Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках інформатики: компетентнісний підхід

 

 

 

 

 

 

 

 

«Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках інформатики: компетентнісний підхід»

 

 

 

 

 

Зміст

Вступ………………………………………………………..4

1. Сучасний урок у контексті компетентнісного підходу……………………………………………….8
   1.        Основні складові компетентності………………9
   2.        Вимоги до змісту уроку і процесу навчання….15
   3.        Етапи конструювання уроку з точки зору компетентнісного уроку………………………..16
   4.        Схема самоаналізу компетентнісного уроку….22
2. Формування інформаційних компетентностей на уроках інформатики………………………………..33
   1.        Урок в 7 класі з теми «Розв’язування компетентнісних задач»….………………….…49
   2.        Урок в 8 класі з теми «Розв’язування компетентнісних задач»………………..………58 
3. Психологічна основа активації пізнавальної діяльності учнів…………………………………….66
   1. . Використання електронних підручників………..72
   2. . Проектні технології………………………………80

3.2.1. Теми творчих проектів з інформатики …….84

3.3. Дидактична гра на уроках інформатики………...87

3.4. Використання веб- ресурсів……………………...89

3.5. Активізація роботи учнів в позакласний час…...92

3.6. Контроль знань і домашнє завдання …………....93

Висновок…………………………………………….…96

Література……………………………………………...98
Вступ

Освіта 21 століття має випереджальний характер, тобто націлена у майбутнє, на розв’язання проблем нового століття, розвиток ключових компетенцій учнів, формування в них нових способів мислення та діяльності. У структурі навчання посилюється роль і значення освоєння різноманітних способів діяльності, підвищення їхньої технологічності, створення умов для активної соціальної дії, дослідницької діяльності.

Найважливішою умовою, яку висуває сучасне інформаційне суспільство до школи, є конкурентоспроможність випускника, набуття ним таких якостей, як самостійно, критично і творчо мислити; грамотно працювати з інформацією (вміти збирати певні факти, аналізувати їх, робити ґрунтовні об`єктивні висновки; вирішувати певні задачі), адже на сьогодні — це один із найважливіших чинників успішності молодої людини.
Важливою складовою нової парадигми освіти є ідея неперервного навчання, реалізація якої спрямована на подолання головної суперечності сучасної освіти — стрімкі темпи збільшення обсягів інформації у світі та обмеження можливостей їх засвоєння людиною. Ця суперечність спонукає загальноосвітні навчальні заклади формувати в учнів уміння вчитися, знаходити інформацію, критично її оцінювати і творчо використовувати, тобто формувати в учнів інформаційну компетентність, яка у майбутньому забезпечить їм можливість успішно навчатися впродовж усього життя; підготуватися до обраної професійної діяльності та постійно вдосконалювати свою професійну майстерність; жити і працювати в інформаційному суспільстві, в умовах економіки.

Інформаційна компетентність виявляється в умінні технологічно мислити і передбачає наявність аналітичних, проектних, прогностичних умінь в засвоєнні і застосуванні інформації.

Слід зазначити, що в сучасному тлумаченні терміну «інформаційна компетентність» найчастіше мається на увазі використання комп'ютерних інформаційних технологій, а точніше визначення слід трактувати як «комп'ютерна інформаційна компетентність».

Формування інформаційної компетентності, перш за все, припускає формування універсальних навичок мислення і вирішення задач. До них відносяться уміння спостерігати і робити логічні висновки, використовувати різні знакові системи і абстрактні моделі, аналізувати ситуацію з різних точок зору, розуміти загальний контекст і приховане значення висловів, неухильно самостійно працювати над підвищенням своєї компетентності в цій сфері.
 

Задача сучасної освіти – підготувати підростаюче покоління до життя й професійної діяльності в новому, високорозвиненому інформаційному середовищі, ефективному використанню її можливостей. Перетворення сучасної цивілізації в інформаційне суспільство актуалізує, перш за все, проблему формування інформаційної компетентності особистості, яка стає визначальним чинником ефективності її трудової діяльності і повсякденного життя.

Саме з появою нових педагогічних інструментів – комп’ютерних технологій – суттєво змінюють не тільки форми й методи навчання, але й підходи до виховання особистості.

Процес використання сучасних комп’ютерних технологій у повсякденному житті готує молодь до реальної і потрібної суспільству трудової діяльності, формує в неї позитивне ставлення до засобів нових інформаційних технологій, переконаність в ефективності цих технологій навчання та виховання. Відомо також і те, що чим раніше дитина починає працювати з комп’ютерними засобами, тим швидше вона долає психологічний бар'єр, що виникає між традиційними формами, методами й засобами навчально-виховного процесу й навчанням комп’ютерних навчанням із застосуванням комп'ютерних технологій.
1. Сучасний урок у контексті компетентнісного підходу

     

Удосконалення загальної середньої освіти спрямовано на переорієнтацію процесу навчання на розвиток особистості учня, навчання його самостійно оволодівати новими знаннями.

 

Новий етап у розвитку шкільної освіти пов'язаний з упровадженням компетентнісного підходу до формування змісту та організації навчального процесу. Це вимагає певного підвищення професійної майстерності вчителя, доозброєння його новими знаннями, сучасними компетенціями, методами і технологіями, які б дозволили йому пере­будувати навчально-виховний процес відповідно до нових вимог і підходів.

 

Компетентнісна освіта зорієнтована на практичні результати, досвід особистої діяльності, вироблення ставлень, що зумовлює принципові зміни в організації навчання, яке стає спрямованим на розвиток конкретних цінностей і життєво необхідних знань і умінь учнів.

 

Про компетентнісний підхід до формування змісту освіти зазначено в Державних стандартах освіти, його реалізовано в «Критеріях навчальних досягнень».

 

Під поняттям компетентнісний підхід розуміють спрямованість освітнього процесу на формування й розвиток ключових (базових, основних, надпредметних) і предметних компетентностей особистості. 

Поняття "компетенція" традиційно вживається у значенні "коло повноважень", "компетентність" же пов'язується з обізнаністю, авторитетністю, кваліфікованістю. Тому доцільно в педагогічному сенсі користуватися саме терміном "компетентність".

 

1.1 Основні складові компетентності

 

По-перше, знання, але не просто інформація, а швидко змінювана, динамічна, різноманітна, яку треба вміти знайти, відсіяти від непотрібної, перевести у досвід власної діяльності.

По-друге, уміння використовувати це знання у конкретній ситуації; розуміння, яким чином добути це знання, для якого знання який метод потрібний.

По-третє, адекватне оцінювання - себе, світу, свого місця в світі, конкретного знання, необхідності чи зайвості його для своєї діяльності, а також методу його здобування чи використання.

Виокремлюють трьохрівневу ієрархію компетентностей.

Предметні – формуються засобами навчальних предметів.

Міжпредметні – належать до групи предметів або освітніх галузей.

Компетентнісна освіта на предметному та міжпредметному рівнях орієнтована на засвоєння особистістю конкретних навчальних результатів – знань, умінь, навичок, формування ставлень, досвіду, рівень засвоєння яких дозволяє їй діяти адекватно у певних навчальних і життєвих ситуаціях.

Найбільш універсальними є ключові компетентності, які формуються засобами міжпредметного і предметного змісту. Виокремлюють п’ять наскрізних ключових компетентностей.

Уміння вчитися – передбачає формування індивідуального  досвіду участі школяра в навчальному процесі, вміння, бажання організувати свою працю для досягнення успішного результату; оволодіння вміннями та навичками саморозвитку, самоаналізу, самоконтролю та самооцінки.

Здоров’язбережувальна компетентність – пов’язана з готовністю вести здоровий спосіб життя у фізичній, соціальній, психічній та духовній сферах.

Загальнокультурна (комунікативна) компетентність – передбачає опанування спілкуванням, здатність цінувати найважливіші досягнення національної, європейської та світової культур.

Соціально-трудова компетентність – пов’язана з готовністю робити свідомий вибір, орієнтуватися в проблемах сучасного суспільно-політичного життя; оволодіння етикою громадянських стосунків, навичками соціальної активності; уміння організувати власну трудову та підприємницьку діяльності; оцінювати власні професійні можливості, здатність співвідносити їх з потребами ринку праці.

Інформаційна компетентність – передбачає оволодіння новими інформаційними технологіями, використовувати джерела інформації для власного розвитку.

Компетентнісний підхід тісно пов’язаний із такими підходами  до навчання, як

особистісно орієнтований (оскільки потребує трансформації змісту освіти, перетворення його з моделі для «всіх» на суб’єктивні надбання одного учня, що їх можна виміряти);

діяльнісний (тому що може бути реалізований тільки в діяльності, тобто в процесі  виконання конкретним учнем певного комплексу дій).

Сучасний урок, зорієнтований на реалізацію компетентнісного підходу в навчанні, має вирішувати ряд завдань.  Це зокрема:

підвищення рівня мотивації учнів;

використання  суб’єктивного досвіду набутого учнями;

ефективне та творче застосування набутих знань та досвіду на практиці;

формування у учнів навичок отримувати, осмислювати та використовувати інформацію з різних джерел;

здійснення організаційної чіткості та оптимізації кожного уроку;

підвищення рівня самоосвітньої та творчої активності учнів;

створення умов для інтенсифікації навчально-виховного процесу;

наявність контролю, самоконтролю та взаємоконтролю  за процесом навчання;

формування моральних цінностей особистості;

розвиток соціальних та комунікативних здібностей учнів;

створення ситуації успіху.

Педагог зобов'язаний па уроці дотримуватися цілого ряду ви­мог.

Проаналізуємо основні вимоги кожної групи.

Вимоги до структури уроку включають:

чітко визначені цілі та завдання уроку;

визначення   типу   уроку,   органічний   зв'язок   всіх   частин уроку;

зв'язок уроку з попереднім уроком і закласти перспективу на наступний урок;

вибір оптимальних, виходячи із цілей і завдань уроку, методів вивчення і закріплення нового матеріалу;

оптимальність  домашнього  завдання (форма,  обсяг,  запис у щоденнику, облік індивідуальних особливостей і т. д.).

Вимоги до підготовки та організації уроку припускають:

* підготовку та використання демонстраційного і роздавального матеріалу;

можливість для учнів одержувати частину завдань самостійно під керівництвом педагога;

* використовувати контроль і самоконтроль учнів у процесі ви­конання навчальних завдань; перевірку і самоперевірку після виконання ними завдання;

* при підготовці виділити складні моменти пової теми, проду­мати методику їхнього    пояснення.

