Бібрський опорний ліцей імені Уляни Кравченко Бібрської міської ради Львівського району Львівської області

Вчитель початкових класів – Марія Базюк

 

«Прощавай, Букварику»

 

 

 

 

(Звучить “Святковий марш”)

 

Ведуча:  Ми раді, друзі, вас вітати

На нашім урочистім святі!

Ну що ж, усі зібрались в залі?

Та ні, когось не вистачає.

 

Ведучий:  Кого? Самі ж бо відгадайте,

А потім радісно вітайте.

 

Пісня “Школярики”

До школи радо хто спішить?

Уроки хто старанно вчить?

Хто хоче все на світі знать,

Уміє і читать, й писать?

Усі їх завжди пізнають

Скажіть-но, як цих діток звуть?

Шко-ля-ри-ки!

 

Хто букви гарно всі вивчав?

Букварик залюбки читав?

Хто додавав і віднімав?

Задачі вміло розв’язав?

Усіх їх завжди пізнають.

Скажіть-но, як цих діток звуть?

Шко-ля-ри-ки!

 

Хто радує і тат і мам?

Хто кожну справу робить сам?

Хто дружно й весело співа,

Родину щастям зігріва?

Усі їх завжди пізнають.

Скажіть-но, як цих діток звуть?

Шко-ля-ри-ки!

 

Ведуча:  Вітайте! Ось він наш

Веселий, дружний перший клас.

 

(Заходять учні 1-А класу)

 

Пісня “Дитинства світ”

 

Ведучий:  Усі зібрались в цьому залі,

Бо нині – свято Букваря.

Нам трішки сумно, трішки шкода, -

Прощання надійшла пора.

 

Ведуча:  Букварик – розумна книга,

Друг і порадник школяра

Його шанує й дуже любить

Уся весела дітвора.

 

Ведучий:  Ми Букварика чекаєм,

А його усе немає.

 

Ведуча:  Де ж так довго забарився,

Може бідний заблудився.

 

Мелодія

 

Сорока 1-а: Скре-ке-ке! Скре-ке-ке!

Чи ви чули отаке:

Нині свято Букваря.

А Букварика нема!

Не прийшов до діток вчасно,

Може трапилось нещастя ?!

 

Сорока 2-а: Так я чула – в нашім лісі

Диво коїться якесь.

Усі подівались десь.

Ще й казки забунтували:

Свої назви поміняли,

І сюжети, і героїв…

 

Сороки:  Ой, не знаю! Ой, не знаю!

 

Незнайко:   Хто це тут мене гукає.

 

Сорока 1-а: Ось хто лиха нам накоїв,

Хто читати не хотів.

Хто не вчився гарно в школі

І Букварика згубив.

 

Сорока 2-а: Мені цього хлопця шкода.

Він гарнесенький на вроду.

Та нещасний – ти поглянь,

Він не має зовсім знань.

 

Сорока 1-а: Чи додому, чи до школи

   Не встигає він ніколи.

 

Сорока 2-а: Він такий, такий невдаха.

   Про це знає кожна птаха.

 

Сороки:  Всі його Незнайком звуть.

 

Незнайко:  Це якась страшна облуда!

Більш чинити так не буду!

Гарно я навчусь читати,

Зможу все переказати.

Але як тепер нам бути?

Як казки всі повернути?

І куди мені іти,

Щоб Букварика знайти?

 

Мелодія

 

Фея:   Я добра Фея-Чарівниця,

Я люблю тих, хто добре вчиться.

Коли відчую я тривогу,

Спішу я всім на допомогу.

І ти, Незнайку, поспіши,

Букварика мерщій знайди.

А це завдання не просте!

Допоможу тобі, проте

Зможе казки врятувати

Той, хто дружбою багатий.

Хто веселий і сміливий,

Хто в роботі не лінивий.

Той Букварика врятує,

Хто в науці силу чує.

Чесний хто, і хто завзятий –

Зможе друзів виручати.

Оця стежина чарівна

Вкаже шлях до Букваря.

Ти, стежино чарівна,

Привиди до Букваря.

Настав час вирушати

Й пісню дружби заспівати.

 

Пісня “Дружба”

 

Виконує Незнайко і ведучі, Фея.

 

(Ліс. Звучить спів птахів.

Незнайко йде стежиною, розглядається навколо.)

 

Пісня “Білосніжка і сім гномів”

 

1-й гном:  Хто порушив спокій наш?

 

2-й гном:  В кого знань малий багаж?

 

3-й гном:  В нашій лісовій країні

Відбулись великі зміни.

 

4-й гном:  За Незнайка і за те,

Що він неуком росте.

 

5-й гном:  Учнів в нас таких немає.

В нас страждає, хто не знає.

 

6-й гном:  Ти уроки не учив

Й Букварика загубив!

 

7-й гном:  Магічні слова проговорим

Й тебе в жабу перетворим.

 

Незнайко:  Почекайте! Не спішіть!

Зупиніться хоч на мить!

Я змінився, не впізнати,

В мене є бажання знати.

І просити буду я –

Проведіть до Букваря.

