Андріївські вечорниці

13 грудня одне з великих та улюблених свят — день св. Андрія Первозванного або, як у народі на­зивають, свято Калити. Народні тра­диції міцно переплелися з релігійни­ми та отак і дійшли до наших днів. Напередодні ввечері молодь святкувала андріївські вечорниці. Готува­лись до них у складчину. До однієї господині зносили борошно, крупу, сушені яблука та груші й готували вечерю. І обов'язково пекли калиту — цю найвеличнішу ознаку свята.

Андріївські вечорниці були особливими. На них молодь ближче знайомилася та вбирали собі пару. Було так заведено, що кожне село і, навіть, вулиця мала «свою» хату для вечорниць. Хлопці з дівчатами розважалися та робили збитки. У цей вечір хлопцям усе прощалося, бо така традиція існує, що на Андрія кожен хлопець «пустує».

3 давніх-давен славилася Україна таким звичаєм, як ворожіння у ніч на Андрія. Ця давня традиція - прекрасний витвір людської фантазії, призабутий сьогодні. Ми хочемо повернути йому життя. Нехай оживе одна із       сторінок молодості наших бабусь і прабабусь.

І ось сьогодні ми з вами повернемо трохи в минуле, щоб відчути красу та поезію древніх обрядів. Давайте ж завітаємо до однієї з українських хат, де на нас вже чекають гостинні господарі.

На околиці села, як то мовить билина,

Жила-була господиня, гарна тітонька Килина.

Біля хати. У саду молодь гомоніла,

Розважалися усі, тітонька раділа.

Вчила дівчат вишивати і пісень співати.

Скоромовки говорити, гарно танцювати.

А ще тітка полюбляє гостей зустрічати,

Пирогами та млинами радо пригощати!

То ж ходімо, дівчата, та до тітоньки в хату.

Будем танцювати та пісні співати.

Господиня: Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає. Як подумати, що коли це ми дівували, зачуєш де-небудь вечорниці, то аж тини тріщать… Зовсім не те, що тепер. От скоро вже треті півні заспівають, а вечорниці _ей  не починалися. Ой – ой – йой! Куди все поділося?

(чути сміх …Господиня схоплюється. Заходять дівчата)

Д.: Добрий вечір вашій хаті,

Уклін  господині,

Чи веселі вечорниці в нашій Україні.

Д.: Добрий вечір, господине, славна молодице.

Чули, що у цій хатині будуть вечорниці.

Д.:Аби щастя було в хаті,

Щоб усі були багаті,

Аби було любо, мило,

Аби всі були щасливі.

Д.: Гей, на наших вечорницях – хто сумний – розвеселиться!

Співи, танці, небилиці – гарні будуть вечорниці!

Д.: Будем з вами добрі, щирі,

То і будем жити в мирі.

Тоді всім нам допоможе

Матір світу – Мати Божа.

Господиня: Добрий вечір, добрий вечір, любі гості!

Просимо, просимо.

Поспішайте, дівчатонька,

Все приготувати,

Бо пора вже вечорниці

Всім нам починати.

Зваримо вареників

Біленьких, смачненьких,

Та й запросим до нас в гості,

Хлопчиків гарненьких,

Щоб вони разом із нами

Дружно працювали,

Андріївські вечорниці

Піснею стрічали.

Звучить пісня «Вечорниці».

Д.: Ой давайте скорше готувати вечерю, бо скоро хлопці зайдуть.

Д.: Я перший раз прийшла на вечорниці і ось кашу принесла.

Господиня. Став у піч, щоб гаряче було коли всі зберуться.

Д.: А я пампушків напекла.

Господиня. Став на стіл. Нам залишилось ще вареників наліпити. Давайте всі сідайте і будемо ліпимо.

Д.: Давайте заспіваємо.

Звучить пісня «Ой, у вишневому садочку»

Господиня: Люблю слухати як наші дівчата співають. В мене аж серце завмирає. Хочете знати свою долю, дівчата?

Дівчата: Хочемо!

Господиня: Бач, які бистрі й розумні. Гаразд! Хай вже буде по вашому. То може і я помолодію біля вас. Колись, щоб знати, котра з нас швидше заміж вийде, ми складали чоботи до порога. Чий перший на поріг стане та і заміж швидше вийде. Ану , дівчата,спробуйте і перевірте. Ти, …, перша, і так капчик за капчиком.