 

1.2 Вимоги до змісту уроку і процесу навчання

 

Вимоги до змісту уроку і процесу навчання включають:

* урок повинен сприяти розвитку пізнавальних процесів в учнів (сприйняттю, пам'яті, уваги, мислення, мовлення);

* формувати якості особистості школярів (дисциплінованість, акуратність, ініціативність і т. д.);

* урок повинен сприяти мотиву позитивного відношення учнів до навчання.

Вимоги до техніки проведення уроку припускають:

* певний ритм і темп уроку оптимальний для учнів класу;

* сприятливий психологічний клімат на уроці (взаємна добро­зичливість, готовність учителя прийти па допомогу учневі і т. д.);

* взаємне співробітництво вчителя й учнів, педагогічний такт;

* використання різних видів діяльності учнів,  підтримувати інтерес до уроку.

 

Підготувати і провести такий урок нелегко, Потрібно відповідально ставитися до своїх обов’язків, але найбільше – вийти на сучасний рівень педагогічного мислення. Реалізація прагнення провести завтрашній урок краще за сьогоднішній розпочинається з його підготовки. Учитель має володіти добре розвиненими навичками моделювання, проектування, конструювання  уроку.

 

1.3 Етапи конструювання уроку з точки зору компетентнісного підходу.

 

Модуль вступного повторення

Мета:

Визначити рівень попередньої підготовленості учнів, що стосується теми.

Актуалізувати знання, що потрібні для введення нового матеріалу. Активізувати мислення учнів.

Методи: фронтальна бесіда, усне опитування, робота зі схемами, рисунками, метод прогнозування, робота з текстом підручника, самоперевірка за зразком  тощо.

Прийоми: «Інтрига», «Дивуй!», «Фантастична добавка», «Відстрочена загадка», заповнення кросвордів, «Альтернатива», «Світлофор», «Мозковий штурм», «Асоціація», «Зайве слово», «Назви відповідь», «Пошук загального», «Групування слів», «Лото»,  «Зашифровки», «Незакінчені речення» тощо.

Форми навчання: індивідуальні, парні, групові, фронтальні.

Засоби: диктанти, тести, ТЗН, навчальні та наочні посібники, підручник, таблиці, моделі тощо.

 

Модуль вивчення нового матеріалу

Мета:

Допомогти учням засвоїти факти та основні ідеї.

Забезпечити якість вивчення нового матеріалу.

Формувати вміння виділяти головне, актуалізувати, конспектувати, порівнювати, зіставляти.

Забезпечити диференційований підхід.

Встановити зв'язки між засвоєними та новими знаннями.

Формувати групи компетентностей: соціально-трудову, інформаційну, загальнокультурну, соціально-трудову, уміння вчитися.

Методи: пояснення, коментоване читання тексту підручника, проблемна лекція, семінар-практикум, фронтальна бесіда, дискусія, робота з книгою, посібниками, схемами, таблицями, рисунками, моделями, демонстрація презентацій.

Прийоми: «Асоціації», «Мозкова атака», створення проблемної ситуації, використання яскравих афоризмів, порівнянь, образів, «Знаємо — бажаємо дізнатися — дізналися», «Моделі, що ожили», «Снігова грудка», «Ажурна пилка», «Акваріум», «Броунівський рух», «Два-чотири — всі разом», «Навчаючи — учусь», «Павучки», «Місткий кошик» тощо.

Форми навчання: парна, групова, індивідуальна, колективна, фронтальна.

Засоби: ТЗН, підручники, посібники, довідники, Іnternet, інформаційні таблички, роздавальний матеріал, таблиці, моделі тощо.

 

Модуль практики

Мета:

Формувати вміння практичного застосування знань, умінь і навичок. Формувати й удосконалювати вміння й навички у стандартах прямого й успішного руху до накресленої мети.

Забезпечити ситуацію вибору.

Формувати вміння розвязувати типові завдання, формувати творчі вміння.

Переносити знання і способи діяльності, життєвого досвіду в нову ситуацію.

Формувати групи компетентностей: соціально-трудову, інформаційну, загальнокультурну, соціально-трудову, уміння вчитися.

Методи: практичні роботи, розв’язування завдань за зразком, метод коментування, робота з підручником та різними джерелами інформації.

Прийоми: «Асоціативний ряд», «Синтез думок», «Альтернатива», «Коментування», «Навчаючи – учусь», «Карусель», «Поєдинок»,»Інтелектуальний тир», змагання тощо.

Форми навчання: парна, групова, індивідуальна, колективна, фронтальна.

Засоби: ТЗН, математичні диктанти, тести, навчальні та наочні посібники, роздавальний матеріал, схеми  тощо.

 

Модуль спостереження і діагностики

Мета:

Організувати і підтримати безперервний зворотний звязок.

Одержати своєчасну інформацію про успішність просування у навчанні всіх учнів.

Спостерігати за процессом засвоєння та застосування знань, умінь і навичок.

Здійснювати моніторинг навчальних досягнень учнів.

Формувати   на кожного учня «дос’є» (залучаючи комп’ютер), до якого тільки він та вчитель мають доступ.

Формувати  групи  компетентностей: соціально-трудову, загальнокультурну. 

Методи:  спостереження, дискусія, створення проблемної ситуації тощо.

Прийоми: «Світлофор настрою»,  «Зворотний зв'язок», «Релаксаційні вправи», рефлексія тощо.

Форми навчання: індивідуальна, парна, фронтальна, колективна.

Засоби: ТЗН,  завдання для моніторингу рівня знань, навчальні та наочні посібники тощо.

 

Модуль домашньої роботи

Мета:

Удосконалити, узагальнити, систематизувати знання, вміння та навички.

Розвивати самостійність та творче мислення.

Формувати  групи  компетентностей: інформаційну, уміння вчитися, соціально-трудову. 

Методи:  виконання вправ, письмових і графічних робіт, підготовка рефератів, доповідей, самоперевірка, індивідуальне опитування, фронтальна бесіда, робота з підручником, довідниками, додатковою літературою, використання Іnternet тощо.

(залучення  консультантів, якість  виконання д/з за допомогою  звірки  зі  зразками, усний  коментар,  самостійна  робота, що аналогічна  до  домашньої).

Прийоми: «Інтелектуальна розминка»,  «Одне завдання на двох», «Вірю - не вірю», «Так – ні», «Знайди помилку», «Вибери сам», «Ярмарок – подорож», «Заздалегідь», «Творче завдання»,  бліцопитування ланцюжком, тощо.

Форми навчання: індивідуальна, парна, групова.

Засоби:  навчальні та наочні посібники, довідкова література, Іnternet , інформаційні таблички тощо.

 

1.4 Схема самоаналізу компетентнісного уроку

 

На що звертати увагу під час самоаналізу уроку?

• Який тип уроку? (Місце уроку в темі.)

• Які компоненти навчальної діяльності наявні? (Мотивація, реалі­зація запланованого, оптимальна структура уроку, раціональне вико­ристання форм і методів, принципів навчання, мовна культура вчите­ля й учня, результативність, дисципліна.)

• Зовнішня організація уроку. (Своєчасний початок і кінець, ор­ганізація робочого місця, своєчасність записів у щоденники, гнучка система оцінювання.)
• Форма організації навчального процесу. (Фронтальна, групова, індивідуальна.)
• Дотримання санітарно-гігієнічних умов праці.
• Загальні методи навчання. (Монологічний, демонстраційний, діа­логічний, евристичний, пошуковий, творчий, алгоритмічний, програ­мовий тощо.)
• Методи викладу матеріалу вчителем. (Інструктивний, інформа­ційний, пояснювальний, стимулювально-інструктивний, спонукальний тощо.)
• Методи роботи учнів на уроці. (Виконавський, реконструктивний, частково-пошуковий, пошуковий, творчий.)
• Принципи навчання. (Науковість, доступність, наочність, про­блемність, самостійність, систематичність, послідовність, дифе­ренціація, інтеграція, усвідомленість, проблемно-альтернативний.)
• Формування  компетентностей. (здоров’язбережувальна, загальнокультурна (комунікативна), соціально-трудова, інформаційна, уміння вчитися.)
•  Засоби навчання. (Оформлення, книжки, схеми, ТЗН, ілюстрації, макети, муляжі, теле-, відео-, аудіотехніка.)

Існують різі схеми самоаналізу уроків

Схема самоаналізу уроку № 1

1.               Загальна структура уроку .

Основна дидактична мета уроку: його місце в системі уроків з теми, основні моменти уроку, дозування часу, дотримання основних вимог до оформлення уроку, використання часу на уроці.

2.               Реалізація основної дидактичної мети уроку.

Виконання вимог програми, співвідношення матеріалу, поясненого на уроці і даного на самостійну роботу, організація сприйняття, уваги, пізнавального інтересу, організація первинного закріплення матеріалу, перевірка якості знань, використання розділу і програм, вимоги до знань, опитування учнів.

3.               Розвивальний аспект уроку.

Залучення учнів до здійснення основних розумових операцій, подолання посильних  труднощів, розвиток пізнавальної самостійності й послідовності, науковості, міцність знань.

4.               Дотримання основних принципів дидактики. 

Принцип наочності, свідомості і активності в роботі вчителя і учнів, доступності і посильності, систематичності і послідовності, науковості, зв’язку теорії з практикою, міцності знань.

5.               Методи навчання.

Методи введення нового матеріалу, закріплення і вироблення вмінь і навичок, контролю; відповідність методів загальної спрямованості навчання дидактичній меті; залежність вибору методів навчання від матеріального забезпечення навчального процесу.

6.               Виховний аспект уроку.

Використання виховних можливостей змісту навчального матеріалу, формування світогляду, зв'язок із життям, виховання сумлінного ставлення до праці, навчання, використання виховної можливості оцінки, виховний вплив особистості вчителя.

7.               Вчитель на уроці.  Підготовка до уроку, роль конспекту, види діяльності на уроці, контакт із класом, індивідуальний підхід до учнів, значення предмета, захопленість  ним, зовнішній вигляд учителя.
8.               Робота учнів на уроці.

Підготовка учнів до уроку, активність на різних етапах уроку, види діяльності, культура мови, дисципліна, ставлення до предмета, динаміка працездатності, моменти найвищої активності, зниження працездатності, їхні причини, рівень сформованості вміння вчитися.

9.               Гігієнічні умови уроку.

Приміщення, його основна оснащеність, меблі, дотримання принципу розташування, розклад на день, вплив гігієнічних умов на динаміку працездатності на уроці.

