Анатомія великих травних залоз

КЗ ЛОР “Бориславський фаховий медичний коледж” Меркушина М.З. Анатомія великих травних залоз.

Печінка,підшлункова залоза є органами травної системи,які лежать поза травною системою, але свої секрети-(жовч, підшлунковий сік),вони виділяють у просвіт травного каналу й беруть активну участь у процесах травлення. Вони беруть активну участь у підтримці гомеостазу,забезпечує функції крові. Науково-методичне обгрунтування.

Загальна: 1.Здатність застосовувати знання в життєвій ситуації. 2. Здатність вчитись і оволодівати сучасними знаннями. 3. Здатність спілкуватись державною мовою. 4. Працювати в команді або” автономно”. 5. Здатність приймати обгрунтованні рішення. 6. Здатність до абстрактного мислення. 7. Здатність до самоосвіти. 8. Навички використання інформаційних і комунікаційних технологій. Професійні. Досконало знати будову та функції печінки. Судини печінки та її кровопостачання. Знати будову, топографію жовчного міхура. Шляхи виділення жовчі та її значення в травленні. Знати будову, топографію підшлункової залози, функції. Склад та регуляцію виділення підшлункового соку. Компетентності

План 1. Загальна характеристика великих травних залоз 2. Печінка. Будова та її функції. 3.Кровопостачання печінки. 4.Жовчний міхур. Склад жовчі та значення її в травленні. 5.Підшлункова залоза.Будова та її функції . 6.Склад та регуляція виділення підшлункового соку.

Печінка – велика залоза людини, що виконує захисні, знешкоджувальні, ферментативні і видільні функції організму, які спрямовані на підтримання гомеостазу. Бере участь у процесах травлення, кровотворення, обмінах речовин та обміні вітамінів.

Печінка - найбільший внутрішній орган, який виконує метаболічну функцію і бере участь в обміні білків, вуглеводів, жирів, гормонів, вітамінів, знешкодженні та детоксикації багатьох ендогенних і екзогенних речовин.

Місце печінки в організмі Печінка міститься в правому підребер'ї: серповидною зв'язкою вона поділяється на правий і лівий відділи; двома поздовжніми і поперечною борознами поділяється на 4 частки: праву, ліву, квадратну, хвостату.

Внутрішня будова печінки Внутрішню структуру її утворюють часточки призматичної форми, які складаються з печінкових клітин, що виробляють жовч, яка послідовно потрапляє у жовчні капіляри (завширшки 0,5-1 мм), внутрішньо - та міжчасткові протоки. Протоки, що виходять з кожної частки печінки, зливаючись, утворюють загальну печінкову протоку.

Кровообіг в печінці Кров надходить у печінку по ворітній вені і печінковій артерії, які розгалужуються на міжчасткові вени і артерії, які розгалужуються на капіляри, що стикаються з клітинами печінки. Ендотелій капілярів утворений клітинами зірчастої форми, які здатні до фагоцитозу. З капілярного русла паренхіми печінки формуються вени, що впадають в нижню порожнисту вену. Іннервація печінки здійснюється печінковим нервовим сплетінням.

Дослідження печінки Найперше досліджували зовнішньосекреторну функцію печінки та роль жовчі у травленні. Сьогодні печінку розглядають як загальний резервуар обміну речовин, з якого організм в міру потреби отримує необхідні речовини. Глюкоза у печінці перетворюються на глікоген. У глікоген перетворюються також молочна кислота та продукти розщеплення білків, інколи жирів.

Бар’єрна функція Бар’єрна функція, полягає у знешкодженні токсичних сполук, які надходять з їжею або утворюються в кишківнику. У печінці інактивуються і лікувальні речовини, які доставляються сюди кров’ю. Хімічні речовини знешкоджуються під час їхнього ферментативного окиснення, відновлення, ацетилування, гідролізу - це перша фаза. Під час другої фази утворені продукти кон'югують з глюкуриновою, сірчаною, оцтовою кислотами, гліцином .... Деякі речовини знешкоджуються в одну фазу, а деякі без змін виводяться з жовчю і сечею.

