Андріївські вечорниці

Андріївські вечорниці

 (виходять ведучі, лунає мелодія Василя Попадюка)

В1. Україно… Рідний краю… Скільки звичаїв та традицій побуту на твоїй землі! Які все ж таки вони багатогранні та неповторні!

В2. З давніх-давен наша Україна славиться величними традиціями, святами та обрядами. Одним із свят, яке завжди відзначали наші діди та прадіди, було велике зимове свято, особливо важливе для молоді – Андрія Первозваного. Тому й ми вирішили не порушувати традицій нашого народу, а теж ненадовго повернутися в минуле і відсвяткувати цей вечір молодіжними конкурсними веселими вечорницями.

В1. Вечорниці – то щось неймовірно сакральне й незабутнє. Дівчина, яка бодай раз відвідала вечорниці, – не забуде цього дійства ніколи!

В2. Тож і ми сьогодні повинні поринути в минуле, почерпнути там мудрість та досвід наших предків, а також досхочу повеселитися!

В1. А ми намагатимемось відтворити усі давні звичаї, пов’язані із вечорницями. Тому пропонуємо усім класам, які завітали на наші вечорниці представити себе. Розпочнемо із 10-а класу!

(музика виключається)

(10-б, 10-в, 11-А, 11-Б)

В2. Було популярним у народі вітати іменинників напередодні, тобто перев’язувати. Отож, просимо привітати і наших іменинників-Андріїв оплесками! Тож вітаємо учнів 10-а класу!

В1. Найщиріші вітання учням 10-Б класу!

В2.Із найкращими побажаннями учням 11-А класу!

В1.А також вітаємо учня 11-Б класу!

В2. Дорогі наші Андрії! Ми бажаємо вам любові, мужності, доброї долі, Божого заступництва та здійснення усіх мрій!

 В1. Що ж, а ми переходимо із вами до найулюбленішого дійства вечорниць, особливо для дівчат! Ворожіння. Дівчата, а давайте заглянемо у майбутнє й дізнаємося, що ж нас там очікує?

В2. Давайте спершу дізнаємося хто і через скільки років заміж вийде? Запрошуємо по одній дівчині із класу до нас. Отож, для цього ворожіння нам потрібен перстень. На нитку ми його прив’язуємо, розкручуємо і всуваємо у склянку. Голосно рахуємо, скільки разів він вдариться об вінця склянки, кількість ударів відповідає кількості рокам до весілля. Що ж, спробуймо!

В1. От і визначилися із роком одруження. А тепер ще дізнаємося, звідки милого виглядати. Для цього ми знову запрошуємо по представниці із кожного класу.  А тепер скиньте по чобітку, розкрутіть його із заплющеними очима, киньте. Де носик — там і милий, при цьому треба промовити:

Святий Андрію, святий Андрію,

                                         На тебе єдиного маю надію.

                    Скажи мені нині, дорогий Андрію,

                                         Звідки я маю чекати надію.

В2. Що ж, звідки чекати нареченого та через скільки років ми уже дізналися. А тепер давайте й поспіваємо трішки. Зустрічаємо оплесками ______________.

В1. Дякуємо за прекрасний настрій і за те, що з нами! Ми продовжуємо веселитися і дізнаватися свою майбутню долю. Отож, для наступного ворожіння запрошуємо до нас четверо дівчат із залу.

 (4 тарілки, а під ними – галузка мірти, лялька, перстень і квітка)

Найперше старшій дівчині долю вгадували. Всі за неї переживали, бо хотіли знати чи вийде скоро заміж, чи ще рік буде дівувати. Та дівчина, якій вгадували долю, не мала бачити, як дівчата будуть під тарілки фанти підкладати. І, як тільки їх розклали, то запрошували дівчину тарілку вибирати – свою долю вгадати. Кожна дівчина лише одну тарілку вибирала. Хвилювалася, бо вірила: що вибере на Андрія, це її і чекає. Отож, вибирайте й ви, дівчата.

В2. А наші дівчата уже вибрали собі тарілки і готові дізнатися: що ж їх чекає. Отож, якщо під тарілкою буде перстень – скоро заміж вийде; якщо квітка – ще дівуватиме; якщо мірта – розлука із милим чекає, а коли витягне ляльку, то зраду від коханої людини отримає.

В1. А хочете знати, як вашого судженого звати? Для цього ми проводимо наступне ворожіння. У нашому капелюсі є аркуші паперу з чоловічими іменами, тому прошу спробувати вибрати кожній свого майбутнього.

  звучить пісня «Ой на вечорниці»

В2. А ще, дівчата, поворожимо з вами так. Запрошуємо до нас усіх охочих. А зараз від стіни і до порога ставайте одна за одною. Остання переходить наперед, і так – допоки усі не повиходять за двері. І при цьому передні по-черзі промовляють: «молодець», «удовець», «ще дівуватиму», - і як вийде, то таку долю ця дівчина буде мати. Отож, по-черзі, дівчатка.

звучить пісня «Соловей у саду»

В1. А в нас на черзі – музична перерва, яку вам подарують наші співочі перлини.

В2. Дякуємо дівчатам за хороший настрій, який вони дарують нам протягом усього вечора. А ми продовжуємо. Зараз запрошуємо до нас по представниці із кожного класу. Ми даємо вам по аркушу паперу. А ви, із зав’язаними очима, повинні будете зобразити обличчя свого майбутнього нареченого. Ну а потім ми оцінимо його вроду та спробуємо за фотороботом віднайти оригінала.