Схема самоаналізу уроку №2

1. Характеристика класу.

• Тут розглядають структуру міжособистісних стосунків: лідери, аутсайдери; наявність угруповань, їхній склад; взаємодія структур особистих взаємин і організаційної структури класу.
• Потім необхідно охарактеризувати вади біологічного розвитку учнів: дефекти зору, слуху; соматичні захворювання; особливості вищої нервової системи (надмірна загальмованість або збудливість); патологічні відхилення.

•                  Після цього варто охарактеризувати дефекти психічного розвитку: слабкий розвиток інтелектуальної сфери тих чи інших членів учнівського колективу; слабкий розвиток вольової сфери в окремих учнів; слабкий розвиток емоційної сфери особистості. Далі йде характеристика розвитку психічних якостей: відсутність пізнавального інтересу, потреби в знаннях, установки на навчання; недоліки у ставленні особистості до себе, вчителя, родини колективу.             
•                  Після цього можна перейти до аналізу недоліків підготовленості учнів ласу: прогалини у фактичних знаннях і вміннях; проблеми в навичках навчальної праці; погані звички і культура поведінки.
•                  Потім розглядають недоліки дидактичних і виховних впливів школи, після чого недоліки впливу родини, однолітків, позашкільного середовища. (Звичайно, зовсім необов’язково під час кожного самоаналізу у року давати таку вичерпну характеристику класу, в якому він проходив. Однак самоаналіз уроку вчителем відрізняється від його  аналізу керівником тим, що він зорієнтований не тільки на конкретний клас, а й на конкретних учнів).

2. Потім аналізують зовнішні зв’язки уроку: встановлюють місце і роль даного уроку в досліджуваній темі; характер зв’язку уроку з попередніми і наступними уроками.

3. Характеристика триєдиної мети уроку з опорою на характеристику класу, чого треба домогтися в знаннях і вміннях, відповідно до специфіки учнівського колективу; який виховний вплив зробити на учнів; які якості почати, продовжувати, закінчити розвивати.

4. Характеристика задуму уроку (план): яким є зміст навчального матеріалу; як учні засвоюватимуть його, тобто які методи навчання і форми організації пізнавальної діяльність; яку частину матеріалу вони можуть засвоїти самі; яка частину матеріалу вимагає допомоги вчителя під час засвоєння; що необхідно добре запам’ятати, а що використовувати тільки для ілюстрації; що з раніше вивченого необхідно повторити і на що обіпертися під час засвоєння нового; як закріпити знову вивчене; що буде цікавим і легким, а що складним; яким чином будуть досягнуті виховне й розвивальне завдання.

5. Як побудовано урок, виходячи з його задуму? Характеристика етапів уроку, виділення навчально-виховних моментів, що найбільш позитивно або негативно вплинули на хід уроку, на формування кінцевого результату.

6. Структурний аспект самоаналізу: докладний аналіз етапів, які, на думку  вчителя, найсильніше позитивно або негативно вплинули на формування кінцевого результату уроку; аналіз відповідності в межах цих моментів завдань, змісту, методів  і форм.

7. Функціональний аспект аналізу; визначають наскільки структура уроку відповідала поставленій меті, задуму уроку, можливостям класного колективу. Визначають вдалі і невдалі моменти в діяльності вчителя і учнів, аналізують відповідність стилю взаємин учителя і учнів успішному формуванню кінцевого результату уроку. 

8. Оцінка кінцевого результату уроку: оцінка якості знань, умінь і навичок, отриманих учнями на уроці, визначення розриву між поставленими завданнями і реальним кінцевим результатом уроку. Причини цього розриву; оцінка досягнення виховних та розвивальних завдань уроку, висновки та самооцінка уроку.                                 

                  Схема самоаналізу уроку № 3      

1.  Чи відповідає мій урок програмі?

2.  Чи правильно мною були визначені і розв'язані на уроці на­вчальні, виховні і розвиваючі завдання?

3. Чи оптимально було визначено зміст уроку, чи відповідає він завданням?

4.  Що було основним, найсуттєвішим на уроці? Чи зумів я акцен­тувати увагу учнів на його вивченні?

5. Чи вдало визначена структура уроку? Чи була організована на уроці робота із формування основних умінь, навичок, інтересів учнів? Як здійснювались внутріпредметний і міжпредметний зв'язки?

6. Які методи і засоби навчання були використані на уроці? Чи були вдалими вибір і поєднання?

7.  Які форми навчання (масові, групові, індивідуальні) доміну­вали на уроці? Чи були вдалими їх вибір і поєднання?

8. Чи об'єктивно і відповідно до норм оцінені мною знання учнів?

9. Чи правильно здійснювався на уроці інструктаж, визначалися об­сяг і складність домашнього завдання? Чи було воно диференційованим?

10. Що було зайвим у моїй діяльності і в діях учнів?

 

Підсумовуючи вищесказане, можна зробити висновок, що урок — це центр, навколо якого обертаються і до якого повертаються всі думки і дії вчителя. При підготовці до уроку вчитель має пам'ятати, що на кожному уроці потрібні інтерес і захопленість самого вчителя, готовність самому дивувати і ди­вуватися. «Щоб запалити, треба горіти», Запалює сумлінна і всебічна підготов­леність до уроку, емоційна щедрість учителя, його захопленість. І готуючись до уроку, слід пам’ятати, що сучасний урок відрізняється:

•                 скерованістю на всебічний гармонійний розвиток у поєднанні з наданням можливостей самореалізації кожному учневі з урахуванням його можливостей, інтересів та життєвих планів;
•                 науковим обґрунтуванням стратегії  і тактики керування пізнавальною діяльністю учнів на основі закономірностей і принципів навчання;
•                 напруженою, посильною, добре організованою і результативною пізнавальною роботою всіх учнів;
•                 ретельною діагностикою причин, що впливають на якість занять, прогнозуванням ходу і результатів навчально-виховного процесу;
•                 творчим підходом до вирішення конкретних завдань відповідно до наявних умов і можливостей учнів;
•                 доцільним використання дидактичних засобів;
•                 співробітництвом учителя і учня, індивідуальним і диференційованим підходами з урахуванням можливостей кожної дитини;
•                 раціональним використанням кожної робочої хвилини уроку;
•                 створенням ситуації успіху на уроці, атмосферою демократизму, стимулювання, відповідальності всіх учасників навчально-виховного процесу за результати діяльності.

 

2. Фрмування інформаційних компетентностей на уроках інформатики

 

Одним із напрямів модернізації освіти є його інформатизація, під якою розуміється забезпечення сфери освіти методологією і практикою використання засобів інформаційних технологій, орієнтованих на досягнення цілей навчання. У зв'язку з цим різко зросли вимоги до інформаційної компетентності особистості, як одного з важливих структурних компонентів професійної компетентності. Інформаційна компетенція передбачає вміння: самостійно працювати з інформацією, шукати, вибирати, аналізувати й оцінювати, організовувати, представляти, передавати її; моделювати, проектувати об'єкти і процеси, у тому числі під час взаємодії з іншими, відповідально реалізовувати свої плани, приймати рішення і діяти в непередбачених ситуаціях, учитися упродовж життя. Сформованість цієї компетентності в учнів основної школи – найважливіша умова розвитку сучасної ефективної високотехнологічної економіки.

 

Нормативною базою для вирішення проблеми інформатизації виступають: Закон України «Про освіту», державна національна програма "Освіта. Україна ХХІ століття", Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012–2021 роки та ін. У зв'язку з цим різко зросли вимоги до інформаційної компетентності особистості, як одного з важливих структурних компонентів професійної компетентності. Людині потрібні сформовані навички ефективної взаємодії з інформаційним середовищем, уміння використовувати надані можливості, і певний рівень інформаційної культури і культури поведінки в інформаційному середовищі. Інформаційне середовище спонукає користувача постійно оцінювати свої знання, уміти співвідносити моделі знань й інформації. У свою чергу, це не може не стимулювати процеси, що завершуються отриманням нових знань.

 

Нині все суспільство в цілому розуміє, що володіння комп'ютером (комп'ютерна грамотність) є найважливішим елементом освіти. Значні кошти витрачаються на комп'ютеризацію шкіл. Проте саме поняття «комп'ютерна компетентність» залишається досить розпливчастим. Чи можна сказати, що кожна людина, яка грає в комп'ютерні ігри, а також користується електронною поштою або Інтернетом, по-справжньому володіє комп'ютером? Чи достатньо тих знань і вмінь, які сучасні молоді люди отримують у школі, для розв'язання завдань, з якими вони зустрінуться в реальному житті? Чи вичерпують елементарні навички роботи з текстовим редактором ті вимоги, які висувають сучасне виробництво або навчання у вищому навчальному закладі?

 

Питанням компетентностей і компетенцій присвячена ціла низка праць зарубіжних і вітчизняних науковців, зокрема, робота  українських учених присвячена розвитку змісту освіти в Україні і розвинених країнах світу. У ній подано аналіз досвіду розроблення і впровадження компетентнісно орієнтованого підходу до реалізації змісту загальної середньої освіти. Автори також подали аналіз нових надбань українських освітян щодо визначення переліку ключових компетентностей для української школи.

 

Слід розрізняти поняття "компетенції" і «компетентності". На думку А. В. Хуторського, компетенція – це сукупність взаємопов’язаних якостей особистості, які є заданими для відповідного кола предметів і процесів і необхідними для якісної продуктивної дії відносно них. А компетентність – це володіння людиною відповідною компетенцією, що містить її особистісне ставлення до предмета діяльності. Тобто, під компетенцією слід розуміти задану вимогу, норму освітньої підготовки особистості, а компетентність – як реально сформовані її особистісні якості і мінімальний досвід діяльності.

Інформаційна компетентність (і її база – інформаційна грамотність) у найбільш прогресивних моделях сучасної школи освоюється і застосовується в усьому освітньому процесі, у різних предметах і формах навчальної і виховної діяльності. У зв'язку з цим перед системою освіти нині стоїть завдання зміни моделі використання ІКТ в освітніх установах: перехід від моделі "комп'ютерний клас для викладачів інформатики" до моделі, у якій ІКТ активно використовуються у викладанні всіх дисциплін, будучи інструментом перебудови всього навчального процесу.

