"Андріївські вечорниці" - народознавчий захід

Андріївські вечорниці

Мета: виховання дітей на народних традиціях, ознайомлення з традицією повернення Андріївських вечорниць та обрядами пов’язаними з цим святом, виховувати інтерес до історичної спадщини українського народу.

 

Українська світлиця святково прибрана. Лавки, стіл, піч, горщики, макітри. На стінах вишиті рушники, доріжки, салфетки. На столі на вишитому рушнику – запашний хліб, сіль.

 

Діти:

Україно! Чарівна моя, ненько, найкращий куточку землі, солов’їна пісне! Ти прекрасна, але найбільше твоє багатство – народ. Народ чесний, трудолюбивий, нескорений, міцний, як граніт, співучий, дзвінкоголосий.

Українці – то є назва славного народу,

Україна – то край славний, аж по Чорне море,

Україна – то лан пишний, і степи, і гори,

І як мені Україну щиро не кохати,

Мене ненька по-вкраїнськи вчила розмовляти.

Вихователь: З давніх давен наша Україна славиться величними традиційними святами і обрядами. Кожен, хто не черствіє душею, хто сповнений любові, доброти до української спадщини повертається до традицій свого народу.

Одним із свят, яке завжди відзначали наші батьки, діди, прадіди було велике зимове свято, особливо важливе для молоді – день Андрія.

Це свято відзначається 13 грудня і вважається днем пам’яті мученицької смерті одного із дванадцяти апостолів Христових Андрія Первозванного.

За церковними легендами святий проповідував християнство у Скіфії й дійшов аж до Києва, де на одному із пагорбів поставив хрест і сказав: „Чи бачите гори ці? Повірте мені, на них засяє благодать Божа”. Згодом там, де він установив хрест, було споруджено Андріївську церкву.

Я хочу, щоб сьогодні ожили перед нами вечорниці в ніч на Андрія, а ігри, забави нагадали молодість батькам, бабусям дідусям.

Отож, перенесімося з вами в минуле і уявімо таку картину. Тихе українське село. Вечоріє. Аж раптом зимове повітря пронизує дівочий сміх, чути жарти, пісні. То хлопці й дівчата збираються на вечорниці.

(Звучить пісня „Добрий вечір, дівчино, куди йдеш”).

Дівчата:

Ото взяли та й сказали,

Куди ми помандрували.

Нині всі дівки гадають,

Хлопці ж їм лиш заважають.

Тож ходімо, дівчатонька,

Та до тітки в хатоньку.

Будемо гадати, долю закликати.

(Дівчата забігають до світлиці).

Добрий вечір, тіточко,

Наша люба квіточко!

Господиня:

Добрий вечір, дівоньки, ясні мої зіроньки!

Дівчата:

Ти за нами сумувала? Дівчаточок виглядала?

Господиня:

Звісно, любі, я чекала,

Вам вечерю готувала:

І варенички, й узвар,

І чарівних трав відвар.

Дівчата:

А давайте поворожим!

Що ми вдіяти тут зможем?

Господиня:

Гілки з вишні ми поставим

І на них все загадаєм:

Як розпустяться листочки –

Заміж вийде чиясь дочка,

Якщо пустить пагінець –

Через рік йде під вінець.

А зів’яне – то погано...

Але в нас все буде гарно.

Мерщій гілочки беріть

І за мною говоріть.

Усі разом:

Ух-ух-ух! Втікай з хати злий дух! (3 рази)

Ставлю гілочку вишневу я нині для щастя свого.

Ух-ух! Ух-ух! Хай тут буде добрий дух!

Злий дух уступися! Святий Андрію, заступися!

Дай, Боже, вишні зацвітати, а мені долі дочекати!

(Махають гілочками на чотири сторони круг себе).

Господиня:

В воду гілочки вмочайте,

До Різдва тепер чекайте.

(На кожну гілочку чіпляйте свою стрічку Дівчата ставлять гілки у посуду з водою).

1-а дівчина:

Стало в хаті холодати.

По дрівця б когось послати.

2-а дівчина:

Я піду, давайте, тітко,

Наберу дровець верітку.