Д.: Ой, там щось грюкнуло

Господиня: Та це вам почулося, дівчатка.

Дівчата ідуть дивитися, хто стукає. Відчинивши двері, ловлять одного з козаків і ведуть до хати.

Д.:  (руки в боки). Признавайся, що ти хотів нам зробити? 

Х.: Ну, двері підперти, щоб не відчинялися! 

Д.: А ще що? 

Х.: Ще, ще! Ну, віник прив'язати до стріхи! 

Д.: Он як! Ти хотів нам шкоди наробити? Покараємо тебе! Дівчата, викупаймо його у воді!             

(Ведуть до криниці.) 

Х.: Дівчатка, відпустіть! Відпустіть! Я ж тільки пожартувати хотів… Змилуйтеся!... Я більше не буду!

Д.:  От як відгадаєш наші загадки – відпустимо, а як ні - …

Разом : (обступають) Вкинемо у воду… Так і знай!...

Х.: Здаюсь! Загадуйте!

Д.: Поле неміряне, вівці нелічені, пастух рогатий. Що це?

Х.: Небо, зорі та місяць.

Д.: А давай таку: скорчиться в кішку – розтягнеться в доріжку. Цю точно не відгадаєш.

Х.: Як би не так. Це ж мотузка.

Д.: А спробуй-но мою відгадати: складеш – клин, розкладеш - гриб. Ну, відгадуй, відгадуй!

Х.: (падає на коліна) Здаюсь! Дівчатонька, голубоньки, відпустіть! А я вам хлопців приведу.

Д.: А правда приведеш?

Х.: Чесне слово, приведу. Тільки відпустіть!

Д.: Ну, дивись! Не підведи!

Господиня: Ось погляньте, дівчатонька, яку я вам калиту виробила. Треба її в піч посадити, щоб випеклася, рум'яною стала. Але спочатку промовимо чарівні слова, щоб гарно випеклася:

Діти промовляють разом.

Гори, вогонь, ясно,

Спечи нам калиту красну.

Щоб ми її кусали

І горя не знали.

Господиня. А  ти, Юле  , окропи дорогу калиті та прикажи, як треба.

Д.: Водице - студенице

Окропи калиті дорогу

Аж від печі та до стелі,

Щоб  були ми всі веселі.

 Діти утворюють коридор, господиня його «скроплює» водою. Потім господиня бере калиту і садить її в піч, закриває заслінкою.

 Господиня: А тепер цією свяченою водичкою я вас трохи вмию, щоб були такі гарні, як калита. (Вмиває.)

Чути народну пісню «Розпрягайте, хлопці, коней» а потім стукіт у двері.

Хл.: Добрий вечір, вам!

Д.: Доброго й вам здоров’ячка!

Хл.: Дівчатка, а чи можна до вас?

Господиня: Добрий вечір, любі хлопці,

Просимо до світлиці!

Будемо розпочинати наші вечорниці!

Хл.: Ми так замучилися, зголодніли. Може, вареничками нас пригостите?

(Пісня «А мій милий  вареничків хоче»)

Д.: Милі гості, просим сісти,

Вареники будем їсти.

Вареники непогані,

Вареники у сметані.

Вас чекають у макітрі

Вареники дуже ситні.

Білобокі, круглолиці,

З української пшениці.

Їжте, їжте, просим щиро

Вареники наші з сиром

Вареники непогані

Вареники у сметані.

Д.: Найулюбленіша українська страва – вареники. Кожну дівчину матуся змалку вчила ліпити їх. От і сьогодні ми приготували разом українські вареники з різними традиційними начинками.

Господиня: Дівчата, почастуйте хлопців.

Дівчата подають вареники, промовляючи:

Їжте вареники бульб’яні, щоб  ваші щічки були рум’яні!

Їже вареники з капусти, щоб у кишені не було пусто!

Їжте вареники з грибочками, щоб були з синами та дочками!

Їжте вареники з м’ясом та запивайте їх квасом!

Їжте вареники з сиром – з добром вас і миром!