 

Основні тенденції розвитку цієї освітньої моделі в нашій країні відповідають

світовим: скорочується обсяг освоюваних школярами рутинних технологічних знань і вмінь, пов'язаних зі специфікою використання засобів інформатизації. Школярі знайомляться з інтуїтивно зрозумілими засобами стандартного інтерфейсу, після чого специфічні особливості для конкретних програмними середовищами і технічними пристроями освоюються ними самостійно в ході застосування; передбачається розвантаження              вивчення              інформатики і інформаційних технологій у рамках окремого предмета за рахунок практичного відпрацювання умінь і навичок (як пов'язаних із застосуванням комп'ютерів, так і "безмашинних"). У процесі вивчення всіх загальноосвітніх предметів, у позанавчальній і позашкільній діяльності (що вимагають використання відповідних умінь і навичок): відбувається відмова від обов'язкового освоєння школярами середовищ і мов професійного програмування як складової частини загальноосвітньої підготовки школярів; початок вивчення інформатики переноситься в молодші класи школи, що призводить до підвищення ефективності навчальної діяльності школярів на наступних щаблях навчання, підвищення її інтенсивності і тим самим сприяє розвантаженню учнів;

розширюється виклад питань "соціальної інформатики" (етичні і правові питання роботи з інформацією).

 

Сучасна школа формує низку внутрішніх ресурсів учня – його вміння, знання, навички. Але в освітньому процесі мало місця для формування такого ресурсу, як освоєні способи діяльності, що застосовуються до різних ситуацій, тобто мова йде про роботу над конкретними компетенціями учнів. Компетенція – здатність здійснювати діяльністю відповідно до вимог й очікуваннями. Компетентність – міра засвоєння компетенцій. Компетентність – знання в дії. Компетенція – коло питань, у якому людина добре обізнана, володіє знаннями і досвідом. Формування компетенцій відбувається засобами змісту освіти. Введення поняття освітніх компетенцій дозволяє розв'язувати проблему: учні добре володіють теорією, але погано практикою. Освітня компетенція – це сукупність смислових орієнтацій, знань, умінь, навичок, необхідних для здійснення особистісно і соціально-значимої продуктивної діяльності.

 

Як робоче можна прийняти таке означення: інформаційна компетентність – це якість особистості, яка передбачає наявність знань і вмінь у галузі роботи з інформацією і застосування ІКТ, а також здатність, готовність і досвід використання засобів ІКТ для розв'язання інформаційних проблем, для самостійного здобуття знань з інформації.

 

Узагальнюючи розвідки різних учених у сфері компетенцій і компетентностей, українські науковці виробили такий погляд на це питання. "Компетентності з інформаційних і комунікаційних технологій передбачають здатність учня орієнтуватись в інформаційному просторі, володіти й оперувати інформацією відповідно до потреб ринку праці. Вони пов’язані з якостями і технологічно освіченої особистості, підготовленої до життя й активної трудової діяльності в умовах сучасного високотехнологічного інформаційного суспільства, що охоплюють              основні компоненти інформаційної              культури учнів, базовані на раціональному співіснуванні              з техносферою, відповідно до їхнього     професійного самовизначення з урахуванням індивідуальних можливостей.

 

Компетентності з ІКТ передбачають здатності:

* застосовувати інформаційно-комунікаційні технології в навчанні й повсякденному житті;

* раціональне використання комп'ютера й комп’ютерних засобів під час розв’язування задач, пов’язаних з опрацюванням інформації, її пошуком, систематизацією, зберіганням, подаванням та передаванням.

Розрізняють такі види компетенцій:

* ключові – необхідні для соціально-продуктивної діяльності;               базові – компетенції у певній професійній сфері;

* спеціальні – компетенції для виконання конкретної дії.

Так само компетентність буває: ключовою (відноситься до загального змісту освіти); загальнопредметною (певна освітня галузь); предметною (формується в рамках конкретної навчальної дисципліни). До ключової компетентності входять: ціннісно-смислова (здатність бачити і розуміти навколишній світ); загальнокультурна (здатність розбиратися в особливостях культури); навчально-пізнавальна (знання й уміння логічно планувати діяльність); інформаційна (самостійний пошук,              відбір, перетворення, зберігання, передавання інформації); комунікативна (знання мов і способів взаємодії з людьми).

 

Загальнопредметна компетентність формується в курсі «Інформатика»: у сфері інформаційно аналітичної діяльності, у сфері пізнавальної діяльності; у сфері комунікативної діяльності; технічна компетентність; у сфері соціальної діяльності. В умовах інформаційного суспільства інформація швидко змінюється, старіє. Освіта стає мобільною. На передній план виходить уміння самостійно здобувати й обробляти інформацію, робити висновки і застосовувати отримані в ході цієї роботи знання. Складові цієї компетентності:

•                 мотивація на виконання завдання;  
•                 знання, здібності, вміння;
•                 відповідальність особистості за досягнення поставленої мети.

 

Життя вимагає і від учня, і від учителя самостійного отримання інформації і вміння обробляти її і застосовувати на практиці. Цілком можна перефразувати: «Хочеш жити – вмій вчитися!" Відповідно до програми розвитку школи виділено низку пріоритетних завдань. Це: активізація навчання через практичну діяльність учня, здійснення особистісно-орієнтованого підходу до учнів, формування ключових компетенцій особистості, необхідних їй у реальному житті.

 

Коли говорять про роль того чи іншого уроку в формуванні певних ключових компетенцій, урокам інформатики в основному відводиться роль для розвитку інформаційної компетенції. Безумовно, у самій суті цього навчального предмета вже закладена певна база, що дозволяє працювати саме над навичками діяльності з інформацією в різних сферах життя

 

Чим же урок інформатики відрізняється від уроків з інших навчальних предметів?

По-перше, наявністю спеціальних технічних засобів, у першу чергу – персонального комп'ютера для кожного учня, а також задіяної в навчальному процесі оргтехніки, мультимедійних пристроїв.

По-друге, комп'ютерний клас, у якому проводяться уроки, по-особливому

організований: кожен учень має, з одного боку, індивідуальне робоче місце, а з іншого, – доступ до загальних ресурсів; відповіді біля дошки практикуються значно рідше, ніж на інших уроках, проте більше використовуються відповіді з місця. Це створює особливі умови для розвитку комунікативних компетентностей.

По-третє, саме на уроках інформатики активна самостійна діяльність, створення власного, особистісно-значущого продукту можуть бути природно організовані педагогом.

Нарешті, по-четверте, предмет інформатика відрізняє явна висока мотивація учнів.

 

Якась собі "романтизація" комп'ютера і робота на ньому створює вчителеві інформатики сприятливі початкові умови для роботи в класі, розвитку компетентності визначення мети, і для органічного впровадження компетентнісного підходу.

Зазначимо, що немає жодного сумніву в тому, що уроки інформатики покликані впливати на формування і розвиток інформаційних компетенцій.

 

Можна виділити такі види діяльності:

* знайомство з комп'ютером як з пристроєм для роботи з інформацією,

отримання технічних навичок роботи з різними пристроями і приладами (навушники, колонки, принтер, сканер, веб-камера і т. п.);

* володіння способами роботи з інформацією:

пошук у каталогах, пошукових системах, ієрархічних структурах; вилучення інформації з різних носіїв;

систематизація, аналіз і відбір інформації (різні види сортування, фільтри, запити, структурування файлової системи, проектування баз даних і т. д.);

* технічні навички збереження, видалення, копіювання інформації тощо; перетворення інформації (з графічної – в текстову, з аналогової – в цифрову і т.п.);

* володіння навичками роботи з різними носіями інформації (мультимедійні довідники, електронні підручники, Інтернет-ресурси тощо);

* критичне ставлення до одержаної інформації, уміння виділяти головне, оцінювати ступінь достовірності (релевантність запиту, мережеві містифікації, і т. п.);

* уміння застосовувати інформаційні й телекомунікаційні технології для

вирішення широкого класу навчальних завдань.

Хоча ключові компетенції мають у своїй основі діяльнісну складову, часто вид діяльності не можна однозначно "передати у відання" конкретної ключової компетенції. Наприклад, діяльність з презентації проекту вимагає розвитку даної предметної компетенції, яка знаходиться на стику декількох ключових компетенцій:

* комунікативної (монолог, виступи, відповіді на запитання тощо);

* інформаційної (вибір ключових моментів для відображення на слайді, систематизація даних, структурування доповіді тощо);

* навчально-пізнавальної (безпосередньо створення слайд-шоу за допомогою відповідного програмного забезпечення на основі попереднього плану й аналізу;

* загальнокультурної (створення дизайну презентації, підбір ілюстративного ряду, культура мови тощо).

Отже, можна побачити, що курс інформатики може бути реалізований із застосуванням компетентнісного підходу. Скоригувати зміст курсу може і сам учитель, змінивши, у першу чергу, мету уроку, так як компетентнісний підхід робить головним учасником освітнього процесу саме учня, з його індивідуальними цілями.

 

Отже, під час виконання завдань будь-якого типу на уроках інформатики учень потрапляє в ситуацію необхідності:

* пошуку інформації (рекомендується використовувати ресурси Інтернету, передбачена      робота              з пошуковими системами,  відкритими мультимедійними енциклопедіями, базами даних);

* обробки інформації (аналіз пошукової завдання, визначення необхідних джерел, перевірка достовірності (валідності) отриманого матеріалу, перетворення форматів, складання резюме / дайджесту);

* подання інформації (робота з графічними і текстовими редакторами, публікація результатів в Інтернеті, завдання на розробку мультимедійної презентації (пошук і структурування навчального матеріалу, відбір й обробка необхідної інформації – використання ресурсів Інтернету, робота з редакторами презентацій), складання графічних залежностей);

* передавання інформації (до цієї компетенції належить представлення власних робіт, захист рефератів, використання різних носіїв інформації              і комп'ютерних телекомунікацій), тобто більшості з інформаційних компетенцій.

 

Досвід підтвердив, що формування інформаційних компетенцій учнів середньої школи найдоцільніше проводити на уроках інформатики, адже саме на цих уроках учень вчиться шукати, подавати, обробляти, передавати інформацію.