Жовчний міхур

Жовчний міхур — це грушо- або веретеноподібної форми резервуар для жовчі, розташований на нутрощевій поверхні печінки в міхуровій ямці Жовчний міхур лежить праворуч, дно його проектується в точці перехрещування ребрової дуги із середньоключичною лінією. Спереду і зверху міхур прилягає до печінки, праворуч і знизу — до правого згину ободової кишки, ліворуч — до воротаря. У міхурі розрізняють дно, циліндричної форми тіло та шийку— найвужчу частину органа, що поступово переходить у міхурову протоку. Розташування очеревини щодо жовчного міхура непостійне: в одних випадках вона вкриває лише нижню поверхню міхура, в інших — нижню та бічні поверхні, а іноді вкриває жовчний міхур з усіх боків. Кровопостачання жовчного міхура забезпечує жовчноміхурова артерія, що найчастіше відходить від правої гілки власної печінкової артерії. Венозна кров від жовчного міхура відтікає через жовчноміхурову вену. Жовчні протоки. До позапечінкових жовчних проток належать права та ліва печінкова, загальна печінкова, міхурова та спільна жовчна протоки. Печінкова протока (права і ліва) виходить із товщі печінки. Завдяки злиттю правої та лівої печінкових проток утворюється загальна печінкова протока. Зазначена протока йде донизу, в бік воріт печінки, між листками печінково-дванадцятипалої зв'язки і, з'єднавшись із загальною печінковою протокою, утворює спільну жовчну протоку, що відкривається в низхідну частину дванадцятипалої кишки. Залежно від розташування в спільній жовчній протоці розрізняють чотири частини:1- наддванадцятипалокишкова, 2 - задванадцятипалокишкова, 3 – підшлунковозалозова, 4 – дванадцятипалокишкова. Найчастіше кінцеві частини спільної жовчної протоки та протоки підшлункової залози зливаються, утворюючи печінково-підшлунковозалозову ампулу . Кровопостачання жовчних проток забезпечують гілки печінкових, жовчноміхурової, правої шлункової та підшлунково-дванадцятипалої артерій. Венозна кров відтікає у ворітну вену. Загальну жовчну протоку іннервують гілки печінкового, підщлунковозалозового та дванадцятипалокишкового сплетень.

х в о р о би Печінки Будь яка доза алкоголю або куріння руйнівно діють на печінку, яка зазнає першого удару спиртної отрути. Клітини цього внутрішнього органу відмирають, їх заміщують жирова і сполучна тканини, починається переродження печінки: гепатоз, потім настає цироз, а за ним – рак.

Підшлункова залоза (pancreas)

Підшлункова залоза - складна альвеолярно-трубчаста залоза видовженої форми, блідо-рожевого кольору масою 70 - 80 гр. завдовжки 20 см і розташована за шлунком (якщо людина стоїть) або під шлунком (якщо лежить на спині). Являється другою по величині травною залозою змішаної секреції, тобто являється залозою зовнішньої і внутрішньої секреції. Як залоза зовнішньої секреції вона виробляє підшлунковий сік / = 2 л./ в дванадцятипалу кишку по вивідних протоках. Як залоза внутрішньої секреції, вона бере участь в утворені і виділенні в кров гормонів (інсуліну, глюкагону).

Топографія: розміщується позаду шлунка, на задній стінці порожнини живота, в позаочеревиному просторі. Розділена від шлунка сальниковою сумкою. По відношенню до хребетного стовпа вона лежить поперечно. В залозі виділяють головку, тіло, хвіст.

Головка підшлункової залози розміщена справа на рівні 1-3 поперекових хребців. Підковоподібно оточена дванадцятипалою кишкою. Позаду від головки проходить нижня порожниста вена, спереду її пересікає грижа перечнообвідної кишки. Через головку загальна жовчна протока. Тіло. Підшлункової залози має передню, задню і нижню поверхні, пересікає справа на ліво тіло і поперекового хребця і переходить в вузьку частину - хвіст залозу. Хвіст підшлункової залози досягає воріт селезінки, заходячи в ліве підребер’я. Очеревина покриває залозу спереду (екстрапертоніальне положення). Через всі відділи підшлункової залози зліва направо проходить протока підшлункової залози, яка формується шляхом внутрішньодолькових і міждолькових протоків. Вона впадає в просвіт нисхідної частини дванадцятипалої кишки на її великому сосочку, перед тим з'єднавшись з загальною жовчною протокою. Це головка протоки, має сфінктер. Через головку підшлункової залози проходить додаткова протока, яка відкривається у дванадцятипалу кишку на малому сосочку на відстані 2 - 3 см від великого сосочка.