 

Білосніжка: Милі гноми, постривайте

І Незнайка не карайте.

Наробив помилок він чимало,

Нестерпним життям його стало.

А ми йому допоможемо,

Усі труднощі переможемо.

По стежинці цій підем

І Букварика знайдем.

 

Пісня “Ромашки”

 

(Червона Шапочка збирає квіти)

 

На широкому лужку, в шовковій травиці,

Танцювали хоровод ромашки-сестриці

Ніжки тонкі і стрункі, зелені листочки

Сонечкові усміхались білі пелюсточки

Завтра піду на лужок, взую черевички,

Мене візьмуть у танок ромашки-сестрички.

Ніжки тонкі і стрункі, зелені листочки

Сонечкові усміхались білі пелюсточки

Потанцюємо танок, заплету косички,

Одягнуть мені вінок ромашки сестрички.

Ніжки тонкі і стрункі, зелені листочки Сонечкові усміхались білі пелюсточки

} 2р

 

 

Вовк:  Дівчатко симпатичне

Шовковий фартушок.

У червоній шапочці

Іде через лісок.

У кошичку новенькім

Смачненькі пиріжки.

Комусь у подарунок

Нарвали квіточки.

Мені цікаво дуже

Куди вона іде?

І пиріжки смачненькі

Кому вона несе?

 

Червона Шапочка: Добрий день Вам, пане Вовче,

Чи підкажете мені

По якій стежині швидше

До бабусеньки пройти.

Я, Червона Шапочка, бабусеньку люблю,

Їй у новім кошичку пиріжки несу.

 

Вовк:  А як же, люба дівчинко,

Покажу шлях тобі.

Та тільки ти сіренькому

Про школу розкажи. 

 

Пісенька “Чомучки”

 

Червона Шапочка: Гарна школа в мене дуже,

В ній учителька навча

І писати й рахувати,

І читати Букваря.

Як уроки учні знають –

Ставлять їм “12 балів”.

А хто вчить їх трохи гірше,

Ставлять “сімку” і не більше!

За невивчені слова

Ставлять їм оцінку “2”.

А ледачим і недбалим

“1 бал” лише поставлять.

Та скажу Вам, пане Вовче,

Сталось лишенько у нас:

Хлопчик не хотів читати

І пішов Буквар від нас.

Ми усі переживаєм,

Де Незнайко наш блукає?

 

Вовк:  Чую шум я в нашім лісі,

Наполохались птахи.

По стежині хтось мандрує?

Чи збирає хтось гриби?

 

Незнайко:  Що робити? Ой біда!

Де шукати Букваря?

Дуже прошу, поможіть

І стежину віднайдіть.

 

Червона Шапочка: Годі плакать, сумувати!

Треба Букваря шукати.

По стежинці цій підем

І Букварика знайдем.

 

Мелодія

 

Баба Яга:  Книгу я знайшла чарівну,

В господарстві так потрібну.

По ній  буду чаклувати

Й свого синочка навчати.

Яглику! Де ти сховався?!

Подивись-но, в мами цяця!

 

(Шукає Яглика і не знаходить)

 

Ото капосний малюк!

Геть відбився вже від рук!

Зараз мамця почаклує,

Вітерцем тебе придує.

 

(Чаклує, з‘являється Яглик і помічає Буквар)

 

Яглик:   Що ж це, матінко моя,

Невже чорна магія!

Якісь знаки та карлючки,

Мабуть це Кощія штучки.

А це що?

 

Баба Яга:  Це буква “О”.

 

Яглик:   “О”? Отрута! Не бери!

Мерщій викинь, поклади!

 

Баба Яга:  Яглику, ти не турбуйся,

Заспокійся, угамуйся!

Справді книга чари має,

Бо дітей читать навчає.

Будь-який малий школяр

Знає, книга ця – Буквар.

Ось і ти навчись читати.

Досить вже байдикувати.

600 років лише й знаєш,

Що гуляєш та гасаєш.

 

Яглик:  Я читати?! Ти жартуєш!

 

Баба Яга:   Ти мене погано чуєш?

 

(Ганяється  за Ягликом, хоче посадити його учитись читати.)

 

Я тебе наздожену

І за книгу посаджу.

Букви вчи, не йди нікуди,

А то гірше тобі буде.

А прийде Кощій, наш тато,

Будеш йому звітувати!

Я ж лечу в ліс на нараду

І тобі даю пораду

Швидше справою займися,

Часу не марнуй, учися!

 

(Яглик бере Буквар, сумно зітхає. Баба Яга виходить. Яглик сідає, підпирає голову руками, раптом чує голос Букваря.)

 

Буквар:  Я – Буквар чарівний,

Швидше ти мене відкрий.

Сам тобі допоможу,

Вмить читати научу!

Лиш мене не ображай,

А люби і поважай!

Коли дуже ти захочеш,

Все на світі знати зможеш.

 

Яглик:  Хочу, хочу, ну давай,

Мене вчити починай.

 

(Забігає Незнайко. Відбирає Букварика. Тягнуть кожен до себе.)

 

Яглик:   Це мій Буквар. Моя мама його перша знайшла.