 

2.1 Урок в 7 класі з теми

«Розвязування компетентнісних задач»

Мета:

•                        навчальна: формування в учнів уявлення про розв’язування задач компетентнісного змісту, формування предметних ІКТ-компетентностей;
•                        формування умінь розв’язувати компетентнісні задачі, що передбачають: змістовий аналіз формулювання задачі;
•                        побудову  інформаційної моделі;
•                        пошук інформаційних матеріалів;
•                        добір одного засобу  опрацювання даних (текстовий процесор, графічний редактор, редактор презентацій, табличний процесор, навчальне середовище виконання алгоритмів);  
•                        опрацювання даних;
•                        подання результатів розв’язування задачі;
•                        розвивальна: розвивати естетичні смаки та навички роботи  з інформацією,  увагу, логічне мислення, пам’ять;
•                        виховна: виховувати охайність, акуратність, пізнавальну зацікавленість до предмету, та привчати працювати творчо, дотримання правил поведінки та безпеки життєдіяльності під час роботи в комп’ютерному класі.
•                        Обладнання: ПК, програмне забезпечення: Windows 7, Microsoft Office 2010, роздатковий матеріал, інструкція з ОП.
•                        Тип уроку: застосування знань, формування умінь та навичок.

Хід уроку
І. Організаційний етап.
Вітання з класом. Перевірка присутності і готовності учнів до уроку. Перевірка виконання домашнього завдання.

ІІ. Актуалізація опорних знань.
1.    Як шукати інформацію в Інтернеті?
2.    Як описати розташування документа в Інтернеті?
3.    Для чого використовують електронні таблиці?
4.    Які є властивості інформації?
5.    Які є типи даних
6.    Яким чином можна подати результати виконаної роботи?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.
Перебуваючи в інформаційному суспільстві, кожному з вас необхідно не лише орієнтуватись в океані інформації, а й організовувати своє життя таким чином, щоб при найменших витратах часу, сил і засобів отримувати від своєї діяльності найбільшу віддачу. Будемо цього вчитися, розв’язуючи практичні компетентнісні задачі.
Компетéнтність — проінформованість, обізнаність, авторитетність.
Компетентність у перекладі з латинської competentia означає коло питань, у яких людина добре обізнана, має знання та досвід.

Компетентність також визначається як набута у процесі навчання інтегрована здатність особистості, яка складається із знань, досвіду, цінностей і ставлення, що можуть цілісно реалізовуватися на практиці.

Компетентнісні задачі з інформатики можна розглядати як  тип технологічних задач, для яких обов’язковим є застосування ІКТ, як  засобу розв’язування.  Під задачею розуміється система, обов‘язковими компонентами якої є опис технологічної ситуації з опорою на раніше  засвоєні технологічні знання чи особистий досвід учня, та  вимогу, тобто опис шуканого, обо‘язковими елементами якого виступають:

•                         запитання, спрямовані на виявлення вже сформованих чи набуття нових технологічних знань;
•                         завдання, що містять вимоги щодо виконання технологічних операцій.

Розв’язування компетентнісних задач зазвичай передбачає сім етапів діяльності учнів:

•                            визначення, ідентифікація даних: учень  розуміє умову задачі, правильно  ідентифікує поняття, деталізує запитання, знаходить у тексті задачі відомості та дані, які задані в явному чи неявному вигляді;
•                            пошук даних: учень формує стратегію розв’язування задачі,  планує свою роботу при виконанні завдання, добирає умову пошуку для розв’язування завдання,  співставляє результати пошуку із метою, здійснює  пошук  даних в Інтернеті);
•                            управління: учень  структурує потрібні дані для пошуку розв’язку;
•                            інтеграція: учень  порівнює і співставляє відомості із кількох джерел, виключає невідповідні та несуттєві відомості та вчасно зупиняє пошук.
•                            оцінка: учень правильно шукає відомості у базі даних,  вибирає ресурси згідно з сформульованими чи запропонованими критеріями;
•                            створення: учень  враховує особливості призначення підсумкового документа,  добирає середовища опрацювання даних, стисло і логічно грамотно викладає узагальнені дані,  обґрунтовує свої висновки;
•                            передавання повідомлень:  учень у разі потреби архівує дані, адаптує повідомлення для конкретної аудиторії, створює підсумковий документ акуратно та презентабельно.

ІV. Умова задачі.
В задачі № 1 учень працює в програмному середовищі табличного процесора, а домашнє завдання в програмному середовище редактора презентацій.
Задача 1. Родина із трьох чоловік — батьки та дитина 12 років — планує подорожувати до різних міст України. Потрібно визначити, подорож яким транспортом буде дешевшою — потягом чи автомобілем, обґрунтувати вибір транспорту й маршруту. Необхідні дані знайти в Інтернеті для маршрутів: Хмельницький — Київ, Хмельницький — Львів, Хмельницький — Одеса, та моделі машини, наприклад Toyota Prius 1.8. Побудувати діаграму, на якій відобразити вартості поїздки до вказаних міст автомобілем і потягом. Зробити висновки (рекомендації) щодо подорожей. Створити презентацію із результатами досліджень та висновками.

V. Вказівки до виконання
1.    Вказати, які дані для розв'язання задачі вам потрібно знайти.
2.    Вказати URL-адреси використаних пошукових служб.
3.    Вказати ключові слова для пошуку потрібних відомостей.
4.    Вказати URL-адреси сайтів, на яких знайшли необхідні дані.
5.    Створити й використати електронну таблицю, в якій на одному аркуші:
o     вказати відстань між містами, норму витрат пального та його ціну;
o     кількість квитків та їхні ціни;
o     розрахувати суму, яку витратить сім'я для подорожі:
o     автомобілем;
o     купейним і плацкартними вагонами Укрзалізниці.
6.    Вказати, яку діаграму доцільно побудувати для порівняння результатів.
7.    Зробити висновки щодо найдешевшої подорожі.
8.    Визначити кількість слайдів презентації? Яких?
9.    Описати, які програми використано для виконання завдань?

VI. Критерії оцінювання виконання завдання

•                        Учень зрозумів умову завдання — учень приступив до виконання завдання, визначив дані необхідні для розв'язання задачі — 1 бал.
•                        Учень вміє формулювати критерії відбору даних для пошуку — вказано URL-адреси однієї або кількох пошукових служб, URL-адреси сайтів, на яких знайшли необхідні дані — 2 бали.
•                         Учень вміє здійснювати пошук в Інтернеті — вказано правильно ключові слова для пошуку потрібних відомостей — 1 бал.
•                        Учень вміє створювати електронні таблиці — створено правильну електронну таблицю для даних щодо подорожі автомобілем та щодо подорожі потягом — 2 бали.
•                        Учень вміє обґрунтовувати вибір візуалізації подання результату — правильно визначено, яку діаграму доцільно побудувати — 1 бал.
•                        Учень вміє знаходити стратегію розв'язування задачі — визначено оптимальну кількість слайдів та доцільне розміщення обґрунтування — 2 бали.
•                        Учень вміє робити висновки щодо спрямованості наявних відомостей на розв'язування конкретного завдання — вірно зроблено й обґрунтовано висновки та рекомендації щодо подорожі — 2 бали.
•                        Учень правильно обирає засіб для розв'язування завдання та подання даних — правильно вказано програмне забезпечення, яким користувався учень — 1 бал.

VІI. Критерії аналізу підсумкового документу  — по 2 бали за кожний пункт:

•                        учень уміє структурувати потрібні дані для пошуку розв'язку — потрібні дані подано у вигляді, легкому для сприйняття й аналізу;
•                        учень пояснює критерії добору даних і результатів — вказано чіткі критерії добору результатів;
•                        подано наочну форму порівняння результатів — тип діаграми відповідає завданню;
•                        структуровано документ з метою підвищення переконливості висновків — презентація містить правильний зміст, чітку, логічну структуру, посилання на Інтернет ресурси;
•                        документ оформлено акуратно та з дотриманням усіх вимог до нього — вдало підібрано елементи оформлення (шрифт, тло, графіка, слайди презентації не перевантажено матеріалом);
•                        враховано особливість призначення презентації — мова, грамотність, логічність побудови.

VIII. Інструктаж з ТБ.
IX. Робота над розв'язанням компетентнісної задачі.
X. Підсумок уроку.
Виставлення оцінок.

XI. Домашнє завдання.
Перевірити правильність опрацювання даних. Створити презентацію із результатами досліджень та висновками.

2.2. Урок в 8 класі з теми

«Розвязування компетентнісних задач»

Мета:

навчальна: формування предметних ІКТ-компетентностей; формування умінь розв’язувати компетентнісні задачі, що передбачають: змістовий аналіз формулювання задачі; побудову  інформаційної моделі; пошук інформаційних матеріалів; добір одного засобу  опрацювання даних (текстовий процесор, графічний редактор, редактор презентацій, табличний процесор, навчальне середовище виконання алгоритмів);  опрацювання даних; подання результатів розв’язування задачі;

розвивальна: розвивати естетичні смаки та навички роботи  з інформацією,  увагу, логічне мислення, пам’ять;

виховна: виховувати охайність, акуратність, пізнавальну зацікавленість до предмету, та привчати працювати творчо, дотримання правил поведінки та безпеки життєдіяльності під час роботи в комп’ютерному класі.

Обладнання: ПК, програмне забезпечення: Windows 7, Microsoft Office 2010, роздатковий матеріал, інструкція з ОП.

Тип уроку: застосування знань, формування умінь та навичок.

Тривалість уроку: 90 хвилин

 

Хід уроку

I. Організаційний момент.

Вітання з класом. Перевірка присутності і готовності учнів до уроку. Перевірка виконання домашнього завдання.

 

II. Умова задачі.

На наступні 2 уроки: на першому уроці — у програмному середовищі графічного редактора, на другому уроці — у програмному середовищі табличного редактора, додому — завдання створити підсумковий документ у текстовому редакторі.

Задача 2.

У вашої сестрички день народження: їй виповнюється 6 років. Вона хоче запросити друзів (разом з сестрою до 10 чоловік) на свято у ресторан, що (крім іншого) спеціалізується на дитячих святах. Вона звернулася до тебе за допомогою. Потрібно:

• cтворити запрошення на свято;
• обрати сценарій свята;
• cкласти меню;
• обчислили вартість проведення свята.

Результати виконання завдання оформити у текстовому редакторі з поетапним описом роботи та обґрунтувань свого вибору сценарію свята та приблизного дитячого меню. Всі створені документи розташувати в одній теці з назвою Ваше прізвище, заархівувати та відправити електронною поштою на адресу, вказану вчителем.

 

ІІІ. Вказівки до виконання.