звучить пісня «Дубки»

В1. А у деяких селах ворожили ще й так. Дівчат посилали по дрова. Вони брали по в’язанці, поверталися назад і тоді їх рахували. Якщо ж була парна кількість – бути весіллю уже зовсім скоро. Останній кілок обов’язково оглядали! Якщо кілок тоненький і рівненький, то тій дівчині випаде хлопець молоденький, а коли кривий і товстий, то такий і хлопець буде, а якщо кілок із товстою корою, то суджений багатий буде, при грошах та з бородою. Це найвеселіша ворожба. Дівчата одна з одної кепкували, жартували. Вірили-не вірили, а все ж трішки хвилювалися, бо всім хотілося заміж за молодого парубка.

В2. А коли надворі сніг лежав, то ворожили ще так. Дівчина набирала насіння коноплі, виходила на подвір’я і промовляла:

О святий та добрий Андрію,

Конопельку сію!

Добре заволочу, бо заміж вийти хочу!

А як усе розсіє, то зразу насіннячко збирає, яке розсівала, в світлицю приносила і рахувала. Якщо парна кількість зернин – то в парі незабаром житиме.

В1. І досі дівчата на Андрія на підвіконні ставлять у воду гілочку вишні. Коли розцвіте на Різдво, то дівчина щасливою буде. Іноді, на кожну гілочку бажання загадували. При тому промовляли:

Святий Андрію, маю на тебе надію:

Дай, щоб вишня зацвіла, а мою долю на поріг привела.

Тому не забудьте й ви, дівчатка, гілочку вишні по дорозі захопити і поворожити.

В2. А найпоширенішим вважається ворожіння на сірниках. Це один із найбільш точних і досить простих методів, що дозволяють довідатися про почуття коханої людини. Ідучи своїми коріннями в стародавню перську віру, таке гадання не може обманювати, тому що відповідає на поставлене запитання одна з 5-ти могутніх стихій – вогонь.

Отож, запрошуємо по дівчині із класу до нас. Беремо по два сірники, одному присвоюємо ім'я хлопця, другому – своє ім'я. Запалювати їх і встромляємо у сірникову коробку. Коли сірники догорять, дивимося в якому вони стані. Хто до кого повернутий – той тому і подобається. Якщо рівно стоять – байдужий. Якщо сірник відвернутий – починає тихо ненавидіти.

В2.  А ми з вами підходимо до кульмінації наших вечорниць – випікання калити! Для цього запрошуємо до нас дівчат-господинь, які допоможуть нам калиту пекти!

В1. На Андрія жінки не пекли хліба, не шили, не пряли. Тільки дівчата вранці випікали обрядовий корж з діркою в середині — калиту. Тісто місили всі по черзі. Калита випікалась солодкою, з медом, і запікали її у печі так, щоб вгризти було трудно — на сухар. Прошу дівчат приступати до роботи!

Дівчина 1. Ой Калито, Калито!

Я тебе мішу – заміж вийти мушу!

(місить тісто)

Дівчина 2. Калито-Калито, день взимку короткий,

А моє життя в шлюбі най буде солодке!

(місить тісто)

Дівчина 3. Калито-Калито, в мисці тебе волочимо,

Бо заміж вийти хочемо!

(місить тісто)

Дівчина 4. Калито, звідки б то нам вчути, з ким в парі маємо бути?

(місить тісто)

Господиня. То що, дівчатка, як Калита?

Разом. Гарна, рум’яна й запашна!

Господиня. Де волошки?

Разом. У вівсі!

Господиня. Повиходьте заміж усі!

В1. А наші юні господині уже замісили калиту, давайте подякуємо їм оплесками за це! А ми калиту відправляємо у піч, а за той час – співаємо українських пісень!

В2. Калита печеться, а нам саме час зараз пана Калитинського вибирати! Просимо охочих хлопців зголошуватися на цю почесну місію!

Хлопець1. Я маю бажання бути паном Калитинським!

Господиня. Дівчатонька! Хлопці! Ось і калита поспіла! Подивіться, яка ж славна!

(показує калиту)

Дівчина 4. Ох яка ж красива й запашна!

Хлопець1. І підросла! А це, як мати кажуть, дуже важливо!

Дівчина 1. Ще б нас благословили нею!

Господиня. А знаєте, дівчатка, як господиня благословляла калитою дівчат?

(бере калиту, підносить її над головами дівчат і промовляє)

Сонце заходить, а калита сходить! Дівчина молода заміж виходить!

В1. Молодці! Традицій та звичаїв дотрималися, а тепер – чіпляємо нашу калиту, щоб найвижчою та найголовнішою була!

(чіпляють калиту)

Ми ж просимо пана Калитинського зайняти почесне місце і виконувати свою місію.

(п.Калитинський зі сцени калиту тримає)

В2. А ми запрошуємо пана Коцюбинського на коні калиту пробувати кусати! При тому, дівчата можуть його смішити, але п.Коцюбинський немає права усміхатися!

(по черзі хлопці пробують кусати калиту)

(хто вкусив, ведуча промовляє)

В2. Смачна калита! Молодці наші хлопці! Славно попрацювали! А ми ж просимо господинь, які калиту випікали – калиту поламати та присутніх нею почастувати. А для хорошого настрою – співаємо разом!

Співають

В1. Так наш вечір добігає до ранкової зорі! Дякуємо, що не погордували звичаями та традиціями! Що щиро вірите у відродження нашої держави! Бо ж не відродиться вона без досвіду попередніх поколінь!

В1. Щасти вам! А ми пропонуємо завершити наші вечорниці піснями та колядками!