(Дівчина виходить з хати).

3-я дівчина:

Ой, я знаю, як гадати!

Треба дрова рахувати.

Парна кількість – буде в парі,

А як ні – хай зачекає.

(Повертається дівчина, котра ходила по дрова).

4-а дівчина:

Де так довго ти блукала?

Що, коноплі засівала?

Хочеш хлопців приманити?

Чи ж нема чого робити?

Давай дрова порахуєм.

(Рахують усі разом. Виявляється, що їх парна кількість).

5-а дівчина:

Бути тобі в парі, чуєш! А ще дівчата колись так гадали. Палили папір, чекали поки не згасне. Потім дивились: переді мною замок на горі, а кругом – густо дерева. З гори, тобто із цього замку, на коні їде вершник, так і напливає на мене. І молодець ніби, і стрункий такий. Хоч і не дуже я вірю в ці ворожіння.

6-а дівчина:

А я наберу насіння повну жменю. Якщо парне число, заміж вийду, а ні – ще почекаю.

3-я дівчина:

А я спіймала в курнику курку й півня, хвости їм зв’язала, щоб не кричали, решетом накрила. Бачу – мовчать. То я їх і випустила. Курка в свій бік швидше перетягнула, значить, я верховодити чоловіком буду. А в сестри моєї півень першим перетягнув, значить, чоловік у сім’ї верховода.

Дівчина:

Ой, там щось грюкнуло.

Господиня:

Та це вам почулось.

(Знову чути гуркіт).

Дівчина:

А давайте подивимось, що це.

(Відчиняють двері і ловлять хлопця).

1-а дівчина:

Він хотів підперти двері, щоб не відчинялися.

2-а дівчина:

Він хотів прив’язати віник до клямки.

3-я дівчина:

Він хотів нам шкоди наробити.

4-а дівчина:

Покараймо його.

5-а дівчина:

Давайте вкинемо його у воду.

(Хлопець просить, щоб його відпустили).

Дівчата:

Як відгадаєш наші загадки – відпустимо.

1. Не золоте, а найдорожче. (Життя)

2. Увесь світ годую, а сама не їм. (Земля)

3. Навколо вода, а з питвом біда. (Море)

Хлопчик:

Відпустіть.

(Жалібно співає).

Чи я, тату, недоріс,

Ми я, тату, переріс,

Чи не рублена хата,

Що не люблять дівчата?

Дівчина:

Не просись, все одно не відпустимо. Ми для вас, для хлопців, стараємось, а ти заважаєш нам вечерю готувати.

Хлопчик:

Я більше не буду, я більше не шкодитиму, а як відпустите, – веселих хлопців повну хату приведу.

Дівчата:

Правда, приведеш?

Хлопчик:

Їй-богу, приведу.

(Чути галас, сміх).

6-а дівчина:

Ой, хлопці йдуть!

Хлопці:

Добрий вечір вам, дівчата,

Чи запросите до хати?

Разом поспіваємо,

В „калити” пограємо.

Дівчата:

Що ж, заходьте, хлопці,

Просим до світлиці.

Може, з вами веселіші

Будуть вечорниці.

Хлопці:

Авжеж, будуть веселіші,

Бо ми на язик гостріші!

А ви, мов ті миші, сидите

у тиші.

Хлопці співають:

У Ніжині густо хати, вітер не провіє,

Сама мати ложки миє, бо донька не вміє.

Дівчата співають:

Ішов Гриць з вечорниць вночі слободою,

Сидить сова на воротях, крутить головою.

Він, сердега, як побачив – та й через городи,

Заплутався в бур’янах та й наробив шкоди.

Хлопці співають:

Ой у горах сніги впали, а я в капелюсі,

Який з мене ґазда буде, як я оженюся.

В Ніжині нема дров, лиш самі поліна,

В Ніжині такі дівки – хлопцям по коліна.

Дівчата співають:

Ішов Гриць з вечорниць темненької ночі,

Сидить гуска на воротях, вирячила очі.

Він до неї: гиля, гиля, вона й полетіла,

Коли б не втік осокою, була б Гриця з’їла.

