецтва тощо), у колективних творчих проектах, виконує різні дії / ролі в колективному творчому процесі, виявляючи повагу до інших.