1. Вказати, з допомогою яких програм Ви можете створити запрошення на свято.
2. Які дані необхідно знати для створення запрошення на свято?
3. Створити запрошення у середовищі графічного редактора:
   • визначити перелік необхідних інструментів;
   • подати план створення зображення;
   • визначитись з текстом на запрошенні.
4. Обрати сценарій свята із запропонованих на сайті сімейного ресторанчику, якщо такі є. Обґрунтувати вибір сценарію.
5. Обрати меню з урахуванням віку дітей.
6. Обґрунтувати, чому саме таке меню обрано.
7. Створити електронну таблицю, в якій на одному аркуші:
   • подати дитяче меню з цінами страв;
   • обчислити загальну суму витрат на 10 дітей та 2 дорослих батьків;
   • розрахувати загальну суму витрат на організацію свята.
8. Створити відповідну діаграму для візуалізації результатів.
9. Проаналізувати результати виконаної роботи.
10.  Створити підсумковий документ у середовищі текстового редактора, в якому описати:
    • план створення запрошення;
    • які інструменти було використані при виконанні завдання;
    • обґрунтування вибору сценарію свята та приблизного дитячого меню;
    • подати результати своїх розрахунків таблицею;
    • подати візуально результати розрахунків діаграмою;
    • проаналізувати результати виконаної роботи.
11.  Все створене розташувати в одній теці з назвою Ваше прізвище, заархівувати та відправити електронною поштою на адресу, вказану вчителем.

 

VI. Критерії оцінювання виконання завдання.

• Учень зрозумів умову завдання — учень приступив до виконання завдання, визначив які дані він буде використовувати — 1 бал.
• Учень вміє планувати свою роботу при виконанні завдання — учень визначив які програмні засоби він буде використовувати для виконання завдання, створив план створення запрошення — 1 бали.
• Учень вміло використовує можливості графічного редактора — створено запрошення, використанні максимально й доцільно можливості графічного редактора — 2 бали.
• Учень вміє оцінювати відомості та дані, які він має — учень правильно шукає відомості у базі даних сайту закладу, вибирає ресурси згідно з сформульованими чи запропонованими критеріями — 1 бал.
• Учень вміє обґрунтовувати вибір — учень порівнює і співставляє відомості, визначається з вибором меню та ґрунтовно доводить чому саме такий вибір він зробив — 1 бал.
• Учень вміє створювати електронні таблиці — створено електронну таблицю для даних щодо меню — 1 бали.
• Учень вміє використовувати табличний процесор — правильно проведено обчислення — 1 бал.
• Учень вміє обґрунтовувати вибір візуалізації подання результату- правильно визначено, яку діаграму доцільно побудувати — 1 бал.
• Учень вміє робити висновки щодо спрямованості наявних відомостей на розв'язування конкретного завдання — правильно проаналізовано, зроблено й обґрунтовано висновки щодо організації свята дня народження — 1 бал.
• Учень правильно обирає засіб для розв'язування завдання та подання даних — правильно вказано програмне забезпечення, яким користувався учень — 1 бал.

 

V. Критерії аналізу підсумкового документу
— такі самі, як для задачі 1.

VI. Інструктаж з ТБ.

VII. Робота над розв'язанням компетентнісної задач.

VIII. Підсумок уроку.

Виставлення оцінок.

XI. Домашнє завдання.

Перевірити правильність опрацювання даних та продумати підсумковий документ (презентацію)

 

3. Психологічна основа активації пізнавальної діяльності учнів на уроках інформатики

 

Пізнавальна діяльність у цілому складається з внутрішніх взаємопов'язаних дій, логічна послідовність яких і визначає її структуру.

Можна виділити наступні типи пізнавальної дії:

1. Дії, що підводять до усвідомлення необхідності нового пізнання:

•              попередні практичні дії (таблиці, схеми, досліди, приклади), що підводять до усвідомлення недостатності відомих теоретичних знань, пояснення нових фактів, явищ, процесів;
•              дії по усвідомленню практичної і теоретичної значущості питання, що вивчається;
•              дії, з аналізу і зіставлення фактів, явищ;
•              висування гіпотез і залучення наявних у школярів теоретичних знань для їх обгрунтування.

2. Дії зі створення фактичної бази для подальших теоретичних узагальнень:

•              актуалізація відомих фактів;
•              накопичення нових фактів.

3. Дії з узагальнення фактичного матеріалу:

•              первинні узагальнення на основі порівняння (зіставлення і протиставлення фактів);
•              нові узагальнення, засновані на попередніх узагальненнях (узагальнення другого і т.д. порядку). Цей ряд узагальнень призводить до підсумкових узагальнень уроку, теми. Узагальнення повинні включати стрижневу ідею курсу.

4. Дії по співвіднесенню узагальнень з різноманіттям конкретної дійсності:

знаходження нових випадків проявів загального в конкретному;

застосування узагальнень до пояснення зовні суперечливих фактів, явищ;

використання узагальнень у змінених ситуаціях .

Активація навчання школярів має розглядатися не як посилення діяльності, а як мобілізація вчителем за допомогою спеціальних засобів інтелектуальних, морально-вольових та фізичних сил учнів на досягнення конкретних цілей навчання і виховання.

Фізіологічною основою пізнавальної активності є неузгодженість між наявною ситуацією і минулим досвідом. Особливе значення на етапі включення учня в активну пізнавальну діяльність має орієнтовно-дослідний рефлекс, що є реакцію організму на незвичайні зміни в зовнішньому середовищі. Дослідницький рефлекс призводить кору великих півкуль у діяльний стан. Порушення дослідного рефлексу - необхідна умова пізнавальної діяльності.

Виділяють такі рівні пізнавальної активності:

1. Перший рівень - відтворювальна активність.

Характеризується прагненням учня зрозуміти, запам'ятати і відтворити знання, оволодіти способом його застосування за зразком. Цей рівень відрізняється нестійкістю вольових зусиль школяра, відсутністю в учнів інтересу до поглиблення знань, відсутність питань типу: «Чому?»

2. Другий рівень - інтерпретує активність.

Характеризується прагненням учня до виявлення сенсу досліджуваного змісту, прагненням пізнати зв'язки між явищами і процесами, оволодіти способами застосування знань у змінених умовах.

Характерний показник: велика стійкість вольових зусиль, яка виявляється в тому, що учень прагне довести розпочату справу до кінця, при скруті не відмовляється від виконання завдання, а шукає шляхи вирішення.

3. Третій рівень - творчий.

Характеризується інтересом і прагненням не тільки проникнути глибоко в сутність явищ та їх взаємозв'язків, але і знайти для цієї мети новий спосіб.

Характерна особливість - прояв високих вольових якостей учня, завзятість і наполегливість у досягненні мети, широкі і стійкі пізнавальні інтереси. Даний рівень активності забезпечується збудженням високого ступеня неузгодженості між тим, що учень знав, що вже зустрічалося в його досвіді і новою інформацією, новим явищем. Активність, як якість діяльності особи, є невід'ємною умовою і показником реалізації будь-якого принципу навчання.^.

Принцип зв'язку навчання з життям, є змістовною основою для активізації навчання школярів, може подолати відрив навчання від життя, здійснюваним тільки у разі організації активного навчання школярів.

Принцип науковості створює основу для активної діяльності учнів як з осмислення та заповнення освітлюваного змісту, але і для його теоретичного тлумачення. У той же час проникнення в сутність досліджуваних явищ нерозривно пов'язане з якісною пізнавальною діяльністю школярів.

Принцип свідомості і міцності засвоєння знань може бути реалізований тільки в процесі активного навчання.

Принцип наочності, висловлюючи, в основному, єдність конкретного й абстрактного, найтіснішим чином пов'язаний з свідомістю засвоєння знань, реалізується за активної мисленні учнів, особливо на етапі переходу від конкретного до абстрактного, і навпаки, від абстрактного до конкретного.

Принцип індивідуального підходу до учнів в умовах колективного характеру навчання передбачає включення кожного учня у процес навчання. При цьому рівень активності буде залежати від обліку реальних навчальних можливостей школярів.

Таким чином, принцип активності в навчанні знаходиться в діалектичній єдності з усіма принципами в їхній системі.

В якості засобів активізації навчання школярів виступають: навчальний зміст, форми, методи і прийоми навчання.

Завдання вчителя полягає в тому, щоб забезпечити не загальну активність учнів у пізнавальній діяльності, а їх активність, спрямовану на оволодіння провідними знаннями і способами діяльності.

Активізація навчання - є перш за все організація дій учнів, спрямованих на усвідомлення і вирішення конкретних навчальних проблем. Проблема - це завжди знання про незнання, тобто усвідомлення недостатності знань для задоволення виникла пізнавальної потреби.

Пізнавальна мотивація народжується кожного разу як первинна, ситуативна потреба і є невід'ємним елементом проблемної ситуації. Вона є відносно самостійним психологічним чинником, що визначає тип і рівень активності людини. Зі збільшенням інтенсивності пізнавальної мотивації час, що приділяється пізнавальної діяльності, значно зростає.

Таким чином, пізнавальна мотивація виступає не стільки проявом стійкої особистісної риси, скільки відображенням заданих умов діяльності. Можливості формування в учнів такої мотивації створюються при використанні педагогом способів активації пізнавальної діяльності.

 

1.   Використання електронних підручників

 

Електронний підручник - це інтерактивний навчальний матеріал, який може містити будь-які види інформації - текст, зображення, звук, відео і т.п. При цьому всі елементи пов'язані між собою посиланнями і при роботі з одним матеріалом, завжди можна швидко переглянути тематично з ним пов'язані, навіть якщо вони знаходять на іншому кінці світу, для читача це буде рівнозначно і непомітно.

Застосування електронного підручника на уроках інформатики дозволяє вирішити такі завдання:

•              Підвищення пізнавального інтересу учнів до навчального предмета «Інформатика».
•              Створення умов для оволодіння учнями вміннями і навичками.
•              Роботи з Інтернет-ресурсами, пошуку потрібної інформації в мережі Інтернет, які необхідні сучасній людині для подальшого навчання і розвитку;
•              Побудова процесу навчання за принципом «учень - суб'єкт навчання»;
•              Моделювання пошукової діяльності учнів.

Пріоритетною метою уроку з використанням електронного підручника є розвиток особистості дитини, формування таких якостей, які необхідні учням для продовження навчальної діяльності, адже завтра сьогоднішні школярі стануть студентами, яким необхідні вміння саморозвитку, самоосвіти, пошуку необхідної інформації, самостійної організації навчальної діяльності.

Організація пошукової діяльності учнів дозволяє формувати у кожного з них вміння і навички самостійно добувати знання, розвивати такі якості особистості як самостійність, організованість, наполегливість у досягненні мети, відповідальність, які необхідні сучасному, всебічно розвиненій людині.

