Авторські вірші для використання в проведенні виховного заходу

         Героям Майдану

Сьогодні роковини дій Майдану.

З небес за нами сотня погляда…

Чи ж не даремно ті часи були криваві

Й за вільну Україну віддані життя?

В той день так ясно сонечко сіяло,

Ніщо не віщувало нам біди.

Хіба ж могли ми смерть передбачати

Від мирної беззбройної ходи.

Аж, раптом, кулі, постріли, удари

І перші жертви, ріки крові, чорні хмари,

Знущання, крики, відчай, дим, вогонь…

В тяжкі хвилини ми до Бога  лиш взивали

Один другому не шкодуючи долонь.

На допомогу бігли тим, хто  падав.

Когось щитом прикривши,

А когось – тягли вже на щиті.

Палили шини, димом огорнувшись,

Для захисту бруківку і коктейлі закидали.

Та раптом «Профспілки»  хтось підпалив…

І там чиєсь життя вже догорало.

І ти, воюючи з вогнем, ішов туди.

Народ наш об’єднавсь у ті хвилини

Хто на Майдані був, той ціну життю знав.

І не мав сумніву ні жодної хвилини,

Що  нову вже державу будував.

За кілька днів пішла «небесна сотня».

І, проводжаючи її в останню путь,

Ми поклялись: «Герої не вмирають!»

Вони як ангели на небі Україну  бережуть.

 

 

             Хто є вони…

Хто є вони, герої України,

Які за неї віддали життя?

Які не зрадили, в боях не відступили.

Та сотня, що живе на небесах.

Ті лікарі, що йшли під кулі як в останнє.

Всі ті, що там тоді були щодня.

Що замість зброї палицю тримали

І захищались з допомогою щита.

Чому  ж і досі не покарані злочинці?

Ті нелюди, що завдали стільки біди.

Коли перед судом постануть винні

Й за все заплатять раз і назавжди.

 А правосуддя  виконає обіцянки,

Нарешті припинивши балачки?

І вирок винесе такий,

Якого заслужили  ці кати.

 

 

       Криваві дні Майдану

І знову повертаємось в ті миті,

Коли Майдан горів, стогнав,  димів.

В ті ріки крові, що були пролиті

І перші жертви від невігласів-катів.

Ввійшло в історію тридцяте листопада,

Ніч мирної ходи і перші барикади,

Жорстокі побиття…

Але назад уже не було вороття.

Палають шини і серця,

Ніхто не хоче помирати.

Лунає поруч вибух десь –

Це світло-шумова граната.

А за щитом, що прикрива

Від куль доступне юне тіло,

В шоломі, який захисту нема

Стоїть хлопчина оніміло.

Бо поряд впав найкращий друг,

Накрив гранату своїм тілом.

А там худесеньке дівча,

Під   снайперським тугим прицілом,

Зібравши сили  всі в кулак,

Рятує знівечене тіло.

Майдан не зупинили кулі в груди.

Палали шини і бруківку розбирали люди.

Ні водомети, ні знущання не скосили,

А тільки додавали впевненості й сили.

Вбивали беркутівці кращих,

Та душі їхні кулі не порвали й не убили.

Тіла у землю поховали,

А душі в небо відлетіли.

За волю України і за нас

Життя герої сотні віддавали.

Тепер на нас всі дивляться з небес,

За мир і спокій в Україні вболівають.

 

 

 

Зима, що нас змінила

Зима, що нас змінила,

Дарувала нам немало

І радісних, й величних,

І болісних хвилин.

І кожен зрозумів там,

Що разом -  нас багато

І нас не подолати ні за яких причин.

Ті, перші, ще не знали,

Що усього за тиждень

Майдан збере мільйони

І вистоїть всю зиму,

Здола жорсткі морози

І найстрашніші ночі

І всі криваві днини

В наметовім містечку, у сивому диму.

Бої були жорстокі, протистояння сильним.

Але протест героїв вже здивував весь світ.

Майдан тримавсь і вижив.

Бо  був як моноліт.