Андрій Чайковський. Повість "За сестрою"

1857-1935

Народився Андрій Чайковський 16 травня 1857 року в місті Самбір в сім'ї службовця, дрібного шляхтича. У ранньому віці втратив обох батьків, тому хлопчика забрала до себе бабуся в село Гординя Самбірського району.

У 1869-77 роках навчався в Самбірській гімназії, був членом підпільного товариства «Студентська громада». Саме в цей час за 30 км, у Дрогобичі, навчався Іван Франко. Зацікавився історією та культурою України. Тоді ж і спробував писати художні твори. 

У 1884 році А.Чайковський закінчив юридичний факультет Львівського університету. Згодом почав працювати адвокатом зі спеціалізацією на карних справах у різних містах Східної Галичини. Попри усталену практику часто вів справи у судах українською, а не польською мовою. До нього горнулося все селянство. Називали «Хлопським адвокатом».

Із 1886 до 1914 року працював адвокатом у Бережанах. Впродовж усього життя, де б не опинявся Чайковський, він був у вирі громадського та політичного життя громади. У 1890 році після чотирьох років діловодства Андрій Чайковський відкрив власну адвокатську канцелярію в Бережанах.

Літературна діяльність письменника розпочалася у 1888 році, коли в народовській газеті «Діло» з'явилися його статті про «причини зубожілості наших селян в судівництві». Чайковський згадував: «…завдяки Франкові попав між письменники, як мені було вже поза тридцять п'ять літ віку. Коли б я так раніше дав пізнатися Франкові, може, був би зайшов трохи дальше. Між Франком і мною завелися сердечні, дружні відносини. Я вважаю його за вчителя, вдавався до нього за порадами, і він мені ніколи не відмовляв».

У творах Чайковський показував галицьку дійсність, створив картини побуту різних верств населення краю в таких творах, як: «Олюнька», «В чужому гнізді», «Малолітній», «Своїми силами», «Панич» та ін. Чайковський написав цілу низку оповідань та нарисів «з судової зали».

Працював він і в художньо-історичному жанрі. Це передусім романи «Сагайдачний» та «Олексій Корнієнко», а також низка малих за обсягом, але не менш важливих і цікавих за змістом, яскравістю й виразністю образів творів: «На уходах», «За сестрою», «Козацька помста», «З татарської неволі» та інших.

На початку Першої світової війни Чайковський організовував набір до лав Легіону українських січових стрільців у Самбірському повіті. У 1915 році очолив «Комітет українців» міста Львова. Після встановлення української державності у 1918—1919 роках став повітовим комісаром Самбірського повіту.

21 грудня 1928 року у Львові та 2 березня 1929 року в Коломиї відбулося урочисте відзначення сорокалітнього громадського та літературного доробку письменника. 2 червня 1935 року Андрій Чайковський помер, похований у Коломиї.

У Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського в Коломиї є меморіальна кімната Андрія Чайковського. На будівлі також розміщена меморіальна дошка.

Робоче місце Андрія Чайковського Інтер’єр кімнати А. Чайковського Інтер’єр кімнати А. Чайковського

Повість — прозовий жанр описово-оповідного типу, в якому життя подається у вигляді ряду епізодів з життя героя, середня епічна форма, яка показує етап життя героя. За обсягом повість більша, ніж оповідання, і ширше зображує людське життя, охоплюючи низку його епізодів, які складають період життя головного персонажа. У ній більше подій і дійових осіб; почасти вирізняється хронологічний розвиток сюжету та відповідна побудова композиції. Частіше за все це історія життя людини, розказана або від особи автора, або від особи самого героя. Значення терміна протягом кількох століть змінювалося. Романтичний (твір) — виявляється у показі ідеального героя, його духовного світу та його ідеалів, заради яких він вступає у боротьбу. Героїчний (твір) — прагнення показати велич людини (героя), яка здійснює подвиг, щось неможливе, ризикуючи; утвердження величі подвигу.

епічний твір середнього розміру, в якому діє герой (чи кілька героїв) ідеальний, духовно багатий, він намагається вступити у боротьбу за справедливість, правду і прагне це довести на прикладі конкретних вчинків, справ. людина, яка є частиною всеосяжної природи, вона індивідуально-самоцінна, неповторна: паралельне зображення природи й людини. Ідеал суспільно активної, діяльної людини; риси позитивного героя — відданість інтересам України, хоробрість, здатність до самопожертви, патріотизм.

Він складається з таких елементів: експозиції, зав’язки, розвитку дії, кульмінації, розв’язки. Експозиція — частина твору, в якій повідомляється про час і місце подій, про обставини, які стали причиною конфлікту (початкова ситуація). Експозиційні відомості можуть викладатися на початку твору, даватися після зав’язки, бути відсуненими в глиб твору. Якщо експозиція дається на початку твору, вода буде прямою, після зав’язки — затриманою, на кінці твору — зворотною. Зав’язка дії — подія, з якої починається дія і завдяки якій виникають наступні події. Зав’язка підводить читача до розуміння проблеми, поставленої у творі. Розвиток дії (перипетії) — частина твору між зав’язкою і кульмінацією, де письменник показує шлях розв’язання конфлікту. Це найбільша частина твору, в якій відображається хід подій. Кульмінація (від лат. сulmеn — вершина) — момент найвищого напруження дії, вершина дії, вершина конфлікту; кульмінація виявляє основну проблему твору та характери героїв гранично ясно; після неї дія послаблюється. Розв’язка — те місце у творі, де показано результати кульмінаційного зіткнення між персонажами, розвиток дії завершується. (від лат. cоmроsitiv — укладання, поєднання) — співвідношення частин твору, яке відбиває складність зображуваних у ньому явищ життя; послідовна вибудова, розміщення та взаємозв’язок частин, образів, епізодів художнього твору; побудова твору, обумовлена його змістом і жанровою формою. Притаманна будь-якому творові. Складовою частиною композиції є сюжет.

Повість «За сестрою» (1907) створена на основі довготривалого вивчення історичних матеріалів із часів татарських нападів на українські землі та їхньої ретельної художньої обробки. В центрі — захоплююча історія юного Павлуся, молодшого сина з козацького роду Судаків, який порятував від татарського полону свою сестру Ганнусю.

Тема: відтворення страшних картин поневолення татарськими загарбниками українського народу; зображення Павлуся, який докладає будь-яких зусиль, мужності, наполегливості, старанності, кмітливості для порятування своєї сестри з татарського полону. Ідея: уславлення козаків — оборонців рідної землі, Павлуся — відважного лицаря, їх благородство, відповідальність, мужність; засудження татар та українців-зрадників. Основна думка: тільки любов до рідної землі, батьківської домівки, тільки сила волі, цілеспрямованість, дружня завзятість допоможе подолати будь-якого ворога заради щастя, радості, миру в кожній українській оселі. Жанр: героїко-романтична повість. Проблематика повісті: батьки і діти; життя і смерть; радість і трагедія; відповідальність і безпечність; вірність і зрада; добро і зло; щирість і хитрість, улесливість, підступність.

Тема: зображення життя мешканців села Спасівка до нападу татар та знищення спасівчан загарбниками. Ідея: засудження жорстокості, жаги до збагачення, насильства (татарва). Основна думка: неуважність одного загубила життя багатьом. Композиція: Експозиція: знайомство з мешканцями села Спасівка, умовами їх життя. Зав’язка: розповіді діда Андрія про татарву, лихо, яке вони чинять. Кульмінація: татари спалили Спасівку, а мешканців — повбивали, решту — забрали у полон. Розв’язка: Павлусеві єдиному із спасівчан вдалось втекти від загарбників. Сюжет. Розповідь про мешканців села Спасівка: звичаї, обряди, особливості поселення, взаємостосунки, діяльність. Серед спасівчан — родина Судаків (дід Андрій, його син Степан із жінкою Палажкою, два сини — Петро і Павло, дочка Ганна). Павло — розбишака, завжди захищав сестру Ганну. Під час нападу татарви село Спасівка згоріло, його мешканців або вбито, або забрано в полон. Павлусеві вдалося втекти від загарбників, він вирішує розшукати сестру і визволити її з полону.

Тема: знайомство Павлуся з козаком Непорадним, зустріч хлопця зі своїм братом Петром. Ідея: уславлення козацької доброти, чуйності, благородства; поважного ставлення одне до одного. Основна думка: Свиридова могила — місце, що єднає минувшину і час, який відбувається у творі. Сила і мужність козаків у їх згуртованості, підтримці одне одного, взаєморозумінні. Композиція. Експозиція: опис українського степу, розповідь про роль Свиридової могили для козаків, знайомство з козаком Семеном Непорадним. Зав’язка: незвичайна зустріч Непорадного з Павлусем. Розвиток подій: опис побуту і дозвілля козаків. Кульмінація: зустріч Павлуся з братом Петром. Розв’язка: після перепочину козаки вирішують здійснити наступ на татар. Сюжет. Опис українського степу. Розповідь про роль Свиридової могили для козаків. Семен Непорадний знімає з коня пораненого Павлуся, надає йому притулок. Приїзд козацького загону, в якому служив Петро, брат Павлуся. Зустріч братів. Із розповіді Павлуся Петро дізнається про пожежу в Спасівці та трагічну долю своїх рідних. Дід Панас лікує Павлуся. Козаки вирішують вранці наздогнати татарське військо і здійснити напад на нього.

Тема: зображення кмітливості, винахідливості, спритності Непорадного при захопленні у полон татарина. Ідея: засудження хитрості, підступності ворога (татарин); уславлення прагнення козацтва йти у бій з поневолювачами, захищаючи рідну землю, свій народ. Основна думка. Тільки в злагоді, впорядкованості, дружній підтримці, порозумінні між козаками — сила запорожців. «Хай буде один ватажок, бо де дві ґаздині, там хата неметена». Композиція. Експозиція: татарин тишком-нишком пробрався до козацького табору, коли запорожці відпочивали. Зав’язка: С. Непорадний за допомогою аркана спіймав татарина, тим самим зберігши життя багатьом козакам. Кульмінація: сутичка між Андрієм Недолею та Остапом Тріскою; хитрість татарина з приводу обміну сідла у Павлуся. Розв’язка: козаки вирушили у похід, щоб забрати у татар награбований ясир.

Сюжет. Під час відпочинку козаків до їх табору наближався татарин. Він хотів всіх перерізати, але його вислідив і спіймав Непорадний за допомогою аркана. Полонений татарин розповів про напад орди на Спасівку. До козаків прибув загін на чолі із сотником Андрієм Недолею. Між Андрієм і Остапом виникла сварка стосовно того, хто буде керувати козацьким військом. Татарин має велике бажання обмінятися з Павлусем сідлами. Хитрість і підступність татарина викриває козак Непорадний. Козацтво вирішує вийти у похід на татар, користуючись інформацією полоненого.

Тема: зображення битви козацтва з татарами, в результаті якої перемогу отримали запорожці. Ідея: уславлення мужності, героїзму, винахідливості козаків, їх любові до рідного краю, народу; засудження підступництва, жорстокості татар. Основна думка: сила козаків у їх завзятості, рішучості, прагненні здобути перемогу над ворогом, жертвуючи своїм життям. Композиція. Експозиція: розмова Павлуся з Петром перед битвою. Зав’язка: за допомогою полоненого татарина козацтво підступило до татарського ковша. Розвиток дії: битва козаків з татарами. Кульмінація: перемога козацтва, полонений молодий Мустафа-ага. Розв’язка: полонений татарин отримує волю. Сюжет. Хвилювання Павлуся перед битвою. Під час військових подій Петро намагається бути з братом. Козаки у стані ворога. Битва. В бою гине Тріска, багато козаків. Поховання загиблих. Перемога над ворогом. У полон до козаків потрапляє молодий Мустафа-ага. С. Непорадний відпускає полоненого ним татарина на волю.

Тема: зображення визволення окремих спасівчан від татарської неволі, зустріч батька (Степана) з синами. Ідея: віра Павлуся у можливість віднайти свою сестру — визволити її з поневолення. Основна думка: тільки мужня, наполеглива, сильна духом людина здатна на великі звершення; віра, надія, любов — ось ті критерії, яких дотримується головний герой твору. Композиція. Експозиція: звільнення Степана Судака від татарських пут та його допомога іншим бранцям. Зав’язка: втеча полонених спасівчан від татар, зустріч Степана з синами. Кульмінація: Павлусь вимагає від батька дозволу на продовження пошуку сестри. Розв’язка: шлях Павлуся на південний захід — до Криму. Сюжет. Степан Судак розпутує мотузку на руках і за допомогою ножа допомагає багатьом спасівчанам. Під час нападу козаків на татар бранці тікають до річки в очерет. Зустріч Степана Судака з синами. Козаки переслідують татар. Павлусь всупереч застереженням батька і брата вирушає у небезпечну подорож, щоб визволити рідну сестру з неволі.

Тема: зображення подорожі Павлуся під час пошуку сестри та лиха, яке з ним трапилося при зустрічі з харцизом Карим. Ідея: возвеличення любові, вірності, мужності, винахідливості, великого терпіння (Павлусь); засудження жорстокості, підступності, зради, прагнення до збагачення (Харциз Карий). Основна думка: на горі іншого свого щастя не збудуєш. Композиція. Експозиція: Павлусь подорожує, розшукуючи Ганну. Зав’язка: сутичка між Харцизом і хлопцем. Кульмінація: Карий продає Павлуся татарським купцям. Розв’язка: страшний суд Гусейна над Карим. Сюжет. Павлусь розшукує сестру. Двічі зробив зупинку для перепочинку. Харциз Карий, який вислідив хлопця, не дав йому можливості подорожувати далі. Злодій продає Павлуся татарам-купцям. Карий раптово зустрічає козаків і намагається вдати із себе полоненого, що втік від татар. Гусейн впізнає Карого. Козаки дізнаються про долю Павлуся. Суд над харцизом, який чинить Гусейн.

Тема: перебування Павлуся на службі у Мустафи. Ідея: засудження жорстокості, підступності, ненависті (Мустафа, Ібрагім). Основна думка: роздум, кмітливість, винахідливість протиставляється злу і насильству. Композиція. Експозиція: розмова хлопця із Сулейманом про вірування татар і українців. Зав’язка: приїзд Павлуся до помешкання купця Сулеймана, сутичка з Мустафою. Кульмінація: невдала втеча Павлуся. Розв’язка: кару над хлопцем призупинено у зв’язку з приїздом мули від Девлет-гірея. Сюжет. Павлусь сподобався багатому татарському купцю Сулейману. Сулейман привіз хлопця до себе і подарував його своєму синові Мустафі. Хлопець терпить приниження від молодого хазяїна, але думка про пошуки сестри підбадьорює його. За непокору Павлуся відправляють служити на конюшню. Хлопець тікає, заздалегідь приготувавшись до цього. Перешкодою до втечі був татарин, якого Павлусь намагався обдурити різними балачками. Хлопець повертається до Мустафи, його очікує чергове покарання. Кару призупинено. Павлусь від’їжджає до Девлет-гірея.

Тема: зображення довгоочікуваної зустрічі Павлуся і Ганнусі. Ідея: уславлення краси вірності, наполегливості, винахідливості; віра у здійснення своєї мрії. Основна думка: тільки цілеспрямованість, старанність, впевненість у свої сили, вміння долати будь-які перешкоди підносять людину на великий п’єдестал вірності, любові, честі, порядності. Композиція: Експозиція: Павлусь у Бахчисараї на дворищі Девлет-гірея. Зав’язка: слуги Девлет-гірея розшукують Ганнусю. Кульмінація: хвилююча зустріч брата і сестри. Розв’язка: тимчасове розлучення Павлуся і Ганнусі. Сюжет. Павлусь потрапляє у Бахчисарай на прийом до Девлет-гірея, який намагається знайти відповідь на запитання: «Що відомо про мого сина Мустафу?» Щоб дати відповідь на це запитання, Павлусь, вдаючись до хитрощів, пропонує Девлет-гірею віднайти сестру Ганнусю. Сестру знайдено. Хвилююча зустріч Павла з Ганнусею. Павло інструктує сестру перед розмовою з Девлет-гіреєм щодо його сина Мустафи. Брат із сестрою перебувають у палаці Девлет-гірея, поки тривають подальші пошуки Мустафи.

Тема: зображення повернення сина Девлет-гірея додому; радість хана з цього приводу. Ідея: уславлення любові до Батьківщини, порядності, честі, волелюбності. Основна думка: нічого кращого немає у людини, як вільне життя на рідній землі (Мустафа, Павлусь, Ганнуся, Остап Швидкий). Композиція: Експозиція: перебування Павлуся і Ганнусі у палаці хана, поки той розшукував сина. Зав’язка: Павлусь розповідає Ганнусі добру новину: Девлет-гірей їде з сином додому. Кульмінація: хан надає волю брату і сестрі. Розв’язка: клопотання Павлуся перед Девлет-гіреєм про звільнення Остапа Швидкого. «У Павлуся потекли сльози з очей». Сюжет. Під час перебування у Девлет-гірея Павлусь згадав, як на Україні святкується Різдво (колядки, щедрівки, ковзання на санках). Повернення хана з сином додому. Викривається хитрість Павла стосовно того, що Ганнуся бачила, як склалася подальша доля Мустафи у козаків. Хан пропонує хлопцю з сестрою залишитися жити з ним, прийняти нову віру. Павло просить для себе і сестри вільну, щоб повернутися на Укра­їну, а також викупити у Сулеймана-ефенди земляка Остапа Швидкого.

1. Павлусь — представник славного козацького роду Судаків. 2. Портрет і зовнішність п’ятнадцятирічного юнака. 3. Вольові якості: а) цілеспрямованість і наполегливість; б) мужність і витримка; в) незламність і твердість; г) готовність на самопожертву; д) велика сила волі; е) ненависть до гнобителів українського народу, зрадництва. 4. Розум і кмітливість: а) володіння зброєю; б) застосування знань, отриманих від діда Андрія і козаків. 5. Почуттєві риси: а) справедливість; б) вірність; в) сердечність і доброта; г) гордість; д) кмітливість і винахідливість; е) любов до сестри, родини, рідного краю; є) вміння реально оцінювати ситуацію. 6. Павлусь — відважний лицар і герой.

Осягаючи спадщину А. Чайковського, яка складає добрий десяток томів, треба мати на увазі, що письменник, як відзначала критика ще за його життя, «виточив собі мету, що виходила поза межі чистої літератури». Він прагнув виховати у читачів суспільно-громадську активність, національну свідомість, історичну пам’ять, дати читачеві знання національної історії, на рівні тодішніх здобутків історичної науки, окреслити образи провідних діячів, змалювати історичний побут, явити провідні ідеї, що будоражили людську свідомість в ту чи іншу епоху, і спроектувати їх у свій час, донести до свідомості своїх сучасників.