Хлопець:

А що вміють робити ваші дівчата?

(Дівчата показують свої вишивки).

1-й хлопець:

А чи вміють ваші дівчата пироги ліпити?

1-а дівчина:

Милі гості, просим сісти,

Пироги будемо їсти,

Їжте, їжте, просим щиро,

Пироги наші із сиром.

(Усі учасники сідають за стіл)

2-й хлопець:

Ох і добрі пироги!

3-й хлопець:

Оце так пироги!

Господиня:

Переконалися, хлопці, що наші дівчата все вміють? А тепер покажіть, на що ви здатні? Хлопці здавна на вечорницях розказували смішні історії. А чи вмієте розсмішити та розвеселити дівчат?

1-й хлопець:

Зустрілись два товариші, які довго не бачились.

– Як живеш, друже? – запитав перший.

– Нерівномірно.

– Що це значить?

– Це значить: якщо є хліб, то немає солі, а як сіль є, то хліба немає. А ти як живеш?

– Рівномірно: немає ні хліба, ні солі...

2-й хлопець:

Прийшов дід до багача та й просить хліба, а багач каже: „Іди, дурний, я сам хліба не маю: бачиш – пироги їм!”

Два хлопці:

– Люта зима буде!

– Невже?

– Страшенні морози будуть!

– Та ну?

– Так буде холодно, що аж-аж!

– А звідки ти знаєш?

– Бо в мене кожуха немає.

Господиня:

І Стецько завітав до нас на вечорниці.

Олексій:

О, Стецько, а через що тебе не прийняли в солдати?

Стецько:

Та така біда сталася: не зумів пальців перелічити (перебирає пальці), та й до біса ж їх на руках! Станеш їх лічити, так один одного і попереджа. Ось бач! На якого біса так багацько пальців?

Уляна:

Ох і дурний ти, Стецько!

Стецько:

Е ні, я ще не зовсім дурний, бо батько каже, що в мене не усі дома. Та дарма, хоч би і дурний, так хіба не можу женитися? Тут і розуму не треба: я вже знаю!

(Підходить до Уляни. але вона відходить від нього).

Олексій:

Чого ти в’яжешся до Уляни? Вона не хоче за тебе заміж.

Стецько:

Дарма. (Їсть горіхи).

Олексій:

Вона каже, що з тобою у неї не буде щастя.

Стецько:

Дарма.

Олексій:

Вона каже, лучче їй світ за очі піти, ніж за тебе!

Стецько:

Дарма, дарма, дарма! Хоч ти мені що хоч кажи, а я тобі усе казатиму: дарма затим, що дарма. Хоч вона і не хоче, хоч вона плакатиме і побиватиметься, хоч здохне, то мені дарма, аби тільки пішла за мене.

Олексій:

Що ти будеш з таким дурнем робити? Він усе своє товче. Стецько, та шукай собі другої дівчини!

Стецько:

Та де їх у бісовій матері знайдеш? Вже я раз ходив зі старостами, ходив по всьому Тернополю, де хоч поганенька дівка була, усюди заходили – так ні одна не йде!

Уляна:

Чому ж за такого парубка не йдуть?

Стецько:

Та кажуть, що дурний.

1-а дівчина:

Та досить вам, давайте поворожимо!

Господиня:

Ой, дівчата, сьогодні ж ворожать. У ніч на Святого Андрія дівчата вгадують, хто швидше вийде заміж, чи буде в парі, як зватимуть судженого.

Ось, наприклад, щоб дізнатися, як буде зватися чоловік, виходять на вулицю і питають першого зустрічного чоловіка: „Дядьку, як вас звати?” Яку відповідь почуєте, так зватимуть вашого чоловіка.

(Дівчина йде в зал і запитує директора школи, яке в нього ім’я).

Господиня:

У сні можна побачити нареченого. Перед сном дівчина розчісує косу, кладе гребінець під подушку і промовляє: „Суджений, ряджений, розчеши мені косу”.

Хлопець:

Дівчата, а нам поворожите?

Господиня:

Е ні хлопці – таке вигадаєте! Ні, хлопцям цього вечора не гадають. Та для вас ми зараз знайдемо забаву. Прийшов час калиту принести. Сонце заходить, а калита сходить.