Використання індивідуально-відокремленої форми навчання із застосуванням електронного підручника дозволяє враховувати індивідуальні особливості кожного учня по його підготовці і можливостей, здійснювати диференційованість завдань, ступінь допомоги учневі.

Ця форма вчить індивідуальному праці, вихованню самостійності учнів і служить підготовкою для занять самоосвітою.

Електронні навчальні посібники зручні у використанні на уроках, завдяки швидкому копіювання на кожну з учнівських машин по локальній мережі. Вони дозволяють працювати кожному учневі у зручному саме для нього темпі, а вчителеві - здійснювати постійний моніторинг рівня знань і вмінь учнів

Отже, безсумнівні переваги комп'ютерних підручників полягають у наступному:

•              можливість виконання необхідного завдання потрібну кількість разів з точно заданими параметрами;
•              можливість зміни будь-якого параметра в комп'ютерному експерименті;
•              побудова графіків і діаграм, зміна напрямків руху об'єктів;
•              зручні запитання-тести з моментальною перевіркою результатів учителем і можливістю самоперевірки, складені так, що можуть використовуватися з технологією рівневої диференціації;
•              додаткові питання підвищеного рівня складності, які можна використовувати для індивідуальних завдань.

Таким чином, електронні підручники є важливим засобом самоорганізації праці та самоосвіти, способом розширення індивідуальної активності кожного учня. При цьому збільшується швидкість подачі матеріалу в рамках одного уроку.

Дидактичні функції сучасних електронних підручників:

•              Підвищують і стимулюють інтерес учнів завдяки мультимедійним технологіям.
•              Активізують розумову діяльність та ефективність засвоєння матеріалу завдяки інтерактивності.
•              Дозволяють моделювати і візуалізувати процеси, складні для демонстрації в реальності.
•              Дозволяють індивідуалізувати навчання не тільки за темпом вивчення матеріалу, але і за логікою і типу сприйняття учнів.
•              Дозволяють організовувати дистанційне навчання, не тільки з метою заочного чи екстернатного навчання, але і для учнів, які пропускають заняття через хворобу.
•              Багаторазово підвищують швидкість і точність збору та обробки інформації про успішність навчання, завдяки комп'ютерного тестування і контролю знань, дозволяють вести екстрену корекцію (результат - відразу).

Тільки на основі цих функцій можна сформулювати основні тенденції, закладені в основі комп'ютерних навчальних технологій:

•              Дозволяють розвивати самостійність. Це властивість закладено в самому понятті «персональний комп'ютер». Робота здійснюється тільки в режимі один-на-один.
•              Розвивають навики самооцінки. Таку можливість дають як спеціалізовані програми контролю знань, так і при роботі з будь-яким програмним забезпеченням, працює ефект: «Чи зміг-не зміг», коли учень бачить результат навіть раніше вчителя.
•              Розвивають активність. На відміну від таких звичних форм як лекція, перегляд відео та кінофільмів припускають постійну участь учня-користувача комп'ютера в що відбувається.
•              Долучають і привчають до пошукової творчої діяльності.
•              Розвивають уяву та модельне бачення.

Можна виділити основні принципи організації уроку за допомогою електронного підручника:

1. Конкурсно-змагальний характер виконання практичних завдань, використання рейтингових оцінок учнів. Властиву дітям активну боротьбу за лідерство в колективі, потреба в заохоченні необхідно використовувати для додаткової мотивації навчальної роботи.

2. Високий ступінь самостійності виконання дітьми завдань за комп'ютером. Автономна діяльність підвищує особисту відповідальність дитини, а самостійність прийняття рішень у поєднанні з їх позитивними результатами дає заряд позитивних емоцій, породжує впевненість у собі і стійке бажання відновлювати роботу, поступово переходячи на більш складний рівень завдань. Управління складним технічним засобом зрівнює дітей з дорослими, на яких вони прагнуть бути схожим.

3. Максимальне використання мультимедійних можливостей комп'ютера. Засоби мультимедіа дозволяють забезпечити найкращу, в порівнянні з іншими технічними засобами навчання, реалізацію принципу наочності. Крім того, засобів мультимедіа відводиться завдання забезпечення активного діалогу «учень-комп'ютер».

4. Створення обстановки психологічного комфорту на уроці. Цьому значною мірою сприяють прості і доброзичливі інтерфейси сучасних навчальних і розвиваючих програм. Як наслідок, діти не бояться власних помилок, нерідко багаторазово повторюють завдання спочатку до позитивного результату, що робить навіть самих боязких і сором'язливих учнів розкутими і активними.

5. Всебічне використання знань шкільних предметів. Застосування на уроках інформатики широкого розмаїття навчальних і розвиваючих програм дозволяє ефективно закріплювати знання інших шкільних дисциплін і будити додатковий інтерес до їх вивчення, зміцнювати міжпредметні зв'язки, формувати у дітей системне сприйняття одержуваних знань, цілісну картину світу.

Перераховані принципи організації уроків інформатики з використанням електронного підручника дозволяють забезпечити для більшості учнів перехід від пасивного сприйняття навчального матеріалу до активного, усвідомленого оволодіння знаннями.

3.2. Проектні технології

 

Метод проектів — це система на­вчання, гнучка модель організації навчального процесу, орієнтова­на на творчу самореалізацію осо­бистості, розвиток її можливостей у процесі створення нового продук­ту під контролем учителя. В розвитку зацікавленості до предме­та не можна покладатися тільки на зміст виучуваного матеріалу, уникаю­чи залучення учня до активної діяль­ності,а  пробудити таке прагнен­ня можна, запропонувавши цікаву і важливу проблему (саме метод про­ектів дозволяє перейти від засвоєння готових знань до їх  усвідомленого набуття). Новизна підходу полягає в тому, що учням дається можливість самим конструювати зміст спілку­вання, починаючи з першого заняття роботи над проектом.

Метод проектів завжди орієнтовано на самостійну діяльність учнів – індивідуальну, парну, групову, яку учні виконують у визначений термін.

Цей метод органічно поєднується з груповим підходом до навчання. Метод проектів завжди припускає розв'язування якоїсь проблеми, яка передбачає, з одного боку, використання різноманітних методів, засобів навчання, а з другого, інтегрування знань, умінь з різних галузей науки, техніки, технології, творчих  областей.
        В процесі роботи над проектом учні мають стійку мотивацію до навчальної діяльності , відбувається процес закріплення отриманих навиків роботи над конкретною темою.

Метод проектів можна використовувати як творчу , індивідуальну чи групову діяльність учнів напротязі одного уроку ,чи вивчення конкретної теми. Така робота формує навики самоосвіти учнів та  складається із декількох етапів:

•               Підготовчий , який повязаний з формування проблеми, обґрунтування її соціальної і практичної значущості, а також висунення гіпотез щодо її вирішення;
•               Дослідницький етап -  планування роботи, визначення методів дослідження, розподіл обов'язків між розробниками проекту;
•               Реалізація проекта;
•               Захист проекта – обговорення проекта та процесу його виконання.

Вибір теми - це одна із складових першого етапу розробки проекту. При цьому учні мають самі визначити назву  і підібрати матеріал , який дозволить проілюструвати можливості тієї  прикладної  програми, на основі якої буде створено проект. Різноманітність тематик проектів демонструють особисті інтереси та пріоритети учнів, наприклад: Нові чудеса світу, Сім чудес України, Фітотерапія, Комп’ютерні віруси, СНІД – загроза людства і т.д.

Під час роботи над проектом учні використовують  :

•               ресурси Інтернету , за допомогою яких учні також набувають навиків правильно формувати запити для пошуку даних, опрацьовувати отриману інформацію;
•               допоміжну літературу: статті із журналів та газет, науково-технічну літературу, лекційні та практичні матеріали уроків.

На таких уроках учні починають   розуміти, де і як вони зможуть застосувати отримані знання . Під час роботи над проектом учень сам аналізує наскільки  вдало він попрацював і оцінка перестає бути домінуючим фактором порівняно з досягненням мети проекту.

У своїй роботі можна планувати також міні-проекти, розраховані на один урок чи його частину.

Учні привчаються працювати самостій­но, в команді, уміють прогнозу­вати можливі варіанти та способи роботи, відповідально ставитися до виконання завдань, об'єктивно оці­нювати результати діяльності. Го­ловне — змінюється психологічний клімат у класі.

Педагог, у свою чергу, з носія знань перетворюється на організатора пізнавальної, пошукової, творчої діяльності   учнів,   переорієнтовує роботу на різні види самостійної, збагачує свій потенціал, постійно перебуває у творчому пошуку.

Розглянемо реалізацію даної інтерактивної технології, методу проектів, на уроках інформатики на прикладах вивчення конкретних тем.

 

3.2.1 Теми творчих проектів і робіт з інформатики

 

Представлені теми творчих робіт з інформатики та ІКТ передбачають виконання проектів з практичним результатом, це може бути розробка електронних посібників з інформатики, навчальних програм, електронних тестів та сайтів.

Наведені нижче теми творчих проектів з інформатики та ІКТ учням можна брати за основу, доповнювати на власний розсуд, розширювати та змінювати.

Теми творчих робіт з інформатики та ІКТ розбиті за розділами:

 

Програмування та створення навчальних програм

 

• Демонстраційно-навчальна програма з математики "Швидкість руху".

 

• Навчальна програма "Побудова графіку квадратичної функції".
  
   
• Навчально-контролююча програма "Системи числення".
  
   
• Проект створення електронного калькулятора  на мові програмування Lazarus або Borland Delphi.
  
   
• Реалізація алгоритмів виконання операцій над векторами засобами Borland Delphi.
  
   
• Розробка програмно-методичного комплексу - "Графи в планіметричних теоремах і завданнях".
  
   
• Створення графічних образів математичних об'єктів на мові Lazarus.

 

Розробка електронних посібників з інформатики

 

• Архітектура ЕОМ
  
   
• Розробка навчального посібника на тему "Історія виникнення систем числення".
  
   
• Розробка посібника з розв'язаннями завдань на Delphi.

 

Розробка електронних тестів

 

• Комп'ютерні тести "Обчислювальні навички"
  
   
• Повчальний тест з геометрії
  
   
• Електронний тест з теми "Лінійні рівняння"
  
   
• Електронний тест з теми "Лінійна функція"
  
   
• Електронний тест з тригонометрії.

 

Розробка та створення сайтів

• Сайт "Світ інформатики"
  
   
• Сайт "Світ функцій"
  
   
• Сайт "Світ рівнянь"

 

 

3.3. Дидактична гра на уроках інформатики

 

"Учитися можна тільки весело... Щоб переварити знання, треба поглинати їх з апетитом".

