Андріївські вечорниці

Про матеріал
Андріївські вечорниці Мета: ознайомлювати дітей з оберегами української родини, пробуджувати пізнавальні інтереси до історії свого родоводу, української нації, її культури і побуту; виховувати глибокі почуття любові до батьків, роду свого, почуття пошани до людей, праці, гордості за майстерність родичів, близьких; сприяти розвиткові творчих здібностей дітей, бажання примножувати родинні традиції, берегти свою національну культуру.
Перегляд файлу

 

 

 

 

 

Андріївські вечорниці

 

 

 

 

 

 

 

 

Мета: ознайомлювати дітей з оберегами української родини, пробуджувати пізнавальні інтереси до історії свого родоводу, української нації, її культури і побуту; виховувати глибокі почуття любові до батьків, роду свого, почуття пошани до людей, праці, гордості за майстерність родичів, близьких; сприяти розвиткові творчих здібностей дітей, бажання примножувати родинні традиції, берегти свою національну культуру.

Обладнання: інтер'єр сільської хати (предмети побуту та обереги старовинної української сім'ї скомпоновано в етнографічну композицію), аудіозаписи українських пісень.

Хід свята

Вихователь. За християнськими переказами, Андрій Первозваний був одним із 12 апостолів Ісуса Христа. Він навчав слов'ян християнству. Як зазначали літописці, Андрій передбачив, що з волі Божої на Дніпрових водах буде збудоване місто, а там, де він встановив хрест, згодом буде споруджено Андріївську Церкву. Споконвіку в Україні на Андрія проводять святкові вечорниці (досвітки). Приміщення прикрашається вишиваними рушниками і дівочими віночками із стрічками, стіл - вишитою скатертиною, і обов'язково на Андрія горять свічки. Адже в цей вечір відбуваються різноманітні розваги: пісні, танці, кусання калити, святкова вечеря, а опівночі дівчата гадають, питають у Андрія про свою долю.

Сцена має вигляд селянської хати. На сцену виходить господиня в народному одязі. Кілька дівчат пораються біля печі, інші біля столу.

Господиня.

Поспішайте, дівчатонька,

Все приготувати,

Бо вже час вечорниці

Всім нам починати.

 

Дівчата.

Ось наліпимо вареників,

Біленьких, смачненьких,

Та й запросимо до нас в гості

Хлопців гарненьких.

 

Щоб вони разом з нами

Дружно працювали,

Андріївські вечорниці

Піснею стрічали.

 

Господиня. Дівчатоньки, голубоньки, певно, вже втомилися, за роботою сидячи.

Відпочиньте трохи, погуляйте, Як ми колись гуляли.

 

1 дівчина. Так хлопців немає!

2 дівчина. Ну що, не чути хлопців?

3 дівчина. Анічичирк. От як не прийдуть!..

4 дівчина. Мій прийде, обов'язково прийде. Хіба я не знаю, чи що!!!

5 дівчина. А я на свого надіюся, як на кам'яну гору.

1 дівчина. Надіявся дід на обід і без вечері спати ліг.

Дівчата. Ой, там щось грюкнуло!

Господиня. Та то вам почулося!

(Почувши знову шурхіт, дівчина виглядає і тягне хлопця)

Дівчата. Та він хотів нам двері підперти.

2 дівчина. Ти хотів нам шкоди наробити?

3 дівчина. Покараємо тебе!

4 дівчина. Вкинемо його в діжку з водою!

Хлопці. Дівчатонька відпустіть!

Чи я, тату, не доріс,

Чи я, тату, переріс,

Чи не рублена хата,

Що не люблять дівчата.

 

Дівчата. Не просись, всеодно не пустимо!

5 дівчина. Ми для вас же, для хлопців, стараємось, а ти заважаєш нам вечерю готувати.

1 хлопець. Я більш не заважатиму, а як відпустите, веселих хлопців повну хату приведу (виходить)

Господиня. Поки калита печеться, ідіть, дівчата, надвір погадайте і посійте конопляне сім'я.

Всі дівчата. Сонце до заходу,

А коноплі до сходу.