Залоза зверху вкрита дуже тоненькою сполучнотканинною капсулою, під якою знаходиться велика кількість дольок, між якими знаходяться прошарки пухкої волокнистої сполучної тканини. Тут проходять судини і нерви. Ендокринну діяльність у ній здійснюють острівці Лангерганса - клітинні скупченя з густою сіткою кровоносних капілярів. У залозі налічується 1-2 млн острівців діаметром - 100-300 мкм. У острівцях переважають бета клітини (60-80 %; продукують інсулін). Є ще альфа (10-30 %; продукують глюкагон) та дельта (продукують соматостатин) Вони вивідних протоків не мають, дольки залози складаються з ацинусів у вигляді міхурців або трубочок. Більш всього «острівців» знаходиться в хвості підшлункової залози.

Гормони - інсулін, - глюкагон, - соматостатин, - панкреатичний поліпептид, - ліпокаїн, Виділяє всі без винятку ферменти, потрібні для процесу травлення. Протягом доби вона виробляє понад 800 мл соку

Інсулін Інсулін (від лат. Insula - острів) - гормон пептидної природи, що утворюється в бета-клітинах острівців Лангерганса підшлункової залози. Робить багатогранний вплив на обмін речовин практично у всіх тканинах. Основна дія інсуліну полягає в зниженні концентрації глюкози в крові. Інсулін збільшує проникність плазматичних мембран для глюкози, активує ключові ферменти гліколізу, стимулює перетворення в печінці і м'язах глюкози на глікоген, підсилює синтез жирів і білків. Крім того, інсулін пригнічує активність ферментів, що розщеплюють глікоген і жири. Тобто, крім анаболічного дії, інсулін володіє також і антикатаболічним ефектом. Порушення секреції інсуліну унаслідок деструкції бета-клітин - абсолютна недостатність інсуліну - є ключовою ланкою патогенезу цукрового діабету 1-го типу. Порушення дії інсуліну на тканини - відносна інсулінова недостатність - має важливе місце в розвитку цукрового діабету 2-го типу

Підшлунковий сік - безбарвна рідина, реакція - лужна, обумовлена в ньому бікарбонатом натрію. У дорослої за добу виділяється 1,5 - 2 л. соку. В склад соку входять органічні і неорганічні речовини. Органічні речовини представлені в основному ферментами - протеолітичними, ліполітичними, що переварюють білки, жири, вуглеводи. Під дією ферментів соку розчеплення йде до кінцевих продуктів, тобто до продуктів, які всмоктують і засвоюються клітинами організму. До протеолітичних ферментів відносять : трипсин, хімотрипсин, панкреатопептидаза, карбоксипептидаза. Під впливом цих ферментів відбувається розщеплення білків до амінокислот. До амілолітичних ферментів відносяться: амілаза, мальтаза, лактаза - розщеплюють вуглеводи до моносахаридів. До ліполітичних ферментів відносяться: ліпоза, фосполіпоза розщеплюють жири до гліцерину і жирних кислот.

Глюкагон Глюкагон - гормон альфа-клітин острівців Лангерганса підшлункової залози. За хімічною будовою глюкагон є пептидним гормоном. Молекула глюкагону складається з 29 амінокислот і має молекулярну вагу 3485 дальтон. Глюкагон був відкритий в 1923 році Кімбеллом і Мерліном. Механізм дії глюкагону обумовлений його зв'язуванням зі специфічними рецепторами глюкагоновимі клітин печінки. Це призводить до підвищення опосередкованої G-білком активності аденілатциклази і збільшенню освіти цАМФ. Результатом є посилення катаболізму депонованого в печінці глікогену (глікогенолізу). Глюкагон також активує глюконеогенез, ліполіз і кетогенезу в печінці. У високих концентраціях глюкагон викликає сильне спазмолітичну дію, розслаблення гладкої мускулатури внутрішніх органів, особливо кишечнику, не опосередковане аденілатциклази.