 

Незнайко:  А от і ні! Це мій Буквар, бо я його перший загубив.

 

(Заходить Фея з ведучими.)

 

Фея:   Не сваріться, не дражніться,

Витріть сльози, помиріться,

Бо сьогодні свято гарне

І сумуєте ви марно

 

Діти:   На веселе свято щиро

Ми запрошуємо вас.

За Буквариком прийшли ми,

Поспішаймо, бо вже час.

Ми змогли Буквар знайти,

Свято врятувати.

А тепер рушаймо в путь

Й будемо співати.

 

Пісня “Букварик”

 

Фея:   Ось і повернулись діти

Як за них нам не радіти!

Стежечка їм шлях вказала,

Дружба їм допомагала

Й пісня радісна, дзвінка.

Привела до Букваря

Молодці, малята, дружні!

Хай не буде вам сутужно.

Казочки ви відшукали

І Букварик врятували.

Що ж, настав вже свята час,

Йди, Букварику, до нас!

 

Букварик: (співає) Я Букварик вам відомий,

Дуже гарний, малюнковий,

Залюбки всіх вчу читати –

Нема часу спочивати.

Кожен рік мене листають

Ніжні пальчики нові.

Хай же розум здобувають

Любі дітоньки малі.

Щиро зі всіма ділюся –

Не шкодую своїх знань;

Безліч хитрих і цікавих

Маю для малят завдань.

Тож зростайте, діти милі,

І читайте залюбки:

Щиру вам дадуть пораду

Щирі друзі книжечки.

В Країну Знань вам шлях відкрити

Я щиро всім допомагав,

Як з літер слово утворити

Вас, новачків, щодня навчав.

Рік швидко-швидко пролетів,

Ви підросли і помужніли.

Тепер вже знаєте багато,

І гарно вмієте читати.

 

Мені на зміну прийде “Читанка” нова.

Вона відкриє вам читацькії дива.

А з нею ще й сестриця “Рідна мова”,

Така розумна, мудра, загадкова.

І з вами зараз  познайомлю їх

Ви не читали ще таких розумних книг.

 

Читанка:  Кожен з вас читати мене схоче.

В мене є казки на різні теми,

Є байки, вірші, статті, легенди.

Стану другом кожному із вас.

Читанку любитиме ваш клас.

 

Українська мова: Вчилися ви на письмі писати,

Тепер мову будете вивчати.

У моїй державі правил море,

Хто не вчить їх – в того сум і горе.

В нашій різній українській мові

Золоте зернятко – кожне слово.

Вчіться мови рідної, малята,

Я ж вам буду в цьому помагати

 

Математика: Знайомі з математикою, друзі

Але за вас радію нині дуже,

Адже у мене є задач багато,

Щоб розв`язати, треба вміть читати.

Під силу вам тепер мої завдання,

Лиш прикладіть до математики завдання.

 

Учень:  Ось і прочитана сторінка

Котра вінчає Буквар-книгу

У ній і зайчик і ялинка,

І перший пролісок з-під снігу.

І ще цікавого багато –

Про землю рідну, хліб, калину…

Як треба матір шанувати,

І як любити Україну.

Ми завтра підем знов до школи,

Бо у знаннях краса і сила,

Та не забудемо ніколи,

Що нам ця книга світ відкрила.

 

Фея:   Любі хлопчики й дівчатка,

Закінчилося наше свято.

Я вам хочу побажати.

Книг багато прочитати.

 

Пісня “А ми любимо читати”

 

Діти:   Буквар вкраїнський

З радістю читали,

Письмо вкраїнське

Щиро ми вивчали.

Ми – діти українського народу

І роду нашому немає переводу.

Бо наша мати, славна Україна,

Пісенна сторона і подвигів вкраїна.

Душа народу вічна – не вмирає,

Як пісня горда, що в віках лунає.

Ми обіцяємо, що буде гідні

Ім`я носити горде – українці.

Нові звитяги ми напишем в книзі

На чистій незаплямованій сторінці.

Та головне, щоб всі у щасті жили,

Щоб мирні весни процвітали всюди,

Усміхнені, привітні, добрі, щирі,

По всій планеті проживали люди

 

Фея:   Що ж, так і буде, як ви загадали.

Від квіточки цієї чарівної

Тепер я  прошу, щоб пелюстку відірвали.

Нехай летить – зверша послання долі.

 

(Квіточка на 12 пелюсток – 12 років навчання)

 

Усі:   Лети, лети, пелюсточко,

Всім щастя принеси,

Лише торкнешся

Ти матері-землі!

 

Фея:   Квіточку цю чарівну

Я вам подарую.

З нею з класу в клас

Впевнено крокуйте.

Раз у рік бажання щирі

Загадайте, напишіть

Й пелюстку одну

Обережно відірвіть.

А як доторкнеться

Вона до землі

Вмить збудуться

Ваші мрії всі.

 

(Дарує квіточку ведучим.)

 

Ведуча:  Веселе наше свято

Вже надходить до кінця

Нехай пісенька прощальна

Зігріва наші серці.

 

Пісня “Живемо на Україні”