Артюр Рембо та Поль Верлен – новатори в літературі. Трагічна історія кохання.

Винниченко Володимир:  «Кохання — це зойк крові, це бездумний, непереможний голод тіла, це наказ вічності, яка не допускає опору собі. Кохання саме себе пожирає, як вогонь, і коли задоволене, лишає по собі нудний, сірий попіл. Любов — це вростання, це просякання до найтемніших куточків одної істоти другою.” У сучасному суспільстві ми часто зустрічаємося з ЛГБТ спільнотою і більшості людей в Україні це здається нездоровою пропагандою і серед нас існує багато міфів і стереотипів. На цьому уроці ми розвіємо стереотипи про те, що у старі часи не існувало представників ЛГБТ-спільноти і дізнатися про історію одного руйнівного-забороненого кохання Артюра Рембо і Поля Верлена.

Артюр Рембо та Поль Верлен – новатори в літературі

Рембо і Верлен: два поети, відносини між якими дуже точно назвали «повним затьмаренням». Обидва поети мали величезний талант, вони були неймовірно різними, але їх тягнуло одне до одного, неначе магнітом. Є чудовий фільм Агнешки Холланд «Повне затемнення», де чудово показані їхні складні стосунки. Рембо там грає Леонардо Ді Капріо, а Верлена Девід Тьюліс. Назва фільму дуже точно характеризує те, що було між цими двома поетами.

Поль Верлен був старший за Артюра Рембо на 10 років і на момент знайомства з ним вже був відомим поетом. Його талант високо оцінював Віктор Гюго – визнанний maître французької літератури. Життя Верлена проходило неймовірно спокійно та розмірено: він вів активне життя у літературному колі, працював у Паризькій мерії, зустрів дівчину та одружився. Загалом життя людини середнього достатку, без особливих ексцесів. Було, поки він не зустрів юного й талановитого хулігана.

Серед всіх сучасних письменників молодий Артюр Рембо визнавав лише Поля Верлена і писав йому листа з власними віршами, щоб дізнатися думку улюбленого поета. Артуру тоді було лише 17 років.

Верлен, прочитавши твори юного поета, був важко вражений ними. Талант Рембо він визнавав вище за своє, це його змушувало, з одного боку, страждати, з іншого - радіти, що є у Франції поет геніального рівня. Обурений такими складними почуттями, він зустрівся з Артюром на власні очі. Побачивши юнака, Поль Верлен моментально потрапив під його особистісний вплив.

У Рембо була сильна чарівність, яка часто була притаманна тільки розумним і талановитим негідникам. Незважаючи на молодість, він уже давно скуштував заборонені плоди пороку, тому легко й просто скував міцними кайданами  законослухняного і простісінького Верлена. Той навіть не помітив, як опинився під міцним психологічним контролем іншого.

 
“Здійснив я чарівний шлях — у пастки щастя зазирнути.” – Артюр Рембо.

У сім’ї Верлена почались скандали, всю свою пристрасть та кохання він спроектував не на дружину, а на Рембо. Вони були майже нерозлучними та вели розпусний образ життя. З дружиною він домовився про тимчасове розлучення, яке він аргументував тим, що їм потрібно було відпочити одне від одного.

Проте, зраду не вдалось довго приховувати, тому з мадам Верлен вони розійшлись дуже швидко. Між Полем та Артюром почались з’ясування відносин, результат яких був дуже трагічним – Верлен прострілив Рембо руку, за що в результаті сів у тюрму на два роки. Повністю спустошений, зганьблений, він втратив сенс життя.

Рембо потім продовжував подорожувати, писав вірші, та неочікувано захворів і помер. Йому було лише 37 років. Верлен все життя не міг позбутися любовної залежності. Він опускався все нижче, але талант його не тьмянів. Коли він помер у злиднях, у п'яному чаді, його ховав величезний натовп шанувальників його поезії.

Незважаючи на те, що вони обидва прожили коротке життя, вони залишили невід'ємний вклад у історію світової літератури.

Трагічну постать Артюра називають кометою французького символізму. Рембо увійшов у літературу лише на 4 роки, але його творчість визначила подальші пошуки багатьох поетів не тільки Франції, а й решти країн світу. Дух бунтарства, незгоди та заперечення — провідні риси характеру й таланту Артюра Рембо. Він бунтував і проти моральних засад, і проти законів поетики.

Основні твори Артюра Рембо: «Коваль», «Венера Анадіомена» «Голосівки», «П'яний корабель», «Останні вірші», «Осяяння», «Крізь пекло».

Для переходу до модерністської естетики вирішальне значення мала теза Рембо про можливість представляти безформне безформним, що припускала прибирання власного художнього образу. У поезії Рембо також розвивалися реалістична образність, психологізм, сатира.

Проте, найбільший вклад поета був у символізм.

Він зміг зобразити у ньому щось нове, що до нього ніхто не робив, але при цьому він передбачив і кризу символізму – його занепад.. Тому за життя він почував себе неспокійно, йому було неймовірно важко жити з цим передчуттям. Початок кризи символізму і релігії почався у 1910 році, вже після його смерті. Цю цю кризу Ф. Ніцше описав фразою «Бог помер», висловивши нею загальне для порубіжної епохи відчуття вичерпності традиційного віровчення.
 

Не дивлячись на все це, основоположником французького символізму по праву вважається Поль Верлен. Поль Верлен створив концепцію нового часу.
Він підхопив ідею Бодлера про розрив між дійсністю і мрією, саме Поль Верлен довів її до логічного кінця: мрії є єдиним притулком поета. Щиро вірячи в абсолютну реальність мрій, Верлен фактично стирає межу між суб’єктивним і об’єктивним: його вірші впливають не своїм прямим предметним значенням, а навіяним і «підказаним» настроєм.

Саме тому символісти вважали Верлена одним зі своїх попередників. Природа й людина в нього є одним цілим, однією душею, однією піснею, а ось якою вона буде — вирішувати людині. Таким є кредо Поля Верлена та його нове слово в поезії.

Основні творами Верлена вважаються такі поетичні збірки та цикли: «Сатурнічні вірші» (1866), «Вишукані свята» (1869), «Добра пісня» (1870), «Романси без слів» (1844), «Далеке і близьке» (1884), «Любов» (1888), «Щастя» (1891), книга літературно-критичних статей «Прокляті поети» (1884). Верлена чудово описують слова Артюра Рембо, лідера поетичного авангарду та людини, яка в результаті змінила його життя: «Цей король поетів, справжній Бог». Звісно, він був далеким від Бога, більше того – йому так і не вдалось його знайти. Сам митець інколи не вважав себе навіть повноцінною людиною.

Людину, що так і не змогла прийняти себе, Поля Верлена,  у 1894 році літератори визнали «королем поетів». 

Запитання для закріплення матеріалу:

1. Хто написав вірш “П'яний корабель”?
2. Кого назвали “Королем поетів” у 1894 році?
3. Що таке криза символізму?
4. Хто зміг передбачити кризу символізму?
5. Хто з цих двох письменників після з’ясування відносин потрапив у тюрьму на два роки?

Додаткове завдання(по бажанню): Написати доповідь про творчу особистість, що була/є представником ЛГБТ-культури.