Соматостатин Соматостатин існує у двох біологічно активних формах, Що походять від одного попередника і розрізняються довжиною N-кінця: SST-14 (14 амінокислот: AGCKNFFWKTFTSC, між залишками цистеїну Дисульфідний зв'язок) і SST-28 (28 амінокислот). Соматостатин пригнічує секрецію гіпоталамусом соматотропін-рилізинг-гормону і секрецію передньою часткою гіпофіза соматотропного гормону і тиротропного гормону. Крім того, він пригнічує також секрецію різних гормонально активних пептидів і серотоніну, що продукуються в шлунку, кишечнику, печінці та підшлунковій залозі. Зокрема, він знижує секрецію інсуліну, глюкагону, гастрину, холецистокініну, вазоактивного інтестинального пептиду, інсуліноподібного фактору росту-1.

Панкреатичний поліпептид Панкреатичний поліпептид. Складається з 36 амінокислотних залишків, має молекулярну масу 4200.У людини цей гормональний пептид виявляється тільки в підшлунковій залозі – ендокринних клітинах (F), розташованих і в острівцях Лангерганса, і в екзокринній тканині залози (79% всієї кількості гормону утворюється інкреторними клітинами зони острівців Лангерганса, 19% - в зоні ацинарної тканини і 2% - в дрібних протоках). Переважна більшість клітин, що синтезують панкреатичний поліпептид, розташована у області головки підшлункової залози.З віком вміст панкреатичного поліпептиду в крові людини збільшується. Панкреатичний поліпептид гальмує зовнішню секрецію підшлункової залози: після початку внутрішньовенної інфузії панкреатичного поліпептиду у здорових людей наголошується зменшення об'єму панкреатичної секреції, концентрацій і загальної кількості трипсину в дуоденальному аспіраті, а також зниження вмісту білірубіну і жовчі в ньому. На стимулюючу секретином панкреатичну секрецію панкреатичний поліпептид надає двояку дію: стимулює при малих дозах секретина і гальмує при високих.

 Злоякісні пухлини підшлункової залози становлять 9,1 на 100 тис. населення. У 2009 році виявлено 13002 випадки раку. Рак підшлункової залози займає 4 місце як причина смерті серед чоловіків і жінок. Точна причина виникнення раку підшлункової залози не з'ясована, Симптоми раку підшлункової залози Склери та шкіра стають жовтого кольору, однак цей симптом може спостерігатися не тільки при раку. Біль по середній лінії живота або в області спини, але вона може супроводжувати і непухлинні захворювань. Нічим нез'ясоване схуднення протягом декількох місяців може бути ознакою раку підшлункової залози. Крім того, хворі можуть відзначати втрату апетиту і виражену стомлюваність. Рак підшлункової залози в окремих випадках може бути причиною цукрового діабету. Рак підшлункової залози

Панкреатит запалення підшлункової залози. статистика свідчить, що хворих із панкреатитом більшає. Розрізняють гострий та хронічний панкреатит. Найчастіше захворювання починаються після вживання великої кількості їжі, особливо жирної. Його напад можуть спричинити й надмірне вживання алкоголю, нервові стреси. У разі гострого панкреатиту в залозі виникає змертвіння тканин та гнійне запалення. Хвороба дає про себе знати оперізувальним болем у животі, здебільшого в лівому підребер'ї, нудотою, відрижкою, блюванням, здуттям живота. Пульс пришвидшений, артеріальний тиск знижений. Хворих на хронічний панкреатит значно більше, бо виникає він як ускладнення гострого недолікованого панкреатиту та ще може бути наслідком - жовчнокам'яної хвороби, гастриту, дуоденіту, коліту, виразкової хвороби шлунка, грипу, ангіни, серцево-судинних хвороб, негараздів з печінкою, отруєння хімічними речовинами.