Їжте вареники з ягодою, щоб жили ви злагодою!

(Бере пиріг і підходить до хлопця)

Д.: З’їж , Андрійку, пиріжок,

Він дуже смачненький,

А у нього всередині

Сирочок  дрібненький.

Звучит пісня «Із сиром пироги»

Змагання: хлопці по черзі повинні дострибати у мішку до столу з варениками, а дівчата годують їх варениками.

Х.: Та вже пора їсти переставати, бо скоро 12 година і треба ворожіння організувати.

Х.: Нам також цікаво, яку долю будуть наші дівчата мати.

Виходять із-за столу і хлопці і дівчата. Дівчата стають в кучку.

Д.: Давайте так зробимо – Ти Оксано, піди і борошна трішки, дві тарілки та два аркуші паперу принеси.

Приносить.

Д.: На дно тарілки насипати трішки борошна і папером закрити, а зверху гривню положити. А ти, дівчино, поклич Семена та Андрія, то буде сміхотлива подія.

Д.: Андрію, Семене, прошу підійти до мене.

Х.: Що сталося?

Д.: Та в нас дівчат давно так повелося, що маємо хлопців веселити.

Д.: Я пропную вам оцю хустку зав’язати і на крісло сідати

Д.: І Все що я скажу робити. якщо хтось з вас з тарілок здмухає гроші той поцілує дівчину, яка йому подобається.

Сідають, дують.

Господиня: Поки печеться калита, розкажу вам те, що часто чула від моєї бабусі. І в них були вечорниці, де вони і пряли, і вишивали, і пір'я дерли. І обов'язково жартували… Хлопці, дівчата! А, ви, гуморески знаєте?

Ішов Гриць з вечорниць вночі слободою

Сидить сова на воротах, крутить головою.

Він, сердега, як побачив, та через городи,

Заплутався в бур’яні  та й наробив шкоди.

 

В Чернятині густо хати, вітер не повіє,

Сама мати ложки миє, бо дочка не вміє.

 

Ішов Гриць з вечорниць темненької ночі

Сидить гуска над водою, вирячила очі,

Я до неї: гиля, гиля – вона й полетіла,

Коли б не втік осокою, була б Гриця з’їла.

 

КОРІННЯ Й НАСІННЯ
— А ти, тату, в школі вчився?
— Учився, Сергійку.
— А то правда, що ти, тату,
Був одержав двійку?
— Було Таке, траплялося...—
Малий засміявся:
— Тоді мама правду каже,
Що яв тебе вдався.

 

ЖОРИНА МРІЯ
Каже вчитель на уроці патланеві Жорі:
— Наліпив ти нісенітниць у домашнім творі.
У свої сімнадцять років мислити не вмієш.
Задавав я написати, як, про що ти мрієш.
Ти ж надряпав з помилками лиш одну сторінку.
«Я мечтаю підшукати Інтересну жінку,
Щоб для мене підходящі мала внєшні дані
І робила в гастрономі чи у ресторані...»
Це такі нікчемні мрії в хлопця молодого?
Ти один лиш дописатись можеш до такого.
— Чом один? — скривився Жора. — Це в якому смислі?
Я писав, а батя збоку підказував мислі.

 

КРАСА НЕНАГЛЯДНА
Дістає Ельвіра лаки,
Робить манікюри.
Для Ельвіри — це ознаки
Вищої культури.
То раніш вона питала:
— Хочеш дулю з маком? —
А тепер, бува, як скрутить,
То виходить — з лаком.

 

КАГАНЕЦЬ
Зайшов до сусідки, а вона — сама,
Окрім неї, братці, ні душі нема.
Молода та гарна з книжкою сидить.
Каганець маленький, як димар, чадить. —
Де це ти коптилку узяла таку?
— Погоріли,— каже,— пробки на щитку.—
Я й подумав, братці, як же бути з цим?
Від коптилки ж запах, від коптилки дим...
— А чого ж,— питаю,— не зробить «жучка»?
— Та немає,— каже,— дроту ні шматка.—
Я іще подумав: що ж його робить?
Фу! — задув коптилку, нехай не чадить.
А чому ходжу я, братці, з синяком?
Ви вже догадались. Точно. Кулаком.

