Авторська казка "Рукавичка"

Бібрський опорний ліцей імені Уляни Кравченко Бібрської міської ради Львівського району Львівської області

Вчитель початкових класів – Марія Базюк

Казка «Рукавичка»

Дійові особи:

Автор І, Автор 2, Дідусь, Собачка, Мишка, Жабка ,

Зайчик, Лисичка, Вовчик, Кабан, Ведмідь

Автор 1:  Ми розкажемо вам казку

Чи повірите, чи ні.

В рукавичці поселились

Лісовії звірі всі.

Автор 2    В рукавичці? Ти жартуєш!

Скільки ж там було звірят?

В рукавичці поміщалось

Дідусевих пальців п'ять.

Автор 1:  А от звірів було сім.

Все в казках буває.

Ось послухайте уважно.

Казку починаєм.

Автор 2:  Огортає землю холод,

Навкруги зима.

Поховались звірі в нори –

Нікого нема.

Автор 1:  Тільки в лісі дід мандрує,

Заглядає навкруги.

А за ним собачка Жучка

Бігає туди-сюди.

Дія перша

Дідусь: Ой і холодно надворі,

Поховались зайці.

Вже сьогодні не вполюю,

Дуже змерз я в пальці.

Думав, лисеньку впіймаю,

Була б бабі шуба.

Десь поділась рукавичка.

Це велика згуба.

Думав зайчика підстрелю,

Була б з нього шапка.

Або теплі рукавички

Для моєї бабки.

Піду но я пошукаю

Свою рукавичку.

Не люблю добро губити –

Маю таку звичку.

Собачка:  Ти дідусю не журися,

А на мене покладися.

Добрий нюх собака має

Рукавичку відшукаю.

Обнюхаю всю стежину,

Подивлюся під ялину.

Ще й загляну в темний ліс,

Щось свербить у мене ніс.

Тут мишачий слід я бачу,

А так заєць тільки скаче,

Тут лисичка пробігала,

Хвостом слід позамітала.

А це жабеняти скік –

Всі прямують в один бік.

Тут і вовчик братик був

І туди він теж звернув.

Тут копитця кабана

Що це в лісі за мара?

І ведмежі є сліди!

Чи не сталося біди?

Йдем, дідусю, й ми в той бік,

Бо я чую якийсь крик.

(сходять)

Дія друга

Мишка: Я маленька сіра мишка –

Голосок тоненький.

Малі вушка, малі лапки

І хвостик тоненький.

Щоб поїсти мені треба

Від хлібчика дрібку.

Та без мене не вирвала б

Вся родина ріпку.

І кицуня, і собачка,

І внучка маленька,

Дід Андрушко працьовитий

І баба старенька.

А хто перший в темнім лісі

Знайшов рукавичку,

Ще й гостинно запросив

Зайця й лисичку?

Також жабку-скрекотушку,

Кабана-іклана.

А ведмідь все зіпсував,

Все тепло пропало.

І тому то, любі друзі,

Я велика мишка,

Бо без мене не обійдеться

Українська книжка!

Ось у лісі на стежині

Рукавичка лежить.

Вона тепла і велика,

Буде мишка у ній жить.

Жабка:   Ось у лісі на стежині

Рукавичка лежить.

В такій теплій і великій

Вже хтось спить.

Мишка: Це я Мишка-шкряботушка,

А що?

Розкажи мені скоріше

Ти хто?

Жабка:   Я є Жабка-скрекотушка,

Мене усі знають.

У своїм болоті

Я велика пані.

Навіть сам Іван Царевич

В мене закохався.

І що я Царівна-жаба

Він на тому знався.

Я живу уже від давна

В українській книжці

Це відомо всім на світі,

Навіть сірій Мишці.

Мишка:  Іди.

Зайчик:  Ось у лісі на стежині

Рукавичка чужа.

Чи тут є хтось, озовися

Хоч одна жива душа.

Звірята: Це я Мишка-шкряботушка.

Це я Жабка-скрекотушка.

А що?

Розкажи нам поскоріше

Ти хто?

Зайчик:  Звусь я Зайчик-пострибайчик,

Бо стрибати вмію.

Маю гарну білу шубку,

А про сіру мрію.

Бо біленький я узимку,

Коли голодую.

А сіренький я улітку,

Коли розкошую.