Рекомендована література Базова: 1. Матещук – Вацаба Л.Р. Нормальна анатомія: навчально – методичний посібник \ Леся Матещук – Вацеба; Львівський національний медичний ун – т Д. Галицького. 2 – ге вид. Львів: Наукове товариство ім. Т.Г. Шевченка; Вінниця: Нова книга, 2019 . – 432 с. : іл 2.Головацький А.С., Черкасов В.Г., Сапін М.Р., Федонюк Я.І. Анатомія людини: підручник у 3 томах.Вид. 6-те,доопрацьоване.Вінниця:Нова книга,2019, -1200с. 3.Атлас анатомії людини: переклад 7-го англ.. вид: двомовне вид./Френк Г. Неттер ; наук. Ред.. перекладу Л.Р. Матешук-Вацеба,В.В. Кривецький,О.Г.Попадинець.-К.:ВСВ «Медицина «,2020.-736с. 4.ЧеркасовВ.Г.,Кравчук С.Ю. Анатомія людини. -2-ге вид.Навчальний посібник для ВМНЗ IV р.а.: Рекомендовано ЦМК МОЗ:2020/584с./ Допоміжна: 1. Павлюк Н.Л. Практикум з анатомії людини.- К. : Медицина , 2015.—213с. 2. Ришард Александровіч. Малий атлас з анатомії. - К.: Медицина,2015. 3. Черкасов В.Г. Анатомія людини: у 3ч.: навчальний посібник /Черкасов В.Г. , Кравчук С.Ю-Вид.2-ге.-Вінниця: нова Книга, 2015. - 184с.:іл. 4. Сакевич В.І., Мастеров Ю.І., Сакевич Р.П. Посібник для практичних занять з анатомії та фізіології з основами патології.-К:Здоров’я, 2003. – 532с. 5. Френк Неттер Атлас анатомії людини/ За ред. Проф. Ю.Б. Чайковського: наук. пер. з англ. канд. мед. наук А.А. Цегельського . – Львів: Наутілус, 2004. – 514с. 6. Федонюк Я.І. Анатомія та фізіологія з патологією – підручник/За ред. Я.І. Федонюка, Л.С. Білика, Н.Х. Микули – Вид. 2 – ге – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002.– 680с. 8. Міжнародна анатомічна номенклатура/ За ред. І.І. Бобрика, В.Г. Ковешнікова. – К: Здоров’я, 2001. – 328с.

Питання. 1.Основні функції печінки 2.Положення, поверхні, краї печінки 3.Частки печінки,її ворота 4.Значення жовчного міхура, його топографія 5.Частини жовчного міхура, будова його стінок 6.Спільна жовчна протока 7.Функція підшлункової залози 8. Внутрішня будова підшлункової залози 9. Ендокринна частина підшлункової залози

Тести:Великі травні залози 1.Для печінки характерно: А. паренхіматозний орган Б. це залоза зовнішньої секреції В. кровоносна система має подвійну стінку капілярів Г. діафрагмова поверхня може бути легко пропальпована через передню черевну стінку 2.Що характерно для воріт печінки: А. це – поперечна борозна Б. тут відбувається змішування артеріальної і венозної крові В. тут проходить: печінкова артерія, ворітна вена, спільна печінкова протока, лімфатичні судини та нерви. Г. тут міститься жовчний міхур 3.Що характерно для жовчного міхура: А. вкритий очеревиною з усіх боків Б. є одним з життєво необхідних органів В. продукує жовч Г. лежить у правій повздовжній борозні печінки? 4.Що характерно для жовчних проток: А. їх нараховується три Б. міхурова протока відкривається в ділянці великого сосочка дванадцятипалої кишки В. спільна жовчна протока утворюється шляхом злиття міхурово та печікрових проток. Г. спільна жовчна протока утворюється шляхом злиття правої та лівої печінкової проток

5.Що характерно для жовчі: А. сприяє всмоктуванню амінокислот Б. посилює перистальтику кишок В. сприяє всмоктуванню жирів і жиророзчинних вітамінів Г. має кислу реакцію 6. Що характерно для підшлункової залози: А. це екзокринна залоза Б. це ендокринна залоза В. це вивідна протока відкривається в ділянці шлунка Г. розміщена у верхньому поверсі черевної порожнини 7.Що характерно для підшлункового соку А. має кислу реакцію Б. має лужну реакцію В. до його складу входить глюкагон та інсулін Г. регулює вуглеводний обмін Відповіді до тестів 1. А Б В 2. А В 3. Г 4. В 5. Б В 6. А Б Г 7. Б

Компетентності Загальна: 1.Здатність застосовувати знання в життєвій ситуації. 2. Здатність вчитись і оволодівати сучасними знаннями. 3. Здатність спілкуватись державною мовою. 4. Працювати в команді або” автономно”. 5. Здатність приймати обгрунтованні рішення. 6. Здатність до абстрактного мислення. 7. Здатність до самоосвіти. 8. Навички використання інформаційних і комунікаційних технологій.