Калитою радію

Конопельки я сію,

Підтикачкою волочу,

Бо заміж хочу,

Дай, доле, знати,

З ким життя мати.

 

1 перехожий. Дівчата, позичте борони!

Дівчата. Борона у вівсі!

1 перехожий. Виходьте заміж усі.

(Іде другий перехожий)

Дівчата. Дядьку, де ключі?

2 перехожий. У вівсі, щоб посивіли всі!

(Дівчата накидаються на чоловіка з кулаками)

2 перехожий. Ні, ні, дівчата, у пшениці, щоб усі ви були

молодиці.

Дівчата. Дякуємо!

Господиня. Подивіться, яка наша калита кругла, запашна, красою і теплом засяяла на всю світлицю, оселю звеселила.

(Дівчата передають Калиту)

5 дівчина. Дівчата, а де ж наші хлопці? Може, вони не прийдуть?

(Чути стукіт у двері)

Хлопці. Дозвольте зайти до хати! Вас з Андрієм привітати!

Всі. Вітаємо, вітаємо!

Дівчата. Спасибі, ми також вас вітаємо.

Заходьте, роздягайтеся, будьте як удома.

 

Господиня. Спасибі за честь вашу.

Спасибі дівчатам, що гарно

пряли, щоб їх гарні хлопці покохали.

Аби всі були

гарні та красиві, як наша калита.

Дівчатонька, пожартуємо.

 

Дівчата. Наш Микола як індик,

В нього очі, як мірник,

Щоб я такі очі мала,

Я б Миколу покохала.

Хлопці. Ти, дівчино, чорнобрива,

Рубай дрова до порога.

Рубай дрова коротенькі,

Люби хлопців молоденьких.

Дівчата. Ой, хвалився наш Андрій,

Що вміє косити,

Приклав косу до покосу

Та став голосити.

Хлопці. Ти, дівчино, хитра, мудра,

Зачесана на бік кудря,

Дівчата. Зачесала, загорнула,

Собі хлопця підманула

Хлопці. Ти, Богдане, не сумуй,

Будь веселий з нами,

Коли любиш, поцілуй

І не питай мами.

Кучерява Катерина

Чіплялася до Вадима:

"Ой, Вадиме, добродію,

Сватай мене у неділю".

Дівчата. Через ліс не доліз.

Через річку кладка,

А Микола до Ірини

Переносить ябка.

Хлопці. Котилися води з гори,

На долині стали,

Любилися, кохалися

Та й вже перестали!

Господиня. Та годі, час уже і калиту кусати. А хто буде по губах писати?

4 дівчина. Я.

(Дівчата вішають калиту, їм допомагають хлопці. Калита на висоті зросту людини)

2 дівчина. Калита наша,

Дай нам краси і сили,

Щоб ми у світі славно жили.

1 хлопець. Хлопці, я буду вартовим!

(Хлопець, який іде кусати калиту, бере коцюбу і, мов на коні, під'їжджає до пана Калитинського, який намагається розсмішити його словами)

2 хлопець. Пустіть мене до хати - я їду калиту кусати.

4 дівчина. А я буду по писку писати!

2 хлопець. А я вкушу!

4 дівчина. А я впишу!

(Хлопець підстрибує і без допомоги рук, лише одними зубами, пробує відкусити шматок калити. Це йому не вдається)

4 дівчина. А я казала, що впишу!

(Сажею вимазує обличчя)

(Двоє хлопців повторюють, і їм не вдається вкусити калиту. Тільки третій відкушує шматок)

Господиня. За те, щоб нашу калиту вкусити, треба за неї платити! (Передається калита по столах)

5 хлопець. (Заглядає у горщик)

- А що тут так гарно пахне? (Хоче взяти глечик)

- Дівчата! А чи готові вже ваші вареники? Почастуйте нас!

3 дівчина. Гаразд, ми вас почастуємо.

(Дівчата співають українську народну пісню "А мій милий вареників хоче")

Господиня. Але спочатку почастуємо наших Андріїв, бо сьогодні їхнє свято. (Дівчата підносять Андріям по мисці вареників. Чути стукіт у двері)

1 дівчина. Ой, хто це? Ми нікого не чекаємо так пізно.