 

ПІДКОВАНА ДОНЯ
Просить доня свою матір: — Голубонько-ненько,
Купи мені на базарі чобітки гарненькі.
— Вередуєш,— каже мати.— Знай же, моя мила,
Як була я молодою, в валянках ходила.
Ви ж у фільмах подивились всякі закордони
Та й пнетеся у буржуйок переймать фасони.—
А дочка: — Так то ж буржуйки, а ми всі — трудящі.
Чом же ноги у буржуйок мають бути кращі?

 

ШЛЮБНА АРИФМЕТИКА
— Не женися,— кажуть Гнату,— бо останнє втратиш.
Ти й так уже трьом дружинам аліменти платиш.—
Гнат сміється:
— Врахував я всі складні моменти:
Знайшов кралю, яка лупить із трьох аліменти.

 

СЛУХНЯНА ДОНЯ
Днями цілими в люстерко заглядала діва:
Підмальовувала справа, поправляла зліва.
Батько злився: — Фарбуватись — ти одне лиш тямиш...
Та сидиш на шиї в мене. Краще б вийшла заміж.
І пішла дочці на користь батькова наука.
Він тепер її годує, зятя і онука.

 

УТЮГ
Сьомий рік уже без жінки мучиться Мартин.
— Доки ти,— питає мати,— житимеш один?
Он над нами поселилась молода вдова.
Одна живе, однісінька, ніде не бува.
Ти пішов би, побалакав про се та про те.
Може, зійдетесь та й пару добру складете.—
А Мартин махнув рукою:
— Ой, не торохти!
То ж людина незнайома. Як це так — зайти?
— Ти піди скажи: «Сусідко люба, дорога,
Чи могли б ви на годинку дати утюга?»
Сядеш в хаті, розпитаєш про її життя.
Чи ж мені тебе учити? Ти вже не дитя.—
Почвалав Мартин з квартири, сходинками йде.
Серце б'ється, калатає, аж в ушах гуде.
Підійшов, натиснув кнопку. Двері тихо — рип...
І з'явився на порозі здоровенний тип.
Позіхнув, сердито крякнув, обдививсь його.
А з-за спини молодичка: — Вам,— пита,— кого? —
Тут Мартин, немов солдатик, повернувсь кругом
І гукнув: — Іди ти к бісу разом з утюгом!

 

БРЕХЛИВА СУСІДКА
Дочка губи помадою увечері маже.
Мати дивиться на неї і сердито каже:
— Он сусідка всюди дзвонить, що ти, дурнувата,
Вчора в сквері цілувала прилюдно солдата.—
А дочка: — Нехай не бреше та сліпа мегера,
Бо я в сквері цілувала якраз офіцера.

Господиня. Ну й розвеселили ви мене, забула про калиту. (Заглядає в піч) Ой, та вона вже спеклася.
Рум'яна та ясна,
На весь світ прекрасна!
Господиня бере калиту і промовляє:
Добрий вечір! З калитою
Будьте здорові!
З калитою золотою,
З пресвітлим святом Андрія!

Діти. Ой калита, калита!

Із чого ти вилита?

 Господиня. З жита сповита,

Сонцем налита,

 Для красного цвіту,

 По білому світу!

Господиня: (вносить калиту) Ой, який гарненький корж. А пахне як! Так і хочеться вкусити! Усі готові до гри? Я вам правила нагадаю. Хто вкусить і не засміється, тому минеться. А хто буде реготати, того наш писар буде сажою писати. До того ж кусати – руками не чіпати? Усі зрозуміли?

1-й хлопець.

І, нарешті, калита,

Наче сонце, золота,

Хто вкусить калити хоч раз,

 Той буде першим серед нас.

Нумо, хлопці і дівчата,

 Хто з нас буде починати?

 2-й хлопець. Ой громадо, чесні люди,

Я найпершим хочу бути

 їду, їду я до річки,

Ой, дайте вкусити калити хоч трішки.
Спроба невдала. Чухає потилицю.
Дівчина. Ще ні разу не стрибала,
Калити не куштувала.
Підстрибує, але невдало.
Хлопець. Калито смачна, духмяна,
Подивлюся, аж голос в'яне.
Скажи, ну як тебе дістати?

