АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ НАСТУПНОСТІ ДОШКІЛЬНОЇ І ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ

Зубик М.В.

 «АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ НАСТУПНОСТІ ДОШКІЛЬНОЇ І ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ»

Виклад основного матеріалу

Стратегічний курс України у Європейський культурно-освітній та економічний простір, орієнтація на фундаментальні цінності західної цивілізації стали об’єктивною передумовою модернізації як дошкільної, так і початкової ланки освіти. 

Реформаційні процеси, що відбуваються у національній системі освіти, в основі якої покладено гуманістичний підхід до організації педагогічного  процесу, зумовлюють нагальність розв’язання комплексних соціально-педагогічних завдань, одним із яких є забезпечення наступності між суміжними ланками освіти.

У педагогічній науці та практиці проблема наступності знайшла своє місце у наукових праця багатьох учених, а саме: Л. Артемова, О. Біди, А. Богуш, Л. Божовича, В. Бондар, М. Вашуленко, Л. Виготського, Г. Годіна, О. Запорожець та ін.

У Законі України «Про освіту» зазначено,  що  саме  наступність  є  однією  з  обов’язкових  умов здійснення  неперервності  здобуття  знань,  яка  певною  мірою  має забезпечити  єдність,  взаємозв’язок  та  узгодженість  мети,  змісту, методів,  форм  навчання  й  виховання  з  урахуванням  вікових особливостей дітей на суміжних щаблях освіти [3].

Зміст дошкільної та початкової ланок освіти розкривається також у державних стандартах і програмах («Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року», «Базовий компонент дошкільної освіти» (2012 р.), «Державний стандарт початкової загальної освіти» (2011 р.), Закон України «Про дошкільну освіту» (2001 р.), у яких віддзеркалено тенденції розвитку безперервної системи освіти, визначено основні вимоги до розвиненості, вихованості та навченості дітей дошкільного віку, формування у них життєвих компетенцій щодо реалізації особистісно орієнтованої моделі виховання і навчання.

Великий тлумачний словник трактує термін «наступність» як зв'язок між явищами в процесі розвитку в природі, суспільстві й пізнанні, коли нове, замінюючи старе, зберігає в собі деякі його елементи. В суспільстві означає передачу й засвоєння соціальних та культурних цінностей від покоління до покоління [7, с.208].

А. Богуш вважає, що наступність – це обізнаність вчителів початкової школи з програмами і методиками навчання і виховання дітей в дошкільному навчальному закладі освіти, результатами розвиненості, навченості й вихованості дітей за всіма розділами програми і врахування їх у подальшій роботі початкової школи [1, с.21-23].

Під «наступністю» С. М. Годник розуміє процес  послідовної  зміни педагогічних  явищ  у  динаміці  навчання  й  виховання.  Розвиток нової  педагогічної  системи  враховує  особливості  попередньої, акумулює  в  собі  її  прогресивні  елементи,  знімає  консерватизм минулого  в  нових  умовах  і  тим  самим  конструктивно  заперечує його [2, с. 8].

Отже, під поняттям наступності у роботі дошкільної і початкової ланки системи освіти розуміємо систему роботи, яка спрямована на підготовку дитини до умов шкільного навчання та врахування того рівня її розвитку, з яким вона прийшла до школи.

Для забезпечення наступності між двома ланками освіти важливо встановити зв’язки між  цілями та  завданнями  виховання,  розвитку  і  навчання,  оскільки  «…школа  не  повинна вносити  різкий  перелом  у  життя  дітей.  Хай,  ставши  учнем,  дитина  продовжує  робити сьогодні те, що робила вчора. Нехай нове з’являється у її житті поступово й не приголомшує лавиною вражень» [6, с. 4-5].

Проаналізувавши наукові праці та спираючись на досвід вихователів та вчителів, серед проблем наступності двох ланок освіти визначаємо: формування і розвиток освіти в кожній ланці здійснюється без опори на попередню освіту та без урахування подальших перспектив; незабезпеченість навчального процесу в системах спадкоємної освіти навчально-методичними матеріалами та дидактичними посібниками, недосконалість існуючих навчальних посібників і їх невідповідність нових цілей і вимогам навчання; недостатній рівень підготовки педагогічних кадрів до роботи в системі безперервної освіти.