Дівчата співають:

А наша калита

Та з маком і медом,

Йди до неї, кусай її,

Сторони не бійся,

Кусай, кусай калиту,

Але не засмійся,

Йди до неї, кусай її

І назад вертайся.

Як вдалося відкусить –

Пари сподівайся.

Дівчата співають:

У небо, калита, у небо.

А ти, сонечко, піднімись.

Ти на нас подивись.

Ми калиту чіпляємо,

На місяць поглядаємо,

Свою долю-радість закликаємо.

Опанас:

Іду, їду калиту кусати.

Писар:

А я буду писати!

Опанас:

А я вкушу!

Писар:

А я впишу!

(Кусає калиту. Гра продовжується).

Господар:

А наша калита та смачна-смачна.

Йди до неї, кусай її ззаду чи спереду.

Йди до неї, кусай її, сторожа не бійся.

Кусай, кусай калиту, але не засмійся.

Йди до неї, кусай її і назад вертайся.

А як вдало та й відкусиш, пари сподівайся.

Писар:

Добрий вечір!

Хлопець:

Добрий вечір!

Писар:

Звідки йдеш?

Хлопець:

З верха хати калиту кусати!

Писар:

Давай, але не забувай, що я буду по губах писати...

(Гра продовжується. Кого пописали, той платить викуп – фанти).

Хлопці:

А наша калита нам набила живота.

А тепер ми її з'їли і за паром полетіли

Дівчата:

Наші хлопці – пустуни, цілий рік збиткують,

Лиш на свято, раз у рік, трішки попрацюють.

Хлопці:

А дівчата-небожата люблять лиш хвалитись.

Одна одну обмовляють, бо не вміють битись.

Дівчата:

Наші хлопці-ледацюги, не вміють робити,

Тільки хочуть біля печі свої боки гріти.

(О.М. Левун)

(Дівчата співають пісню „Грицю, Грицю”).

Хлопці:

Годі, годі вже сваритись,

Нум, дівчаточка, миритись.

(Розповідають мирилки).

 

Ти – не ворог, я не ворог.

Нам сваритись просто сором.

Помирились, помирились,

Щоб ніколи не сварились.

 

Дві подружечки зажурилися,

Дві подружечки посварилися.

 

Тобі яблучко, мені грушечка –

Не сварімося, моя душечка.

 

Тобі яблучко, мені зернітко –

Не сварімося, моє серденько.

 

Дай скоріш мізинчик свій,

Зачепи його за мій.

Мізин – мізин – мізинець –

Помирив нас, молодець!

Хлопці:

Що, красунечки-дівчата, гру не хочете почати?

Дівчата:

Знаєм ми, та гра така, як і ви – гидка, бридка.

Хлопці:

Ви спочатку подивіться, а тоді уже сваріться.

(Заносять довгу палицю, на якій нанизані бублики).

Ви повинні так зробити,

Щоб бублика надкусити,

Та руками не торкатись,

Бо почнемо ми брикатись.

(Двоє хлопців тримають палицю з бубликами. Дівчата надкушують бублики, кожна по черзі. Хто надкусив бублик, того чекають щастя і вдача).

Господиня:

Щось так швидко вечоріє,

У світлиці вже темніє.

Треба свічку запалити,

В гості нічку запросити. (Запалюють свічку).

2-а дівчина:

Прийди, прийди, нічко, гарна чарівничко.

Принеси з собою сонного напою;

А ще – щастя зорі для кращої долі.

Поможи дівчатам добре погадати.

3-а дівчина:

Надійшла вже зоре-нічка.

Час запалювати свічку,

Перед дзеркалом сідати,

На коханого гадати.

Хто із дзеркала погляне,

Той твоїм навіки стане.

(Виконують пісню „Ворожіння” із мюзикла „Вечори на хуторі поблизу Диканьки”).

Але тут не час й не місце.

Поодинці треба сісти,

Щоби долю не злякати

І чужого не забрати.

4-а дівчина:

Що ж, по-іншому гадаєм.