                                                                                         Анатоль Франс

Сучасні уроки інформатики значно відрізняються від традиційних своєю спрямованістю на формування практичних навичок роботи з комп'ютером, духом постійного співробітництва між учителем і учнем, різними формами, прийомами й методами навчання, у тому числі й нестандартними.

Основна мета гри - підняти інтерес учнів до навчання, і тим самим підвищити ефективність навчання.

Урок-гру можна розглядати як одну з форм активного навчання, такі уроки припускають творчий підхід з боку вчителя й учнів, освоєння вмінь учнями в процесі активної пізнавальної діяльності.

Для учнів урок-гра  - перехід в інший психологічний стан, це інший стиль спілкування, позитивні емоції, відчуття себе в новій якості  - такий урок - це можливість розвити свої творчі здібності й особистісні якості, оцінити роль знань і побачити їхнє застосування на практиці, відчути взаємозв'язок різних наук.

Для вчителя урок-гра, з одного боку - можливість краще зрозуміти учнів, оцінити їхні індивідуальні особливості, з іншого боку, це можливість для самореалізації, творчого підходу до роботи, здійснення власних ідей.

Важливо пам'ятати, що гра впливає на розвиток обох частин мозку. Тому що за граматику, логіку, лексику, аналіз і математику відповідає ліва півкуля, а за інтуїцію, ритм, фантазії й емоції - права.

Таким чином, гра стимулює краще запам'ятовування й розуміння досліджуваного матеріалу, а також сприяє підвищенню мотивації й дозволяє тому, кого навчають, комплексно використовувати органи почуттів при сприйнятті інформації, а також самостійно й неодноразово відтворювати її в нових ситуаціях.

Ігри, що використовуються на уроках інформатики діляться на: комп'ютерні, рольові, організаційні і ділові.

На уроках інформатики в початковій  школа і середній ланці - це рольові й комп'ютерні ігри, старшій ланці - ділові ігри. Грати можна цілий урок або використовувати ігрові фрагменти на уроках.

 

3.4. Використання  веб ресурсів

 

Найбільш ефективним способом формування компетентностей на уроці інформатики є самостійна робота учнів. Організація самостійної роботи за допомогою дистанційної освітнього середовища можлива на всіх етапах вивчення матеріалу:

-  формування нових знань;

-   закріплення вивченого матеріалу;

-  узагальнення та систематизації знань.

Пропоновані учням на уроках інформатики завдання повинні вчити реальному життю, тобто сприяти соціалізації учнів.   

Дуже ефективним є проведення практичних робіт через веб-ресурси: дистанційні уроки, практикуми, тестування. В основі такої системи закладено метод навчання, який отримав назву «Природний процес навчання». Виконуючи такого роду завдання, школярі  отримують стійкі автоматизовані навички, компетентності. Теоретичні знання засвоюються без додаткових умов, вплітаючись в тренувальні вправи. Формування теоретичних і практичних навичок досягається в процесі систематичного вивчення матеріалів. Використання нових технологій дозволяють зробити візуальну інформацію яскравою і динамічною, побудувати процес навчання з урахуванням активної взаємодії школяра  з навчальним середовищем.

Як показує зарубіжний досвід, після застосування дистанційних форм навчання школярі  стають більш самостійними, мобільними й відповідальними. Без цих якостей він просто не зможе далі вчитися, мотивація до навчання велика, вони розвиваються і в подальшому стають прекрасними студентами та фахівцями, здатними навчатися протягом життя і володіти ключовими компетентностями. Навчання з використанням дистанційних засобів робить процес навчання більш творчим, індивідуальним, відкриває нові можливості для творчого самовираження учнів.

Майже всі учні мають електронні скриньки, тому учні можуть виконувати завдання практичних робіт та домашні завдання вдома та потім їх відправляти поштою на електронну пошту школи  або вчителя , робити записи за допомогою засобів ІКТ та обмінюватися інформацією під час уроку.

Також учні повинні вчитися використовувати електронні підручники або отримувати доступ до матеріалів уроку перебуваючи вдома,  в комп’ютерному клубі, класі.

На сьогоднішній день Інтернет є найпотужнішим ресурсом навчання. Жодна серйозна робота не обходиться без використання інтернет матеріалів, а деякі корисні роботи доступні тільки в інтернеті. Крім того, інтернет пропонує учням масу всіляких навчальних онлайн-програм, словників, відео та аудіо матеріалів.

Таким чином, вивчення інформатики з застосуванням дистанційного навчання – це прекрасна можливість для школяра  не тільки поглибити свої знання, але й отримати навички інформаційно-комунікативної культури, тобто компетентності в інформаційних і комунікаційних технологіях.

         

 3.5. Активізація роботи учнів в позакласний час.

 

Позакласна робота значно відрізняється від навчальної в лабораторії чи кабінеті. Такі заняття побудовані з урахуванням пізнавальних і творчих інтересів учнів на основі їхньої добровільної участі. Цілями позакласної роботи з інформатики можуть бути розширення і поглиблення знань учнів з інформатики, підвищення пізнавальних інтересів шляхом проведення цікавих заходів.

Додаткові заняття з інформатики сприяють кращому розвитку індивідуальних здібностей учнів і переслідують такі основні цілі:

•              пробудження і розвиток інтересу до поглибленого вивчення інформатики та її відгалужень;
•               формування навичок науково-дослідницького характеру;
•               забезпечення допрофесійної трудової підготовки школярів в галузі застосування інформаційних технологій;
•              організація вільного часу і дозвілля.
•               

3.6. Контроль знань і домашнє завдання

 

Перевірка знань, умінь та навичок учнів являється важливим елементом процесу навчання та виховання, нею визначається результативність, ефективність навчання. Контроль знань учнів відкриває більше можливостей для вдосконалення процесу навчання, оскільки як діючий засіб боротьби за міцні й усвідомлені знання учнів дозволяє краще вивчити учнів, їх індивідуальні особливості. Найбільше точно і якісно оцінювати знання учнів дозволяє різноманітність видів і форм контролю.

Усе частіше на уроках інформатики використовуються такі нетрадиційні форми контролю як реферати, конкурсні проекти, дидактичні ігри. У якості підсумкового контролю може слугувати проект, що відображає як теоретичні знання учнів, так і рівень прикладних навичок роботи з різними програмними продуктами.

За останні роки в методичній літературі з’являються описи різноманітних методів опитування, які представляють великий інтерес. На уроках можливі короткі перевірочні роботи нетрадиційного вигляду. У кожній темі виділяються ключові поняття й терміни, які можуть бути покладені в основу кросвордів, головоломок, ребусів, шарад, вікторин. Для ряду тем спеціально розробляються кросворди, в яких містяться питання, що містять поняття однієї певної теми, є достатня кількість кросвордів, що включають у себе основні поняття предмета. Розв’язок кросвордів – заняття захоплююче й корисне, дозволяє тренувати пам’ять.

Кросворди, застосовувані для контролю знань, підрозділяються на кросворди для поточної, тематичної або узагальнюючої перевірки. Перші спрямовані на перевірку базових знань учнів по поточному матеріалу, кількість питань у них становить 10-12. Другі – на перевірку базових і додатково отриманих знань по певній темі, у них рекомендується використовувати не більш 15-25 запитань. Треті – на загальну перевірку знань по великому блоку матеріалу (за чверть, семестр, рік), кількість запитань у них 15-25. Цей метод перевірки – є тільки додатковим методом перевірки, а не альтернативним їм, оскільки не дає можливості перевірити глибину розуміння вивченого матеріалу.

Вікторина – це сукупність, що складається не менше ніж з десяти питань в вибраної тематики, на які необхідно дати змістовні, короткі відповіді. Вікторини як засіб навчання слід включати в учбовий процес на початковій стадії вивчення матеріалу або на стадії завершення вивчення матеріалу. Перший варіант дозволяє реалізувати контроль або актуалізацію знань, другий сприяє закріпленню і контролю рівня засвоєння матеріалу. Відведений на вікторину час не повинен перевищувати 5-6 хвилин. На початку вікторини вчитель пояснює тему, після чого задається не менше десяти запитань, на які учні дають відповіді. Далі слідує серія узагальнюючих запитань або завдань, відповіді на які безпосередньо оцінюються вчителем.

Домашнє завдання має бути посильним та цікавим

Висновок

За інноваційним потенціалом досвід носить випереджальний характер,тобто спрямований у майбутнє, на розв’язання проблем нового століття, розвиток ключових компетенцій вихованців, впровадженні комп’ютерних технологій в навчально-виховний процес, використання інтерактивних методів та прийомів для досягнення високої результативності в роботі, формуванню в них нових способів мислення й діяльності.

Отже, ігрові та проектні технології навчання на уроках інформатики сприяють ефективному розвитку в кожної особи інформативних здібностей, розвитку логічного мислення, системи загальнолюдських цінностей та загальноприйнятих норм поведінки, як на уроках інформатики, так і в житті.

Література

1. Вісник програм шкільних обмінів. — 2005. — № 23.

2. Компетентностный подход в педагогическом образовании: Коллективная монография/ Под. ред. Козырева В. А. и Родионовой Н. Ф. — СПб. : Изд-во РГПУ им. А. И. Герцена, 2004.

3. Овчарук О. Компетентності як ключ до оновлення змісту освіти. Стратегія реформування освіти в Україні: Рекомендації з освітньої політики. — К. : «К.І.С.», 2003.

4. Освітні технології: Навч. метод. посіб. / О. М. Пєхота, А. З. Кіктенко, О. М. Любарська та ін./ За заг. ред. О. М. Пєхоти. — К. : А.С.К., 2001 — 256 с.

5. Пометун О. І. та ін. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук. метод. посібн. / О. І. Пометун, Л. В. Пироженко // За ред. О. І. Пометун. — К. : А.С.К., 2005. — 192 с.

6. Современные подходы к компетентностно-ориентированному образованию: Материалы семинара / Под. ред. А. В. Великановой. — Самара : Изд-во «Профи», 2001.

7. Хуторской А. В. Современная дидактика: Учебник для вузов. — СПб: Питер, 2001. — 544 с.

8. http://www.agpi.itech.ru/institut/kaf/ped kaf/SRS konf/Pages/ Members/Petuhova.htm

9. http://www.ito.su/2003/VIII/VIII-0-1934.html

 

Нотатки

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________