Пригадав, як сіра мишка

Знайшла рукавичку.

І мене щиро впустила

У теплу світличку.

А так сумно, як згадаю

Ту лисицю хитру,

Що вигнала мене з хати

Й нині сльози витру.

Та я знаю, що мене

Дітвора кохає.

І про мене українські

Всі казки читає.

Звірята:  Іди.

Лисичка: Ось у лісі на стежині

Рукавичка теплесенька,

Хто в ній, хто в ній, озовіться.

Звірята малесенькі.

Звірята:   Це я Мишка-шкряботушка.

Це я Жабка-скрекотушка.

Це я Зайчик-пострибайчик.

А що?

Розкажи нам поскоріше

Ти хто?

Лисичка:  Я Лисичка-сестричка

Гарна невеличка.

Я руденьку шубку маю

І пухким хвостом виляю.

Лапоньки м'якенькі,

Оченьки хитренькі.

Дуже люблю я зайчат

І маленьких мишенят.

Гострі зубки маю.

Хто мене не знає!

Це про мене казочки

Весь народ складає.

Звірята:     Та йди.

Вовчик:  Ось у лісі на стежині

Тепла рукавичка.

Хто тут, хто тут може жити,

Зайчик, чи лисичка?

Звірята: Це я Мишка-шкряботушка.

Це я Жабка-скрекотушка.

А я Зайчик-пострибайчик.

А я Лисичка-сестричка.

А що?

Розкажи нам скоріше

Ти хто?

Вовчик:  Ми веселі є звірята.

В темнім лісі наша хата.

Білка у дуплі дрімає,

Мишка в нірці спочиває,

А маленькі зайченята

Під кущем повинні спати.

А я Вовчик-братик

Люблю розважатись.

Звуть мене ще Сіроманець,

Бо люблю вкраїнський танець.

Як музика заграє,

Всіх звірят скликаю:

Ходіть, друзі, танцювати

Увесь ліс звеселяти.

Танець звірятКабан: Ось у лісі на стежині

Рукавичка хутряна.

В ній напевно живуть звірі

Ось велика яка.

Звірята:  Це я Мишка-шкряботушка.

Це я Жабка-скрекотушка.

А я Зайчик-пострибайчик.

А я Лисичка-сестричка.

А я Вовчик-братик.

А що?

Розкажи нам скоріше

Ти хто?

Кабан:  Хро-хро-хро. Я славний пан.

Звуть мене Кабан-іклан.

Під дубочками гуляю

Смачні жолуді збираю.

А сьогодні завірюха,

Дуже-дуже змерз я в вуха.

В рукавичку запросіть,

У тепло мене впустіть.

Звірята:  Оце лихо. Нам й так тісно.

Та вже впустим тебе, звісно.

Ведмідь:  Ось у лісі на стежині

Рукавичка жива.

В ній напевно посилилась

Звірів ціла юрба.

Звірята:  Я Мишка-шкряботушка.

Я Жабка-скрекотушка.

Я Зайчик-пострибайчик.

Я Лисичка-сестричка.

Я Вовчик-братик.

Я Кабан-іклан.

А що?

Розкажи нам скоріше

Ти хто?

Ведмідь:   Гу-гу-гу. Я Ведмідь-набрідь.

Великий у мене рід.

Мед я люблю ласувати,

Гриби, ягоди збирати.

Ще не збудував я хати,

Дуже-дуже змерз я в лапи.

Взимку маю спати звичку

Тож впустіть у рукавичку.

Звірята:  Та куди ж ти тут зайдеш.

Рукавичку розірвеш.

Ведмідь:  Ну пустіть мене в тепло.

Звірята:    Та заходь, вже все одно.

Дія третя

Собачка:  Ой, дідусю, подивися.

Звірі всі сюди зійшлися.

Один одного шанує,

Мир і дружба тут панує.

Дідусь:   Це є справжня дивина

Вся звіряча тут рідня.

Хай живуть і поживають,

Добра й щастя наживають.

Рукавичку їм лишаю,

Бо ще вдома іншу маю.

Звірів дуже я люблю

І для них добро роблю.

Автор 1:  Ось і казочці кінець.

А хто слухав ⎯ молодець.

Автор 2:  Хто чемно слухав казку

Тому бубликів в'язку.