Альбом естафети шкільних бібліотек

Альбом естафети шкільних бібліотек

1-й розділ

Ім’ям Т.Г.Шевченка названо безліч географічних об’єктів (населених пунктів, вулиць), навчальних закладів та інших організацій України. От і нам пощастило, іменем видатного поета названо наше невеличке село. Дата заснування села загубилась серед  низки історичних подій. Перші спогади про наш  мальовничий степовий край припадають на 1930 рік. Зі спогадів наших односельчан ми дізнались, що село Т.Шевченко складалось з десяти землянок частина, яких належала жителям м. Берислава, які приїхали в село працювати. Входило воно до складу радгоспа Юркіна, названого іменем тодішнього міністра сільського господарства. На теперішній час, в селі з легендарною назвою Т. Шевченко, в  уквітчаному вишневому саду, потопають білесенькі  хатинки, в яких проживають вільні, щедрі, добрі люди -  українці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2-й розділ

  Під час воєнної окупації до складу тодішнього радгоспу Юркіно входили: с. Раківка, с. Т.Шевченко, с. Урожайне, с. Шестаківка, с. Першотравневе, с. Новосілка та хутір Соловки.  

    22 серпня 1941 року фашистські війська захопили наш радгосп і ввели в ньому режим «кровавого терора».  

      Найтяжче прийшлось єврейському населенню, фашисти вивозили їх групами до колодязя, який знаходився на одному з полів с. Т.Шевченка, під загрозою карателів та вівчарок німці примушували знімати з себе одяг і не жаліючи ні старих, ні дорослих, ні дітей розстрілювали їх, тіла ж викидали в колодязь. Після масових розстрілів, протягом декількох днів, з глибин колодязя чулись стогнання та прохання про порятунок поранених. Таким чином в наших селах було знищено все єврейське населення. Лише дивом залишились живими сестра і брат Гуфельди, яких мати заховала в полі.

    Хутір Соловки був з’єднаний з районним центром села Снігурівка Миколаївської області вузькою лінійною залізною дорогою, яку побудували німці, і по якій доставлялась на склади сільськогосподарська продукція для німецької армії. В будинках хутора Соловки німці розмістили свої харчові склади. Під час відступу німці залізну дорогу підірвали.

    В приміщені семирічної школи в с. Т.Шевченко (приміщення не збереглося) знаходився німецький госпіталь, неподалік було німецьке кладовище. В приміщені клуба знаходився німецький штаб, в селі Раківка в старій майстерні, німці створили ковбасний цех.      

    В роки окупації в с.Шестаківка на території млина німецько-фашистські загарбники побудували концтабір для радянських військовополонених.

В березні 1944 році фашистів вибили з села. Під час визволення с. Урожайне недалеко від  Давидобродівської дороги загинув невідомий офіцер радянської армії – старший лейтенант. Його було поховано на кладовищі в с.Раківка, а в сімдесяті роки перезаховано в центр села, там же був поставлений пам’ятник невідомому воїну. На території с.Новосілки знаходиться ще одна могила, в якій спочивають два невідомих й донині солдати радянської армії.

  Великих збитків за період окупації завдали німецько-фашистські загарбники нашим селам. Розорили частину тваринницьких та інших приміщень, вивезли всю худобу. В селах вціліли в основному лише землянки, в Раковці вціліла лише конюшня, в Т.Шевченко два будинки, в Урожайному семирічна школа. Не повернулись з війни й жителі радгоспу. Загинули, герої земляки, захищаючи рідну Батьківщину.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3-й розділ

Закінчилась Велика Вітчизняна війна. Вона принесла радянському народу немало горя. Повернувся з війни Двигун О.М., який працював до війни директором радгоспу, але він був тяжко поранений і по стану здоров’я працювати директором не зміг, директором радгоспу став Барановський В.Г.    

    Почалась велика відбудова радгоспу. В с.Раківка був створений авто гараж, в якому були різні машини: ЗІС-5, полуторки, СТУДОБЕКЕР (воєнна американська автомашина). В 1946 році була відкрита лікарня, приміщення було тісним і згодом її перевели в інше приміщення де було 3 кімнати. Відремонтували розорене та напівзруйноване приміщення довоєнного клубу і в ньому відкрили початкову школу. 1 вересня 1947 року приїхала в село її перша вчителька Мороз М.О., учні старших класів с. Раківка ходили навчатись в семирічну школу в с.Т.Шевченко.

     В с.Т.Шевченко був побудований свинарник на 500 голів свиней. В 1951році в селі вже було 11 тракторів, було побудовано три корівника на 300 голів корів, кошари на 6 тисяч овець. В 1954році в с.Раківка була побудована семирічна школа, яка згодом стала середньою, що існує і до цього часу, а в с.Т.Шевченко нова початкова школа.

    6 листопада 1957року радгосп Юркіно був перенайменовано в радгосп

«40 років Жовтня». А вже в 1958році був проведений перерозподіл сел.

В 1959 році директором радгоспу був призначений Литвам.Я, який працював в радгоспі понад 22 роки.

   В 1960році в с.Т.Шевченко побудували клуб. В усіх селах радгоспу йшло будівництво нових будинків. В 1962 - 1964роках в с.Раківка побудували двохповерхові будинки: 8-квартирний та 4-квартирний, лікарня, контора, пошта-готель. В 1967 – 1970 роках радгосп «40 років Жовтня» був одним з передових в районі. Кожного року радгосп отримував міліонний прибуток.

В 1968році радгосп був занесений в обласну Книгу Пошани «За високу культуру землеробства».

     В кінці 70 років від радгоспу відділилось с.Урожайне, їм було передано 400 га родючих земель. В зв’язку  з цим стан радгоспу погіршився, слава поступово стала в’янути. Радгосп став збитковим, почав залазити в борги. З 1982 року почали змінюватись директори, але становище не змінювалось. Борги становили близько 3 мільйонів карбованців.

    В березні 1986 року в радгосп прибув черговий директор Довгань П.В. І знову про наш радгосп заговорили. За 4 роки в усіх населених пунктах було побудовано соціально-культурні об’єкти. В с.Раківка проведена реконструкція Будинку культури, в пустуючому  двохповерховому будинку створено перукарню, бібліотеку, музичну школу. До іншого реконструйованого двохповерхового будинку добудували нове приміщення й розмістили дитячий заклад. В 1992 році в центрі села побудували Торговий центр. В селах створювались тваринницькі комплекси, для збагачення радгоспу та задля створення робочих місць, так у с. Раківка побудували свиновідгодівельний комплекс, у с. Т.Шевченко молочний комплекс, у с. Першотравневе дім механізаторів всі вони були облаштовані магазинами, басейнами, їдальнями.  Побудовано пекарню, ковбасню та це далеко не все, що було зроблено під керівництвом Довгання П.В.

   В 1995 році Довгань П.В. перейшов працювати в район. З цього часу директори змінювались дуже часто, це призвело до розпаду радгоспу, так у 1998 році радгосп «40 років Жовтня» перестав існувати. Та існування наших сіл на цьому не припинилось, живуть цікавим життям дітки дитячого садка, впевнено крокують шляхами знань учні школи, радує жителів села веселими святами будинок культури, забезпечує цікавою інформацією сільська бібліотека. З цілковитою впевненістю можна сказати , що життя нашої маленької батьківщини безупинно вирує.