Архітектурні пам'ятки міста Новгорода-Сіверського

У другій половині ХVІІ століття Новгород-Сіверський був резиденцією Чернігівського архієпископа, видатного релігійного культурного і політичного діяча Лазаря Барановича, який заснував при Спасо-Преображенському монастирі слов’яно-латинську школу, а згодом друкарню, що випустила книги церковного і світського змісту, серед них – “Буквар”.

У 1620 році Новгород-Сіверський перший серед міст Чернігівщини отримав Магдебурзьке право. На початку національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького став сотенним містечком, у 1782 році – центром Новгород-Сіверського намісництва, у1796 році – повітовим центром. Та вже в ХІХ столітті Новгород-Сіверський перетворився на типове повітове містечко з населенням близько 7 тис. чоловік. У 1995 році Новгород-Сіверський увійшов до Ліги історичних міст України.

Новгород-Сіверський називають містом десяти віків. Багато століть тому збудували його наші предки на крутому березі Десни як місто-фортеця для захисту від ворогів. Біографія Новгорода-Сіверського незвичайна, в ній чимало загадок і таємниць

Багаті монастирські землі залучили увагу уряду Росії. Ще Петро І намагався вилучити монастирські землі в російську казну. І після його смерті бажання царя не забулися. Питання про секуляризацію було поставлене в 1757 року в кінці царювання Єлизавети. Наказ не був покладений під сукно, хоча Катерина II в перші ж дні свого царювання повернула маєтки, конфісковані у монастирів. В 1764 році вона видає наказ про передачу всіх церковних земель в державну власність.

Наказ імператриці став причиною закриття багатьох монастирів, але для Спасо-Преображенського навпаки вплинув благотворно. 31 березня 1785 р. тут же заснована окрема єпархія. Очолив її Переяславський єпископ Іларіон.

В результаті секуляризації Н-Сіверської єпархії закрилося 15 монастирів. Кожен з них став на рівні звичайної церкви В 1787 р. Катерина П, проїжджаючи через Н-Сіверський, відвідала монастир. Після закінчення свого візиту Катерина П пожертвувала Іларіону 1000 рублів, а монастирю-200. Крім того через 2 роки вона видала 75 тисяч на побудову нової церкви Спасо-Преображенського монастиря.  Н-Сіверська єпархія проіснувала 12,5 років, а після смерті Катерини П була закрита наказом Павла І від 1 жовтня 1797 р.

Історія Спасо-Преображенського собору також  заслуговує особливої уваги.

Будувався він за рахунок коштів Катерини ІІ.

Будував собор калузький поміщик 2-ї гільдії Мєшков. При будівництві були зроблені грубі відхилення від проекту.

Через 20 років після закінчення будови собору архимандрит Інокентій, керуючий монастирем, доповідає, що собору загрожує падіння. Олександр І виділив з скарбниці 16825 рублів.

В 1821 р. храм знову освятили. Велика площа вівтаря дозволила вбудувати, ще дві прибудови (бокові вівтарі): Успенський з правого боку і святого Дмитрія Ростовського, колишнього настоятеля монастиря - з лівого боку.

В 1918 р. раднарком видає декрет про відділення церкви від держави.

Монастирське подвір'я, по суті, залишалось без господаря. Воно використовувалось як військове містечко, через деякий час там розмістився дитячий будинок. В 1929 р. за рішенням раднаркому України на території монастиря був створений державний історико-культурний заповідник, директором якого став колишній директор краєзнавчого музею Гаплев Степан Антонович. Завдяки йому, в Н-Сіверському був створений великий краєзнавчий центр та працював гурток.

Під час війни окупанти в монастирі збудували концтабір для радянських військовополонених. Більше 20000 чоловік залишились в братських могилах під стінами монастиря. Після Великої Вітчизняної війни довгий час монастир стояв спустошений. Відродження архітектурного комплексу почалося лише на початку 80-их роках

Історико-культурний музей-заповідник "Слово о полку Ігоревім" був відкритий 3 вересня 1990 р. В його склад входить 18 архітектурних пам'ятників міста Н-Сіверського. Заповідник займається не тільки темою "Слова...", але й глибоким вивченням рідної історії, відродженням культурних традицій Н-Сіверщини.

Миколаївська церква

    Це місце в міських документах іменується замістям або передмістям. Як оповідають легенди, в давнину на цьому пагорбі знаходився давньослов’янський ідол, який був зруйнований з прийняттям християнства у 988 році за наказом Володимира Великого. В 1089 році тут була  побудована кам’яна церква святого Миколая, покровителя мореплавців і торговців. За місцем розташування її ще називали Заміською В 1239 році храм був зруйнований монголо-татарами і довгий час пустував.

    За переказами, в 1760 році козаки зібралися по під Десною. Взимку один гетьман переїздив через Десну, кінь під вагою себе та його не витримав і проломився під лід, опинившись в ополонці. Цей гетьман став молити Бога і угодника його Миколая, щоб він його врятував, і обіцяв, що якщо залишиться живим, то возведе на його честь храм на пагорбі, який пустував. Кінь гетьмана був слабкий, тому що він не мав сили від дальнього походу. Після того, як гетьман почав молитися, кінь з неабиякою силою витягнув його з ополонки. І в честь цього спасіння козаки, за наказом гетьмана, побудували храм, в якому потім проводилися посвячення в козаки.

Успенська церква

            У 1860 р. до собору належав 631 парафіянин (295 чоловіків та 336 жінок). Собор узимку не опалювався. До нього була приписана ще тепла церква Варвари Великомучениці, де правили взимку. Церква збудована у 1783 р. на місці згорівшого храму Різдва Христового з додатковим вівтарем Варвари.

            Тоді в місті діяли ще храми Воскресіння Христового із приписаною теплою церквою Петра і Павла; Здвиження Христа Господнього Миколая Покрови Пресвятої Богородиці і Благовіщення Господнього.

Тріумфальна арка

          Лобисевич вказав місце на Монастирській вулиці, нині Карла Маркса, вручив план будівництва та оформлення фасаду воріт.

         З нагоди проїзду через місто Новгород-Сіверський імператриці Катерини ІІ новгород-сіверці звели в 1786-1787 роках Тріумфальну арку по вулиці Карла Маркса.

Тимковський Ілля

Педагог, письменник, діяч освіти. Улюблений учитель К.Д.Ушинського. З 1825 по 1838 – директор Н-Сіверської гімназії.

Ушинський Костянтин Дмитрович (1823-1871)

Педагог-демократ, основоположник вітчизняної наукової педагогіки та народної школи. З 1833 по 1840 р. навчався у Н-Сіверській гімназії.

Чалий Михайло

Український педагог, культурно-просвітницький діяч, біограф Т.Г. Шевченка, директор Ніжинського ліцею та багатьох гімназій України.

Самоквасов Дмитро

Випускник Н-Сіверської гімназії, професор історії та російського права, дійсний член археологічної спілки.

Максимович Михайло Олександрович (1804-1873)

Перший ректор Київського університету, український ботанік, фольклорист, історик, громадський діяч, філософ та поет.

Куліш Пантелеймон

Український письменник і вчений, член Кирило-Мефодіївського товариства, засновник української типографії у Петербурзі.

Буяльський Ілля Васильович (1789-1866)

Російський анатом та хірург. Член Академії Медичних наук та Академії Мистецтв. Боровся за життя О.С.Пушкіна після дуелі, вчив Т.Г.Шевченка. Його роботи перекладені багатьма мовами світу. Випускник Н-Сіверського головного народного училища. Його ім’ям названа міська лікарня.