Ми багато чого знаєм.

Нехай віск із свічок капа

У тарілочки з водою;

Ну, а потім ми займемось

Ось якою ворожбою:

Переглянемо усі

Малюночки воскові.

І по них вже розгадаєм,

Що кого і де чекає.

(Ворожать).

Господиня:

(Проходить, дивиться на воскові малюнки, озвучує побачене).

Гарна доля всіх чекає.

Нещасливих тут немає.

– Будеш горда і багата...

– В тебе – щастя повна хата...

– Ти – в роботі заповзята

І красуня хоч куди!

– Ти ж не знатимеш біди,

І щаститиме завжди.

– Не хворітимеш ніколи

І ходитимеш до школи.

Діток вчитимеш на совість

І приноситимеш користь.

– Мудра будеш і гарненька...

– А ти будеш добра ненька.

Матимеш дітей хороших

І багато щастя й грошей.

– А ти будеш білолиця,

Мов красуня-чарівниця.

Поважати тебе будуть

І ніколи не забудуть.

– А ти будеш всім знайома,

І славетна, і відома.

Край наш прославлятимеш,

Людей лікуватимеш

– Шану матимеш незнану

Й принца із-за океану.

–Ну, а я буду прекрасна

Світло-зоряна і ясна,

І весела, і щаслива

І багата, і мрійлива.

5-а дівчина:

Звісно, так тому і бути,

Та не можу я забути,

Як раніше ми гадали,

Свою долю закликали.

6-а дівчина:

Зараз я вам погадаю.

Під тарілками сховаю

Я предмети чарівні.

Кожен вибере собі:

Стрічку – гарна буде дівка,

Квітку – щастячка вінець,

Монету – повен гаманець,

А каблучка – то кохання,

Бублик – від людей вітання.

Що ж, дівчата, почнемо,

Свою долю знайдемо.

(Ворожать).

Господиня:

Гарна доля вас чекає.

Нещасливих тут немає.

А колись не так все було,

Зараз всі про те забули.

А бабусенька співала,

Все мені розповідала

Про червону калиноньку,

Про нещасну дівчиноньку;

Про козака зрадливого,

Без кохання щасливого.

Що ж, дівчата, заспіваймо,

Давню пісню пригадаймо.

(Виконують українську народну пісню „При долині кущ калини”).

Дівчата:

Щось хлоп’ята посмутніли.

Мабуть, їсти захотіли.

(Виконують українську народну пісню „Варенички”)

Дівчата:

Що ж, вареничкі готові. Ой, які вони чудові!

Милі хлопці, просим сісти, варенички будем їсти.

Вареники непогані, вареники у сметані.

Вас чекають у макітрі вареники дуже ситні –

Білолиці, круглолиці, із добірної пшениці.

Їжте, їжте, просим щиро, вареники наші з сиром.

Вареникі непогані, вареники у сметані.

Їжте, ну їжте.

(Змагання. Кожен хлопець по черзі мусить дострибати у мішку до вареника, з’їсти усі вареники).

Хлопці:

А я знаю гру для втіхи.

Більше хто збере горіхів,

Буде той в житті багатий,

Щастя буде завжди мати.

(Хлопці змагаються, хто набере більше горіхів у жменю однією рукою).

Господиня:

Молодці!

1-а дівчина:

Погуляли, повеселилися, час додому.

2-а дівчина:

Ой, дівчата, вже перші півні співають. Я казала мамі, що на вечорниці іду, а вийде, що на досвітки.

1-й хлопець:

Досить сидіти, хлопці, йдемо хвірточки познімаємо.

2-й хлопець:

Дякуємо господині за теплу хату, а молодим дівчатам – за стіл багатий.

Господиня:

Надобраніч.

От поволі затихають наші вечорниці

Не забудьте ви дороги у наші світлиці

Хай любов і щире слово

Душу вам зігріє.

Пам’ятайте, вечорниці в ніч на Андрія.

Дівчата і хлопці:

Запам’ятаємо.

Ведуча:

(Встає поруч господині).

Ну от і закінчилися наші вечорниці. Добре, що ото діти наші повертаються до минулого.