Алан Кертіс Кей

«Найкращий спосіб спрогнозувати майбутнє — винайти його».

Біографія

    Алан Кьортіс Кей (англ. Alan Curtis Kay; 17 травня 1940) — американський науковець у галузі теорії обчислювальних систем, відомий завдяки своїм піонерським роботам в галузі об'єктно-орієнтованого програмування, проектуванню віконного графічного інтерфейсу користувача, а також завдяки відомій фразі — «Найкращий спосіб спрогнозувати майбутнє — винайти його». Народився Алан Куртіс Кей  в місті Спрингфілд, Массачусетс, у родині гуманітаріїв і музикантів. Його мати була професійною співачкою, тому вагоме місце в його дитинстві приділялася музиці. Після закінчення школи став студентом коледжу, але за участі в акціях протесту студентів-євреїв був виключений. З цієї причини був змушений влаштуватися на роботу викладачем музики по класу гітари. Під час проходження військової служби, він пройшов тест на здатність до програмування. Подальша його служба проходила в ВПС США, де він працював на комп'ютері IBM 1401.

 У 1969 році Кей захистив докторську дисертацію, в якій розробив принципи створення персонального комп'ютера — потужного, але простого в управлінні. Після захисту дисертації Кей надійшов на роботу в лабораторію штучного інтелекту Стенфордського університету, а в 1971 році перейшов в дослідницький центр фірми Xerox в Пало-Альто (Palo Alto Research Center), де продовжив теоретичну розробку прототипу персонального комп'ютера, названого їм Dynabook — цей комп'ютер, що не перевищує розмір блокнота, повинен був володіти можливостями для обробки текстів і графічної інформації, а також служити засобом зв'язку з віддаленими базами даних. Крім того, цей комп'ютер повинен був бути недорогим і доступним широкому колу покупців.

Кар’єра та досягнення

Президент дослідницького інституту Вьюпоінта, ад'юнкт-професор інформатики в Каліфорнійському університеті та радник в TTI/Vanguard. До середини 2005 року був головним співробітником в HP Labs, читав лекції в Кіотському університеті та був ад'юнкт-професором в Массачусетському технологічному інституті.

Розробив мову програмування Smalltalk, де вперше був застосований об'єктно-орієнтована підхід. Лауреат премії Тюрінга 2003 року за роботу над об'єктно-орієнтованим програмуванням, Премії Кіото (2004). Один з засновників проекту One Laptop Per Child.

Протягом своєї кар'єри він працював у різних дослідницьких інститутах, зокрема був президентом Viewpoints Research Institute, ад'юнкт-професором інформатики в Каліфорнійському університеті та радником у TTI/Vanguard.

Нагороди та визнання

• C & C Prize (2001)
• Премія Кіото (2004)
• Премія Чарльза Старка Дрейпера (2004)
• Премія Тюрінга (2003) — за значний внесок у розвиток обчислювальних систем.
• Його робота суттєво вплинула на сучасні комп'ютерні технології, включаючи розвиток об'єктно-орієнтованого програмування та графічних інтерфейсів користувача.