(Господиня відчиняє двері. На сцену виходить ворожка)

Ворожка. Добрий вечір! Я тут ішла дорогою повз вас та й почула, що у вас ніби вечорниці на Андрія. А на Андрія треба ворожити. То я й вирішила заглянути на вогник.

Господиня. Заходьте, бабусю! Сідайте.

(Бабуся сідає посередині) А як ви умієте ворожити? Замовляєте, чи лікуєте хвороби, чи на картах гадаєте або на долоні?

Ворожка. Усе вмію, господине! І на долоні, і на картах, і на зорях, і на кісточках, і воду замовляти вмію! Ось тобі, господине, скажу. Дай руку! (Дивиться на долоню). Довга лінія життя у тебе. І щаслива будеш! А ще якась пригода з тобою трапиться. Ось дивись, яка тут петля!

1-а дівчина. Бабуню, а приворожити когось можете?

Ворожка. Можу, дівоньки! Можу, золотенькі мої! Ходи сюди, я тобі до місяця поворожу, до зіроньок ясних.

(Таємниче бере її за руку)

Місяцю мій, ти високо літаєш, ти все бачиш, ти все чуєш, як невольники плачуть за вітцем - матір'ю, як корова за телям, як ослиця за ослям. Даруй же так, Господи, щоб так за мною, хрещеною рабою Божою Катрусею, Грицько

плакав. (Грицько кліпає очима. Всі сміються)

2-й хлопець. Пропав ти, Грицю, не за цапову душу! Краще тікай звідси!

2-а дівчина. Бабусю, ви нам краще щось страшне розкажіть.

Ворожка. А боятися не будете?

Дівчата. Ні, ні \(Сідають навколо бабусі)

Ворожка. Ну, то слухайте! Я вам розкажу, як ворожили дівчата. (Затемнення, у відповідних місцях чути спів півня і скрипіння дверей)

У хаті каганець блищить,

Жар під піччю тліє.

Повна мисочка стоїть

Віск Маруся гріє.

Ну, Марусю, загадай,

Віск на воду виливай,

Що там виллється, пізнай,

Як живе твій милий;

Чи живий він, чи мертвець...

Чи з тобою під вінець

Піде з старостами,

Зв'яжуть руки рушником,

Коло столика кругом

Обведуть з свічками.

Віск шкварчить - а в серці: тьох!

До печі підбігає,

Ухватила черепок -

У воду виливає...

Тихо в хаті, під кутком

Раз цвіркун цвіркнув.

Північ: тричі під вікном

Півень кукурікнув.

А Марусенька дрожить.

Страшно, страшно ворожить.

Труситься небога.

Що ж Маруся? - На воді

Плівка воску плава.

І дівчинонька тоді

На ній прочитала:

Домовина, хрест, свічки,

Заступ, дві лопати,

Пояс, яма, рушники,

Нари, склеп дощатий.

"Горе! - милий мій мертвець!"

Загасила каганець -

Дівка лихо чує...

Сіла бідна у вікна,

Серце б'ється, серце зна,

Серце щось віщує...

 

3-я дівчина. Ой, як страшно! Засвітіть, дівчата. При світлі веселіше.

4-а дівчина. А я знаю, як ворожили на кінській гриві.

Хлопці. А як?

4-а дівчина. А так! Зрізали пасмо волосся з кінської гриви і спалювали так, щоб хлопця дим обкурив. Тоді хлопець полюбить дівчину. Навіть у пісні співається:

Ой зрізала у коня гриву,

Козака курила, козака курила...

 

2-й хлопець. Колись уміли чаклувати. Навіть змій засушували, у страву підсипали, щоб когось заворожити. А вже які трави заварювали! І любисток, і м'яту, і чортополох, і відьомське зілля.

Господиня. Та досить, бо ніхто й вареників не захоче! Прошу всіх до столу.

(Свято продовжується розвагами)

 

 

1

 

docx
Додано
23 листопада 2023
Переглядів
88
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку