Антропічний вплив на біорізноманіття.Екологічна політика в Україні.

Антропічний вплив на біорізноманіття. Екологічна політика в Україні. Параграф 51,52

БІОРІЗНОМАНІТТЯ– це розмаїття організмів, видів та їхніх угруповань. Наука, що вивчає формування й еволюцію біорізноманіття, називається диверсикологією.

Які ж основні причини деградації біорізноманіття?1. руйнування природнього середовища життя2. збільшення частки чужорідних видів3. надмірна експлуатація природніх ресурсів4. швидке здостання кількості населення5. зміна клімату і глобальне потепління

Які наслідки антропічного впливу на біорізноманіття?Зникнення видів. Проблеми вселення нових видів.(пов’язані з акліматизацією(пристосуванням до умов нового середовища та нових угруповань й екосистем) і реакліматизацією(переселенням організмів у місця, де вони раніше проживали, але з різних причин зникли). Поширення алергенних видів рослин­бур’янів. Масові епідемії.

Збереження біорізноманіття – це сукупність заходів, спрямованих на охорону окремих популяцій, видів та екосистем у цілому разом з їхнім середовищем існування.

Стабільність біосфери – це властивість, заснована на високому рівні різно-маніття живих організмів, окремі групи яких виконують різні екологічні функції. Значення біорізноманіття для стабільності біосфери полягає в тому, що воно:• виконує буферну роль у біосфері, завдяки чому зменшує негативний вплив абіотичних чинників (наприклад, поглинання й біоакумуляція забрудню-вачів); • забезпечує біологічний кругообіг речовин та енергії (наприклад, участь мікроорганізмів у кругообігу Нітрогену, Сульфуру, Феруму); • регулює кліматичні процеси на Землі (наприклад, вплив лісів на водний баланс Землі); • бере участь у запобіганні масовим захворюванням (зменшення біорізноманіття супроводжується збільшенням кількості тваринносіїв небезпечних інфекцій).

ЕКОЛОГІЧНА ПОЛІТИКА – це діяльність суспільства і держави, спрямова-на на охорону та оздоровлення природного середовища, ефективне поєднання функцій природокористування і охорони довкілля, забезпечення екологічної без-пеки громадян.

Ієрархія екополітикискладається як мінімум з чотирьох рівнів: 1) міжнародно­глобальної екополітики (наприклад, встановлюються економічні зони в Світовому океані, квоти на вилучення природних ресурсів, вводяться заборо-ни на скидання речовин); 2) регіональної екополітики (наприклад, створення прикордонних заповідників, співпраця країн щодо контролю за перенесенням біозабруднювачів); 3) національної (державної) екополітики (наприклад, прийняття і реалізація природоохоронних законів, міжнародних договорів); 4) локальної екополітики (наприклад, політика економічного району або міста).

Екологічна політика на державному рівні формується Міністерством екології та природних ресурсів України. Основні пріоритети визначено у Проекті Закону України «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року».

Стратегічними цілями екополітики України є: 1) формування екологічної свідомості, цінностей та освіти; 2) сталий розвиток і збалансоване використання природних ресурсів; 3) впровадження екологічних вимог і норм в усі сфери діяльності; 4) зниження екологічних ризиків для екосистем та здоров'я громадян; 5) розвиток державної системи охорони довкілля.

До найвідоміших природоохоронних організацій світу належать: Всесвітній фонд природи, Грінпіс (англ. Greenpeace, Зелений мир), Всесвітнє товариство захисту тварин (англ. World Society for the Protection of Animals, WSPA). Найвпливовішими екологічними організаціями України є: Національний екологічний центр, «МАМА-86», «Екологія-Право-Людина», Україн-ська екологічна асоціація «Зелений світ», Всеукраїнська екологічна ліга.