Як таємницю розгадати?

Підстрибує, кусає. Всі регочуть.

 Дівчина. Людоньки! Людоньки! А мені можна?

 Різні голоси. Що можна?

Дівчина. Та відкусити кусок калити.

 Голоси. А навіщо?

Дівчина. Як і всі, хочу щастя знайти.

Хлопець. Ну, ну, кусай, кусай та всіма зубами,

 Щоб найщасливіша була поміж нами.

Змагання:

Господиня: А зараз всі до праці. Дівчатка, виробіть паляниці та кожна свою позначте. А я тим часом дров підкину…

(Дівчата роблять паляниці)

Х.: Тітко Килино! А для чого оті паляниці позначати?

Господиня: Щоб кожна дівчина свою впізнала...

Х.: А що буде як паляниці спечуться?

Господиня: Ми їх покладемо в рядок і приведемо собаку. Чию паляницю собака найшвидше з'їсть, та дівчина найшвидше заміж піде.

Х.: Ото цікаво! Я пішов по собаку.(Пішов).

Господиня: В кого паляничка готова, кладіть на бляшку.

- …, а йди-но сюди! Віднеси пекти ці паляниці.

Дівчата сідають вишивати.

Український народний танець

Господиня: А ось і паляниці готові!

(Дівчата підбігають і забирають кожна свою. Складають їх на дошку по черзі).

Господиня: А де ж наш собака! (Хлопець приводить собаку).

Х.: Цікаво, чи захоче ще їх їсти!

(Дівчата і хлопці заглядають, чию паляницю взяв собака. Жарти, сміх).

Господиня: Ну, що, дівчата, цікава гра?

Дівчата: Цікава!

Господиня: А зараз ворожба для хлопців. Оце вам макітри, оце вам і перстені. Наливайте воду і губами дістаньте перстень з макітри. Хто швидше дістане – той найшвидше собі пару знайде! Поки вони будуть бавитися, ви дівчата ідіть і принесіть дров.

(Дівчата приносять).

А тепер порахуйте кожна по скільки принесли? Через стільки років і заміж підете. (Сміх).

Д.: Дівчата, а давайте погадаємо ще на тарілках. Мені бабця розказувала: під тарілку кладеться лялька, перстень, ключ і інші предмети.

Д.: Давайте, я це все під тарілку покладу, а ви не підглядайте. А тепер йдіть і вгадуйте свою долю.

( Гілочка - ще походиш в дівчатах, лялька- зрадить милий, ключ - бути тобі господинею, перстень - скоро весілля).

Господиня. Ой дітоньки, мої любенькі, вже надворі день біленький. Вас давно вдома батьки чекають, спокійного сну не мають. Вже б годилося йти спати, бо на свято Андрія треба до церкви вставати. Щоб в усіх збулася надія й найзаповітніша мрія, а для того в кожного має бути сильна віра.

Х.: Дякуємо Вам, тітонько, що нас у хату свою пустили. Дай вам Боже здоров’я і щоб щасливо до 100 літ дожили.

Х.:  Дякуємо господині за теплу хату, молодим дівчатам  за стіл багатий. Нехай на свята у вашій хаті буде гостей багато.

Д.: Ми гуляли, веселились,

Усім весело було.

Вечорниці завершились

І здається все пройшло.

Х.: Ні, так  просто не проходить,

В серці струночка бринить.

Про шкільні ці вечорниці

Спомин в серці буде жить.

Х.: Перш ніж піти з такої гостинної хати ми маємо господині, і нам, і вам , Многая літа заспівати.

Х.: Бувайте здорові й багаті, нехай мир і спокій буде в кожній хаті.

Звучит пісня «І в вас, і в нас хай буде гаразд»

Скільки б не співали, а кінчати час.

Кращі побажання ви прийміть від нас.

І в вас, і в нас хай буде гаразд.

Щоб ви і ми щасливі були.

Ведуча: Ось і ожили перед нами ігри  і забави  нашого народу. Тепер головне, щоб вони і надалі не пішли у забуття. Міцний наш  рід, жива у ньому пам'ять про минуле. Тож бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю. У ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня. Хай у вас завжди живим вогником світяться обереги пам'яті!