Механізмом розв’язання аналізованої проблеми є послідовне виконання наступних етапів:

• укладення договору між дошкільним навчальним закладом і школою щодо забезпечення наступності;
• складання проекту спільної діяльності із забезпечення наступності;
• проведення спільних заходів;
• робота по забезпеченню готовності дітей до навчання в школі (діагностика і корекція розвитку дітей);
• проведення засідань за участю фахівців дитячого садка і школи (вихователі, вчителі майбутніх першокласників, педагоги-психологи, соціальні педагоги, медичні працівники, вихователі-методисти, заступники директора з навчальної роботи);
• планування спільної діяльності по адаптації дітей в школі, проведення моніторингу процесу адаптації;
• розширення та поповнення матеріально-технічної бази як дошкільного навчального закладу, так і початкової школи відповідно до сучасних вимог та стандартів;
• удосконалення форм організації і методів навчання як у дошкільних закладах, так і в початковій школі;
• навчання для вчителів та вихователів щодо оновленого змісту національної освіти.

Одним з найважливіших завдань, що вимагає комплексного рішення, є створення єдиного освітнього процесу, що поєднує дошкільну та початкову ланки. Нами були визначені три основні напрями забезпечення наступності між дошкільною та шкільною освітою. А саме:

• методична робота;
• робота з дітьми;
• робота з батьками.

Методична робота здійснюється через проведення семінарів-практикумів, методичних зустрічей, педагогічних студій, професійних виставок, майстер-класів, вебінарів, відвідування занять для педагогів школи та дошкільного навчального закладу.

Робота з батьками ведеться впродовж усього навчального випускного року: оформляються інформаційні стенди, проводяться батьківські вітальні, відеотренінги, лекторії, «Школа батьків першокласників», батьківські збори, майстер-класи; організовуються спільні виховні заходи, акції, квести, фотовиставки тощо.

Робота з дітьми. Традиційною формою знайомства майбутніх першокласників зі школою є екскурсії вихованців старших та підготовчих груп у школу. Відвідування музею, шкільної бібліотеки, спортивного та актового залів, бесіди та зустрічі з учнями школи, які відвідували наш дитячий сад - все це викликає у наших дітлахів бажання піти в школу, інтерес, прибирає страх і вселяє впевненість у своїх силах.

За визначенням Д. Б. Ельконіна, дошкільний і молодший шкільний вік – це одна епоха людського розвитку, іменована «дитинством». Вихователь і вчитель початкових класів так само мають багато спільного, тому у них загальне родове ім’я – педагог. Проблема наступності може бути успішно вирішена лише при тісній взаємодії дитячого садка і школи, що дасть змогу утворити  простір  для реалізації  у  педагогічному  процесі  дошкільного  навчального  закладу  і  початкової  школи єдиної, динамічної та перспективної системи, спрямованої на розвиток, виховання і навчання старших  дошкільників  і  молодших  школярів. 

Список використаних джерел:

1. Богуш А. М. Вектор наступності державних стандартів дошкільної та початкової освіти  / А.М. Богуш // Дошкільне виховання. – 2012. –

№ 7. – С. 21-23.

2. Годник  С.  М.  Процесс  преемственности  высшей  и  средней школы.  – Воронеж : Изд-во Воронежского ун-та, 1981. – С. 8.
3. Законі України «Про освіту» № 2145-VIII // Голос України. – 2017. – 27 вересня.
4. Закон України «Про дошкільну освіту» №2145-VІІ // Голос України. – 2017. – 27 вересня.
5. Національна  доктрина  розвитку  освіти // Нормативно-правове забезпечення освіти : у 4-х ч. Ч. 1. – Харків : Основа, 2004. – С. 14.
6. Савченко  О.  Наступність  і  перспектива  в  роботі  двох  перших ланок  освіти  // Дошкільне виховання. – 2000. – №11. – С. 4–5.
7. Словник української мови: в 11 т. / [ред.колег. І. К. Білодід (голова) та ін.]. – К.: Наукова думка, 1970 – 1980. – Т. 5: Н – О / [ред.  Л. А. Юрчук, В.О. Винник]. – К.: Наукова думка, 1974. – 840 с.